УРОКІНАЗА

Показання:

Гострий артеріальний і венозний тромбоз, тромбоемболія гілок легеневої артерії, реканалізація затромбованного артеріовенозного шунта; синдром діабетичної стопи з тривалим виразкоутворенням при критичній ішемії нижніх кінцівок, якщо хірургічна реваскуляризація неможлива або неефективна, рівень фібриногена >3,5 г/л.

Протипоказання:

Абсолютні: маніфестна або недавня кровотеча (особливо інтракраніальні цереброваскулярні явища); інсульт/апоплексія внаслідок крововиливу та/або неадекватної циркуляції чи інші короткострокові пароксизмальні явища, які траплялися протягом двох останніх міс; стан після хірургічного втручання і до первинного загоєння рани (особливо черепної протягом двох останніх міс або тканини, яка масивно кровопостачається), недавня множинна травма, біопсія органів і в/м ін‘єкції; усі форми зниженої активності системи згортання крові, особливо при підвищеній схильності до геморагій (спонтанний фібриноліз і геморагічний діатез); тяжка артеріальна гіпертензія, порушення функції печінки й нирок; підвищена схильність до кровотеч у пацієнтів з порушенням функції травного тракту (пептична виразка шлунка або дванадцятипалої кишки, пухлини травного тракту, виразковий коліт з кровотечею); підвищена схильність до геморагій у пацієнтів з хворобами сечостатевої системи (уролітіаз, пієлонефрит і пухлини сечостатевої системи); підвищена схильність до кровотеч у пацієнтів з хворобами легень, які мають тенденцію до утворення каверн (відкрита форма туберкульозу), незворотний бронхоектаз зі схильністю до кровохаркання; розшаровуюча аневризма; ендокардит; гострий панкреатит; тяжкий бактеріальний сепсис, закупорювання судин (септичний тромбоз); перші 4 тиж після пологів, аборту чи при загрозі аборту; підвищена схильність до кровотеч при карциномі; не менше 4-х тиж після транслюмбальної аортографії; менше 8 днів після неускладненої люмбальної пункції. Відносні: діабетична ретинопатія, крововилив у склоподібне тіло; нещодавня реанімація, захворювання (вроджені й набуті вади в стадії декомпенсації) мітрального клапана з фібриляцією передсердь; тромбоцитопенія, аномально подовжений тромбопластиновий час, частковий тромбопластиновий час і час кровотечі; період вагітності (особливо перші 18 тиж); ушкодження артерії, яку не можна перетиснути.

Інструкція:

Застосовують в/в або в/а (монотерапія та комбінована тромболітична терапія з гепарином). Системний лізис. Артеріальний тромбоз: дорослі — початкова доза — 250–600 тис. МО протягом 10–20 хв; підтримувальна доза — 80–150 тис. МО/год. Гепарин вводять одночасно за умови, що під час фібринолітичної терапії не визначали коагулопатії; зазвичай достатньо введення 500–800 МО гепарину. Середня тривалість лікування — 4–5 днів. Тромбоемболія легеневої артерії: дорослі — початкова доза — 2 тис. або 4,4 тис МО препарату на 1 кг маси тіла в/в крапельно протягом 10–20 хв; підтримувальна доза — 2 тис. МО на 1 кг маси тіла за 1 год з одночасним введенням гепарину або 4,4 тис. МО на 1 кг маси тіла за 1 год без гепарину. Тривалість лікування у випадку використання препарату у низькій дозі з гепарином — 24 год в порівнянні з 12 год при використанні гепарину у високій дозі залежно від маси тіла та часу згортання, але не більше 4 тис. ОД за 1 год з наступною інфузією 12 ОД на 1 кг маси тіла, проте не більше 10 тис. ОД за 1 год. Тромбоз глибоких вен: дорослі — початкова доза — 250–600 тис. МО в/в протягом 10–20 хв; підтримувальна доза — 40–100 тис. МО за 1 год. Тривалість лікування — 7–14 днів, в окремих випадках — до 4 тиж. Фібринолітичне лікування критичної ішемії нижніх кінцівок при синдромі діабетичної стопи: в/в крапельно 1 р/доб протягом 30 хв; дозу визначають щоденно відповідно до показника фібриногену: >2,5 г/л — 1 млн МО; <2,5 г/л — 250–500 тис. МО; <1,6 г/л — препарат не використовують. Локальний лізис. Тромбоз артеріовенозних шунтів: 5–25 тис. МО препарату розчиняють в 1 мл фізіологічного сольового р-ину, який вливають по краплі в обидва артеріовенозні шунти. За необхідності процедуру повторюють кожні 30 хв (введення повинно бути обмежено 2 год). Для дітей дозу введеного препарату визначають індивідуально під контролем лабораторних показників.