ЦЕФТАЗИДИМ

Показання:

Інфекції, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: тяжкі інфекції (сепсис, бактеріємія, перитоніт, менінгіт); інфекції у хворих зі зниженим імунітетом; у пацієнтів відділень інтенсивної терапії (наприклад, з інфікованими опіками); інфекції дихальних шляхів, включаючи інфекції легенів у хворих із муковісцидозом; ЛОР-органів; сечових шляхів; шкіри й м’яких тканин, кісток і суглобів; травного тракту, жовчних шляхів, органів черевної порожнини й малого тазу тощо; інфекції, пов’язані з гемо- й перитонеальним діалізом і неперервним амбулаторним перитонеальним діалізом; профілактика інфекцій при хірургічних втручаннях на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція).

Протипоказання:

Підвищена чутливість до компонентів препарату або до інших цефалоспоринів; тяжка підвищена чутливість в анамнезі до інших β-лактамних антибіотиків (пеніциліни, монобактами та карбапенеми).

Інструкція:

Внутрішньовенно або в/м (у верхньозовнішній квадрант сідниці або в латеральну частину стегна). Дозу та кратність введення препарату встановлюють індивідуально, з урахуванням тяжкості перебігу захворювання, локалізації та типу інфекції, чутливості збудника, віку, маси тіла та функції нирок пацієнта. Дорослі: початкова доза — 1 г, добова — 1–6 г за 2–3 введення. Новонароджені: 25–60 мг/кг/доб за 2 введення; немовлята та діти від 2-х міс: 30–100 мг/кг/доб за 2–3 введення; діти з імунодефіцитом, муковісцидозом чи менінгітом — до 150 мг/кг/доб за 3 введення. Для хворих похилого віку максимальна добова доза — 3 г, для пацієнтів з порушенням функції нирок дозу слід знизити. Підтримувальну дозу визначають залежно від швидкості гломерулярної фільтрації. Лікування необхідно продовжувати не менше 48 год після покращення стану хворого.