ЗЕФФІКС™ таблетки 100 мг

Rp

Форма випуску та дозування

Розчин, 5 мг/мл
Таблетки, 100 мг

Таблетки, 100 мг

Упаковка

Блістер №14x2

Блістер №14x2

Аналоги

Класифікація

Класифікація еквівалентності

A

info

Діюча речовина

ЛАМІВУДИН

Форма товару

Таблетки, вкриті оболонкою

Умови відпуску

за рецептом

Rp

Реєстраційне посвідчення

UA/10590/02/01

Дата останнього оновлення: 23.10.2020

Характеристика

  • Вагітність і годування груддю: Дослідження на тваринах із застосуванням ламівудину показали збільшення ранніх ембріональних смертей у кролів, але не у щурів. Показано, що плацентарне перенесення ламівудину відбувається у людей.
  • Взаємодія з іншими лікарськими засобами: Дослідження щодо взаємодії проводили тільки за участю дорослих.
  • Діти: На основі обмежених даних у дітей віком від 2 до 17 років не було виявлено нових проблем безпеки, пов‘язаних із застосуванням препарату, в порівнянні з дорослими.
  • Заявник: ГлаксоСмітКляйн Експорт Лімітед, Великобританія
  • Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами: Пацієнтівпотрібнопроінформувати,щонездужанняі підвищена втомлюваністьбулизареєстрованіпід часлікуванняламівудином.Клінічний станпацієнта іпобічніреакціїламівудинуслід матина увазіприрозглядіздатностіпацієнта керуватиавтотранспортомабопрацювати з іншими механізмами.
  • Наказ МОЗ: №905 від 15.12.2011
  • Особливі застереження: З боку шкіри та підшкірної тканини
  • Передозування: При вивченні гострої токсичності у ході дослідів на тваринах застосування ламівудину у дуже високих дозах не мало токсичного впливу на жоден орган. Відомості про наслідки гострого передозування людей обмежені. Летальних випадків не зафіксовано, стан усіх пацієнтів нормалізувався. Специфічних ознак та симптомів передозування не виявлено.
  • Побічні реакції: Категорії частоти, присвоєні побічним реакціям, в основному засновані на досвіді клінічних випробувань, включаючи загалом 1171 пацієнта з хронічним гепатитом В, який отримував ламівудин у дозі 100 мг.
  • Показання: Хронічний вірусний гепатит В у дорослих на тлі реплікації вірусу гепатиту В (ВГВ).
  • Протипоказання: Зеффікс протипоказаний при підвищеній чутливості до ламівудину або до інших компонентів препарату.
  • Реєстраційне посвідчення: UA/10590/02/01
  • Термін дії реєстраційного посвідчення: 30.12.2075
  • Склад: 1 таблетка містить ламівудину - 100.0 мг
  • Терміни зберігання: 3 р.
  • Торгівельне найменування: ЗЕФФІКС™
  • Умови відпуску: за рецептом
  • Фармакотерапевтична група: Антивірусні препарати для системного застосування. Противірусні засоби прямої дії. Нуклеозидні та нуклеотидні інгібітори зворотної транскриптази. Ламівудин.

Упаковка

Блістер №14x2

Інструкція

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЗЕФФІКС™

(ZEFFIXÔ)

Склад:

діюча речовина: ламівудин;

1 таблетка містить 100 мг ламівудину;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят (тип А), магнію стеарат, оболонка YS-1R-17307-A (гіпромелоза, титану діоксид Е 171, оксид заліза жовтий синтетичний Е 172, оксид заліза червоний синтетичний Е 172, макрогол 400, полісорбат 80).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антивірусні препарати для системного застосування.

Код АТС JO5A F05.

Клінічні характеристики.

Показання.

Хронічний вірусний гепатит В на тлі реплікації вірусу гепатиту В (ВГВ).

Протипоказання.

Зеффікс протипоказаний при підвищеній чутливості до ламівудину або до інших компонентів препарату.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі та діти віком від 12 років: рекомендованою дозою Зеффіксу є 100 мг 1 раз на день.

Діти віком від 2 до 11 років: рекомендована доза – 3 мг/кг 1 раз на добу; максимально – до 100 мг на добу (рекомендовано призначати у вигляді розчину для перорального застосування).

Діти віком до 2 років: на сьогодні недостатньо даних, щоб рекомендувати препарат цій віковій групі пацієнтів.

Дітям, а також у пацієнтам, які не можуть вживати таблетки, рекомендується застосовувати Зеффікс у формі розчину для перорального застосування.

Препарат приймається незалежно від вживання їжі. Таблетку ковтають цілою, запиваючи водою.

Під час лікування слід обов´язково контролювати дотримання пацієнтами режиму терапії.

Припинення лікування Зеффіксом можливе для пацієнтів з нормальними показниками імунітету після досягнення сероконверсії HbeAg та HbsAg. Питання про відміну лікування слід розглянути також у випадку неефективності лікування, яке проявляється рецидивом гепатиту.

Після припинення терапії Зеффіксом рекомендується динамічне спостереження за пацієнтами з метою своєчасного виявлення можливого рецидиву захворювання.

Пацієнтам з декомпенсованою стадією захворювання печінки припиняти лікування не рекомендується. На сьогодні існують обмежені дані про підтримання сероконверсії протягом тривалого часу після припинення терапії Зеффіксом.

Застосовувати Зеффікс слід згідно з існуючими офіційними рекомендаціями.

Ниркова недостатність

У пацієнтів з помірною та тяжкою нирковою недостатністю рівень ламівудину в сироватці крові зростає через зниження ниркового кліренсу. У зв’язку з цим хворим з кліренсом креатиніну менше 50 мл/хв дозу слід зменшити.

При необхідності застосування дози менше 100 мг слід застосовувати Зеффікс у вигляді розчину для перорального застосування (ламівудин 5 мг/мл).

Дітям з нирковою недостатністю дозу знижують у тій же пропорції (див. таблиці 1, 2).

Таблиця 1

 Дозування для дорослих і дітей віком від 12 років

Кліренс креатиніну, мл/хв

Початкова доза Зеффіксу

Підтримуюча доза Зеффіксу

Від 30 до 50

20 мл (100 мг)

10 мл (50 мг)

Від 15 до 30

20 мл (100 мг)

5 мл (25 мг)

Від 5 до 15

7 мл (35 мг)

3 мл (15 мг)

<5

7 мл (35 мг)

2 мл (10 мг)

Таблиця 2

Дозування для дітей віком від 2 до 11 років

Кліренс креатиніну, мл/хв

Початкова доза Зеффіксу

Підтримуюча доза Зеффіксу

Від 30 до 50

3 мг/кг

1,5 мг/кг

Від 15 до 30

3 мг/кг

0,75 мг/кг

Від 5 до 15

1 мг/кг

0,45 мг/кг

<5

1 мг/кг

0,3 мг/кг

За даними, отриманими під час лікування пацієнтів, які знаходились на переривчастому гемодіалізі (до 4 годин 2-3 рази на тиждень), після початкового зменшення дози ламівудину відповідно до кліренсу креатиніну далі зменшувати дозу препарату на період гемодіалізу немає потреби.

Печінкова недостатність

За даними, отриманими під час лікування пацієнтів з печінковою недостатністю, включаючи термінальні стадії у хворих перед трансплантацією печінки, порушення функції печінки суттєво не впливає на фармакокінетику ламівудину, тому зменшувати дозу цій групі хворих потреби немає, якщо тільки печінкова недостатність не супроводжується нирковою недостатністю.

Побічні реакції.

Під час клінічних досліджень хворі на хронічний гепатит В ламівудин переносили добре. Частота побічних ефектів і змін лабораторних показників (за винятком підвищення рівня аланілтрансферази (АЛТ) та креатинінфосфокінази (КФК) при прийомі Зеффіксу була подібна до такої при прийомі плацебо (див. таблицю 3). Найпоширеніші: нездужання та швидка стомлюваність, інфекції дихальних шляхів, головний біль, дискомфорт та біль у черевній порожнині, нудота, блювання та діарея.

Таблиця 3

Побічна дія

Дані інтегрованих клінічних досліджень, ІІІ фаза

 

Плацебо (n=200)

Зеффікс 100 мг (n=416)

Нездужання та втомлюваність

28 %

26 %

Інфекції дихальних шляхів

17 %

19 %

Головний біль

21 %

22 %

Дискомфорт та біль у черевній порожнині

17 %

15 %

Нудота та блювання

17 %

16 %

Діарея

12 %

14 %

Підвищення рівня АЛТ

під час лікування*

13 %

13 %

Підвищення рівня АЛТ після лікування**

8 %

19 %

Підвищення рівня КФК*

5 %

9 %

* Відсоток пацієнтів з показниками лабораторних порушень ІІІ та IV ступеня під час лікування.

** Відсоток пацієнтів з показниками збільшення рівня АЛТ ІІІ та IV ступеня після лікування.

Побічні реакції, описані нижче, класифіковані за органами і системами та за частотою виникнення. Частота виникнення стосується лише тих побічних дій, які можливо, щонайменше, пов’язані із застосуванням Зеффіксу. Застосовується така класифікація: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та < 1/10), нечасто (≥1/1000 та < 1/100), рідко (≥1/10000 та < 1/1000), дуже рідко (<1/10000).

Гепатобіліарні порушення

Дуже часто: підвищення рівня АЛТ.

Підвищення рівня АЛТ частіше виникало після лікування Зеффіксом, ніж після прийому плацебо. Слід відзначити, однак, що у ході контрольованих клінічних дослідженнь, у яких брали участь пацієнти з компенсованою функцією печінки, між групами, що приймали Зеффікс, та групами, що приймали плацебо, не було суттєвих розбіжностей у частоті посттерапевтичного клінічно значущого підвищення рівня АЛТ, що супроводжувалося підвищенням рівня білірубіну та/або ознаками печінкової недостатності. Зв’язок між цими проявами рецидиву гепатиту з лікуванням Зеффіксом або з попередніми хворобами не встановлений.

Скелетно-м’язова система та сполучна тканина

Часто: підвищення рівня КФК.

Постмаркетингові дані

Додатково до побічних дій, про які були повідомлення під час клінічних досліджень, протягом післяреєстраційного спостереження були ідентифіковані нижчезазначені побічні дії.

Кров та лімфатичні система

Дуже рідко: тромбоцитопенія.

Скелетно-м’язова система та сполучна тканина

Часто: м’язові розлади, включаючи міалгії, судоми.

Дуже рідко: рабдоміоліз.

У ВІЛ-інфікованих пацієнтів фіксували випадки панкреатиту та периферичної нейропатії (або парестезії), але чіткого взаємозв´язку з лікуванням ламівудином встановлено не було. У хворих на хронічний гепатит В не спостерігалося відмінностей у частоті вищезазначених ефектів порівняно з плацебо-групою.

Щодо пацієнтів з ВІЛ-інфекцією, які отримували комбіновану терапію аналогами нуклеозидів, повідомлялося про випадки лактатацидозу, що зазвичай супроводжувалися тяжкою гепатомегалією та жировою дистрофією печінки. Є окремі повідомлення про випадки таких побічних ефектів у пацієнтів з хронічним гепатитом В у стадії декомпенсації, однак взаємозв´язку цих проявів із застосуванням Зеффіксу не встановлено.

Передозування.

При вивченні гострої токсичності у ході дослідів на тваринах застосування ламівудину у дуже високих дозах не мало токсичного впливу на жоден орган. Відомості про наслідки гострого передозування людей обмежені. Летальних випадків не зафіксовано, стан усіх пацієнтів нормалізовувався. Специфічних ознак та симптомів передозування не виявлено.

У разі передозування рекомендується контролювати стан хворого та проводити стандартну підтримуючу терапію. З огляду на те, що ламівудин діалізується, можна застосовувати безперервний гемодіаліз, однак спеціальних досліджень не проводили.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Існують обмежені дані щодо безпечності застосування ламівудину під час вагітності. Дослідження показали, що ламівудин проникає через плаценту. Концентрації ламівудину у сироватці крові новонароджених у момент народження були такими ж, як у сироватці крові матері та пуповинній крові.

Застосування ламівудину під час вагітності можливе лише тоді, коли очікувана користь для матері буде перевищувати можливий ризик для плода. Хоча результати дослідів на тваринах не завжди прогностичні для людини, дані досліджень у кролів дають змогу припустити можливий ризик мимовільного аборту на ранніх стадіях вагітності. Тому призначення Зеффіксу під час І триместру вагітності не рекомендується.

Якщо вагітність настала під час лікування Зеффіксом, слід мати на увазі, що після відміни препарату може розвинутись загострення гепатиту В.

Після перорального застосування концентрації ламівудину у грудному молоці є аналогічними його концентрації у сироватці крові – 1-8 мкг/мл. Дослідження, проведені на тваринах, дають змогу припустити, що ламівудин, який міститься у грудному молоці, не виявляє токсичного впливу на дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні.

Діти. Препарат призначають для лікування дітей віком від 2 років. Досвіду застосування препарату для лікування дітей віком до 2 років на сьогодні недостатньо, тому препарат не слід призначати цій віковій категорії пацієнтів.

Особливості застосування.

На початку та під час підтримуючого лікування Зеффіксом стан пацієнтів має регулярно контролювати лікар з досвідом лікування хронічного гепатиту В.

У разі припинення лікування Зеффіксом або втрати ефективності цього лікування у деяких хворих із хронічним гепатитом В можливі клінічні або лабораторні ознаки рецидиву гепатиту. Загострення гепатиту проявлялося, у першу чергу, підвищенням рівня АЛТ в сироватці крові, а також повторною появою вірусної ДНК. У більшості випадків ці явища минають без лікування. Летальні випадки спостерігаються рідко; причинний зв´язок із припиненням лікування ламівудином невідомий.

Після припинення лікування Зеффіксом пацієнти повинні перебувати під наглядом щонайменше 4 місяці для виявлення ознак рецидиву гепатиту шляхом клінічного обстеження та оцінки рівня печінкових функціональних тестів (АЛТ та білірубіну) з подальшим динамічним спостереженням згідно з клінічним станом. Даних щодо повторного призначення Зеффіксу хворим, у яких розвинувся рецидив гепатиту В, недостатньо.

Після завершення лікування Зеффіксом хворих слід періодично обстежувати клінічно та контролювати показники функціональних печінкових тестів (рівень АЛТ та білірубіну) протягом принаймні 4 місяців для виявлення ознак загострення гепатиту, а потім – залежно від клінічної необхідності. Відносно виникнення після лікування рецидиву гепатиту даних про ефективність поновлення лікування Зеффіксом недостатньо.

У пацієнтів з помірною та тяжкою патологією нирок концентрації ламівудину у плазмі крові зростають внаслідок зниження ниркового кліренсу, тому для пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 50 мл/хв дозу необхідно зменшити (див. «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнти, які перенесли трансплантацію, та хворі з пізніми стадіями захворювання печінки більш схильні до активної реплікації вірусу. Враховуючи вкрай низьку функцію печінки у таких пацієнтів, реактивація гепатиту після відміни ламівудину або втрати ефективності лікування може призвести до тяжкої або навіть летальної декомпенсації. Для таких хворих рекомендується моніторинг показників гепатиту В, функції печінки та нирок і противірусної ефективності лікування. Якщо лікування з будь-якої причини припиняють, рекомендується спостерігати пацієнтів протягом принаймні 6 місяців після відміни терапії. Хворих з ознаками печінкової недостатності під час або після лікування при необхідності слід обстежувати частіше.

Дані про застосування ламівудину пацієнтами, які одночасно отримують імуносупресивну терапію, включаючи хіміотерапію онкологічних захворювань, обмежені.

Встановлено, що у результаті тривалої терапії з´являються субпопуляції вірусу гепатиту В (різновид YMDD) зі зниженою чутливістю до ламівудину. У деяких випадках цей різновид може спричинити рецидив гепатиту.

При лікуванні пацієнтів із сумісною інфекцією ВІЛ та ВГВ, які отримують або отримуватимуть антиретровірусну терапію, до складу якої входить ламівудин, необхідно підтримувати дозу ламівудину, призначену для лікування ВІЛ-інфекції.

На сьогодні інформації про вплив ламівудину на трансплацентарну передачу ВГВ немає. Рекомендується проводити стандартну процедуру імунізації новонароджених проти гепатиту В.

Пацієнтів слід попередити, що лікування ламівудином не зменшує ризик передачі вірусу гепатиту В іншим людям, тому слід дотримуватись відповідних запобіжних заходів.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Дослідження з вивчення впливу ламівудину на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами не проводилися. Проте, виходячи з фармакологічних властивостей препарату, будь-якого шкідливого впливу не очікується.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Імовірність метаболічної взаємодії з іншими препаратами незначна, оскільки ламівудин мало метаболізується, незначною мірою зв´язується з білками плазми та практично повністю виводиться нирками у незміненому стані.

Зеффікс виводиться головним чином шляхом активної ниркової секреції. Слід зважати на можливість взаємодії з препаратами, головним шляхом виведення яких є активна ниркова секреція за допомогою системи транспорту органічних катіонів, наприклад триметопримом. Інші препарати (ранітидин, циметидин) виводяться лише частково цим механізмом, тому у взаємодію з Зеффіксом не вступають.

Препарати, що виділяються головним чином шляхом активного транспорту органічних аніонів або шляхом гломерулярної фільтрації, мають малу імовірність взаємодії з ламівудином.

Одночасне застосування триметоприму/сульфаметоксазолу у дозі 160 мг/800 мг збільшує концентрацію ламівудину у плазмі приблизно на 40 %. Зеффікс не змінює фармакокінетику триметоприму і сульфаметоксазолу. Однак при відсутності ознак ниркової недостатності змінювати дозу Зеффіксу не потрібно.

При одночасному застосуванні Зеффіксу та зидовудину фіксується помірне збільшення пікових плазмових концентрацій Сmax (28 %) у зидовудину, однак площа під кривою «концентрація-час» суттєво не змінюється. Зидовудин не впливає на фармакокінетику Зеффіксу.

При одночасному застосуванні з альфа-інтерфероном Зеффікс не вступає з ним у фармакокінетичну взаємодію. Не спостерігалось клінічно значущих побічних взаємодій при одночасному застосуванні Зеффіксу із загальновживаними імуносупресантами (наприклад циклоспорином А), хоча спеціальних дослідів не проводили.

Зеффікс може пригнічувати внутрішньоклітинне фосфорилювання залцитабіну при одночасному застосуванні цих двох препаратів. Тому Зеффікс не рекомендується призначати у поєднанні із залцитабіном.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Ламівудин – антивірусний препарат з високою активністю проти вірусу гепатиту В. Активною формою ламівудину є трифосфат (ТФ) ламівудину, який діє як субстрат для вірусної полімерази вірусу гепатиту В. Подальше утворення вірусної ДНК блокується шляхом інкорпорації ТФ-ламівудину у її ланцюжок. Нормальний метаболізм ДНК клітини ламівудину трифосфат не порушує.

Фармакокінетика.

Абсорбція: ламівудин добре всмоктується зі шлунково-кишкового тракту, і його біодоступність при пероральному застосуванні у дорослих становить 80-85 %. Максимум концентрації у сироватці крові досягається через годину. При терапевтичному рівні доз, тобто 100 мг на день, це становить приблизно 1,1-1,5 мкг/мл та мінімальний рівень – 0,015-0,020 мкг/мл. Застосування ламівудину під час їжі сповільнює час появи піку концентрації у сироватці крові і його рівень (до 47 %). Однак це не впливає на загальний рівень абсорбованого ламівудину (розрахованого на підставі фармакокінетичної кривої «концентрація–час»), тому Зеффікс можна приймати незалежно від вживання їжі.

Розподіл: у терапевтичних дозах фармакокінетична крива ламівудину має лінійний характер, препарат дуже незначною мірою зв´язується з білками. Обмежені дані свідчать, що ламівудин проникає у центральну нервову систему та досягає цереброспінальної рідини. Середнє співвідношення рівнів ламівудину у цереброспінальній рідині та сироватці крові через 2-4 години після перорального застосування становить приблизно 0,12.

Метаболізм: вірогідність метаболічної взаємодії ламівудину є малою з огляду на низький рівень (5-10 %) печінкового метаболізму та низький рівень зв‘язування з білками.

Виведення: середній рівень системного кліренсу ламівудину дорівнює в середньому 0,3 л/год/кг. Період напіввиведення – від 5 до 7 годин. Більша частина ламівудину виводиться у незмінному стані з сечею шляхом гломерулярної фільтрації та активної секреції. Нирковий кліренс становить приблизно 70 % від виведеного ламівудину.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті оболонкою, світло-коричневого кольору, у формі капсули, двоопуклі, на одному боці таблетки маркування «GX CG5».

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 30 °С.

Упаковка. Таблетки у блістерах з алюмінієвої фольги у картонній упаковці. Упаковка містить 28 таблеток.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. «Глаксо Оперейшнс ЮК Лімітед», Великобританія;

   Glaxo Operations UK Limited, UK.

«ГлаксоСмітКляйн Фармасьютикалз С.А.», Польща;

  GlaxoSmithKline Pharmaceuticals S.A., Poland.

Місцезнаходження.

«Глаксо Оперейшнс ЮК Лімітед», Прайорі Стріт, Веа, SG12 0DJ, Великобританія;

Glaxo Operations UK Limited, Priory Street, Ware, SG12 0DJ, UK.

«ГлаксоСмітКляйн Фармасьютикалз С.А.», 189, вул. Грюнвальдська, 60-322 Познань, Польща; 

GlaxoSmithKline Pharmaceuticals S.A., 189, Grunwaldzka Str., 60-322 Poznan, Poland.