ВІНКРИСТИН-МІЛІ розчин 1 мг/мл

Мілі Хелскере Лімітед

Rp

Форма випуску та дозування

Розчин, 1 мг/мл

Розчин, 1 мг/мл

Упаковка

Флакон 1 мл №1x1
Флакон 1 мл №10x1

Флакон 1 мл №1x1

Аналоги

Rp

ВІНКРИСТИН-ТЕВА 1 мг/мл

ТЕВА Фармацевтікал Індастріз Лтд.(IL)

Розчин

від 145.03 грн

Класифікація

Класифікація еквівалентності

N/A

info

Діюча речовина

ВІНКРИСТИН

Форма товару

Розчин для ін’єкцій

Умови відпуску

за рецептом

Rp

Реєстраційне посвідчення

UA/6430/01/01

Дата останнього оновлення: 19.01.2021

Загальна інформація

  • Термін дії реєстраційного посвідчення: 30.06.2022
  • Склад: 1 мл розчину містить вінкристину сульфату 1 мг
  • Торгівельне найменування: ВІНКРИСТИН-МІЛІ
  • Умови відпуску: за рецептом
  • Фармакотерапевтична група: Антинеопластичні засоби. Алкалоїди рослинного походження та інші препарати природного походження.

Упаковка

Флакон 1 мл №1x1

Інструкція

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ВІНКРИСТИН-МІЛІ

(VINCRISTIN-MILI)

Склад:

діюча речовина: вінкристину сульфат;

1 мл розчину містить вінкристину сульфату 1 мг;

допоміжні речовини: маніт (E 421), метилпарабен(E 218), пропілпарабен(E 216), вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин.

Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. Алкалоїди рослинного походження та інші препарати природного походження. Код АТХL01CA02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Вінкристину сульфат ― це сіль вінкристину, алкалоїду, одержаного з барвінкової рослиниVincaroseaLinn.

Антибластомна та цитотоксична дія вінкристину пов’язана зпорушенням утворення мікротрубочок та мітотичного веретена, а також порушенням синтезуДНК та РНК у клітинах.

Фармакокінетика.

Після внутрішньовенної ін’єкції вінкристин швидко виводиться з сироватки крові. У межах 15―30 хв понад 90 % лікарського засобу розподіляється із сироватки в тканини та інші компоненти крові. Об’єм розподілу становить 8, 4 ± 3, 2 л/кг в умовах фази плато.

Через 20 хв після внутрішньовенного введення понад 50 % вінкристину зв’язується з компонентами крові, особливо з тромбоцитами, які містять високі концентрації тубуліну.

Препаратпогано проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр.

Метаболізм

Вінкристин значною мірою метаболізується у печінці, ймовірно, системою мікросомального ферменту цитохром P450, у тому числі CYP3A.

Екскреція

Кінетика препарату після струминного внутрішньовенного введеннятрифазна. Період напіввиведення у першій та другій фазах становить відповідно 5 хв та 2, 3 години; тривалість періоду напіввиведення у термінальній фазі зазнає значних коливань (від 15 до 155годин), становлячи в середньому 85 годин. Кліренс з плазми крові є повільним і, таким чином, необхідний інтервал як мінімум 1 тиждень між періодами лікування, щоб уникнути кумулятивної токсичності.

Печінка є найголовнішим органом екскреції. Препарат виводиться переважно з калом (приблизно 80 %), менша частина ― з сечею (10―20 %).

Пацієнти з порушенням функції печінки

У пацієнтів з порушенням функції печінки метаболізм змінений таким чином, що екскреція вінкристину, ймовірно, зменшується та підвищується ризик токсичності.

Діти

У дітей спостерігається більш виражена між- і внутрішньосуб’єктна варіація фармакокінетичних параметрів, таких як кліренс, об’єм розподілу та елімінаційний період напіввиведення. Плазмовий кліренс у дітей загалом більший, ніж у дорослих або немовлят, але точно не встановлено, що кліренс вінкристину зменшується з віком.

Клінічні характеристики.

Показання.

Гострі лейкози, лімфогранулематоз, неходжкінські лімфоми (всі гістологічні підтипи і клінічні стадії), ретикулосаркома, лімфосаркома, ембріональна рабдоміосаркома, нейро-ектодермальні пухлини (такі як медулобластома і нейробластома), пухлина Вільмса, саркома Юїнга, саркоми кісток, рак молочної залози, дрібноклітинний рак легенів, множинна мієлома, ретинобластома, ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура при резистентності до спленектомії і короткострокового лікування адренокортикостероїдами.

Протипоказання.

Інтратекальне застосування препарату заборонено! Інтратекальне введення вінкристину може призвести до летальних наслідків.

Підвищена чутливість довінкристину сульфату або до однієї з допоміжних речовин, демієлінізуюча форма синдрому Шарко ― Марі, гострі порушення функції печінки, мієлосупресія (пригнічення кісткового мозку), неврологічні захворювання, запори та непрохідність кишечнику (особливо у дітей), променева терапія на ділянку печінки, нейром’язові розлади, бактеріальні та вірусні інфекції. Вінкристин не можна вводити під час або безпосередньо після введення вакцин, що містять живі віруси.

Особливі заходи безпеки.

Медичний персонал при роботі з препаратом повинен користуватися захисним одягом (рукавички, окуляри, халат, маска). Вагітні жінки до роботи з препаратом не допускаються.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Взаємодії, спільні для всіх цитотоксичних засобів.

Унаслідок збільшення ризику тромботичних явищ у разі пухлинних захворювань часто застосовується лікування антикоагулянтами. При одночасному застосуванні антикоагулянтів та хіміотерапію протипухлинними засобами слід контролювати рівеньINR(міжнародне нормалізоване співвідношення).

Інгібітори ізоферментів цитохрому Р450 і Р-глікопротеїну.

Алкалоїди барвінку метаболізуються ізоферментом цитохромP450 3A4 (CYP3A4) і є субстратами дляP-глікопротеїнів. Таким чином, підвищення концентрації вінкристину у плазмі крові може відбуватися, якщо супутньо вводитиCYP3A4 та інгібіториP-глікопротеїну, такі як ритонавір, нельфінавір, кетоконазол, ітраконазол, еритроміцин, циклоспорин, ніфедипін і нефазодон.

Одночасне застосування вінкристину та ітраконазолу може супроводжуватися передчасними та/або вираженими нейром’язовими побічними реакціями, імовірно, пов’язаними з інгібуванням метаболізму вінкристину.

Фенітоїн та фосфенітоїн.

При супутньому введенні фенітоїну і комбінацій антинеопластичної хіміотерапії, які включають вінкристин, можуть зменшуватися рівні фенітоїну у крові і збільшуватися можливість появи судом. Застосуваннятакоїкомбінації не рекомендоване. Хочарольвінкристину не булавстановлена, необхідно здійснювати корекцію дози фенітоїну на підставі подальшого визначення його рівня у крові.

Інші цитостатичні засоби.

Фармакодинамічні взаємодії можуть відбуватися з іншими цитостатичними засобами: потенціювання терапевтичного і токсичного впливу. Одночаснезастосування вінкристину та інших лікарських засобів, якіпригнічують кістковий мозок, таких як доксорубіцин (особливо у комбінації з преднізолоном), може потенціювати пригнічувальний вплив на кістковий мозок.

Аспарагіназа/ізоніазид та інші нейротоксичні лікарські засоби.

Слід брати до уваги можливістьтяжкої іпролонгованоїпериферичноїнейропатії при введенні нейротоксичних лікарських засобів (таких як ізоніазид, L-аспарагіназа і циклоспорин A) пацієнтам, які одержують вінкристин. Призастосуванні вінкристину сульфату у комбінації з L-аспарагіназою рекомендується введення вінкристину за 12―24 години до застосування ферменту, що необхідно для зниження токсичності, оскільки прийом L-аспарагінази швидше може знизити печінковий кліренс вінкристину. Таким пацієнтам лікарські засоби з відомим нейротоксичним ефектом необхідно вводити з обережністю в умовах безперервногоконтролюневрологічної функції.

Вакцини/вбитий вірус

Оскільки імунна система може бути пригнічена внаслідок лікування вінкристином, утворення організмом антитіл у відповідь на введення вакцини може зменшуватися. Інтервал часу між припиненням застосування лікарських засобів, які спричиняють імуносупресію, і відновленням здатності організму до утворення антитіл у відповідь на введення вакцини варіює від 3 місяців до 1 року та залежить від основного захворювання, інтенсивності і типу імуносупресивної дії лікарських засобів та інших факторів.

Вакцини/живий вірус

Оскільки імунна система може бути пригнічена внаслідок лікування вінкристином, супутнє введення вакцини, що містить живий вірус, може збільшувати його реплікацію і обумовлені вакциною побічні ефекти та/або зменшувати утворення антитіл організмом у відповідь на введення вакцини.

Рішення про проведення імунізації таким пацієнтам приймає лікар на підставі ретельної оцінки їхньогогематологічного статусу. Інтервал часу між припиненням застосування лікарських засобів, які спричиняють імуносупресію, і відновленням здатності організму до утворення антитіл у відповідь на введення вакцини варіює від 3 місяців до 1 року та залежить від основного захворювання, інтенсивності і типу імуносупресивної дії лікарських засобів та інших факторів. Пацієнтам з лейкемією у стадії ремісії не можна застосовувати вакцини, що містять живий вірус, як мінімум 3 місяці після застосування хіміотерапії.

Дигоксин.

Абсорбція дигоксину і, отже, його терапевтичнийвплив, можуть бути зменшені у пацієнтів, які одержують хіміотерапію, включаючи вінкристин. Слід дотримуватися обережності при супутньому застосуванні дигоксину та вінкристину та, при необхідності, проводити корекцію дози дигоксину.

Мітоміцин С.

Повідомлялося про випадки гострої дихальної недостатності і тяжкого бронхоспазму після введення алкалоїдів барвінку. Найбільш часто ці реакції розвивалися при супутньому застосуванні алкалоїду барвінку з мітоміцином-С і були серйозними у випадку легеневої дисфункції в анамнезі. Поява цих реакцій може розпочатися як через кілька хвилин після ін’єкції алкалоїду барвінку, так і через кілька годин, а також протягом 2тижнів після введення дози мітоміцину. Може з’явитися прогресуюча задишка, що вимагає постійного лікування. У цьому випадку вінкристин не слід більше призначати.

Променева терапія.

Променева терапія може посилювати периферичну нейротоксичність вінкристину. У разіпризначенняхіміотерапіїсумісноз променевою терапією у зонах, що охоплюють печінку, введення вінкристину слід відкласти до закінчення курсу променевої терапії.

Циклоспорин, такролімус.

Може виникати надмірна імуносупресія з ризиком лімфопроліферації.

Алопуринол, піридоксин, ізоніазид

При одночасному застосуванні вінкристину з деякими препаратами (алопуринол, піридоксин, ізоніазид) може збільшуватися частота виникнення ознак пригнічення функції кісткового мозку.

Метотрексат

Вінкристину сульфат збільшує захоплення метотрексату пухлинними клітинами. Цей принцип був застосований при проведенні терапії з використанням високих доз метотрексату.

Інші засоби.

У ході супутнього введення вінкристину і колонієстимулюючих факторів (G-CSF, GM-CSF) частіше повідомлялося про атипові нейропатії з відчуттям поколювання або печіння у дистальних відділах кінцівок. У пацієнтів з пухлиною Вільмса тяжка гепатотоксичність була зареєстрована при застосуванні комбінації вінкристину і дактиноміцину. У комбінації з блеоміцином вінкристин може спричиняти синдром Рейно у дозозалежній формі. При одночасному застосуванні вінкристину з ніфедипіном може посилюватись токсичність вінкристину. При комбінації вінкристину та актиноміцину можливий розвиток гепатотоксичності.

Особливості застосування.

Лікування препаратом може здійснювати тільки досвідчений фахівець зхіміотерапії в умовах спеціалізованого стаціонару.

Вінкристин-Мілі вводити тільки внутрішньовенно.

Інтратекальне застосування препарату заборонено!

Також протипоказаневнутрішньом’язове та підшкірне введення вінкристину.

Випадкове інтратекальне введення.

Інтратекальне введення вінкристину може призвести до летальних наслідків. Після випадкового інтратекального введення необхідне невідкладне нейрохірургічне втручання для попередження висхідного паралічу, що призводить до летального наслідку. При помилковому введенні вінкристину інтратекально необхіднонегайно після ін’єкціїрозпочати наступне лікування:

1. Видалення через поперековий доступ настільки великої кількості цереброспінальної рідини, наскільки дозволяють міркування безпечності.

2. Встановлення епідурального катетера в субарахноїдальному просторі через міжхребцевий простір, вище за ділянку початкової поперекової пункції, та іригація цереброспінальної рідини розчином Рінгера з лактатом. По можливості до кожного 1 л розчину Рінгера з лактатом слід додавати 25 мл свіжозамороженої плазми.

3. Встановлення інтравентрикулярного дренажу або катетера нейрохірургом і продовження іригації цереброспінальної рідини з видаленням рідини через поперековий доступ, сполучений із замкненою системою дренажу. Розчин Рінгера з лактатом слід вводити безперервною інфузією із швидкістю 150 мл/год, або із швидкістю 75 мл/год, якщо додана свіжозаморожена плазма, як описано вище.

Швидкість інфузії слід регулювати таким чином, щоб підтримувати рівень білка у цереброспінальній рідині – 150 мг/дл.

Наступні заходи також застосовувати додатково, але вони можуть бути несуттєвими:

фолієву кислоту вводити внутрішньовенно струминно 100 мг, а потім здійснювати інфузію зі швидкістю 25 мг/год протягом 24 годин, після чого вводити струминно 25 мг кожні 6 годин протягом 1 тижня. Внутрішньовенно вводити 10 г глутамінової кислоти протягом 24 годин, з наступним введенням 500 мг 3 рази на добу щодня перорально протягом 1 місяця. Піридоксин вводити внутрішньовенно у дозі 50 мг кожні 8 годин, тривалістьінфузії ―30 хвилин.

Екстравазація.

При екстравазації може розвинутися некроз м’яких тканин; для його попередженнярекомендується обколювання зони екстравазату гіалуронідазою або гідрокортизоном у дозі 20―25 мг, призначати зігріваючі компреси на уражену ділянку.

Застосування у ранній післяопераційний період.

Вінкристин-Мілі з обережністюпризначати у ранній післяопераційний період, оскільки значна частинавнутрішньовенновведеного препаратуможе надходити у післяопераційну рану, спричиняючи набряк, запалення та локальний некрозтканин.

Випадкове попадання в очі.

Слід запобігати випадковому попаданню препарату в очі, тому що вінкристин може спричинити виразки на рогівці. Увипадку потрапляння препарату в очі необхідно промити їх великою кількістю води абоізотонічного розчину.

Випадкове попадання на шкіру.

Уразівипадкового потрапляння на шкіру промивати великою кількістю води, м’яким милом і ретельно споліскувати.

Порушення з боку печінки

Особливу увагу слід звернути на пацієнтів з розладами функції печінки. При печінковій дисфункції може підвищуватися концентрація у кровообігу і період напіввиведення вінкристину з плазми крові з підсиленнямпобічної дії; необхідна корекція режиму дозування вінкристину

Неврологічні розлади

Особливу увагу слід звернути на пацієнтів з неврологічними розладами. Нейротоксичний вплив вінкристину сульфату може бути адитивним з іншими нейротоксичними засобами або може бути підсилений опроміненням спинного мозку і неврологічним захворюванням. Уважне спостереження за станом пацієнта необхідне при комбінованому застосуванні вінкристину та нейротоксичних лікарських засобів. Пацієнти літнього віку можуть бути чутливішими до нейротоксичного впливу вінкристину сульфату. При появі нейротоксичних ознак курс терапії треба перервати.

Препарат погано проникає через гематоенцефалічний бар’єр, тому при лікуванні лейкозу з нейролейкемією можуть бути необхідні інші схеми протипухлинної терапії.

Вторинні новоутворення.

У пацієнтів, які одержували хіміотерапію вінкристином у комбінації з іншими протипухлинними препаратами з встановленою канцерогенністю, можливий розвиток вторинних новоутворень. Провокуюча роль вінкристину уцьому явищі не визначена.

Запори

Вінкристину сульфат не рекомендується застосовувати пацієнтам із запорами. Рекомендовано профілактичні заходи для запобігання запорам, такі як корекція раціону і застосування проносних засобів (зокрема лактулози) або клізм.

Серцево-судинна система

Вінкристин слід вводити з обережністю пацієнтам з ішемічними розладами серця.

Під час лікування вінкристином необхідно проводити систематичний ЕКГ-контроль.

Система крові

У процесі лікування необхідно контролювати картину крові. Оскільки може виникати лейкопенія, як лікар, так і пацієнт мають бути пильними щодо виникнення інфекції. Якщо виникає лейкопенія, слід вжити відповідних заходів, зокремаретельно зважити час введення наступної дози вінкристину сульфату. Перед кожним введенням Вінкристину-Мілінеобхідно проводити дослідження складу периферичноїкрові. Якщо кількість лейкоцитів стане менше 3000 в 1 мм3, терапію необхідно припинити і профілактично призначити антибіотики.

У зв’язку з підвищеним ризиком розвитку лейкопенії і тромбоцитопенії більш ретельне спостереження необхідне для хворих, у яких попередня терапія або сама хвороба спричинила пригнічення функції кісткового мозку.

Органи зору

Під час лікування хворим необхідно регулярно проводити дослідження очного дна таполів зору. При найменшій підозрі на ушкодження зорового нерва лікування слід припинити. Якщо пацієнтскаржиться на біль в очах або зниження гостроти зору, потрібне ретельне офтальмологічнеобстеження.

Алопеція

Ступінь алопеції під час хіміотерапії можна зменшити, застосовуючи локальну гіпотермію волосистої частини голови або накладання турнікета (стисного шолома). Стисну пов’язку наволосисту частину голови не накладати при лейкозах та лімфомах, а також при наявності наволосистій частині голови метастазів та інфільтратів.

Мітоміцин-С

Задишка та бронхоспазм найчастіше виникають при поєднанні препарату з мітоміцином-С та можуть вимагати інтенсивного лікування, особливо при наявності дихальноїнедостатності. Ці реакції можуть виникати через кілька хвилин або годин після введеннявінкристину та протягом двох тижнів після введення мітоміцину-С. Прогресуюча задишка потребує припинення терапії Вінкристином-Мілі (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Сечова кислота.

При застосуванні вінкристину може підвищитися рівень сечовоїкислоти в крові. Цей показник необхідно контролювати протягом перших 3―4 тижнів лікування та вживати відповідні заходи для попередження розвитку нейропатії, зумовленої сечокислим діатезом. Лабораторні дослідження повторювати до нормалізації показника. У разі необхідності слід застосовувати алопуринол.

Гіпонатріємія.

Під час лікуваннявінкристином слід періодично визначати концентрацію іонів натрію в сироватці крові. Гіпонатріємія розвивається внаслідок порушення секреції антидіуретичного гормону, і їїслідкоригувати введенням 0, 9 % розчину натрію хлориду.

Діти

У процесі лікування дітей зі злоякісними пухлинами потрібен моніторинг їхньоїінтелектуальної, емоційної, мовної сфери та діяльності центральної нервової системи.

Фертильність

Немає переконливих даних, отриманихinvivoтаinvitro, що демонструють мутагенність вінкристину. Відсутні дані щодо впливу монотерапії вінкристином на фертильність людини. Клінічні дані відносно застосування вінкристину у складі поліхіміотерапії демонструють можливість розвитку азооспермії у чоловіків та аменореї у жінок постпубертатного віку. Відновлення репродуктивної функції відбувається через декілька місяців після завершення терапії, однак не у всіх пацієнтів.

Застосування вінкристину у складі поліхіміотерапії у пацієнтів препубертатного віку з набагато меншою ймовірністю може призводити до розвитку необоротної азооспермії та аменореї.

Пацієнтам слід проконсультуватисящодо можливості мати дітей умайбутньому. Пацієнти чоловічої статі повинні бути проінформовані з приводу збереження сперми.

Попередження вагітності

Відомо, що вінкристин може спричинити шкідливий вплив на плід, тому застосуванняпрепаратуВінкристин-Мілі протипоказано під час вагітності. Жінками дітородного віку слід рекомендувати уникати вагітності при отриманні вінкристину. Необхідно використовувати протизаплідні заходи пацієнтам як чоловічої, так і жіночої статі під час лікування і протягом 6 місяців після припинення лікування.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат не застосовувати у період вагітності або годування груддю. Необхідно використовувати протизаплідні заходи пацієнтам як чоловічої, так і жіночої статі під час лікування і протягом 6 місяців після припинення лікування.

Якщо вагітність настає під час лікування, пацієнтка повинна бути проінформована про ризики для майбутньої дитини і перебувати під медичним спостереженням.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Відсутні дані щодо впливу вінкристину на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами. Проте слід враховувати можливість розвитку побічних (неврологічних) реакцій при застосуванні Вінкристину-Мілі, які змінюють швидкість психомоторних реакцій.

Спосіб застосування та дози.

Вінкристин-Мілі можна вводити тільки внутрішньовенно, при введенні іншим способом може бути летальний наслідок.

Дозу вінкристину сульфату слід вираховувати і вводити вкрай обережно, оскільки передозування може призводити до тяжких і навіть летальних наслідків.

При застосуванні як монотерапіюпрепаратвводять з інтервалом в 1 тиждень. При застосуванні у комбінації з іншими протипухлиннимипрепаратамичастота введення залежить від протоколу.

Дорослі.

Зазвичай призначають з розрахунку 1, 4―1, 5мг/м2поверхні тіла 1 раз на тиждень, максимальна доза―2 мг/м2. Тривалість курсу лікування ―4―6 тижнів. Курсова доза не має перевищувати 10―12 мг/м2.

Діти.

Вінкристин-Мілі застосовують у дозі1, 4―2 мг/м2поверхні тіла 1 раз на тиждень. Дозу препарату для дітей розраховують з урахуванням маси тіла: для дітей з масою10 кгі менше початкова доза має становити 0, 05 мг/кг 1 раз на тиждень.

Пацієнти літнього віку.

Немає потреби у корекції дози.

Пацієнти з порушенням печінкової функції

Оскількивінкристин метаболізується печінкою шляхом жовчної екскреції, для пацієнтів з обструктивною жовтяницею або іншим ураженням печінки рекомендується знижувати дозу препарату.

Для пацієнтів з ураженням печінки або з рівнем прямого білірубіну у сироватці крові вище 3 мг/100 мл рекомендовано знизити дозу вінкристину сульфату на 50 %.

Не слід застосовувати вінкристин при наявності тяжкої нейротоксичності (особливо парезу). Якщо після відміни препарату скарги зменшуються, лікування можна поновити з введенням 50 % дози.

Спосіб введення

Вінкристину сульфат слід застосувати тільки під суворим наглядом лікаря з досвідом лікування цитотоксичними препаратами.

Інтратекальне введення вінкристину призводить долетальної нейротоксичності.

Сухий вміст флакона потрібно розчинити, додавширозчинник (готовийрозчин містить 0, 1 мг вінкристину в одному мілілітрі). Цей розчин потім можна розбавити 0, 9 % розчином хлориду натрію і вводити у вигляді внутрішньовенної ін’єкції або одночасно із внутрішньовенною інфузією 0, 9 % хлориду натрію через інфузійний набір не швидше ніж за 1 хвилину.

Слід дотримуватися обережності для уникнення інфільтрації підшкірних тканин. Екстравазація у ході внутрішньовенного введення вінкристину сульфату може спричинити значне подразнення. Для попередження подразнення судин після введення вінкристину сульфату вену слід ретельно промити.

Не слід перевищувати рекомендовану терапевтичну дозу. Загалом індивідуальні дози не повинні перевищувати 2 мг; і підрахунок лейкоцитів необхідно здійснювати до і після введення кожної дози.

Діти.

Препарат призначають дітямза показаннями.

Передозування.

Симптоми.

Передозування вінкристину призводить до посилення побічних реакцій. У дітей віком до 13 років десятикратне перевищення дози препарату можепризвести до летального наслідку. Передозування з тяжким загальним станом хворих можевідзначатися при введенні дітям віком до 13 років у дозі 3―4 мг/м2, дорослим ― одноразово 3мг/м2 та більше. Симптомами передозування можуть бути судоми; паралітична кишкова непрохідність; ускладнення, пов’язані з неадекватною секрецією антидіуретичного гормону чи інші прояви побічних реакцій.

Лікування.

Специфічного антидоту немає. Проводити симптоматичне та підтримувальнелікування, контролюючипоказники водно-сольового балансу, ЕКГ, складу периферичної крові. У разірозвитку генералізованих судомних нападів застосовувати протисудомні препарати. Для попередження кишкової непрохідності застосовувати клізми. Принеобхідності проводити гемотрансфузії, переливання еритроцитарної та тромбоцитарної маси. Внутрішньовенно вводити кальцію фолінат у дозі 100 мг через кожні 3 години протягом 24 годин, а потім через кожні6 годин протягом не менш як 48 годин. Гемодіаліз неефективний.

Побічні реакції.

Найпоширеніші токсичні ефекти вінкристину пов’язані з центральною нервовою системою. Загалом побічні ефекти є оборотними і дозозалежними. Діти зазвичай краще переносять вінкристин, ніж дорослі. Найрозповсюдженішими побічними реакціями є нейротоксичність та алопеція; найбільш серйозні побічні реакції пов’язані з порушенням нейром’язового апарату. У хворих літнього віку є підвищена схильність до нейротоксичності.

Після застосування щотижневих разових доз вінкристину можуть з’явитися такі короткочасні побічні реакції, як лейкопенія, невротичні болі і запор (але це зазвичай триває протягом не більше 7 днів). Після зменшення дози тяжкість цих реакцій може зменшитися або вони зникають зовсім. Тяжкість таких реакцій посилюється, якщо необхідна загальна доза препарату вводиться частинами. Тому не рекомендується застосовувати вінкристин у невеликих кількостях протягом тривалого часу. Інші побічні реакції, такі як алопеція, втрата чутливості, парестезії, труднощі при ходьбі, хода з шарканням, втрата глибоких сухожильнихрефлексів і м’язова дистрофія, виявляються упродовж усього курсу лікування. По мірі продовження лікування загальна сенсомоторна дисфункція може прогресувати до більш тяжкого стану, у деяких хворих окремі нейром’язові розлади можуть тривати протягом довшого часу. Волосся може почати відростати ще до закінчення підтримувальної терапії.

Новоутворення, злоякісні, доброякісні та невизначеної етіології (включаючи кісти і поліпи): вторинні злоякісні новоутворення у пацієнтів, які одержували вінкристин у комбінації з іншими цитотоксичними препаратами з доведеною канцерогенністю.

З боку системи крові та лімфатичної системи: оборотнийтромбоцитоз, тяжке пригніченняфункції кісткового мозку, анемія, лейкопенія і тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію, анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк, алергічні реакції.

З боку органів дихання та середостіння: задишка, бронхоспазм, гостра дихальна недостатність.

З боку нервової системи та психіки: неврологічна токсичність є найсерйознішою побічною реакцією на застосування вінкристину. Неврологічна токсичність залежить від дози і віку пацієнта. У результаті нейротоксичності також можуть виникати запори і кишкова непрохідність (див. «Порушеннязбокушлунково-кишковоготракту»). Такожможливийрозвитоктакихпобічнихреакцій, якневралгіяіміалгія (вт. ч. невралгіятрійчастогонерваітестикулярнийбольовийсиндром, більугортані, слиннихзалозах, кістках, спині, кінцівках), кома, обвисластупня, дизурія, периферичнанейропатія (змішанасенсорно-моторна), сенсорніпорушення, парестезії, втратаглибокихсухожильнихрефлексів, порушенняходи, ходазшарканням, м’язоваслабкість, атаксія, параліч, ураженнячерепно-мозковихнервів (парез/параліч), слабкістьм’язівгортані, хрипкістьіпарезголосовихзв’язок (ут. ч. потенційнонебезпечнийдляжиттядвобічнийпарезголосовихзв’язок), птоз, невропатіязоровогонерва, екстраокулярнанейропатія, минущасліпота, диплопіятаатрофіязоровогонерва, судомизгіпертензією, лейкоенцефалопатія, токсичнийвпливнацентральнунервовусистему, щоможепроявлятисядепресією, збудженням, порушення сну, безсонням, сплутаністюсвідомості, психозамиігалюцинаціями. Можливе загострення супутніх неврологічних захворювань.

З боку органів слуху: вестибулярні і слухові ускладнення з боку 8 пари черепно-мозкових нервів. Прояви включають часткову або тотальну глухоту ―постійну або яка виникає періодично; проблеми з рівновагою, включаючи запаморочення, ністагм і вертиго. Слід дотримуватися обережності при застосуванні вінкристину сульфату у комбінації з іншими ототоксичними препаратами, наприклад онколітиками, що містять платину.

З боку серцево-судинної системи: стенокардіята інфаркт міокарда (у хворих, які одержували комбіновану хіміотерапію, що включала вінкристин і яким раніше застосовували опромінення середостіння), артеріальна гіпертензія та гіпотензія, аритмія.

Дихальні, торакальні та медіастинальні порушення: повідомлялося про тяжкий бронхоспазм і задишку при введенні алкалоїдів барвінку, іноді у комбінації з мітоміциномC.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, афтозний стоматит, виразки у ротовій порожнині, запори, спазми та біль у животі, зниження апетиту, втрата маси тіла, анорексія, діарея, паралітичний ілеус (особливо у дітей), запалення слизової оболонки рота, кишковий некроз та/чи перфорації, панкреатит. Може виникнути функціональна кишкова непрохідність (парез кишечнику), особливо у маленьких дітей. Симптоми кишкової непрохідності проходятьсамі по собі після тимчасового припинення прийому вінкристину і симптоматичного лікування.

Гепатобіліарні порушення: венооклюзивна хвороба печінки (особливо у дітей), підвищення рівня печінкових ферментів.

З боку шкіри та підшкірних тканин: алопеція (оборотна після припинення застосування вінкристину), висипання.

З боку нирок та сечовидільної системи: пацієнтам літнього віку у перші дні після введення вінкристину слід припинити застосування препаратів, що спричиняють затримку сечі. Поліурія, дизурія і затримка сечіяк результат атонії сечового міхура, гіперурикемія, сечокисла нефропатія, СНСАГ синдром (синдром неналежної секреції антидіуретичного гормону), нетримання сечі. Синдром може бути пов’язаний з нейротоксичністю лікарського засобу, можливо, за рахунок прямого впливу на гіпоталамус. У таких пацієнтів виникає гіпонатріємія, у комбінації з екскрецією натрію із сечею, без ознак розладів з боку нирок та надниркових залоз, гіпотензія, зневоднення, азотемія або набряки. При обмеженні вживання рідини гіпонатріємія і втрата натрію через нирки можуть бути зменшені.

З боку репродуктивної системи і молочних залоз: необоротнабезплідність після хіміотерапевтичного лікування із застосуванням вінкристину є більш поширеною у чоловіків, ніж у жінок. Азоосперміяспостерігалася у чоловіків, які одержували схеми комбінованої хіміотерапії, що складалися з вінкристину і преднізону з циклофосфамідом або мехлоретаміном і прокарбазином, аменорея.

Загальні розлади і стани місця введення: подразнення у місці ін’єкції, відчуття печіння, еритема, гарячка, флебіт, біль, целюліт, некроз, головний біль, слабкість. Ці симптоми можуть виникати після подразнення стінки судини або у випадку екстравазації при введенні.

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання. Зберігати при температурі (2―8°С) в оригінальній упаковці у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 1 мл у флаконі, по 1 або 10 флаконів у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Венус Ремедіс Лімітед.

Адреса:

Хіл Топ Індустріал Естейт, Джармаджарі, ЕРІР Фазе-1 (Екстен. ), Батолі Калан, Бадді, Діст. Солан, Хімачал Прадеш, 173205, Індія.

Заявник. Мілі Хелскере Лімітед.

Місцезнаходження заявника.

Фаірфакс Хаус 15, Фалвуд Плейс, Лондон, WC1V 6AY, Велика Британія.