ВІАГРА ODT таблетки 50 мг

Пфайзер Інк.

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ВІАГРА® ODT

(VIAGRA®ODT)

Склад:

діюча речовина: силденафіл;

1 таблетка містить 70, 225 мгсилденафілу цитрату, що еквівалентносилденафілу 50 мг;

допоміжні речовини: лудифлеш (маніт (Е 421), кросповідон, полівінілацетат, повідон), натріюкроскармелоза, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний гідрофобний, сахаралоза (Е 955), індигокармін алюмінієвий лак 30–36 % (E 132), підсилювач солодкого смаку, спеціальний натуральний компонент, лимонний ароматизатор, магніюстеарат.

Лікарська форма. Таблетки, щодиспергуютьсяв ротовій порожнині.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки блакитного кольору у формі діаманта, з гравіруванням «V50» з одного боку та без гравірування з іншого .

Фармакотерапевтична група. Засоби, що застосовуються приеректильнійдисфункції. Силденафіл. Код АТХ G04B E03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії. Силденафіл– препарат для перорального застосування, призначений для лікуванняеректильноїдисфункції. При сексуальному збудженні препарат відновлює зниженуеректильнуфункцію шляхом посилення притоку крові допеніса.

Фізіологічний механізм, що зумовлює ерекцію, включає вивільнення оксиду азоту (NO) у кавернозних тілах під час сексуального збудження. Вивільнений оксид азоту активує ферментгуанілатциклазу, що стимулює підвищення рівня циклічногогуанозинмонофосфату(цГМФ), що, у свою чергу, викликає розслаблення гладкої мускулатури кавернозних тіл, сприяючи притоку крові.

Силденафіл є потужним та селективним інгібіторомцГМФ-специфічноїфосфодіестерази 5 (ФДЕ5) у кавернозних тілах, де ФДЕ5 відповідає за розпадцГМФ. Впливсилденафілуна ерекцію має периферичний характер. Силденафіл не спричиняє безпосередньоїрелаксуючої дії на ізольовані кавернозні тіла людини, але потужно посилюєрозслаблювальнудію NO на цю тканину. При активації метаболічного шляху NO/цГМФ, що відбувається при сексуальній стимуляції, інгібуваннясилденафілом ФДЕ5 спричиняє підвищення рівняцГМФ у кавернозних тілах. Таким чином, для того, щобсилденафіл викликавнеобхідний фармакологічний ефект, необхідне сексуальне збудження.

Вплив нафармакодинаміку. Дослідженняinvitroпродемонстрували, щосилденафіл є селективним до ФДЕ5, що бере активну участь у процесі ерекції. Впливсилденафілуна ФДЕ5 потужніший, ніж на інші відоміфосфодіестерази. Цей ефект у 10 разів потужніший, ніж ефект впливу на ФДЕ6, що бере участь у процесахфотоперетворення у сітківці. При застосуванні максимальних рекомендованих доз селективністьсилденафілудо ФДЕ5 у 80 разів перевищує його селективність до ФДЕ1, у 700 разів вища, ніж до ФДЕ2, ФДЕ3, ФДЕ4, ФДЕ7, ФДЕ8, ФДЕ9, ФДЕ10 та ФДЕ11. Зокрема, селективністьсилденафілу до ФДЕ5 у 4000 разів перевищує його селективність до ФДЕ3 –цАМФ-специфічноїізоформифосфодіестерази, що бере участь у регуляції серцевої скоротливості.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Силденафілшвидко абсорбується. Максимальна плазмова концентрація препарату досягається протягом 30–120 хвилин (із медіаною 60 хвилин) після його перорального застосування натще. Середня абсолютнабіодоступністьпісля перорального застосування становить 41 % (з діапазоном значень від 25 до 63 %). У рекомендованому діапазоні доз (від 25 до 100 мг) показники AUC таСmaxсилденафілупісля його перорального застосування підвищуються пропорційно до дози.

При застосуваннісилденафілупід час прийому їжі ступінь абсорбції знижується із середнім подовженнямTmax до 60 хвилин і середнім зниженнямCmax на 29 %.

Розподіл. Середній рівноважний об’єм розподілу (Vd) становить 105 літрів, що свідчить про розподіл препарату в тканинах організму. Після однократного перорального застосуваннясилденафілу в дозі 100 мг середня максимальна загальна плазмова концентраціясилденафілу становить приблизно 440нг/мл (коефіцієнт варіації становить 40 %). Оскільки зв’язуваннясилденафілу та його головного N-десметил-метаболітуз білками плазми досягає 96 %, середня максимальна плазмова концентрація вільногосилденафілу досягає 18нг/мл (38 нмоль). Ступінь зв’язування з білками плазми не залежить від загальних концентраційсилденафілу.

У здорових добровольців, які застосовувалисилденафіл однократно в дозі 100 мг, через 90 хвилин в еякуляті визначалося менше 0, 0002 % (в середньому 188нг) застосованої дози.

Біотрансформація. Метаболізмсилденафілу відбувається головним чином за участюмікросомальних ізоферментів печінки CYP3A4 (головний шлях) та CYP2C9 (другорядний шлях). Головний циркулюючий метаболіт утворюється шляхом N-деметилюваннясилденафілу. Селективність метаболіту відносно ФДЕ5 порівнянна з селективністюсилденафілу, а активність метаболіту відносно ФДЕ5 становить приблизно 50 % активності вихідної речовини. Плазмова концентрація цього метаболіту становить приблизно 40 % концентраціїсилденафілу у плазмі крові. N-деметильованийметаболіт зазнає подальшого метаболізму, а період йогонапіввиведеннястановить приблизно 4 години.

Елімінація. Загальний кліренссилденафілу становить 41 л/год, зумовлюючи період йогонапіввиведення тривалістю 3–5 годин. Як після перорального, так і після внутрішньовенного застосування екскреціясилденафілуу вигляді метаболітів здійснюється головним чином із калом (приблизно 80 % введеної пероральної дози) та меншою мірою з сечею (приблизно 13 % введеної пероральної дози).

Фармакокінетика у особливих груп пацієнтів.

Пацієнти літнього віку. У здорових добровольців літнього віку (віком від 65 років) відзначалося зниження кліренсусилденафілу, що зумовлювало підвищення плазмових концентраційсилденафілу та його активного N-деметильованого метаболіту приблизно на 90 % порівняно з відповідними концентраціями у здорових добровольців молодшого віку (18–45 років). У зв’язку із віковими відмінностями у зв’язуванні з білками плазми крові відповідне підвищення плазмової концентрації вільногосилденафілу становило приблизно 40 %.

Ниркова недостатність. У добровольців із порушеннями функції нирок легкого та помірного ступеня (кліренс креатиніну 30–80 мл/хв) фармакокінетикасилденафілу залишалася незміненою після його однократного перорального застосування у дозі 50 мг. Середні AUC таCmax N-деметильованогометаболіту підвищувалися намаксимум 126 % та максимум 73 % відповідно порівняно з такими показниками у добровольців такого ж віку без порушень функції нирок. Однак через високу індивідуальну варіабельність ці відмінності не були статистично значущими. У добровольцівіз тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) кліренссилденафілу знижувався, що спричиняло середнє підвищення AUC таCmax на 100 % та 88 % відповідно порівняно із добровольцями такого ж віку без порушень функції нирок. Крім того, значення AUC таCmaxN-деметильованого метаболіту значуще підвищувалися на 200 % та 79 % відповідно.

Печінкова недостатність. У добровольців із цирозом печінки легкого та помірного ступеня (класів А та В за класифікацієюЧайлда – П’ю) кліренссилденафілузнижувався, що призводило до підвищення AUC (84 %) таCmax(47 %) порівняно з відповідними показниками у добровольців такого ж віку без порушень функцій печінки. Фармакокінетикасилденафілуу пацієнтів із порушеннями функцій печінки тяжкого ступеня не вивчалася.

Клінічні характеристики.

Показання.

Препарат ВІАГРА® ODT рекомендується застосовувати чоловікам ізеректильноюдисфункцією, яка визначається як нездатність досягти або підтримати ерекцію статевого члена, необхідну для успішного статевого акту.

Для ефективної дії препарату ВІАГРА® ODT потрібне сексуальне збудження.

Протипоказання.

– Підвищена чутливість до активної речовини або будь-якої з допоміжних речовин препарату.

– Одночасне застосування із донорами оксиду азоту (такими якамілнітрит) або нітратами у будь-якій формі протипоказане, оскільки відомо, щосилденафілмає вплив на шляхи метаболізму оксиду азоту/циклічногогуанозинмонофосфату(цГМФ) та потенціює гіпотензивний ефект нітратів.

– Одночасне застосування інгібіторівФДЕ5 (у тому числісилденафілу) зі стимуляторамигуанілатциклази, такими якріоцигуат, протипоказане, оскількиможе призвести до симптоматичноїгіпотензії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

– Стани, при яких не рекомендована сексуальна активність (наприклад тяжкі серцево-судинні розлади, такі як нестабільна стенокардія або серцева недостатність тяжкого ступеня).

– Втрата зору на одне око внаслідок неартеріальної передньої ішемічної невропатії зорового нерва, незалежно від того, пов’язана ця патологія із попереднім застосуванням інгібіторів ФДЕ5 чи ні.

– Наявність таких захворювань: порушення функції печінки тяжкого ступеня, артеріальнагіпотензія(артеріальний тиск нижче 90/50 ммрт. ст. ), нещодавно перенесений інсульт або інфаркт міокарда та відомі спадкові дегенеративні захворювання сітківки, такі як пігментний ретиніт (невелика кількість таких пацієнтів має генетичні розладифосфодіестеразсітківки), оскільки безпекасилденафілу не досліджувалася у разі таких захворювань.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Вплив інших лікарських засобів насилденафіл.

Дослідженняinvitro.

Метаболізмсилденафілувідбувається переважно за участюізоформи 3А4 (головний шлях) таізоформи 2С9 (другорядний шлях) цитохрому Р450 (CYP). Тому інгібітори цих ізоферментів можуть знижувати кліренссилденафілу, а індуктори цих ізоферментів можуть підвищувати кліренссилденафілу.

Дослідженняinvivo.

Популяційнийфармакокінетичнийаналіз даних клінічних досліджень продемонстрував зниження кліренсусилденафілу при його одночасному застосуванні з інгібіторами CYP3A4 (такими яккетоконазол, еритроміцин, циметидин). Хоча при одночасному застосуваннісилденафілу та інгібіторів CYP3A4 зростання частоти побічних явищ не спостерігалося, слід розглянути можливість застосування початкової дозисилденафілу 25 мг.

Одночасне застосування інгібіторуВІЛ-протеазиритонавіру, дуже потужного інгібітору Р450, у стані рівноважної концентрації (500 мг 1 раз на добу) тасилденафілу (разова доза 100 мг) призводило до підвищенняCmaxсилденафілу на 300 % (у 4 рази) та підвищення плазмової AUCсилденафілу на 1000 % (у 11 разів). Через 24 години плазмовий рівеньсилденафілувсе ще становив приблизно 200нг/мл порівняно з рівнем приблизно 5 нг/мл, характерним для застосування тількисилденафілу, що узгоджується зі значним впливомритонавіру на широкий спектр субстратівР450. Силденафіл не впливає на фармакокінетикуритонавіру. З огляду на ціфармакокінетичнідані одночасне застосуваннясилденафілу таритонавіру не рекомендується (див. розділ «Особливості застосування»); в будь-якому випадку максимальна дозасилденафілуза жодних обставин не повинна перевищувати 25 мг протягом 48 годин.

Одночасне застосування інгібіторуВІЛ-протеазисаквінавіру, інгібітору CYP3A4, у дозі, що забезпечує рівноважну концентрацію (1200 мг тричі на добу), тасилденафілу (100 мгразово) призводило до підвищенняCmaxсилденафілу на 140 % та збільшення системної експозиції (AUC)силденафілу на 210 %. Не виявлено впливусилденафілу на фармакокінетикусаквінавіру (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Передбачається, що більш потужні інгібітори CYP3A4, такі яккетоконазолтаітраконазол, будуть мати більш виражений вплив.

При застосуваннісилденафілу(100 мгразово) та еритроміцину, помірногоінгібітору CYP3A4, у рівноважному стані (500 мг двічі на добу протягом 5 днів) спостерігалося підвищення системної експозиціїсилденафілуна 182 % (АUC). У здорових добровольців чоловічої статі не спостерігалося впливуазитроміцину (500 мг на добу протягом 3 діб) на AUC, Сmax, Tmax, константу швидкості елімінації та подальший періоднапіввиведеннясилденафілу або його головного циркулюючого метаболіту. Циметидин (інгібітор цитохрому Р450та неспецифічний інгібітор CYP3A4) у дозі 800 мг при одночасному застосуванні ізсилденафілом у дозі 50 мг у здорових добровольців призводив до підвищення плазмової концентраціїсилденафілуна 56 %.

Грейпфрутовий сік є слабким інгібітором CYP3A4у стінці кишечнику і може викликати помірне підвищення рівнівсилденафілуу плазмі крові.

Однократне застосуванняантацидів(магнію гідроксиду/алюмінію гідроксиду) не впливало набіодоступністьсилденафілу.

Хоча досліджень специфічної взаємодії з усіма лікарськими засобами не проводилося, за даними популяційногофармакокінетичного аналізу, фармакокінетикасилденафілу не змінювалася при його одночасному застосуванні із лікарськими засобами, що належать до групи інгібіторів CYP2C9 (толбутамід, варфарин, фенітоїн), групи інгібіторів CYP2D6 (таких як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти), групитіазидних татіазидоподібнихдіуретиків, петльових такалійзберігаючихдіуретиків, інгібіторівангіотензинперетворюючого ферменту, антагоністів кальцію, антагоністівβ-адренорецепторівабо індукторів метаболізму CYP450 (таких якрифампіцин, барбітурати).

У ході дослідження за участю здорових добровольців-чоловіків одночасне застосування антагоністаендотелінубосентану (помірний індуктор CYP3A4, CYP2C9 та, можливо, CYP2C19) у рівноважному стані (125 мг двічі на добу) тасилденафілу у рівноважному стані (80 мг тричі надобу) призводило до зниження AUC таCmaxсилденафілу на 62, 6 % та 55, 4 % відповідно. Тому одночасне застосування таких потужних індукторів CYP3A4, якрифампін, може призводити до більш вираженого зниження концентраціїсилденафілув плазмі крові.

Нікорандил являє собою гібрид активатора кальцієвих каналів та нітрату. Нітратний компонент зумовлює можливість його серйозної взаємодії зсилденафілом.

Впливсилденафілу на інші лікарські засоби.

Дослідженняinvitro.

Силденафіл – слабкий інгібіторізоформ 1А2, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1 та 3А4цитохрому Р450 (ІК50 > 150 мкмоль). Оскільки пікова плазмова концентраціясилденафілу дорівнює приблизно 1мкмоль, вплив препарату ВІАГРА® ODT на кліренс субстратів цих ізоферментів малоймовірний.

Відсутні дані щодо взаємодіїсилденафілута таких неспецифічних інгібіторівфосфодіестерази, як теофілін тадипіридамол.

Дослідженняinvivo.

Оскільки відомо, щосилденафілмає вплив на метаболізм оксиду азоту/циклічногогуанозинмонофосфату(цГМФ), було встановлено, щосилденафілпотенціює гіпотензивну дію нітратів, тому його одночасне застосування з донорами оксиду азоту або з нітратами в будь-якій формі протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).

Ріоцигуат. Доклінічні дослідженняпродемонструвалиадитивний системний ефект зниження артеріального тиску при одночасному застосуванні інгібіторів ФДЕ5зріоцигуатом. Клінічні дослідження продемонстрували, щоріоцигуатпосилює гіпотензивну дію інгібіторів ФДЕ5. У пацієнтів, які брали участь у дослідженні, не спостерігалось позитивного клінічного ефекту при одночасному застосуванні інгібіторів ФДЕ5зріоцигуатом. Протипоказане одночасне застосуванняріоцигуатуз інгібіторамиФДЕ5 (у тому числісилденафілом)(див. розділ«Протипоказання»).

Одночасне застосуваннясилденафілута блокаторівα-адренорецепторів може призвести до розвитку симптоматичноїгіпотензії у деяких схильних до цього пацієнтів. Така реакція найчастіше виникала протягом 4 годин після застосуваннясилденафілу (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»). У ході3 досліджень специфічної взаємодії лікарських засобів блокаторα-адренорецепторівдоксазозин(4 мг та 8 мг) тасилденафіл (25 мг, 50 мг та 100 мг) застосовувалися одночасно пацієнтам із доброякісною гіперплазією передміхурової залози, стабілізація стану яких була досягнута при застосуваннідоксазозину. У цих популяціях спостерігалося середнє додаткове зниження артеріального тиску у положенні пацієнта лежачи на 7/7 ммрт. ст. , 9/5 ммрт. ст. та 8/4 ммрт. ст. та середнє зниження артеріального тиску у положенні пацієнта стоячи на 6/6 ммрт. ст. , 11/4 ммрт. ст. , 4/5 мм рт. ст. відповідно. При одночасному застосуваннісилденафілу тадоксазозинупацієнтам, стабілізація стану яких була досягнута при застосуваннідоксазозину, іноді повідомлялося про розвиток симптоматичної ортостатичноїгіпотензії. У цих повідомленнях йшлося про випадки запаморочення тапереднепритомний стан, але безсинкопе.

Не спостерігалося жодних значущих взаємодій при одночасному застосуваннісилденафілу (50 мг) ітолбутаміду (250 мг) абоварфарину(40 мг), щометаболізуються CYP2C9.

Силденафіл (50 мг) не призводив до подовження часу кровотечі, спричиненої застосуванням ацетилсаліцилової кислоти (150 мг).

Силденафіл (50 мг) не потенціював гіпотензивну дію алкоголю у здорових добровольців при середньому максимальному рівні етанолу в крові 80 мг/дл.

У пацієнтів, які застосовувалисилденафіл, не спостерігалося жодних відмінностей профілю побічних ефектів порівняно з плацебо при одночасному застосуванні таких класів гіпотензивних лікарських засобів, якдіуретики, блокаториβ-адренорецепторів, інгібітори АПФ, антагоністиангіотензину ІІ, антигіпертензивні лікарські засоби (судинорозширювальні та центральної дії), блокатори адренергічних нейронів, блокатори кальцієвих каналів та блокаториα-адренорецепторів. У спеціальному дослідженні взаємодії при одночасному застосуваннісилденафілу (100 мг) таамлодипінупацієнтам із артеріальною гіпертензією спостерігалося додаткове зниження систолічного артеріального тиску в положенні лежачи на 8 ммрт. ст. Відповідне зниженнядіастолічного артеріального тиску становило 7 ммрт. ст. Ці додаткові зниження артеріального тиску були порівнянними із такими, що спостерігалися при застосуванні лишесилденафілу у здорових добровольців (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Силденафіл в дозі 100 мг не впливав нафармакокінетичні показники інгібіторівВІЛ-протеази, саквінавірутаритонавіру, які є субстратами CYP3A4.

У здорових добровольців чоловічої статі застосуваннясилденафілу у рівноважному стані (80 мг тричі на добу) призводило до підвищення AUC таCmaxбосентану (125 мг двічі на день) на 49, 8 % та 42 % відповідно.

Особливості застосування.

До початку терапії слід зібрати медичний анамнез пацієнта та провестифізикальне обстеження для діагностикиеректильноїдисфункціїта визначення її можливих причин.

Фактори ризику серцево-судинних захворювань. Оскільки сексуальна активність супроводжується певним ризиком з боку серця, до початку будь-якого лікуванняеректильноїдисфункції лікар має оцінити стан серцево-судинної системи пацієнта. Силденафілчинить судинорозширювальну дію, що проявляється легким та короткочасним зниженням артеріального тиску (див. розділ «Фармакодинаміка»). До призначеннясилденафілу лікар має ретельно зважити, чи може такий ефект несприятливо впливати на пацієнтів із певними основними захворюваннями, особливо у комбінації із сексуальною активністю. До пацієнтів із підвищеною чутливістю довазодилататорівналежать пацієнти із обструкцією вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад, стеноз аорти, гіпертрофічна обструктивнакардіоміопатія) та пацієнти із рідкісним синдромом мультисистемної атрофії, одним із проявів якої є тяжке порушення регуляції артеріального тиску з боку вегетативної нервової системи.

ВІАГРА® ODT потенціює гіпотензивний ефект нітратів (див. розділ «Протипоказання»).

Упостмаркетинговийперіод повідомлялося про тяжкі побічні реакції з боку серцево-судинної системи, включаючи інфаркт міокарда, нестабільну стенокардію, раптову серцеву смерть, шлуночкову аритмію, цереброваскулярнікрововиливи, транзиторну ішемічну атаку, артеріальну гіпертензію та артеріальнугіпотензію, які за часом збігалися із застосуванням препарату ВІАГРА® ODT. У більшості пацієнтів, але не у всіх, існували фактори ризику серцево-судинних захворювань. Багато таких побічних реакцій спостерігалося під час або одразу після статевого акту і лише кілька трапилося невдовзі після застосування препарату ВІАГРА®ODT без сексуальної активності. Тому неможливо визначити, чи пов’язаний розвиток таких побічних реакцій безпосередньо із факторами ризику, чи їх розвиток зумовлений іншими чинниками.

Пріапізм. Засоби для лікуванняеректильноїдисфункції, утому числі йсилденафіл, слід призначати з обережністю пацієнтам із анатомічними деформаціямипеніса (такими якангуляція, кавернозний фіброз або хворобаПейроні) та пацієнтам зі станами, що сприяють розвиткупріапізму (такими яксерпоподібноклітиннаанемія, множинна мієлома або лейкемія). Після виходу препарату на ринок повідомлялося про випадки подовженої ерекції тапріапізму. У разі, коли ерекція триває більш ніж 4 години, пацієнтам слід негайно звернутись за медичною допомогою. За відсутності негайного лікуванняпріапізм може призвести до пошкодження тканинпеніса та до стійкої втрати потенції.

Одночасне застосування з іншими інгібіторами ФДЕ5 або іншими препаратами для лікуванняеректильноїдисфункції. Безпека та ефективність одночасного застосуваннясилденафілу з іншими інгібіторами ФДЕ5 або іншими препаратами для лікування гіпертензії легеневої артерії, які містятьсилденафіл (наприклад препаратРевацио), чи з іншими препаратами для лікуванняеректильноїдисфункції не вивчалися. Тому застосування таких комбінацій не рекомендоване.

Вплив на зір. Спонтанні повідомлення про виникнення дефектів зору надходили асоційовано із застосуваннямсилденафілу та інших інгібіторів ФДЕ5 (див. розділ «Побічні реакції»). Про випадки неартеріальної передньої ішемічної невропатії зорового нерва, що є рідкісним станом, надходили спонтанні повідомлення та повідомлялося у наглядовому дослідженні асоційовано із застосуваннямсилденафілу та інших інгібіторів ФДЕ5 (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтів слід попередити, що у разі раптового порушення зору застосовування препарату ВІАГРА® ODT слід припинити та негайно звернутися до лікаря (див. розділ «Протипоказання»).

Одночасне застосування зритонавіром. Одночасне застосуваннясилденафілу таритонавіруне рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Одночасне застосування з блокаторамиα-адренорецепторів. Пацієнтам, які застосовують блокаториα-адренорецепторів, застосовуватисилденафіл слід з обережністю, оскільки така комбінація може призвести до симптоматичноїгіпотензіїу деяких схильних до цього пацієнтів. Симптоматичнагіпотензіязазвичай виникає протягом 4 годин після застосуваннясилденафілу. З метою мінімізації можливого розвиткупостуральноїгіпотензії до початку застосуваннясилденафілугемодинамічні показники пацієнта при терапії блокаторамиα-адренорецепторів мають бути стабільними. Слід розглянути можливість застосування початкової дозисилденафілу 25 мг (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Крім того, слід проінформувати пацієнтів, як діяти у разі появи симптомів ортостатичноїгіпотензії.

Вплив на кровотечі. Дослідження тромбоцитів людини продемонстрували, щоinvitroсилденафілпотенціюєантиагрегаційні ефекти натріюнітропрусиду. Немає жодної інформації щодо безпеки застосуваннясилденафілу пацієнтами із порушеннями згортаннякрові або гострою пептичною виразкою. Таким чином, застосуваннясилденафілупацієнтами цієї групи можливе лише після ретельної оцінки співвідношення користі та ризиків.

Втрата слуху. Лікарям слід порадити пацієнтам припинити застосування інгібіторів ФДЕ5, включаючи препарат ВІАГРА® ODT, та негайно звернутися за медичного допомогою у разі раптового зниження чи втрати слуху. Про ці явища, які також можуть супроводжуватися дзвоном у вухах та запамороченням, повідомлялося з асоціацією у часі із застосуванням інгібіторів ФДЕ5, включаючи препарат ВІАГРА®ODT. Визначити, чи ці явища прямо пов’язані із застосуванням інгібіторів ФДЕ5, чи з іншими факторами, неможливо.

Одночасне застосування із гіпотензивними препаратами. ВІАГРА® ODTчинить системну судинорозширювальну дію та може в подальшому знижувати артеріальний тиск у пацієнтів, які застосовують гіпотензивні лікарські засоби. У окремому дослідженні лікарської взаємодії при одночасному застосуванніамлодипіну (5 мг або 10 мг) та препарату ВІАГРА®ODT(100 мг)пероральноспостерігалося середнє додаткове зниження систолічного тиску на 8 ммрт. ст. тадіастолічного – на 7 ммрт. ст.

Захворювання, що передаються статевим шляхом. Застосування препарату ВІАГРА® ODTне захищає від захворювань, що передаються статевим шляхом. Слід розглянути можливість інформування пацієнтів щодо необхідних запобіжних заходів для захисту від захворювань, що передаються статевим шляхом, включаючи вірус імунодефіциту людини.

Фертильність. Після застосування дози 100 мг здоровими добровольцями не спостерігалося впливу на морфологію чи рухомість сперматозоїдів (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат ВІАГРА® ODT не призначенийдля застосування жінками.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

ВІАГРА® ODT може мати незначний вплив на керування автотранспортом або іншими механізмами.

Оскільки у ході клінічних досліджень застосуваннясилденафілу повідомлялося про випадки запаморочення та порушення з боку органів зору, перед тим як сідати за кермо транспортного засобу або працювати з іншими механізмами, пацієнтам необхідно з’ясувати, якою є їхня індивідуальна реакція на застосування препарату ВІАГРА® ODT.

Спосіб застосування та дози.

Препарат застосовуютьперорально.

Препарат слід застосувати негайно після того, як таблетку вийняли з блістера. Таблетку слід покласти на язик, дочекатися її розпадання, а потім проковтнути. Препарат можна приймати з водою або без.

При необхідності застосування дози 100 мг другу таблетку слід прийняти лише після повного розпадання першої таблетки.

Рекомендовано застосовувати препарат натще, оскільки при застосуванні препарату одночасно з жирною їжею спостерігається значна затримка абсорбції порівняно із застосуванням таблеток на порожній шлунок.

Дорослі. При необхідності препарат ВІАГРА® ODTслід застосовувати за 1 годину до сексуальної активності. Рекомендована доза становить 50 мг. Оскільки при одночасному застосуванні препарату з їжею відбувається затримка абсорбції та уповільнюється ефект препарату (див. розділ «Фармакокінетика»), рекомендовано застосовувати препарат натще.

Залежно від ефективності тапереносимостідозу можна збільшити до 100 мг. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг. При необхідності застосувати дозу 100 мг слід прийняти 2 таблетки по 50 мг послідовно.

Максимальна рекомендована частота застосування препарату становить 1 раз на добу.

При необхідності застосування дози 25 мг рекомендовано використатисилденафіл, таблетки вкриті оболонкою по 25 мг.

Пацієнти літнього віку. Необхідність у корекції дози пацієнтам літнього віку (≥ 65 років) відсутня.

Пацієнти із нирковою недостатністю. Для пацієнтів із нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 30–80 мл/хв) рекомендована доза препарату є такою ж, як наведено вище у розділі «Дорослі».

Оскільки у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) кліренссилденафілу знижений, слід розглянути можливість застосування дози 25 мг. Залежно від ефективності тапереносимостіпрепарату при необхідності дозу можна поступово збільшити до 50 мг та до 100 мг.

Пацієнти із печінковою недостатністю. Оскільки у пацієнтів із печінковою недостатністю (наприклад цирозом) кліренссилденафілу знижений, слід розглянути можливість застосування дози 25 мг. Залежно від ефективності тапереносимості препарату при необхідності дозу можна поступово збільшити до 50 мг та до 100 мг.

Пацієнти, які застосовують інші лікарські засоби. Якщо пацієнти одночасно застосовують інгібітори CYP3A4 (за виняткомритонавіру, застосування якого одночасно ізсилденафілом не рекомендується, див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») слід розглянути можливість застосування початкової дози
25 мг.

З метою мінімізації можливого розвиткупостуральноїгіпотензії у пацієнтів, які застосовують блокаториα-адренорецепторів, до початку застосовуваннясилденафілу стан таких пацієнтів має бути стабілізований. Також слід розглянути можливість застосування початкової дози 25 мг (див. розділи «Особливості застосування»та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Діти.

Препарат не показаний до застосування особами віком до 18 років.

Передозування.

У ході клінічних дослідженьза участю добровольців під час застосування разової дозисилденафілудо 800 мг побічні реакції були подібними до тих, що спостерігалися при застосуваннісилденафілу у нижчих дозах, але зустрічалися частіше та були більш тяжкими. Застосовуваннясилденафілуу дозі 200 мг не призводило до підвищення ефективності, але спричиняло зростання кількості випадків розвитку побічних реакцій (головного болю, приливів крові, запаморочення, диспепсії, закладеностіноса, порушень з боку органів зору).

У разі передозування при необхідності вдаютьсядо звичайних підтримувальних заходів. Прискорення кліренсусилденафілупри гемодіалізі малоймовірне через високий ступінь зв’язування препарату з білками плазми крові та відсутність елімінаціїсилденафілуіз сечею.

Побічні реакції.

Профіль безпеки препарату ВІАГРА® ODT базується на даних, отриманих у ході 74 подвійних сліпих плацебо-контрольованих клінічних досліджень (9570 пацієнтів). Найчастіше повідомлялося про такі побічні реакції, як головний біль, припливи крові, диспепсія, закладеність носа, біль у спині, запаморочення, нудота, припливи жару, порушення зору, ціанопсіята затьмарення зору. Інформація щодо побічних реакцій у рамкахпостмаркетингового спостереження була зібрана протягом періоду тривалістю більше ніж 10 років. Оскільки заявникові повідомлялося не про всі побічні реакції та не всі побічні реакції були включені в базу даних з безпеки, частота таких реакцій не може бути достовірно визначена.

Усі клінічно значущі побічні реакції, що спостерігалися під час клінічних досліджень частіше, ніж при застосуванні плацебо, наведено нижче відповідно до класифікації «Система-орган-клас» та частоти: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 – < 1/10), нечасто (≥ 1000 – < 1/100) та рідко (≥ 1/10000 – < 1/1000). У межах кожної групи за частотою побічні реакції наведено у порядку зменшенняїх серйозності.

Інфекційні таінвазивнізахворювання.

Нечасто: риніт.

Розлади з боку імунної системи.

Нечасто: гіперчутливість.

Розлади з боку нервової системи.

Дуже часто: головний біль.

Часто: запаморочення.

Нечасто: сонливість, гіпестезія.

Рідко: інсульт, транзиторна ішемічна атака, судоми*, рецидиви судом*, синкопе.

Розлади з боку органів зору.

Часто: порушення сприйняття кольору**, розлади зору, затьмарення зору.

Нечасто: розлади сльозовиділення***, біль в очах, фотофобія, фотопсія, гіперемія очей, яскравість зору, кон’юнктивіт.

Рідко: неартеріальна передня ішемічнанейропатія зорового нерва*, оклюзія судин сітківки*, ретинальний крововилив, артеріосклеротична ретинопатія, порушення з боку сітківки, глаукома, дефекти поля зору, диплопія, зниження гостроти зору, міопія, астенопія, плаваючі помутніння склистого тіла, порушення з боку райдужної оболонки, мідріаз, поява сяючих кругів навколо джерела світла (гало) у полі зору, набряк очей, припухлість очей, порушення з боку очей, гіперемія кон’юнктиви, подразнення очей, аномальні відчуття в очах, набряк повік, знебарвлення склери.

Розлади з боку органів слуху та вестибулярного апарату.

Нечасто: запаморочення, дзвін у вухах.

Рідко: глухота.

Розлади з боку серця.

Нечасто: тахікардія, посилене серцебиття.

Рідко: раптова серцева смерть*, інфаркт міокарда, шлуночкова аритмія*, фібриляція передсердь, нестабільна стенокардія.

Розлади з боку судин.

Часто: приливи крові до обличчя, приливи жару.

Нечасто: гіпертензія, гіпотензія.

Розлади з бокуреспіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння.

Часто: закладеністьноса.

Нечасто: носова кровотеча, закладеність придаткових пазух носа.

Рідко: відчуття стиснення у горлі, набряк слизової оболонки носа, сухість у носі.

Розлади з боку шлунково-кишкового тракту.

Часто: нудота, диспепсія.

Нечасто: гастроезофагеальнарефлюксна хвороба, блювання, біль у верхній частині живота, сухість у роті.

Рідко: гіпестезіяротової порожнини.

Розлади з боку шкіри та підшкірної тканини.

Нечасто: висипання.

Рідко: синдромСтівенса – Джонсона*, токсичний епідермальнийнекроліз*.

Розлади з боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини.

Нечасто: міалгія, біль у кінцівках.

Розладизбоку сечовидільної системи.

Нечасто: гематурія.

Розлади з боку репродуктивної системи та молочних залоз.

Рідко: кровотеча зі статевого члена, пріапізм*, гематоспермія, подовжена ерекція.

Загальні розлади та реакціїу місці введення.

Нечасто: біль у грудях, підвищена стомлюваність, відчуття жару.

Рідко: подразнення.

Обстеження.

Нечасто: підвищена частота серцевих скорочень.

*Повідомлялося лише під час дослідження після виходу препарату на ринок.

**Порушення сприйняття кольору: хлоропсія, хроматопсія, ціанопсія, еритропсія, ксантопсія.

*** Порушення сльозовиділення: сухість в очах, порушення сльозовиділення та підвищення сльозовиділення.

Зазначені нижче побічні реакції спостерігалися у < 2 % пацієнтів у ході контрольованих клінічних досліджень; їх причинний взаємозв’язок із застосуванням препарату ВІАГРА® ODT є невизначеним. Були зазначені побічні реакції, що мали вірогідний зв’язок із застосуванням препарату. При цьому не були зазначені побічні реакції легкого ступеня. Також не зазначалися побічні реакції, повідомлення про які були дуже неточними, щоб мати значення.

Загальні: набряк обличчя, реакціїфоточутливості, шок, астенія, біль, раптове падіння, біль у животі, раптове пошкодження.

З боку серцево-судинної системи: стенокардія, АV-блокада, мігрень, постуральнагіпотензія, ішемія міокарда, тромбоз судин головного мозку, раптова зупинка серця, порушення результатів на ЕКГ, кардіоміопатія.

Розлади з боку шлунково-кишкового тракту: глосит, коліт, дисфагія, гастрит, гастроентерит, езофагіт, стоматит, порушення результатів печінкових проб, ректальна кровотеча, гінгівіт.

З боку системи крові та лімфатичної системи: анемія, лейкопенія.

Розлади метаболізму та харчування: спрага, набряк, подагра, нестабільний діабет, гіперглікемія, периферичні набряки, гіперурикемія, гіпоглікемія, гіпернатріємія.

Розлади з боку скелетно-м’язової системи: артрит, артроз, розрив сухожилля, теносиновіт, біль у кістках, міастенія, синовіт.

Розлади з боку нервової системи: атаксія, невралгія, нейропатія, парестезія, тремор, вертиго, депресія, безсоння, аномальні сновидіння, зниження рефлексів.

Розлади з боку дихальної системи: астма, диспное, ларингіт, фарингіт, синусит, бронхіт, посилене слиновиділення, посилення кашлю.

Розлади з боку шкіри: кропив’янка, герпес, свербіж, пітливість, виразки шкіри, контактний дерматит, ексфоліативний дерматит.

Специфічні відчуття: раптове зниження чи втрата слуху, біль у вухах, крововилив у око, катаракта, сухість в очах.

Розлади з бокуурогенітальної системи: цистит, ніктурія, підвищена частота сечовипускань, збільшення молочних залоз, нетримання сечі, порушенняеякуляції, набряк статевих органів, аноргазмія.

Досвід застосування після виходу на ринок. Зазначені нижче побічні реакції були виявлені після виходу препарату на ринок. Оскільки про такі реакції повідомляють добровільно та повідомлення надходять від популяції невідомої чисельності, не завжди можна достовірно оцінити їх частоту та встановити причинний зв’язок із експозицією лікарського засобу. Ці побічні реакції були прийняті до уваги у зв’язку із наявністю наступних факторів: серйозність, частота повідомлення, відсутність чіткого альтернативного зв’язку та комбінація всіх цих факторів.

Серцево-судинні тацереброваскулярні явища. Повідомлялося про серйозні серцево-судинні, цереброваскулярні та судинні явища, включаючицереброваскулярну кровотечу, субарахноїдальнуівнутрішньоцеребральну кровотечу та легеневу кровотечу, що були пов’язані у часі із застосуванням препарату ВІАГРА®ODT. У більшості пацієнтів, але не у всіх, були наявні фактори серцево-судинного ризику. Повідомлялося, що багато з цих явищ виникли під час або відразу після сексуальної активності та декілька явищ виникли відразу після застосування препарату ВІАГРА® ODTбез сексуальної активності. Інші явища виникли протягом наступних годин чи днів після застосування препарату ВІАГРА® ODT та сексуальної активності. Неможливо встановити, чи пов’язані ці явища із застосуванням препарату, із сексуальною активністю, із наявними факторами ризику чи із комбінацією цих факторів, чи з іншими факторами.

Кровоносна та лімфатична системи: вазооклюзивнийкриз. У невеликому завчасно припиненому дослідженні застосування препаратуРевацио (силденафіл) пацієнтам з легеневою артеріальною гіпертензією, вторинною щодосерпоподібноклітинноїанемії, при застосуваннісилденафілу про розвитоквазооклюзивних кризів, що потребували госпіталізації, повідомлялося частіше, ніж при застосовуванні плацебо. Клінічне значення цієї інформації для пацієнтів, які застосовують препарат ВІАГРА® ODT з метою лікуванняеректильноїдисфункції, є невідомим.

Нервова система: тривога, транзиторна глобальна амнезія.

Специфічні відчуття.

Слух. Після виходу препарату на ринок повідомлялося про випадки раптового зниження чи втрати слуху, пов’язані у часі із застосуванням препарату ВІАГРА® ODT. У деяких випадках повідомлялося про наявність медичних станів та інших факторів, що могли відіграти роль у розвитку побічних реакцій з боку слуху. У багатьох випадках інформація щодо подальшого медичного спостереження відсутня. Визначити, чи ці явища прямо пов’язані із застосуванням препарату ВІАГРА® ODT, з наявними факторами ризику втрати слуху, з комбінацією цих факторів чи з іншими факторами, неможливо.

Зір: тимчасова втрата зору, почервоніння очей, печіння в очах, підвищеннявнутрішньоочного тиску, набряк сітківки, судинні захворювання сітківки чи кровотеча, відшарування склистого тіла.

Після виходу препарату на ринок рідко повідомлялося про випадки неартеріальної передньої ішемічної невропатії зорового нерва, що є причиною зниження зору, включаючи постійну втрату зору, які були пов’язані у часі із застосуванням інгібіторів ФДЕ5, включаючи препарат ВІАГРА® ODT. У багатьох пацієнтів, але не у всіх, були наявні анатомічні або судинні фактори ризику розвитку неартеріальної передньої ішемічної невропатії зорового нерва, включаючи (але необов’язково обмежуючись) такі: низьке співвідношення діаметра екскавації та диска зорового нерва (застійний диск зорового нерва), вік понад 50 років, гіпертензія, захворювання коронарних артерій, гіперліпідемія та паління. Неможливо визначити, чи ці явища прямо пов’язані із застосуванням інгібіторів ФДЕ5, з наявними анатомічними або судинними факторами ризику, з комбінацією цих всіх факторів чи з іншими факторами.

Звітування про підозрювані побічні реакції. Звітування про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити безперервний моніторинг співвідношення користі і ризиків, пов’язаних із застосуванням цього лікарського засобу. Лікарям слід звітувати про будь-які підозрювані побічні реакції відповідно до вимог законодавства.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від вологи.

Не потребує спеціальних умов зберігання.

Упаковка.

По 2 або по 4 таблетки у блістері; по 1 блістеру в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

ФареваАмбуаз/FarevaAmboise.

Місцезнаходження виробника та йогоадреса місця провадження діяльності.

ЗонеІндастріале, 29роутдесІндастріс, 37530Посе-сюр-Сіс, Франція/

ZoneIndustrielle, 29routedesIndustries, 37530Poce-sur-Cisse, France.