ТРУВАДА таблетки 300 мг + 200 мг

Гілеад Сайєнсиз Інк.

Rp

Форма випуску та дозування

Таблетки, 300 мг + 200 мг

Таблетки, 300 мг + 200 мг

Упаковка

Флакон №30x1

Флакон №30x1

Аналоги

Rp

ЕМТРИЦИТАБІН/ТЕНОФОВІР КРКА 300 мг + 200 мг

КРКА, д.д., Ново место(SI)

Таблетки

Rp

ТЕНОХОП-Е 300 мг + 200 мг

Маклеодс Фармасьютикалс Лімітед(IN)

Таблетки

від 1044 грн

Класифікація

Форма товару

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою

Умови відпуску

за рецептом

Rp

Реєстраційне посвідчення

UA/8375/01/01

Дата останнього оновлення: 19.01.2021

Загальна інформація

  • Термін дії реєстраційного посвідчення: 30.05.2024
  • Склад: 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 200 мг емтрицитабіну та 300 мг тенофовіру дизопроксилу фумарату, що еквівалентно 245 мг тенофовіру дизопроксилу
  • Торгівельне найменування: ТРУВАДА®
  • Умови відпуску: за рецептом
  • Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 30 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
  • Фармакотерапевтична група: Противірусні засоби для системного застосування прямої дії. Противірусні засоби для лікування ВІЛ-інфекцій у комбінаціях.

Упаковка

Флакон №30x1

Інструкція

Ледіпасвір/софосбувір

(90 мг/400 мгq. d. ) + атазанавір/ритонавір

(300 мгq. d. /100 мгq. d. ) +

емтрицитабін/тенофовіру дизопроксилу фумарат

(200 мг/300 мгq. d. )1

Ледіпасвір:

AUC: ↑ 96% (↑ 74 до ↓ 121)

Сmax: ↑ 68% (↑ 54 до ↑ 84)

Cmin: ↑ 118% (↑ 91 до ↑ 150)

Софосбувір:

AUC: ↔

Сmax: ↔

GS-3310072:

AUC: ↔

Сmax: ↔

Cmin: ↑ 42% (↑ 34 до ↑ 49)

Атазанавір:

AUC: ↔

Сmax: ↔

Cmin: ↑ 63% (↑ 45 до ↑ 84)

Ритонавір:

AUC: ↔

Сmax: ↔

Cmin: ↑ 45% (↑ 27 до ↑ 64)

Емтрицитабін:

AUC: ↔

Сmax: ↔

Cmin: ↔

Тенофовір:

AUC: ↔

Сmax: ↑ 47% (↑ 37 до ↑ 58)

Cmin: ↑ 47% (↑ 38 до ↑ 57)

Підвищена концентрація тенофовіру в плазмі внаслідок одночасного застосуваннятенофовіру дизопроксилу фумарату, ледіпасвіру/софосбувіру та атазанавіру/ритонавіру може посилювати побічні реакції, пов'язані зтенофовіру дизопроксилу фумаратом, включаючи ниркові розлади. Безпекатенофовіру дизопроксилу фумаратупри застосуванні з ледіпасвіром/софосбувіром та фармакокінетичним підсилювачем (наприклад ритонавіром або кобіцистатом) не встановлена.

Цю комбінацію слід призначати за умови частого контролю за функцією нирок та відсутності альтернативної терапії (див. розділ«Особливості застосування»).

Ледіпасвір/софосбувір

(90 мг/400 мгq. d. ) + дарунавір/ритонавір

(800 мгq. d. /100 мгq. d. ) +

емтрицитабін/тенофовіру дизопроксилу фумарат

(200 мг/300 мгq. d. )1

Ледіпасвір:

AUC: ↔

Сmax: ↔

Cmin: ↔

Софосбувір:

AUC: ↓ 27% (↓ 35 до ↓ 18)

Сmax: ↓ 37% (↓ 48 до ↓ 25)

GS-3310072:

AUC: ↔

Сmax: ↔

Cmin: ↔

Дарунавір:

AUC: ↔

Сmax: ↔

Cmin: ↔

Ритонавір:

AUC: ↔

Сmax: ↔

Cmin: ↑ 48% (↑ 34 до ↑ 63)

Емтрицитабін:

AUC: ↔

Сmax: ↔

Cmin: ↔

Тенофовір:

AUC: ↑ 50% (↑ 42 до ↑ 59)

Сmax: ↑ 64% (↑ 54 до ↑ 74)

Cmin: ↑ 59% (↑ 49 до ↑ 70)

Підвищена концентрація тенофовіру в плазмі внаслідок одночасного застосуваннятенофовіру дизопроксилу фумарату, ледіпасвіру/софосбувіру та дарунавіру/ритонавіру може посилювати побічні реакції, пов'язані зтенофовіру дизопроксилу фумаратом, включаючи ниркові розлади. Безпекатенофовіру дизопроксилу фумаратупри застосуванні з ледіпасвіром/софосбувіром та фармакокінетичним підсилювачем (наприклад ритонавіром або кобіцистатом) не встановлена.

Цю комбінацію слід призначати за умови частого контролю за функцією нирок та відсутності альтернативної терапії (див. розділ«Особливості застосування»).

Ледіпасвір/софосбувір

(90 мг/400 мг q. d. ) + ефавіренз/емтрицитабін/тенофовіру дизопроксилу фумарат

(600 мг/200 мг/300 мг q. d. )

Ледіпасвір:

AUC: ↓ 34% (↓ 41 до ↓ 25)

Сmax: ↓ 34% (↓ 41 до ↑ 25)

Cmin: ↓ 34% (↓ 43 до ↑ 24)

Софосбувір:

AUC: ↔

Сmax: ↔

GS-3310072:

AUC: ↔

Сmax: ↔

Cmin: ↔

Ефавіренз:

AUC: ↔

Сmax: ↔

Cmin: ↔

Емтрицитабін:

AUC: ↔

Сmax: ↔

Cmin: ↔

Тенофовір:

AUC: ↑ 98% (↑ 77 до ↑ 123)

Сmax: ↑ 79% (↑ 56 до ↑ 104)

Cmin: ↑ 163% (↑ 137 до ↑ 197)

Коригування дози не рекомендується. Збільшення дози тенофовіру може посилити побічні реакції, пов'язані зтенофовіру дизопроксилу фумаратом, включаючи порушення нирок. Функцію нирок слід ретельно контролювати (див. розділ«Особливості застосування»).

Ледіпасвір/софосбувір

(90 мг/400 мг q. d. ) + емтрицитабін/рилпівірин/тенофовіру дизопроксилу фумарат

(200 мг/25 мг/300 мг q. d. )

Ледіпасвір:

AUC: ↔

Сmax: ↔

Cmin: ↔

Софосбувір:

AUC: ↔

Сmax: ↔

GS-3310072:

AUC: ↔

Сmax: ↔

Cmin: ↔

Емтрицитабін:

AUC: ↔

Сmax: ↔

Cmin: ↔

Рилпівірин:

AUC: ↔

Сmax: ↔

Cmin: ↔

Тенофовір:

AUC: ↑ 40% (↑ 31 до ↑ 50)

Сmax: ↔

Cmin: ↑ 91% (↑ 74 до ↑ 110)

Коригування дози не рекомендується. Збільшення дози тенофовіру може посилити побічні реакції, пов'язані зтенофовіру дизопроксилу фумаратом, включаючи порушення нирок. Функцію нирок слід ретельно контролювати (див. розділ«Особливості застосування»).

Ледіпасвір/софосбувір

(90 мг/400 мгq. d. ) + долутегравір (50 мгq. d. ) + емтрицитабін/тенофовіру дизопроксилу фумарат

(200 мг/300 мг q. d. )

Софосбувір:

AUC: ↔

Сmax: ↔

GS-3310072

AUC: ↔

Сmax: ↔

Cmin: ↔

Ледіпасвір:

AUC: ↔

Сmax: ↔

Cmin: ↔

Долутегравір:

AUC: ↔

Сmax: ↔

Cmin: ↔

Емтрицитабін:

AUC: ↔

Сmax: ↔

Cmin: ↔

Тенофовір:

AUC: ↑ 65% (↑ 59 до ↑ 71)

Сmax: ↑ 61% (↑ 51 до ↑ 72)

Cmin: ↑ 115% (↑ 105 до ↑ 126)

Коригування дози не потрібне. Збільшення дози тенофовіру може посилити побічні реакції, пов'язані зтенофовіру дизопроксилу фумаратом, включаючи порушення нирок. Функцію нирок слід ретельно контролювати (див. розділ«Особливості застосування»).

Софосбувір/велпатасвір

(400 мг/100 мг q. d. ) + атазанавір/ритонавір

(300 мг q. d. /100 мг q. d. ) +

емтрицитабін/тенофовіру дизопроксилу фумарат

(200 мг/300 мг q. d. )

Софосбувір:

AUC: ↔

Сmax: ↔

GS-3310072:

AUC: ↔

Сmax: ↔

Cmin: ↑ 42% (↑ 37 до ↑ 49)

Велпатасвір:

AUC: ↑ 142% (↑ 123 до ↑ 164)

Сmax: ↑ 55% (↑ 41 до ↑ 71)

Cmin: ↑ 301% (↑ 257 до ↑ 350)

Атазанавір:

AUC: ↔

Сmax: ↔

Cmin: ↑ 39% (↑ 20 до ↑ 61)

Ритонавір:

AUC: ↔

Сmax: ↔

Cmin: ↑ 29% (↑ 15 до ↑ 44)

Емтрицитабін:

AUC: ↔

Сmax: ↔

Cmin: ↔

Тенофовір:

AUC: ↔

Сmax: ↑ 55% (↑ 43 до ↑ 68)

Cmin: ↑ 39% (↑ 31 до ↑ 48)

Підвищена концентрація тенофовіру в плазмі внаслідок одночасного застосуваннятенофовіру дизопроксилу фумарату, софосбувіру/велпатасвіру та атазанавіру/ритонавіру може посилювати побічні реакції, пов'язані зтенофовіру дизопроксилу фумаратом, включаючи ниркові розлади. Безпекатенофовіру дизопроксилу фумаратупри застосуванні з софосбувіром/велпатасвіром та фармакокінетичним підсилювачем (наприклад ритонавіром або кобіцистатом) не встановлена.

Цю комбінацію слід призначати за умови частого контролю за функцією нирок (див. розділ«Особливості застосування»).

Софосбувір/велпатасвір

(400 мг/100 мг q. d. ) + дарунавір/ритонавір

(800 мг q. d. /100 мг q. d. ) +

емтрицитабін/тенофовіру дизопроксилу фумарат

(200 мг/300 мг q. d. )

Софосбувір:

AUC: ↓ 28% (↓ 34 до ↓ 20)

Сmax: ↓ 38% (↓ 46 до ↓ 29)

GS-3310072:

AUC: ↔

Сmax: ↔

Cmin: ↔

Велпатасвір:

AUC: ↔

Сmax: ↓ 24% (↓ 35 до ↓ 11)

Cmin: ↔)

Дарунавір:

AUC: ↔

Сmax: ↔

Cmin: ↔

Ритонавір:

AUC: ↔

Сmax: ↔

Cmin: ↔

Емтрицитабін:

AUC: ↔

Сmax: ↔

Cmin: ↔

Тенофовір:

AUC: ↑ 39% (↑ 33 до ↑ 44)

Сmax: ↑ 55% (↑ 45 до ↑ 66)

Cmin: ↑ 52% (↑ 45 до ↑ 59)

Підвищена концентрація тенофовіру в плазмі внаслідок одночасного застосуваннятенофовіру дизопроксилу фумарату, софосбувіру/велпатасвіру та дарунавіру/ритонавіру може посилювати побічні реакції, пов'язані зтенофовіру дизопроксилу фумаратом, включаючи ниркові розлади. Безпекатенофовіру дизопроксилу фумаратупри застосуванні з софосбувіром/велпатасвіром та фармакокінетичним підсилювачем (наприклад ритонавіром або кобіцистатом) не встановлена.

Цю комбінацію слід призначати за умови частого контролю за функцією нирок (див. розділ«Особливості застосування»).

Софосбувір/велпатасвір

(400 мг/100 мг q. d. ) + лопінавір/ритонавір

(800 мг q. d. /200 мг q. d. ) +

емтрицитабін/тенофовірудизопроксилу фумарат

(200 мг/300 мг q. d. )

Софосбувір:

AUC: ↓ 29% (↓ 36 до ↓ 22)

Сmax: ↓ 41% (↓ 51 до ↓ 29)

GS-3310072:

AUC: ↔

Сmax: ↔

Cmin: ↔

Велпатасвір:

AUC: ↔

Сmax: ↓ 30% (↓ 41 до ↓ 17)

Cmin: ↑ 63% (↑ 43 до ↑ 85)

Лопінавір:

AUC: ↔

Сmax: ↔

Cmin: ↔

Ритонавір:

AUC: ↔

Сmax: ↔

Cmin: ↔

Емтрицитабін:

AUC: ↔

Сmax: ↔

Cmin: ↔

Тенофовір:

AUC: ↔

Сmax: ↑ 42% (↑ 27 до ↑ 57)

Cmin: ↔

Підвищена концентрація тенофовіру в плазмі внаслідок одночасного застосуваннятенофовіру дизопроксилу фумарату, софосбувіру/велпатасвіру та лопінавіру/ритонавіру може посилювати побічні реакції, пов'язані зтенофовіру дизопроксилу фумаратом, включаючи ниркові розлади. Безпекатенофовіру дизопроксилу фумаратупри застосуванні з софосбувіром/велпатасвіром та фармакокінетичним підсилювачем (наприклад ритонавіром або кобіцистатом) не встановлена.

Цю комбінацію слід призначати за умови частого контролю за функцією нирок (див. розділ«Особливості застосування»).

Софосбувір/велпатасвір

(400 мг/100 мг q. d. ) +ралтегравір

(400 мг b. i. d. ) +емтрицитабін/тенофовіру дизопроксилу фумарат

(200 мг/300 мг q. d. )

Софосбувір:

AUC: ↔

Сmax: ↔

GS-3310072:

AUC: ↔

Сmax: ↔

Cmin: ↔

Велпатасвір:

AUC: ↔

Сmax: ↔

Cmin: ↔

Ралтегравір:

AUC: ↔

Сmax: ↔

Cmin: ↓ 21% (↓ 58 до ↑ 48)

Емтрицитабін:

AUC: ↔

Сmax: ↔

Cmin: ↔

Тенофовір:

AUC: ↑ 40% (↑ 34 до ↑ 45)

Сmax: ↑ 46% (↑ 39 до ↑ 54)

Cmin: ↑ 70% (↑ 61 до ↑ 79)

Коригування дози не рекомендується. Збільшення дози тенофовіру може посилити побічні реакції, пов'язані зтенофовіру дизопроксилу фумаратом, включаючи порушення нирок. Функцію нирок слід ретельно контролювати (див. розділ«Особливості застосування»).

Софосбувір/велпатасвір

(400 мг/100 мг q. d. ) + ефавіренз/емтрицитабін/тенофовіру дизопроксилу фумарат

(600 мг/200 мг/300 мг q. d. )

Софосбувір:

AUC: ↔

Сmax: ↑ 38% (↑ 14 до ↑ 67)

GS-3310072:

AUC: ↔

Сmax: ↔

Cmin: ↔

Велпатасвір:

AUC: ↓ 53% (↓ 61 до ↓ 43)

Сmax: ↓ 47% (↓ 57 до ↓ 36)

Cmin: ↓ 57% (↓ 64 до ↓ 48)

Ефавіренз:

AUC: ↔

Сmax: ↔

Cmin: ↔

Емтрицитабін:

AUC: ↔

Сmax: ↔

Cmin: ↔

Тенофовір:

AUC: ↑ 81% (↑ 68 до ↑ 94)

Сmax: ↑ 77% (↑ 53 до ↑ 104)

Cmin: ↑ 121% (↑ 100 до ↑ 143)

Одночасний прийом софосбувіру/ велпатасвіру та ефавірензу знижує концентрацію в плазмі велпатасвіру. Одночасний прийом софосбувіру/ велпатасвіру у схемах лікування, що містять ефавіренз, не рекомендується.

Софосбувір/велпатасвір

(400 мг/100 мг q. d. ) + емтрицитабін/рилпівірин/тенофовіру дизопроксилу фумарат

(200 мг/25 мг/300 мг q. d. )

Софосбувір:

AUC: ↔

Сmax: ↔

GS-3310072:

AUC: ↔

Сmax: ↔

Cmin: ↔

Велпатасвір:

AUC: ↔

Сmax: ↔

Cmin: ↔

Емтрицитабін:

AUC: ↔

Сmax: ↔

Cmin: ↔

Рилпівірин:

AUC: ↔

Сmax: ↔

Cmin: ↔

Тенофовір:

AUC: ↑ 40% (↑ 34 до ↑ 46)

Сmax: ↑ 44% (↑ 33 до ↑ 55)

Cmin: ↑ 84% (↑ 76 до ↑ 92)

Коригування дози не рекомендується. Збільшення дози тенофовіру може посилити побічні реакції, пов'язані зтенофовіру дизопроксилу фумаратом, включаючи порушення нирок. Функцію нирок слід ретельно контролювати (див. розділ«Особливості застосування»).

Софосбувір

(400 мг q. d. ) + ефавіренз/емтрицитабін/тенофовіру дизопроксилу фумарат

(600 мг/200 мг/300 мг q. d. )

Софосбувір:

AUC: ↔

Сmax: ↓ 19% (↓ 40 до ↑ 10)

GS-3310072:

AUC: ↔

Сmax: ↓ 23% (↓ 30 до ↑ 16)

Ефавіренз:

AUC: ↔

Сmax: ↔

Cmin: ↔

Емтрицитабін:

AUC: ↔

Сmax: ↔

Cmin: ↔

Тенофовір:

AUC: ↔

Сmax: ↑ 25% (↑ 8 до ↑ 45)

Cmin: ↔

Коригування дози не потрібне.

Рибавірин/тенофовіру дизопроксилу фумарат

Рибавірин:

AUC: ↑ 26% (↑ 20 до ↑ 32)

Сmax: ↓ 5% (↓ 11 до ↑ 1)

Cmin: NC

Коригування дози рибавірину не потрібне.

Антивірусні препарати при вірусі герпесу

Фамцикловір/емтрицитабін

Фамцикловір:

AUC: ↓ 9% (↓ 16 до↓ 1)

Сmax: ↓ 7% (↓ 22 до ↑ 11)

Cmin: NC

Емтрицитабін

AUC: ↓ 7% (↓ 13 до ↓ 1)

Сmax: ↓ 11% (↓ 20 до ↑ 1)

Cmin: NC

Коригування дози фамцикловіру не потрібне.

Антимікобактеріальні препарати

Рифампіцин/тенофовіру дизопроксилу фумарат

Тенофовір:

AUC: ↓ 12%(↓ 16 до ↓ 8)

Сmax: ↓ 16% (↓ 22 до ↓ 10)

Cmin: ↓ 15% (↓ 12 до ↓ 9)

Коригування дози не потрібне.

ПЕРОРАЛЬНІ КОНТРАЦЕПТИВИ

Норгестимат/етинілестрадіол/ тенофовіру дизопроксилу фумарат

Норгестимат:

AUC: ↓ 4% (↓ 32 до ↑ 34)

Сmax: ↓ 5% (↓ 27 до ↑ 24)

Cmin: NC

Етинілестрадіол:

AUC: ↓ 4% (↓ 9 до ↑ 0)

Сmax: ↓ 6% (↓ 13 до ↑ 0)

Cmin: ↓ 2% (↓ 9 до ↑ 6)

Коригування дозиноргестимату/етинілестрадіолуне потрібне.

ІМУНОДЕПРЕСАНТИ

Такролімус/тенофовіру дизопроксилу фумарат/емтрицитабін

Такролімус:

AUC: ↑ 4% (↓ 3 до ↑ 11)

Сmax: ↑ 3% (↓ 3 до ↑ 9)

Cmin: NC

Емтрицитабін:

AUC: ↓ 5% (↓ 9 до ↓ 1)

Сmax: ↓ 11% (↓ 17 до ↓ 5)

Cmin: NC

Тенофовір:

AUC: ↑ 6% (↓ 1 до ↑ 13)

Сmax: ↑ 13% (↑ 1 до ↑ 27)

Cmin: NC

Коригування дозитакролімусу не потрібне.

НАРКОТИЧНІ АНАЛЬГЕТИКИ

Метадон/тенофовіру дизопроксилу фумарат

Метадон:

AUC: ↑ 5% (↓ 2 до ↑ 13)

Сmax: ↑ 5% (↓ 3 до ↑ 14)

Cmin: NC

Коригування дозиметадону не потрібне.

NC – не прораховано

1Дані, отримані при одночасному застосуванні з ледіпасвіром/софосбувіром. Послідовне введення (через 12 годин) дало подібні результати.

2 Переважаючий циркулюючий метаболіт софосбувіру.

Особливості застосування.

ПередачаВІЛ

Оскільки не доведено, що ефективне пригнічення вірусу антиретровірусним лікуванням препаратом Трувада істотно знижує ризик передачі інфекції статевим шляхом, залишковий ризик не може бути виключений. Заходи щодо запобігання передачі потрібно вжити відповідно до національних рекомендацій.

Пацієнтиз мутаціями штаму ВІЛ-1

Слід уникати застосування Трувади уже лікованим антиретровірусними препаратами пацієнтам зі штамами ВІЛ-1, що мають мутацію K65R (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Пацієнти з ВІЛ та супутнім інфікуванням вірусами гепатиту типів B або C

ВІЛ-інфіковані пацієнти з хронічним гепатитом типів B або C, які проходять антиретровірусну терапію, мають підвищений ризик тяжких та потенційно летальних побічних реакцій з боку печінки. Лікарям слід звернутися до поточних інструкцій щодо лікування ВІЛ для контролю ВІЛ-інфекції у пацієнтів із супутнім інфікуванням вірусом гепатиту B (HBV) таC (HCV).

Призначаючи супутню антивірусну терапію у зв’язку із гепатитом B або C, слід також звертатися до відповідних інструкцій для застосування цих лікарських препаратів (див. розділ «Застосування з ледіпасвіром та софосбувіром або софосбувіром та велпатасвіром»).

Тенофовір (дизопроксилу фумарат) призначається для лікування вірусу гепатиту В, а емтрицитабін демонструє динаміку боротьби з вірусом гепатиту В у фармакодинамічних дослідженнях, однак безпека та ефективність застосування Трувади для лікування пацієнтів з хронічним інфікуванням HBV не були встановлені.

Припинення лікування Трувадою пацієнтів із супутнім інфікуванням ВІЛ таHBV може бути пов’язане з тяжким гострим погіршенням перебігу гепатиту. За пацієнтами, які мають супутнє інфікування ВІЛ та HBV і які припиняють прийом Трувади, має бути встановлено пильне спостереження шляхом як клінічного, так і подальшого лабораторного дослідження принаймні протягом кількох місяців після припинення лікування. У разі необхідності може бути виправданим поновлення лікування гепатиту B. Для пацієнтів з розвиненим захворюванням печінки або цирозом припинення лікування не рекомендується, оскільки загострення гепатиту після лікування може призводити до печінкової декомпенсації.

Хвороби печінки

Безпека та ефективність застосування Трувади пацієнтам з раніше існуючими значними порушеннями функції печінки не були встановлені. Фармакокінетика тенофовіру вивчена у пацієнтів з печінковими порушеннями, і у цих пацієнтів немає потреби у коригуванні дози. Фармакокінетика емтрицитабіну у пацієнтів з печінковою недостатністю не досліджувалась. З огляду на мінімальний печінковий метаболізм та нирковий шлях виведення емтрицитабіну малоймовірно, що пацієнти з печінковим порушенням будуть потребувати коригування дози Трувади (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Фармакокінетика»).

ВІЛ-інфіковані пацієнти з раніше існуючими порушеннями функції печінки, включаючи хронічний активний гепатит, мають підвищену частоту порушень функції печінки під час комбінованої антиретровірусної терапії (КАРТ), і за ними слід спостерігати відповідно до стандартної практики. Якщо є докази погіршення перебігу хвороби печінки, слід розглянути необхідність перерви в лікуванні або його відміни.

Вплив на нирки та кістки у дорослих

Вплив на нирки.

Емтрицитабін і тенофовір головним чином виводяться нирками шляхом поєднання клубочкової фільтрації та активної секреції канальців. Надходили повідомлення про ниркову недостатність, ниркові порушення, підвищений рівень креатиніну, гіпофосфатемію та проксимальну тубулопатію (включаючи синдром Фанконі) при застосуванні тенофовіру дизопроксилу фумарату (див. розділ «Побічні реакції»).

Спостереження за нирками.

Перш ніж розпочати лікування інфекції ВІЛ-1 Трувадою, рекомендується визначити рівень кліренсу креатиніну у всіх пацієнтів. У пацієнтів без факторів ризику захворювання нирок рекомендується проводити спостереження за функцією нирок (кліренс креатиніну та фосфату в сироватці крові) протягом 2–4 тижнів після тримісячного застосування та кожні 3–6 місяців після цього. У пацієнтів з ризиком захворювання нирок необхідно частіше перевіряти функцію нирок.

Див. також «Одночасний прийом інших медичних препаратів» нижче.

Лікування нирок у ВІЛ-1-інфікованих пацієнтів.

Якщо рівень фосфату в сироватці становить < 1, 5 мг/дл (0, 48 ммоль/л) або кліренс креатиніну знижений до < 50 мл/хв у будь-якого пацієнта, що приймає Труваду, функцію нирок слід ще раз перевірити протягом одного тижня, включно з визначенням концентрації глюкози і калію в крові та концентрації глюкози в сечі (див. розділ «Побічні реакції»). Потрібно припинити лікування Трувадою пацієнтів з кліренсом креатиніну < 50 мл/хв або зниженою концентрацією фосфату в сироватці до < 1, 0 мг/дл (0, 32 ммоль/л). Потрібно також розглянути необхідність відміни лікування Трувадою у разі поступового зниження функції нирок, якщо не було виявлено жодної іншої причини. Безпека лікування Трувадою без впливу на нирки вивчена частково у інфікованих ВІЛ-1 пацієнтів з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну < 80 мл/хв). Для ВІЛ-1-інфікованих пацієнтів з кліренсом креатиніну 30–49 мл/хв рекомендується коригування інтервалів прийому (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Обмежені дані клінічних досліджень дають змогу припустити, що тривалі інтервали між прийомами не є оптимальними і можуть призвести до підвищеної токсичності та, можливо, невідомої реакції. Більше того, у невеликому клінічному дослідженні у пацієнтів з кліренсом креатиніну від 50 до 60 мл/хв, які приймали тенофовіру дизопроксилу фумарат у поєднанні з емтрицитабіном кожні 24 години, буву 2–4 рази підвищений рівень тенофовіру та погіршилася функція нирок (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Тому необхідно ретельно оцінити співвідношення користь/ризик та уважно стежити за функцією нирок, якщо Труваду приймають пацієнти з кліренсом креатиніну < 60 мл/хв. Крім того, клінічну реакцію на терапію слід ретельно контролювати у пацієнтів, які застосовують Труваду з тривалим інтервалом між прийомами. Застосування Трувади не рекомендується пацієнтам зі значними порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) та пацієнтам, які потребують гемодіалізу, оскільки комбінована таблетка не дає змогу досягнути необхідного зменшення дози (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Фармакологічні властивості»).

Вплив на кістки.

Кісткові аномалії (що іноді були однією з причин переломів) можуть бутиповʼязані з проксимальною нирковою тубулопатією (див. розділ «Побічні реакції»). Якщо виникає підозра на кісткові аномалії, слід отримати відповідні консультації.

В обох групах пацієнтів на 144-тому тижні контрольованого клінічного дослідження, яке порівнювало тенофовіру дизопроксилу фумарат зі ставудином у поєднанні з ламівудином та ефавірензом у неантиретровірусних пацієнтів, спостерігалося незначне зниження мінеральної щільності кісток (МЩК) стегна та хребта. Зниження МЩК хребта та зміни біомаркерів кісток порівняно з вихідним рівнем були значно вищими у групі лікування тенофовіру дизопроксилу фумаратом протягом 144 тижнів. Зниження МЩК стегна було значно більшим в цій групі до 96 тижнів. Проте після 144 тижнів не спостерігали підвищеного ризику переломів або клінічно істотних відхилень стану кісток від норми.

В інших дослідженнях (проспективних та поперечного розрізу) найбільш виражене зниження МЩК спостерігалося у пацієнтів, які отримували тенофовіру дизопроксилу фумарат як частину схеми, що містить підвищений рівень інгібітору протеази. Необхідно розглянути альтернативні схеми лікування для пацієнтів з остеопорозом, які мають високий ризик переломів.

Вплив на нирки та кістки у педіатричних групах

Існує невизначеність, пов'язана з тривалим впливом тенофовіру дизопроксилу фумарату на кістки і токсичність нирок. Крім того, неможливо повністю визначити оборотність токсичності нирок. Тому рекомендується застосувати мультидисциплінарний підхід щодо кожного конкретного випадку для визначення співвідношення користі та ризику лікування, і прийняти рішення про належне спостереження під час лікування (включно з рішенням про його припинення) та розглянути необхідність додаткових заходів.

Вплив на нирки.

Були повідомлення про побічні реакції у вигляді проксимальної ниркової тубулопатії у ВІЛ-1-інфікованих педіатричних пацієнтів віком від 2 до 12 років у клінічному дослідженні GS-US-104-0352 (див. розділи «Побічні реакції» та «Фармакодинаміка»).

Спостереження за нирками.

Перед початком лікування слід оцінити функцію нирок (кліренс креатинінута рівень фосфату в сироватці крові) та контролювати їх під час лікування так само, як у ВІЛ-1-інфікованих дорослих (див. вище).

Контроль за функцієюнирок.

Якщо рівень фосфату у сироватці крові становить < 3, 0 мг/дл (0, 96 ммоль/л) у будь-якого педіатричного пацієнта, що отримує Труваду, потрібно провести повторне спостереження за функцією нирок протягом одного тижня, включно з визначенням рівня концентрації глюкози та калію в крові та глюкози в сечі (див. розділ «Побічні реакції», проксимальна тубулопатія). Якщо підозрюється або була виявлена ниркова аномалія, слід проконсультуватися з нефрологом, щоб розглянути питання припинення лікування. Припинення лікування Трувадою слід також розглянути при поступовому зниженні функції нирок, якщоне було виявлено жодної іншої причини.

Одночасний прийом інших медичних препаратів та ризик ниркової токсичності.

Застосовуються ті самі рекомендації, що й для дорослих(див. розділ «Одночасний прийом інших медичних препаратів» нижче).

Ниркова недостатність.

Не рекомендується лікування Трувадою пацієнтів віком до 18 років з порушенням функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Лікування Трувадою не слід починати у педіатричних хворих з порушенням функції нирок, а також його слід припинитиу тих педіатричних хворих, у яких розвинулася ниркова недостатність під час лікування Трувадою.

Вплив на кістки.

Тенофовіру дизопроксилу фумарат може спричинити зниження МЩК. Наслідки змін МЩК, пов'язаних з тенофовіру дизопроксилу фумаратом, для здоров'я кісток і ризику переломів в довгостроковій перспективі на сьогодні невідомі (див. розділ «Фармакодинаміка»). Якщо у педіатричних пацієнтів було виявлено порушення функцій кісток або підозру на них, необхідно проконсультуватись із ендокринологом та/або нефрологом.

Маса тіла та метаболічні параметри

Під час антиретровірусної терапії можливе збільшення маси тіла пацієнтата підвищення рівнів ліпідів і глюкози в сироватці крові. Такі зміни можуть бути частковоповʼязані з лікуванням та способом життя. В деяких випадках спостерігається вплив лікування на рівень ліпідів, але немає суттєвих доказів щодо збільшення маси тіла внаслідок прийому будь-яких конкретних ліків. У розроблених інструкціях щодо лікування ВІЛ-інфекції внесено рекомендацію щодо контролю за рівнями ліпідів та глюкози в крові. У разі клінічної необхідності слід лікувати порушення рівня ліпідів.

Порушення мітохондріальної функції внаслідок внутрішньоутробного впливу

Нуклеозидні та нуклеотидні аналоги можуть суттєво впливати на мітохондріальну функцію, що найбільш пов’язано зі ставудином, диданозином, зидовудином. Надходили повідомлення про мітохондріальну дисфункцію у ВІЛ-негативних дітей раннього віку, які зазнали впливу нуклеозидних аналогів в утробі та/або у постнатальний період; це переважно стосується схем лікування, що містять зидовудин. Основними несприятливими явищами, про які повідомлялися, були гематологічні порушення (анемія, нейтропенія) та метаболічні порушення (гіперлактатемія, гіперліпаземія). Ці явища часто є короткочасними. Рідко надходили повідомлення про деякі неврологічні порушення, що починалися пізніше (гіпертонія, судоми, аномальна поведінка). На сьогодні невідомо, чи такі неврологічні порушення є тимчасовими чи постійними. Ці результати потрібно розглянути щодо будь-якої дитини, яка зазнала внутрішньоутробного впливу нуклеозидних чи нуклеотидних аналогів, якщо стосовно неї було винесено клінічний висновок невідомої етіології, особливо неврологічні висновки. Ці результати не впливають на поточні національні рекомендації щодо застосування антиретровірусного лікування вагітним жінкам для профілактики вертикальної передачі ВІЛ.

Синдром імунної реактивації

У ВІЛ-інфікованих пацієнтів з тяжкою імунною недостатністю на час введення КАРТ може виникнути запальна реакція на асимптоматичні або залишкові опортуністичні патогени, що може бути причиною серйозних клінічних станів або посилення симптомів. Типово такі реакції спостерігалися протягом перших кількох тижнів або місяців проведення КАРТ. Відповідними прикладами є цитомегаловірусний риніт, генералізовані та/або осередкові мікобактеріальні інфекції та пневмоніяPneumocystis jiroveci. Будь-які запальні симптоми слід оцінювати та у разі необхідності призначати лікування.

Повідомлялося також про аутоімунні захворювання (такі як хвороба Грейвса), що розвиваються в умовах імунної реактивації; однак зареєстрований час до виникнення хвороби дуже варіювався і ці явища можливі через багато місяців після початку лікування.

Опортуністичні інфекції

ВІЛ-1-інфіковані пацієнти, які приймають Труваду або будь-яку іншу антиретровірусну терапію, можуть далі бути інфіковані опортуністичними інфекціями та мати інші ускладнення ВІЛ-інфекції, тому повинні залишатися під постійним клінічним спостереженням лікарів, які мають досвід лікування ВІЛ-1-інфікованих пацієнтів.

Остеонекроз

Хоча етіологія вважається багатофакторною (включаючи застосування кортикостероїдів, вживання алкоголю, тяжке пригнічення імунітету, високе значення індексу маси тіла), випадки остеонекрозу спостерігалися, зокрема, у пацієнтів з розвиненим ВІЛ-захворюванням та/або у разі тривалої КАРТ. Пацієнтам слід порадити звернутися до лікаря, якщо вони відчувають болі в суглобах, негнучкість суглобів або утруднення під час рухів.

Одночасний прийом інших медичних препаратів

Слід уникати прийому Трувади при одночасному або недавньому застосуванні нефротоксичного лікарського засобу (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Якщо одночасного застосування Трувади та нефротоксичних засобів уникнути неможливо, контролювати функцію нирок необхідно щотижня.

У ВІЛ-1-інфікованих пацієнтів, які отримували тенофовіру дизопроксилу фумарат та мали фактори ризику порушення функції нирок, виявлено випадки гострої ниркової недостатності після початку прийому великих доз або кількох нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП). Якщо Труваду застосовують із НПЗП, функцію нирок слід уважно контролювати.

Більш високий ризик погіршення функції нирок спостерігається у ВІЛ-1-інфікованих пацієнтів, які отримували тенофовіру дизопроксилу фумаратв поєднанні з інгібітором протеази, підсиленим ритонавіром або кобіцистатом. Ці пацієнти потребують чіткого контролю за функцією нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Для ВІЛ-1-інфікованих пацієнтів з факторами ризику ураження нирок необхідно ретельно оцінити одночасне застосування тенофовіру дизопроксилу фумарату з підсиленим інгібітором протеази.

Труваду не слід призначати одночасно з іншими медичними препаратами, що містять емтрицитабін, тенофовіру дизопроксил (у вигляді фумарату), тенофовіру алафенамід або інші аналоги цитидину, такі як ламівудин (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Труваду не слід застосовувати одночасно з адефовіру дипівоксилом.

Застосування з ледіпасвіром та софосбувіром або софосбувіром та велпатасвіром.

Встановлено, що застосування тенофовіру дизопроксилу фумарату одночасноз ледіпасвіром/софосбувіром або софосбувіром/велпатасвіром підвищує концентрацію тенофовіру в плазмі, особливо при застосуванні разом із ВІЛ-схемою, що містить тенофовіру дизопроксилу фумарат та фармакокінетичний підсилювач (ритонавір або кобіцистат).

Безпека тенофовіру дизопроксилу фумарату при одночасному застосуванні ледіпасвіру/софосбувіру або софосбувіру/велпатасвіру та фармакокінетичного підсилювача не встановлена. Необхідно враховувати потенційні ризики та переваги, повʼязані з одночасним застосуванням, особливо щодо пацієнтів із підвищеним ризиком дисфункції нирок. У пацієнтів, які отримують ледіпасвір/софосбувір або софосбувір/велпатасвір одночасно з тенофовіру дизопроксилу фумаратом та підсиленим ВІЛ інгібітором протеази, слід контролювати побічні реакції, повʼязаніз тенофовіру дизопроксилу фумаратом.

Одночасний прийом тенофовіру дизопроксилу фумарату і диданозину.

Одночасний прийом препаратів не рекомендується, оскільки це призводить до зростання системного впливу диданозину на 40–60%, що може збільшити ризик побічних реакцій, повʼязаних з диданозином (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Рідко надходили повідомлення про панкреатит і молочнокислий ацидоз, іноді зі смертельним наслідком. Одночасний прийом тенофовіру дизопроксилу фумарату та диданозину в дозі 400 мг щодня повʼязаний зі значним зменшенням кількості клітин CD4, можливо, через внутрішньоклітинну взаємодію, що збільшує фосфорильований (тобто активний) диданозин. Знижена доза 250 мг диданозину, що вводиться з тенофовіру дизопроксилу фумаратом, повʼязана з повідомленнями про високі показники вірусологічної недостатності у кількох досліджених комбінаціях.

Потрійна терапія нуклеозидами

Надходили повідомлення про високий рівень вірусологічної недостатності та про виникнення резистентності на ранній стадії у ВІЛ-1-інфікованих пацієнтів, коли лікування тенофовіру дизопроксилу фумаратом поєднували з ламівудином і абакавіром, а також з ламівудином і диданозином один раз на добу. Існує тісна структурна подібність між ламівудином та емтрицитабіном та подібність у фармакокінетиці та фармакодинаміці цих двох препаратів. Тому ті ж самі проблеми можуть проявлятись, якщо Труваду приймають з третім нуклеозидним аналогом.

Пацієнти літнього віку

ДіюТрувадине досліджувалиу осібвіком понад65років. Особи понад 65 років частомають зниженуфункціюнирок, тому сліддотримуватися обережностіприприйомі Трувади цимипацієнтами.

Трувада містить лактози моногідрат. Отже, пацієнти з такими рідкісними спадковими проблемами, як непереносимість галактози, лактазна недостатність Лаппа або порушення глюкозо-галактозного всмоктування, не повинні приймати цей препарат.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Невелика кількість даних щодо вагітних (300–1000 завершених вагітностей) вказує на відсутність мальформації або токсичності для ембріона/новонародженого, пов’язаної з емтрицитабіном та тенофовіру дизопроксилу фумаратом. Дослідження на тваринах дії емтрицитабіну та тенофовіру дизопроксилу фумарату не показують репродуктивної токсичності. Тому застосування Трувади можливе у період вагітності, якщо це необхідно.

Період годування груддю

Емтрицитабін та тенофовір були виявлені в грудному молоці людини. Немає достатньо інформації про наслідки впливу емтрицитабіну та тенофовіру на новонароджених/немовлят. Тому Труваду не слід застосовувати в період годування груддю.

Як правило, рекомендується, щоб ВІЛ-інфіковані жінки не годували груддю дітей за будь-яких обставин, щоб уникнути передачі ВІЛ дитині.

Фертильність

Немає даних про вплив Трувади на людину. Дослідження на тваринах не вказують на шкідливий вплив емтрицитабіну і тенофовіру дизопроксилу фумарату на фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дослідження впливу на здатність керувати автомобілем та працювати з іншими механізмами не проводилися. Проте пацієнтів слід проінформуватим, що можливе запаморочення під час лікування як емтрицитабіном, так і тенофовіру дизопроксилу фумаратом.

Спосіб застосування та дози.

Труваду повинен призначати лікар, який має досвід у лікуванні ВІЛ-інфекції.

Дозування

Лікування ВІЛ-інфекції у дорослих та підлітків віком від 12 років з масою тіла не менше 35 кг: одна таблетка один раз на добу.

Для лікування інфекції ВІЛ-1 доступні окремі препарати емтрицитабіну і тенофовіру дизопроксилу фумарату, якщо виникає необхідність припинення застосування або зміни дози одного з компонентів Трувади. Дивіться «Коротку характеристику лікарського засобу» для цих лікарських засобів.

Якщо пройшло менше 12 годин з моменту пропуску звичайного прийому Трувади, дозу потрібно прийняти якомога швидше і відновити нормальний режим застосування. Якщо від останнього прийому Трувади пройшло більше 12 годин і вже майже настав час для прийому наступної дози, пропущену дозу приймати не потрібно, необхідно відновити звичайне дозування за графіком.

Якщо протягом 1 години після прийому Трувади виникає блювання, слід прийняти іншу таблетку. Якщо блювання виникає більш ніж через 1 годину після прийому Трувади, приймати ще одну дозу не потрібно.

Особливігрупипацієнтів

Пацієнти літнього віку. Немає потреби змінювати дозу (див. розділ «Фармакокінетика»).

Ниркові порушення. Емтрицитабін та тенофовір виводяться із сечею, і вплив емтрицитабіну та тенофовіру збільшується у пацієнтів з порушенням функції нирок (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»).

Дорослі з нирковою недостатністю. Можна застосовувати Труваду пацієнтам з кліренсом креатиніну (CrCl) < 80 мл/хв, тільки якщо потенційна користь вважається такою, що переважає ризики. Див. таблицю 2.

Таблиця 2. Рекомендації щодо дозування для дорослих з нирковою недостатністю

Лікування інфекціїВІЛ-1

Незначні ниркові порушення

(CrCl 50–80 мл/хв)

Обмежені дані, отримані в ході клінічних досліджень, свідчать на користь прийому препарату Трувада один раз на добу (див. розділ «Особливості застосування»).

Ниркові порушення середньої тяжкості

(CrCl 30–49 мл/хв)

Рекомендується застосування Трувади кожних 48 годин, на основі моделювання фармакокінетичних даних однієї дози для емтрицитабіну і тенофовіру дизопроксилу фумарату у не інфікованих ВІЛ інфекцією осіб з різними ступенями ниркової недостатності (див. розділ «Особливості застосування»).

Гостра ниркова недостатність

(CrCl < 30 мл/хв) та пацієнти на гемодіалізі

Прийом Трувади не рекомендується, оскільки відповідного зменшення дози неможливо досягти за допомогою комбінованих ліків.

Педіатричні пацієнтиз нирковою недостатністю. Не рекомендується лікування Трувадою пацієнтів віком до 18 років з порушенням функції нирок (див. розділ«Особливості застосування»).

Печінкові порушення. Для пацієнтів з порушенням функції печінки коригування дози не потрібне (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»).

Діти. Безпеката ефективність застосування Трувади дітям віком до 12 років не були встановлені (див. розділ «Фармакокінетика»).

Спосіб застосування

Пероральне застосування. Слід прийматитаблетки Трувада під час прийому їжі.

Таблетки Трувада можна подрібнити та розчинити у приблизно 100 мл води, апельсинового або виноградного соку та відразу прийняти.

Діти.

Безпека та ефективність застосування Трувади дітям віком до 12 років не були встановлені (див. розділ «Фармакокінетика»).

Передозування.

У разі передозування за пацієнтом слід спостерігати для виявлення ознактоксичності (див. розділ «Побічні реакції»); якщо необхідно, слід застосовувати стандартне підтримуюче лікування.

До 30% дози емтрицитабіну та приблизно 10% дози тенофовіру може видалятися за допомогою гемодіалізу. Невідомо, чи виводиться емтрицитабін або тенофовір шляхом перитонеального діалізу.

Побічні реакції.

Профіль безпеки

У відкритому рандомізованому клінічному дослідженні за участю дорослих (GS-01-934, див. розділ «Фармакодинаміка») найчастішими побічними реакціями, ймовірно пов’язаними з емтрицитабіном та/або тенофовіру дизопроксилу фумаратом, були нудота (12%) і діарея (7%). Профіль безпеки емтрицитабіну та тенофовіру дизопроксилу фумарату в цьому дослідженні відповідав попередньому досвіду застосування окремо кожної з цих речовин з іншими антиретровірусними препаратами.

Зведена таблиця побічних реакцій

Побічні реакції, що, можливо, були пов’язані із впливом компонентів Трувади і спостерігалися в клінічних дослідженнях та після виходу препарату на ринок у ВІЛ-1-інфікованих пацієнтів, перелічені в таблиці 3 нижче за системами органів та частотою. В межах кожної групи за частотою небажані явища наведено в порядку зменшення серйозності. Частота визначається як: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100) або рідко (від ≥ 1/10 000 до < 1/1000).

Таблиця 3. Побічні реакції, пов’язані з окремими компонентами Трувади, на основі клінічного дослідження та постмаркетингового досвіду

Частота

Емтрицитабін

Тенофовіру дизопроксилу фумарат

Порушення кровоносної та лімфатичної системи

Часто

нейтропенія

Нечасто

анемія2

Порушення з боку імунної системи

Часто

алергічні реакції

Порушення харчування та обміну речовин

Дуже часто

гіпофосфатемія1

Часто

гіперглікемія, гіпертригліцеридемія

Нечасто

гіпокаліємія1

Рідко

лактоацидоз

Психічні розлади

Часто

безсоння, аномальні сновидіння

Порушення з боку нервової системи

Дуже часто

головний біль

запаморочення

Часто

запаморочення

головний біль

Порушення з боку травної системи

Дуже часто

діарея, нудота

Часто

підвищений рівень амілази, включаючи підвищений рівень амілази підшлункової залози, підвищений рівень ліпази сироватки, блювання, біль у животі диспепсія

болі у животі, здуття живота, метеоризм

Нечасто

панкреатит

Порушення з боку гепатобіліарної системи

Часто

підвищений рівень аспартату амінотрансферази (АСТ) та/або підвищений рівень аланіну амінотрансферази (АЛТ) в сироватці, гіпербілірубінемія

підвищений рівень трансаміназ

Рідко

жирова дегенерація печінки, гепатит

Порушення з боку шкіри та підшкірної целюлярної тканини

Дуже часто

висипання

Часто

везикулобульозне висипання, гнійничкові висипання, макулопапульозні висипання, висипання, свербіж, кропив’янка, зміна кольору шкіри (підвищена пігментація)2

Нечасто

ангіоневротичний набряк3

Рідко

ангіоневротичний набряк

Порушення з боку м’язово-скелетноїсистеми та сполучної тканини

Дуже часто

підвищений рівень креатинкінази

Нечасто

гострий некроз скелетних м’язів1, 3, м’язова слабкість1

Рідко

остеомаляція (проявляється як біль в кістках та нечасто є однією з причин переломів)1, 3, міопатія1

Порушення з боку сечовидільної системи

Нечасто

підвищений рівень креатиніну, протеїнурія, проксимальна ниркова тубулопатія, у т. ч. з синдромом Фанконі

Рідко

ниркова недостатність (гостра та хронічна), гострий некроз канальців, нефрит (у тому числі гострий інтерстиціальний нефрит)3, нефрогенний нецукровий діабет

Системні порушення та порушення, пов’язані із способом прийому

Дуже часто

астенія

Часто

біль, астенія

1 Побічна реакція може виникнути як наслідок проксимальної ниркової тубулопатії. Не вважається, що вона причинно пов’язана з тенофовіру дизопроксилу фумаратом за відсутності цього захворювання.

2 Анемія була частою, зміна кольору шкіри (підвищена пігментація) була дуже частою, коли емтрицитабін застосовувався педіатричним пацієнтам.

3 Ця побічна реакція була визначена під час постмаркетингових спостережень, але не спостерігалася в рандомізованих контрольованих клінічних дослідженнях у дорослих або клінічних дослідженнях лікування емтрицитабіном ВІЛ у дітей, або в рандомізованих контрольованих клінічних дослідженнях чи програмі розширеного доступу тенофовіру дизопроксилу фумарату. Категорія частоти була встановлена зі статистичних розрахунків на основі загальної кількості пацієнтів, які приймали емтрицитабін у межах рандомізованих контрольованих клінічних досліджень та програми розширеного доступу (n = 1 563) або тенофовіру дизопроксилу фумарат у межах рандомізованих контрольованих клінічних досліджень та програми розширеного доступу (n = 7 319).

Опис окремих побічних реакцій

Ниркова недостатність. Оскільки препарат Трувада може призвести до порушення роботи нирок, рекомендується спостерігати за функцією нирок (див. розділ «Особливості застосування»). Проксимальна ниркова тубулопатія в цілому була вилікувана або спостерігалося поліпшення після припинення прийомутенофовіру дизопроксилу фумарату. Проте у деяких ВІЛ-інфікованих пацієнтів зниження кліренсу креатиніну повністю не зникло, незважаючи на припинення прийому тенофовіру дизопроксилу фумарату. Пацієнти з ризиком порушення функції нирок (наприклад пацієнти з вихідними факторами ризику ниркових порушень, пацієнти з прогресуючим ВІЛ-захворюванням, або пацієнти, які отримують супутнє лікування нефротоксичними препаратами) мають підвищений ризик виникнення неповного відновлення функції нирок, незважаючи на припинення прийому тенофовіру дизопроксилу фумарату (див. розділ «Особливості застосування»).

Взаємодія з диданозином. Одночасний прийом тенофовіру дизопроксилу фумарату та диданозину не рекомендується, оскільки це призводить до посилення на 40–60% впливу дії диданозину, що може збільшити ризик виникнення побічних реакцій, пов’язаних з диданозином (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Рідко повідомлялося про випадки захворювання панкреатитом та лактоацидозом, іноді з летальним наслідком.

Метаболічні параметри. Під час антиретровірусної терапії маса тіла пацієнта та рівень ліпідів у крові та глюкози можуть зростати (див. розділ «Особливості застосування»).

Синдром імунної реактивації. У ВІЛ-інфікованих пацієнтів з тяжкою імунною недостатністю на час введення комбінованої антиретровірусної терапії може виникнути запальна реакція на асимптоматичніабо залишкові опортуністичні патогени. Також повідомлялося про аутоімунні захворювання (такі як хвороба Грейвса); однак зареєстрований час до виникнення хвороби дуже варіювався і ці явища можуть відбутися через багато місяців після початку лікування (див. розділ «Особливості застосування»).

Остеонекроз. Випадки остеонекрозу спостерігалися у пацієнтів із факторами ризику, розвиненим ВІЛ-захворюванням або у разі тривалого застосування комбінованої антиретровірусної терапії. Частота виникнення зазначеного явища невідома (див. розділ «Особливості застосування»).

Пацієнти літнього віку. Застосування Трувади пацієнтам віком понад65 роківне вивчали. Пацієнти літнього віку більш схильні мати знижену ниркову функцію, тому під час лікування Трувадою пацієнтів літнього віку слід дотримуватися обережності (див. розділ «Особливості застосування»).

Педіатричні пацієнти

Оцінка побічних реакцій щодо емтрицитабіну базується на трьох педіатричних дослідженнях (n = 169), під часяких ВІЛ-інфіковані пацієнти у віці від 4 місяців до 18 років проходили лікування емтрицитабіном у комбінації з іншими антиретровірусними препаратами: пацієнти, що вперше проходять лікування (n = 123), та ті, що вже проходили лікування (n = 46). Окрім побічних реакцій, про які повідомляли у дорослих, анемія (9, 5%) та зміни кольору шкіри (31, 8%) частіше траплялисьу клінічних дослідженнях у дітей, ніж у дорослих(див. розділ «Побічні реакції», Зведена таблиця побічних реакцій).

Оцінка побічних реакцій щодотенофовіру дизопроксилу фумарату базується на двохрандомізованих дослідженнях (дослідженняGS-US-104-0321 таGS-US-104-0352), під час яких 184 ВІЛ-1-інфіковані пацієнти дитячого віку (від 2 до 18 років) проходили лікуваннятенофовіру дизопроксилу фумаратом(n = 93) або плацебо/активним компаратором (n = 91) у поєднанні з іншимиантиретровірусними препаратами. Лікування тривало протягом 48 тижнів (див. розділ «Фармакодинаміка»). Побічні реакції у педіатричних пацієнтів, які проходили лікуваннятенофовіру дизопроксилу фумаратом відповідали тим, що спостерігались у клінічних дослідженнях застосування тенофовіру дизопроксилу фумарату у дорослих(див. розділ «Побічні реакції», Зведена таблиця побічних реакцій та розділ «Фармакодинаміка»).

В педіатричних пацієнтів повідомлялося про зниження щільності кісткової тканини. У ВІЛ-1-інфікованих підлітків (віком від 12 до 18 років) показники Z ЩКТ при застосуваннітенофовіру дизопроксилу фумарату були нижчими, ніж при застосуванні плацебо. У ВІЛ-1-інфікованих дітей (у віці від 2 до 15 років) показники Z ЩКТ, зафіксовані після переходу натенофовіру дизопроксилу фумарат, були нижчими, ніж у разі продовження лікування за схемою, що містить ставудин або зидовудин (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакодинаміка»).

У рамках дослідження GS-US-104-0352 89 педіатричних пацієнтів із середнім віком 7 років (від 2 до 15 років) приймалитенофовіру дизопроксилу фумарат в середньому протягом 313 тижнів. 4 з 89 пацієнтів припинили лікування через побічні реакції, а саме проксимальну ниркову тубулопатію. У 7 пацієнтів заміряли швидкість клубочкової фільтрації (GFR) у межах від 70 до 90 мл/хв/1, 73 м2. Із них у двох пацієнтів виявили клінічно значне зниженняGFR під час терапії, що поліпшилось після припинення застосуваннятенофовіру дизопроксилу фумарату.

Інші особливі групи пацієнтів

Пацієнти з нирковою недостатністю. Оскільки тенофовіру дизопроксилу фумарат може призвести до нефротоксичності, рекомендується уважно контролювати ниркову функцію у всіх дорослих з нирковою недостатністю, які приймають Труваду(див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»). Приймати Труваду не рекомендується педіатричним пацієнтам з нирковою недостатністю (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування»).

Пацієнти із супутніми інфекціями ВІЛ/ вірусу гепатиту типу B або типу C. Профіль побічних реакцій емтрицитабіну та тенофовіру дизопроксилу фумарату в обмеженої кількості ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які одночасно були інфіковані вірусом гепатиту типів В (n = 13) та С (n = 26) протягом дослідженняGS-01-934, був аналогічним тому, що спостерігався у пацієнтів, інфікованих ВІЛ, без супутньої інфекції. Проте, як слід очікувати в цій популяції пацієнтів, підвищення рівня аспартаттрансамінази (АСТ) та аланінамінотрансферази (АЛТ) спостерігалися більш часто, ніж в загальній популяції інфікованих ВІЛ.

Загостреннягепатитупісля припиненнялікування. Після припиненнялікуванняупацієнтів, інфікованих вірусомгепатиту типу В, виникали клінічні та лабораторні ознаки загострення гепатиту (див. розділ «Особливості застосування»).

Термін придатності.

4 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 30 таблеток у поліетиленових флаконах з кришкою з функцією захисту від дітей. По 1 флакону в картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Гілеад Сайєнсиз Айеленд ЮС / Gilead Sciences Ireland UC.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

ІДА Бізнес і Технолоджі Парк, Каррігтохілл, Ко. Корк, Ірландія/ IDA Business and Technology Park, Carrigtohill, Co. Cork, Ireland.