ТРАНСТОП розчин 100 мг/мл

Ауробіндо Фарма Лтд

для медичного застосуваннялікарського засобу

ТРАНСТОП

(TRANSTOP)

Склад:

діюча речовина: tranexamicacid;

1 мл розчину для ін’єкцій міститьтранексамової кислоти 100 мг;

допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний розчин.

Фармакотерапевтична група.

Антигеморагічні засоби, антифібринолітичні амінокислоти. Інгібітори фібринолізу.
Код АТХB02AA02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Транексамова кислота чинить антигеморагічну дію шляхом інгібування фібринолітичних властивостей плазміну. Відбувається формування комплексу з участю транексамової кислоти та плазміногену; транексамова кислота зв’язується з плазміногеном при перетворенні з участю плазміну. Діякомплексу транексамової кислоти-плазміну на активністьфібринунижча, ніждіятількиодного плазміну. Дані дослідженьіn vitro показали, що високі дози транексамової кислоти зменшували показники активності вказаного комплексу.

Педіатрична популяція
У дітей віком від 1 року. Наявний огляд літератури, в якому визначено 12 досліджень ефективності в дитячій кардіохірургії із залученням 1073 дітей; з них 631 пацієнт отримував транексамову кислоту. Більшість з них оцінювали порівняно з контрольною групою плацебо. Досліджувана популяція була гетерогенна з точки зору віку, типу хірургічного втручання, дозування. Результати дослідження застосування транексамової кислоти свідчать про наявність зниження втрати крові і зниження вимог до застосування препаратів крові у педіатричній кардіохірургії при використанні штучного кровообігу /ШК/ (СРВ, кардіопульмональний штучний кровообіг), при операціях, де є високий ризик кровотечі, особливо у «ціанотичних» (із суттєвим порушенням кровообігу) пацієнтів або пацієнтів, які зазнають повторної операції. Як було встановлено, найбільш адаптований режим дозування може бути таким:

- перше введення (навантажувальна доза) - болюсна інфузія 10 мг/кг, вводиться у період після початкового наркозу і до розрізу шкіри;

- безперервне введення шляхом інфузії 10 мг/кг/година або ін’єкційного введення в адаптер насоса штучного кровообігу, в дозі, яка скоригована для процедури вказаного хірургічного втручання, або в дозі, розрахованій відповідно до маси тіла пацієнтів - 10 мг/кг, або в адаптер насоса штучного кровообігу, та заключної ін’єкції у дозі 10 мг/кг наприкінці хірургічного втручання із застосуванням ШК.

Обмежені дані дають змогу припустити, що безперервна інфузія є більш прийнятною, оскільки вона підтримуватиме терапевтичну концентрацію у плазмі крові протягом операції. З участюдітей не було проведено ніяких специфічних дослідженьспіввідношеннядоза-ефект або фармакокінетичних досліджень.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Пікова концентрація транексамової кислоти у плазмі крові швидко досягається після короткотермінової внутрішньовенної інфузії, після чого показники концентрації у плазмі починають знижуватися за мультиекспоненціальним законом.

Розповсюдження. Для терапевтичних рівнів у плазмі крові показник зв’язування транексамової кислоти з білками плазми становить близько 3 %; як вважається, показники зв’язування повністю пояснюються зв’язуванням з плазміногеном. Транексамова кислота не зв’язується з сироватковим альбуміном. Початковий об’ємрозподілу приблизно становить від 9 до 12 літрів.

Транексамова кислота проникає через плаценту. Після внутрішньовенної ін’єкції 10 мг/кг у вагітних жінок концентрація транексамової кислоти в сироватці крові знаходиться в діапазоні 10-53 мкг/мл, тоді як концентрація у пуповинній крові – в діапазоні 4-31 мкг/мл. Транексамова кислота швидко проникає у суглобову рідину і тканини синовіальної оболонки. Після внутрішньовенної ін’єкції 10 мг/кг у пацієнтів, які перенесли операції на коліні, показники концентрації в суглобовій рідині булиподібні до таких усироватці крові. Показники концентрації транексамової кислоти в ряді інших тканин та рідин є частковими до показників, що спостерігаютьсяв крові (це стосується грудного молока – сота частка, спинномозкової рідини – одна десята, водянистої вологи ока – одна десята). Транексамова кислота була виявлена у спермі, де вона інгібує фібринолітичну активність, але практично невпливаєнаміграцію(рухливість) сперматозоїдів.

Виділення. Лікарський засіб виділяється в основному з сечею у вигляді незміненої сполуки. Уринарна екскреція через механізм клубочкової фільтрації є основним маршрутом елімінації. Нирковий кліренспрактично еквівалентний плазмовому кліренсу (від 110 до 116 мл/хв). Близько 90 % транексамової кислотививодитьсяпротягом перших 24 годин після внутрішньовенного введення дози 10 мг/кг маси тіла. Період напіввиведення для транексамової кислоти становить близько 3 годин.

Особливі групипацієнтів. Плазмоваконцентраціязбільшується у пацієнтів із нирковою недостатністю. З участюдітей не було проведено ніяких специфічнихфармакокінетичних досліджень.

Клінічні характеристики.

Показання.

Кровотеча або ризик кровотечі при посиленні фібринолізу, як генералізованого, так і місцевого у дорослих і дітей віком від 1 року.

Специфічні показання включають:

- кровотечі, зумовлені підвищеним загальним або місцевим фібринолізом, такі як:
- менорагія і метрорагія;

- шлунково-кишкові кровотечі;

- геморагічні розлади сечовивідного тракту, що виникли у зв’язку з хірургічним втручанням на передміхуровій залозі або внаслідок оперативного втручання чи процедур на сечовивідних шляхах;

- отоларингологічні (видалення аденоїдів, тонзилектомія) та стоматологічні (видалення зубів) оперативні втручання;

- гінекологічні операції або ускладнення в акушерській практиці;

- торакальні, абдомінальні та інші великі хірургічні оперативні втручання, наприклад, серцево-судинна хірургія;

- контроль крововиливів у зв’язку з введенням фібринолітичного лікарського засобу.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до активної речовини абодобудь-якого з компонентів препарату. Гострий венозний або артеріальний тромбоз. Фібринолітичні стани з гострою важкою кровотечею через введення коагулопатичних засобів (антикоагулянтів), за винятком препаратів, які переважано здійснюють активацію фібринолітичної системи. Важка ниркова недостатність (існує ризик накопиченнялікарського засобу). Судоми в анамнезі. Інтратекальне і внутрішньошлуночкове ін’єкційне введення, інтрацеребральне введення (ризик набряку мозку з подальшим розвитком судом).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

На даний час не були виконані дослідження взаємодії лікарських засобів. Паралельний (одночасний) прийом антикоагулянтівповиненвідбуватися під суворим наглядом лікаря, що має досвід у цьому напрямку терапії. Лікарські препарати, що діють на гемостаз, слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримали лікування із застосуванням транексамової кислоти. Уцих випадках може бути наявний теоретичний ризик збільшення тромбоформувального потенціалу, наприклад, при застосуванні естрогенів. Крім того, антифібринолітична дія препарату можебутиантагонізована при застосуванні тромболітиків.

Особливості застосування.

Слід суворо дотримуватися зазначених показань та способу застосування:

- Внутрішньовенні ін’єкції необхідно робити дуже повільно.
-Транексамову кислоту не слід вводити внутрішньом’язово.

Судоми: у пацієнтів були зареєстровані випадки судом, пов’язані з лікуванням транексамовою кислотою. При операціях аортокоронарного шунтування (АКШ), більшість із вказаних випадків були зареєстровані після внутрішньовенного введення транексамової кислоти у високих дозах. При використанні рекомендованих низьких доз транексамової кислоти частота післяопераційних судом була такою ж, як у пацієнтів без призначення даного лікарського засобу.

Порушення зору: слід приділяти увагу можливим офтальмологічним ускладненням, включаючи порушення зору, погіршення зору, порушення колірного зору. У вказаних випадках лікування слід припинити. При безперервному тривалому застосуванні транексамової кислоти (ін’єкції) мають бути призначені регулярні офтальмологічні обстеження (у тому числі перевірка гостроти зору, сприйняття кольорів, очного дна, поля зору). При наявності та при виникненні патологічних офтальмологічних змін, пов’язаних зокрема із захворюваннями сітківки, після відповідної консультації фахівця лікар повинен вирішити питання про необхідність та можливість довгострокового застосування транексамової кислоти (ін’єкції) в кожному окремому випадку індивідуально.

Гематурія: у випадку гематурії із залученням верхніх сечових шляхів може виникнути небезпека обструкції уретри.

Тромбоемболічніускладнення: перед використанням транексамової кислоти повинні бути розглянуті фактори ризику тромбоемболічних ускладнень. У пацієнтів з наявністю в анамнезі тромбоемболічних захворювань або у хворих, у яких за даними сімейного анамнезу наявний ризик підвищеної захворюваності по типу тромбоемболічних ускладнень (пацієнти з високим ризиком тромбофілії), транексамову кислоту (розчин для ін’єкцій) слід вводити тільки у випадках, коли є прямі життєві показання, при цьому лікування слід розпочинати після консультації фахівця, який має досвід у гемостазеології, і проводити під суворим наглядом лікаря.

Через наявність підвищеного ризику розвитку тромбозу транексамову кислоту слід призначати з обережністю пацієнтам, які отримують оральні контрацептиви.

Дисемінована внутрішньо-судинна коагуляція (ДВК): пацієнтам із синдромом ДВК (DIC) не можна застосовувати транексамову кислоту. Якщо є необхідність у застосуванні транексамової кислоти, її слід призначати винятково пацієнтам при наявності переважної активації фібринолітичної системи з гострою важкою кровотечею. Встановлено, що характерний гематологічний профіль при цих станах наближається до наступного: зменшується час формування еуглобулінового згустку; спостерігається подовжений протромбіновий час; наявні зниження рівня у плазмі крові фібриногену, факторів V і VIII, плазміногену фібринолізину і альфа-2 макроглобуліну; нормальні плазмові рівні Р і Р комплексу; тобто фактори II (протромбін), VIII і X; підвищені рівні у плазмі крові продуктів розпаду фібриногену; нормальний рівень тромбоцитів. Вищенаведене передбачає, що при наявності основного хворобливого стану не можуть самі по собі змінитися різні елементи в цьому профілі. У таких гострих випадках для зупинки кровотечі разова доза 1 г транексамової кислоти часто є достатньою. Можливість застосування транексамової кислоти при синдромі ДВК у пацієнта слід розглядати тільки тоді, коли наявні відповідна гематологічна лабораторна база та накопичений клінічний досвід.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Жінкам репродуктивного віку під час лікування необхідно використовувати засоби ефективної контрацепції.

Немає недостатньої кількості клінічних даних щодо застосування транексамової кислоти у вагітних жінок.

Протягом І триместру вагітності в якості запобіжного заходу призначення транексамової кислоти не рекомендується.

Наявні обмежені клінічні дані щодо використання транексамової кислоти при різних клінічних геморагічних станах під час ІІ і ІІІ триместру вагітності, при яких неможливо ідентифікувати шкідливий вплив на плід. Транексамову кислоту можна застосовувати у період вагітності тільки у тому випадку, якщо очікувана терапевтично користь виправдовує потенційний ризик.

Транексамова кислота проникає у материнське молоко. Таким чином, грудне годувування не рекомендується.

Відсутні клінічні дані про вплив транексамової кислоти на фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дослідження з оцінки впливу на здатність керуватиавтотранспортом або іншими механізмами відсутні.

Спосіб застосування та дози.

Транстопслідвводитивнутрішньовенно (краплинно, струминно).

Дорослі.

При генералізованому фібринолізі транексамову кислоту вводити внутрішньовенно, повільно у дозі 1 г (2 ампули по 5 мл) або 15 мг/кг маси тіла кожні 6-8 годин, швидкість введення – 1 мл/хв.

При місцевому фібринолізі рекомендується застосовувати препарат, починаючи з 500 мг

(1 ампула по 5 мл) до 1 г (2 ампули по 5 мл) внутрішньовенно, повільно (приблизно 1 мл/хв) 2-3 рази на добу.

Дозування для пацієнтівіз порушенням функції нирок. Уразіниркової недостатностізастосування транексамової кислоти протипоказане пацієнтаміз тяжкою нирковою недостатністю. Для пацієнтів, які мають незначну або помірну ниркову недостатність, дозування транексамової кислотипотрібнозменшитивідповідно до показників рівня сироваткового креатиніну:

Таблиця 1