РИССЕТ розчин 1 мг/мл

ТЕВА Фармацевтікал Індастріз Лтд.

Rp

Форма випуску та дозування

Розчин, 1 мг/мл

Розчин, 1 мг/мл

Упаковка

Флакон 30 мл №1x1
Флакон 100 мл №1x1

Флакон 30 мл №1x1

Аналоги

bioequivalence-icon

Rp

РИСПОЛЕПТ 1 мг/мл

ТОВ Джонсон і Джонсон Україна(UA)

Розчин

Rp

ЕРІДОН 1 мг/мл

ТОВ АСІНО УКРАЇНА(UA)

Розчин

від 372.85 грн

Rp

РИСПЕТРИЛ 1 мг/мл

Фармасайнс Інк.(CA)

Розчин

від 463.14 грн

Класифікація

Класифікація еквівалентності

N/A

info

Діюча речовина

РИСПЕРИДОН

Форма товару

Розчин для перорального застосування

Умови відпуску

за рецептом

Rp

Реєстраційне посвідчення

UA/13379/01/01

Дата останнього оновлення: 19.01.2021

Загальна інформація

  • Термін дії реєстраційного посвідчення: 30.12.2075
  • Склад: 1 мл розчину містить рисперидону 1 мг
  • Торгівельне найменування: РИССЕТ®
  • Умови відпуску: за рецептом
  • Умови зберігання: Препарат не потребує спеціальних умов зберігання. Не заморожувати.
  • Фармакотерапевтична група: Антипсихотичні засоби.

Упаковка

Флакон 30 мл №1x1

Інструкція

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

РИССЕТ®

(RISSET®)

Cклад:

діюча речовина: рисперидон;

1 мл розчину міститьрисперидону1 мг;

допоміжні речовини: кислота бензойна (E 210), кислота винна, вода очищена.

Лікарська форма. Розчиноральний.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина без видимих включень.

Фармакотерапевтична група.

Антипсихотичні засоби. Код АТХN05AX08.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Рисперидон – це селективниймоноамінергічний антагоніст. Він виявляє високу спорідненість досеротонінових 5-HT2- тадофамінових D2-рецепторів. Такожрисперидон зв’язується зα1-адренорецепторами і меншою мірою – з H1-гістаміновими таα2‑адренорецепторами. При цьомурисперидон не має спорідненості дохолінергічних рецепторів. Хочарисперидонє потужним D2-антагоністом, який знімає симптоми шизофренії, він рідше викликає пригнічення моторної активності і каталепсію, ніж класичніантипсихотики. Збалансований центральнийсеротоніновий тадофаміновийантагонізм забезпечує меншу схильність доекстрапіраміднихпобічних ефектів і широку терапевтичну активність щодо негативних та афективних симптомів шизофренії.

Фармакокінетика.

При метаболізмірисперидону утворюється 9-гідроксирисперидон, фармакологічна активність якого подібна до вихідної сполуки.

Всмоктування

Після перорального прийому відбувається повне всмоктуваннярисперидону, пікові концентрації у плазмі крові досягаються за 1-2 години, у пацієнтів літнього віку – у межах 2‑3 годин. На всмоктування препарату не впливає вживання їжі, томурисперидонможна застосовувати незалежно від вживання їжі. Рівноважна концентраціярисперидону у більшості пацієнтів досягається протягом 1 дня. Рівноважна концентрація 9‑гідроксирисперидону досягається за 4-5 діб.

Розподіл

В організмі відбувається швидкий розподілрисперидону. Об’єм розподілу становить 1‑2 л/кг. У плазмі кровірисперидон зв’язується з альбуміном таα1-кислимглікопротеїном. Зв’язуваннярисперидонуз білками плазми крові становить90%, а 9‑гідроксирисперидону – 77 %.

Біотрансформація та виведення

Метаболізмрисперидону відбувається за участі CYP2D6 і з утворенням 9‑гідроксирисперидону, фармакологічна активність якого подібна дорисперидону. Разом ці дві сполуки утворюють активнуантипсихотичну фракцію. CYP2D6 має генетичний поліморфізм. ЕкстенсивніметаболізаториCYP2D6 швидко перетворюютьрисперидон на 9‑гідроксирисперидон, а слабкіметаболізатори CYP2D6 здійснюють цей процес повільніше. Хоча екстенсивніметаболізаторизабезпечують нижчі концентраціїрисперидону і більш високі рівні 9-гідроксирисперидону, ніж слабкіметаболізатори, загальна фармакокінетикарисперидону і 9-гідроксирисперидону (тобто активноїантипсихотичноїфракції) після одноразового та багаторазового прийому подібна для екстенсивних і слабкихметаболізаторів CYP2D6.

Іншим шляхом метаболізмурисперидону є N-деалкілювання. Рисперидону клінічних концентраціях не викликає значного гальмування метаболізму препаратів, перетворення яких в організмі відбувається за участю ізоферментів цитохрому P450, включаючи CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8/9/10, CYP2D6, CYP2E1, CYP3A4 і CYP3A5. За тиждень після прийому із сечею виводиться 70 % дози, ще 14 % – із калом. У сечі вмістрисперидону і 9‑гідроксирисперидону відповідає 35-45 % від прийнятої дози.

Решта – це неактивні метаболіти. Після перорального прийому пацієнтами із психозом періоднапіввиведеннярисперидонустановить 3 години. Періоднапіввиведення 9‑гідроксирисперидону та активноїантипсихотичної фракції становить 24 години, а у пацієнтів літнього віку – 34 години.

Лінійність

У терапевтичному діапазоні доз плазмові концентраціїрисперидонупропорційні величині дози.

Літній вік, ниркова або печінкова недостатність

Фармакокінетичні дослідження разової дози з пероральнимрисперидоном показали в середньому на 43 % вищу концентрацію активноїантипсихотичної фракції у плазмі крові, на 38 % довший періоднапіввиведення та знижений на 30 % кліренс активноїантипсихотичної фракції у пацієнтів літнього віку.

У дорослих пацієнтів із помірною нирковою недостатністю кліренс активноїантипсихотичної фракції становив приблизно 48 % від значення кліренсу у молодих здорових добровольців. У дорослих пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю кліренс активноїантипсихотичноїфракції становив приблизно 31 % від значення кліренсу у молодих здорових добровольців. Періоднапіввиведення активних метаболітів становив 16, 7 години у дорослих пацієнтів, 24, 9 години – у пацієнтів із помірною нирковою недостатністю (приблизно у 1, 5раза довше, ніж у дорослих пацієнтів) та 28, 8 години – у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю (приблизно у 1, 7раза довше, ніж у дорослих пацієнтів). Концентраціїрисперидону в плазмі крові були нормальними у пацієнтів із печінковою недостатністю, але середня вільна фракціярисперидону у плазмі крові була збільшена на 37, 1 %.

Кліренс після перорального застосування та періоднапіввиведеннярисперидону і його активних метаболітів у дорослих пацієнтів з помірною або тяжкою печінковою недостатністю суттєво не відрізнялися від цих параметрів у здорових добровольців.

Діти

Фармакокінетикарисперидону, 9-гідроксирисперидону та активноїантипсихотичної фракції у дітей такж сама, як і у дорослих.

Стать, раса та тютюнопаління

Популяційнийфармакокінетичний аналіз не виявив виразного впливу статі, раси або тютюнопаління на фармакокінетикурисперидону та його активноїантипсихотичноїфракції.

Клінічні характеристики.

Показання.

– Лікування шизофренії та інших психічних розладів, у тому числі підтримуюча терапія, у пацієнтів, у яких спостерігалася відповідь на терапію, з метою запобігання рецидиву хвороби;

– короткочасне лікування вираженої агресії або тяжких психічних симптомів у пацієнтів із деменцієюпри існуванні загрози заподіяння шкоди собі чи іншим;

– лікування маніакальних епізодів при біполярних розладах (допоміжна терапія у комбінації знормотимікамияк початкове лікування або якмонотерапія на період тривалістю до 12 тижнів);

– симптоматичне лікування розладів соціальної поведінки, зухвалих опозиційних розладів або інших розладів соціальної поведінки у дітей, підлітків та дорослих ізрозумовим розвитком нижче середнього або розумовою відсталістю, які мають прояви деструктивної поведінки (імпульсивність, аутоагресія);

– симптоматичне лікуванняаутичнихрозладів у дітей віком від 5 років, у яких симптоми варіюють від гіперактивності до роздратованості (включаючи агресію, заподіяння собі тілесних ушкоджень, тривожність та патологічні циклічні дії).

Протипоказання.

Гіперчутливість до активної субстанції або до інших компонентів препарату.

Деменція та симптоми хвороби Паркінсона (ригідність, брадикінезія тапаркінсонічні порушення постави).

Деменція та підозра на деменцію з тільцями Леві (окрім симптомів деменції – щонайменше два з таких симптомів: паркінсонізм, візуальні галюцинації, хиткість ходи).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Фармакодинамічні взаємодії

Лікарські засоби, здатні подовжувати інтервалQT

Як і з іншимиантипсихотичними засобами, рекомендується обережність при призначенні препаратуРиссет®разом із препаратами, які збільшують інтервал QT, зокрема зантиаритмічнимипрепаратами (наприклад, хінідин, дизопірамід, прокаїнамід, пропафенон, аміодарон, соталол), трициклічними антидепресантами (зокремаамітриптилін), тетрациклічними антидепресантами (зокремамапротилін), певнимиантигістамінами, іншимиантипсихотичними засобами, певними протималярійними засобами (зокрема хінін тамефлохін) і препаратами, що порушують електролітний баланс (викликаютьгіпокаліємію, гіпомагніємію), викликають брадикардію, а також із препаратами, які гальмують метаболізм препаратуРиссет® у печінці. Наведений перелік орієнтовний і не є вичерпним.

Лікарськізасобицентральноїдії та алкоголь

Через підвищений ризик надмірного седативного ефектурисперидонзастосовують з обережністю при одночасному застосуванні з речовинами, що впливають на ЦНС, такими як алкоголь, опіати, антигістаміни табензодіазепіни.

Леводопа таагоністидопаміну

Риссет® може мати антагоністичну дію на терапевтичний ефектлеводопита іншихагоністівдопаміну. Якщо така комбінація все ж необхідна, особливо натермінальнійстадіїхворобиПаркінсона, призначають мінімальну ефективну дозу кожного препарату.

Лікарськізасоби згіпотензивноюдією

Постмаркетинговий нагляд виявив клінічно значущу артеріальнугіпотензіюпри одночасному застосуванні препаратуРиссет®із гіпотензивними препаратами.

Паліперидон

Паралельний прийомрисперидонуперорально зпаліперидоном не рекомендується, оскількипаліперидон є активним метаболітомрисперидону, і комбінація цих двох препаратів може призвести до надмірної сумарної дії активноїантипсихотичної фракції.

Фармакокінетичні взаємодії

Вживання їжі не впливає на абсорбціюрисперидону.

Рисперидон переважнометаболізується за допомогою CYP2D6 і меншою мірою – за допомогою CYP3A4. Рисперидон і його активний метаболіт, 9-гідроксирисперидон, є субстратамиР-глікопротеїну(P-gp). Речовини, що змінюють активність CYP2D6або виступають потужними інгібіторами чи індукторами CYP3A4 та/або активності P-gp, можуть впливати на фармакокінетику активноїантипсихотичної фракціїрисперидону.

Сильні інгібіториCYP2D6

При супутньому застосуваннірисперидону із сильними інгібіторами CYP2D6 можливе збільшення концентраціїрисперидонув плазмі, проте концентрація активноїантипсихотичноїфракції підвищується не так суттєво. При застосуванні високих доз сильногоінгібітора CYP2D6 може спостерігатися збільшення концентрації активноїантипсихотичної фракціїрисперидону (наприклад, пароксетин, див. далі). Очікується, що інші інгібітори CYP2D6, наприкладхінідин, також здатні аналогічним чином впливати на плазмові концентрації препаратуРиссет®. На початку або при припиненні одночасного застосуванняпароксетину, хінідину або іншого сильногоінгібітораCYP2D6, особливо у високих дозах, лікар повинен переглянути дозурисперидону.

ІнгібіториCYP3A4 та/абоP-gp

При супутньому застосуваннірисперидону із сильними інгібіторами CYP3A4 та/або P-gp можливе значне підвищення концентрації в плазмі крові активноїантипсихотичноїфракціїрисперидону. На початку або при припиненні одночасного застосуванняітраконазолу або іншихсильних інгібіторів CYP3A4 та/або P-gp лікар повинен переглянути дозурисперидону.

ІндукториCYP3A4 та/абоP-gp

При супутньому застосуваннірисперидону із сильними індукторами CYP3A4 та/або P-gp можливе зниження концентрації активноїантипсихотичноїфракціїрисперидону в плазмі. На початку або при припиненні застосуваннякарбамазепіну чи інших сильних індукторів CYP3A4 та/абоР-глікопротеїну лікар повинен переглянути дозурисперидону. Ефект індукторів CYP3A4 проявляється залежно від часу, при цьому максимальний ефект досягається щонайменше через 2 тижні після початку застосування. Аналогічним чином, після припинення лікування індукція CYP3A4 може зберігатися впродовж мінімум 2 тижнів.

Лікарські засоби, що значною мірою зв’язуються з білками плазми

При застосуваннірисперидону разом із препаратами, що значною мірою зв’язуються з білками плазми, не відбувається клінічно значимого заміщення одного лікарського засобу на інший у зв’язках з білками плазми.

У разі супутнього застосування декількох лікарських засобів необхідно ознайомитися з інструкціями для медичного застосування таких засобів щодо шляхів метаболізму та можливої потреби у коригуванні доз.

Діти

Дослідження взаємодії проводилися лише за участі дорослих пацієнтів. Невідомо, чи можуть отримані результати бути застосовані до дітей.

Комбінаційне застосування психостимуляторів (зокремаметилфенідату) ізрисперидоном серед дітей та підлітків не змінювало фармакокінетику та ефективністьрисперидону.

Приклади

Приклади препаратів, що потенційно можуть вступати у взаємодію зрисперидоном або для яких продемонстрована відсутність взаємодії зрисперидоном, наведені далі.

Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетикурисперидону

Антибактеріальні засоби

– Еритроміцин є помірним інгібітором CYP3A4 та інгібітором P-gp і не змінює фармакокінетикурисперидонута його активноїантипсихотичної фракції.

–Рифампіцин є сильним індуктором CYP3A4 та індуктором P-gp і знижує концентрацію активноїантипсихотичної фракції у плазмі.

Антихолінестеразні засоби

–Донепезил ігалантамін, які обидва є субстратами CYP2D6 і CYP3A4, не виявляють клінічно значимого ефекту на фармакокінетикурисперидону та активноїантипсихотичної фракції.

Протиепілептичні засоби

–Карбамазепін є сильним індуктором CYP3A4 та індуктором P-gp і знижує концентрацію активноїантипсихотичної фракціїрисперидонув плазмі. Подібний ефект може відмічатися при застосуванні, наприклад, фенітоїну та фенобарбіталу, які також виступають індукторами CYP3A4 і P-gp.

–Топірамат помірним чином знижуєбіодоступністьрисперидону, однак не впливає набіодоступність активноїантипсихотичної фракції. Отже, малоймовірно, що ця взаємодія має клінічне значення.

Протигрибкові засоби

–Ітраконазол є сильним інгібітором CYP3A4 та інгібітором P-gp, у дозі 200 мг/добу збільшує концентрацію в плазмі активноїантипсихотичноїфракціїрисперидону, застосованого в дозі 2-8 мг/добу, приблизно на 70 %.

–Кетоконазол є сильним інгібітором CYP3A4 та інгібітором P-gp, у дозі 200 мг/добу збільшує концентраціюрисперидону в плазмі і знижує концентрацію 9-гідроксирисперидону в плазмі.

Антипсихотики

–Фенотіазини можуть збільшувати концентраціюрисперидону в плазмікрові, однак не впливають на концентрацію активноїантипсихотичної фракції.

Противірусні засоби

– Інгібіторипротеази: немає даних офіційних досліджень з цього приводу, однак оскількиритонавірє сильним інгібітором CYP3A4 і слабким інгібітором CYP2D6, ритонавірта інгібіторипротеази, підсиленіритонавіром, можуть збільшувати концентрацію активноїантипсихотичноїфракціїрисперидону.

Бета-адреноблокатори

– Деякібета-адреноблокатори можуть підвищувати концентраціюрисперидону в плазмікрові без впливу на концентраціюактивноїантипсихотичної фракції.

Блокатори кальцієвих каналів

–Верапаміл є помірним інгібітором CYP3A4 та інгібітором P-gp, який збільшує концентрацію у плазмі кровірисперидону і активноїантипсихотичноїфракції.

Засоби для лікування шлунково-кишкового тракту

– Антагоністи H2-гістамінових рецепторів: циметидиніранітидин є слабкими інгібіторами CYP2D6 і CYP3A4, збільшуютьбіодоступністьрисперидонуз незначним збільшеннямбіодоступності активноїантипсихотичної фракції.

СІЗЗС та трициклічні антидепресанти

–Флуоксетин є сильним інгібітором CYP2D6, який збільшує концентраціюрисперидону в плазмі і незначною мірою – концентрацію активноїантипсихотичноїфракції.

–Пароксетин є сильним інгібітором CYP2D6, що збільшує концентраціюрисперидону в плазмі, однак у дозах до 20 мг/добу призводить до незначного збільшення концентрації активноїантипсихотичної фракції у плазмі. Проте вищі дозипароксетину можуть спричиняти підвищення концентраціїактивноїантипсихотичної фракціїрисперидону.

– Трициклічні антидепресанти можуть збільшувати концентраціюрисперидону в плазмі, однак не впливають на концентрацію активноїантипсихотичної фракції. Амітриптилінне впливає на фармакокінетикурисперидону або активноїантипсихотичної фракції.

–Сертралін є слабким інгібітором CYP2D6, афлувоксамін – слабким інгібітором CYP3A4, які при застосуванні у дозах до 100 мг/добу не пов’язуються з клінічно значимими змінами концентрації активноїантипсихотичної фракціїрисперидону. Однак дозисертралінуабофлувоксаміну вище 100 мг/добу можуть призводити до збільшення концентрації активноїантипсихотичноїфракціїрисперидону.

Одночасне застосування психостимуляторів (зокремаметилфенідату) ізрисперидоном може призвести до появиекстрапіраміднихсимптомівпри зміні дозування одного або обох лікарських засобів(див. розділ «Особливості застосування»).

Клоназепам, габапентин, ламотриджин, метилфенідат: зважаючи на фармакокінетикурисперидону та зазначених діючих речовин, взаємодії між ними не очікується, хоча відповідних досліджень не проводилося.

Впливрисперидону на фармакокінетику інших лікарських засобів

Протиепілептичні засоби

–Рисперидон не продемонстрував клінічно значимого впливу на фармакокінетикувальпроату аботопірамату.

Антипсихотики

–Арипіпразол, субстрат CYP2D6 і CYP3A4: рисперидон у формі таблеток або ін’єкцій не впливає на сукупну фармакокінетикуарипіпразолу та його активного метаболіту, дегідроарипіпразолу.

Глікозиди наперстянки

–Рисперидон не продемонстрував клінічно значимого впливу на фармакокінетикудигоксину.

Літій

–Рисперидон не продемонстрував клінічно значимого впливу на фармакокінетику літію.

При одночасному застосуванні нейролептиків та літію спостерігалися випадкиенцефалопатій, екстрапіраміднихрозладів та злоякісного нейролептичного синдрому. Частіше повідомлялося про випадкиекстрапірамідних розладів тагіперкінезії при застосуванні літію з нейролептиками, ніж окремо літію.

Одночасне застосуваннярисперидону зфуросемідом

Див. розділ «Особливості застосування», в якому викладена інформація щодо підвищення рівня смертності серед пацієнтів літнього віку з деменцією, які одночасно отримуютьфуросемід.

Особливості застосування.

Пацієнти літнього віку з деменцією

Підвищений рівень смертності. Метааналіз 17 випробувань атиповихантипсихотичних засобів у контрольованих умовах (також ірисперидону) виявив підвищений, порівняно з плацебо, рівень смертності серед пацієнтів літнього віку з деменцією при їх лікуванні атиповимиантипсихотиками. Випробуваннярисперидону у цій групі пацієнтів за схемою «плацебо-контроль» виявили частоту випадків смертності у групірисперидону 4, 0 % порівняно з 3, 1 % у групі плацебо. Середній вік пацієнтів, які померли, був 86 років (діапазон – 67-100 років). Специфічний профіль факторів ризику смертності у групі пацієнтів, які приймалирисперидон, не визначений. Причини смерті були типовими для цієї вікової групи (віком від 65 років): серцево-судинні тацереброваскулярнізахворювання, пухлини, інфекції (наприклад, пневмонія) та діабет. Дані двох ґрунтовних неекспериментальних досліджень показали, що пацієнти літнього віку з деменцією, які лікуються традиційнимиантипсихотичнимипрепаратами, також піддаються дещо вищому ризику летальних наслідків порівняно з пацієнтами, які не лікуються. Даних для точної оцінки величини ризику недостатньо, причина підвищеного ризику невідома. Межі, до яких можна асоціювати підвищений рівень смертності із застосуваннямантипсихотичнихпрепаратів, на відміну від характеристик пацієнтів, нечіткі.

Одночасне застосування зфуросемідом. У випробуванняхрисперидону за схемою «плацебо-контроль» серед пацієнтів літнього віку з деменцією підвищений рівень смертності спостерігався при одночасному застосуванніфуросемідузрисперидоном (7, 3 %; середній вік 89 років, діапазон 75-97), порівняно з пацієнтами, які лікувалися тількирисперидоном (3, 1 %; середній вік 84 роки, діапазон 70-96) абофуросемідом (4, 1 %; середній вік 80 років, діапазон 67-90). Зростання рівня смертності серед пацієнтів при застосуванні комбінаціїфуросемід плюсрисперидонспостерігалося у двох із чотирьох випробувань. Одночасний прийомрисперидону разом з іншими сечогінними (головним чиномнизькодозовітіазиднідіуретики) не був пов’язаний із подібними змінами.

Патофізіологічні механізми подібних змін не виявлені, також були відсутні закономірності причин цих летальних випадків. Тому лікування необхідно призначати лише після ретельного вивчення потенційних ризиків та терапевтичних переваг таких комбінацій або супутнього прийому з іншими сильнимидіуретиками. Серед пацієнтів, які приймали разом ізрисперидономіншідіуретики, ризик летального наслідку не збільшувався. Незалежно від лікування загальним фактором ризику летального наслідку є дегідратація, що вимагає ретельної її профілактики серед пацієнтів літнього віку з деменцією.

Цереброваскулярні небажані реакції

За результатами досліджень спостерігався приблизно у 3 рази підвищений ризикцереброваскулярних небажаних реакцій у пацієнтів із деменцією, які приймали деякі атиповіантипсихотики. Зведені дані 6 досліджень із застосуваннямрисперидонупереважно пацієнтам літнього віку (вік > 65 років) з деменцією показали, щоцереброваскулярні небажані реакції (серйозні та нетяжкі, комбіновані) спостерігалися у 3, 3 % пацієнтів, які лікувалисярисперидоном, та у 1, 2 % пацієнтів, які приймали плацебо. Механізм цього підвищеного ризику невідомий. Підвищений ризик не можна виключати при лікуванні іншимиантипсихотичнимипрепаратами або при лікуванні інших популяцій пацієнтів. Рисперидон слід застосовувати з обережністю пацієнтам із факторами ризику інсульту.

Ризикцереброваскулярних небажаних реакцій значно вищий у пацієнтів із деменцією змішаного абоваскулярноготипу, ніж у хворих на деменцію Альцгеймера. Тому пацієнтам із деменцією іншого типу (не Альцгеймера) не рекомендується застосовуватирисперидон.

Лікарю слід оцінити ризик та терапевтичні переваги застосуваннярисперидону пацієнтам літнього віку з деменцією, враховуючи прогностичні фактори ризику інсульту у конкретного пацієнта. З особливою обережністю слід призначатирисперидон пацієнтам із деменцією, у яких наявна артеріальна гіпертензія, захворювання серцево-судинної системи, та пацієнтам із судинною деменцією. Пацієнтів та їх оточення необхідно попередити про необхідність термінового повідомлення симптомів і ознак потенційнихцереброваскулярних небажаних реакцій, зокрема про раптову слабкість або оніміння обличчя, рук або ніг, порушення мови або зору. У цьому випадку терміново розглядають усі терапевтичні варіанти, включаючи припинення прийомурисперидону.

При стійкій агресії у пацієнтів із деменцією АльцгеймераРиссет® призначений лише для короткочасного застосування для доповнення нефармакологічних заходів при їх неефективностіабо обмеженості при існуванні загрози заподіяння шкоди собі чи іншим.

Необхідна регулярна переоцінка стану пацієнтів і обґрунтування потреби у подальшому лікуванні.

Ортостатичнагіпотензія

Може спостерігатись ортостатичнагіпотензія (особливона початку лікування), яка зумовленаα-адреноблокуючою дієюрисперидону. Клінічно значущагіпотензія спостерігалась упостмаркетинговийперіод при одночасному застосуваннірисперидонутаантигіпертензивних засобів. Риссет® слід з обережністю застосовувати пацієнтам із відомимикардіоваскулярними захворюваннями (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності, дегідратація, гіповолемія абоцереброваскулярнізахворювання). У цих випадках дозу слід титрувати (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Слід розглянути можливість зменшення дози при виникненні артеріальноїгіпотензії.

Лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз

При застосуванніантипсихотичнихзасобів, у тому числірисперидону, повідомлялося про випадки розвитку лейкопенії, нейтропенії та агранулоцитозу. Протягомпостмаркетингового періоду про випадки агранулоцитозу повідомляли дуже рідко (< 1/10000 пацієнтів).

Пацієнти, які мали в анамнезі суттєве зниження кількості лейкоцитів або лейкопенію/нейтропеніювнаслідок дії препаратів, повинні перебувати під наглядом протягом декількох перших місяців терапії, а при перших ознаках клінічно значущого зниження кількості лейкоцитів за відсутності інших причин слід розглянути питання про відмінурисперидону.

Слід проводити ретельний моніторинг стану пацієнтів із клінічно значущоюнейтропенією для виявлення гарячки або симптомів інфекції та негайно забезпечити необхідне лікування у разі появи таких симптомів або ознак. У пацієнтів із тяжкоюнейтропенією (абсолютне числонейтрофілів< 1×109/л) необхідно відмінити терапіюрисперидономта контролювати кількість лейкоцитів до повернення до нормальних значень.

Пізнядискінезія/екстрапірамідні симптоми

При застосуванні препаратів із властивостями антагоністівдофаміновихрецепторів відмічалось виникнення пізньоїдискінезії, що характеризується мимовільними ритмічними рухами (переважно язика та/або обличчя). Виникненняекстрапірамідних симптомів є фактором ризику розвитку пізньоїдискінезії. При виникненні ознак або симптомів пізньоїдискінезіїрозглядають можливість припинення прийому всіхантипсихотичнихзасобів.

Обережність виправдана у пацієнтів, які отримують одночасно психостимулятори (наприклад, метилфенідат) ірисперидон, оскільки при зміні дозування одного або обох лікарських засобів можуть з’явитисяекстрапірамідні симптоми (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Рекомендується поступова відміна терапії стимуляторами.

Злоякісний нейролептичний синдром

При лікуванніантипсихотичними засобами повідомляли про випадки злоякісного нейролептичного синдрому, що характеризується гіпертермією, ригідністю м’язів, вегетативною нестабільністю, порушенням свідомості та підвищенням рівнякреатинфосфокінази. Серед інших ознак можуть спостерігатисяміоглобінурія(рабдоміоліз) та гостра ниркова недостатність. У цьому випадку припиняють прийом усіхантипсихотичнихпрепаратів, включаючирисперидон.

Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві

При призначенніантипсихотичних засобів, у тому числі препаратуРиссет®, пацієнтам із хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві лікарю слід оцінити співвідношення ризику з очікуваними терапевтичними перевагами. Прийом препарату може викликати загострення хвороби Паркінсона. Пацієнти, хворі на будь-яке із вказаних вище захворювань, можуть мати підвищений ризик розвитку нейролептичного злоякісного синдрому, а також підвищену чутливість доантипсихотичних препаратів; таких пацієнтів було виключено з клінічних досліджень. Додатково доекстрапіраміднихсимптомів прояви такої підвищеної чутливості можуть включати сплутаність свідомості, притуплення больової чутливості та нестійкість постави з частими падіннями.

Гіперглікемія та цукровий діабет

Під час лікування препаратомРиссет® зафіксовано випадки гіперглікемії, цукрового діабетута загострення цукрового діабету. В деяких випадках повідомляли про попереднє збільшення маси тіла, що може сприяти розвитку згаданих явищ. Дуже рідко повідомляли про зв’язок зкетоацидозом і рідко – про зв’язок з діабетичною комою. Тому рекомендується проводити відповідний клінічний моніторинг згідно із застосовними стандартами дляантипсихотичнихлікарських засобів. Пацієнти, які отримують лікування будь-якими атиповимиантипсихотичними препаратами, у тому числірисперидоном, повинні перебувати під наглядом з метою виявлення симптомів гіперглікемії (таких якполідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість), а хворі на цукровий діабет повинні проходити регулярне обстеження з приводу можливого погіршення контролю рівня глюкози.

Збільшення маси тіла

При застосуваннірисперидону повідомляли про суттєве збільшення маси тіла. Слід проводити моніторинг маси тіла.

Гіперпролактинемія

Гіперпролактинемія – це побічна реакція, що часто спостерігається при лікуваннірисперидоном. У пацієнтів з ознакамипролактинзалежних побічних реакцій (гінекомастія, менструальні порушення, відсутність овуляції, порушення фертильності, зниження лібідо, еректильнадисфункція, галакторея) рекомендується провести оцінку рівня пролактину в плазмі крові.

Дослідження культур тканин дають змогу припустити, що ріст клітин у людських пухлинах молочної залози може бути стимульований пролактином. Хоча клінічніта епідеміологічні дослідження не виявили безпосереднього зв’язку з прийомомантипсихотичних засобів, рекомендується обережність при лікуванні пацієнтів із відповідним анамнезом. Риссет®слід застосовувати з обережністю пацієнтам ізгіперпролактинемієюабо пацієнтам, у яких не виключена наявністьпролактинзалежнихпухлин.

Подовженняінтервалу QT

Про випадки подовження інтервалу QT повідомлялосядуже рідко упостмаркетинговий період. Як і у випадку будь-яких іншихантипсихотичних засобів, необхідна обережність при призначенні препаратуРиссет®пацієнтам із відомими серцево-судинними хворобами, подовженням інтервалу QTу сімейному анамнезі, брадикардією та порушеннями електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпомагніємія), оскільки таке лікування може збільшити ризикаритмогеннихефектів. Також необхідно бути обережними при призначенні комбінацій лікарських засобів, які здатні подовжувати інтервал QT.

Епілептичні напади

Риссет® слід застосовувати з обережністю пацієнтам з епілептичними нападами в анамнезі або з іншими порушеннями, що можуть знижуватисудомний поріг.

Пріапізм

Унаслідокa-адренергічних блокувальних ефектів лікування препаратомРиссет® може супроводжуватися виникненнямпріапізму.

Регуляція температури тіла

Зантипсихотичними засобами пов’язують порушення здатності організму регулювати внутрішню температуру тіла. Рекомендується відповідна обережність при призначенні препаратуРиссет®пацієнтам, спосіб життя яких пов’язаний із впливами, що можуть збільшувати внутрішню температуру тіла, наприклад інтенсивні фізичні навантаження, дія високих температур, супутнє лікування засобами зантихолінергічноюактивністю, стани дегідратації.

Протиблювотний ефект

Повідомлялося пропротиблювотнийефектрисперидону. За цим ефектом, якщо він спостерігається у людини, можуть приховуватись ознаки передозування деякими лікарськими засобами або такі захворювання, як кишкова непрохідність, синдром Рея та пухлина мозку.

Ниркова та печінкова недостатність

У пацієнтів з нирковою недостатністю, на відміну від осіб з нормальною функцією нирок, знижується здатність до виведення з організму активноїантипсихотичної фракції. У пацієнтів із печінковою недостатністю спостерігається збільшення концентрації вільної фракціїрисперидону в плазмі. Пацієнтаміз порушеннями функції печінки та нирок рекомендується призначати половину початкової та підтримувальної доз (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Венознатромбоемболія

При лікуванніантипсихотичними засобами зафіксовано випадки венозноїтромбоемболії. Оскільки пацієнти, які потребують лікуванняантипсихотичними засобами, часто мають набуті фактори ризику венозноїтромбоемболії, перед призначенням препаратуРиссет®(та під час лікування ним) необхідно виявити усі фактори ризику венозноїтромбоемболії і вжити можливих профілактичних заходів.

Інтраопераційний синдром атонічної райдужної оболонки

Під час операції з приводу катаракти у пацієнтів, які отримувалиa1-адреноблокатори, в тому числірисперидон, спостерігавсяінтраопераційний синдром атонічної райдужки (ІСАР). ІСАР підвищує ризик розвитку ускладнень з боку очей під час та після операції. Перед операцією хірург-офтальмолог повинен знати про те, що пацієнт застосовує або застосовував ранішеa1‑адреноблокатори. Потенційна користь від припинення терапіїa1-адреноблокаторами до проведення операції з приводу катаракти не встановлена і повинна бути визначена, зважаючи на ризик відміни лікуванняантипсихотичними лікарськими засобами.

Діти

Перед призначенням препаратуРиссет® дітямслід ретельно зважити співвідношення ризик-користь. Необхідно регулярно ретельно оцінювати потребу у продовженні лікування. Показання «симптоматичне лікування розладів соціальної поведінки, зухвало-опозиційних розладів та/або інших розладів соціальної поведінки» та «аутичнірозлади» досліджувалися лише у дітей віком від 5 років. Тому не слід призначатиРиссет® дітям з такими показаннями віком до 5 років.

Немає досвіду застосування препаратуРиссет® дітям віком до 15 років для лікування шизофренії та дітям віком до10 років для лікування маніакальних епізодів при біполярних розладах.

Дітям ізрозладами поведінкипризначатиРиссет®слід лише після ретельного вивченняможливих фізичнихта соціальних причин агресивної поведінки (наприклад, більабо невідповідні вимоги оточення).

Через можливий вплив на здатність до навчання у цій популяції необхідний ретельний моніторинг седативного ефекту препарату. Час прийому препаратуРиссет®необхідно вибрати таким чином, щоб оптимізувати вплив седативного ефекту на здатність концентрації уваги дітей та підлітків.

Лікуваннярисперидоном пов’язували з помірним збільшенням маси тіла та індексу маси тіла (ІМТ). Рекомендується проводити зважування до початку лікування та регулярно контролювати масу тіла в подальшому.

Виявлені у довготривалих відкритих продовжених дослідженнях зміниросту не виходили за межі очікуваних вікових норм. Вплив тривалого лікування препаратомРиссет®на статевий розвиток та зріст достатнім чином не досліджено.

Через потенційний вплив тривалоїгіперпролактинеміїна фізичний та статевий розвиток дітей і підлітків необхідні регулярні клінічні оцінки ендокринологічного стану, що включають дані про зріст, масу тіла, оцінку статевого розвитку, моніторинг перебігу менструальних циклів та інших потенційнихпролактинових ефектів.

Результати невеликогопісляреєстраційного обсерваційного дослідження продемонстрували, що пацієнти віком від 8 до 16 років, які застосовувалирисперидон, були в середньому на 3, 0‑4, 8 см вищими порівняно з пацієнтами, які застосовували інші атиповіантипсихотичні препарати. Дані цього дослідження є недостатніми для того, щоб визначити, чи впливає застосуваннярисперидону будь-яким чином на остаточний зріст у дорослому віці або чи були отримані результати, зумовлені безпосереднім впливомрисперидону на ріст кісток або впливом основного захворювання, або покращенням контролю над основним захворюванням, що призвело до підвищення лінійного росту.

Під час лікуваннярисперидоном необхідні регулярні обстеження для виявленняекстрапірамідних симптомів та інших рухових розладів.

Сонливість. Повідомлялося про часту сонливість у дітей з аутизмом. Більшість випадків були від легкого до помірного ступеня тяжкості. Сонливість спостерігалася переважно на початку лікування, з найбільшою частотою – впродовж перших двох тижнів лікування, минала самостійно, середня тривалість становила 16 днів. Для пацієнтів із сонливістю може бути доцільною зміна режиму дозування.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Немає досвіду застосування препарату вагітним жінкам. У дослідженнях на тваринах не було виявленотератогенної діїрисперидону, проте спостерігались інші види репродуктивної токсичності, спостерігався опосередкований вплив на рівень пролактину. Потенційний ризик для людини невідомий. Рисперидон не можна застосовувати під час вагітності, крім випадків, коли це є вкрай необхідним.

У новонароджених, матері яких приймалиантипсихотичні засоби (у тому числірисперидон) протягом ІІІ триместру вагітності, після народження існує ризик розвитку небажаних явищ, у тому числіоборотнихекстрапірамідних симптомів та/абосиндрому відмінипрепарату, що можуть бути різними за тяжкістю та тривалістю. Зафіксовано збудженість, гіпертонус, гіпотонус, тремор, сонливість, порушення дихання або харчування. У деяких випадках вони самі зникали через певний проміжок часу, у деяких – був необхідний моніторинг стану немовлят у відділенні інтенсивної терапії або тривала госпіталізація.

Якщо необхідно припинити лікування препаратом у період вагітності, не слід робити це раптово.

Годування груддю

Рисперидон та 9-гідроксирисперидон проникають у грудне молоко. Отже, жінкам, які приймаютьРиссет®, слід припинити годування груддю.

Фертильність

Як і інші антагоністидопамінових D2-рецепторів, рисперидонвикликає збільшення рівня пролактину. Гіперпролактинеміяможе пригнічувати виробленнягонадотропін‑рилізинг‑гормону в гіпоталамусі й призводити до зниження секреціїгіпофізарногогонадотропіну. Це може інгібувати репродуктивну функцію шляхом порушеннягонадальногостероїдогенезу як у жінок, так і у чоловіків.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Риссет®може мати незначний або помірний вплив на здатність керувати автомобілем та працювати зі складними механізмами через потенційну дію на нервову систему та зір. У процесі лікування рекомендується утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами, доки не стане відомою індивідуальна чутливість пацієнтів до препарату.

Спосіб застосування та дози.

Звичайна доза

Риссет®можна застосовувати 1 або 2 рази на добу. Дози більше ніж 8 мг слід розділяти на два прийоми (вранці та ввечері).

Шизофренія

Дорослі (віком до 65 років)

Риссет®можна призначати 1 або 2 рази на добу.

Розпочинати прийом слід з 2 мг препаратуРиссет®на добу, на другий день дозу можна збільшити до 4 мг. Після цього дозу можна підтримувати без змін або, за необхідності, продовжувати індивідуальну корекцію дози. Для більшості пацієнтів рекомендована доза становить 4-6 мг на добу. Деяким пацієнтам може бути показане поступове підвищення дози або знижена початкова доза.

Максимальна добова доза препарату становить 10 мг.

Дози, які перевищують 10 мг/добу, не виявили вищої ефективності порівняно з меншими дозами, але вони можуть спричиняти появуекстрапірамідних симптомів. Оскільки безпека доз, що перевищують 16 мг/добу, не вивчалась, дози, що перевищують цей рівень, застосовувати не можна.

Пацієнти літнього віку (віком від 65 років)

Рекомендована початкова доза– по 0, 5 мг2рази на добу. У разі необхідності дозу можна збільшитидо 1-2 мг2рази на добу шляхом підвищення на 0, 5 мг2рази на добу. У разі необхідності додатковоїседації можна одночасно застосовуватибензодіазепін.

Короткочасна терапія вираженої агресії або тяжких психічних симптомів у пацієнтів з деменцією

Рекомендована початкова доза – 0, 25 мг2рази на добу. За необхідності дозу можна збільшити шляхом підвищення дози 0, 25 мг2рази на добу не частіше ніжчерез день. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є 0, 5 мг2рази на добу. Однак для деяких пацієнтів ефективну дозу можна збільшити до 1 мг2 рази на добу. Після досягнення оптимальної дози можна розглянути можливість прийому добової дози1раз надобу. Як і при інших видах симптоматичного лікування, при довготривалому застосуванні препаратуРиссет® необхідно періодично переглядати дози і коригувати їх протягом усієї терапії.

Відміна лікування препаратомРиссет®повинна відбутися не пізніше ніж через 3 місяці від початку терапії, терапію можна поновити лише у разі, якщо поведінкові розлади з’являються знову.

Маніакальні епізоди при біполярних розладах (дорослі та діти віком від 10 років)

Дорослі

Рекомендована початкова дозапрепаратуРиссет®– 2 мг 1 раз на добу, ввечері. Дозу можна індивідуально збільшити додаванням 1 мг/добу не частіше ніж через кожні 24 години. Рекомендований діапазон доз – від 2 до 6мг/добу.

Як і при інших видах симптоматичного лікування, при довготривалому застосуванні препаратуРиссет® необхідно періодично переглядати дози і коригувати їх протягом усієї терапії. Немає даних щодо ефективності препаратуРиссет® при лікуванні гострої біполярної манії тривалістю понад 12 тижнів. ЯкщоРиссет®застосовують у комбінації знормотиміками, терапію можна припинити раніше, оскільки початок ефекту від лікування можна очікувати у перші тижні терапії. Навіть після появи першої відповіді на лікування слід враховувати можливість повторного виникнення симптомів депресії через особливості перебігу хворобита побічні реакції лікарських засобів, що застосовувалися для лікування, у тому числіпрепаратуРиссет®.

Пацієнти літнього віку (віком від 65 років)

Рекомендована початкова доза – по 0, 5 мг 2 рази на добу. У разі необхідності дозу можна збільшити до 1-2 мг 2 рази на добу, підвищуючи на 0, 5 мг 2 рази на добу. Оскільки досвід застосування пацієнтам літнього віку обмежений, рекомендується обережність.

Діти віком від 10 років

Рекомендована початкова доза – 0, 5 мг 1 раз на добу, вранці або ввечері. Дозу можна індивідуально збільшувати, додаючи від 0, 5 до 1 мг/добуне частіше ніж через кожні 24 години до досягнення рекомендованої дози 2, 5 мг/добу. Ефективність лікування було продемонстровано у діапазоні доз від 0, 5 до 6 мг/добу, дози вище 6 мг/добу не вивчалися.

Пацієнтам із сонливістю може бути рекомендовано розділення добової дози на два прийоми.

Як і при інших видах симптоматичного лікування, при довготривалому застосуванніпрепаратуРиссет®необхідно періодично переглядати дози і коригувати їх протягом усієї терапії.

Симптоматичне лікування розладів соціальної поведінки або агресивної поведінки

Пацієнти з масою тіла ≥ 50 кг

Рекомендована початкова доза становить 0, 5 мг 1 раз на добу. За необхідності дозу слід коригувати шляхом додавання 0, 5 мг 1 разна добу не частіше ніж через день. Оптимальна доза для більшості пацієнтів – 1 мг 1раз на добу. Однак для деяких пацієнтів для досягнення позитивного ефекту достатньо не більше 0, 5 мг 1 раз на добу, тоді як інші можуть потребувати 1, 5 мг 1 раз на добу.

Пацієнти (діти віком від 5 років та дорослі) з масою тіла < 50 кг

Рекомендована початкова доза – 0, 25 мг 1 разна добу. За необхідності дозу можна коригувати шляхом додавання 0, 25 мг 1 раз на добу не частіше ніж через день. Оптимальна доза для більшості пацієнтів –0, 5 мг 1 раз надобу. Однак для деяких пацієнтів достатньо не більше ніж 0, 25 мг 1 раз надобу для досягнення позитивного ефекту, тоді як інші можуть потребувати 0, 75 мг 1 раз надобу.

Як і при інших видах симптоматичного лікування, довготривале застосування препаратуРиссет®необхідно періодично переглядати і коригувати протягом усієї терапії.

Аутизм (діти віком від 5 років)

Дозу слід підбирати індивідуально, залежно від стану пацієнта та клінічної відповіді.

Пацієнти з масою тіла < 50 кг

Рекомендована початкова доза становить 0, 25 мг 1 раз на добу. З 4-го дня дозу можна збільшити на 0, 25 мг. Слід підтримувати дозу 0, 5 мг та на 14-й день провести оцінку клінічної відповіді. Збільшення дозина 0, 25 мг з інтервалом у 2 тижні можна розглядати лише для пацієнтів із недостатньою клінічною відповіддю.

Пацієнти з масою тіла ≥ 50 кг

Рекомендована початкова доза – 0, 5 мг 1 раз на добу. З 4-го дня дозу можна збільшити на 0, 5 мг. Слід підтримувати дозу 1 мгта на 14-й день провести оцінку клінічної відповіді. Збільшення дози на 0, 5 мгз інтервалом у 2 тижні можна розглядати лише для пацієнтів із недостатньою клінічною відповіддю.

Таблиця 1

Дози препаратуРиссет®для дітей з аутизмом (добова доза у мг/добу)

Маса тіла

Початкова доза

(дні 1-3)

Рекомендована підтримуюча доза

(дні 4-14+)

Збільшення дози (за необхідності)

Діапазон доз

< 50 кг

0, 25 мг

0, 5 мг

+0, 25 мг з інтервалом ≥ 2 тижні

< 20 кг: 0, 5-1, 25 мг

≥ 20 кг: 0, 5-2, 5 мг*

≥50 кг

0, 5 мг

1, 0 мг

+0, 5 мг з інтервалом ≥ 2 тижні

1, 0-2, 5 мг*

* Пацієнти з масою тіла більше45 кг можуть потребувати більших доз; максимальна доза, яка застосовувалася під час клінічних досліджень, становила 3, 5 мг/добу.

Таблиця 2

Відповідність доз препаратуРиссет®у мг та мл

Рекомендована доза, у мг

Рекомендована доза, у мл

0, 25

0, 25

0, 5

0, 5

0, 75

0, 75

1, 0

1, 0

Риссет®можна застосовувати 1 або 2 рази на добу.

Пацієнтам, у яких виникає сонливість після прийому препарату, краще застосовувати добову дозу препаратуРиссет® перед сномабо у два прийоми. Під час клінічних досліджень приблизно дві третини дітей з аутизмом скаржилися на слабкість, що особливо відмічалося протягом початкової фази лікування.

Як тільки буде досягнута адекватна клінічна відповідь, слід розглянути можливість поступового зменшення дози для досягнення оптимального відношення клінічної ефективності та безпечності.

Інформації, отриманої протягом контрольованих клінічних досліджень, недостатньо для визначення рекомендованої тривалості лікування препаратомРиссет®пацієнтів з аутизмом. Тому досвідчений спеціаліст повинен проводити ретельний моніторинг стану пацієнта.

При виникненні тяжких побічних реакцій (наприклад, екстрапірамідних розладів, пізньоїдискінезії або неконтрольованого збільшення маси тіла) слід зменшити дозу препаратуРиссет®або припинити лікування.

Спосіб прийому

Риссет® призначений для перорального застосування. Їжа не впливає на всмоктуваннярисперидону.

Закінчуючи лікування, рекомендується поступово зменшувати дози. Описувалися поодинокі випадки гострих симптомів відміни після раптового припинення прийому високих дозантипсихотичних медикаментів, у тому числі нудота, блювання, підвищене потовиділення та безсоння. Також можливе відновленняпсихотичних симптомів і повідомлялося про випадки появи неконтрольованих рухів (наприклад, акатизія, дистонія тадискінезія).

Пацієнти із захворюваннями печінки та нирок

У пацієнтів із порушеннями функції нирок активнаантипсихотична фракція виводиться з організму повільніше, ніж у пацієнтів із здоровими нирками. У пацієнтів із порушеннями функції печінки концентрація вільної фракціїрисперидонуу плазмі крові збільшується.

Незалежно від показання, цим пацієнтам призначається половина початкової та підтримуючої доз, титрування дози повинно бути повільнішим.

Риссет® потрібно застосовувати з обережністю даній категорії пацієнтів.

Перехід з іншихантипсихотичних препаратів

Якщо це клінічно виправдано, під час терапії препаратомРиссет®рекомендується поступово припинити попередню терапію іншими препаратами. При цьому, якщо пацієнт переводиться з терапіїантипсихотичнимипрепаратами у формі «депо», лікування препаратомРиссет®рекомендується розпочати замість наступної запланованої ін’єкції. Періодично слід оцінювати необхідність продовження поточної терапіїантипаркінсонічнимипрепаратами.

Спосіб застосування

Рис. 1

Флакон має кришечку із захистом від дітей. Щоб відкрити, натисніть пластикову кришечку вниз до упору і поверніть проти годинникової стрілки.

Рис. 2

Вставте дозуючий пристрій у флакон через отвір в адаптері (який підтримує дозатор впродовж заповнення).

Притримуючи нижній обідокдозуючого пристрою, витягніть поршень до необхідної позначки вмілілітрах або міліграмах.

Рис. 3

Притримуючи нижній обідок, виймітьдозуючий пристрій із флакона.

Влийтевмістдозуючого пристрою у будь-якийбезалкогольнийнапій, окрім чаю, натискаючинапоршень.

Закрийте флаконтасполоснітьдозатор водою.

Рис. 4

Картонна коробка містить також адаптер для дозуючого пристрою, який може використовуватися для його зберігання. На боці адаптера, який є увігнутим, знаходиться липка поверхня, яка може бути приєднана до пляшки. Зніміть захисну фольгу з липкої поверхні.

Рис. 5

Притисніть липку поверхню адаптера (великим отвором догори) до нижньої частини пляшки. Тепер можна вставити вимитий дозуючий пристрій у його адаптер.

Діти.

Рисперидон застосовують для лікування розладів соціальної поведінки або агресивної поведінки, а такожаутичнихрозладів дітям віком від 5 років; для лікування маніакальних епізодів при біполярних розладах дітям віком від 10 років.

Передозування.

Симптоми

Загалом повідомлялося про ознаки та симптоми, які були викликані посиленим проявом вже відомих фармакологічних ефектів препаратуРиссет®. Серед них сонливість таседація, тахікардія, артеріальнагіпотензія таекстрапіраміднісимптоми. При передозуванні повідомлялося про подовження інтервалу QT і конвульсії. Про тріпотіння-мерехтіння шлуночків повідомлялося для комбінованого передозуваннярисперидону зпароксетином.

У разі гострого передозування необхідно перевірити можливість прийому кількох препаратів.

Лікування

Для забезпечення достатньоїоксигенації та вентиляції слід звільнити і підтримувати прохідність дихальних шляхів. Якщо препарат прийнято не більше ніж годину тому, слід провести промивання шлунка (якщо постраждалий втратив свідомість, післяінтубації) і застосувати активоване вугілля з проносним засобом. Одразу розпочинають постійний кардіографічний моніторинг, що включає безперервну реєстрацію ЕКГдля виявлення можливих аритмій.

Риссет® не має специфічного антидоту, тому слід застосовувати відповідні підтримувальні заходи. У разі гострого передозування необхідно проаналізувати можливість лікарської взаємодії кількох препаратів. Артеріальнугіпотензіюабо судинний колапс лікують відповідними заходами, зокрема внутрішньовенними рідинами та/абосимпатоміметичними препаратами. У разі гострихекстрапірамідних симптомів хворому призначаютьантихолінергічні препарати. Слід продовжувати постійне медичне спостереження до моменту, коли пацієнт повністю одужає.

Побічні реакції.

Найчастіше повідомляли (частота ≥ 10 %) про такі небажані реакції, як паркінсонізм, седативний ефект/сонливість, головний біль та безсоння.

Дозозалежні побічні реакції включають паркінсонізм таакатизію.

Побічні реакції, наведені нижче, включають ті, про які повідомлялося під час клінічних випробувань та упостмаркетинговомуперіоді. Частота виникнення побічних реакцій: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до < 1/10), нечасто (≥1/1000 до < 1/100), рідко (≥1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000) та невідомо (частоту не можна встановити з доступних даних).

У кожній групі побічні реакції представлені у порядку зменшення ступеня тяжкості.

Інфекції та інвазії. Часто: пневмонія, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, синусит, інфекції сечовивідних шляхів, інфекції вуха, грип. Нечасто: інфекції дихальних шляхів, цистит, очні інфекції, тонзиліт, оніхомікоз, запалення підшкірної клітковини, локалізована інфекція, вірусні інфекції, акародерматит. Рідко: інфекція.

З боку крові та лімфатичної системи. Нечасто: нейтропенія, зниження кількості лейкоцитів, тромбоцитопенія, анемія, зниження рівня гематокриту, збільшення кількості еозинофілів. Рідко: агранулоцитозс.

З боку імунної системи. Нечасто: гіперчутливість. Рідко: анафілактичнареакціяс.

З боку ендокринної системи. Часто: гіперпролактинеміяа. Рідко: порушення секреції антидіуретичного гормону, присутність глюкози в сечі.

З боку метаболізму. Часто: збільшення маси тіла, збільшення апетиту, зниження апетиту. Нечасто: цукровийдіабетb, гіперглікемія, полідипсія, зниження маси тіла, анорексія, підвищеннярівня холестерину в крові. Рідко: воднаінтоксикаціяс, гіпоглікемія, гіперінсулінеміяс, збільшення рівнятригліцеридів у крові. Дуже рідко: діабетичнийкетоацидоз.

З боку психіки. Дуже часто: безсонняd. Часто: розлади сну, ажитація, депресія, тривога. Нечасто: манія, сплутаність свідомості, зниження лібідо, нервозність, жахливі сновидіння. Рідко: притуплений афект, аноргазмія.

З боку нервової системи. Дуже часто: седативний ефект, сонливість, паркінсонізмd, головний біль. Часто: акатизіяd, дистоніяd, запаморочення, дискінезіяd, тремор. Нечасто: пізнядискінезія, церебральна ішемія, відсутність реакції на подразники, втрата свідомості, пригнічений стан свідомості, судомиd, синкопе, психомоторна гіперактивність, розлади рівноваги, порушення координації, постуральне запаморочення, порушення уваги, дизартрія, дисгевзія, гіпестезія, парестезія. Рідко: злоякісний нейролептичний синдром, цереброваскулярний розлад, діабетична кома, ритмічне похитування голови.

З боку органів зору. Часто: нечіткість зору, кон’юнктивіт. Нечасто: фотофобія, сухість очей, посилене сльозовиділення, гіперемія очей. Рідко: глаукома, розлади рухів очей, ротаторний ністагм, кірка по краю повіки, синдром атонічної райдужки (інтраопераційний)с.

З боку органів слуху. Нечасто: вертиго, шум або дзвін у вухах, біль у вухах.

З боку серця. Часто: тахікардія. Нечасто: фібриляція передсердь, атріовентрикулярнаблокада, розлади провідності, подовження інтервалуQT на електрокардіограмі, брадикардія, відхилення на електрокардіограмі, пальпітація. Рідко: синусова аритмія. Невідомо: синдромпостуральноїортостатичноїтахікардії.

З боку судинної системи. Часто: артеріальна гіпертензія. Нечасто: артеріальнагіпотензія, ортостатичнагіпотензія, припливи. Рідко: легенева емболія, тромбоз вен.

З боку дихальної системи. Часто: задишка, біль у глотці та гортані, кашель, носова кровотеча, закладеність носа. Нечасто: аспіраційна пневмонія, легеневий застій, погіршення прохідності дихальних шляхів, хрипи, свистяче дихання, дисфонія, розлад дихання. Рідко: синдром нічного апное, гіпервентиляція.

З боку травного тракту. Часто: абдомінальний біль, абдомінальний дискомфорт, блювання, нудота, запор, діарея, диспепсія, сухість у роті, зубний біль. Нечасто: нетримання калу, каловий конкремент, гастроентерит, дисфагія, метеоризм. Рідко: панкреатит, обструкція шлунково-кишкового тракту, набряк язика, хейліт. Дуже рідко: непрохідність кишечнику.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів. Нечасто: підвищення рівнятрансаміназ, підвищення рівнягамма-глутамілтрансферази, підвищення рівня печінкових ферментів. Рідко: жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірної клітковини. Часто: висипання, еритема. Нечасто: кропив’янка, свербіж, алопеція, гіперкератоз, екзема, сухість шкіри, зміна кольору шкіри, акне, себорейний дерматит, захворювання шкіри, ушкодження шкіри. Рідко: медикаментозні висипання, лупа. Дуже рідко: ангіоневротичний набряк.

З боку кістково-м’язової системи. Часто: м’язові спазми, м’язово-скелетний біль, біль у спині, артралгія. Нечасто: підвищення рівнякреатинфосфокіназикрові, порушення постави, скутість суглобів, набряк суглобів, м’язова слабкість, біль у шиї. Рідко: рабдоміоліз.

З боку сечовидільної системи. Часто: нетримання сечі. Нечасто: полакіурія, затримка сечовиділення, дизурія.

Вагітність, післяпологовий період танеонатальні стани. Дуже рідко: екстрапірамідні симптоми та/абосиндром відміни препарату уновонародженихс.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз. Нечасто: еректильнадисфункція, порушенняеякуляції, аменорея, порушення менструального циклуd, гінекомастія, галакторея, сексуальнадисфункція, біль у молочних залозах, відчуття дискомфорту в молочних залозах, піхвові виділення. Рідко: пріапізмс, затримка менструації, нагрубання молочних залоз, збільшення молочних залоз, виділення з молочних залоз.

Загальні розлади. Часто: набрякd, гарячка, біль у грудній клітці, астенія, підвищена втомлюваність, біль. Нечасто: набряк обличчя, озноб, підвищення температури тіла, порушення ходи, спрага, дискомфорт у грудній клітці, нездужання, гарячка, незвичні відчуття, дискомфорт. Рідко: гіпотермія, зниження температури тіла, відчуття холоду у кінцівках, синдром відміни препарату, ущільненняс.

Ушкодження таотруєння. Часто: падіння. Нечасто: більпісляхірургічнихвтручань.

a У певних випадкахгіперпролактинемія може призводити догінекомастії, порушень менструального циклу, аменореї, галактореї, ановуляції, розладуфертильності, еректильноїдисфункції, зниженнялібідо.

bПід часплацебоконтрольованих досліджень зафіксовано цукровий діабет у 0, 18 % пацієнтів, які отримувалирисперидон, порівняно з 0, 11 % у групі, де застосовували плацебо. Загальна частота у всіх клінічних випробуваннях становила 0, 43 % у пацієнтів, які приймалирисперидон.

сНевідмічалися уклінічнихдослідженнях, однакспостерігалисяпід часпостмаркетинговогозастосуваннярисперидону.

d Можливі такіекстрапірамідні порушення: паркінсонізм (гіперсекреція слини, скутість у м’язах та суглобах, паркінсонізм, слинотеча, ригідність на зразок «зубчастого колеса», брадикінезія, гіпокінезія, маскоподібне обличчя, напруженість м’язів, акінезія, ригідність потиличних м’язів, ригідність м’язів, паркінсонічна хода, порушенняглабелярного рефлексу, паркінсонічний тремор), акатизія (акатизія, неспокій, гіперкінезіята синдром неспокійних ніг), тремор, дискінезія (дискінезія, посмикування м’язів, хореоатетоз, атетоз таміоклонус), дистонія. Дистонія може проявлятися власне дистонією, гіпертонією, кривошиєю, мимовільними скороченнями м’язів, міогенною контрактурою, блефароспазмом, рухами очних яблук, паралічем язика, тиком (у ділянці обличчя), ларингоспазмом, міотонією, опістотонусом, ротоглотковим спазмом, плевротонусом, спазмом язика та тризмом.

Включено більший перелік симптомів, що не обов’язково маютьекстрапірамідне походження. Безсоння включає: порушення засинання, інтрасомнічнийрозлад. Судоми включають: великий епілептичний напад. Менструальні розладивключають: нерегулярні менструації, олігоменорею. Набряк включає: генералізованийнабряк, периферичний набряк, «точковий» набряк.

Побічні реакції, які спостерігалися на тлі застосування препаратів із вмістомпаліперидону

Паліперидон є активним метаболітомрисперидону, тому профілі безпеки цих препаратів (як пероральних форм, так і ін’єкційних) збігаються. Крім зазначених вище небажаних явищ при застосуванні препаратівіз вмістомпаліперидону відмічались наведені нижче побічні реакції, які можуть проявлятись також і на тлі застосуваннярисперидону.

Серцеві розлади: синдромпостуральноїортостатичної тахікардії.

Клас-специфічні ефекти. Як і при застосуванні іншихантипсихотичних препаратів, упостмаркетинговомуперіоді повідомляли про дуже рідкісні випадки подовження інтервалу QT на тлі застосуваннярисперидону. Також повідомляли про інші побічні реакції з боку серця, при застосуванніантипсихотичнихпрепаратів, що подовжують інтервал QT, такі якшлуночковааритмія, фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія, раптова смерть, зупинка серця, тріпотіння-мерехтіння.

Венознатромбоемболія. При застосуванніантипсихотичних препаратів повідомлялося про розвиток венозноїтромбоемболії, в тому числі легеневої емболії та тромбозу глибоких вен.

Збільшення маси тіла

Порівняння кількості пацієнтів, які застосовувалирисперидон, та пацієнтів, які застосовували плацебо та мали збільшення маси тіла на ≥ 7 % уплацебоконтрольованих дослідженнях тривалістю від 6 до 8 тижнів, показали статистично значущу різницю у частоті випадків збільшення маси тіла у групі пацієнтів, які приймалирисперидон(18 %) порівняно з такою у пацієнтів, які застосовували плацебо (9 %). У процесі 3-тижневихплацебоконтрольованих досліджень у дорослих пацієнтів з гострою манією частота збільшення маси тіла на ≥ 7 % була співставною з такою у групі пацієнтів, які приймалирисперидон (2, 5 %), та у групі пацієнтів, які приймали плацебо (2, 4 %), та була дещо вищою у групі активного контролю (3, 5 %).

У популяції дітей із порушеннями поведінки протягом довготривалих досліджень маса тіла пацієнтів збільшувалась у середньому на 7, 3 кг після 12 місяців лікування. Очікуване збільшення маси тіла для дітей з нормальною масою тіла у віці 5-12 років – від 3 до 5 кг на рік. Починаючи з 12 років збільшення маси тіла для дівчат залишається від 3 до 5 кг на рік, тоді як хлопці набирають у середньому 5 кг на рік.

Додаткова інформація щодо особливих категорій пацієнтів

Нижче наведені небажані медикаментозні реакції, про які серед пацієнтів літнього віку з деменцією та у дітей повідомляли з більш високою частотою, ніж серед дорослих.

Пацієнти літнього віку з деменцією. У пацієнтів літнього віку з деменцією повідомлялося про випадкитранзиторноїішемічної атаки та інсульту, які спостерігалися протягом клінічних досліджень із частотою 1, 4 % та 1, 5 % відповідно. Окрім цього, про такі побічні реакції повідомлялося з частотою ≥ 5 % у пацієнтів літнього віку з деменцією та з щонайменше з удвічі вищою частотою, ніж у інших категорій дорослих пацієнтів: інфекції сечовивідних шляхів, периферичний набряк, сонливість та кашель.

Діти. Загалом очікувані побічні реакції у дітей схожі з такими у дорослих щодо частоти виникнення, типу та ступеня тяжкості. Побічні реакції, що спостерігалися у дітей (віком від 5 до 17 років) із частотою ≥ 5 % та зі щонайменше удвічі вищою частотою, ніж у дорослих пацієнтів: сонливість/седативний ефект, підвищена втомлюваність, головний біль, посилення апетиту, блювання, інфекції верхніх дихальних шляхів, закладеність носа, біль у животі, запаморочення, кашель, гарячка, тремор, діарея та енурез.

Вплив тривалого лікуваннярисперидоном на статеве дозрівання і ріст недостатньо вивчені.

Термін придатності. 5 років. Після першого відкриття – 6 місяців.

Умови зберігання.

Препарат не потребує спеціальних умов зберігання. Не заморожувати.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 30 або 100 мл розчину у флаконі; по 1 флакону разом із адаптером і дозуючим пристроєм у коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. МерклеГмбХ.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Людвіг-Меркле-Штрассе 3, 89143Блаубойрен, Німеччина.