Форма випуску та дозування

tab_v_o
Таблетки, вкриті оболонкою, 1 мг

Упаковка

Флакон №60x1

Варіанти дозування

Дозування

1 мг

Варіанти дозування

1 мг/мл; 1 мг; 2 мг; 4 мг

Форма

Розчин для перорального застосування, Таблетки, вкриті оболонкою

Еквівалентність

-

Класифікація

Аналоги

Характеристика

  • Заявник: Фармасайнс Інк., Канада
  • Наказ МОЗ: №503 від 23.06.2010
  • Реєстраційне посвідчення: UA/3656/01/02
  • Термін дії реєстраційного посвідчення: 04-08-2020
  • Склад: 1 таблетка містить рисперидону - 1.0 мг
  • Терміни зберігання: 5р.
  • Торгівельне найменування: РИСПЕТРИЛ
  • Умови відпуску: за рецептом
  • Фармакотерапевтична група: Антипсихотичні засоби. Рисперидон.

Упаковка

Флакон №60x1

Інструкція

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

РИСПЕТРИЛ

(RISPETRIL)

Склад:

діюча речовина: рисперидон (risperidone);

1 таблетка містить рисперидону 0,5 мг; 1 мг; 2 мг; 4 мг; 6 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, натрію лаурилсульфат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, Опадри II (червоний–0,5 мг, білий–1 мг, помаранчевий–2 мг, зелений–4 мг, жовтий–6 мг ;

склад оболонок:

0,5 мг – спирт полівініловий, макрогол, титану діоксид (Е 171), тальк, барвник заліза оксид червоний (Е 172);

1 мг – титану діоксид (Е 171), полідекстроза (Е 1200), гіпромелоза (Е 464), триетилцитрат (Е 1505), макрогол.

2 мг: – спирт полівініловий, макрогол, титану діоксид (Е 171), тальк, барвник жовтий захід FCF (Е 110).

4 мг – спирт полівініловий, титану діоксид (Е 171), макрогол, тальк; барвники: хіноліновий жовтий (Е 104), індигокармін (Е 132).

6 мг – спирт полівініловий, титану діоксид (Е 171), макрогол, тальк; барвники: хіноліновий жовтий (Е 104), заліза оксид жовтий (Е 172), жовтий захід FCF (Е 110).

Лікарська форма.

Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група.

Антипсихотичні засоби. Рисперидон. Код АТС N05A X08.

Клінічні характеристики.

Показання.

·Різні форми шизофренії (включаючи перший епізод психозу, гострі напади шизофренії, хронічну шизофренію) та інші психотичні стани з вираженою продуктивною та/або негативною;

·шизоафективні розлади та шизофренія з афективною симптоматикою (тривога, страх, депресія);

·тяжкі форми деменції із симптомами агресивності, поведінковими порушеннями або з психотичними симптомами;

·розлади поведінки у випадках, якщо агресивна або деструктивна поведінка (імпульсивність, аутоагресія) є провідною в клінічній картині хвороби;

·для лікування маніакальних епізодів біполярних розладів.

Протипоказання.

Препарат протипоказаний хворим із підвищеною чутливістю до рисперидону та до будь-якого з компонентів, що входять до складу препарату.

Спосіб застосування та дози.

Риспетрил дорослі приймають перорально незалежно від прийому їжі.

Щоб уникнути ортостатичної гіпотензії, підвищення дози рисперидону слід проводити поступово.

Шизофренія та інші психотичні стани

Особливості прийому при переході з інших нейролептиків.

Відміна попередніх нейролептиків має бути поступовою. В усіх випадках період, протягом якого попередній препарат перекривається рисперидоном, необхідно звести до мінімуму. Якщо раніше застосовували депонований нейролептик, рисперидон розпочинають приймати у термін, установлений раніше для чергового прийому депонованого препарату. У випадку прийому хворими препаратів проти паркінсонізму, їх стан необхідно регулярно оцінювати для того, щоб вирішити, наскільки необхідним є продовження такого лікування.

Дорослі.

Рисперидон може призначатися за схемою 1-2 рази на добу, розпочинаючи у першу добу з

2 мг, у другу – 4 мг. Цю дозу залишають або при необхідності поступово підвищують протягом кількох днів до 4-6 мг на добу. Може бути потрібна менша початкова доза і/або більш поступове підвищення дози.

Оптимальні терапевтичні ефекти досягаються в діапазоні доз від 2 до 6 мг на добу.

Дози, що перевищують 10 мг на добу, не є ефективнішими порівняно з меншими дозами, крім цього, при підвищенні дози зростає ризик розвитку екстрапірамідних симптомів й інших побічних явищ. Не можна застосовувати дози вище 16 мг на добу у 2 прийоми та 8 мг на добу за 1 прийом у зв’язку з тим, що їх безпечність не вивчалася.

Пацієнти літнього віку.

Початкова добова доза становить 0,5 мг 2 рази на добу. Дозу можна індивідуально збільшити до 1-2 мг 2 рази на добу. Оскільки виведення рисперидону у цієї категорії хворих сповільнено, треба брати до уваги його можливе накопичення в організмі.

Підлітки.

Рекомендована початкова доза – 0,5 мг на добу, яку застосовують одноразово вранці або ввечері. При необхідності дозу можна збільшити шляхом додавання по 0,5 або 1 мг/добу не частіше, ніж через день до досягнення дози 3 мг/добу. Ефективна терапія при прийомі доз від 1 до 6 мг/добу. Застосування доз вище 6 мг/добу не вивчалися. Пацієнти, які відчувають стійку сонливість, можуть приймати половину добової дози 2 рази на добу.

Досвід застосування препарату при лікуванні шизофренії у дітей віком до 13 років обмежений.

Порушення поведінки при тяжких формах деменції

Рекомендується початкова доза 0,25 мг 2 рази на добу. Підвищувати дозу можна по 0,25 мг двічі на добу не частіше, ніж через день. Оптимальна доза для більшості хворих становить

0,5 мг 2 рази на добу. Деяким хворим може знадобитися і вища доза до 1 мг 2 рази на добу

(2 мг на добу).

Через нестабільність симптоматики необхідно періодично змінювати дозування препарату (знижувати чи підвищувати дозу) або робити перерви у лікуванні. Після встановлення ефективної дози пацієнта можна перевести на одноразовий прийом 1 мг препарату.

Розлади поведінки.

Пацієнти з масою тіла більше 50 кг.

Рекомендується початкова доза – 0,5 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу можна збільшити шляхом додавання по 0,5 мг 1 раз на добу не частіше, ніж через день. Оптимальна доза для більшості пацієнтів – 1 мг 1 раз на добу. Однак для деяких пацієнтів для досягнення позитивного ефекту достатньо не більше 0,5 мг 1 раз на добу, у той час як інші можуть потребувати 1,5 мг 1 раз на добу.

Пацієнти з масою тіла менше 50 кг.

Рекомендується початкова доза – 0,25 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу можна збільшити шляхом додавання по 0,25 мг 1 раз на добу не частіше, ніж через день. Оптимальна доза для більшості пацієнтів – 0,5 мг 1 раз на добу. Однак для деяких пацієнтів для досягнення позитивного ефекту достатньо не більше 0,25 мг 1 раз на добу, у той час як інші можуть потребувати 0,75 мг 1 раз на добу.

Досвід застосування препарату дітям віком до 5 років обмежений.

Додаткова терапія при біполярних розладах

Дорослі.

Початкова доза становить 2 мг або 3 мг 1 раз на добу. Індивідуально дозу можна підвищувати по 1 мг на добу не частіше, ніж через день. Оптимальна доза для більшості пацієнтів становить 1-6 мг на добу.

Діти та підлітки.

Рекомендована початкова доза – 0,5 мг на добу, яку застосовують одноразово вранці або ввечері. При необхідності дозу можна збільшити шляхом додавання по 0,5 або 1 мг/добу не частіше. ніж через день до досягнення дози 2,5 мг/добу. Ефективна терапія при прийомі доз від 0,5 до 6 мг/добу. Застосування доз вище 6 мг/добу не вивчалися. Пацієнти, які відчувають стійку сонливість, можуть приймати половину добової дози двічі на добу.

Досвід застосування препарату при лікуванні біполярних розладів у дітей віком до 10 років обмежений.

Застосування препарату для хворих із порушеною функцією печінки та нирок.

Початкова доза становить 0,5 мг 2 рази на добу. Дозування може підвищуватися індивідуально від 0,5 мг 2 рази на добу до 1-2 мг 2 рази на добу.

У хворих з тяжкими порушеннями функції нирок фармакокінетика рисперидону змінюється істотно навіть у відповідь на одноразовий прийом дози до 1 мг, тому застосовувати препарат для лікування таких хворих слід з особливою обережністю до отримання докладнішої інформації.

Побічні реакції.

Побічні реакції, які спостерігалися під час проведення клінічних досліджень  ≥ 1 % або

< 1 % пацієнтів:

Інфекції та інвазії.

Більше 1 %:назофарингіт, інфекції верхніх дихальних та сечовивідних шляхів, синусит, пневмонія, целюліт, грипоподібний синдром.

Менше 1 %: інфекції вуха, ока, респіраторного тракту, вірусні інфекції, фарингіт, локалізовані інфекції, тонзиліт, бронхіт, цистит, онікомікоз, акародерматит, бронхопневмонія, трахеобронхіт, середній отит.

Порушення з боку системи кровотворення.

Більше 1 %: анемія.

Менше 1 %: гранулоцитопенія.

Порушення з боку імунної системи.

Більше 1 %:гіперчутливість.

Порушення з боку ендокринної системи.

Менше 1 %: гіперпролактинемія.

Порушення з боку метаболізму.

Більше 1 %: полідипсія, анорексія.

Психічні розлади.

Більше 1 %: безсоння, тривога, нервовість, в’ялість, сплутаність свідомості.

Менше 1 %: збудження, притупленість емоцій, розлади сну, зниження лібідо, аноргазія.

Порушення з боку нервової системи.

Більше 1 %: паркінсонізм, акатазія, сонливість, запаморочення, дискінезія, втрата свідомості, дистонія, транзиторна ішемічна атака, порушення свідомості, слинотеча, цереброваскулярні розлади, летаргія, головний біль, дизартрія, порушення уваги, розлади рівноваги, гіперсомнія, седація, тремор.

Менше 1 %: відсутність реакції на подразник, анормальна координація, втрата свідомості, розлади мовлення, гіпестезія, розлади руху, пізня дискінезія, ішемія головного мозку, цереброваскулярні розлади, нейролептичний злоякісний синдром, діабетична кома.

Порушення з боку органа зору.

Більше 1 %: нечіткість зору, кон’юнктивіт.

Менше 1 %: очна гіперемія, виділення з очей, закочування очей, набряк повік, припухлість очей, кірка на краю повіки, сухість очей, сльозоточивість, фотофобія, глаукома, зниження гостроти зору.

Порушення з боку органа слуху.

Більше 1 %: біль у вухах.

Менше 1 %: дзвін у вухах.

Порушення з боку серцево-судинної системи.

Більше 1 %: тахікардія, відчуття серцебиття, ортастатична гіпотензія, артеріальна гіпотензія.

Менше 1 %: синусова брадикардія, синусова тахікардія, атріовентрикулярна блокада

1 ступеня, блокада лівої або правої гілки пучка Гіса, гіперемія.

Порушення з боку дихальної системи.

Більше 1 %: закладеність носа, диспное, носова кровотеча, синусит, кашель, ринорея, фаринголарингічний біль, легеневий застій.

Менше 1 %: свистяче дихання, пневмонія, дисфонія, продуктивний кашель, застійні явища у дихальних шляхах, вологі хрипи, респіраторні розлади, набряклість носової порожнини, гіпервентиляція.

Порушення з боку травної системи.

Більше 1 %: нудота, запор, диспепсія, блювання, діарея, гіперсекреція слини, сухість у роті, абдомінальний дискомфорт і біль, відчуття дискомфорту у шлунку, біль у верхній частині живота.

Менше 1 %: нетримання калу, гастрит, припухлість губ, хейліт, аптіалізм.

Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини.

Більше 1 %: висипи, сухість шкіри, лупа, себорейний дерматит, гіперкератоз, еритема, акне, свербіж.

Менше 1 %: зміна кольору шкіри, еритематозні, папульозні, генералізовані макулопапульозні висипи.

Порушення з боку опорно-рухової системи.

Більше 1 %: біль у спині, кінцівках, артралгія, порушення постави, міалгія, біль у шиї.

Менше 1 %:біль у м’язах грудної клітки, скутість суглобів, м’язова слабкість, рабдоміоліз.

Порушення з боку сечовидільної системи.

Більше 1 %: нетримання сечі, енурез, полакіурія.

Менше 1 %: дизурія.

Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз.

Більше 1 %: порушення еякуляції, галакторея.

Менше 1 %: нерегулярна менструація, аменорея, гінекомастія, вагінальні виділення, порушення ерекції, менструальні розлади, збільшення молочних залоз, сексуальна дисфункція, ретроградна еякуляція.

Загальні порушення.

Більше 1 %: стомленість, астенія, пірексія, біль або дискомфорт у грудях, периферичні набряки, порушення ходи, в’ялість.

Менше 1 %: спрага, набряк, грипоподібний стан, набряклість обличчя, нездужання, дискомфорт, озноб, відчуття холоду у кінцівках, синдром відміни препарату, генералізовані набряки.

Лабораторні дослідження.

Більше 1 %: збільшення креатинінфосфокінази крові, почастішання серцевого ритму, зниження температури тіла, збільшення маси тіла, збільшення пролактину у крові.

Менше 1 %: підвищення рівня аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, глюкози крові, трансаміназ, збільшення кількості еозинофілів, зменшення кількості лейкоцитів, зниження гемоглобіну, гематокриту, артеріального тиску, анормальна електрокардіограма.

Побічні реакції, які спостерігалися у постмаркетинговий період.

Відмічались наступні побічні ефекти з частотою дуже рідко (< 1/10000, включаючи поодинокі повідомлення).

З боку кровотворної та лімфатичної системи:

агранулоцитоз, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: анафілактичні реакції.

З боку метаболізму: діабетичний кетоацидоз, водна інтоксикація.

Психічні розлади: манія.

З боку серцево-судинної системи: фібриляція передсердь.

З боку дихальної системі: синдром апное у сні.

З боку шлунково-кишкового тракту: кишкова непрохідність, панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи: жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: ангіоневротичні набряки, алопеція.

З боку репродуктивної системи: пріапізм.

Загальні розлади: гіпотермія.

Лабораторні дослідження: подовження інтервалу QT на кардіограмі.

Передозування.

Відомі випадки передозування рисперидону при прийомі препарату у дозах від 20 до 360 мг. Ознаки і симптоми при передозуванні є проявом відомих фармакологічних ефектів препарату у посиленій формі: сонливість, седація, тахікардія, артеріальна гіпотензія, екстрапірамідні симптоми. У разі гострого передозування слід проаналізувати можливість лікарської взаємодії кількох препаратів.

Терапія у випадку передозування.

Специфічних антидотів для рисперидону не існує. У випадку передозування рекомендується провести підтримуючу терапію. Необхідно забезпечити адекватну вентиляцію через дихальні шляхи хворого. Провести промивання шлунка (якщо хворий втратив свідомість – після інтубації). Можна застосовувати активоване вугілля і проносні засоби.

Одразу ж необхідно розпочати моніторинг серцево-судинної системи, у тому числі і моніторинг електрокардіограми з метою виявлення можливих аритмій. При розвитку артеріальної гіпотензії і циркуляторного колапсу рекомендується застосовувати відповідні лікувальні заходи, зокрема внутрішньовенні інфузії розчинів. Не слід застосовувати епінефрин, оскільки бета-стимуляція може збільшити артеріальну гіпотензію на фоні індукованої рисперидоном альфа-блокади. При тяжких проявах екстрапірамідних реакцій можна застосовувати антихолінергічні препарати. До повної ліквідації ознак передозування хворий має бути під наглядом.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Інформації щодо безпеки застосування рисперидону під час вагітності недостатньо. Тому його не слід застосовувати під час вагітності.

Годування груддю. Інформація щодо застосування рисперидону у період годування груддю недостатня. Рисперидон проникає у грудне молоко, тому на період лікування препаратом необхідно припинити годування груддю.

Діти.

Досвід застосування препарату у лікуванні шизофренії у дітей віком до 13 років обмежений.

Досвід застосування препарату у лікуванні біполярних розладів у дітей віком до 10 років обмежений.

Досвід застосування препарату у лікуванні асоціальних проявів та інших порушень поведінки у дітей віком до 5 років обмежений.

Особливості застосування.

Пацієнти літнього віку з деменцією.

За даними досліджень лікування пацієнтів літнього віку з деменцією атиповими антипсихотичними засобами, включаючи рисперидон, спостерігався підвищений рівень летальності порівняно з пацієнтами із групи плацебо.

У пацієнтів літнього віку з деменцією підвищений рівень летальності спостерігався при одночасному застосуванні фуросеміду з рисперидоном порівняно з пацієнтами, які лікувалися тільки рисперидоном або тільки фуросемідом. Патофізіологічний механізм для пояснення цього факту не встановлено. Однак слід дотримуватися особливої обережності при призначенні препарату у таких випадках. Не виявлено підвищення летальності пацієнтів, які одночасно застосовували інші діуретики з рисперидоном. Незалежно від лікування дегідратація була загальним фактором ризику летальності і має ретельно контролюватися у пацієнтів із деменцією.

У пацієнтів літнього віку з деменцією, які лікувалися рисперидоном, спостерігався підвищений рівень розвитку цереброваскулярних небажаних реакцій (інсульт і транзиторна ішемічна атака), включаючи летальний кінець, порівняно з пацієнтами, які застосовували плацебо.

α-блокуюча активність

Рисперидон, як α-блокатор, може викликати ортостатичну гіпотензію і тахікардію, особливо при підвищенні дози з метою її оптимізації у початковий період і протягом перших тижнів лікування. Хворим із клінічно значущими серцево-судинними розладами в анамнезі (серцева недостатність, інфаркт міокарда, ішемічна хвороба серця, порушення мозкового кровообігу, порушення провідності) призначати рисперидон необхідно з обережністю, особливо у випадках порушень мозкового кровообігу та при ішемічній хворобі серця, а також хворим, що приймають антигіпертензивніпрепарати.

Зареєстровані поодинокі випадки непритомності, серцевої аритмії та цереброваскулярних порушень. Імовірність розвитку таких ускладнень може бути зведена до мінімуму зменшенням початкової дози і поступовим її збільшенням. При розвитку артеріальної гіпотензії слід розглянути питання щодо зменшення дози.

Нейролептический синдром

При застосуванні нейролептиків описані випадки виникнення злоякісного нейролептичного синдрому, що характеризуються гіпертермією, ригідністю м'язів, нестабільністю вегетативних функцій, підвищенням рівня креатинінфосфокінази, міоглобінурією, гострою нирковою недостатністю. При розвитку нейролептичного синдрому необхідно негайно припинити прийом всіх нейролептиків, включаючи Риспетрил.

Якщо після проведеного лікування з приводу злоякісного нейролептичного синдрому хворому необхідно продовжити лікування нейролептиками, необхідно бути вкрай обережними. Поновлення прийому нейролептиків можна проводити після ретельного обстеження хворого, оскільки існує ймовірність рецидиву.

Пізня дискінезія/екстрапірамідні симптоми

При застосуванні препаратів із властивостями антагоністів дофамінових рецепторів відзначалося виникнення пізньої дискінезії. Пізня дискінезія полягає у появі потенційно необоротних, мимовільних, дискінетичних рухів. Це ускладнення може виникати при прийомі нейролептиків, найчастіше у хворих літнього віку, особливо у жінок. Прогностичною ознакою розвитку пізньої дискінезії можуть бути явища паркінсонізму, що розвиваються як побічний ефект при прийомі нейролептиків. У клінічних дослідженнях частота виникнення паркінсонічних явищ, як побічних ефектів, при прийомі рисперидону була значно нижча, ніж при прийомі класичних нейролептиків (галоперидол).

Ризик розвитку такого ускладнення і необоротного його плину підвищується по мірі збільшення тривалості терапії і сумарної кумулятивної дози нейролептика. Специфічної терапії пізньої дискінезії на сьогодні не існує. Можливі часткові чи повні ремісії при відміні нейролептиків. З іншого боку, при прийомі нейролептиків можливе маскування ознак і симптомів пізньої дискінезії.

З появою ознак і симптомів пізньої дискінезії слід розглянути питання про відміну всіх антипсихотичних препаратів. Питання про продовження терапії треба вирішувати індивідуально.

Гіперглікемія.

Гіперглікемія або загострення існуючого діабету були описані у поодиноких випадках під час лікування рисперидоном. Рекомендовано клінічне спостереження за хворими на цукровий діабет та пацієнтами з факторами ризику розвитку цукрового діабету.

Інтервал QT.

Слід з обережністю застосовувати препарат пацієнтам із серцевою аритмією, пацієнтам із вродженим синдромом подовження інтервалу QT та при сумісній терапії препаратами, що подовжують інтервал QT.

Інші ускладнення.

Препарат необхідно призначати з обережністю пацієнтам із хворобою Паркінсона, теоретично прийом препарату може викликати погіршення перебігу захворювання.

Відносно класичних нейролептиків відомо, що вони знижують поріг розвитку епілептичного нападу. Риспетрил слід з обережністю призначати хворим на епілепсію.

Риспетрил слід з обережністю призначати хворим на рак молочної залози.

Пацієнтам необхідно рекомендувати утриматися від переїдання через можливість збільшення маси тіла.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

У процесі лікування Риспетрилом рекомендується утримуватися від виконання роботи, що потребує концентрації уваги, швидких психічних та рухових реакцій, керування транспортними засобами або іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

З огляду на вплив рисперидону на центральну нервову систему, препарат необхідно призначати з обережністю у поєднанні з іншими препаратами, що діють на центральну нервову систему. Прийом рисперидону не слід поєднувати із вживанням алкоголю.

Оскільки рисперидон може провокувати артеріальну гіпотензію, він може посилювати гіпотензивний ефект інших препаратів.

Рисперидон може виступати як антагоніст леводопи та агоніст дофаміну.

Карбамазепін істотно знижує вміст у плазмі крові рисперидону та його активного метаболіту. Аналогічні ефекти спостерігаються і при прийомі інших препаратів, які індукують метаболічні ферменти печінки. При сумісному застосуванні з такими препаратами необхідно коригувати дозу рисперидону. При припиненні прийому цих препаратів необхідно знов коригувати дозу рисперидону.

Флуоксетин і пароксетин, 2D6-інгібітори печінкових ферментів, підвищують концентрацію рисперидону у плазмі крові, але менше, ніж активну антипсихотичну фракцію. На початку лікування або при відміні флуоксетину або пароксетину дозу рисперидону необхідно відкоригувати.

Топірамат помірно знижує біодоступніність рисперидону, але не активну антипсихотичну фракцію. Однак клінічна значущість цієї взаємодії малоймовірна.

Фенотіазини, трициклічні антидепресанти та деякі β-блокатори можуть підвищувати концентрацію рисперидону у плазмі крові.

Амітриптилін не впливає на фармакокінетику рисперидону або психотичну фракцію.

Циметидин та ранітидин підвищують біодоступність рисперидону, але лише мінімально активну антипсихотичну фракцію.

Еритроміцин інгібітор печінкових ферментів 3А4, не змінює фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.

Інгібітори холінестерази, галантамін та донезепіл, не виявляють клінічно значущих ефектів на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.

При застосуванні рисперидону разом з іншими лікарськими засобами, які значною мірою зв’язуються з білками плазми крові, клінічно вираженого витіснення будь-якого препарату з білкової фракції плазми крові не спостерігається.

Рисперидон не проявляє клінічно значущих ефектів на фармакокінетику літію вальпроату, дигоксину або топіраміну.

Прийом їжі не впливає на абсорбцію рисперидону.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка

Рисперидон – це селективний моноамінергічний антогоніст, що з високою активністю зв'язується та блокує серотонінові рецептори типу 2 (5-НТ2), дофамінові рецептори типу

2 (D2) і альфа-1 адренергічні рецептори. Хоча рисперидон є потужним антагоністом D2, що пов'язують з його ефективністю щодо продуктивної симптоматики шизофренії, він не викликає значного пригнічення моторної активності і меншою мірою індукує каталепсію порівняно з класичними нейролептиками. Збалансований антагонізм серотоніну та дофаміну у центральній нервовій системі сприяє зниженню екстрапірамідних побічних явищ.

Рисперидон не зв'язується з дофаміновими рецепторами D1, а також з мускариновими холінергічними рецепторами. Оскільки рисперидон не зв'язується з мускариновими рецепторами, він не викликає побічних антихолінергічних ефектів.

Фармакокінетика.

При пероральному застосуванні рисперидон повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Концентрації рисперидону у плазмі крові пропорційні дозі препарату у терапевтичному діапазоні концентрацій. При прийомі препарату з їжею рівень його всмоктування практично не змінюється.

Рисперидон метаболізується у печінці за участю цитохрому Р450 2D6 з утворенням основного активного метаболіту 9-гідроксирисперидону, що зв'язується з рецепторами практично з тією ж афінністю, що і рисперидон. Недосконалий шлях метаболізму полягає у N-дезалкілюванні. Клінічний ефект препарату визначається сумарною дією рисперидону і

9-гідроксирисперидону.

Пік концентрації рисперидону і 9-гідроксирисперидону у плазмі крові після перорального прийому препарату досягається через 1 і 3 години, відповідно.

Час напіввиведення рисперидону становить приблизно 3 години, 9-гідроксирисперидону – 20-24 години.

Рисперидон швидко розподіляється в організмі. Рівноважні концентрації рисперидону і його метаболіту (9-гідроксирисперидону) досягаються, відповідно, через 1 добу і 4-5 діб. У плазмі крові рисперидон зв'язується з альбуміном і a-1 кислим глікопротеїном. Рисперидон на 88 % зв'язується з білками плазми крові, а його метаболіт – на 77 %. Через тиждень після надходження препарату в організм до 70 % дози виводиться із сечею, а 14 % – з калом. Вміст у сечі рисперидону і його метаболіту становить 35-45 % від дози препарату, що надійшла в організм, інше припадає на частку неактивних метаболітів.

Параметри фармакокінетики у хворих літнього віку відрізняються вищою концентрацією препарату у плазмі крові і уповільненим виведенням.

У хворих із порушеннями функції печінки відзначається деяке збільшення фракції незв'язаного рисперидону, що пов'язано зі зниженням вмісту як альбуміну, так і a-1 кислого глюкопротеїду. А у хворих із порушеннями функції нирок – збільшується максимальна концентрація у плазмі крові та час напіввиведення, кліренс знижується.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки 0,5 мг: коричнево-червоні, довгасті таблетки, вкриті оболонкою, з одного боку відбиток R ліворуч від розподільчої риски, з другого – відбиток 0,5;

таблетки 1 мг: білі, довгасті таблетки, вкриті оболонкою, з одного боку R 1, другий – гладенький;

таблетки 2 мг: рожево-помаранчеві, довгасті таблетки, вкриті оболонкою, з одного боку відбиток R і 2 з борозною поміж них, другий – гладенький;

таблетки 4 мг: світло-зелені, довгасті таблетки, вкриті оболонкою, з одного боку відбиток R і 4 з борозною поміж них, другий – гладенький;

таблетки 6 мг: жовті, круглі таблетки, вкриті оболонкою, з одного боку відбиток R, з другого – відбиток 6.

Термін придатності. 5 років

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С у сухому та недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Таблетки по 0,5, 1, 2, 4 і 6 мг по 60 таблеток у флаконах.

Таблетки по 2 мг по 10 таблеток у блістері, по 2 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Фармасайнс Інк., Канада.

Місцезнаходження.

6111 Роялмаунт Авеню, № 100, Монреаль, Квебек Канада. Н4Р 2Т4.