РЕНІТЕК таблетки 10 мг

Rp

Форма випуску та дозування

Таблетки, 10 мг
Таблетки, 20 мг

Таблетки, 10 мг

Упаковка

Блістер №14x2

Блістер №14x2

Аналоги

Класифікація

Класифікація еквівалентності

A

info

Діюча речовина

ЕНАЛАПРИЛ

Форма товару

Таблетки

Умови відпуску

за рецептом

Rp

Реєстраційне посвідчення

UA/0525/01/02

Дата останнього оновлення: 23.10.2020

Характеристика

  • Вагітність і годування груддю: Лікарський засіб не повинен застосовуватися вагітними або жінками, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування вагітним.
  • Взаємодія з іншими лікарськими засобами: Гіпотензивна терапія
  • Діти: Застосовуютьдітям віком від 6 років.
  • Заявник: Мерк Шарп і Доум Ідеа Інк., Швейцарія
  • Наказ МОЗ: №264 від 13.04.2012
  • Особливі застереження: Повідомлялося про розвиток складного симптомокомплексу, який включав деякі або всі з таких проявів, як: гарячка, серозит, васкуліт, міалгія/міозит, артралгія/артрит, позитивний тест на антинуклеарні антитіла, підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозинофілія і лейкоцитоз. Як побічні реакції можуть також виникати висипи, фотосенсибілізація та інші реакції з боку шкіри.
  • Передозування: Існують обмежені дані щодо передозування препарату. Основними ознаками передозування, згідно з наявними даними, є виражена артеріальна гіпотензія, яка починається приблизно через 6 годин після прийому препарату і співпадає з блокадою системи ренін-ангіотензин, та ступор. Симптоми, пов’язані з передозуванням інгібіторами АПФ, можуть включати циркуляторний шок, електролітний дисбаланс, ниркову недостатність, гіпервентиляцію легенів, тахікардію, прискорене серцебиття, брадикардію, запаморочення, тривогу та кашель. Рівні еналаприлату в плазмі крові, які перевищують у 100 і 200 разів максимальні рівні, що досягаються при прийомі терапевтичних доз, за повідомленнями, реєструвалися після прийому відповідно 300 мг і 440 мг еналаприлу.
  • Побічні реакції: Нижчезазначені небажані ефекти було зафіксовано під час прийому еналаприлу протягом клінічних досліджень та післяреєстраційного нагляду з такою частотою: дуже часто (≥ 1/10),  часто  (≥ 1/100–< 1/10),  нечасто  (≥ 1/1000–< 1/100),  рідко (≥ 1/10 000–< 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000), невідомо (не можна визначити за наявними даними).
  • Показання: ·   Лікування артеріальної гіпертензії.
  • Протипоказання: Годування груддю
  • Реєстраційне посвідчення: UA/0525/01/02
  • Термін дії реєстраційного посвідчення: 30.12.2075
  • Склад: 1 таблетка містить: еналаприлу малеату 10.0 мг
  • Терміни зберігання: 2,5р
  • Торгівельне найменування: РЕНІТЕК®
  • Умови відпуску: за рецептом
  • Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 25 ºС у недоступному для дітей місці.
  • Фармакологічні властивості: Артеріальна гіпертензія
  • Фармакотерапевтична група: Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту, монокомпонентні.

Упаковка

Блістер №14x2

Інструкція

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

РЕНІТЕК®

(RENITEC®)

Cклад:

діюча речовина: enalapril;

1 таблетка містить еналаприлу малеату5 мг; 10 мг, 20 мг;

допоміжні речовини (5 мг): натрію гідрокарбонат, лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, крохмаль прежелатинізований, магнію стеарат;

допоміжні речовини (10 мг): натрію гідрокарбонат, лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, крохмаль прежелатинізований, заліза оксид червоний (Е 172), магнію стеарат;

допоміжні речовини (20 мг): натрію гідрокарбонат, лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, крохмаль прежелатинізований, заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172), магнію стеарат.

Лікарська форма.

Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту.

Код ATC C09AA02.

Клінічні характеристики.

Показання.

  • Есенціальна гіпертензія будь-якої стадії.
  • Реноваскулярна гіпертензія.
  • Серцева недостатність будь-якої стадії.

У пацієнтів з клінічно вираженою серцевою недостатністю Ренітек®застосовують з метою:

  • поліпшення виживання;
  • сповільнення прогресування серцевої недостатності;
  • зниження частоти госпіталізацій з приводу серцевої недостатності.

Профілактика розвитку клінічно вираженої серцевої недостатності.

У пацієнтів з безсимптомною дисфункцією лівого шлуночка Ренітек®сприяє:

  • сповільненню розвитку клінічно вираженої серцевої недостатності;
  • зменшенню кількості госпіталізацій з приводу серцевої недостатності.

Профілактика коронарної ішемії у пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка з метою:

  • зменшення частоти розвитку інфаркту міокарда;
  • зменшення частоти госпіталізацій з приводу нестабільної стенокардії.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до будь-якої складової препарату, а також пацієнтам із зафіксованим в анамнезі ангіоневротичним набряком, пов'язаним із застосуванням інгібіторів АПФ, пацієнтам зі спадковим чи ідіопатичним ангіоневротичним набряком.

Спосіб застосування та дози.

Оскільки прийом їжі не впливає на всмоктування таблеток Ренітек®, препарат можна приймати до, після та під час їди.

Так як таблетка не ділиться, у випадку призначення препарату у дозі менше 5 мг застосовують препарати еналаприлу з можливістю такого дозування.

Есенціальна гіпертензія

Початкова доза препарату для дорослих становить 10 – 20 мг один раз на день, залежно від ступеня гіпертензії. При гіпертензії легкого ступеня рекомендована початкова доза становить 10 мг на день. При інших ступенях гіпертензії початкова доза становить

20 мг один раз на день. Підтримуюча доза - одна таблетка 20 мг один раз на день. Дозування потрібно добирати індивідуально для кожного пацієнта, але воно не повинно перевищувати 40 мг на день.

Реноваскулярна гіпертензія

У дорослих пацієнтів цієї групи терапію слід починати з низької початкової дози, наприклад, з 5 мг або менше. Так як таблетка не ділиться, у випадку призначення препарату у дозі менше 5 мг застосовують препарати еналаприлу з можливістю такого дозування. Потім дозу добирають відповідно до потреб пацієнта. Можна очікувати, що у більшості пацієнтів препарат виявиться ефективним при щоденному прийомі однієї таблетки 20 мг. Слід бути обережним при лікуванні Ренітеком® пацієнтів, які незадовго до цього приймали діуретики.

Супутнє лікування гіпертензії діуретиками

Після першого прийому Ренітеку® може виникнути артеріальна гіпотензія. Такий ефект найбільш імовірний у пацієнтів, які отримують лікування діуретиками. У цьому випадку препарат рекомендують призначати з обережністю, оскільки у таких пацієнтів може спостерігатися дефіцит рідини або натрію. Лікування діуретиками слід припинити за 2 – 3 дні до початку лікування Ренітеком®. Якщо це неможливо, початкову дозу Ренітеку® слід знизити (до 5 мг або менше), щоб визначити первинний вплив препарату на артеріальний тиск. Далі дозу слід добирати відповідно до потреб пацієнта.

Дозування при нирковій недостатності

Загалом повинен бути збільшений інтервал між прийомами еналаприлу і/або зменшене дозування препарату.

Стан нирок

Кліренс креатиніну (мл/хв)

Початкова доза

(мг/день)

Незначні порушення функції

<80 > 30 млхв

5 10 мг

Помірні порушення функції

£30 > 10 млхв

2,5 – 5 мг

Виражені порушення. Зазвичай такі хворі знаходяться на гемодіалізі*

£10 млхв

2,5 мг у дні діалізу**

*Див. розділ “Особливості застосування – Пацієнти на гемодіалізі”.

**Еналаприл видаляється шляхом гемодіалізу. Корекцію дозування у дні, коли гемодіаліз не проводиться, необхідно здійснювати залежно від рівня артеріального тиску.

Серцева недостатність/безсимптомна дисфункція лівого шлуночка

Початкова доза Ренітеку® для дорослих пацієнтів з серцевою недостатністю становить 2,5 мг, при цьому застосування препарату необхідно проводити під ретельним лікарським контролем для того, щоб встановити первинний ефект препарату на артеріальний тиск. Ренітек® може застосовуватися для лікування симптоматичної серцевої недостатності звичайно разом з діуретиками та, за необхідності, препаратами наперстянки. У випадку відсутності ефекту або після відповідної корекції симптоматичної гіпотензії, що виникла у результаті лікування Ренітеком®, дозу слід поступово підвищувати до цільової дози – 20 мг, яку призначають або одноразово або розділяють на два прийоми, залежно від того, що краще переносить пацієнт. Добір дози можна здійснювати впродовж 2 – 4 тижнів або в коротші терміни. Подібний терапевтичний режим ефективно зменшує показники смертності пацієнтів з клінічно вираженою серцевою недостатністю.

Як до, так і після початку лікування Ренітеком® хворим із серцевою недостатністю слід здійснювати ретельний контроль артеріального тиску і функцій нирок (див. розділ “Особливості застосування”). Розвиток артеріальної гіпотензії після початкової дози Ренітеку® не означає, що гіпотензія зберігатиметься при тривалому лікуванні, і не свідчить про необхідність припинення прийому препарату. При лікуванні Ренітеком® слід також контролювати вміст калію у сироватці крові “Взаємодія з іншими лікарськими засобами”).

Діти з гіпертензією віком від 6 до 16 років

Ренітек® застосовується дітям віком від 6 років. Дозування залежить від маси тіла дитини.

Для пацієнтів з масою тіла менше 50 кг початкова доза становить 2,5 мг еналаприлу на добу та для пацієнтів з масою тіла більшою або рівною 50 кг початкова доза становить 5 мг на добу. Максимальна досліджувана доза для дітей – 0,58 мг/кг (до 40 мг) 1 раз на добу (див. розділ “Діти”).

Побічні реакції.

Ренітеку® у більшості випадків побічні ефекти були незначними, мали тимчасовий характер і не вимагали відміни терапії.

При застосуванні Ренітеку® спостерігалися:

Запаморочення і головний біль, підвищена втомлюваність та астенія; інші побічні ефекти (артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, непритомність, нудота, пронос, м’язові судоми, висип та кашель); рідше повідомлялося про порушення функцій нирок, ниркову недостатність та олігурію.

Гіперчутливість/Ангіоневротичний набряк

Рідко при застосуванні Ренітеку® спостерігали ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані. Дуже рідко були повідомлення про ангіоневротичний набряк кишечнику при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, включаючи еналаприл.

Як при проведенні контрольованих клінічних досліджень, так і при широкому практичному застосуванні препарату зрідка зустрічалися такі побічні ефекти.

Серцево-судинна система

Інфаркт міокарда або інсульт можуть бути вторинними при значній гіпотензії у пацієнтів, які належать до групи ризику (див. “Особливості застосування”); болі в грудях, прискорене серцебиття, порушення ритму, стенокардія, феномен Рейно.

Ендокринні розлади

Синдром порушення секреції антидіуретичного гормона.

Шлунково-кишкові розлади

Кишкова непрохідність, панкреатит, печінкова недостатність, гепатит (гепатоцелюлярний або холестатичний), жовтяниця, болі в ділянці живота, блювання, диспепсія, запор, анорексія, стоматит.

Метаболічні порушення

Повідомлялося про випадки гіпоглікемії у пацієнтів, хворих на діабет, які приймають пероральні цукрознижувальні засоби або інсулін.

Нервова система і розлади психіки

Депресія, сплутаність свідомості, сонливість, безсоння, нервозність, парестезії, запаморочення, розлади сну.

Система дихання

Легеневі інфільтрати, бронхоспазм/астма, задишка, ринорея, фарингіт, хрипота, сухий кашель.

Шкірні покриви

Пітливість, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса - Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, пемфігус, свербіж, почервоніння шкіри обличчя, кропив’янка, облисіння.

Інші прояви

Імпотенція, порушення смакових відчуттів, шум у вухах, запалення язика, нечіткість зору.

Повідомлялося про розвиток складного симптомокомплексу, який включав деякі або всі з таких проявів: гарячку, серозит, васкуліт, міалгію/міозит, артралгію/артрит, позитивний тест на антинуклеарні антитіла, підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозинофілію і лейкоцитоз. Як побічні реакції можуть також виникати висипи, фотосенсибілізація та інші реакції з боку шкіри.

Діти

Профіль небажаних явищ у дітей не відрізняється від такого у дорослих.

Зміни лабораторних показників

Клінічно значущі зміни стандартних лабораторних показників рідко пов’язані із застосуванням Ренітеку®. Спостерігалися випадки підвищення вмісту сечовини у крові, креатиніну в сироватці, підвищення рівня ферментів печінки і/або білірубіну в сироватці. Ці зміни звичайно оборотні і нормалізуються після припинення прийому Ренітеку®. Інколи зустрічаються гіперкаліємія та гіпонатріємія. Повідомлялося про зниження рівня гемоглобіну і гематокриту. З часу застосування препарату в широкій клінічній практиці повідомлялось про окремі випадки нейтропенії, тромбоцитопенії, пригнічення функції кісткового мозку та агранулоцитозу, коли неможна було виключити зв’язок із застосуванням Ренітеку®.

Передозування.

Існують обмежені дані щодо передозування препарату в людини. Основними ознаками передозування, згідно з існуючими даними, є виражена артеріальна гіпотензія, яка починається приблизно через 6 годин після прийому препарату і співпадає з блокадою системи ренін-ангіотензин, і ступор. Рівні еналаприлату в плазмі крові, які перевищують у 100 і 200 разів максимальні рівні, що досягаються при прийомі терапевтичних доз, за повідомленнями, реєструвалися після прийому відповідно 300 мг і 440 мг еналаприлу.

Для лікування передозування рекомендуються внутрішньовенні інфузії ізотонічного розчину. За необхідності роблять інфузію ангіотензину ІІ. Якщо препарат був прийнятий недавно, рекомендується промивання шлунка. Еналаприлат може бути видалений із системного кровообігу шляхом гемодіалізу (див. "Особливості застосування", Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі).

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Не рекомендовано застосування Ренітеку ® під час вагітності. При виявленні вагітності прийом Ренітеку® потрібно негайно припинити, окрім випадків, коли його призначення вважається життєво необхідним для матері.

В опублікованих даних ретроспективного епідеміологічного дослідження немовлята, матері яких приймали інгібітор АПФ протягом першого триместру вагітності, мали високий ризик тяжких вроджених вад розвитку порівняно із тими, чиї матері не приймали інгібітори АПФ протягом першого триместру вагітності. Кількість випадків вроджених аномалій є невеликою та результати цього дослідження до сих пір не були повторені.

Інгібітори АПФ можуть спричинювати захворювання або загибель плода або новонародженого при застосуванні жінками під час другого та третього триместрів вагітності. Застосування інгібіторів АПФ у ці періоди супроводжувались негативним впливом на плід та новонародженого, включаючи гіпотензією, нирковою недостатністю, гіперкаліємією, та/або гіпоплазією черепа. Можливий розвиток олігоамніону, вірогідно, внаслідок зниження функції нирок плода. Це ускладнення може призводить до контрактури кінцівок, деформації черепа, включаючи його лицьову частину, гіпоплазії легенів. При призначенні Ренітеку® необхідно інформувати пацієнтку відносно потенційної шкоди для плода.

У тих випадках, коли призначення препарату під час вагітності вважають необхідним, слід проводити періодичні ультразвукові обстеження для оцінки інтраамніотичного простору. При виявленні олігоамніону прийом Ренітеку® потрібно припинити, за винятком випадків, коли його призначення вважають життєво необхідним для матері. Однак, як лікарі, так і пацієнти повинні знати про те, що олігоамніон може розвинутися вже після появи у плода необоротних ушкоджень.

За новонародженими, матері яких приймали Ренітек®, потрібно ретельно спостерігати з метою виявлення у них артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. Еналаприл, який має здатність проникати крізь плаценту, можна частково вивести з організму новонародженого шляхом перитонеального діалізу; теоретично його можна вивести шляхом обмінного переливання крові.

Застосування в період годування груддю

Еналаприл виділяється у грудне молоко матері у слідових кількостях. При призначенні Ренітеку® матерям, які годують груддю, слід дотримуватися обережності.

Діти.

Застосовують дітям віком від 6 років.

Через відсутність даних Ренітек® не рекомендують для лікування у дітей з рівнем клубочкової фільтрації менше 30 мл/хв/1,73 м2.

Особливості застосування.

Клінічно виражена артеріальна гіпотензія

Клінічно виражену артеріальну гіпотензію рідко спостерігають у пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які отримують Ренітек®, артеріальна гіпотензія розвивається частіше при гіповолемії, яка виникає, наприклад, внаслідок терапії діуретиками, обмеження вживання солі, у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, а також у хворих з проносом або блюванням (див. “Взаємодія з іншими лікарськими засобами” та “Побічна дія”). Клінічно виражену артеріальну гіпотензію спостерігали й у пацієнтів із серцевою недостатністю, яка супроводжувалася або не супроводжувалася нирковою недостатністю. Артеріальна гіпотензія розвивилася частіше у пацієнтів з тяжкими формами серцевої недостатності, яким застосовували вищі дози петльових діуретиків, з гіпонатріємією або порушеннями функції нирок. Таким пацієнтам лікування Ренітеком® слід починати під наглядом лікаря. При зміні дози Ренітеку® та/або діуретика нагляд має бути особливо ретельним. Аналогічним чином слід вести спостереження за пацієнтами з ішемічною хворобою серця, а також із захворюваннями судин мозку, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.

При розвитку артеріальної гіпотензії хворого слід покласти та, якщо необхідно, ввести внутрішньовенно фізіологічний розчин. Транзиторна артеріальна гіпотензія при прийомі Ренітеку® не є протипоказанням для лікування препаратом, яке можна продовжуватися після відновлення об’єму рідини та нормалізації артеріального тиску.

У деяких пацієнтів із серцевою недостатністю і нормальним або зниженим тиском Ренітек® може додатково знизити рівень артеріального тиску. Таку реакцію на прийом препарату можна очікувати, і її не слід розцінювати як підставу для припинення лікування. У тих випадках, коли гіпотензія стає резистентною до лікування, слід знизити дозу та/або припинити лікування діуретиком та/або Ренітеком®.

Аортальний стеноз / гіпертрофічна кардіоміопатія

Як і всі вазодилататори, інгібітори АПФ слід призначати з обережністю пацієнтам з обструкцією вихідного отвору лівого шлуночка.

Порушення функції нирок

У деяких пацієнтів артеріальна гіпотензія, що розвивається після початку лікування інгібіторами АПФ, може призвести до погіршання функції нирок. У деяких випадках повідомляли про розвиток гострої ниркової недостатності, звичайно оборотного характеру.

У пацієнтів з нирковою недостатністю може виникнути необхідність у зниженні дози та/або частоти прийому препарату (див. розділ “Спосіб застосування та дози”). У деяких пацієнтів з двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки спостерігали підвищення вмісту сечовини у крові та креатиніну у сироватці крові. Зміни звичайно мали оборотний характер, і показники звичайно повертались до норми після припинення лікування. Подібний характер змін найбільш імовірний у пацієнтів з нирковою недостатністю.

У деяких пацієнтів, у яких не було виявлено захворювання нирок до початку лікування, Ренітек® сумісно з діуретиками спричинював звичайно незначне та скороминуче підвищення вмісту сечовини у крові та креатиніну у сироватці крові. У таких випадках необхідно зменшити дозу та/або відмінити діуретик і/або Ренітек®.

Гіперчутливість/Ангіоневротичний набряк

При застосуванні інгібіторів АПФ, включно з Ренітеком®, були описані поодинокі випадки ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані, що виникав у різні періоди лікування. У цих випадках слід негайно припинити лікування Ренітеком® і встановити постійне спостереження за пацієнтом, щоб упевнитись у повному зникненні симптомів. Лише після цього спостереження можна припинити. Якщо набряк обмежується ділянкою обличчя та губ, звичайно спеціальне лікування не вимагається.

Ангіоневротичний набряк гортані може призвести до фатальних наслідків. У тих випадках, коли набряк локалізується в ділянці язика, голосової щілини або гортані і може спричинити обструкцію дихальних шляхів, слід швидко розпочати відповідну терапію, яка може включати підшкірне введення розчину адреналіну 1:1000 (0,3-0,5 мл) і/або заходи для забезпечення прохідності дихальних шляхів.

У представників негроїдної раси, які застосовували інгібітори АПФ, частіше виникав ангіоневротичний набряк порівняно із пацієнтами інших рас.

Пацієнти, які мають в анамнезі ангіоневротичний набряк, який не пов’язують з застосуванням інгібіторів АПФ, можуть мати підвищений ризик його виникнення і при лікуванні інгібітором АПФ (див. також розділ “Протипоказання”).

Анафілактоїдні реакції під час проведення гіпосенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих

Зрідка у пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ під час проведення гіпосенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих, розвивались анафілактоїдні реакції, що могли бути загрозливими для життя пацієнтів. Подібних реакцій можна уникнути, якщо до початку гіпосенсибілізації тимчасово припинити прийом інгібітора АПФ.

Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі

У пацієнтів, які перебувають на діалізі із використанням мембран високої пропускної здатності (наприклад, AN 69®) і застосовували одночасно інгібітор АПФ, у деяких випадках розвивалися анафілактоїдні реакції. Тому для таких пацієнтів рекомендується застосування діалізних мембран іншого типу або гіпотензивного засобу іншої групи.

Кашель

Повідомлялося про виникнення кашлю при лікуванні інгібіторами АПФ. Звичайно кашель носить непродуктивний, стійкий характер і припиняється після відміни препарату. Кашель унаслідок лікування інгібітором АПФ необхідно враховувати при диференційній діагностиці кашлю.

Проведення хірургічних операцій/анестезія

Під час великих хірургічних операцій або при анестезії із застосуванням препаратів, які спричинюють артеріальну гіпотензію, еналаприл блокує утворення ангіотензину II вторинно до компенсаторного звільнення реніну. Якщо при цьому розвивається артеріальна гіпотензія, яку можна пояснити цими механізмами взаємодії, вона коригується за допомогою збільшення об’єму рідини.

Калій сироватки

Див. “Взаємодія з іншими лікарськими засобами”.

Лактоза

Так як препарат містить містить лактозу, він протипоказаний до застосування хворим з непереносимістю лактози.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом та роботі з іншими механізмами.

З огляду на можливість розвитку таких побічних реакцій, як запаморочення, непритомність, артеріальна гіпотензія, м’язові судоми, сплутаність свідомості, сонливість, нечіткість зору, слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Гіпотензивна терапія

При застосуванні Ренітеку® сумісно з іншими гіпотензивними препаратами може спостерігатися адитивний ефект.

Калій сироватки

При клінічних дослідженннях рівень калію сироватки крові залишався у межах норми. У пацієнтів з артеріальною гіпертензію, які приймали Ренітек® як монотерапію тривалістю до 48 тижнів, середнє підвищення калію в сироватці крові становило

0,2 мекв/л. Якщо пацієнти застосовували комбіновану терапію Ренітеком® і тіазидовим діуретиком, то втрата калію, зумовлена дією діуретика, звичайно зменшувалася завдяки ефекту еналаприлу.

Якщо Ренітек® застосовується у комбінації з діуретиком, який спричиняє втрату калію, гіпокаліємія, спричинена діуретиком, зменшується.

До факторів ризику розвитку гіперкаліємії належать ниркова недостатність, цукровий діабет і супутнє застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактону, тріамтерену або амілориду), а також застосування харчових добавок або сольових замінників, що містять калій.

Застосування добавок, що містять калій, калійзберігаючих діуретиків або солей, які містять калій, особливо при лікуванні пацієнтів з порушенням функції нирок, може призвести до істотного підвищення рівня калію у сироватці.

Якщо використання наведених вище засобів вважається виправданим, їх слід застосовувати з обережністю, регулярно визначаючи рівень калію в сироватці крові.

Притидіабетичні препарати

Епідеміологічні дослідження показали, що сумісне застосування інгібіторів АПФ та протидіабетичних препаратів (інсуліну, пероральних засобів) може спричинити зниження рівня глюкози в крові з ризиком розвитку гіпоглікемії. Цей феномен найбільш вірогідно може траплятися протягом перших тижнів сумісного прийому та у пацієнтів з нирковою недостатністю. У пацієнтів, хворих на діабет, які приймають пероральні протидіабетичні засоби або інсулін, слід ретельно контролювати рівень глікемії з метою виявлення гіпоглікемії, особливо протягом першого місяця лікування інгібітором АПФ.

Літій сироватки

Як і при застосуванні інших ліків, що виводять натрій, при прийомі Ренітек®у може зменшуватися кліренс літію. Тому слід регулярно визначати рівень літію, якщо застосовуються літієві солі.

Нестероїдні протизапальні засоби, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2

Нестероїдні протизапальні засоби, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2

(ЦОГ-2 інгібітори) можуть знижувати ефект діуретиків та інших атигіпертензивних

препаратів. Тому гіпотензивний ефект інгібіторів АПФ може бути ослаблений нестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2.

У деяких пацієнтів з порушеною функцією нирок (наприклад, пацієнти літнього віку або пацієнти зі зниженим об'ємом циркулюючої крові, включаючи тих, що приймають діуретики), які застосовують нестероїдні протизапальні препарати, одночасне застосування інгібіторів АПФ може призвести до подальшого погіршання ниркової функції. Звичайно ці явища оборотні.

Препарати золота

Поодинокі нітритоїдні реакції (симптоми, що включають набряк обличчя, нудоту, блювання та гіпотензію спостерігалися у пацієнтів, які лікувалися ін'єкційними препаратами золота (натрію ауротималат) та сумісно інгібітором АПФ, в тому числі еналаприлом.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка

Ренітек® (еналаприл, MSD)– сіль малеїнової кислоти та еналаприлу, похідної двох амінокислот, L-аланіну та L-проліну. Після прийому внутрішньо еналаприл швидко всмоктується, після чого гідролізується до еналаприлату, що є високоспецифічним, тривалої дії інгібітором ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), який не належить до сульфгідрильних сполук.

Механізм дії

Ангіотензинперетворювальний фермент – пептидилова дипептидаза, яка каталізує конверсію ангіотензину І у пресорну субстанцію ангіотензин ІІ. Після абсорбції еналаприл гідролізується до еналаприлату, який пригнічує АПФ. Пригнічення АПФ спричиняє зниження рівня в плазмі ангіотензину ІІ, що призводить до збільшення активності реніну плазми (через пригнічення негативного зворотного зв’язку між активністю ангіотензину ІІ і вивільненням реніну) і зменшення секреції альдостерону.

Еналаприл збільшує вміст оксиду азоту, простагландину Е. Препарат має натрійуретичний та урикозуричний ефекти, спричиняє незначну затримку іонів калію. Препарат не впливає на метаболізм глюкози, ліпопротеїнів, знижує рівень циркулюючих катехоламінів і впливає на їх вміст у мозковій тканині.

Механізм, через який еналаприл знижує артеріальний тиск, передусім пов’язують з пригніченням активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, еналаприл може виявляти антигіпертензивний ефект навіть у пацієнтів з низькореніновою гіпертензією.

Застосування Ренітеку® пацієнтам з гіпертензією спричиняє зниження артеріального тиску в горизонтальному і вертикальному положеннях без істотного збільшення частоти серцевого ритму.

Симптомна постуральна гіпотензія виникає нечасто. У деяких пацієнтів досягнення оптимального зниження артеріального тиску може вимагати кількох тижнів терапії. Раптова відміна Ренітек® не асоціювалася зі швидким підвищенням артеріального тиску.

Ефективне пригнічення активності АПФ звичайно досягається через 2 – 4 години після перорального застосування разової дози еналаприлу. Початок антигіпертензивної активності звичайно спостерігається через одну годину, а пікове зниження артеріального тиску досягається через 4 – 6 годин після прийому препарату. Тривалість збереження ефекту залежить від дози. Втім, у рекомендованих дозах антигіпертензивний та гемодинамічний ефект зберігався принаймні протягом 24 годин.

Антигіпертензивна терапія Ренітеком® веде до істотного регресу гіпертрофії лівого шлуночка зі збереженням систолічної функції лівого шлуночка.

У пацієнтів, хворих на цукровий діабет або без нього з ураженням нирок і протеїнурією після застосування еналаприлу спостерігали зменшення альбумінурії, екскреції із сечею IgG і загального протеїну сечі.

У пацієнтів, хворих на з есенціальною гіпертензією зниження артеріального тиску звичайно супроводжується зменшенням периферичного опору артерій зі збільшенням серцевого викиду і незначними змінами серцевого ритму або без таких змін. Після застосування Ренітеку® звичайно збільшується нирковий кровотік; швидкість гломерулярної фільтрації звичайно не змінюється.

Еналаприл зменшив частоту шлуночкових аритмій у пацієнтів із серцевою недостатністю.

У Результаті проведених досліджень доведено кардіопротективну дію Ренітеку®.

Клінічна фармакологія у дітей

Результати проведених клінічних досліджень застосування препарату дітям віком від 6 до 16 років з гіпертензією показали, що фармакокінетика еналаприлу при пероральному застосуванні була подібна до такої у дорослих. Пацієнтам з масою тіла менше 50 кг еналаприл призначали у дозі 0,625, 2,5 або 20 мг на добу, а пацієнтам з масою тіла 50 кг або більше – 1,25, 5 або 40 мг на добу. Прийом еналаприлу один раз на добу знижував нижнє значення артеріального тиску залежно від дозування. Залежність гіпотензивного ефекту еналаприлу від дози простежувалась у всіх підгрупах (вік, стадія розвитку Таннера, стать, раса).

Фармакокінетика

Після перорального прийому еналаприл швидко всмоктується, максимальна концентрація еналаприлу в сироватці крови досягається в протягом 1 години після прийому всередину. Ступінь всмоктування еналаприлу малеату при прийомі всередину складає приблизно 60 %. Прийом їжі не впливає на всмоктування еналаприлу.

Після всмоктування еналаприл швидко гідролізується з утворенням активної речовини еналаприлату, потужного інгибитора АПФ.

Максимальна концентрація еналаприлату в сироватці крові спостерігається через 3 - 4 години після прийому дози еналаприлу перорально.

Тривалість всмоктування та гідролізу еналаприлу є подібною для різних рекомендованих терапевтичних доз.

Виведенння еналаприлу здійснюється переважно через нирки. Головними метаболитами, які визначають у сечі, є еналаприлат, що складає приблизно 40 % дози та незмінений еналаприл. Даних про інші метаболіти еналаприлу немає.

Профиль концентрації еналаприлату в плазмі крові має тривалу кінцеву фазу, що, вірогідно, зумовлене вивільненням, еналаприлату, який пов'язаний із АПФ. У осіб з нормальною функцією нирок стабільна концентрація еналаприлату досягається на 4-й день з початку прийому еналаприлу. Період напіввиведення (Т½) еналаприлу при курсовому застосуванні препарату всередину складає 11 годин.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетка 5 мг – таблетка білого кольору, трикутної форми з закругленими краями; з одного боку напис “MSD 712”, з іншого – насічка;

таблетка 10 мг – таблетка іржаво-червоного кольору, трикутної форми з закругленими краями; з одного боку напис “MSD 713”, з іншого – насічка;

таблетка 20 мг – таблетка персикового кольору, трикутної форми з закругленими краями; з одного боку напис “MSD 714”, з іншого – насічка.

Термін придатності.

2,5 роки.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі нижче 30 о С, у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Ренітек® у таблетках по 5 мг, 10 мг або 20 мг по 7 таблеток у блістері. По 2 або 4 блістери в картонній упаковці.

Ренітек® у таблетках по 10 мг або 20 мг по 100 таблеток у флаконах з темного скла, у картонній упаковці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробники.

Мерк Шарп і Доум Лімітед, Великобританія / Merck Sharp & Dohme Limited, United Kingdom 

Мерк Шарп і Доум Б.В., Нідерланди /Merck Sharp & Dohme B.V., The Netherlands.

Місцезнаходження.

Шоттон Лейн, Крамлінгтон, Нортумберленд NE23 3JU, Великобританія /Shotton Lane, Cramlington, Northumberland NE23 3JU, United Kingdom

Ваардервег 39, 2031 БН Хаарлем, Нідерланди/

Waarderweg 39, 2031 BN Haarlem, The Netherlands.