ПРЕСТАРІУМ 4 мг таблетки 4 мг

Rp

Форма випуску та дозування

Таблетки, 4 мг

Таблетки, 4 мг

Упаковка

№30x1

№30x1

Аналоги

Класифікація

Класифікація еквівалентності

A

info

Діюча речовина

ПЕРИНДОПРИЛ

Форма товару

Таблетки

Умови відпуску

за рецептом

Rp

Реєстраційне посвідчення

UA/1901/01/01

Дата останнього оновлення: 22.10.2020

Характеристика

  • Вагітність і годування груддю: Епідеміологічні дані щодо ризику виникнення тератогенного ефекту внаслідок прийому інгібіторів АПФ під час І триместру вагітності не остаточні, тому незначного підвищення ризику не можна виключати. Відомо, що прийом інгібіторів АПФ під час ІІ та ІІІ триместрів вагітності призводить до фетотоксичності та неонатальної токсичності.
  • Взаємодія з іншими лікарськими засобами: Лікарські засоби, що спричиняють гіперкаліємію.
  • Діти: Ефективність та безпекузастосування дітямне вивчали, тому периндоприлу тертбутиламінпризначати дітям не рекомендується.
  • Заявник: Лабораторії Серв'є, Франція
  • Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами: Периндоприлу тертбутиламінневиявляєпрямого впливу на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами. Але у деяких пацієнтів можуть виникати індивідуальні реакції,пов’язані зі зниженням артеріального тиску, особливо на початку лікування або при одночасному застосуванні з іншими антигіпертензивними препаратами.Як результат, здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами може бути зниженою.
  • Наказ МОЗ: №513 від 15.07.2009
  • Передозування: Інформації про передозування периндоприлу недостатньо. Симптоми, пов’язані з передозуванням інгібіторів АПФ, можуть бутитакими: артеріальна гіпотензія, циркуляторний шок, порушення електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія,пальпітація, брадикардія, запаморочення, тривога,кашель тощо.
  • Побічні реакції: Профіль безпеки периндоприлу відповідає профілю безпеки інгібіторів АПФ.
  • Показання: -    Артеріальна гіпертензія.
  • Протипоказання: Епідеміологічні дані щодо ризику виникнення тератогенного ефекту внаслідок прийому інгібіторів АПФ під час І триместру вагітності не остаточні, тому незначного підвищення ризику не можна виключати. Відомо, що прийом інгібіторів АПФ під час ІІ та ІІІ триместрів вагітності призводить до фетотоксичності та неонатальної токсичності.
  • Реєстраційне посвідчення: UA/1901/01/01
  • Термін дії реєстраційного посвідчення: 08.07.2020
  • Склад: 1 таблетка містить: 4 мг периндоприлу тертбутиламіну, що відповідає 3,338 мг периндоприлу
  • Терміни зберігання:
  • Торгівельне найменування: ПРЕСТАРІУМ® 4 мг
  • Умови відпуску: за рецептом
  • Умови зберігання: Зберігати при температурі до 30 °C.
  • Фармакотерапевтична група: Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), монокомпонентні. Периндоприл.

Упаковка

№30x1

Інструкція

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препаратів

ПРЕСТАРIУМ® 4 мг (PRESTARIUM® 4 mg)

ПРЕСТАРIУМ® 8 мг (PRESTARIUM® 8 mg)

Склад:

ПРЕСТАРIУМ® 4 мг 

діюча речовина: периндоприлу тертбутиламін;

1 таблетка містить 4 мг периндоприлу тертбутиламіну, що відповідає 3,338 мг периндоприлу;

допомiжнi речовини: лактози моногідрат, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний гідрофобний, комплекс хлорфілінів алюмінієво-мідний (E 141 іі) лак фарбовий.

ПРЕСТАРIУМ® 8 мг

діюча речовина: периндоприлу тертбутиламін;

1 таблетка містить 8 мг периндоприлу тертбутиламіну, що відповідає 6,676 мг периндоприлу;

допомiжнi речовини: лактози моногідрат, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний гідрофобний, комплекс хлорфілінів алюмінієво-мідний (E 141 іі) лак фарбовий.

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група.

Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Код АТС C09A A04.

Клінічні характеристики.

Показання.

– Артеріальна гіпертензія.

– Серцева недостатність.

– Запобігання виникненню повторного інсульту у пацієнтів із цереброваскулярними захворюваннями.

– Запобігання серцево-судинним ускладненням у пацієнтів із документовано підтвердженою стабільною ішемічною хворобою серця. Довготривале лікування зменшує ризик виникнення інфаркту міокарда та серцевої недостатності (за результатами дослідження EUROPA).

Протипоказання.

– Підвищена чутливість до периндоприлу до будь-якої складової препарату або до будь-якого іншого інгібітору АПФ;

ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі після застосування будь-яких інгібіторів АПФ;

– ідіопатичний або спадковий ангіоневротичний набряк;

– вагітність (особливо другий та третій триместри).

Спосіб застосування та дози:

Препарат призначений дорослим для перорального застосування.

Дозу препарату слід приймати один раз на добу, перед їдою, бажано вранці.

Дозу підбирають індивідуально для кожного пацієнта з урахуванням показання для застосування, профілю пацієнта та показників артеріального тиску.

Таблетки по 8 мг (ПРЕСТАРІУМ® 8 мг) не підлягають розділенню.

Таблетки по 4 мг (ПРЕСТАРІУМ® 4 мг) підлягають розділенню.

Артеріальна гіпертензія

ПРЕСТАРІУМ® може призначатися у монотерапії або в комбінації з препаратами інших класів антигіпертензивних засобів.

Рекомендована початкова доза складаає 4 мг один раз на добу вранці.

), через можливість виникнення раптового зниження артеріального тиску (гіпотензія першої дози), рекомендовано розпочинати лікування з дози 2 мг (1/2 таблетки препарату ПРЕСТАРІУМ® 4 мг), під наглядом лікаря, якщо потрібно – в умовах стаціонару.

Доза може бути підвищена до 8 мг через один місяць лікування.

На початку застосування препарату можливе виникнення симптоматичної гіпотензії, особливо у пацієнтів, які приймають діуретики. Таким пацієнтам розпочинати лікування периндоприлом слід з обережністю, оскільки у них може бути дефіцит води та/або солі. При можливості слід припинити застосування діуретика за 2-3 дні до початку терапії периндоприлом.

Пацієнтам з артеріальною гіпертензією, яким не можна припиняти застосування діуретиків, лікування препаратом ПРЕСТАРІУМ слід розпочинати з дози 2 мг. У таких пацієнтів слід контролювати функцію нирок та рівень калію в сироватці крові. Подальше підвищення дозування має здійснюватися залежно від показників артеріального тиску. При необхідності терапія діуретиком може бути відновлена.

Пацієнтам літнього віку лікування слід розпочинати з дози 2 мг, яка може бути підвищена до 4 мг через 1 місяць лікування, а потім, при необхідності, до 8 мг.

Серцева недостатність

Пацієнтам із серцевою недостатністю лікування рекомендовано розпочинати під ретельним медичним наглядом із дози 2 мг. Через 2 тижні, за умов доброї переносимості, дозу підвищують до 4 мг на добу. Дозу підбирають індивідуально залежно від клінічного стану пацієнта.

Пацієнтам із тяжкою серцевою недостатністю та іншим пацієнтам з групи високого ризику (пацієнти з порушенням функції нирок та тенденцією до порушень рівня електролітів, пацієнти, що отримують одночасну терапію діуретиками та/або вазодилятатори) лікування слід починати під ретельним медичним наглядом.

У пацієнтів з високим ризиком виникнення симптоматичної гіпотензії, а саме пацієнтів із дефіцитом електролітів з гіпонатріємією або без неї, пацієнтів із гіповолемією або тих, хто отримував інтенсивну терапію діуретиками, слід провести корекцію вищезазначених станів, по можливості, до призначення ПРЕСТАРІУМу. Артеріальний тиск, функцію нирок та рівень калію слід ретельно контролювати до початку та під час лікування препаратом Престаріум.

Запобігання виникненню повторного інсульту у пацієнтів із цереброваскулярними захворюваннями

Рекомендована початкова доза складає 2 мг (½ таблетки ПРЕСТАРІУМ® 4 мг). Після двох тижнів лікування дозу збільшують до 4 мг. Якщо після двох тижнів лікування в дозі 4 мг пацієнт потребує додаткового контролю артеріального тиску, можна призначити додатково 1 таблетку індапаміду. Лікування можна почати будь-коли у термін від 2 тижнів до кількох років після первинного інсульту.

Запобігання серцево-судинним ускладненням у пацієнтів із документованою стабільною ішемічною хворобою серця.

Застосування препарату ПРЕСТАРІУМ® розпочинають із дози 4 мг, потім через два тижні, за умови гарної переносимості та з урахуванням функції нирок, дозу підвищують до 8 мг.

Пацієнтам літнього віку спочатку призначають препарат у дозі 2 мг на один тиждень, потім дозу підвищують до 4 мг. Через один тиждень застосування препарату в дозі 4 мг дозу підвищують до 8 мг. Дозу можна підвищувати тільки за умови доброї переносимості попередньої більш низької дози.

Пацієнти з порушенням функції нирок.

Дозування для пацієнтів із нирковою недостатністю залежить від кліренсу креатиніну (див. таблицю)

Кліренс креатиніну (ClCR)

(мл/хв)

Рекомендоване дозування

ClCR ≥ 60

4 мг на добу

30 < ClCR < 60

2 мг на добу

15 < ClCR < 30

2 мг через добу

Пацієнти, що перебувають на гемодіалізі *

ClCR < 15

2 мг на день проведення діалізу

 * Діалізний кліренс периндоприлату – 70 мл/хв. Пацієнти, що перебувають на гемодіалізі приймають дозу після проведення гемодіалізу.

Пацієнти з порушенням функції печінки – не потребують коригування дози препарату.

Побічні реакції.

Під час застосування периндоприлу можуть спостерігатися нижчезазначені побічні реакції:

З боку системи крові та лімфатичної системи: дуже рідко – зниження гемоглобіну та гематокриту, тромбоцитопенія, лейкопенія/нейтропенія, випадки агранулоцитозу або панцитопенії. У пацієнтів із вродженою недостатністю ферменту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази трапляються поодинокі випадки гемолітичної анемії.

З боку ЦНС та периферичної нервової системи: часто – головний біль, астенія, запаморочення, парестезія; нечасто  порушення настрою, сну.

З боку системи зору: порушення зору.

З боку органів слуху: дзвін у вухах.

З боку серцево-судинної системи: часто –артеріальна гіпотензія (особливо після прийому першої дози); дуже рідко – внаслідок раптового зниженняартеріального тиску у пацієнтів високого ризику можуть виникнути аритмія, стенокардія, інфаркт міокарда, інсульт (див. розділ «Особливості застосування»). Повідомлялося також про випадки виникнення васкулітів.

З боку системи дихання: часто – сухий кашель, задишка; не часто – бронхоспазм; дуже рідко – еозинофільна пневмонія, риніт.

З боку системи травлення: часто –нудота, блювання, біль у животі, дизгевзія, діарея, запор; нечасто – відчуття сухості у роті; дуже рідко –панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко – гепатит (цитолітичний або холестатичний) (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку системи сечовиведення: нечасто – ниркова недостатність;дуже рідко – гостра ниркова недостатність.

Алергічні реакції та реакції з боку шкіри: шкірні висипання, еритема; нечасто –ангіоневротичний набряк, кропив’янка; дуже рідко – мультиформна еритема. 

Інші прояви – астенія, судоми м’язів, нечасто – імпотенція, пітливість.

Лабораторні показники: можливе підвищення сечовини в крові та креатиніну в сироватці крові, виникнення оборотної гіперкаліємії, особливо у пацієнтів із нирковою недостатністю, тяжкою серцевою недостатністю та реноваскулярною гіпертензією. Рідко – підвищення рівня печінкових трансаміназ та рівня білірубіну в плазмі.

Передозування.

Інформація про передозування (прийом великих доз) периндоприлу є обмеженою. Симптомами передозування будь-яких інгібіторів АПФ є артеріальна гіпотензія, циркуляторний шок, тахікардія, брадикардія, відчуття серцебиття, електролітний дисбаланс, ниркова недостатність, гіпервентиляція, запаморочення, тривога, кашель.

У випадку передозування рекомендоване внутрішньовенне введення 0,9 % розчину хлориду натрію. У разі виникнення гіпотензії пацієнту необхідно надати горизонтального положення з низьким узголів’ям. Якщо можливо, призначити ангіотензин II та/або внутрішньовенне введення катехоламінів. Периндоприл можна вивести з організму за допомогою гемодіалізу. У разі виникнення брадикардії, резистентної до терапії, розглядають питання щодо імплантації водія ритму. Необхідно контролювати життєво важливі функції, рівень електролітів у сироватці крові та рівень креатиніну.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Застосування препарату під час першого триместру вагітності не рекомендовано. При плануванні або встановленій вагітності лікування препаратом слід припинити. Застосування препарату у II і III триместри вагітності протипоказано.

Не рекомендовано застосування периндоприлу під час періоду годування груддю, у зв'язку з відсутністюданих щодо проникнення периндоприлу у грудне молоко.

Діти.

Периндоприл не рекомендовано призначати дітям та підліткам (до 18 років) через відсутність досліджень у таких групах пацієнтів.

Особливості застосування.

Перед початком та під час застосування препарату необхідно проводити моніторинг артеріального тиску, функції нирок і калію у плазмі крові.

Гіпотензія першої дози.

При застосуванні інгібіторів АПФ після прийняття першої дози можливе виникнення раптового зниження артеріального тиску (гіпотензія першої дози). Симптоми гіпотензії рідко виникають у пацієнтів з артеріальною гіпертензією без ускладнень та частіше спостерігаються у пацієнтів із гіповолемією, дефіцитом натрію у зв’язку з застосуванням діуретиків, безсольовою дієтою, через блювання, діарею, у пацієнтів з тяжкою ренінзалежною гіпертензією та у пацієнтів із симптомами серцевої недостатності з супутньою нирковою недостатністю (або без неї). Виникнення гіпотензії більш вірогідне у пацієнтів із тяжчою серцевою недостатністю, які приймають великі дози петльових діуретиків, мають гіпонатріємію або порушення функції нирок функціонального характеру. У пацієнтів із ризиком розвитку гіпотензії ініціація лікування та подальше підвищення дозування має здійснюватися під ретельним наглядом лікаря. Такі ж самі застереження для пацієнтів із ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями, у яких надмірне зниження артеріального тиску може призвести до виникнення інфаркту міокарда або інсульту. При виникненні гіпотензії пацієнту слід надати горизонтальне положення та, при необхідності, ввести внутрішньовенно 0,9 % розчин натрію хлориду. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для подальшого застосування препарату, який зазвичай може застосовуватись без будь-яких перешкод після відновлення об’єму крові.

У деяких пацієнтів із серцевою недостатністю з нормальним або зниженим тиском Престаріум може спричинити додаткове зниження артеріального тиску. Цей ефект є передбачуваним і зазвичай не потребує відміни препарату.

Стеноз аортального чи мітрального клапанів, гіпертрофічна кардіоміопатія. Всі інгібітори АПФ призначаються з обережністю пацієнтам зі стенозом мітрального клапана або обструкцією виходу з лівого шлуночка (аортальний стеноз, гіпертрофічна кардіоміопатія).

Стабільна ішемічна хвороба серця.

Якщо напад стенокардії (будь-якої тяжкості) трапиться протягом першого місяця застосування периндоприлу, необхідно ретельно зважити співвідношення ризик/користь перед тим як продовжити лікування периндоприлом.

При порушенні функції нирок (кліренс креатиніну < 60 мл/хв) доза периндоприлу підбирається відповідно до кліренсу креатиніну (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Моніторинг калію та креатиніну є обов’язковим для таких пацієнтів.

У пацієнтів із серцевою недостатністю гіпотензія, що виникає на початку застосування інгібіторів АПФ, може призвести до порушення функції нирок, у деяких випадках – із виникненням гострої ниркової недостатності, яка, як правило, є оборотною.

У деяких пацієнтів із двобічним стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки, особливо при наявності ниркової недостатності, при застосуванні інгібіторів АПФ спостерігалось збільшення рівня сечовини в крові та креатинину в сироватці. Ці показники зазвичай повертаються до норми після відміни препарату. При наявності супутньої реноваскулярної гіпертензії, є підвищений ризик виникнення вираженої гіпотензії та ниркової недостатності. У таких пацієнтів лікування має розпочинатися під ретельним спостереженням з маленьких доз та з обережною титрацією.

У деяких пацієнтів із гіпертензією, у яких до початку лікування не було виявлено захворювань нирок, виникало незначне та тимчасове підвищення рівня сечовини та креатиніну в сироватці крові, особливо, при одночасному призначенні ПРЕСТАРІУМу® з діуретиком. Це більш характерно для пацієнтів із вже існуючою нирковою недостатністю. Може виникнути потреба у зниженні дозування та/або відміні діуретика та/або ПРЕСТАРІУМА®.

Периндоприл не призначається пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі з використанням високопроточних поліакрилових мембран через можливість виникнення анафілактоїдної реакції.

Немає даних щодо застосування периндоприлу у пацієнтів після нещодавно перенесеної операції щодо трансплантації нирки.

Гіперчутливість/ ангіоневротичний набряк. Повідомлялося про рідкі випадки виникнення ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосової щілини або гортані у пацієнтів, під час застосування інгібіторів АПФ, в тому числі периндоприлу. Це може статися будь-коли підчас лікування. У таких випадках необхідно терміново припинити прийом ПРЕСТАРІУМУ, і встановити необхідний нагляд за станом пацієнта до повного зникнення симптомів. У тих випадках, коли набряк розповсюджується лише у зоні обличчя та губ, стан пацієнта, як правило, покращується без лікування. Призначення антигістамінних препаратів може зменшити симптоми.

Ангіоневротичний набряк, пов`язаний з набряком гортані може призвести до летального кінця. У випадках, коли набряк розповсюджується на язик, голосову щілину або гортань, що може призвести до обструкції дихальних шляхів, необхідно термінове проведення невідкладної терапії, яка може включати введення адреналіну та/або забезпечення прохідності дихальних шляхів. Пацієнт повинен знаходитись під постійним медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. Пацієнти з ангіоневротичним набряком в анамнезі, що не пов`язаний з прийомом інгібіторів АПФ, можуть мати підвищений ризик виникнення ангіоневротичного набряку при прийомі інгібіторів АПФ.

Повідомлялося про рідкі випадки виникнення інтестінальної ангіоедеми у пацієнтів під час лікування інгібіторами АПФ. У цих пацієнтів відмічався абдомінальний біль (з нудотою та блюванням або без них); в деяких випадках не спостерігалося попередньої ангіоедеми лиця та рівень С-1 естерази був в нормі. Діагноз интестінальної ангіоедеми було встановлено при комп’ютерній томографії, або при ультразвуковому дослідженні, або під час хірургічного втручання. Після відміни інгібітору АПФ симптоми ангіоедеми зникали. При диференційному діагнозі абдомінального болю, що виникає у пацієнтів при прийомі інгібіторів АПФ, має враховуватись можливість наявності інтестінальної ангіоедеми.

Анафілактоїдні реакції при аферезі ліпопротеїнів низької щільності (ЛНЩ). Рідко у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, під час проведення аферезу ліпопротеїнами низької щільності (ЛНЩ) з сульфатом декстрана можуть виникнути небезпечні для життя анафілактоїдні реакції. Розвитку анафілактоїдних реакцій можна уникнути, якщо перед проведенням кожного плазмаферезу тимчасово припиняти лікування інгібіторами АПФ.

Анафілактоїдні реакції при десенсибілізуючій терапії. У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ під час десенсибілізуючого лікування препаратами, що містять бджолину отруту, можуть виникати анафілактоїдні реакції. Цих реакцій можна уникнути при тимчасовому припиненні застосування інгібітору АПФ, але вони можуть виникнути знову при необережному проведенні провокаційних проб.

Порушення функції печінки. Рідко прийом інгібіторів АПФ асоціювався з синдромом, який розпочинається з холестатичної жовтяниці і розвивається у швидкоплинний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм виникнення цього синдрому невідомий. Пацієнти, у яких на фоні прийому інгібітору АПФ розвинулася жовтяниця або відзначається значне підвищення рівня печінкових ензимів, мають припинити прийом інгібітору АПФ і отримати відповідне медичне обстеження та лікування.

Нейтропенія/ Агранулоцитоз/ Тромбоцитопенія/ Анемія. Серед пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, було зареєстровано випадки нейтропенії/ агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів із нормальною функцією нирок і при відсутності інших факторів ризику нейтропенія виникає рідко. Периндоприл слід призначати дуже обережно пацієнтам із колагенозами, під час терапії імунодепресантами, аллопуринолом або прокаїнамідом, або при поєднанні цих обтяжуючих факторів, особливо якщо є порушення функції нирок. У деяких із таких пацієнтів відзначався розвиток серйозних інфекційних захворювань, у кількох випадках резистентних до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні периндоприлу у таких пацієнтів рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові, а також пацієнти мають знати, що необхідно сповіщати про будь-який прояв інфекційного захворювання.

Расовий фактор. Інгібітори АПФ частіше спричиняють виникнення ангіоневротичного набряку у пацієнтів афро-американської раси, ніж у іншої. Як і інші інгібітори АПФ, периндоприл менш ефективно знижує артеріальний тиск у пацієнтів афро-американської раси з гіпертензією ніж у пацієнтів іншої раси, що, можливо, пояснюється низьким рівнем реніну у крові цих пацієнтів.

Кашель. Повідомлялося про виникнення кашлю на фоні терапії інгібіторами АПФ. Цей кашель є непродуктивним, тривалим і припиняється після відміни препарату.

Хірургічне втручання/ Анестезія. При хірургічному втручанні або при проведенні анестезії речовиною, яка викликає гіпотензію, ПРЕСТАРІУМ® може блокувати утворення ангіотензину ІІ після компенсаторного вивільнення реніну. Препарат слід відмінити за одну добу до хірургічного втручання.

Гіперкаліємія. У деяких пацієнтів на фоні прийому інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, відзначалося збільшення концентрації калію у сироватці крові. До факторів ризику виникнення гіперкалемії належать ниркова недостатність або зниження функції нирок, вік (понад 70 років), цукровий діабет, інтеркурентні стани, такі як дегідратація, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз та одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактон, еплеренон, триамтерен або амілорид), харчових добавок, що містять калій, або замінників солі з калієм; або інших препаратів, що викликають підвищення концентрації калію у сироватці крові (наприклад, гепарин). Гіперкаліємія може спричинити виникнення серйозної, іноді фатальної аритмії.

Пацієнти, які страждають на цукровий діабет:

Пацієнти із цукровим діабетом, які застосовують пероральні антидіабетичні засоби або отримують інсулін, мають проходити ретельний контроль глікемії протягом першого місяця терапії інгібіторами АПФ.

Допоміжні речовини. До складу препарату входить лактоза, тому пацієнтам з уродженою непереносимістю галактози, синдромом мальабсорбції глюкози та галактози, недостатністю лактази Лаппа не рекомендовано його призначати.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. При керуванні автомобілем або при роботі з різними механізмами треба брати до уваги можливість розвитку симптомів, що можуть виникнути внаслідок різкого зниження артеріального тиску (запаморочення або слабкості).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодій. Діуретики. У пацієнтів з порушеннями водно-електролітного обміну, які приймають діуретики, при доданні інгібітору АПФ можливе виникнення різкого зниження артеріального тиску. Для зменшення ризику виникнення гіпотензії таким пацієнтам рекомендовано припинити лікування діуретиками та відновити водно-електролітний баланс до початку лікування периндоприлом.

Одночасний прийом із калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, амілорид, триамтерен), добавки калію, або сполук, що містять солі калію, може спричинити гіперкаліємію. Вищезазначені препарати не рекомендовані для одночасного застосування з периндоприлом. У разі призначення вищезазначених речовин їх застосовують з обережністю. Необхідно проводити моніторинг калію плазми.

Нестероїдні протизапальні препарати (в тому числі ацетилсаліцилова кислота ≥3 г/добу, ЦОГ?2 інгібітори, неселективні протизапальні препарати) зменшують антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ, справляють синергічний ефект на підвищення рівня калію плазми та можуть викликати порушення функції нирок. Цей ефект є оборотним. У поодиноких випадках ниркова недостатність може виникнути у пацієнтів із порушенням функції нирок в анамнезі (пацієнти літнього віку, пацієнти з порушенням водно-електролітного балансу).

Літій.При застосуванні інгібітору АПФ з препаратами літіюможливе оборотне підвищення концентрації літію у плазмі і відповідно підвищення ризику його побічної та токсичної дії. Застосування тіазидних діуретиків може збільшити ризик виникнення та збільшити ймовірність токсичності літію при застосуванні з інгібітором АПФ. Не рекомендовано застосовувати периндоприл з препаратами літію. При необхідності такого призначення необхідно контролювати рівень літію в плазмі.

Антигіпертензивні засоби та вазодилататори. Одночасне застосування антигіпертензивних засобів, нітрогліцерину та інших нітратів або інших вазодилататорів може посилити антигіпертензивну дію периндоприлу.

Протидіабетичні засоби. Одночасне застосування інгібітору АПФ та препаратів, що знижують рівень глюкози у крові (інсулін, пероральні цукрознижуючі засоби), може спричинити подальше зниження рівня глюкози крові та виникнення ризику розвитку гіпоглікемії, особливо у перші тижні лікування та у пацієнтів із нирковою недостатністю.

Трициклічні антидепресанти/антипсихотропні засоби/анестетики. Одночасне застосування деяких анестетиків, трициклічних антидепресантів або антипсихотропних засобів з інгібіторами АПФ може призвести до подальшого зниження артеріального тиску.

Симпатоміметики: можливе ослаблення антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ.

Золото. При одночасному застосуванні інгібітору АПФ, включаючи периндоприл, та ін’єкційних препаратів золота (натрію ауротіомалат) рідко можуть виникнути реакції, подібні до тих, що виникають при застосуванні нітратів (почервоніння лиця, припливи, нудота, блювання та артеріальна гіпотензія).

Фармакологiчнi властивостi.

Периндоприл – інгібітор ферменту, який перетворює ангіотензин І в ангіотензин ІІ (АПФ – ангіотензин-перетворюючий фермент). Ангіотензинперетворюючий фермент, або кіназа, це екзопептидаза, яка перетворює ангіотензин І у судинозвужувальний ангіотензин ІІ, а також спричиняє розпад вазодилататора брадикініну до неактивного гептапептиду. Інгібірування АПФ призводить до зменшення концентрації ангіотензину ІІ в плазмі крові, підвищення активності реніну у плазмі крові (за рахунок пригнічення негативного зворотного зв’язку на вивільнення реніну), і зниження секреції альдостерону. Оскільки АПФ інактивує брадикінін, інгібування АПФ також призводить до підвищення активності циркулюючої та місцевої каллікреїн-кінінової систем (і таким чином до активації системи простагландину). Цей механізм зумовлює антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ і частково відповідає за їхні певні побічні дії (наприклад, кашель).

Периндоприл діє завдяки його активному метаболіту периндоприлату. Інші метаболіти не активні. Периндоприл ефективно знижує артеріальний тиск при всіх ступенях артеріальної гіпертензії: м'якої, помірної та тяжкої; зниження систолічного та діастолічного артеріального тиску спостерігається як у положенні лежачи, так і в положенні стоячи.

Периндоприл зменшує опір периферичних судин, що призводить до зниження артеріального тиску. Внаслідок цього збільшується периферичний кровотік без впливу на частоту серцевих скорочень. Як правило, збільшується нирковий кровотік, у той час як швидкість клубочкової фільтрації зазвичай не змінюється.

Максимальний антигіпертензивний ефект розвивається через 4-6 годин після прийому однократної дози і зберігається щонайменше протягом доби: ефективність периндоприлу через 24 години складає 87-100 % від максимального ефекту.

Артеріальний тиск знижується швидко. У пацієнтів, які відповіли на лікування, нормалізація артеріального тиску відбувається протягом місяця і зберігається без виникнення тахіфілаксії.

При припиненні застосування периндоприлу ефект відміни не виникає.

Периндоприл зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.

Клінічні дослідження довели, що периндоприл має судинорозширювальні властивості. Він покращує еластичність великих артерій та зменшує співвідношення товщини стінки до просвіту судини для малих артерій.

Додаткова терапія з тіазидним діуретиком має синергічний ефект. Комбінація інгібітору АПФ і тіазидного діуретика також зменшує ризик виникнення гіпокаліємії, що була спричинена терапією діуретиком.

При експериментальній застійній серцевій недостатності, що була спричинена перев’язуванням коронарної артерії, ПРЕСТАРІУМ® коригує гіпертрофію міокарда та надмірну кількість субендокардіального колагену, відновлює співвідношення міозину та ізоензиму та знижує частоту виникнення реперфузійної аритмії.

Периндоприл зменшує роботу серця шляхом зменшення перед- i пiслянавантаження.

Дослідження за участю пацієнтів із серцевою недостатністю продемонстрували:

– зменшення тиску наповнення у правому i лівому шлуночках,

– зниження системного периферичного опору,

– збільшення серцевого індексу та покращання серцевого викиду

– підвищення регіонального кровотоку в міокарді.

У порівняльних дослідженнях із плацебо та іншими інгібіторами АПФ застосування початкової дози – 2 мг периндоприлу у пацієнтів із серцевою недостатністю легкої та середньої тяжкості не призводило до будь-якого достовірного зниження артеріального тиску порівняно з плацебо.

Фармакокiнетика. Після перорального прийому периндоприл швидко всмоктується, максимальна концентрація у плазмі крові досягається протягом 1 години. Період напіврозпаду периндоприлу у плазмі крові – 1 година. Периндоприл є проліками. 27 % від загальної кількості прийнятого периндоприлу визначається в крові у вигляді активного метаболіту – периндоприлату. Крім активного метаболіту – периндоприлату, препарат утворює 5 метаболітів, які є неактивними. Максимальна концентрація периндоприлату у плазмі досягається через 3-4 години після прийому.

Вживання їжі сповільнює перетворення периндоприлу у периндоприлат, тому периндоприл треба застосовувати перед їдою. Відзначається лінійна залежність між дозою периндоприлу та його концентрацією у плазмі.

Об'єм розподілу складає приблизно 0,2 л/кг для незв’язаного периндоприлату. Зв’язування периндоприлату з протеїнами плазми (головним чином із АПФ) складає 20 %, цей показник є дозозалежним.

Периндоприлат виводиться з сечею, період напіврозпаду його незв'язаної фракції складає 17 годин. Стадія рівноважної концентрації у плазмі настає через 4 доби від початку лікування. 

Виведення периндоприлату уповільнюється у пацієнтів літнього віку, у пацієнтів із серцевою та нирковою недостатністю. Рекомендовано підбирати дози для пацієнтів із нирковою недостатністю, враховуючи ступінь недостатності та кліренс креатиніну. Діалізний кліренс периндоприлату – 70 мл/хв. Кінетика периндоприлу змінюється у хворих на цироз печінки. Печінковий кліренс периндоприлу зменшується вдвічі. Однак кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується. Отже, таким хворим не потрібно коригувати дозу. 

Фармацевтичні властивості.

Основні фізико-хімічні властивості.

ПРЕСТАРIУМ® 4 мг: світло-зелені довгаcті таблетки без оболонки з тисненням  на одній стороні та насічкою з обох боків;

ПРЕСТАРIУМ® 8 мг: зелені, круглі, двоопуклі таблетки без оболонки, з тисненням з однієї сторони та  – з іншої.

Термін придатності. 2 роки.

Не вживати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання.

Зберігати у місцях, недоступних для дітей. Зберігати при температурі не вище 30 °C .

Упаковка. По 30 таблеток у блістері, вміщеному у картонну коробку.

Умови відпуску. За рецептом.

Виробник №1. Лабораторії Серв'є Індастрі, Франція. Les Laboratoires Servier Іndustrie, France.

Місцезнаходження. 905 route de Saran, 45520 Gidy, France.

Виробник №2. Серв'є (Ірландія) Індастріс Лтд, Ірландія. Servier (Ireland) Industries Ltd, Ireland.

Місцезнаходження. Gorey Road, Arklow Co Wicklow, Ireland.

Заявник. Лабораторії Серв'є, Франція. Les Laboratoires Servier.

Адреса. 22 rue Garnier. 92200 Neuilly-sur-Seine France.

Дата останнього перегляду.