ПІРИДОКСИНУ ГІДРОХЛОРИД-ЗДОРОВ’Я розчин 50 мг/мл

ТОВ ФК Здоров'я

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ПІРИДОКСИНУ ГІДРОХЛОРИД-ЗДОРОВ’Я

(PYRIDOXINЕ HYDROCHLORIDЕ-ZDOROVYE)

Склад:

діюча речовина: рyridoxine;

1мл| розчину містить|утримує|піридоксину гідрохлориду 50 мг;

допоміжна речовина: вода дляін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин дляін’єкцій.

Основні фізико-хімічні|фізико-хімічні| властивості: прозорий безбарвний або зі злегка жовтуватим відтінком розчин.

Фармакотерапевтична група. Прості препарати вітамінів. Піридоксин (вітамін В6).

Код АТХ А11Н А02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Піридоксинугідрохлорид-Здоров’я– синтетичний препарат водорозчинного вітаміну В6. Вітамін В6міститься у рослинах і органах тварин, особливо у неочищених зернах злакових культур, в овочах, м’ясі, рибі, молоці, печінці тріски і великої рогатої худоби, яєчному жовтку. Досить багато вітаміну В6у дріжджах. Потреба у вітамініВ6задовольняється продуктами харчування; частково він синтезується також мікрофлорою кишечнику.

Вітамін В6відіграє важливу|поважну| роль в обміні речовин, віннеобхідний для нормального функціонування центральної і периферичної нервової системи, бере участь у синтезі нейромедіаторів. У фосфорильованій формі забезпечує процеси декарбоксилювання, переамінування, дезамінування амінокислот, бере участь у синтезі білка, ферментів, гемоглобіну, простагландинів, обміні серотоніну, катехоламінів, глутамінової кислоти, гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК), гістаміну, поліпшує використання ненасичених жирних кислот, знижує рівень холестерину і ліпідів у крові, поліпшує скоротливість міокарда, сприяє перетворенню фолієвої кислоти в її активну форму, стимулює гемопоез. При атеросклерозі вітамін В6поліпшує ліпідний обмін.

Піридоксин при атеросклерозі і цукровому діабеті знижує вміст глікозильованого гемоглобіну, крім того, піридоксин діє як діуретик: допомагає знижувати підвищений артеріальний тиск.

Встановлено, що піридоксин позитивно впливає на вироблення норепінефрину і серотоніну, підвищуючи їхнє продукування при депресіях, що пов’язано з його участю як кофактора дофа-декарбоксилази у процесі синтезукатехоламінів.

Піридоксин може подовжувати час згортання та інгібувати агрегацію тромбоцитів, що пояснюється зв’язуванням піридоксальфосфату з фібриногеном і зі специфічними аміногрупами на поверхні тромбоцитів.

Фармакокінетика|. Метаболізується у печінці з|із| утворенням|утворенням|фармакологічно активних метаболітів| –піридоксальфосфату| іпіридоксамінофосфату|. Зв’язування|зв'язування|піридоксальфосфату|з|із| білками плазми – 90 %. Добре проникає в усі тканини; накопичується переважно у печінці, меншою мірою – у м’язах і центральній нервовій системі. Проникає крізь плаценту і у грудне молоко. T½ – 15–20 днів. Виводиться| нирками|бруньками| (надлишок добової потреби виділяється унезміненому| вигляді|виді|); при внутрішньовенному введенні|вступі| з|із| жовчю виводиться близько 2 %. Видаляється шляхом гемодіалізу.

Клінічні характеристики.

Показання. Гіпо- та авітаміноз вітаміну В6. Комплексне лікування токсикозу вагітних, атеросклерозу, анемій (у тому числі сидеробластної), лейкопеній, хвороб нервової системи (радикуліти, неврити, невралгії, паркінсонізм, хвороба Літтла), депресії інволюційного віку, себореєподібного та несеборейного дерматиту, оперізувального лишаю, нейродерміту, псоріазу, ексудативного діатезу, при виведенні із запою і синдромі похмілля. Призначати також при повітряній та морській хворобах, хворобі Меньєра. Піридоксину гідрохлорид попереджує або зменшує токсичні ефекти (особливо поліневрити) при лікуванні протитуберкульозними препаратами. Лікуванняпіридоксинзалежних судом.

Протипоказання. Підвищена чутливість до піридоксину гідрохлориду. Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки (у зв’язку з можливим підвищенням кислотності шлункового соку). Захворювання печінки, що перебігають з тяжкою функціональною недостатністю. Ішемічна хвороба серця.

Взаємодія з|із| іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Піридоксин підсилює|посилює| ефектдіуретиків; послаблює|послабив, послаблює|антипаркінсонічну|активністьлеводопи| (але не знижує ефективності комбінаціїлеводопа +карбідопа); потенціює дію серцевих|сердечних|глікозидів у|в, біля| хворих із хронічною серцевою|сердечною|недостатністю; зменшуєнейротоксичну| діюізоніазиду; перешкоджає розвитку офтальмологічних ускладнень, що розвиваються при тривалому застосуванні|вживанні|препаратів левоміцетину резорбтивної|дії (синтоміцин|, хлорамфенікол|); усуває побічні ефекти трициклічних| антидепресантів, обумовлені антихолінергічною| активністю (сухість у роті|у роті|, затримка сечі); знижує снодійний ефект снодійних і седативних засобів; послаблює дію фенітоїну; підвищує стійкість до гіпоксії при застосуванні з глутаміновою кислотою/аспаркамом.

Ефект піридоксину послаблюють|послабив, послаблюють|пеніциламін, циклосерин|, етіонамід|, імуносупресори, ізоніазид, гормональні контрацептиви, гідралазину сульфат; кортикостероїди зменшують кількість вітамінуВ6 в організмі.

Особливості застосування|вживання|. З|із| обережністю застосовувати при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки (можливе підвищення кислотності шлункового соку), ішемічній хворобі серця, тяжкій|тяжкої|функціональній недостатності печінки (піридоксин у великих дозах може викликати|спричинити| погіршення її функції).

Обмін піридоксину знижується при регулярному вживанні|вжитку, використанні| алкоголю.

Може спричинити хибнопозитивний результат проби на уробіліноген із використанням реактиву Ерліха.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Препарат призначати у період вагітності при токсикозі вагітних і при блюванні у вагітних. При призначенні препарату у період годування груддю можливе пригнічення лактації, що іноді використовується для лікувального ефекту.

Здатність|спроможність|впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Препарат зазвичай не впливає на здатністькерувати автомобілем або працювати зі складними механізмами, однак|однак|слід враховувати можливість розвитку побічних реакцій з боку ЦНС.

Спосіб застосування|вживання| та дози. Призначативнутрішньом’язово, внутрішньовенноабо підшкірно у випадках, коли пероральний прийом неможливий.

Курс лікування індивідуальний і визначається типом|видом|і тяжкістю|тягарем|захворювання.

Розчин готувати безпосередньо перед застосуванням: разову дозу препарату розвести в 1–2 мл води для ін’єкцій або 0, 9 % розчині натрію хлориду.

ГіповітамінозВ6. Призначати у добовій дозі 50–100 мг (1–2 мл) за 1–2 введення; курс лікування – 3–4 тижні.

Анемія сидеробластна. Призначативнутрішньом’язово у дозі 100 мг (2мл|) 2 рази на тиждень. Доцільно одночасно призначати фолієву| кислоту, вітамін В12, рибофлавін.

Паркінсонізм. Призначати внутрішньом’язово у добовій дозі 100 мг (2мл|). Курс лікування – 20–25 ін’єкцій; через 2–3 місяці провести повторну терапію. За іншою схемою лікування починати з добової дози 50–100 мг (1–2 мл|), потім щодня дозу підвищувати на 50 мг (1 мл|) і довести її до добової дози 300–400 мг (6–8 мл|) у вигляді одноразової|однократної| ін’єкції протягом 12–15 днів.

Депресії інволюційного віку. Призначативнутрішньом’язово у добовій дозі 200 мг (4мл|); курс лікування – 20–25 ін’єкцій.

Застосування препаратів групи ізоніазиду. Профілактично призначати у добовій дозі 5–10 мг (0, 1–0, 2 мл) протягом усього курсу лікуванняізоніазидом.