ПЕРИНДОПРИЛ КРКА таблетки 4 мг

КРКА, д.д., Ново место

Rp

Форма випуску та дозування

Таблетки, 4 мг
Таблетки, 8 мг

Таблетки, 4 мг

Упаковка

Блістер №10x3
Блістер №10x9

Блістер №10x3

Аналоги

bioequivalence-icon

Rp

ПРЕСТАРІУМ 2,5 мг 2,5 мг

Лє Лаборатуар Серв'є(FR)

Таблетки

bioequivalence-icon

Rp

ПРЕСТАРІУМ 4 мг 4 мг

Лаб. Серв'є Індастрі(FR)

Таблетки

bioequivalence-icon

Rp

ПРЕСТАРІУМ 5 мг 5 мг

Лє Лаборатуар Серв'є(FR)

Таблетки

bioequivalence-icon

Rp

ПРЕСТАРІУМ 8 мг 8 мг

Лаб. Серв'є Індастрі(FR)

Таблетки

bioequivalence-icon

Rp

ПРЕСТАРІУМ 10 мг 10 мг

Лє Лаборатуар Серв'є(FR)

Таблетки

Класифікація

Класифікація еквівалентності

N/A

info

Діюча речовина

ПЕРИНДОПРИЛ

Форма товару

Таблетки

Умови відпуску

за рецептом

Rp

Реєстраційне посвідчення

UA/14789/01/01

Дата останнього оновлення: 19.01.2021

Загальна інформація

  • Термін дії реєстраційного посвідчення: 30.12.2075
  • Склад: 1 таблетка містить 4 мг периндоприлу у вигляді солі терт-бутиламіну
  • Торгівельне найменування: ПЕРИНДОПРИЛ КРКА
  • Умови відпуску: за рецептом
  • Фармакотерапевтична група: Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ). Периндоприл.

Упаковка

Блістер №10x3

Інструкція

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

Периндоприл KРKA

(PerindoprilKRKA)

Склад:

діюча речовина: периндоприлу терт-бутиламін;

1 таблетка містить 4 мг або 8 мг периндоприлу у вигляді солі терт-бутиламіну;

допоміжні речовини:

кальцію хлорид,

гексагідрат; лактози моногідрат; кросповідон; целюлоза мікрокристалічна; кремнію діоксид колоїдний безводний; магніюстеарат.

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічнівластивості:

таблетки по 4 мг: овальні, трохи двоопуклі таблетки від білого до майже білого кольору, зі скошеними краями та насічкою з одного боку.

таблетки по 8 мг: круглі, трохи двоопуклі таблетки від білого до майже білого кольору, зі скошеними краями та насічкою з одного боку.

Фармакотерапевтична група. Інгібіториангіотензинперетворювальногоферменту (АПФ). Периндоприл. Код АТХ С09А А04.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Периндоприл є інгібіторомангіотензинперетворювальногоферменту (АПФ), який перетворюєангіотензинI наангіотензинII. Ангіотензинперетворювальнийфермент, абокіназа, єексопептидазою, що дає можливість перетворюватиангіотензинI наангіотензинII, а також спричиняє розпадвазодилататорногоагентабрадикінінуз утворенням неактивногогептапептиду. Гальмування активностіангіотензинперетворювальногоферменту призводить до зменшення концентраціїангіотензинуII у плазмі крові, підвищення активності реніну у плазмі крові (за рахунок пригнічення негативного зворотного зв’язку на вивільнення реніну) і зниження секреції альдостерону. Оскількиангіотензинперетворювальнийфермент блокуєбрадикінін, гальмування активності цього ферменту призводить до збільшення активності циркулюючої та локальноїкалікреїн-кініновоїсистеми, а отже, – до активації системипростагландинів. Такий механізм сприяє дії інгібіторів АПФ щодо зниження артеріального тиску і частково відповідає за появу деяких побічних ефектів (наприклад кашлю).

Периндоприл в організмі перетворюється на активний метаболіт –периндоприлат. Інші метаболіти не демонструють активності вінгібуванніАПФ в експериментальних умовах.

Артеріальна гіпертензія.

Периндоприл проявляє активність при слабкій, помірній і тяжкій артеріальній гіпертензії. Він знижує систолічний тадіастолічнийартеріальний тиск як у положенні пацієнта лежачи, так і в положенні стоячи.

Периндоприлзнижує загальний периферичний опір, що призводить до зменшення системного артеріального тиску. Збільшення периферичного кровообігу відбувається практично без зміни частоти серцевих скорочень. Як правило, збільшується нирковийкровотік, при цьому швидкістьклубочковоїфільтрації практично не змінюється.

Максимальнийантигіпертензивнийефект розвивається через 4-6 годин після однократного прийому та зберігається щонайменше 24 години: співвідношення Т/Р (максимальна ефективність/мінімальна ефективність упродовж доби)периндоприлустановить 87-100 %. Артеріальний тиск знижується швидко. У пацієнтів, які відповіли на лікування, нормалізація артеріального тиску відбувається протягом місяця та зберігається безтахіфілаксії.

У разі припинення застосуванняпериндоприлуефекту відміни не виникає.

Периндоприлзменшує гіпертрофію лівого шлуночка.

Клінічні дослідження довели, щопериндоприлмає судинорозширювальні властивості. Він покращує еластичність великих артерій та зменшує співвідношення товщини стінки до просвіту судини для малих артерій.

Комбінована терапія зтіазиднимдіуретикомвиявляє адитивнийсинергійнийефект. Комбінація інгібітору АПФ татіазидногодіуретикатакож зменшує ризикгіпокаліємії, спричиненоїдіуретиком.

Серцева недостатність.

В експериментальних дослідженнях застійну серцеву недостатність було викликано перев’язуванням коронарної артерії та доведено, щопериндоприлзменшує гіпертрофію міокарда та надмірну кількістьсубендокардіальногоколагену, відновлює співвідношення міозину таізоензимута знижує частоту виникненняреперфузійноїаритмії.

Периндоприлутерт-бутиламінполегшує роботу серця шляхом зменшення перед- тапіслянавантаженняна серце.

Дослідження за участю пацієнтів із серцевою недостатністю продемонстрували:

- зменшення тиску наповнення правого та лівого шлуночків,

- зниження системного периферичного опору,

- збільшення серцевого індексу та покращення серцевого викиду,

- збільшення регіонального м’язового кровотоку в міокарді.

У ході порівняльних досліджень перше призначення 2 мгпериндоприлупацієнтам із серцевою недостатністю легкого та середнього ступеня не було пов’язане з будь-яким достовірним зниженням артеріального тиску порівняно з таким при застосуванні плацебо.

Фармакокінетика.

Абсорбція.

Після перорального прийомупериндоприлшвидко всмоктується, максимальна концентрація у плазмі крові досягається протягом 1 години. Період напіврозпадупериндоприлуу плазмі крові становить 1 годину.

Периндоприл єпроліками. 27 % загальної кількості прийнятогопериндоприлувизначається в крові у вигляді активного метаболіту –периндоприлату. Крім активного метаболіту –периндоприлату– препарат утворює 5 метаболітів, які є неактивними. Максимальна концентраціяпериндоприлатуу плазмі крові досягається через 3-4 години після прийому.

Прийом їжі зменшує перетворенняпериндоприлуупериндоприлат, отже, зменшується йогобіодоступність, тому добову дозупериндоприлутерт-бутиламінурекомендується приймати одноразово вранці перед їдою.

Відзначається лінійна залежність між дозоюпериндоприлута його концентрацією у плазмі крові.

Розподіл.

Об’єм розподілу незв’язаногопериндоприлатустановить приблизно 0, 2 л/кг. Зв’язуванняпериндоприлатуз білками плазми становить 20 %, головним чином ‒ зангіотензинперетворювальнимферментом, але цей показник єдозозалежним.

Виведення.

Периндоприлатвиводиться із сечею. Період остаточногонапіввиведеннянезв’язаної фракції становить приблизно 17 годин. Стадія рівноважної концентрації у плазмі крові настає через 4 дні від початку лікування.

Особливі групи пацієнтів.

Виведенняпериндоприлатууповільнюється у пацієнтів літнього віку, а також у пацієнтів із серцевою або нирковою недостатністю. Рекомендовано підбирати дозу для пацієнтів з нирковою недостатністю, враховуючи ступінь недостатності (кліренсу креатиніну).

Діалізнийкліренспериндоприлату– 70 мл/хв.

Кінетикапериндоприлузмінюється у хворих на цироз печінки: печінковий кліренспериндоприлузменшується вдвічі. Однак кількістьпериндоприлату, що утворюється, не зменшується. Отже, таким хворим не потрібно коригувати дозу.

Клінічні характеристики.

Показання.

– Артеріальна гіпертензія.

– Серцева недостатність.

– Запобігання виникненню повторного інсульту у пацієнтів зцереброваскулярними захворюваннями.

– Запобігання серцево-судинним ускладненням у пацієнтів із документально підтвердженою стабільною ішемічною хворобою серця.

Для зменшення ризику виникнення інфаркту міокарда та серцевої недостатності (за результатами дослідження EUROPA) застосовують довготривале лікування.

Протипоказання.

– Підвищена чутливість додіючої речовини або до будь-якого іншого інгредієнта препарату, а також до інших інгібіторівангіотензинперетворювальногоферменту (АПФ).

– Наявністьангіоневротичногонабряку в анамнезі, пов’язаного з попереднім лікуванням інгібіторамиангіотензинперетворювальногоферменту (АПФ).

Спадковий абоідіопатичний

ангіоневротичнийнабряк.

– Одночасне призначення з препаратами, що містять діючу речовинуаліскіренпацієнтам хворим на цукровий діабет, або з нирковою недостатністю (швидкістьклубочковоїфільтрації < 60 мл/хв/1, 73 м2) (див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

– Планування вагітності та вагітність.

– Дитячийвік.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Лікарські засоби, що викликаютьгіперкаліємію.

Деякі лікарські засоби або терапевтичні класи лікарських засобів можуть викликатигіперкаліємію, а саме: аліскірен, солі калію, калійзберігаючідіуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторівангіотензинуІІ, нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), гепарини, імуносупресори, такі якциклоспоринаботакролімус, триметоприм. Одночасний прийом вказаних лікарських засобів підвищує ризик виникненнягіперкаліємії.

Протипоказано одночасне застосуванняпериндоприлузаліскіреномпацієнтам, хворим на цукровий діабет, або пацієнтам з порушеною функцією нирок з огляду на підвищений ризик виникненнягіперкаліємії, погіршення функції нирок, кардіоваскулярноїзахворюваності і смертності та не рекомендовано всім іншим групам пацієнтів.

Одночасне застосування інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторівангіотензину.

За опублікованими даними відомо, що у пацієнтів зі встановленим атеросклерозом, серцевою недостатністю або цукровимдібетом з ураженням органів-мішеней одночасне застосування інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторівангіотензинусупроводжувалося підвищенням частоти виникнення артеріальноїгіпотензії, непритомності, гіперкалієміїта погіршенням функції нирок (в тому числі гострої ниркової недостатності) порівняно змонотерапієюпрепаратами, що впливають наренін-ангіотензин-альдостероновусистему. Подвійна блокада (тобто комбінація інгібітору АПФ з антагоністами рецепторівангіотензинуІІ) може бути застосована в індивідуальних випадках та під ретельним контролем функції нирок, рівня калію та артеріального тиску.

Естрамустин. Підвищення ризику виникнення побічних реакції, таких якангіоневротичнийнабряк (ангіоедема).

Калійзберігаючідіуретики(наприкладтриамтерен, амілорид), солі калію.

Виникненнягіперкаліємії(можливо, летальної) особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю (адитивнийгіперкаліємічнийефект). Вищезазначені препарати не рекомендовані для одночасного застосування зпериндоприлом. Однак якщо одночасне призначення вищезазначених речовин є необхідним, їх слід застосовувати з обережністю та проводити частий моніторинг калію плазми крові.

Літій. При застосуванні інгібіторів АПФ з препаратами літіюможливе оборотне підвищення концентрації літію у плазмі і, відповідно, підвищення ризику його токсичної дії. Не рекомендується застосовуватипериндоприлз препаратами літію. У разі доведеної необхідності такого призначення обов’язково ретельно контролювати рівень літію у плазмі крові.

Одночасне застосування, що потребує особливої уваги.

Протидіабетичнізасоби (інсулін, пероральні цукрознижувальні засоби). Епідеміологічні дослідження припускають, що одночасне застосування інгібіторів АПФ та цукрознижувальних засобів (інсулін, пероральні цукрознижувальні засоби) може призвести до посилення цукрознижувального ефекту з ризиком розвитку гіпоглікемії. Найбільш вірогідно цей феномен може виникати у перші тижні комбінованого лікування та у пацієнтів з нирковою недостатністю.

Баклофен. Посиленняантигіпертензивногоефекту. За необхідності слід контролювати артеріальний тиск та адаптувати дозуантигіпертензивнихзасобів.

Діуретики. У пацієнтів, які приймаютьдіуретики, та особливо тих, у кого порушений водно-електролітний обмін, можливе надмірне зниження артеріального тиску після початку лікування інгібітором АПФ. Імовірність розвитку гіпотензивного ефекту знижується завдяки відмінідіуретика, підвищенню об’єму циркулюючої крові або споживанню солі перед початком терапіїпериндоприлутерт-бутиламіном. Лікування слід розпочинати з низьких доз та поступово їх збільшувати.

При артеріальній гіпертензії, коли попередньо призначенийдіуретикміг спричинити недостатність води/електролітів, його необхідно відмінити перед початком лікування інгібітором АПФ (у таких випадках прийомдіуретикаможе бути поновлено з часом) або призначити інгібітор АПФ у низькій дозі з поступовим її підвищенням.

При застійній серцевій недостатності на фоні прийомудіуретикаприйомінгібітору АПФ слід розпочинати з мінімальної дози, можливо, після зниження дозидіуретика.

У будь-якому випадку необхідно контролювати функцію нирок (рівень креатиніну) протягом перших тижнів лікування інгібітором АПФ.

Калійзберігаючідіуретики(еплеренон, спіронолактон). У разі одночасного застосуванняеплеренонуабоспіронолактонув дозах від 12, 5 мг до 50 мг на день з низькими дозами інгібітору АПФ необхідно:

- у випадку недотримання рекомендацій щодо призначення даної комбінації існує ризик виникненнягіперкаліємії(можливо, летальної) під час лікування пацієнтів із серцевою недостатністю ІІ-ІV класу за NYHA та фракцією викиду < 40 %, які попередньо лікувалися інгібітором АПФ та петльовимдіуретиком;

- перед призначенням такої комбінації слід впевнитися у відсутностігіперкалієміїта ниркової недостатності;

- рекомендовано проводити ретельний моніторингкалієміїтакреатинінеміїщотижнево під час першого місяця лікування та щомісячно надалі.

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), включаючи ацетилсаліцилову кислоту 3 г/добу. Можливе послабленняантигіпертензивногоефекту у разі одночасного застосування інгібіторів АПФ з НПЗЗ, такими як: ацетилсаліцилова кислота у протизапальних дозах, інгібітори ЦОГ‑2, неселективні НПЗЗ. Одночасне застосуванняінгібіторів АПФ та НПЗЗ може призвести до збільшення ризику погіршення функції нирок, у тому числі імовірності розвитку гострої ниркової недостатності, підвищення рівня калію у плазмі крові, особливо у пацієнтів із порушенням функції нирок в анамнезі. Таку комбінацію слід призначати з обережністю, зокрема пацієнтам літнього віку. Пацієнтам слід відновити водний баланс, а такожнеобідноприділити увагу моніторингу функції нирок одразу після призначення комбінованої терапії та періодично надалі.

Одночасне застосування, що потребує деякої уваги.

Антигіпертензивнізасоби тавазодилататори. Одночасне застосуванняантигіпертензивнихзасобів може підвищити гіпотензивний ефектпериндоприлутерт-бутиламіну. Одночасне застосування з нітрогліцерином та іншими нітратами або з іншимивазодилататорамиможе сприяти додатковому зниженню артеріального тиску.

Гліптини(лінагліптин, саксагліптин, ситагліптин, вільдагліптин). У пацієнтів, яким призначено комбінаціюгліптинута інгібітору АПФ, можливе підвищення ризику виникненняангіоедемивнаслідок того, щогліптинзнижує активністьдипептилпептидази-ІV(ДПП-ІV).

Одночасне застосування деякиханестетиків, трициклічних антидепресантів абоантипсихотропнихзасобів з інгібіторами АПФ може призвести до подальшого зниження артеріального тиску.

Симпатоміметикиможуть послаблятиантигіпертензивнудію інгібіторів АПФ.

Золото. Нітратоподібнареакція (симптомами є: почервоніння обличчя, нудота, блювання та артеріальнагіпотензія) зустрічається рідко у пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори АПФ, включаючипериндоприл, та ін’єкційні препарати золота (натріюауротіомалат).

Естрогени.

При одночасному застосуванні можливе зменшенняантигіпертензивноїдії препарату за рахунок затримки рідини в організмі.

Засоби, що пригнічують функцію кісткового мозку, разом із інгібіторами АПФ підвищують ризикнейтропеніїта/або агранулоцитозу.

Алкоголь, діуретики, антигіпертензивнізасоби, трициклічні антидепресанти потенціюють гіпотензивний ефектпериндоприлута підвищують ризик розвитку ортостатичноїгіпотензії.

Особливості застосування.

Перед початком та під час застосування препарату необхідно проводити моніторинг артеріального тиску, функцій нирок і рівня калію у плазмі крові.

Стабільна ішемічна хвороба серця:

У випадку, якщо протягом першого місяця лікуванняпериндоприломвідбувся епізод нестабільної стенокардії (будь-якої тяжкості), необхідно ретельно зважити співвідношення ризик/користь, перш ніж як вирішувати питання про продовження терапії.

Артеріальнагіпотензія.

Прийом інгібіторів АПФ може спричинити зниження артеріального тиску. Симптоматична артеріальнагіпотензіяспостерігається рідше у пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією та є більш вірогідною у пацієнтів згіповолемією, у тих, хто приймаєдіуретики, знаходиться на дієті з обмеженням кількості солі, у пацієнтів на діалізі, у пацієнтів з діареєю або блюванням або у пацієнтів з тяжкоюренінозалежноюартеріальною гіпертензією. Симптоматична артеріальнагіпотензіяє більш вірогідною у пацієнтів з симптоматичною серцевою недостатністю, із супутньою нирковою недостатністю або без неї. Виникнення симптоматичної артеріальноїгіпотензіїнайбільш вірогідне у пацієнтів з більш тяжким ступенем серцевої недостатності, які приймають великі дозипетльовихдіуретиків, маютьгіпонатрієміюабо ниркову недостатність функціонального характеру. Для зниження ризику симптоматичної артеріальноїгіпотензіїна початку терапії та на етапі підбору доз пацієнтам необхідно знаходитися під ретельним наглядом лікаря. Такі самі застереження існують для пацієнтів з ішемічною хворобою серця абоцереброваскулярнимизахворюваннями, у яких надмірне зниження артеріального тиску може спричинити інфаркт міокарда або інсульт.

При виникненні артеріальноїгіпотензіїпацієнту слід надати горизонтального положення та у разі необхідності ввести внутрішньовенно 0, 9 % (9 мг/мл) розчин натрію хлориду. Транзиторнагіпотензіяне є протипоказанням для подальшого застосування препарату, який зазвичай можна застосовувати без будь-яких перешкод після відновлення об’єму крові та підвищення артеріального тиску.

У деяких пацієнтів із застійною серцевою недостатністю з нормальним або зниженим артеріальним тискомпериндоприлутерт-бутиламінможе спричинити додаткове зниження системного артеріального тиску. Цей ефект є передбачуваним і зазвичай не потребує відміни препарату. Якщо артеріальнагіпотензіястає симптоматичною, може виникнути необхідність зниження дози або відміни препарату.

Стеноз аортального тамітральногоклапанів/гіпертрофічнакардіоміопатія.

Як і інші інгібітори АПФ, периндоприлутерт-бутиламінпризначають з обережністю пацієнтам зі стенозоммітральногоклапана або обструкцією виходу з лівого шлуночка (аортальний стеноз або гіпертрофічнакардіоміопатія).

Ниркова недостатність.

У разі ниркової недостатності (кліренс креатиніну < 60 мл/хв) початкова дозапериндоприлупризначається відповідно до кліренсу креатиніну пацієнта (див. розділ«Спосіб застосування та дози»), а далі–залежно від відповіді пацієнта на лікування. Моніторинг калію та креатиніну є звичайним стандартом для таких пацієнтів.

У пацієнтів із симптоматичною серцевою недостатністю артеріальнагіпотензія, що виникає на початку застосування інгібіторів АПФ, може призвести до порушення функції нирок, у деяких випадках–із виникненням гострої ниркової недостатності, яка зазвичай є оборотною.

У деяких пацієнтів з двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки при застосуванні інгібіторів АПФ спостерігалося збільшення рівнів сечовини крові та креатиніну у сироватці крові, які зазвичай поверталися до норми після припинення лікування. Це особливо стосується пацієнтів із нирковою недостатністю. При наявності супутньоїреноваскулярноїгіпертензії ризик виникнення тяжкої артеріальноїгіпотензіїта ниркової недостатності підвищується. У таких пацієнтів лікування слід починати під ретельним спостереженням лікаря з маленьких доз та з обережноютитрацієюдоз. Враховуючи вищесказане, лікуваннядіуретикамиможе сприяти виникненню артеріальноїгіпотензії, тому їх потрібно відмінити та проводити моніторинг функції нирок у перші тижні лікуванняпериндоприлутерт-бутиламіном.

У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією, у яких до початку лікування не було виявленореноваскулярнихзахворювань, розвивалося підвищення сечовини крові та креатиніну сироватки крові, зазвичай незначне та тимчасове, особливо колипериндоприлутерт-бутиламінпризначали одночасно здіуретиком. Але це більш характерно для пацієнтів з уже існуючою нирковою недостатністю. Може стати необхідним зниження дози та/або відмінадіуретиката/абопериндоприлутерт-бутиламіну.

Пацієнти, які знаходяться на гемодіалізі.

У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі з використаннямвисокопроточнихполіакриловихмембран та приймають супутню терапію інгібіторами АПФ, виникали реакції анафілактичного типу. Тому для таких пацієнтів необхідно прийняти рішення щодо використання іншого типудіалізнихмембран або іншого класуантигіпертензивнихпрепаратів.

Пацієнти після трансплантації нирки

Досвід щодо призначенняпериндоприлутерт-бутиламінупацієнтам після нещодавно перенесеної операції з трансплантації ниркивідсутній.

Гіперчутливість/ангіоневротичнийнабряк.

Повідомлялося про рідкісні випадки виникненняангіоневротичногонабряку обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосової щілини та/або гортані у пацієнтів під час застосування інгібіторів АПФ, у тому числіпериндоприлутерт-бутиламіну. Це може статися будь-коли під час лікування. У таких випадках необхідно терміново відмінитипрепараті встановити відповідний нагляд за станом пацієнта до повного зникнення симптомів. У тих окремих випадках, коли набряк розповсюджується лише у зоні обличчя та губ, стан пацієнта, як правило, покращується без лікування. Призначенняантигістаміннихпрепаратів може бути корисним для зменшення симптомів.

Ангіоневротичнийнабряк, пов`язаний з набряком гортані, може призвести до летальних наслідків. У випадках, коли набряк розповсюджується на язик, голосову щілину або гортань, що спричиняє обструкцію дихальних шляхів, необхідно термінове проведення невідкладної терапії, яка може включати введення адреналіну та/або забезпечення прохідності дихальних шляхів. Пацієнтам слід знаходитись під ретельним медичним наглядом до повного зникнення симптомів, що виникли, та стабілізації стану.

Пацієнти в анамнезі, зангіоневротичнимнабряком, що не був пов'язаний з прийомом інгібітору АПФ, знаходяться в групі підвищеного ризику щодо виникненняангіоедемипід час прийому інгібітору АПФ.

Повідомлялося про рідкісні випадки виникненняінтестинальногоангіоневротичногонабряку у пацієнтів під час лікування інгібіторами АПФ. У таких пацієнтів спостерігався абдомінальний біль (з нудотою або блюванням чи без них); у деяких випадках не спостерігалося попередньогоангіоневротичногонабряку обличчя та рівень С-1 естерази був у нормі. Діагнозінтестинальногоангіоневротичногонабряку був встановлений під час комп’ютерної томографії черевної порожнини або ультразвукового дослідження, або під час хірургічного втручання. Після відміни інгібітору АПФ симптомиангіоневротичногонабряку зникали. Інтестинальнийангіоневротичнийнабряк необхідно виключити під час проведення диференційного діагнозу у пацієнтів з абдомінальним болем, які приймають інгібітори АПФ.

Анафілактоїдніреакції під часплазмаферезуліпопротеїдів низької щільності (ЛНЩ).

Рідко у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, під час проведенняплазмаферезуліпопротеїдів низької щільності (ЛНЩ) з використаннямдекстрансульфату, можуть виникнути небезпечні для життяанафілактоїдніреакції. Розвиткуанафілактоїднихреакцій можна уникнути, якщо перед проведенням кожногоплазмаферезутимчасово припиняти лікування інгібіторами АПФ.

Анафілактоїдніреакції під час десенсибілізуючої терапії.

У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, під час десенсибілізуючого лікування препаратами, що містять бджолину отруту, можуть виникатианафілактоїдніреакції. Цих реакцій можна уникнути при тимчасовому припиненні застосування інгібітору АПФ, але реакції можуть виникнути знову при необережному проведенні провокаційних проб.

Печінкова недостатність.

Випадки, коли на фоні прийому інгібітору АПФ розвивається синдром, що починається зхолестатичноїжовтяниці та прогресує у швидкоплинний некроз печінки та іноді смерть, зустрічаються рідко. Механізм розвитку даного синдрому невідомий. Пацієнтам, у яких розвинулася жовтяниця або значне підвищення печінкових ферментів на фоні прийому інгібітору АПФ, необхідно припинити його прийом та отримати відповідне медичне обстеження і лікування.

Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія.

Серед пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, було зареєстровано випадкинейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопеніїта анемії. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та при відсутності інших факторів ризикунейтропеніявиникає рідко. Периндоприлслід призначати дуже обережно пацієнтам зколагенозамипід час терапіїімуносупресорами, алопуриноломабопрокаїнамідомабо при поєднанні цих обтяжуючих факторів, особливо на тлі існуючого порушення функції нирок. Іноді у вищезазначених пацієнтів можуть розвиватися серйозні інфекції, які в поодиноких випадках не відповідають на інтенсивнуантибіотикотерапію. Якщопериндоприлпризначається таким пацієнтам, рекомендовано періодично контролювати кількість лейкоцитів крові, а пацієнти мають знати, що необхідно сповіщати про будь-який прояв інфекційного захворювання (біль у горлі, лихоманку).

Расовий фактор.

Інгібітори АПФ частіше спричиняють виникненняангіоневротичногонабряку у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас. Як й інші інгібітори АПФ, периндоприлменш ефективно знижує артеріальний тиск у пацієнтів негроїдної раси, ніж у пацієнтів інших рас, що, можливо, пояснюється низьким рівнем реніну у крові пацієнтів з артеріальною гіпертензією з популяції афро-американців.

Кашель.

Повідомлялося про виникнення кашлю на тлі терапії інгібіторами АПФ. За характеристиками кашель є непродуктивним, стійким та припиняється після відміни препарату. Кашель, спричинений прийомом інгібіторів АПФ, потрібно враховувати під час проведення диференційного діагнозу кашлю.

Хірургічне втручання/анестезія.

Периндоприлможе блокувати вторинне утворенняангіотензинуІІ у відповідь на компенсаторне вивільнення реніну у пацієнтів при хірургічному втручанні або під час проведення анестезії препаратами, що викликаютьгіпотензію. Препарат слід відмінити за один день до хірургічного втручання. У разі виникнення артеріальноїгіпотензії, якщо вважається, що вона спричинена зазначеним механізмом, стан хворого можна нормалізувати збільшенням об’єму циркулюючої крові.

Гіперкаліємія.

У деяких пацієнтів на тлі прийому інгібіторів АПФ, у тому числіпериндоприлу, відзначалося збільшення концентрації калію у сироватці крові. До факторів ризику виникненнягіперкалієміїналежать ниркова недостатність, погіршення функції нирок, вік (понад 70 років), цукровий діабет, інтеркурентністани, такі як дегідратація, гостра серцева декомпенсація, метаболічний ацидоз та одночасне застосуваннякалійзберігаючихдіуретиків(наприкладспіронолактону, еплеренону, триамтеренуабоамілориду), харчових добавок, що містять калій, або замінників солі з калієм, або прийомом інших препаратів, які спричинюють підвищення концентрації калію в сироватці крові (наприклад гепарину). Застосування харчових добавок, що містять калій, калійзберігаючихдіуретиківабо замінників солі з калієм, особливо у пацієнтів із порушенням функції нирок, може призвести до значного підвищення рівня калію у сироватці крові. Гіперкалієміяможе спричинити виникнення серйозної, іноді летальної аритмії. Якщо одночасне застосуванняпериндоприлута будь-якої з вищезазначених речовин вважається доречним, їх слід застосовувати з обережністю та з частим моніторингом рівня калію в сироватці крові.

Пацієнти, хворі на цукровий діабет.

Пацієнтам, хворим на цукровий діабет, які приймають пероральні цукрознижувальні засоби або отримують інсулін, необхідно ретельно контролювати рівень глікемії протягом першого місяця терапії інгібіторами АПФ.

Літій.

Одночасний прийом літію тапериндоприлузазвичай не рекомендований (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Калійзберігаючіпрепарати, харчові добавки, що містять калій або замінники солі з калієм.

Одночасне застосуванняпериндоприлузкалійзберігаючимипрепаратами або харчовими добавками, що містять калій, не рекомендується.

Подвійна блокадаренін-ангіотензин-альдостероновоїсистеми (РААС).

Наявні повідомлення щодо виникнення артеріальноїгіпотензії, непритомності, інсульту, гіперкалієміїта порушення функції нирок (в т. ч. гострої ниркової недостатності), особливо при одночасному прийомі препаратів, що впливають на РААС. Комбінація інгібітору АПФ (іАПФ) з блокатором рецепторівангіотензинуІІ (БРА) або заліскіреномз огляду на подвійну блокадуренін-ангіотензин-альдостероновоїсистеми не рекомендована.

Пацієнтам, хворим на цукровий діабет, або з нирковою недостатністю (швидкістьклубочковоїфільтрації < 60 мл/хв/1, 73 м2)одночасний прийом заліскіреномпротипоказаний (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Допоміжні речовини

До складу препарату входить лактоза, тому пацієнтам з рідкою спадковою непереносимістю галактози, синдромоммальабсорбціїглюкози-галактози, недостатністю лактазиЛаппане рекомендується прийматипериндоприлутерт-бутиламін.

Застосування уперіодвагітностіабогодуваннягруддю.

Вагітність. Застосування інгібіторів АПФ протипоказане під час вагітності, а також жінкам які планують завагітніти.

Пацієнток при плануванні вагітності слід перевести на альтернативнуантигіпертензивнутерапію, що має доведений профіль безпеки для вагітних. ПіслявстановленнявагітностілікуванняінгібіторамиАПФнеобхіднонегайноприпинитита, занеобхідності, призначитиальтернативнутерапію.

Відомо, що прийом інгібіторів АПФ під час ІІ та ІІІ триместрів вагітності призводить дофетотоксичностітанеонатальноїтоксичності.

У разі, якщо жінка приймала інгібітор АПФ під час ІІ триместру вагітності, дитині рекомендовано провести ультразвукове дослідження функції нирок та кісток черепа. Новонароджені, матері яких приймали інгібітори АПФ під час вагітності, мають знаходитися під ретельним наглядом через можливість виникнення артеріальноїгіпотензії.

Годування груддю. Противопоказанозастосуванняпериндоприлутерт-бутиламінув період годування груддю у зв'язку з відсутністюданих щодо його проникнення у грудне молоко. Під час годування груддю необхідно альтернативне лікування із більш дослідженим профілем безпеки.

Фертильність. Вплив на репродуктивну здатність або фертильність відсутній.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Периндоприлутерт-бутиламінне виявляє прямого впливу на здатність керувати транспортними засобами або працювати з автоматизованими системами. Але у деяких пацієнтів можуть виникати індивідуальні реакції, пов’язані зі зниженням артеріального тиску, особливо на початку лікування або при одночасному застосуванні з іншимиантигіпертензивнимипрепаратами. Як результат, здатність керувати транспортними засобами або працювати з автоматизованими системами може бути зниженою.

Спосіб застосування та дози.

Препарат призначений дорослим для перорального застосування.

Рекомендується застосовуватипериндоприл1 раз на добу вранці перед вживанням їжі.

Дозу підбирати індивідуально для кожного пацієнта з урахуванням показання для застосування, профілю пацієнта та показників артеріального тиску.

У разі необхідності отримання меншого дозування (2 мг) слід застосовуватипериндоприлв іншій лікарській формі.

Артеріальна гіпертензія.

Периндоприл можна призначати якмонотерапіюабо в комбінації з препаратами інших класівантигіпертензивнихзасобів.

Рекомендована початкова доза становить 4 мг 1 раз на добу, вранці.

Пацієнтам із високою активністю

ренін-ангіотензин-альдостероновоїсистем

и (особливо пацієнтам ізреноваскулярноюартеріальною гіпертензією,

порушенням

водно-електролітного балансу, серцевою недостатністю або тяжкою артеріальною гіпертензією, а також пацієнтам літнього віку) через можливість виникнення раптового зниження артеріального тиску (гіпотензіяпершої дози) рекомендується початкова доза 2 мг під наглядом лікаря, якщо потрібно – в умовах стаціонару.

Через 1 місяць лікування дозу можна підвищити до максимальної дози 8 мг 1 раз на добу.

На початку терапіїпериндоприломможливе виникнення симптоматичноїгіпотензії, особливо у пацієнтів, які застосовуютьдіуретики. Таким пацієнтам розпочинати лікуванняпериндоприломслід з обережністю, оскільки у них може бути дефіцит

води та/або солі

. Якщо це можливо, слід припинити застосуваннядіуретиказа 2-3 дні до початку лікуванняпериндоприлом.

Для пацієнтів з артеріальною гіпертензією, якщо не можна припиняти застосуваннядіуретиків, лікуванняпериндоприломслід розпочинати з добової дози 2 мг. У таких пацієнтів слід контролювати функцію нирок та рівень калію у сироватці крові. Подальше підвищення дозуванняпериндоприлуслід здійснювати залежно від показників артеріального тиску, а у разі необхідності лікуваннядіуретикамиможна відновити.

Пацієнтам літнього віку лікування слід розпочинати з дози 2 мг, яку можна підвищити до 4 мг через 1 місяць лікування, а потім, у разі необхідності, залежно від функцій нирок – до 8 мг з урахуванням функції нирок (див. таблицю нижче).

Серцева недостатність.

Пацієнтам із серцевою недостатністю, якимпериндоприлутерт-бутиламінзазвичай призначають одночасно здіуретиком, що виводить калій, та/абодигоксином, та/або β-блокатором, лікування рекомендовано розпочинати під ретельним медичним наглядом та з початкової дози 2 мг, яку приймають вранці. Через 2 тижні за умови доброїпереносимостіпрепарату дозу можна підвищити до 4 мг 1 раз на добу. Дозу підбирають індивідуально, залежно від клінічного стану пацієнта.

Лікування пацієнтів із тяжкою серцевою недостатністю та інших пацієнтів із групи високого ризику (з порушенням функцій нирок та схильністю до порушень рівня електролітів, пацієнтів, які отримують одночасну терапіюдіуретикамита/абовазодилататорами) слід розпочинати під ретельним медичним наглядом.

У пацієнтів з високим ризиком виникнення симптоматичноїгіпотензії, зокрема у пацієнтів із дефіцитом електролітів згіпонатріємієюабо без неї, у пацієнтів ізгіповолемієюабо у тих, хто отримував інтенсивну терапіюдіуретиками, слід провести корекцію вищезазначених станів, якщо можна, до початку терапіїпериндоприлом. Артеріальний тиск, функцію нирок та рівень калію у сироватці крові слід ретельно контролювати до початку та в ході лікуванняпериндоприлом.

Запобігання серцево-судинним ускладненням у пацієнтів із документально підтвердженою стабільною ішемічною хворобою серця.

Початкова дозапериндоприлустановить 4 мг 1 раз на добу вранці. Через 2 тижні, за умови гарноїпереносимостіта з урахуванням функцій нирок, дозу підвищити до 8 мг 1 раз на добу.

Пацієнтам літнього віку спочатку призначати препарат у дозі 2 мг 1 раз на добу впродовж 1-го тижня, впродовж наступного тижня – 4 мг 1 раз на добу. Через 1 тиждень дозування підвищити до 8 мг 1 раз на добу. Дозу можна підвищити тільки за умови доброїпереносимостіпопередньої більш низької дози.

Запобігання виникненню повторного інсульту у пацієнтів зцереброваскулярнимизахворюваннями.

Початкова дозапериндоприлудля пацієнтів зцереброваскулярними захворюваннями в анамнезі становить 2 мг на добу у вигляді однократної ранкової дози. Після 2 тижнів лікування дозу підвищити до 4 мг на добута застосовувати впродовж ще 2 тижнів перед початком введенняіндапаміду.

Необхідний ретельний контроль артеріального тиску.

Периндоприл можна призначити у комбінації зіндапамідомабо перейти на застосування фіксованої комбінаціїпериндоприлутаіндапамідуяк перед, так і в ході лікуванняпериндоприлом.

Лікування розпочати у строки від 2 тижнів до кількох років після первинного інсульту.

Пацієнти з порушенням функцій нирок.

Дозування для пацієнтів із нирковою недостатністю залежить від кліренсу креатиніну.

Кліренс креатиніну (мл/хв)

Рекомендована доза

ClCr ³ 60

4 мг/

добу

30 < ClCr < 60

2 мг/добу

15 < ClCr < 30

2 мг через добу

Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі *, ClCr < 15

2 мг у день проведення діалізу

*Діалізнийкліренспериндоприлату

70 мл/хв. Пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, слід застосовуватипериндоприлпісля проведення гемодіалізу.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Пацієнти з печінковою недостатністю не потребують підбору дози препарату (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»).

Діти.

Ефективність та безпека застосування дітям (до 18 років) не вивчалися. Томупериндоприлутерт-бутиламінпризначати дітям не рекомендується.

Передозування.

Інформації про передозуванняпериндоприлунедостатньо. Симптоми, пов’язані з передозуванням інгібіторів АПФ, можуть бути такими: артеріальнагіпотензія, циркуляторнийшок, порушення електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, пальпітація, брадикардія, запаморочення, тривога, кашель тощо.

При передозуванні рекомендується внутрішньовенне введення 0, 9 % розчину натрію хлориду (9 мг/мл). У разі виникнення артеріальноїгіпотензіїпацієнту необхідно надати горизонтального положення з низьким узголів’ям. У разі можливості слід забезпечити пацієнтуінфузіїангіотензинуІІ та/або внутрішньовенне введеннякатехоламінів. Периндоприлможна видалити із системного кровообігу за допомогою гемодіалізу (див. розділ «Особливості застосування»). У разі виникнення резистентної до лікування брадикардії, показане застосування штучного водія ритму. Необхідно встановити постійний моніторинг за основними показниками життєдіяльності, концентрацією електролітів та креатиніну у сироватці крові.

Побічні реакції.

З боку психіки: порушення сну та настрою.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, вертиго, парестезія, сонливість, непритомність, сплутаність свідомості.

З боку органів зору: порушення зору.

З боку органів слуху: шум у вухах.

З боку серцево-судинної системи: пальпітація, тахікардія, артеріальнагіпотензія(особливо після застосування першої дози).

Внаслідок раптового зниження артеріального тиску у пацієнтів групи високого ризику можливі аритмія, стенокардія, інфаркт міокарда, інсульт.

Повідомлялося також про випадки виникнення васкулітів.

З боку дихальної системи: кашель, диспное, бронхоспазм,

еозинофільна пневмонія

, риніт.

Порушення метаболізму та обміну речовин: гіпоглікемія, гіпонатріємія.

З боку травної системи: нудота, блювання, біль у животі, дисгевзія, розлади травлення, діарея і запор, сухість у роті, панкреатит.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: цитолітичнийабохолестатичнийгепатит.

З боку шкіри та слизових оболонок: висипання, свербіж,

ангіоневротичнийнабряк

обличчя, кінцівок, губ, слизової оболонки, язика, голосової щілини, гортані,

кропив’янка

, реакціїфоточутливості, перфігоїд, гіпергідроз,

поліморфна еритема

.

З боку скелетно-м’язового апарату: м’язові судоми, артралгія, міалгія.

З боку нирок і сечовивідних шляхів: ниркова недостатність, гостра ниркова недостатність.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: імпотенція.

Загальні порушення: астенія, підвищення потовиділення, біль у грудній клітці, нездужання, периферичні набряки, гіпертермія, падіння.

З боку системи крові та лімфатичної системи: зниження рівня гемоглобіну, гематокрит, тромбоцитопенія, лейкопенія/нейтропенія, еозинофілія, випадки

агранулоцитоз

у і

панцитопені

ї.

У пацієнтів із вродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази спостерігалися поодинокі випадки гемолітичної анемії.

Можливе підвищення сечовини в крові та креатиніну в сироватці крові, виникнення оборотноїгіперкаліємії, особливо у пацієнтів із нирковою недостатністю, тяжкою серцевою недостатністю, реноваскулярноюгіпертензією. Підвищення рівня печінковихтрансаміназта рівня білірубіну в сироватці крові відзначались як рідко поширені.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 30°Св оригінальній упаковці для захисту від дії вологи. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. 10 таблеток у блістері; по 3 або 9 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

КРКА, д. д. , Новоместо, Словенія/KRKA, d. d. , Novo mesto, Slovenia.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Шмар’єшкацеста 6, 8501 Новоместо, Словенія/Smarjeskacesta 6, 8501Novomesto, Slovenia.