НІВАЛІН розчин 2,5 мг/мл

Софарма

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

НІВАЛІН

(NIVALIN®)

Склад:

діюча речовина: галантамін;

1 мл розчину містить 1 мг або 2, 5 мг, або 5 мг галантаміну гідроброміду;

допоміжні речовини: натрію хлорид, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора рідина, практичновільна від часточок.

Фармакотерапевтична група.

Засоби, що застосовуються при деменції. Інгібітори холінестерази. Галантамін.

Код АТХ N06D A04.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Галантамін належить до третинних алкалоїдів групи парасимпатоміметиків непрямої дії. Він є селективним конкурентним і оборотним інгібітором ферменту ацетилхолінестерази. Спричиняє підвищення рівня ацетилхоліна в центральній нервовій системі. Окрім його дії в якості інгібітора ацетилхолінестерази він є алостеричним лігандом найбільш розповсюджених у центральній нервовій системі нікотинових ацетилхолінових рецепторів субтипу альфа 4/бета 2, прямим шляхом стимулюючи нікотинові рецептори. Також підвищує чутливість постсинаптичних рецепторів до ацетилхоліну. Галантамін проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр, полегшує проведення імпульсів у ЦНС і прискорює процеси збудження. Підвищує активність холінергічної системи, в результаті чого покращуються когнітивні функції. Порівняно з неостигміном галантамін має значно слабшу дію на мускаринові рецептори. Покращує та полегшує проведення збудження у нервово-м’язових синапсах і відновлює нейром’язову провідність у випадках її блокади недеполяризуючими нервово-м’язовими блокаторами. Підвищує тонус гладенької мускулатури, посилює секрецію травних та потових залоз, спричиняє міоз.

Вважається, що при застосуванні парасимпатоміметиків існує ризик розвитку судом (незважаючи на те, що вони не спостерігалися при застосуванні галантаміну). Це вимагає ретельного спостереження за пацієнтами з хворобою Альцгеймера, у яких ризик появи судом збільшений.

Фармакокінетика.

Резорбція: галантаміну гідробромід швидко резорбується після підшкірного застосування. У дослідженнях фармакокінетики галантаміну не встановлено статистично значущі відмінності у середніх величинах площі під фармакокінетичною кривою (AUC) при пероральному і парентеральному введенні дози 10 мг. Максимальна концентрація у плазмі крові при підшкірному введенні досягається приблизно через 1 - 2 години.

Розподіл: галантамін у низькому ступені зв’язується з білками плазми крові – до 18 %. Він легко проникає через гематоенцефалічний бар’єр і виявляється у тканинах мозку в концентраціях в 2-3 рази вище, ніж у плазмі крові. Об’єм розподілу складає приблизно 175 л.

Метаболізм: до 75 % прийнятої дози галантаміну метаболізується у печінці за допомогою системи цитохрому P450 (ізоферментами CYP3A4 і CYP2D6). У дослідженняхin vitroвстановлено, що ізофермент CYP2D6 бере участь в утворенні О-дезметилгалантаміну, а CYP3A4 – в утворенні N-оксид-галантаміну. Біотрансформація галантаміну повільна і незначна, відбувається шляхом деметилювання до 5-6 %. У людей з низькою активністю фермента (повільні метаболізатори) встановлюються вищі рівні (до 50 %) незміненого галантаміну порівняно з нормальною ферментною активністю (швидкі метаболізатори). Метаболіти галантаміну – епігалантамін, галантамінон та норгалантамін виявляються у плазмі крові та сечі, але немає даних про їх фармакологічну активність.

Виведення: період напіввиведення становить близько 5 годин. Центральний компартмент виводиться швидше, ніж периферичний. Галантамін виводиться у незміненому вигляді і у вигляді метаболітів (галантамінон, епігалантамін), в основному шляхом гломерулярної фільтрації(до 74± 23% за 72години). Нирковий кліренс галантаміну становить 1, 4 мл/хв/кг. Незмінений галантамін і його метаболіти виводяться із сечею після підшкірного введення. Встановлено, що нирковий кліренс галантаміну складає приблизно 100 мл/хв, що є близьким до кліренсу інуліну відповідно креатиніну. Галантамін не кон’югується у печінці, його екскреція з жовчю слабка–0, 2 ± 0, 1 % протягом 24 годин.

Фармакокінетика галантаміну має лінійний характер у терапевтичному дозовому діапазоні. Не спостерігається кумуляції галантаміну при багаторазовому його застосуванні. Не встановлена кореляція між плазмовими концентраціями та терапевтичними або побічними реакціями галантаміну.

У пацієнтів із функціональною недостатністю печінки середнього ступеня кліренс галантаміну зменшується приблизно на 25 %.

У пацієнтів із функціональною недостатністю печінки від середнього до тяжкого ступеня значення AUC збільшується на 37-67 %.

Дані досліджень показують, що у пацієнтів зі зниженим кліренсом креатиніну можливе уповільнення виведення галантаміну. У пацієнтів літнього віку (віком від 65 років) концентрація галантаміну в плазмі крові може бути вище на 30-40 %.

Не спостерігалося відмінностей у фармакокінетичних параметрах галантаміну між чоловіками та жінками, а також у представників різних рас.

Клінічні характеристики.

Показання.

Неврологія.

– Захворювання периферичної нервової системи (полірадикулоневрит, радикулоневрит, неврит, поліневрит, поліневропатії);

– лікування станів, пов’язаних із пошкодженнями передніх рогів спинного мозку (після поліомієліту, мієліту, спінальної м’язової атрофії);

– церебральний параліч (стани після інсульту мозку, дитячого церебрального паралічу, після травм ЦНС);

– порушення нервово-м’язового синапсу (міастенія гравіс, м’язова дистрофія);

– когнітивні порушення при різних захворюваннях ЦНС (травма, інтоксикація, множинний склероз, аутизм).

Анестезіологія та хірургія.

Для зняття дії недеполяризуючих нервово-м’язових блокаторів (міорелаксантів) і при лікуванні післяопераційних парезів тонкого кишечнику та сечового міхура.

Фізіотерапія.

Іонофорез при неврологічних ураженнях периферичної нервової системи, нічному нетриманні сечі.

Токсикологія.

При отруєнні антихолінергічними засобами.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до компонентів лікарського засобу;

бронхіальна астма;

брадикардія;

AV-блокада;

ішемічна хвороба серця;

тяжка серцева недостатність (III-IV ступінь за NYHA);

епілепсія;

гіперкінези;

механічна кишкова непрохідність;

механічні порушення прохідності сечовивідних шляхів;

тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну нижче 10 мл/хв);

тяжка печінкова недостатність(> 9 балів за класифікацією Чайлд-П’ю (Child-Pugh)).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Фармакодинамічні лікарські взаємодії.

Галантамін антагонізує інгібуючу дію морфіну та його аналогів на дихальний центр.

При одночасному застосуванні галантаміну з іншими холіноміметиками (такими як амбеноній, донепезил, неостигмін, піридостигмін або пілокарпін, який застосовується системно) можна спостерігати посилення їх холіноміметичної дії, у зв’язку з чим вони не повинні застосовуватись одночасно.

Галантамін антагонізує дію антихолінергічних засобів (атропіну та подібних субстанцій), гексаметонію та інших гангліоблокаторів, недеполяризуючих міорелаксантів (тубокурарин).

При одночасному застосуванні можливі адитивні взаємодії галантаміну з лікарськими засобами, які сповільнюють серцевий ритм, такими, наприклад, як дигоксин, бета-блокатори, блокатори кальцієвих каналів та аміодарон, та посилення ефекту останніх.

Прокаїнамід, терапевтичний ефект якого частково зумовлюється антихолінергічною активністю, не можна застосовувати одночасно з галантаміном, оскільки він може зменшити його терапевтичний ефект.

Аміноглікозиди (гентаміцин, амікацин) можуть зменшити терапевтичний вплив галантаміну на нейром’язову провідність, а також зменшити терапевтичний ефект галантаміну при захворюванні міастенія гравіс.

Можливе посилення дії деполяризуючих нервово-м’язових блокаторів (суксаметоній) при одночасному застосуванні з галантаміном та особливо у випадках дефіциту псевдохолінестерази.

Фармакокінетичні лікарські та інші взаємодії

Галанатамін метаболізується печінковими ізоферментами CYP3A4 та CYP2D6. Інгібітори CYP2D6 (хінідин, пароксетин, флуоксетин) або CYP3A4 (кетоконазол, зидовудин, ритонавір, еритроміцин) можуть впливати на метаболізм галантаміну і спричинити підвищення його концентрації у плазмі крові та підвищити його біодоступність. Лікарські засоби, які піддаються метаболізму цими самими ізоферментами, можуть взаємодіяти з галантаміном на фармакокінетичному рівні. В цих випадках існує підвищений ризик виникнення побічних реакцій, у зв’язку з чим рекомендується зниження підтримуючої дози галантаміну.

Циметидин може підвищити біодоступність галантаміну.

Галантамін не впливає на фармакокінетику варфарину.

Особливості застосування.

У результаті фармакологічної дії парасимпатоміметики можуть спричинити ваготонічну дію на серцевий ритм (брадикардія, АV-блокада). Тому галантамін необхідно призначати з обережністю пацієнтам із синдромом слабкості синусового вузла або іншими надшлуночковими порушеннями серцевої провідності; пацієнтам, які одночасно застосовують препарати, що значно сповільнюють серцевий ритм, такі як дигоксин або бета-блокатори, або пацієнтам із некоригованим електролітним балансом (гіпер- або гіпокаліємія).

Препарат із обережністю призначати пацієнтам із виразковою хворобою шлунка, оскільки інгібітори холінестерази (включаючи галантамін) можуть підвищувати та посилювати шлункову секрецію кислоти в результаті підвищеної холінергічної активності та спричинити побічні реакції з боку шлунково-кишкового тракту. Для таких пацієнтів необхідний контроль появи відповідної симптоматики. Більш високий ризик існує у пацієнтів з виразковою хворобою в анамнезі, у відновлювальному періоді після операції на шлунку та у пацієнтів, які лікуються одночасно нестероїдними протизапальними препаратами. При лікуванні галантаміном у таких пацієнтів необхідно контролювати стан хворого, в зв’язку з можливістю гострої шлунково-кишкової кровотечі.

Галантамін слід використовувати з обережністю пацієнтам із гострими і хронічними захворюваннями легень (хронічна обструктивна хвороба легень).

Призначення галантаміну пацієнтам з утрудненим сечовипусканням, після недавньої резекції передміхурової залози або сечового міхура не рекомендується.

Парасимпатоміметики можуть потенціювати дію міорелаксантів типу сукцинілхоліну під час анестезії.

Лікування холінестеразними інгібіторами, включно і галантаміном, в окремих випадка може супроводжуватися зменшенням маси тіла, тому необхідно періодично контролювати масу тіла пацієнтів.

Парасимпатоміметики мають відому властивість спричиняти судоми. Підвищена судомна активність спостерігається у пацієнтів із хворобою Альцгеймера. В окремих випадках парасимпатоміметики можуть підвищити холінергічний тонус та спричинити погіршення симптомів паркінсонізму.

При лікуванні пацієнтів із легкою формою ниркової недостатності слід застосовувати Нівалін з обережністю і у нижчих дозах, враховуючи показники кліренсу креатиніну.

Лікарський препарат Нівалін, розчин для ін’єкцій, 1 мг/мл, 2, 5 мг/мл та 5 мг/мл, містить менше 1 ммоля натрію (23 мг) в одній дозі, тобто практично не містить натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Експериментальні дослідження на піддослідних тваринах не виявили прямого або непрямого впливу на вагітність, ембріональний/фетальний розвиток, пологи або постнатальний розвиток.

Немає даних про проникнення галантаміну в грудне молоко. Не проводилися клінічні дослідження у жінок, які годують груддю.

У зв’язку з відсутністю клінічних даних лікарський засіб не рекомендується застосовувати під час вагітності та в період годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Нівалін проявляє вплив від слабкого до середнього ступеня вираженості на здатність керувати автотранспортним засобом та працювати з механізмами, які вимагають швидких психічних та фізичних реакцій. Може спричинити порушення зору, запаморочення, сонливість, особливо на початку лікування. У цих випадках рекомендується припинити керування автотранспортним засобом та працювати з механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Нівалін, розчин для ін’єкцій, призначений для підшкірного, внутрішньом’язового, внутрішньовенного застосування.

Дозування і тривалість лікування галантаміном залежать від характеру та перебігу захворювання, а також ефективності лікування.

Неврологія.

Нівалін у формі розчину для ін’єкцій застосовувати для нетривалого лікування та для пацієнтів, для яких неможливо пероральне застосування. При першій нагоді переходять на застосування препарату Нівалін у формі таблеток.

Дорослі.

Зазвичай Нівалін, розчин для ін’єкцій, застосовують у дозі 0, 03-0, 28 мг/кг.

Рекомендується початкова доза 2, 5 мг на добу. Добову дозу поступово збільшують через 3-4 дні на 2, 5 мг, розподілену на 2-3 рівні дози.

Максимальна разова доза для дорослих становить 10 мг підшкірно, а максимальна добова доза – 20 мг.

Діти.

У дітей дозування препарату Нівалін, розчин для ін’єкцій, встановлює лікар залежно від маси тіла дитини. Препарат застосовувати підшкірно в наступних добових дозах:

діти від 1 до 2 років: 0, 25-1 мг (0, 02-0, 08 мг/кг);

дітям від 3 років Нівалін, розчин для ін’єкцій, застосовувати у дозі 0, 03-0, 28 мг/кг або:

дітям від 3 до 5 років: 0, 5-5 мг;

дітям від 6 до 8 років: 0, 75-7, 5 мг;

дітям від 9 до 11 років: 1-10 мг;

дітям від 12 до 15 років: 1, 25-12, 5 мг;

дітям віком від 15 років: 1, 25-15 мг.

Тривалість лікування залежить від особливостей і складності захворювання. Найчастіше вона становить 40-60 днів. Курс можна повторювати 2-3 рази з інтервалом 1-2 місяці. Більш високі лікувальні дози, як правило, розподіляються на 2 прийоми на добу.

Анестезіологія, хірургія і токсикологія.

Як антикурарний засіб та антидот при передозуванні периферичними недеполяризуючими нервово-м’язовими блокаторами Нівалін вводиться внутрішньовенно в дозі 10-20 мг/добу. При післяопераційних парезах шлунково-кишкового тракту і сечового міхура вводиться підшкірно, внутрішньом’язово або внутрішньовенно у дозах відповідно віку, розподілених на 2-3 застосування на добу.

Діти.

Дітям дозування препарату Нівалін, розчин для ін’єкцій, встановлює лікар, залежно від маси тіла дитини. Препарат застосовувати внутрішньовенно в наступних добових дозах:

діти від 1 до 2 років: 0, 25-1 мг (0, 03-0, 08 мг/кг);

дітям від 3 років Нівалін, розчин для інʼєкцій, застосовувати в дозі 0, 03-0, 28 мг/кг або:

дітям від 3 до 5 років: 0, 5-5 мг;

дітям від 6 до 8 років: 0, 75-7, 5 мг;

дітям від 9 до 11 років: 1-10 мг;

дітям від 12 до 15 років: 1, 25-12, 5 мг;

дітям від 15 років і дорослі: 1, 25-15 мг.

Фізіотерапія.

Іонофоретично Нівалін застосовувати в дозі 2, 5-5 мг галантаміну (при величині електричного струму від 1 до 2 мА) тривалістю 10 хвилин протягом 10-15-денного періоду.

Тривалість лікування.

Тривалість курсу лікування коливається у широких межах – від декількох тижнів до декількох років і залежить від захворювання та індивідуальної переносимості лікування. При появі побічних реакцій дозу препарату необхідно зменшити або припинити лікування на 2-3 дні, після чого продовжити лікування більш низькими дозами. Якщо є необхідність припинити лікування на триваліший період, повторне застосування препарату необхідно починати з найнижчої дози та поступово збільшувати її до оптимальної підтримуючої.

Пацієнти з порушеннями функцій печінки.

У пацієнтів з помірними порушеннями функцій печінки (7-9 балів за класифікацією Чайлд-П’ю(Child-Pugh)) концентрації галантаміну в плазмі крові можуть бути підвищені, тому необхідно зменшити добову дозу галантаміну даній групі пацієнтів до 15 мг.

Пацієнти з порушеннями функцій нирок.

Галантамін та його метаболіти виводяться в основному нирками.

У пацієнтів із помірним ступенем ниркової недостатності добова доза галантаміну не повинна перевищувати15 мг.

Діти.

Препарат не застосовувати для лікування дітей віком до 1 року.

Передозування.

Симптоми: симптоми передозування галантаміну подібні до симптомів передозування інших парасимпатоміметиків. Ці ефекти зазвичай стосуються ЦНС, парасимпатичної нервової системи інейром’язовихзв’язків. Крім м’язової слабкості або фасцикуляції можливий розвиток деяких або всіх ознак холінергічного кризу: виражена нудота, блювання, шлунково-кишкові коліки, діарея, слиновиділення, сльозотеча, пітливість, брадикардія, гіпотензія, колапс та судоми. Збільшена м’язова слабкість разом із трахеальною гіперсекрецією і бронхоспазмом можуть призвести до гострого дихального епізоду.

Лікування: при передозуванні необхідно контролювати функції дихальної та серцево-судинної систем, проводити загальнозміцнюючі заходи та симптоматичне лікування. При передозуванні препаратом при застосуванні внутрішньо, якщо пацієнт знаходиться при свідомості, проводити промивання шлунка. Як антидот застосовувати атропін у дозі 0, 5-1 мг внутрішньовенно, дозу можна повторити залежно від клінічного стану.

Побічні реакції.

Побічні реакції класифікуються за системами органів.

Найчастіші побічні реакції галантаміну пов’язані з його фармакодинамікою та можуть бути виражені в основному у вигляді нікотинових або, рідше, мускаринових ефектів, характерних для фармакологічного класу.

З боку серцево-судинної системи: брадикардія, атріовентрикулярна блокада I ступеня, синусова брадикардія, стенокардія, серцебиття, надшлуночкова екстрасистолія, артеріальна гіпотензія або артеріальна гіпертензія, припливи.

З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, безсоння, сонливість, летаргія (летаргічний сон), синкопе (непритомність), галюцинації, зорові та слухові галюцинації, депресія, тремор, парестезії, дисгевзія (спотворення смаку), гіперсомнія.

З боку органів зору: затуманення зору, міоз, збільшення слізної секреції.

З боку органів слуху і лабіринту: тинітус (шум у вухах).

З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: тахіпное, бронхоспазм, збільшення назальної і бронхіальної секреції.

З боку шлунково-кишкового тракту: відчуття нудоти, блювання, діарея, збільшена салівація, посилення кишкової перистальтики, біль у животі, диспепсія, шлунково-кишковий дискомфорт.

З боку печінки и жовчовивідних шляхів: гепатити.

З бокуобміну речовин та харчування: втрата апетиту, анорексія, дегідратація (зневоднення).

З боку шкіри тапідшкірної клітковини: гіпергідроз (посилене потовиділення).

З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини: м’язові спазми, м’язова слабкість.

З боку імунної системи: свербіж, висипання, кропив’янка, риніт. У поодиноких випадках спостерігалися гострі реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію із втратою свідомості.

Загальні розлади та порушення у місці введення: астенія, стомлюваність, слабкість, зниження маси тіла, біль у місці введення, можливі місцеві реакції при парентеральному введенні.

Лабораторні дані: зменшення маси тіла, підвищення рівня ферментів печінки.

Травми: падіння.

При посилених парасимпатоміметичних ефектах під час застосування галантаміну добову дозу слід зменшити або лікування припинити на 2-3 дні і після цього продовжити нижчими дозами.

Термін придатності. 5 років.

Умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Не заморожувати.

Несумісність.

Введення препарату разом із іншими лікарськими препаратами одним шприцом неприпустимо.

Упаковка.

По 1 мл розчину в ампулах. По 10 ампул у блістері. По 1 блістеру в картонній пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

АТ «Софарма».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

вул. Ілієнське шосе, 16, Софія, 1220, Болгарія.

ИНСТРУКЦИЯ

по медицинскому применению лекарственного средства

НИВАЛИН®

(NIVALIN®)

Состав:

действующее вещество: галантамин;

1 мл раствора содержит 1 мг или 2, 5 мг, или 5 мг галантамина гидробромида;

вспомогательные вещества: натрия хлорид, вода для инъекций.

Лекарственная форма. Раствор для инъекций.

Основные физико-химические свойства: прозрачная жидкость, практически свободная от частиц.

Фармакотерапевтическая группа.

Средства, которые применяются при деменции. Ингибиторы холинэстеразы. Галантамин.

Код АТХ N06D A04.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Галантамин принадлежит к третичным алкалоидам группы парасимпатомиметиков непрямого действия. Он является селективным конкурентным и обратимым ингибитором фермента ацетилхолинэстеразы. Вызывает повышение уровня ацетилхолина в центральной нервной системе. Кроме его действия в качестве ингибитора ацетилхолинэстеразы он является аллостерическим лигандом самых распространенных в центральной нервной системе никотиновых ацетилхолиновых рецепторов субтипа альфа 4/бета 2, прямым путем стимулируя никотиновые рецепторы. Так же повышает чувствительность постсинаптических рецепторов к ацетилхолину. Галантамин проникает через гематоэнцефалический барьер, облегчает проведение импульсов в ЦНС и ускоряет процессы возбуждения. Повышает активность холинергической системы, в результате чего улучшаются когнитивные функции. По сравнению с неостигмином галантамин оказывает более слабое действие на мускариновые рецепторы. Улучшает и облегчает проведение возбуждения в нервно-мышечных синапсах и восстанавливает нейромышечную проводимость при ее блокаде недеполяризующими нервно-мышечными блокаторами. Повышает тонус гладкой мускулатуры, усиливает секрецию пищеварительных и потных желез, вызывает миоз.

Считается, что при применении парасимпатомиметиков существует риск развития судорог (несмотря на то, что они не наблюдались при применении галантамина). Это требует тщательного наблюдения пациентов с болезнью Альцгеймера, у которых риск появления судорог увеличен.

Фармакокинетика.

Резорбция: галантамина гидробромид быстро резорбируется после подкожного применения. Исследования фармакокинетики галантамина не устанавливают статистически значимой разницы в средних значениях площади под фармакокинетической кривой (AUC) при пероральном и парентеральном введении дозы 10 мг. Максимальная концентрация в плазме крови при подкожном введении достигается приблизительно через 1 - 2 часа.

Распределение: галантамин в низкой степени связывается с белками плазмы крови – до 18 %. Он легко проникает через гематоэнцефалический барьер и обнаруживается в тканях мозга в концентрациях в 2-3 раза выше, чем в плазме крови. Объем распределения составляет приблизительно 175 л.

Метаболизм: до 75 % применяемой дозы галантамина метаболизируется в печени посредством системы цитохрома P450 (изоферментами CYP3A4 и CYP2D6). В исследованияхin vitroустановлено, что изофермент CYP2D6 участвует в образовании О-дезметилгалантамина, а CYP3A4 – в образовании N- оксид-галантамина. Биотрансформация галантамина медленная и незначительная, происходит путем деметилирования до 5-6 %. У людей с низкой активностью фермента (медленные метаболизаторы) устанавливаются более высокие уровни (до 50 %) неизмененного галантамина по сравнению с нормальной ферментной активностью (быстрые метаболизаторы). Метаболиты галантамина – эпигалантамин, галантаминон и норгалантамин обнаруживаются в плазме крови и моче, но нет данных об их фармакологической активности.

Выведение: период полувыведения составляет около 5 часов. Центральный компартмент выводится быстрее по сравнению с периферическим. Галантамин выводится в неизмененном виде и в виде метаболитов (галантаминон, епигалантамин), в основном путем гломерулярной фильтрации (до 74± 23% за 72 часа). Почечный клиренс галантамина составляет 1, 4 мл/мин/кг. Неизмененный галантамин и его метаболиты выводятся с мочой после подкожного применения. Установлено, что почечный клиренс галантамина составляет приблизительно 100 мл/мин, что является близким к клиренсу инулина соответственно креатинина. Галантамин не конъюгируется в печени, его экскреция с желчью слабая – 0, 2 ± 0, 1 % в течение 24 часов.

Фармакокинетика галантамина имеет линейный характер в терапевтическом дозовом диапазоне. Не наблюдается кумуляции галантамина при многократном его применении. Не установлена корреляция между плазменными концентрациями и терапевтическими или побочными реакциями галантамина.

У пациентов с функциональной недостаточностью печени средней степени клиренс галантамина уменьшается приблизительно на 25 %.

У пациентов с функциональной недостаточностью печени от средней до тяжелой степени значение AUC повышается на 37-67 %.

Данные исследований показывают, что у пациентов со сниженным клиренсом креатинина возможно замедление выведения галантамина. У пациентов в пожилом возрасте (старше 65 лет) концентрация галантамина в плазме крови может быть выше на 30-40 %.

Не наблюдались различия в фармакокинетических параметрах галантамина между мужчинами и женщинами, а также у представителей различных рас.

Клинические характеристики.

Показания.

Неврология.

– Заболевания периферической нервной системы (полирадикулоневрит, радикулоневрит, неврит, полиневрит, полинейропатии);

– лечение состояний, связанных с повреждениями передних рогов спинного мозга (после полиомиелита, миелита, спинальной мышечной атрофии);

– церебральный паралич (состояния после инсульта мозга, детского церебрального паралича, после травм ЦНС);

– нарушения нервно-мышечного синапса (миастения гравис, мышечная дистрофия);

– когнитивные нарушения при различных заболеваниях ЦНС (травма, интоксикация, множественный склероз, аутизм).

Анестезиология и хирургия.

Для снятия действия недеполяризующих нервно-мышечных блокаторов (миорелаксантов) и при лечении послеоперационных парезов тонкого кишечника и мочевого пузыря.

Физиотерапия.

Ионофорез при неврологических поражениях периферической нервной системы, ночном недержании мочи.

Токсикология.

При отравлении антихолинергичными средствами.

Противопоказания.

Повышенная чувствительность к компонентам лекарственного средства;

бронхиальная астма;

брадикардия;

АV-блокада;

ишемическая болезнь сердца;

тяжелая сердечная недостаточность(III-IV степень по NYHA);

эпилепсия;

гиперкинезы;

механическая кишечная непроходимость;

механические нарушения проходимости мочевыводящих путей;

тяжелая почечная недостаточность (клиренс креатинина ниже 10 мл/мин);

тяжелая печеночная недостаточность(> 9 балов по классификации Чайлд-Пью (Child-Pugh)).

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.

Фармакодинамические лекарственные взаимодействия.

Галантамин антагонизирует ингибирующее действие морфина и его аналогов на дыхательный центр.

При одновременном применении галантамина с другими холиномиметиками (такими как амбеноний, донепезил, неостигмин, пиридостигмин или системно применяемым пилокарпином) можно наблюдать усиление их холиномиметического действия, в связи с чем они не должны применяться одновременно.

Галантаминантагонизирует действие антихолинергических средств (атропин и подобные субстанции), гексаметония и других ганглиоблокаторов, недеполяризующих миорелаксантов (тубокурарин).

При совместном применении возможны суммирующие взаимодействия галантамина с лекарственными средствами, замедляющими сердечный ритм, такими как, например, дигоксин, бета-блокаторы, блокаторы кальциевых каналов и амиодарон, и усиление эффекта последних.

Прокаинамид, терапевтический эффект которого отчасти обусловливается антихолинергической активностью, не следует применять одновременно с галантамином, так как он может уменьшать его терапевтический эффект.

Аминогликозиды (гентамицин, амикацин) могут уменьшить терапевтическое воздействие галантамина на нейромышечную проводимость, а так же уменьшить терапевтический эффект галантамина при заболеваниимиастения гравис.

Возможно усиление действия деполяризующих нейро-мышечных блокаторов (суксаметоний) при одновременном применении с галантамином и особенно в случаях дефицита псевдохолинэстеразы.

Фармакокинетические лекарственные и другие взаимодействия.

Галантамин метаболизируется печеночными изоферментами CYP3A4 и CYP2D6. Ингибиторы CYP2D6 (хинидин, пароксетин, флуоксетин) или CYP3A4 (кетоконазол, зидовудин, ритонавир, эритромицин) могут воздействовать на метаболизм галантамина и вызвать повышение его концентрации в плазме крови и повысить его биодоступность. Лекарственные средства, которые подвергаются метаболизму этими же изоферментами, могут взаимодействовать с галантамином на фармакокинетическом уровне. В этих случаях существует повышенный риск появления побочных реакций, в связи с чем рекомендуется снижение поддерживающей дозы галантамина.

Циметидин может повысить биодоступность галантамина.

Галантамин не оказывает влияния на фармакокинетику варфарина.

Особенности применения.

В результате фармакологического действия парасимпатомиметики могут оказать ваготоническое действие на сердечный ритм (брадикардия, АV-блокада). По этой причине требуется осторожность при назначении галантамина пациентам с синдромом слабости синусового узла или другими наджелудочковыми нарушениями сердечной проводимости; пациентам, применяющим одновременно препараты, значительно замедляющие сердечный ритм, такие как дигоксин или бета-блокаторы, или пациентам с некорригированным электролитным балансом (гипер- или гипокалиемия).

Препарат назначать с осторожностью пациентам с язвенной болезнью желудка, так как ингибиторы холинэстеразы (включая галантамин) могут повышать и усиливать желудочную секрецию кислоты в результате повышенной холинергической активности и вызвать побочные реакции со стороны желудочно-кишечного тракта. Для таких пациентов необходим контроль появления соответствующейсимптоматики. Более высокий риск существует у пациентов с язвенной болезнью в анамнезе, в восстановительном периоде после операции на желудке и у пациентов, которые лечатся одновременно нестероидными противовоспалительными препаратами. При лечении галантамином у таких пациентов необходимо контролировать состояние больного в связи с возможностью острого желудочно-кишечного кровотечения.

Галантамин следует применять с осторожностью пациентам с острыми и хроническими заболеваниями легких (хроническая обструктивная болезнь легких).

Назначение галантамина пациентам с затруднениями в мочеиспускании, после недавней резекции предстательной железы или мочевого пузыря не рекомендуется.

Парасимпатомиметики могут потенцировать действие миорелаксантов типа сукцинилхолина во время анестезии.

Лечениехолинэстеразными ингибиторами, включая игалантамин, в отдельных случаях может сопровождаться уменьшением массы тела, поэтому необходимопериодически контролировать массу тела пациентов.

Парасимпатомиметики обладают известной способностью вызывать судороги. Повышенная судорожная активность наблюдается у пациентов с болезнью Альцгеймера. В редких случаях парасимпатомиметики могут повысить холинергический тонус и вызвать ухудшение симптомов паркинсонизма.

При лечении пациентов с легкой формой почечной недостаточности следует применятьНивалин®с осторожностью и в более низких дозах, учитывая значения клиренса креатинина.

Лекарственный препарат Нивалин®, раствор для инъекций, 1 мг/мл, 2, 5 мг/мл и 5 мг/мл, содержит менее 1 ммоля натрия (23 мг) в одной дозе, т. е. практически не содержит натрий.

Применение в период беременности или кормления грудью.

Экспериментальные испытания на подопытных животных не показали прямого или непрямого воздействия на беременность, эмбриональное/фетальное развитие, роды или постнатальное развитие.

Нет данных о проникновении галантамина в грудное молоко. Не проводились клинические испытания у женщин, которые кормят грудью.

В связи с отсутствием клинических данных лекарственное средство не рекомендуется применять во время беременности и в период кормления грудью.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.

Нивалин®оказывает влияние от слабой до средней степени выраженности на способность управлять автомобилем и работать с механизмами, которые требуют быстрых психических и физических реакций. Может вызватьнарушение зрения, головокружение, сонливость, особенно в начале лечения. В этих случаях рекомендуется прекратить управление автомобилем и работу с механизмами.

Способ применения и дозы.

Нивалин®, раствор для инъекций, предназначен для подкожного, внутримышечного, внутривенного введения.

Дозировка и продолжительность лечения галантамином зависят от характера и течения болезни, а также эффективности лечения.

Неврология.

Нивалин® в форме раствора для инъекций использовать для непродолжительного лечения и для пациентов, для которых невозможно пероральное применение. При первой возможности переходят на применение препарата Нивалин® в форме таблеток.

Взрослые.

Обычно Нивалин®, раствор для инъекций, применяют в дозе 0, 03-0, 28 мг/кг.

Рекомендуется начальная доза 2, 5 мг в день. Суточную дозу постепенно увеличивают через 3-4 дня на 2, 5 мг, распределенную на 2-3 равные дозы.

Максимальная однократная доза для взрослых составляет 10 мг подкожно, а максимальная суточная доза – 20 мг.

Дети.

У детей дозировку препарата Нивалин®, раствор для инъекций, устанавливает врач в зависимости от массы тела ребенка. Препарат применять подкожно в следующих суточных дозах:

дети от 1 до 2 лет: 0, 25-1 мг (0, 02-0, 08 мг/кг);

детям старше 3 лет Нивалин®, раствор для инъекций, применять в дозе 0, 03-0, 28 мг/кг или:

детям от 3 до 5 лет: 0, 5-5 мг;

детям от 6 до 8 лет: 0, 75-7, 5 мг;

детям от 9 до 11 лет: 1-10 мг;

детям от 12 до 15 лет: 1, 25-12, 5 мг;

детям старше 15 лет: 1, 25-15 мг.

Длительность лечения зависит от особенностей и тяжести заболевания. Наиболее часто она составляет 40-60 дней. Курс можно повторять 2-3 раза с интервалом 1-2 месяца. Более высокие лечебные дозы, как правило, делят на 2 приема в сутки.

Анестезиология, хирургия и токсикология.

В качестве антикурарного средства и антидота при передозировке периферическими недеполяризующими нервно-мышечными блокаторами Нивалин®вводится внутривенно в дозе 10-20 мг/сутки. При послеоперационных парезах желудочно-кишечного тракта и мочевого пузыря вводится подкожно, внутримышечно или внутривенно в дозах согласно возрасту, разделенных на 2-3 применения в сутки.

Дети.

Детям дозировку препарата Нивалин®, раствор для инъекций, устанавливает врач в зависимости от массы тела ребенка. Препарат применять внутривенно в следующих суточных дозах:

дети от 1 до 2 лет: 0, 25-1 мг (0, 03-0, 08 мг/кг);

детям старше 3 лет Нивалин®, раствор для инъекций, применять в дозе 0, 03-0, 28 мг/кг или:

детям от 3 до 5 лет: 0, 5-5 мг;

детям от 6 до 8 лет: 0, 75-7, 5 мг;

детям от 9 до 11 лет: 1-10 мг;

детям от 12 до 15 лет: 1, 25-12, 5 мг;

детям старше 15 лет и взрослым: 1, 25-15 мг.

Физиотерапия.

Ионофоретически Нивалин®применять в дозе 2, 5-5 мг галантамина (при величине электрического тока от 1 до 2 мА) в течение 10 минут на протяжении 10-15-дневного периода.

Продолжительность лечения.

Продолжительность курса лечения варьируется в широких границах – от нескольких недель до нескольких лет и зависит от заболевания и индивидуальной переносимости лечения. При появлении побочных реакций дозу препарата необходимо уменьшить или прекратить лечение на 2-3 дня, после чего продолжить лечение более низкими дозами. Если потребуется прекратить лечение на более длительный период, повторное применение препарата необходимо начинать с самой низкой дозы и постепенно ее увеличивать до оптимальной поддерживающей.

Пациенты с нарушениями функций печени.

У пациентов с умеренными нарушениями функций печени(7-9 балов по классификации Чайлд-Пью(Child-Pugh)) концентрации галантамина в плазме крови могут быть повышены, поэтому необходимо уменьшить суточную дозу галантамина для данной группы пациентов до 15 мг.

Пациенты с нарушениями функций почек.

Галантамин и его метаболиты выводятся в основном почками.

У пациентов с умеренной степенью почечной недостаточности суточная доза галантамина не должна превышать15 мг.

Дети.

Препарат не применять для лечения детей до 1 года.

Передозировка.

Симптомы: симптомы передозировки галантамина сходны с симптомами передозировки других парасимпатомиметиков. Эти эффекты обычно затрагивают ЦНС, парасимпатическую нервную систему и нейромышечные связи. Кроме мышечной слабости или фасцикуляции, возможно развитие некоторых или всех признаков холинергического криза: выраженная тошнота, рвота, желудочно-кишечные колики, диарея, слюновыделение, слезотечение, потение, брадикардия, гипотензия, коллапс и судороги. Увеличенная мышечная слабость вместе с трахеальной гиперсекрецией и бронхоспазмом могут привести к острому дыхательному эпизоду.

Лечение: при п

ередозировкенеобходимо контролировать функции дыхательной и сердечно-сосудистой систем, проводить общеукрепляющие меры и симптоматическое лечение. При передозировке препаратом при применении внутрь, если пациент находится в сознании, проводится промывание желудка. В качестве антидота можно использовать атропин в дозе 0, 5-1 мг внутривенно, дозу можно повторить в зависимости от клинического состояния.

Побочные реакции.

Побочные реакции классифицируются по системам органов.

Наиболее частые побочные реакции галантамина связаны с его фармакодинамикой и могут быть выражены в основном в виде никотиновых или, реже, мускариновых эффектов, характерных для фармакологического класса.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: брадикардия, атриовентрикулярная блокада I степени, синусовая брадикардия, стенокардия, сердцебиение, наджелудочковая экстрасистолия, артериальная гипотензия или артериальная гипертензия, приливы.

Со стороны нервной системы: головокружение, головная боль, бессонница, сонливость, летаргия (летаргический сон), синкопе (обморок), галлюцинации, зрительные и слуховые галлюцинации, депрессия, тремор, парестезии, дисгевзия (искажение вкуса), гиперсомния.

Со стороны органов зрения: затуманенное зрение, миоз, увеличение слезной секреции.

Со стороны органов слуха и лабиринта: тиннитус (шум в ушах).

Со стороны органов дыхания, грудной клетки и средостенья: тахипноэ, бронхоспазм, увеличение назальной и бронхиальной секреции.

Со стороны желудочно-кишечного тракта: чувство тошноты, рвота, диарея, повышенная саливация, усиление кишечной перистальтики, боли в животе, диспепсия, желудочно-кишечный дискомфорт.

Со стороны печени и желчевыводящих путей: гепатиты.

Со стороны обмена веществ и питания: потеря аппетита, анорексия, дегидратация (обезвоживание).

Со стороны кожи иподкожной клетчатки: гипергидроз (усиленное потоотделение).

Со стороны скелетно-мышечной системы и соединительной ткани: мышечные спазмы, мышечная слабость.

Со стороны иммунной системы: зуд, высыпания, крапивница, ринит. В единичных случаях наблюдаются острые реакции гиперчувствительности, включая анафилаксию с потерей сознания.

Общие расстройства и нарушения в месте введения: астения, утомление, слабость, снижение массы тела, боль в месте введения, возможны местные реакции при парентеральном введении.

Лабораторные данные: уменьшение массы тела, повышение уровня ферментов печени.

Травмы: падения.

При усиленных парасимпатомиметических эффектах во время применения галантамина суточную дозу следует уменьшить или лечение прекратить на 2-3 дня и после этого продолжить более низкими дозами.

Срок годности. 5 лет.

Условия хранения.

Хранить в недоступном для детей месте. Хранить в оригинальной упаковке при температуре не выше 25 °С. Не замораживать.

Несовместимость.

Введение препарата вместе с другими лекарственными препаратами в одном шприце недопустимо.

Упаковка.

По 1 мл раствора в ампулах. По 10 ампулв блистере. По 1 блистеру в картонной пачке.

Категория отпуска. По рецепту.

Производитель.

АО «Софарма».

Местонахождение производителя и его адрес места осуществления деятельности.

ул. Илиенское шоссе, 16, София, 1220, Болгария.