МОКСОФТ 400 таблетки 400 мг

Алємбік Фармас'ютікелс Лімітед

Rp

Форма випуску та дозування

Таблетки, 400 мг

Таблетки, 400 мг

Упаковка

Блістер №5x3

Блістер №5x3

Аналоги

bioequivalence-icon

Rp

АВЕЛОКС 400 мг

Байєр Шерінг Фарма АГ(DE)

Таблетки

Rp

ФЛОКСЕЙФ 400 400 мг

МСН Лабораторіс Пвт. Лтд.(IN)

Таблетки

Rp

МОКСИВАР 400 мг

Ауробіндо Фарма Лтд(IN)

Таблетки

Rp

МОКСИМАК 400 мг

Маклеодс Фарма(IN)

Таблетки

Rp

МОКСИН 400 мг

СКАН БІОТЕК ЛТД(IN)

Таблетки

Класифікація

Класифікація еквівалентності

N/A

info

Діюча речовина

МОКСИФЛОКСАЦИН

Форма товару

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою

Умови відпуску

за рецептом

Rp

Реєстраційне посвідчення

UA/15096/01/01

Дата останнього оновлення: 19.01.2021

Загальна інформація

  • Термін дії реєстраційного посвідчення: 06.04.2021
  • Склад: 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить моксифлоксацину гідрохлориду еквівалентно моксифлоксацину 400 мг
  • Торгівельне найменування: МОКСОФТ 400
  • Умови відпуску: за рецептом
  • Фармакотерапевтична група: Протимікробні засоби для системного застосування. Антибактеріальні засоби групи хінолонів.

Упаковка

Блістер №5x3

Інструкція

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

МОКСОФТ 400

(MOXOFT 400)

Склад:

діюча речовина: моксифлоксацин;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, міститьмоксифлоксацинугідрохлориду еквівалентномоксифлоксацину400 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, повідон, лактоза безводна, натріюкроскармелоза, кремніюдіоксид колоїдний безводний, магніюстеарат, опадрі коричневий 03В86981 (гіпромелоза, титанудіоксид (Е 171), макрогол, заліза оксид червоний (Е 172)).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, капсулоподібної форми, брудно-рожевого кольору, двоопуклі, гладкі з обох сторін.

Фармакотерапевтичнагрупа. Протимікробні засоби для системного застосування. Антибактеріальні засоби групихінолонів.

Код АТХ J01M A14.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Моксифлоксацин – 8-метоксифторхінолоновий засіб із широким спектром бактерицидної дії. Invitroмоксифлоксацин ефективний щодо багатьохгрампозитивних таграмнегативнихмікроорганізмів.

Встановлено, щомоксифлоксацинефективний відносно бактерій, стійких доβ-лактамнихтамакролідних препаратів.

Бактерицидна діямоксифлоксацину спричиненаінгібуваннямобох типів ІІтопоізомерази (ДНК-гіразататопоізомераза IV), необхідних для реплікації, транскрипції та відновлення бактеріальної ДНК.

Вважають, що залишок С8-метокси робить внесок у покращення активності та нижчу селекцію резистентних мутантівгрампозитивних бактерійпорівняно із залишком С8-Н. Наявність великогодициклоаміновогозалишку в положенні С-7 запобігає активному відтоку, пов’язаному з генамиnorA абоpmrA, які виявлено у деякихгрампозитивних бактерій.

Моксифлоксацин має залежну від концентрації бактерицидну активність. Мінімальні бактерицидні концентрації (МБК), як правило, відповідають мінімальнимінгібуючим концентраціям (МІК).

Вплив на кишкову флору у людей

У двох дослідженнях за участю добровольців після перорального застосуваннямоксифлоксацинувідзначалися нижченаведені зміни у кишковій флорі. Знижувалась кількістьE. coli, Bacillusspp. , Enterococcus таKlebsiellaspp. , а також анаеробівBacteroidesvulgatus, Bifidobacteriumspp. , Eubacterium таPeptostreptococcus. Спостерігалося підвищення кількостіBacteroidesfragilis. Кількість вказаних вище мікроорганізмів поверталася у межі норми упродовж двох тижнів.

Резистентність

Механізмирезистентності, за рахунок якихінактивуютьсяпеніциліни, цефалоспорини, аміноглікозиди, макролідиі тетрацикліни, не впливають на антибактеріальну ефективністьмоксифлоксацину. Інші механізми резистентності, такі як бар’єри проникнення (поширені уPseudomonasaeruginosa) та механізми відтоку, можуть впливати на чутливість домоксифлоксацину.

Формування резистентності домоксифлоксацинуinvitroспостерігали як поступовий процес, який полягає в мутаціях обох типів ІІтопоізомерази, ДНК-гіразитатопоізомерази IV. Моксифлоксацин є слабким субстратом для механізмів активного відтоку угрампозитивнихмікроорганізмів.

Спостерігається перехресна резистентність з іншимифторхінолонами. Однак, оскількимоксифлоксацинінгібує обидвітопоізомерази ІІ та IV зі схожою активністю деякихгрампозитивних бактерій, ці бактерії можуть бути резистентними до іншиххінолонів, але чутливими домоксифлоксацину.

Контрольні точки

Клінічні МІК та контрольні точки дискової дифузії длямоксифлоксацину(01. 01. 2012) за данимиEUCAST (Європейський комітет з тестування антимікробної чутливості )

Мікроорганізм

Чутливий

Резистентний

Staphylococcusspp.

≤ 0, 5мг/л

³ 24мм

> 1мг/л

< 21мм

S. pneumoniae

≤ 0, 5мг/л

³ 22мм

> 0, 5мг/л

< 22мм

Streptococcusгрупи A, B, C, G

≤ 0, 5мг/л

³ 18мм

> 1мг/л

< 15мм

H. influenzae

≤ 0, 5мг/л

³ 25мм

> 0, 5мг/л

< 25мм

M. catarrhalis

≤ 0, 5мг/л

³ 23мм

> 0, 5мг/л

< 23мм

Enterobacteriaceae

≤ 0, 5мг/л

³ 20мм

> 1мг/л

< 17мм

Контрольні точки, не пов’язані з видом*

≤ 0, 5мг/л

> 1мг/л

*Контрольні точки, не пов’язані з видом, були визначені головним чином напідставі даних фармакокінетики/фармакодинаміки та не залежать від поширення МІК специфічних видів. Ці дані використовують тільки щодо видів, яким не надавали контрольні точки за окремими видами, та не використовують щодо видів, у яких інтерпретаційні критерії підлягають визначенню.

Мікробіологічна чутливість

Частота набутої резистентності може змінюватися залежно від географічного розташування регіону та протягом часу, визначеного для певних видів мікроорганізмів. Бажано мати доступ до локальної інформації щодо резистентності мікроорганізмів, особливо при лікуванні тяжких інфекцій.

У разі необхідності слід звертатися за консультацією до експерта з питаньантибіотикорезистентності, коли місцеве домінування резистентності виявляється настільки сильним, що вплив певного лікарського засобу щонайменше на деякі види інфекційних збудників залишається під сумнівом.

Чутливі види

Аеробнігрампозитивні мікроорганізми

Gardnerellavaginalis

Staphylococcus aureus* (чутливий дометициліну)

Streptococcusagalactiae (групаB)

Streptococcusmillerigroup*(S. anginosus, S. constellatusтаS. intermedius)

Streptococcuspneumoniae*

Streptococcuspyogenes* (група A)

Streptococcusviridansгрупа(S. viridans, S. mutans, S. mitis, S. sanguinis, S. salivarius, S. thermophilus)

Аеробніграмнегативні мікроорганізми

Acinetobacterbaumannii

Haemophilusinfluenzae*

Haemophilusparainfluenzae*

Legionella pneumophila

Moraxella (Branhamella) catarrhalis*

Анаеробні мікроорганізми

Fusobacterium spp.

Prevotella spp.

Іншімікроорганізми

Chlamydophila (Chlamydia) pneumoniae*

Chlamydia trachomatis*

Coxiellaburnetii

Mycoplasmagenitalium

Mycoplasma hominis

Mycoplasma pneumoniae*

Види з можливою набутою резистентністю

Аеробнігрампозитивні мікроорганізми

Enterococcus faecalis*

Enterococcus faecium*

Staphylococcus aureus (метицилінорезистентний)+

Аеробніграмнегативні мікроорганізми

Enterobactercloacae*

Escherichiacoli*#

Klebsiellapneumoniae*#

Klebsiellaoxytoca

Neisseriagonorrhoeae*+

Proteusmirabilis*

Анаеробні мікроорганізми

Bacteroidesfragilis*

Peptostreptococcusspp. *

Резистентні види

Аеробніграмнегативні мікроорганізми

Pseudomonas aeruginosa

* Продемонстровано задовільну активність щодо впливу на чутливі штами під час клінічних

досліджень у рамках затверджених клінічних показань.

#Штами, які виробляютьбета-лактамазирозширеного спектру(ESBL), є зазвичай резистентними дофторхінолонів.

+Показник резистентності > 50%в одній чи більше країн.

Доклінічнідані з безпеки

Вплив на кровотворну систему (незначне зниження кількості еритроцитів та тромбоцитів) спостерігався у тварин. Як і при застосуванні іншиххінолонів, гепатотоксичність (підвищення рівня ферментів печінки та вакуольна деградація) відзначалася у тварин. У них фіксували випадкинейротоксичності (ураження центральної нервової системи — судоми). Вказані ефекти спостерігалися тільки після прийому високих дозмоксифлоксацину або після довготривалого застосування препарату.

Моксифлоксацин, як і іншіхінолони, показавгенотоксичністьпід час тестівinvitroз бактеріями або клітинами ссавців. Оскільки вказаний ефект пояснюється взаємодією з бактеріальноюгіразою, а в разі вищої концентрації – взаємодією зтопоізомеразою ІІ у клітинах ссавців, можна припустити наявністьпорогової концентрації длягенотоксичності. Під час тестівinvivo не було виявлено ознакгенотоксичності, незважаючи на застосування високих дозмоксифлоксацину. Таким чином, препарат показав достатній потенціал безпеки при застосуванні терапевтичної дози для людини. Моксифлоксацин не показав канцерогенного ефекту під час дослідження, яке проводили на тваринах.

Багатохінолонів єфотореактивнимиі можуть провокувати реакціїфототоксичності, здійснюватифотомутагенний тафотоканцерогеннийефекти. При цьому є дані щодо відсутностіфототоксичнихтафотогенотоксичних властивостей умоксифлоксацину при його тестуванні в рамках комплексної програми під час дослідженьinvitro таinvivo. В таких самих умоваххінолонидемонстрували вказані ефекти.

У високих концентраціяхмоксифлоксацин діє як інгібітор швидкого компонентакардіального калієвого току сповільненого випрямлення та, отже, може призвести до подовження інтервалу QT. Токсикологічні дослідження, які проводили на тваринах та під час яких препарат застосовувалиперорально в дозах ≥ 90 мг/кг, що забезпечувало концентрацію ≥ 16 мг/л, виявили подовження інтервалу QTбез аритмій. Оборотнунелетальнушлуночковуаритмію спостерігали тільки після внутрішньовенного введення високої кумулятивної дози, яка більше ніж у 50 разів перевищувала дозу, передбаченудля людини (> 300 мг/кг), що забезпечувало концентрацію в плазмі крові ≥ 200 мг/л (що більше ніж у 40 разів перевищувало терапевтичний рівень).

Відомо, щохінолони спричиняють ураження хрящів великихдіартродіальних суглобів у молодих тварин. Найнижча пероральна дозамоксифлоксацину, яка призводиладоартротоксичного ефекту у молодих тварин, у чотири рази перевищувала максимальну рекомендовану терапевтичну дозу 400 мг (передбачену для 50 кг маси тіла), розраховану за співвідношенням доза / маса тіла (мг/кг), із концентрацією в плазмі крові у два чи три рази вище за концентрацію, передбачену в разі застосування максимальної терапевтичної дози.

Тести на токсичність, які проводилися на тваринах (повторне введення протягом періоду до шести місяців), не виявили ознак ризику для органів зору. Під час досліджень на тваринах застосування тільки високих дозперорально(≥ 60 мг/кг) призводило до концентрації в плазмі крові ≥ 20 мг/л, що спричиняло зміни електроретинограми та в окремих випадках призводило до атрофії сітківки.

При вивченні впливумоксифлоксацину на репродуктивну функцію тварин доведено, щомоксифлоксацин проникає крізь плаценту. Досліди, що проводились на тваринах (при застосуваннімоксифлоксацинуперорально і внутрішньовенно), (при застосуваннімоксифлоксацинуперорально), не виявилитератогенної діїмоксифлоксацинуі його впливу на фертильність. При внутрішньовенному застосуваннімоксифлоксацину у тварин у дозі 20 мг/кг відзначаласьмальформація скелета. Виявлено збільшення кількості викиднів у тварин при застосуваннімоксифлоксацину у терапевтичній дозі. У тварин відзначалося зменшення маси плода, почастішання випадків викиднів, невелике збільшення тривалості періоду вагітності і збільшення спонтанної активності нащадків обох статей при застосуваннімоксифлоксацину, дозування якого у 63 рази перевищувало рекомендоване.

Фармакокінетика.

Всмоктування табіодоступність

При пероральному прийомімоксифлоксациншвидко та майже повністю всмоктується. Абсолютнабіодоступністьдосягає майже 91 %.

У діапазоні доз 50–800 мг при одноразовому прийомі та у дозах по 600 мг на добу протягом 10 діб фармакокінетика є лінійною. Рівноважний стан досягається протягом трьох днів. Після прийому пероральної дози 400 мг пікова концентрація в крові досягається протягом 0, 5–4 годин і становить 3, 1 мг/л. Максимальна та мінімальна плазмові концентрації в рівноважному стані (400 мг 1 раз на добу) становлять 3, 2 та 0, 6 мг/л відповідно.

Розподіл

Моксифлоксацин швидко розподіляється векстраваскулярномупросторі, після застосування дози 400 мг AUC становить 35мкг/л. Об’єм розподілу в рівноважному стані дорівнює 2 л/кг. Як встановлено в експериментахinvitro таexvivo, зв’язування з білками крові становить приблизно 40-42 % та не залежить від концентрації препарату.

Після перорального прийому одноразової дозимоксифлоксацину 400 мг спостерігали таку пікову концентрацію (середнє геометричне):

Тканина

Концентрація

Місцевий рівень–рівень у плазмі крові

Плазма

3, 1мг/л

-

Слина

3, 6мг/л

0, 75 – 1, 3

Вміст пухиря

1, 61мг/л

1, 71

Слизова оболонка бронхів

5, 4мг/кг

1, 7 – 2, 1

Альвеолярні макрофаги

56, 7мг/кг

18, 6 – 70, 0

Рідина епітеліальноївистілки

20, 7мг/л

5 – 7

Гайморова порожнина

7, 5мг/кг

2, 0

Етмоїдальні пазухи

8, 2мг/кг

2, 1

Назальні поліпи

9, 1мг/кг

2, 6

Інтерстиціальна рідина

1, 02мг/л

0, 8 – 1, 42, 3

Жіночі статеві органи*

10, 24мг/кг

1, 724

* Внутрішньовенне застосування одноразової дози 400 мг.

1 10 годин після введення.

2 Вільна концентрація.

3 Від 3 до 36 годин після введення дози.

4 В кінціінфузії.

Метаболізм

Моксифлоксацин підлягаєбіотрансформаціїII фази і виводиться з організму нирками, а також із фекаліями/жовчю як у незміненому стані, так і у вигляді неактивнихсульфосполук(М1) іглюкуронідів (М2). М1 та М2 є тільки метаболітами, релевантними для людини, обидва вони ємікробіологічнонеактивними. Під час дослідженьinvitroта клінічних досліджень фази І не спостерігалося метаболічноїфармакокінетичної взаємодії з іншими препаратами, задіяними убіотрансформації фази І за участю ферментів системи цитохрому Р450. Ознак окислювального метаболізму немає.

Виведення з організму

Періоднапіввиведення препарату становить приблизно 12 годин. Середній загальний кліренс після введення 400 мг становить від 179 до 246мл/хв. Нирковий кліренс становить приблизно 24–53мл/хв та свідчить про частковуканальцеву реабсорбцію препарату з нирок. Після прийому дози 400 мг виведення із сечею (близько 19%–лікарський засіб у незміненому вигляді, близько 2, 5 %–М1 та близько 14 %–М2) та калом (близько 25 %– лікарський засіб в незміненому вигляді, близько 36 %–М1 та відсутність виведення у вигляді М2) загалом становило близько 96 %. Супутнє введенняранітидину тапробенецидуне змінює нирковий кліренс препарату.

Фармакокінетика урізнихгруппацієнтів.

Пацієнти літнього віку та пацієнтиз низькою масою тіла

У здорових добровольців із низькою масою тіла (зокрема у жінок) та у здорових добровольців літнього віку спостерігали вищу концентрацію препарату в плазмі крові.

Ниркова недостатність.

Не виявлено істотних змін фармакокінетикимоксифлоксацину у пацієнтів із порушенням функції нирок (включаючи пацієнтів з кліренсом креатиніну ˃ 20мл/хв/1, 73 м2). Оскільки функція нирок знижується, концентрація метаболіту М2 (глюкороніду) збільшується до показника 2, 5 (у пацієнтів із кліренсомкреатиніну< 30мл/хв/1, 73 м2).

Порушення функції печінки.

За даними досліджень фармакокінетики, які проводили за участю пацієнтівіз печінковою недостатністю (клас А–С за класифікацієюЧайлда–П’ю), неможливо визначити, чи є різниця порівняно зі здоровими добровольцями. Порушення функції печінки було пов’язане з більшою дією М1 у плазмі крові, тоді як дія вихідної лікарської речовини була порівнянною з дією у здорових добровольців. Достатнього досвіду клінічного застосуваннямоксифлоксацинудля лікування пацієнтів із порушенням функції печінки немає.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування нижченаведених бактеріальних інфекцій, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами. Моксифлоксацин слід призначати тільки тоді, коли застосування антибактеріальних засобів, які зазвичай рекомендують для початкового лікування нижченаведених інфекцій, є недоцільним або коли вказане лікування було неефективним.

  • Гострий бактеріальнийсинусит (діагностованийз високим ступенем вірогідності).
  • Загострення хронічного бронхіту (діагностоване з високим ступенем вірогідності).
  • Негоспітальна пневмонія, за виняткомнегоспітальноїпневмонії з тяжким перебігом.
  • Запальні захворювання органів малого таза помірного та середнього ступеня тяжкості (включаючи інфекційне ураження верхнього відділу статевої системи у жінок, у тому числі сальпінгіт та ендометрит), не асоційовані зтубооваріальним абсцесом чи абсцесами органів малого таза. Таблетована форма препарату “Моксофт 400” не рекомендується для застосування якмонотерапія при запальних захворюваннях органів малого таза помірного та середнього ступеня тяжкості через зростаючу резистентністьмоксифлоксацину доNeisseriagonorrhoeae(за виняткоммоксифлоксацинорезистентних штамівN. gonorrhoeae), але може застосовуватися в комбінації з іншими відповідними антибактеріальними засобами (наприкладцефалоспоринами).

Таблетовану форму препарату “Моксофт400” можна застосовувати для закінчення курсу лікування, в якому стартова терапіяпарентеральною формоюмоксифлоксацинубула ефективною при таких показаннях:

- негоспітальнапневмонія;

-ускладнені інфекції шкіри та підшкірних структур.

Таблетована форма препарату “Моксофт400” не рекомендується для стартового лікування будь-яких інфекцій шкіри та підшкірних структур чи у разі тяжкого перебігунегоспітальнихпневмоній.

Слід звернути увагу на офіційні інструкції з належного застосування антибактеріальних засобів.

Протипоказання.

- Відомагіперчутливість домоксифлоксацину, до іншиххінолонів чи будь-якої з допоміжних речовин препарату.

- Вік до 18 років.

- Вагітність або період годування груддю (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Захворювання сухожиль, пов’язані з лікуваннямхінолонами, в анамнезі.

У ході проведених досліджень після застосуваннямоксифлоксацинуспостерігалися зміни в електрофізіології серця у виглядіподовження інтервалу QT. Тому з міркувань безпеки препарат протипоказано пацієнтам з:

- вродженим абодіагностованим набутимподовженням інтервалу QT;

- порушеннями електролітного балансу, зокрема принескоригованійгіпокаліємії;

- клінічно значущоюбрадикардією;

- клінічно значущоюсерцевою недостатністю зізниженою фракцією викидулівогошлуночка;

- симптоматичними аритміями в анамнезі.

Препаратне слід застосовувати одночасно з іншими препаратами, які подовжують інтервал QT (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

У зв’язку з обмеженими клінічними даними застосування препарату також протипоказано пацієнтам з порушенням функції печінки (клас C за класифікацієюЧайлда–П’ю) та пацієнтам зпідвищенимрівнемтрансаміназ(у 5 разів вищеверхньої межі норми).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Не можна виключити адитивний ефектмоксифлоксацинута інших лікарських засобів, які можуть спричинити подовження інтервалу QT. Вказана взаємодія може збільшити ризик розвиткушлуночковихаритмій, включаючи «піруетну»шлуночковутахікардію (torsadedepointes). Із цієї причини застосуваннямоксифлоксацинув комбінації з будь-яким із нижчезазначених лікарських засобів протипоказане (див. також розділ «Протипоказання»):

- антиаритмічніпрепарати класу ІА (наприкладхінідин, гідрохінідин, дизопірамід);

- антиаритмічніпрепарати класу ІІІ (наприкладаміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);

- антипсихотичніпрепарати (наприкладфенотіазини, пімозид, сертиндол, галоперидол, сультоприд);

- трициклічні антидепресанти;

- деякі протимікробні засоби (саквінавір, спарфлоксацин, еритроміцин для внутрішньовенного введення, пентамідин, протималярійні препарати, зокремагалофантрин);

- деякіантигістаміни(терфенадин, астемізол, мізоластин);

- інші (цизаприд, вінкамін IV, бепридил, дифеманіл).

Моксифлоксацин слід з обережністю призначати пацієнтам, які приймають препарати, що можуть знижувати рівень калію (наприкладпетльові татіазиднідіуретики, клізми та проносні засоби (у високих дозах), кортикостероїди, амфотерицин В), або препарати, дія яких пов’язана з клінічно значущою брадикардією.

Між прийомом препаратів, які містять біваленті або тривалентні катіони (таких якантациди, що містять магній чи алюміній, диданозин у таблетках, сукралфатта засоби, що містять залізо чи цинк), тамоксифлоксациномнеобхідний інтервал близько 6 годин.

При одночасному застосуванні активованого вугілля імоксифлоксацинуперорально удозі

400 мг системнабіодоступність препарату знижується більш ніж на 80 % внаслідок пригнічення його абсорбції. У зв’язку з цим одночасне застосування цих двох препаратів не рекомендоване (за винятком випадків передозування, див. також розділ «Передозування»).

Після багаторазового застосуваннямоксифлоксацину у здорових добровольців спостерігалося збільшення Сmaxдигоксину приблизно на 30 % абоменьшеу рівноважному стані без впливу на AUC (площа під кривою співвідношення «концентрація–час»). Отже, потреби у запобіжних заходах при супутньому прийомідигоксинунемає.

Під час досліджень за участю добровольців, хворих на діабет, одночасне застосуваннямоксифлоксацинупероральнотаглібенкламіду призводило до зниження концентраціїглібенкламіду на піковому рівні приблизно на 21 %. Комбінаціяглібенкламіду змоксифлоксациномтеоретично може призвести до незначної короткотривалої гіперглікемії. Однак зміни у фармакокінетиці, які спостерігалися, не призводили до змінфармакодинамічних параметрів (рівень глюкози в крові, рівень інсуліну). Таким чином, клінічно релевантної взаємодії міжмоксифлоксацином таглібенкламідомне виявлено.

У пацієнтів, які отримували пероральні антикоагулянти у поєднанні з антибактеріальними препаратами, в тому числі зфторхінолонами, макролідами, тетрациклінами, котримоксазоломта деякимицефалоспоринами, відзначалися численні випадки підвищенняантикоагулянтної активності. Факторами ризику є інфекційні захворювання (і супутній запальний процес), вік та загальний стан пацієнта. У зв’язку з цими обставинами важко оцінити, що спричиняє відхилення показникаміжнародного нормалізованого відношення (МНВ) інфікування чи лікування. Як застережний захід можливий частіший моніторинг МНВ. У разі необхідності слід провести належне коригування дози пероральногокоагулянта.

Для нижченаведених речовин була доведена відсутність клінічно вагомої взаємодії змоксифлоксацином: ранітидин, кальцієві добавки, теофілін, пероральні контрацептиви, циклоспорин, ітраконазол, морфін припарентеральномувведенні, пробенецид. Дослідженняinvitro ферментів цитохрому Р450 у людини підтвердили вищезазначене. Отже, метаболічна взаємодія через ферменти цитохрому Р450 ємалоімовірною.

Абсорбціямоксифлоксацину не залежить від вживання їжі (включаючи молочні продукти). Зважаючи на це, моксифлоксацинможе застосовуватись незалежно від прийому їжі.

Особливості застосування.

Повідомлялось прогіперчутливість і алергічні реакції нафторхінолони, включаючимоксифлоксацин, після першого застосування. Анафілактичні реакції можуть прогресуватидо загрозливого для життя анафілактичного шоку, навіть після першого застосування. В цих випадкахслід припинити прийом препарату та розпочати відповідну терапію (наприклад протишокову).

При застосуваннімоксифлоксацину у деяких пацієнтів можливе збільшення інтервалу QT на електрокардіограмі. Аналіз результатів ЕКГ, показав, що подовження інтервалуQTc при застосуваннімоксифлоксацинустановило 6мс ± 26мс; 1, 4 % порівняно з вихідним рівнем.

Оскільки у жінок відзначається довший інтервал QTпорівняно з чоловіками, вони можуть виявитися більш чутливими до препаратів, які подовжують інтервал QT. Пацієнти літнього віку також можуть бути більш сприйнятливими до асоційованих з препаратом ефектів на інтервал QT.

Пацієнтам, які приймаютьмоксифлоксацин, слід з обережністюзастосовуватипрепарати, що можуть призвести до зниження рівнів калію (див. розділи «Протипоказання», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Слід з обережністюпризначатимоксифлоксацинпацiєнтам зпроаритмогеннимистанами (особливо жінкам та пацієнтам літнього віку), такими як гостраміокардіальна ішемія або подовження інтервалу QT, оскільки цепідвищує ризик розвиткушлуночкових аритмій, включаючи «піруетну»шлуночкову тахікардію (torsadedepointes), і зупинки серця (див. розділ «Протипоказання»). Ступінь подовження інтервалу QT може підвищуватись із підвищенням концентрації препарату. Тому не слідперевищувати рекомендовану дозу.

Необхідно зважити доцільність лікуваннямоксифлоксацином, особливо у випадках інфекцій низького ступеня тяжкості, враховуючи викладене в цьому розділі.

Якщо під час лікування препаратом виникають симптоми аритмії, слід припинити лікування та зробити ЕКГ.

При застосуваннімоксифлоксацину повідомлялося про випадкифульмінантного гепатиту, що потенційно призводить допечінкової недостатності (у т. ч. злетальним наслідком) (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам слід рекомендуватизвернутися до лікаря перед тим, як продовжувати лікування, якщо розвиваються такі симптомифульмінантного гепатиту, якпов’язана з жовтяницеюастенія, що швидко розвивається, темна сеча, схильністьдо кровотеч або печінковаенцефалопатія.

У разі виникнення симптомівдисфункціїпечінки необхідно провести аналізи функціїпечiнки/обстеження.

Повідомлялося пробульозні реакції шкірипри застосуваннімоксифлоксацину, такі як синдромСтівенсаДжонсонааботоксичний епідермальнийнекроліз (див. розділ «Побічні реакції»). Якщо виникають реакції з боку шкіри та/або слизової оболонки, пацієнтам слід рекомендувати негайнозвернутися до лікаря, перш ніж продовжувати лікування.

Відомо, щохінолониможуть спровокувати розвиток судомних нападів. Моксифлоксацин слід застосовувати з обережністю пацієнтам ізрозладамиЦНС або з іншими факторами ризику, що можуть спричинити судомні напади або знизити поріг виникненняостанніх. У разі виникнення судом необхідно припинити застосуваннямоксифлоксацину та вжити відповідних заходів.

У пацієнтів, які приймалихінолони, включаючимоксифлоксацин, спостерігалися випадкисенсорноїабосенсорно-руховоїполінейропатії, що призводить до парестезій, гіпестезій, дизестезій або слабкості. Якщо розвиваються такі симптоми невропатії, як біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість, пацієнтам, якіотримують лікуваннямоксифлоксацином, слід повідомити про целікаря, перш ніж продовжувати лікування (див. розділ «Побічні реакції»).

Реакції з боку психіки можуть розвиватися навіть після першого застосуванняхінолонів, включаючимоксифлоксацин. У рідкісних випадках депресія абопсихотичні реакції призводили до виникненнясуїцидальних думок та розвиткусамоагресії, такої як спроби самогубства (див. розділ «Побічні реакції»). У разі виникнення у пацієнта таких реакцій необхідно припинити застосуваннямоксифлоксацину та вжити відповідних заходів. Рекомендовано з обережністю призначатимоксифлоксацин пацієнтам, які страждають психозами, та пацієнтам, які мають в анамнезі психічні захворювання.

У зв’язку з застосуванням антибіотиків широкого спектра дії, в тому числімоксифлоксацину, повідомлялося про виникненняантибіотикасоційованої діареї(ААД) таантибіотикасоційованого коліту(ААК), включаючипсевдомембранозний коліті діарею, асоційовану зClostridiumdifficile, які за ступенем тяжкості варіювали від помірної діареї доколітузлетальним наслідком. Тому важливо зважити на цей діагноз у пацієнтів, у яких під час або після застосуваннямоксифлоксацину спостерігається тяжкадіарея. При підозріабопідтвердженніААД або ААК лікуванняантибактеріальними засобами, включаючимоксифлоксацин, слід припинити та негайно вжити відповідних терапевтичних заходів. До того ж, необхідно вжити належних санітарно-епідемічних заходів з метою зменшення ризику передачі захворювання. Препарати, що пригнічують перистальтику, протипоказані пацієнтам, у яких спостерігається серйозна діарея.

Моксифлоксацинслід застосувати з обережністю пацієнтам зміастенією гравіс у зв’язку з можливістю загострення симптомів.

Запалення та розрив сухожиль (особливоахіллового сухожилля), іноді білатеральні, можуть спостерігатися в разі лікування із застосуваннямхінолонів, включаючимоксифлоксацин, навіть протягом перших 48 годин від початку лікування. Повідомлялося також, що такі випадки спостерігалися через декілька місяців після припинення лікування. Під частерапіїхінолонами, в тому числімоксифлоксацином, існує підвищенийризик розвиткузапалення та розриву сухожиль, зокрема у пацієнтів літнього віку і хворих, які отримуютьсупутню терапію кортикостероїдами.

При перших симптомах болю або запалення пацієнтам слід припинити лікуваннямоксифлоксацином, забезпечити спокій ураженій кінцівці та негайно звернутися до лікаря для отримання відповідного лікування (наприклад накладення шини).

Слід з обережністю застосуватимоксифлоксацинпацієнтам літнього віку з розладами функцій нирок, якщо вони не можутьзабезпечити прийом достатньої кількостірідини, тому що зневоднення підвищує ризик виникнення ниркової недостатності.

Якщо спостерігається порушення зору або інший вплив на органи зору, слід негайно звернутися до офтальмолога.

При застосуванніхінолонів у пацієнтів відзначаються реакціїфоточутливості. Проте дослідження показали, щомоксифлоксацинвідрізняється нижчим ризиком виникненняфоточутливості. Незважаючи на це, слід порекомендувати пацієнтам уникати якультрафіолетового опромінення, так і тривалої та/або інтенсивноїдіїсонячного світла під час лікуваннямоксифлоксацином.

Пацієнтизродинним або особистим анамнезомнедостатньої активностіглюкозо-6-фосфатдегідрогенази під час лікуванняхінолонами мають схильність до гемолітичних реакцій. Тому таким пацієнтам слід з обережністю застосуватимоксифлоксацин.

Пацієнтам з рідкими спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіциту лактазиЛаппа абомальабсорбцієюглюкози та галактози не слід приймати цей препарат.

Пацієнтам з ускладненим запальним захворюванням органів малого таза (наприклад асоційованим з трубно-яєчниковим абсцесом або абсцесом малого таза), для яких вважається необхідним проведення внутрішньовенної терапії, лікування препаратом “Моксофт 400” у формі таблеток, вкритих оболонкою, по 400 мг не рекомендується.

Запальне захворювання органів малого таза може бути спричинено бактерієюNeisseriagonorrhoeae, резистентною дофторхінолонів. Тому в таких випадках емпіричне застосуваннямоксифлоксацину необхідно призначати одночасно з іншим відповідним антибіотиком (наприкладцефалоспорином), якщо неможливо повністю виключити наявністьNeisseriagonorrhoeae, резистентної домоксифлоксацину.

Якщо після 3 днів лікування не відбувається покращання клінічного стану, терапію слід переглянути.

Моксифлоксацин спричиняє ураження хрящів у молодих тварин, тому застосування препарату дітям та підліткам (віком до 18 років) протипоказано.

Моксифлоксацин не рекомендується для лікування інфекцій, спричиненихметицилінрезистентним золотистим стафілококом (МРЗС). У випадку підозрюваної або підтвердженої інфекції, спричиненої МРЗС, необхідно розпочати лікування відповідним антибактеріальним засобом (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Клінічна ефективність внутрішньовенного застосуваннямоксифлоксацинув разі лікування тяжкого інфікування, пов’язаного з опіками, фасцитом та інфікуванням діабетичної стопи, яке супроводжується остеомієлітом, не встановлена.

Лікування із застосуванняммоксифлоксацину може спричинитихибнонегативний результаткультуральногоаналізу щодо виявленняMycobacteriumspp. у зв’язку з пригніченням мікробіологічного росту.

Дослідження на тваринах не виявили в них погіршення фертильності (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Безпека застосуваннямоксифлоксацину у період вагітності не встановлена. Результати досліджень на тваринах вказують на репродуктивну токсичність (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Потенційний ризик для людини не встановлений.

Оскільки під час дослідженьфторхінолони спричиняли ушкодження суглобів незрілих тварин, а також спостерігалося ураження суглобів у дітей, які отримували лікування деякимифторхінолонами, моксифлоксацинпротипоказано призначати вагітним жінкам (див. розділ «Протипоказання»).

Годування груддю

Моксифлоксацин, як і іншіхінолони, спричиняє ураження хряща суглобів молодих тварин. Результатидоклінічних досліджень свідчать, що невелика кількістьмоксифлоксацину може потрапляти у грудне молоко. Немає даних щодо застосування препарату у період лактації жінкам.

Тому у період годування груддю застосуваннямоксифлоксацину протипоказано (див. розділ «Протипоказання»).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Досліджень впливумоксифлоксацину на здатність керуватиавтомотранспортомта працювати з механізмами не проводили. Однакфторхінолони, включаючимоксифлоксацин, можуть погіршувати здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами через виникнення реакцій з боку центральної нервової системи (запаморочення, гостра тимчасова втрата зору, гостра короткотривала втрата свідомості). Рекомендовано утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі

Рекомендується приймати по 1 таблетці (400 мг)моксифлоксацинуна добу.

Таблетки слід приймати не розжовуючи, з достатньою кількістю води. Препарат можна приймати незалежно від часу вживання їжі.

Тривалість терапії

Тривалість терапіїтаблетованою формоюмоксифлоксацину залежить від типу інфекції і становить:

- при загостренні хронічного бронхіту – 5-10 днів;

- принегоспітальній пневмонії –10днів;

- при гострому бактеріальномусинуситі – 7 днів;

- при запальних захворюваннях органів малого тазапомірного та середнього ступеня тяжкості – 14 днів.

Ступінчаста (внутрішньовеннапероральна) терапія

Під час досліджень ступінчастої терапії більшість пацієнтів переходила з внутрішньовенного на пероральний шлях введеннямоксифлоксацинупротягом 4 днів (негоспітальна пневмонія) або 6днів (ускладнені інфекції шкіри та підшкірних тканин). Рекомендована загальна тривалість лікування становить 7-14 днів длянегоспітальнихпневмоній та 7-21 день для ускладнених інфекцій шкіри та підшкірних тканин.

Перевищувати вказану дозу (400 мг 1 раз на добу) та тривалість лікування для кожного показання не рекомендується.

Пацієнти літнього віку/пацієнти з низькою масою тіла

Корекція дози для пацієнтів літнього віку / пацієнтів з низькою масою тіла не потрібна.

Порушення функції печінки

Пацієнтам із порушеннями функції печінки корекція дози не потрібна (див. також розділ «Особливості застосування»).

Ниркова недостатність

Для пацієнтів із нирковою недостатністю помірного та середнього ступеня тяжкості(у тому числі при кліренсікреатиніну< 30мл/хв/1, 73 м2), а також для пацієнтів, які перебувають на безперервному гемодіалізі та довготривалому амбулаторному перитонеальному діалізі, корекція дози не потрібна.

Діти.

Моксифлоксацин протипоказаний дітям (віком до 18 років). Ефективність та безпека застосуваннямоксифлоксацину дітям не встановлені (див. також розділ «Протипоказання»).

Передозування.

У разі випадкового передозування не рекомендовано жодних специфічних заходів. У разі передозування слід орієнтуватися на клінічну картину і проводити симптоматичну підтримувальну терапію таЕКГ-моніторингу зв’язку з можливістю подовження інтервалу QT.

Одночасне застосування активованого вугілля з дозоюмоксифлоксацину400 мгперорально скорочує системну доступність лікарського засобу більше ніж на 80 %. У разі передозування в результаті перорального прийому лікарського засобу застосування активованого вугілля на початковій стадії абсорбції може бути ефективною профілактикою збільшення системної діїмоксифлоксацину.

Побічні реакції.

Побічні реакції, наведені у колонці «Часті», спостерігалися з частотою менше 3 %, за винятком нудоти та діареї.

В кожній групі небажані явища визначені у порядку зменшення їх тяжкості. Частота визначена таким чином:

часті (≥ 1/100, < 1/10);

нечасті (≥ 1/1000, < 1/100);

поодинокі (≥ 1/10000, < 1/1000);

рідкісні (< 1/10000).

Класи систем органів (MedDRA)

Часті

Нечасті

Поодинокі

Рідкісні

Інфекційні ускладнення

Суперінфекція, що виникла внаслідок бактеріальної чи грибкової резистентності, наприклад оральний чи вагінальнийкандидози

З боку кровоносної та лімфатичної систем

Анемія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія,

тромбоцитемія,

еозинофілія,

подовженняпротромбінового часу / збільшення МНВ (міжнародного нормалізованого відношення)

Підвищення рівня протромбіну/ зменшення МНВ,

агранулоцитоз

З боку імунної системи

Алергічні реакції

Анафілаксія, включаючи рідкісні випадки шоку (що загрожує життю) (див. розділ «Особливості застосування»),

алергічний набряк/

ангіоневротичний набряк, включаючи набряк гортані (що потенційно загрожує життю)

З боку метаболізму та харчування

Гіперліпідемія

Гіперглікемія, гіперурикемія

З боку психіки

Стривоженість,

підвищення психомоторної активності/

збудження

Лабільність настрою,

депресія (у рідкісних випадках зсамоагресією, такою яксуїцидальні ідеї/ думки або спроби самогубства)

галюцинації

Деперсоналізація,

психотичні реакції (ізсамоагресією, такою яксуїцидальні ідеї/ думки або спроби самогубства)

Збоку нервової системи

Головний біль, запаморочення

Парестезії/дизестезії, порушення смаку (включаючи агевзію у рідкісних випадках), сплутаність свідомості та втрата орієнтації,

розлади сну (переважно безсоння),

тремор,

вертиго,

сонливість

Гіпестезія, порушення нюху

(включаючи втрату нюху), патологічні сновидіння, порушення координації (включаючи розлад ходи внаслідок запаморочення абовертиго), судомні напади з різними клінічними проявами (у тому числі нападиgrandmal)

порушення уваги, розлади мовлення, амнезія, периферичнанейропатія таполінейропатія

Гіперестезія

З боку органів зору

Порушення зору, включаючидиплопію та нечіткість зору (особливо під час реакцій з боку ЦНС)

Транзиторна втрата зору (особливо під час реакцій з боку ЦНС)

З боку органів слуху та вестибулярного апарату

Дзвін у вухах, порушення слуху, включаючи глухоту (зазвичай оборотну)

Збоку серця

ПодовженняQT- - інтервалу у хворих ізгіпокаліємією

ПодовженняQT-інтервалу посилене серцебиття,

тахікардія, фібриляція передсердь, стенокардія

Шлуночковітахіаритмії, непритомність (тобто гостра та короткочасна втрата свідомості)

Неспецифічні аритмії, «піруетна»шлуночкова тахікардія(torsadedepointes)

зупинка серця

З боку судинної системи

Вазодилатація

Артеріальна гіпертензія, артеріальнагіпотензія

Збоку дихальної системи, грудної клітки та середостіння

Задишка (включаючи астматичний стан)

З боку травного тракту

Нудота, блювання, біль в животі, діарея

Зниження апетиту та зменшення вживання їжі, запор, диспепсія,

флатуленція, гастрит, підвищення рівня амілази

Дисфагія, стоматит, асоційований із застосуванням антибіотика коліт (включаючипсевдомембранознийколіт, у рідкісних випадках із загрозливими для життя ускладненнями)

Гепатобіліарні порушення

Підвищення рівнятрансаміназ

Порушення функції печінки (включаючи підвищення рівня ЛДГ (лактатдегідро-генази)), підвищення рівня білірубіну, підвищення ГГТП (гамма-глутаміл-транспептидази),

підвищення в крові рівня лужної фосфатази

Жовтяниця, гепатит (переважнохолестатичний)

Фульмінантний гепатит, що може призвести до розвитку небезпечної для життя печінкової недостатності (див. розділ «Особливості застосування»)

З боку шкіри та підшкірної клітковини

Свербіж,

висипання, кропив’янка,

сухість шкіри

Бульозні шкірні реакції, такі яксиндромСтівенса–Джонсона або токсичний епідермальнийнекроліз (що потенційно загрожують життю)

З боку опорно-рухової системи

Артралгія,

міалгія

Тендиніт, посмикування м’язів, судоми м’язів, м’язова слабкість

Розрив сухожиль, артрити, ригідність м’язів,

загострення симптомівmyastheniagravis

З боку нирок та сечовидільного тракту

Дегідратація

Порушення функції нирок (включаючи збільшення азоту сечовини такреати-ніну плазми крові),

ниркова недостатність

Загальні розлади

Загальна слабкість (в основному астенія чи втомленість),

відчуття болю (включаючи біль у попереку, грудній клітці, біль у кінцівках, болючість у проекції малого таза), гіпергідроз

Набряк

У рідкісних випадках після лікування іншимифторхінолонамибуло зареєстровано такі побічні реакції, які могли б також спостерігатися при застосуваннімоксифлоксацину: гіпернатріємія, гіперкальціємія, гемолітична анемія, рабдоміоліз, реакціїфотосенсибілізації.


Термінпридатності.

4 роки. Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці внедоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °C.

Упаковка. По 5 таблеток, вкритих плівковою оболонкою, у блістері. По 1 або по 3 блістери в картонній пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. МСНЛабораторісПвт. Лтд.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Дільниця № 42, промислова зонаАнріч, Боларам, районМедак-502 325, АндхраПрадеш, Індія.

Заявник. АлємбікФармас’ютікелсЛімітед, Індія.