МОКСИФТОР 400 таблетки 400 мг

Торрент Фармасьютікалс Лтд

Rp

Форма випуску та дозування

Таблетки, 400 мг

Таблетки, 400 мг

Упаковка

Блістер №5x1

Блістер №5x1

Аналоги

bioequivalence-icon

Rp

АВЕЛОКС 400 мг

Байєр Шерінг Фарма АГ(DE)

Таблетки

Rp

ФЛОКСЕЙФ 400 400 мг

МСН Лабораторіс Пвт. Лтд.(IN)

Таблетки

Rp

МОКСИВАР 400 мг

Ауробіндо Фарма Лтд(IN)

Таблетки

Rp

МОКСИМАК 400 мг

Маклеодс Фарма(IN)

Таблетки

Rp

МОКСИН 400 мг

СКАН БІОТЕК ЛТД(IN)

Таблетки

Класифікація

Класифікація еквівалентності

N/A

info

Діюча речовина

МОКСИФЛОКСАЦИН

Форма товару

Таблетки, вкриті оболонкою

Умови відпуску

за рецептом

Rp

Реєстраційне посвідчення

UA/12270/01/01

Дата останнього оновлення: 19.01.2021

Загальна інформація

  • Термін дії реєстраційного посвідчення: 30.12.2075
  • Склад: 1 таблетка містить моксифлоксацину гідрохлориду у перерахуванні на моксифлоксацин 400 мг
  • Торгівельне найменування: МОКСИФТОР 400
  • Умови відпуску: за рецептом
  • Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 30 °С.
  • Фармакотерапевтична група: Протимікробні засоби для системного застосування. Антибактеріальні засоби групи хінолонів.

Упаковка

Блістер №5x1

Інструкція

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосуваннялікарського засобу

МОКСИФТОР 400

(МОXIFTOR 400)

Склад:

діюча речовина: moxifloxacin;

1 таблетка містить моксифлоксацину гідрохлориду у перерахуванні на моксифлоксацин 400 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, кремнію діоксид колоїдний безводний, повідон, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, оболонка: тальк, титану діоксид (Е 171), гіпромелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, поліетиленгліколь 6000, заліза оксид червоний (Е 172).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки капсулоподібної форми, світло-рожевого кольору, двоопуклі, вкриті оболонкою, з лінією розлому з одного боку.

Фармакотерапевтична група.

Протимікробні засоби для системного застосування. Антибактеріальні засоби групи хінолонів.

Код АТХJ01MA14.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Моксифлоксацин – 8-метоксифторхінолоновий засібіз широким спектром бактерицидної дії. Invitroмоксифлоксацин ефективний щодо багатьохгрампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів.

Встановлено, що моксифлоксацин ефективний відносно бактерій, стійких до β-лактамних тамакролідних препаратів.

Бактерицидна дія моксифлоксацину спричинена інгібуванням обох типів ІІ топоізомерази (ДНК-гіраза та топоізомераза IV), необхідних для реплікації, транскрипції та відновлення бактеріальної ДНК.

Вважається, що С8-метокси залишок сприяє покращанню активності та послаблює селекцію резистентних мутантів грампозитивних бактерій порівняно з С8-Н залишком. Наявність великого дициклоамінового залишку в С-7 положенні запобігає активному відтоку, пов’язаному з генами norA або pmrA, які виявлено у деяких грампозитивних бактерій.

Моксифлоксацин володіє залежною від концентрації бактерицидною активністю. Мінімальні бактерицидні концентрації (МБК), як правило, відповідають мінімальним інгібуючим концентраціям (МІК).

Вплив на кишкову флору у людини

У двохдослідженнях з участю добровольців після перорального застосування моксифлоксацину відзначалися нижченаведені зміни у кишковій флорі. Знижувалася кількістьE. coli, Bacillus spp. , Enterococcusта Klebsiella spp. , а також анаеробівBacteroides vulgatus, Bifidobacterium spp. , Eubacterium та Peptostreptococcus. Спостерігалосяпідвищення кількостіBacteroides fragilis.

Кількість вказаних вище мікроорганізмів поверталася у межі норми упродовж двох тижнів.

Резистентність

Механізми резистентності, за рахунок яких інактивуються пеніциліни, цефалоспорини, аміноглікозиди, макроліди і тетрацикліни, не впливають на антибактеріальну ефективність моксифлоксацину. Інші механізми резистентності, такі як бар’єри проникнення (поширені уPseudomonas aeruginosa) та механізми відтоку, можуть впливати на чутливість до моксифлоксацину.

Формування резистентності до моксифлоксацинуinvitro спостерігали як поступовий процес, який полягає у точкових мутаціях обох типів ІІ топоізомерази, ДНК-гірази та топоізомеразиIV. Моксифлоксацин є слабким субстратом для механізмівактивного відтоку у грампозитивних мікроорганізмів.

Спостерігається перехресна резистентність з іншими фторхінолонами. Однак оскільки моксифлоксацин інгібує обидві топоізомерази ІІ та IV зі схожою активністю деяких грампозитивних бактерій, ці бактерії можуть бути резистентними до інших хінолонів, але чутливими до моксифлоксацину.

Контрольні точки

Таблиця 1.

Клінічні МІК та контрольні точки дискової дифузії для моксифлоксацину (01. 01. 2012) за даними EUCAST (Європейський комітет з тестування антимікробної чутливості)

Мікроорганізм

Чутливий

Резистентний

Staphylococcusspp.

≤ 0, 5 мг/л

³24 мм

> 1 мг/л

< 21 мм

S. pneumoniae

≤ 0, 5 мг/л

³22 мм

> 0, 5 мг/л

< 22 мм

Streptococcus, групи A, B, C, G

≤ 0, 5 мг/л

³18 мм

> 1 мг/л

< 15 мм

H. influenzae

≤ 0, 5 мг/л

³25 мм

> 0, 5 мг/л

< 25 мм

M. catarrhalis

≤ 0, 5 мг/л

³23 мм

> 0, 5 мг/л

< 23 мм

Enterobacteriaceae

≤ 0, 5 мг/л

³20 мм

> 1 мг/л

< 17 мм

Контрольні точки, непов’язані з видом*

≤ 0, 5 мг/л

> 1 мг/л

* Контрольні точки, не пов’язані з видом, були визначені головним чином напідставі даних фармакокінетики/фармакодинаміки та не залежать від поширення МІК специфічних видів. Ці дані використовують тільки щодо видів, яким не надавали контрольних точок за окремими видами, та не використовують щодо видів, у яких інтерпретаційні критерії підлягають визначенню.

Мікробіологічна чутливість

Частота набутої резистентності може змінюватися залежно від географічного розташування регіону та протягом часу, визначеного для певних видів мікроорганізмів. Бажано мати доступ до локальної інформації щодо резистентності мікроорганізмів, особливо при лікуваннітяжкихінфекцій.

У разі необхідності слід звертатися за консультацією до експерта з питань антибіотикорезистентності, коли місцеве домінування резистентності виявляється настільки сильним, що вплив певного лікарського засобу щонайменше на деякі види інфекційних збудників залишаєтьсяпід сумнівом.

Чутливі види

Аеробні грампозитивні мікроорганізми

Gardnerellavaginalis

Staphylococcus aureus* (чутливий до метициліну)

Streptococcusagalactiae (групаB)

Streptococcusmillerigroup* (S. anginosus, S. constellatusтаS. intermedius)

Streptococcus pneumoniae*

Streptococcus pyogenes* (група A)

Streptococcus viridansгрупа (S. viridans, S. mutans, S. mitis, S. sanguinis, S. salivarius, S. thermophilus)

Аеробні грамнегативні мікроорганізми

Acinetobacterbaumanii

Haemophilusinfluenzae*

Haemophilusparainfluenzae*

Legionella pneumophila

Moraxella (Branhamella) catarrhalis*

Анаеробнімікроорганізми

Fusobacterium spp.

Prevotella spp.

Іншімікроорганізми

Chlamydophila (Chlamydia) pneumoniae*

Chlamydia trachomatis*

Coxiellaburnetii

Mycoplasmagenitalium

Mycoplasma hominis

Mycoplasma pneumoniae*

Видизможливоюнабутоюрезистентністю

Аеробнігрампозитивнімікроорганізми

Enterococcus faecalis*

Enterococcus faecium*

Staphylococcus aureus (метицилінрезистентний)+

Аеробніграмнегативнімікроорганізми

Enterobacter cloacae*

Escherichia coli*#

Klebsiella pneumoniae*#

Klebsiella oxytoca

Neisseria gonorrhoeae*+

Proteus mirabilis*

Анаеробнімікроорганізми

Bacteroides fragilis*

Peptostreptococcus spp. *

Резистентнівиди

Аеробніграмнегативнімікроорганізми

Pseudomonas aeruginosa

*Продемонстрованозадовільнуактивністьщодовпливуначутливіштамипідчасклінічнихдослідженьурамкахзатвердженихклінічнихпоказань.

#Штами, якіпродукуютьESBL, є зазвичай резистентними до фторхінолонів.

+Показник резистентності > 50%в однійабо більше країн.

Доклінічні дані з безпеки

Вплив на кровотворну систему (незначне зниження кількості еритроцитів та тромбоцитів) спостерігавсяу щурів та мавп. Як іпри застосуванні інших хінолонів, гепатотоксичність (підвищення рівня ферментів печінки та вакуольна деградація) відзначалася у щурів, мавпта собак. У мавп фіксували випадки нейротоксичності (ураження ЦНС – судоми). Вказані ефекти спостерігалися тількипісля прийому високих доз моксифлоксацину або після довготривалого застосування препарату.

Моксифлоксацин, як і інші хінолони, показав генотоксичністьпід час тестівin vitro з бактеріями або клітинами ссавців. Оскільки вказаний ефект пояснюється взаємодією з бактеріальною гіразою та в разі вищої концентрації – взаємодією з топоізомеразою ІІ у клітинах ссавців, можна припустити наявність порогової концентрації для генотоксичності. Під час тестівin vivo не було виявлено ознак генотоксичності, незважаючи на застосування високих доз моксифлоксацину. Таким чином, препарат показав достатній потенціал безпеки при застосуванні терапевтичної дози для людини. Моксифлоксацин не показав канцерогенного ефектупід час дослідження, яке проводили на щурах.

Багато хінолонів є фотореактивними і можуть провокувати реакції фототоксичності, проявляти фотомутагенний та фотоканцерогенний ефекти. При цьому є дані щодо відсутності фототоксичних та фотогенотоксичних властивостей у моксифлоксацину при його тестуванні в рамках комплексної програмипід час дослідженьin vitro таin vivo. У таких самих умовах хінолони демонстрували вказані ефекти.

У високих концентраціях моксифлоксацин діє як інгібітор швидкого компонента кардіального повільного компонента розправляючого калієвого токута, отже, може призвести до подовження інтервалу QT. Токсикологічнідослідження, які проводили на собаках та під час яких препарат застосовували перорально в дозах ≥ 90 мг/кг, що забезпечувало концентрацію ≥ 16 мг/л, виявили подовження інтервалу QT без аритмій. Оборотну нелетальну шлуночкову аритмію спостерігали тількипісля внутрішньовенного введення високої кумулятивної дози, яка більше ніж у 50 разів перевищувала дозу, передбачену для людини (> 300 мг/кг), що забезпечувало концентраціюуплазмі крові ≥ 200 мг/л (що більше ніж у 40 разів перевищувало терапевтичний рівень).

Відомо, що хінолони спричиняють ураження хрящіввеликихдіартродіальних суглобів у молодих тварин. Найнижча пероральна доза моксифлоксацину, яка призводить до артротоксичного ефекту у молодих собак, у чотири рази перевищувала максимальну рекомендовану терапевтичну дозу 400 мг (передбачену для 50 кг маси тіла), розраховану напідставі співвідношення доза/маса тіла (мг/кг), із концентрацією в плазмі крові у2 чи3рази вищою за концентрацію, передбаченууразі застосування максимальної терапевтичної дози.

Тести на токсичність, які проводили на щурах та мавпах (повторне введення протягом періоду до шести місяців), не виявили ознак ризику для органів зору. Під час досліджень на собаках застосування тільки високих доз перорально (≥ 60 мг/кг) призводило до концентраціїуплазмі крові ≥ 20 мг/л, що спричиняло зміни електроретинограми та в окремих випадках призводило до атрофії сітківки.

При вивченні впливу моксифлоксацину на репродуктивну функцію тварин доведено, що моксифлоксацин проникаєкрізь плаценту. Досліди, що проводили на щурах (при застосуванні моксифлоксацину перорально і внутрішньовенно) і мавпах (при застосуванні моксифлоксацину перорально), не виявили тератогенної дії моксифлоксацину і його впливу на фертильність. При внутрішньовенному застосуванні моксифлоксацину у дозі 20 мг/кг у кроліввідзначалась мальформація скелета. Виявлено збільшення кількості викиднів у мавп і кролів при застосуванні моксифлоксацину у терапевтичній дозі. У щуріввідзначалося зменшення маси плода, почастішання випадків викиднів, невелике збільшення тривалості періоду вагітності і збільшення спонтанної активності потомства при застосуванні моксифлоксацину, дозування якого у 63 рази перевищувало рекомендоване.

Фармакокінетика.

Всмоктування та біодоступність

При пероральному прийомі моксифлоксацин швидко та майже повністю всмоктується. Абсолютна біодоступність досягає майже 91 %.

У діапазоні доз 50–800 мг при одноразовому прийомі та у дозі 600 мг на добу протягом 10 діб фармакокінетика є лінійною. Рівноважний стан досягається протягом3днів. Після прийому пероральної дози 400 мг пікова концентрація в крові досягається протягом 0, 5–4 годин і становить 3, 1 мг/л. Максимальна та мінімальна плазмові концентраціїурівноважному стані (400 мг 1 раз на добу) становлять 3, 2 та 0, 6 мг/л відповідно.

Розподіл

Моксифлоксацин швидко розподіляється в екстраваскулярному просторі, після застосування дози 400 мг AUC становить 35 мкг/л. Об’єм розподілуу рівноважному станістановить 2 л/кг. Як встановлено в експериментахin vitro таex vivo, зв’язування з білками крові становить приблизно 40–42 % та не залежить від концентрації препарату.

Таблиця 2.

Пікова концентрація (середнє геометричне) після перорального прийому одноразової дози моксифлоксацину 400 мг.

Тканина

Концентрація

Місцевийрівень–рівень у плазмі крові

Плазма

3, 1 мг/л

-

Слина

3, 6 мг/л

0, 75 – 1, 3

Вміст пухиря

1, 61мг/л

1, 71

Слизова оболонка бронхів

5, 4 мг/кг

1, 7–2, 1

Альвеолярні макрофаги

56, 7 мг/кг

18, 6–70, 0

Рідина епітеліального шару

20, 7 мг/л

5–7

Гайморова пазуха

7, 5 мг/кг

2, 0

Етмоїдальні пазухи

8, 2 мг/кг

2, 1

Назальні поліпи

9, 1 мг/кг

2, 6

Інтерстиціальнарідина

1, 02мг/л

0, 8–1, 42, 3

Жіночі статеві органи*

10, 24мг/кг

1, 724

* Внутрішньовенне застосування одноразової дози 400 мг.

1 10 годинпісля введення.

2 Вільна концентрація.

3 Від 3 годин до 36 годинпісля введення дози.

4 В кінці інфузії.

Метаболізм

Моксифлоксацинпідлягає біотрансформації II фази і виводиться з організму нирками, а також із фекаліями/жовчю як у незміненому стані, так і у вигляді неактивних сульфосполук (М1) і глюкуронідів (М2). М1та М2 є тільки метаболітами, релевантними для людини, обидва вони є мікробіологічно неактивними. Під час дослідженьin vitro та клінічних досліджень фази І не спостерігалося метаболічної фармакокінетичної взаємодії з іншими препаратами, задіяними у біотрансформацію фази І зучастю ферментів системи цитохрому Р450. Ознак окислювального метаболізму немає.

Виведення з організму

Період напіввиведення препарату становить приблизно 12 годин. Середній загальний кліренспісля введення 400 мг становить від 179 до 246 мл/хв. Нирковий кліренс становить приблизно 24–53 мл/хв тасвідчить про часткову канальцеву реабсорбцію препарату з нирок. Після прийому дози 400 мг виведення із сечею (близько 19 % - лікарський засіб у незміненому вигляді, близько 2, 5 % –М1 та близько 14 % – М2) та калом (близько 25 % –лікарський засібу незміненому вигляді, близько 36 % – М1 та відсутність виведення у вигляді М2) загалом становило близько 96 %. Супутнє введення ранітидину та пробенециду не змінює нирковий кліренс препарату.

Фармакокінетика урізних груп пацієнтів.

Пацієнти літнього віку та пацієнти з низькою масою тіла

У здорових добровольцівіз низькою масоютіла (зокрема, у жінок) та у здорових добровольців літнього віку спостерігали вищу концентрацію препаратуу плазмі крові.

Ниркова недостатність.

Не виявлено істотних змін фармакокінетики моксифлоксацину у пацієнтів із порушенням функції нирок (включаючи пацієнтів з кліренсом креатиніну ˃ 20 мл/хв/1, 73 м2). Оскільки функція нирок знижується, концентрація метаболіту М2 (глюкуроніду) збільшується до показника 2, 5 (у пацієнтів із кліренсом креатиніну < 30 мл/хв/1, 73 м2).

Порушення функції печінки.

Напідставі даних досліджень фармакокінетики, які проводили за участю пацієнтів із печінковою недостатністю (класи А-С за класифікацією Чайлда-П’ю), неможливо визначити, чи є різниця порівняно зі здоровими добровольцями. Порушення функції печінки було пов’язане з більшою дією М1 у плазмі крові, тоді як дія вихідної лікарської речовини була порівнянною з дією у здорових добровольців. Достатнього досвіду клінічного застосування моксифлоксацину для лікування пацієнтів із порушенням функції печінки немає.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування нижченаведених бактеріальних інфекцій, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами (див. розділи «Особливості застосування», «Побічні реакції», «Фармакологічні властивості»), у пацієнтів віком від 18 років. Моксифлоксацин слід призначати тільки тоді, коли застосування антибактеріальних засобів, які зазвичай рекомендують для початкового лікування нижченаведених інфекцій, є недоцільним або коли вказане лікування було неефективним.

· Гострий бактеріальний синусит (діагностований з високим ступенем вірогідності).

· Загострення хронічного бронхіту (діагностоване з високим ступенем вірогідності).

· Негоспітальна пневмонія, за винятком негоспітальної пневмонії з тяжким перебігом.

· Запальні захворювання органів малого таза помірного та середнього ступеня (включаючи інфекційне ураження верхнього відділу статевої системи у жінок, у тому числі сальпінгіт та ендометрит), не асоційованих із тубооваріальним абсцесом або абсцесами органів малого таза. Таблетована форма препарату Моксифтор 400 не рекомендується для застосування як монотерапія при запальних захворюваннях органів малого таза помірного та середнього ступеня, але можна застосовувати у комбінації з іншими відповідними антибактеріальними засобами (наприклад цефалоспоринами) через зростаючу резистентність моксифлоксацину доNeisseria gonorrhoeae (за винятком моксифлоксацинрезистентних штамівN. gonorrhoeae) (див. розділи «Особливості застосування», «Фармакологічні властивості»).

Таблетовану форму препарату Моксифтор 400 можна застосовувати для закінчення курсу лікування, в якому стартова терапія парентеральною формою моксифлоксацину була ефективною і призначена за такими показаннями:

- негоспітальна пневмонія;

- ускладнені інфекції шкіри та підшкірних структур.

Таблетована форма препарату Моксифтор 400 не рекомендується для стартового лікування будь-яких інфекцій шкіри та підшкірних структур або у разі тяжкого перебігу негоспітальних пневмоній.

Слід звернути увагу на офіційні інструкції з належного застосування антибактеріальних засобів.

Протипоказання.

- Відома гіперчутливість до моксифлоксацину або до інших хінолонів чи будь-якої з допоміжних речовин препарату.

- Вік до 18 років.

- Вагітність або період годування груддю (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

- Пацієнти з захворюваннями сухожиль, пов’язанимиз лікуванням хінолонами, в анамнезі.

У ході доклінічних досліджень і клінічних досліджень після застосування моксифлоксацину спостерігалися зміни в електрофізіології серця у виглядіподовження інтервалу QT. Тому з міркувань безпеки препарат протипоказано пацієнтам з:

- вродженим або діагностованим набутимподовженням інтервалу QT;

- порушеннями електролітного балансу, зокрема при нескоригованій гіпокаліємії;

- клінічно значущоюбрадикардією;

- клінічно значущоюсерцевою недостатністю зізниженою фракцією викидулівогошлуночка;

- симптоматичними аритміями в анамнезі.

Препаратне слід застосовувати одночасно з іншими препаратами, які подовжують інтервал QT (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

У зв’язку з обмеженими клінічними даними застосування препарату також протипоказано пацієнтам з порушенням функції печінки (клас C за класифікацією Чайлда-П’ю) та пацієнтам зпідвищенимрівнемтрансаміназ(у 5 разів вищеверхньої межі норми).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Не можна виключити адитивний ефект моксифлоксацинута інших лікарських засобів, які можуть спричинити подовження інтервалу QT. Вказана взаємодія може призвести до збільшення ризику розвитку шлуночкових аритмій, включаючи «піруетну» шлуночкову тахікардію (torsade de pointes). Із цієї причини застосування моксифлоксацину в комбінації з будь-яким із нижчезазначених лікарських засобів протипоказане (див. також розділ «Протипоказання»):

- антиаритмічні препарати класу ІА (наприклад хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);

- антиаритмічні препарати класу ІІІ (наприклад аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);

- антипсихотичні препарати (наприклад фенотіазини, пімозид, сертиндол, галоперидол, сультоприд);

- трициклічні антидепресанти;

- деякі протимікробні засоби (саквінавір, спарфлоксацин, еритроміцин для внутрішньовенного введення, пентамідин, протималярійні препарати, зокрема галофантрин);

- деякі антигістаміни (терфенадин, астемізол, мізоластин);

- інші (цизаприд, вінкамін IV, бепридил, дифеманіл).

Моксифлоксацин слід з обережністю призначати пацієнтам, які приймають препарати, що можуть знижуватирівень калію (наприклад петльові та тіазидні діуретики, клізми та проносні засоби (у високих дозах), кортикостероїди, амфотерицин В), або препарати, дія яких пов’язана з клінічно значущою брадикардією.

Між прийомом препаратів, які містять біваленті або тривалентні катіони (таких як антациди, що містять магній чи алюміній, диданозин утаблетках, сукралфат та засоби, що містять залізоабо цинк), та моксифлоксацином необхідний інтервал близько 6 годин.

При одночасному застосуванні активованого вугілля і моксифлоксацину перорально у дозі 400 мг системна біодоступність препарату знижується більш ніж на 80 % внаслідок пригнічення його абсорбції. У зв’язку з цим одночасне застосування цих двох препаратів не рекомендоване (за винятком випадків передозування, див. також розділ «Передозування»).

Після багаторазового застосування моксифлоксацину у здорових добровольців спостерігалося збільшення Сmax дигоксину на приблизно 30 % у рівноважному стані без впливу на AUC (площа під кривою співвідношення «концентрація–час») або на нижчі рівні. Отже, потреби у застережних заходах при супутньому прийомі дигоксину немає.

Під час досліджень з участю добровольців, хворих на діабет, одночасне застосування моксифлоксацину перорально та глібенкламіду призводило до зниження концентрації глібенкламіду на піковому рівні приблизно на 21%. Комбінація глібенкламіду з моксифлоксацином теоретично може призвести до незначної короткотривалої гіперглікемії. Однак зміни у фармакокінетиці, які спостерігалися, не призводили до змін фармакодинамічних параметрів (рівень глюкози в крові, рівень інсуліну). Таким чином, клінічно релевантної взаємодіїміж моксифлоксацином та глібенкламідом не виявлено.

У пацієнтів, які отримували пероральні антикоагулянти у поєднанні з антибактеріальними препаратами, у тому числі з фторхінолонами, макролідами, тетрациклінами, котримоксазолом та деякими цефалоспоринами, відзначалися чисельні випадкипідвищення антикоагулянтної активності. Факторами ризику є інфекційні захворювання (і супутній запальний процес), вік та загальний стан пацієнта. У зв’язку з цими обставинами важко оцінити, чи спричиняє інфікування або лікування відхилення показника МНВ. Як застережний захід можливий частіший моніторинг МНВ. Уразі необхідності слід провести належне коригування дози перорального коагулянта.

Речовини, для яких буладоведенавідсутність клінічно вагомої взаємодії з моксифлоксацином: ранітидин, кальцієві добавки, теофілін, пероральні контрацептиви, циклоспорин, ітраконазол, морфін при парентеральному введенні, пробенецид. Дослідженняin vitro ферментів цитохрому Р450 у людини підтвердили вищезазначене. З огляду на зазначені результати, метаболічна взаємодія через ферменти цитохрому Р450 є маловірогідною.

Абсорбція моксифлоксацину не залежить від вживанняїжі (включаючи молочні продукти). Зважаючи на це, моксифлоксацин можна застосовувати незалежновід прийому їжі.

Особливості застосування.

Є повідомлення про гіперчутливістьта алергічні реакції на фторхінолони, включаючи моксифлоксацин, після першого застосування. Анафілактичні реакції можуть прогресуватидо загрозливого для життя анафілактичного шоку навітьпісля першого застосування. У такихвипадкахслід припинити прийом препарату та розпочати відповідну терапію (наприклад протишокову).

При застосуванні моксифлоксацину у деяких пацієнтів можливе збільшення інтервалу QT на електрокардіограмі. Аналіз результатів ЕКГ, отриманих у рамках програми клінічнихдосліджень, показав, що подовження інтервалу QTc при застосуванні моксифлоксацину становило 6 мс ± 26 мс - 1, 4% порівняно з вихідним рівнем.

Оскількиу жінок відзначається довший інтервал QT порівняно з чоловіками, вони можуть виявитися більш чутливимидо препаратів, які подовжують інтервал QT. Пацієнти літнього віку також можуть бути більш сприйнятливими до асоційованих з препаратом ефектів на інтервал QT.

Пацієнтам, які приймаютьмоксифлоксацин, слід з обережністюзастосовуватипрепарати, що можуть призвести до зниженнярівня калію (див. розділи «Протипоказання», «Взаємодіяз іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Слід з обережністюпризначатимоксифлоксацин пацiєнтам з триваючими проаритмогенними станами (особливо жінкам та пацієнтам літнього віку), такими як гостра міокардіальна ішемія або подовження інтервалу QT, оскільки це можепризводити допідвищення ризику розвитку шлуночкових аритмій, включаючи «піруетну» шлуночкову тахікардію (torsade de pointes), і зупинки серця (див. розділ «Протипоказання»). Ступінь подовження інтервалу QT можепідвищуватисязі збільшенням концентрації препарату. Тому не слідперевищувати рекомендовану дозу.

Необхідно зважити користь відлікування моксифлоксацином, особливо у випадках інфекцій легкого ступеня, згідно з інформацією, що викладена урозділі «Особливості застосування».

Якщопід час лікування препаратом виникають симптоми аритмії, слід припинити лікування та зробити ЕКГ.

При застосуванні моксифлоксацину повідомлялося про випадки фульмінантного гепатиту, що потенційно призводить допечінкової недостатності (у т. ч. злетальним наслідком) (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам слід рекомендуватизвернутися до лікаря перед тим, як продовжувати лікування, якщо розвиваються такі ознаки та симптоми фульмінантного гепатитуякпов’язана з жовтяницеюастенія, що швидко розвивається, темна сеча, схильністьдо кровотеч або печінкова енцефалопатія.

У разі виникнення симптомів дисфункції печінки необхідно провести аналізи функції печiнки/обстеження.

Повідомлялося пробульозні реакції шкірипри застосуванні моксифлоксацину, такі як синдромСтівенса-Джонсонааботоксичний епідермальний некроліз (див. розділ «Побічні реакції»). Якщо виникають реакціїз боку шкіри та/або слизової оболонки, пацієнтам слід рекомендувати негайнозвернутися до лікаря, першніж продовжувати лікування.

Відомо, що хінолониможуть спровокувати розвиток судомних нападів. Моксифлоксацин слід застосовувати з обережністю пацієнтам із розладамиЦНС або з іншими факторами ризику, що можуть спричинити судомні напади або зменьшити поріг виникненняостанніх. У разі виникнення судом необхідно припинити застосування моксифлоксацину та вжити відповідних заходів.

У пацієнтів, які приймали хінолони, включаючи моксифлоксацин, повідомляли про випадкисенсорноїабосенсорно-рухової полінейропатії, що призводить до парестезій, гіпестезій, дизестезій або слабкості. Якщо розвиваються такі симптоми невропатії як біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість, пацієнтам, якіотримують лікуваннямоксифлоксацином, слід повідомити про целікаря, перш ніж продовжувати лікування (див. розділ «Побічні реакції»).

Реакції з боку психіки можуть розвиватися навітьпісля першого застосування хінолонів, включаючи моксифлоксацин. Урідкісних випадках депресія або психотичні реакції призводили до виникнення суїцидальних думок та розвитку самоагресії, зокрема спроб самогубства (див. розділ «Побічні реакції»). У разі виникнення у пацієнтатаких реакцій необхідно припинити застосування моксифлоксацину та вжити відповідних заходів. Рекомендовано з обережністю призначати моксифлоксацин пацієнтам, які страждають психозами, або пацієнтам, які мають в анамнезі психічні захворювання.

У зв’язку з застосуванням антибіотиків широкого спектра дії, у тому числімоксифлоксацину, повідомляли про виникнення антибіотикасоційованої діареї(ААД) таантибіотикасоційованого коліту(ААК), включаючипсевдомембранозний колітіClostridium difficile-асоційовану діарею, які за ступенем тяжкості варіюють від помірної діареї доколітузлетальним наслідком. Тому важливо зважити на цей діагноз у пацієнтів, у якихпід час або після застосування моксифлоксацину спостерігається тяжкадіарея. ПрипідозріабопідтвердженніААД або ААК лікуванняантибактеріальними засобами, включаючимоксифлоксацин, слід припинити та негайно вжити відповідних терапевтичних заходів. До того ж, необхідно вжити належних санітарно-епідемічних заходів з метою зменшення ризику передачі захворювання. Препарати, що пригнічують перистальтику, протипоказані пацієнтам, у яких спостерігається серйозна діарея.

Моксифлоксацин слід застосувати з обережністю пацієнтам з міастенією гравіс у зв’язку з можливістю загострення симптомів.

Запалення та розрив сухожиль (особливо ахіллового сухожилля), іноді білатеральні, можуть спостерігатисяуразі лікування із застосуванням хінолонів, включаючи моксифлоксацин, навіть протягом перших 48 годин від початку лікування. Повідомлялося також про такі випадки, що спостерігалися через декілька місяцівпісля припинення лікування. Під час терапії хінолонами, в тому числі моксифлоксацином, існує підвищений ризик розвитку запалення та розриву сухожиль, зокрема у пацієнтів літнього віку і хворих, які отримують супутню терапію кортикостероїдами.

При перших симптомах болю або запалення пацієнтам слід припинити лікуваннямоксифлоксацином, забезпечити спокій ураженій (-им) кінцівці (-кам) та негайно звернутися до лікаря для отримання відповідного лікування (наприклад накладення шини) ураженого сухожилля (див. розділи «Протипоказання», «Побічні реакції»).

Слід з обережністю застосуватимоксифлоксацинпацієнтам літнього віку з розладами функційнирок, якщо вони не можутьзабезпечити прийом достатньої кількостірідини, тому що зневоднення може підвищити ризик виникнення ниркової недостатності.

Якщо спостерігається порушення зору або інший вплив на органи зору, слід негайно звернутися до офтальмолога (див. розділи «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами», «Побічні реакції»).

При застосуванні хінолонів у пацієнтіввідзначаються реакції фоточутливості. Проте дослідження показали, щомоксифлоксацин відрізняється нижчим ризиком виникнення фоточутливості. Незважаючи на це, слід рекомендувати пацієнтам уникати якультрафіолетового опромінення, так і тривалогота/або інтенсивноговпливусонячного світла під час лікуваннямоксифлоксацином.

Пацієнтизсімейним або особистим анамнезомнедостатньої активності глюкозо-6-фосфатдегідрогеназипід час лікування хінолонами мають схильність до гемолітичних реакцій. Тому таким пацієнтам слід з обережністю застосуватимоксифлоксацин.

Пацієнтам зрідкими спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або мальабсорбцією глюкози та галактози не слід приймати цей препарат.

Пацієнтам з ускладненим запальним захворюванням органів малого таза (наприклад, асоційованим зтрубно-яєчниковим абсцесом або абсцесом малого таза), для яких вважається необхідним проведення внутрішньовенної терапії, лікуваннямоксифлоксациному формі таблеток, вкритих оболонкою, по 400 мг не рекомендується.

Запальне захворювання органів малого таза може бути спричинене бактерієюNeisseria gonorrhoeae, резистентною до фторхінолонів. Тому в таких випадках емпіричне застосування моксифлоксацину необхідно призначати одночасно з іншим відповідним антибіотиком (наприклад цефалоспорином), якщо неможливо повністю виключити наявністьNeisseria gonorrhoeae, резистентної до моксифлоксацину.

Якщопісля 3 днів лікування не відбувається покращання клінічного стану, терапію слід переглянути.

Моксифлоксацин спричиняє ураження хрящів у молодих тварин, томузастосування препарату дітям (віком до 18 років) протипоказано.

Моксифлоксацин не рекомендується для лікування інфекцій, спричинених метицилін- резистентним золотистим стафілококом (МРЗС). У випадкупідозрюваної або підтвердженої інфекції, спричиненої МРЗС, необхідно розпочати лікуваннявідповідним антибактеріальним засобом (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Клінічна ефективність внутрішньовенного застосування моксифлоксацинуу разі лікування тяжкої інфікції, пов’язаної з опіками, фасцитом та діабетичною стопою, що супроводжується остеомієлітом, не встановлена.

Лікування із застосуванням моксифлоксацину може перешкоджати проведенню культурального аналізу щодо виявленняMycobacterium spp. у зв’язку з пригніченням мікробіологічного росту, що, усвоючергу, може призвести до хибно-негативних результатів у зразках від хворих, які на даний момент приймають моксифлоксацин.

Дослідження на тваринах не виявили погіршення фертильності (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Дисглікемія

Як і при застосуванні інших фторхінолонів, при застосуваннімоксифлоксацину можуть спостерігатися відхиленнярівнів глюкози в крові, включно гіпоглікемія та гіперглікемія. У пацієнтів, які застосовуютьмоксифлоксацин, дисглікеміяможерозвиватися переважно у пацієнтів літнього віку з діабетом, які отримували супутню терапію пероральними гіпоглікемічними лікарськими засобами (наприклад сульфонілсечовина) або інсуліном. У пацієнтів зцукровимдіабетом рекомендоване ретельнийнаглядрівнів глюкози в крові (див. розділ «Побічні реакції»).

Застосуванняу період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Безпека застосування моксифлоксацинуу період вагітностіне встановлена. Результатидосліджень на тваринах вказують на репродуктивну токсичність (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Потенційний ризик для людини не встановлений.

У зв’язку з ризиком пошкодження фторхінолонами опорних суглобів молодих тварин (за експериментальними даними) та з оборотними ураженнями суглобів, описаними у дітей, які отримували лікування деякими фторхінолонами, моксифлоксацин не можна призначати вагітним жінкам (див. розділ «Протипоказання»).

Годування груддю

Моксифлоксацин, як і інші хінолони, як показано, спричиняє ураженняухрящі суглобів молодих тварин. Результати доклінічнихдосліджень свідчать, що невелика кількість моксифлоксацину можепроникати у грудне молоко. Немає даних щодо застосування препарату жінкам, які годують груддю. Унаслідок цього у період годування груддю застосування моксифлоксацину протипоказано (див. розділ «Протипоказання»).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортомабо іншими механізмами.

Досліджень впливу моксифлоксацину на здатність керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами не проводили. Однак фторхінолони, включаючи моксифлоксацин, можуть призводити до погіршення здатності керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами через виникнення реакцій з боку центральної нервової системи (наприклад запаморочення, гостра тимчасова втрата зору, див. розділ «Побічні реакції») або гостра короткотривала втратасвідомості (непритомність, див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам слід рекомендувати спостерігати засвоєю реакцією на моксифлоксацинперед тим, як керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі

Рекомендується приймати по 1 таблетці (400 мг) моксифлоксацину на добу.

Таблетки слід приймати не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води. Препарат можна приймати незалежно від часу вживання їжі.

Тривалість терапії

Тривалість терапії таблетованою формою препаратуМоксифтор 400 залежить від типу інфекцій і становить:

- загострення хронічного бронхіту – 5–10 днів;

- негоспітальна пневмонія –10днів;

- гострий бактеріальний синусит – 7 днів;

- запальні захворювання органів малого тазапомірного та середнього ступеня– 14 днів.

Відомо, що тривалість лікування таблетованою формою препаратуМоксифтор 400становила до 14 днів.

Ступінчаста (внутрішньовенна пероральна) терапія

Під час клінічних досліджень ступінчастої терапії більшість пацієнтів переходила з внутрішньовенного на пероральний шлях введення моксифлоксацину протягом 4 днів (негоспітальна пневмонія) або 6 днів (ускладнені інфекції шкіри та підшкірних тканин). Рекомендована загальна тривалість лікування таблетками становить 7– 14 днів для негоспітальних пневмоній та 7 – 21 день для ускладнених інфекцій шкіри тапідшкірних тканин.

Перевищувати вказану дозу (400 мг 1 раз на добу) та тривалість лікуваннядля кожного показання не рекомендується.

Пацієнти літнього віку/пацієнти з низькою масоютіла

Корекція дози для пацієнтів літнього віку/пацієнтів з низькою масоютілане потрібна.

Порушення функції печінки

Пацієнтам із порушеннями функції печінки корекція дози не потрібна (див. також розділ «Особливості застосування»).

Ниркова недостатність

Для пацієнтів із нирковою недостатністю помірного та середнього ступеня тяжкості (у тому числі при кліренсі креатиніну< 30 мл/хв/1, 73 м2), а також для пацієнтів, які перебувають на безперервному гемодіалізі та довготривалому амбулаторному перитонеальному діалізі, корекція дози не потрібна (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Діти.

Моксифлоксацин протипоказаний дітям (віком до 18 років). Ефективність та безпека застосування моксифлоксацину дітям не встановлені (див. також розділ «Протипоказання»).

Передозування.

У разі випадкового передозування не рекомендовано жодних специфічних заходів. У разі передозування слід орієнтуватися на клінічну картину і проводити симптоматичнупідтримуючу терапію та ЕКГ-моніторинг у зв’язку з можливістю подовження інтервалу QT.

Одночасне застосування активованого вугілля з дозою моксифлоксацину 400 мг перорально призведе до скорочення системної доступності лікарського засобунабільш ніж 80%. У разі передозування в результаті перорального прийому лікарського засобу застосування активованого вугілля на початковій стадії абсорбції може бути ефективним для запобігання збільшенню системної дії моксифлоксацину.

Побічні реакції.

Нижче наведено побічні ефекти, отримані напідставі всіх клінічних досліджень із застосуванням моксифлоксацину 400 мг (пероральна та ступінчаста терапія), та їх частота. Побічні реакції, наведені у колонці «часто», спостерігалися з частотою менше 3 %, за винятком нудоти та діареї.

У кожній групі небажані явища визначені у порядку зменшення їх тяжкості. Частота визначена таким чином: часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), поодинокі
(≥ 1/10000, < 1/1000), рідкісні (< 1/10000).

Таблиця 3.

Класи систем органів (MedDRA)

Часто

Нечасто

Поодинокі

Рідкісні

Інфекційні ускладнення

Суперінфекція, що виникла внаслідок бактеріальноїабогрибкової резистентності, наприклад оральний чи вагінальний кандидози

З боку кровоносної та лімфатичної систем

Анемія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, тромбоцитемія, еозинофілія, подовження протромбінового часу/збільшення МНВ (міжнародного нормалізованого відношення)

Підвищення рівня протромбіну/ зменшення МНВ,

агранулоцитоз

З боку імунної системи

Алергічні реакції

Анафілаксія, включаючирідкісні випадки шоку (щозагрожує життю), алергічний набряк/ ангіоневротичний набряк, включаючи набряк гортані (що потенційно загрожує життю)

З бокуметаболізму та харчування

Гіперліпідемія

Гіперглікемія, гіперурикемія

Гіпоглікемія

Психічні розлади

Реакції стривоженості, підвищення психомоторної активності/ збудження

Лабільність настрою, депресія (у рідкісних випадкахз можливою самоагресією, такою як суїцидальні ідеї/ думки або спроби самогубства), галюцинації

Деперсоналіза-ція, психотичні реакції

(з можливою самоагресією, такою як суїцидальні ідеї/думки або спроби самогубства)

З боку нервової системи

Головний біль, запаморочення

Парестезії/

дизестезії, порушення смаку (включаючи агевзію урідкісних випадках), сплутаність свідомості та втрата орієнтації, розлади сну (переважно безсоння), тремор, вертиго, сонливість

Гіпестезія, порушення нюху (включаючи втрату нюху), патологічні сновидіння, порушення координації (включаючи розлад ходи внаслідок запаморочення або вертиго), судомні напади зрізними клінічними проявами (у тому числі grand mal напади), порушення уваги, розлади мовлення, амнезія, периферична нейропатія та полінейропатія

Гіперестезія

З боку органів зору

Порушеннязору, включаючи диплопію та нечіткість зору (особливопід час реакцій з боку ЦНС)

Транзиторна втрата зору (особливопід час реакцій з боку ЦНС)

З боку органів слуху та вестибулярного апарату

Дзвін у вухах, порушення слуху включаючи глухоту (зазвичай оборотну)

Збоку серця

Подовження QT-інтервалу у хворих із гіпокаліємією

Подовження QT-інтервалу, посилене серцебиття, тахікардія, фібриляція передсердь, стенокардія

Шлуночкові тахіаритмії, непритомність (тобто гостра та короткочасна втратасвідомості)

Неспецифічні аритмії, «піруетна» шлуночкова тахікардія (torsade de pointes), зупинка серця

Збоку судинної системи

Вазодилатація

Артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія

Збоку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння

Задишка (включаючи астматичний стан)

Збоку травного тракту

Нудота, блювання, більуживоті, діарея

Зниження апетиту та зменшення вживання їжі, запор, диспепсія, флатуленція, гастрит, підвищення рівня амілази

Дисфагія, стоматит, асоційований із застосуванням антибіотика коліт (включаючи псевдомембраноз-ний коліт, урідкісних випадках асоційований із загрозливими для життя ускладненнями)

Гепатобіліарні порушення

Підвищення рівня трансаміназ

Порушення функції печінки (включаючипідвищення ЛДГ (лактатдегідро-генази)), підвищення рівня білірубіну, підвищення ГГТП (гамма-глутаміл-транспептидази),

підвищення в крові рівня лужної фосфатази

Жовтяниця, гепатит (переважно холестатичний)

Фульмінантний гепатит, що потенційно може призвести до розвитку небезпечної для життя печінкової недостатності (у т. ч. з летальним наслідком)

Збоку шкіри та підшкірної клітковини

Свербіж, висипання, кропив’янка, сухість шкіри

Бульозні шкірні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз (що потенційно загрожують життю)

Збоку опорно-руховогоапарату

Артралгія, міалгія

Тендиніт, посмикування м’язів, судоми м’язів, м’язова слабкість

Розрив сухожиль, артрити, ригідність м’язів, загострення симптомів myasthenia gravis

З боку нироктасечовидільного тракту

Дегідратація

Порушення функції нирок (включаючи збільшення азоту сечовини та креатиніну плазми крові), ниркова недостатність

Загальні розлади

Загальна слабкість (в основному астенія чи втомленість), відчуття болю (включаючи біль у попереку, грудній клітці, біль у кінцівках, болючість у проекції малого таза), гіпергідроз

Набряк

Урідкісних випадках після лікування іншими фторхінолонами було зареєстровано такі побічні реакції, які могли б, можливо, також спостерігатися при застосуванні моксифлоксацину: гіпернатріємія, гіперкальціємія, гемолітична анемія, рабдоміоліз, реакції фотосенсибілізації (див. розділ «Особливості застосування»).

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 5 таблеток у блістері; по 1 блістеру у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

ТОРРЕНТ ФАРМАСЬЮТІКАЛС ЛТД.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Індрад Плант, Вілл. Індрад, Талука Каді, Діст. Мехсана Гуджарат 382721, Індія.