ЛЕПСІКАД таблетки 250 мг

Джубілант Дженерікс Лімітед

Rp

Форма випуску та дозування

Таблетки, 250 мг
Таблетки, 500 мг
Таблетки, 750 мг
Таблетки, 1000 мг

Таблетки, 250 мг

Упаковка

Блістер №10x3

Блістер №10x3

Аналоги

bioequivalence-icon

Rp

ЛЕВІЦИТАМ 250 250 мг

ТОВ АСІНО УКРАЇНА(UA)

Таблетки

bioequivalence-icon

Rp

ЛЕВІЦИТАМ 500 500 мг

ТОВ АСІНО УКРАЇНА(UA)

Таблетки

від 514.08 грн

Rp

ЛЕВЕНІУМ 250 мг

Сан Фармасьютикал Індастріз Лімітед(IN)

Таблетки

Rp

ЛЕВЕТИРАЦЕТАМ ГРІНДЕКС 250 мг

Гріндекс(LV)

Таблетки

Rp

ЛЕВЕТИРАЦЕТАМ-ТЕВА 250 мг

Тева Фарма(IL)

Таблетки

Класифікація

Класифікація еквівалентності

N/A

info

Діюча речовина

ЛЕВЕТИРАЦЕТАМ

Форма товару

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою

Умови відпуску

за рецептом

Rp

Реєстраційне посвідчення

UA/15521/01/01

Дата останнього оновлення: 19.01.2021

Загальна інформація

  • Термін дії реєстраційного посвідчення: 10.11.2021
  • Склад: 1 таблетка містить леветирацетаму 250 мг
  • Торгівельне найменування: ЛЕПСІКАД
  • Умови відпуску: за рецептом
  • Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище25°C, у захищеному від світла та недоступному для дітей місці.
  • Фармакотерапевтична група: Протиепілептичні засоби. Леветирацетам.

Упаковка

Блістер №10x3

Інструкція

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосува ння лікарського засобу

ЛЕПСІКАД

(LEPSICAD)

Склад:

діюча речовина: levetiracetam;

1 таблетка міститьлеветирацетаму250 мг, 500 мг, 750 мг або 1000 мг;

допоміжні речовини: повідон (Е 1202), натріюкроскармелоза, макрогол6000, кремнію діоксид колоїдний безводний, магніюстеарат(Е 470b);

плівковепокриття:

таблетки 250 мг: спиртполівініловийчастковогідролізований, титану діоксид (Е 171), макрогол3350, тальк, барвник Індиго кармін алюмінієвий лак (Е 132);

таблетки 500 мг: спиртполівініловий частковогідролізований, титану діоксид (Е 171), макрогол3350, тальк, заліза оксид жовтий (Е 172);

таблетки 750 мг: спиртполівініловий частковогідролізований, титану діоксид (Е 171), макрогол3350, тальк, барвник сан сет жовтий алюмінієвий лак (Е 110) , заліза оксид червоний (Е 172),

таблетки 1000 мг: спиртполівініловий частковогідролізований, титану діоксид (Е 171), макрогол3350, тальк.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

Таблетки по 250 мг: синього кольору, видовженої форми таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з лінією розламу з одного боку і тисненням“250” з іншого.

Таблетки по 500 мг: жовтого кольору, видовженої форми таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з лінією розламу з одного боку і тисненням500зіншого.

Таблетки по 750 мг: оранжевого кольору, видовженої форми таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з лінією розламу з одного боку і тисненням750” з іншого.

Таблетки по 1000 мг: білого кольору, видовженої форми таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з лінією розламу з одного боку і тисненням1000” з іншого.

Фармакотерапевтична група. Протиепілептичнізасоби. Леветирацетам.

Код ATXN03A Х14.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Леветирацетам є похіднимпіролідону(S-енантіомеральфа-етил-2-оксо-1-піролідин-ацетаміду), за хімічною структурою відрізняється від відомихпротиепілептичнихлікарських засобів.

Механізм діїлеветирацетамунедостатньо вивчений, але встановлено, що він відрізняється від механізму дії відомихпротиепілептичнихпрепаратів. На підставі проведених дослідженьinvitroіinvivoприпускають, щолеветирацетамне змінює основні характеристики нервової клітини і нормальнунейротрансмісію. Дослідженняіnvitroпоказали, щолеветирацетамвпливає навнутрішньонейрональнірівні Са2+шляхом часткового пригнічення току через Са2+канали N-типу та зниження вивільнення Ca2+ зінтранейрональнихдепо. Він також частково нівелює пригнічення ГАМК- та гліцин-регульованого струму, зумовлене дією цинку таβ-карболінами. Крім того, у ході дослідженьinvitroлеветирацетамзв'язувався зі специфічними ділянками у тканинах мозку гризунів. Місцем зв'язування є білоксинаптичнихвезикул 2А, що бере участь у злитті везикул та вивільненнінейротрансмітерів. Спорідненістьлеветирацетамута відповідних аналогів до білкасинаптичнихвезикул 2А корелювала із потужністю їхпротисудомноїдії у моделяхаудіогенноїепілепсії у мишей. Ці результати дають змогу припустити, що взаємодія міжлеветирацетамомта білкомсинаптичнихвезикул 2А може частково пояснювати механізмпротиепілептичноїдії препарату.

Леветирацетам забезпечує захист від судом у широкому спектрі моделей парціальних тапервинногенералізованихнападів у тварин, не спричиняючипросудомногоефекту. Основний метаболіт неактивний.

Активність препарату підтверджена щодо як фокальних, так ігенералізованихепілептичних нападів (епілептиформніпрояви/фотопароксизмальнареакція).

Фармакокінетика.

Леветирацетамхарактеризується високою розчинністю та проникністю. Фармакокінетика носить лінійний характер, не залежить від часу та характеризується низькою між- таінтрасуб'єктноюмінливістю. Після повторного застосування препарату кліренс не змінюється. Ознак впливу статі, раси чициркадногоритму на фармакокінетику не відзначалося. Профіль фармакокінетики був подібним у здорових добровольців та хворих на епілепсію.

Завдяки повному та лінійному всмоктуванню рівні препарату у плазмі можна передбачити, виходячи з пероральної дозилеветирацетаму, вираженої у мг/кг маси тіла. Томумоніторуватиплазмові рівнілеветирацетамунемає потреби.

У дорослих та дітей відзначалася значна кореляція між концентрацією препарату у слині та плазмі (співвідношення концентрацій у слині/плазмі коливалося від 1 до 1, 7 для таблеток та через 4 години після прийому орального розчину).

Дорослі та підлітки

Всмоктування.

Леветирацетам швидко всмоктується після перорального застосування. Абсолютна пероральнабіодоступністьблизька до 100 %. Пікові концентрації у плазмі крові (Cmax) досягаються через 1, 3 години після прийому препарату. Рівноважний стан досягається через 2 дні застосування препарату двічі на добу. Пікові концентрації (Cmax) зазвичай становлять 31 та 43мкг/мл після разової дози 1000 мг та повторної дози 1000 мг двічі на добу відповідно. Ступінь всмоктування не залежить від дози та не змінюється під дією їжі.

Розподіл.

Даних щодо розподілу препарату у тканинах людини немає. Нілеветирацетам, ні його основний метаболіт значним чином не зв'язуються з білками плазми крові (< 10 %). Об'єм розподілулеветирацетамустановить від 0, 5 до 0, 7 л/кг, що приблизно дорівнює загальному об'єму води в організмі.

Метаболізм.

Метаболізмлеветирацетамуу людини незначний. Основним шляхом метаболізму (24 % дози) є ферментний гідролізацетамідноїгрупи. Ізоформипечінкового цитохрому Р450 не беруть участі в утворенні основного метаболіту –ucb L057. Гідролізацетамідноїгрупи спостерігався у великої кількості клітин, включаючи клітини крові. Метаболітucb L057фармакологічнонеактивний.

Також були визначені два другорядних метаболіти. Один утворювався внаслідокгідроксилюванняпіролідоновогокільця (1, 6 % від дози), другий – внаслідок розімкненняпіролідиновогокільця (0, 9 % від дози).

Інші невизначені компоненти становили лише 0, 6 % від дози.

Взаємного перетворенняенантіомерівлеветирацетамучи його основного метаболіту в умовахinvivoне спостерігалося.

У ході дослідженьіnvitroлеветирацетамта його основний метаболіт не пригнічували активність основнихізоформцитохрому Р450 (CYP3A4, 2A6, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1 та 1A2), глюкуронілтрансферази(UGT1A1 та UGT1A6) таепоксидгідроксилази. Такожлеветирацетамне пригнічуєглюкуронідаціювальпроєвоїкислотиinvitro.

У культурігепатоцитівлюдинилеветирацетамвиявляв слабкий вплив або ж зовсім не впливав на кон'югаціюетинілестрадіолучи наCYP1A1/2. У високих концентраціях (680мкг/мл)леветирацетамспричиняв слабку індукцію CYP2B6 та CYP3A4, однак у концентраціях, приблизно подібних доCmax після повторного застосування 1500 мг двічі на добу, цей вплив не був біологічно значущим. Тому взаємодіялеветирацетамуз іншими речовинами або навпаки малоймовірна.

Виведення.

Періоднапіввиведенняпрепарату з плазми у дорослих становив 7±1 годин і не залежав від дози, шляху введення чи повторного застосування. Середній загальний кліренс становив 0, 96 мл/хв/кг.

Основна кількість препарату, в середньому 95 % дози, виводилася нирками (приблизно 93 % дози виводилося протягом 48 годин). З калом виводиться лише 0, 3 % дози.

Кумулятивне виведення з сечеюлеветирацетамута його основного метаболіту становило 66 % та 24 % від дози відповідно в перші 48 годин. Нирковий кліренслеветирацетамутаucb L057 становить 0, 6 та 4, 2 мл/хв/кг відповідно, що свідчить про виведеннялеветирацетамушляхомгломерулярноїфільтрації з подальшою реабсорбцією у канальцях і що основний метаболіт також виводиться шляхом активноїканальцевоїсекреції на додачу догломерулярноїфільтрації. Виведеннялеветирацетамукорелює з кліренсом креатиніну.

Пацієнти літнього віку.

У літніх пацієнтів періоднапіввиведеннязростає приблизно на 40 % (10-11 годин). Це пов'язано з погіршенням функцій нирок у даної популяції (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Порушення функції нирок.

Видимий загальний кліренслеветирацетамута його основного метаболіту корелює із кліренсом креатиніну. Тому пацієнтам із помірними та тяжкими порушеннями функції нирок рекомендується коригувати підтримуючу добову дозулеветирацетамувідповідно до кліренсу креатиніну (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

У пацієнтів з анурією у термінальній стадії хвороби нирок періоднапіввиведеннястановив приблизно 25 та 3, 1 години відповідно у період між сеансами діалізу та під час його проведення. Протягом типового 4-годинного сеансу діалізу виводилося 51 %леветирацетаму.

Порушення функції печінки.

Фармакокінетикалеветирацетамуне змінювалася у пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки (клас А та В за шкалоюЧайлда-П'ю). У пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки (клас С за шкалоюЧайлда-П'ю) загальний кліренс був на 50 % нижчим, ніж у пацієнтів з нормальною функцією печінки, але це було зумовлено переважно зниженням ниркового кліренсу.

Пацієнтам з легкими та помірними порушеннями функції печінки корекція дози не потрібна. У пацієнтів із тяжким порушенням печінкових функцій кліренс креатиніну може не повною мірою відображати тяжкість ниркової недостатності. Тому, якщо кліренс креатиніну становить < 60 мл/хв/1, 73 м2, підтримуючу добову дозу рекомендується зменшити на 50 % (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Діти віком 4-12 років.

Після застосування разової дози (20 мг/кг) у дітей, хворих на епілепсію, періоднапіввиведеннялеветирацетамустановив 6 годин. Видимий кліренс становив 1, 43 мл/хв/кг. Після повторного перорального застосування (20-60 мг/кг/добу) у хворих на епілепсію дітей (4-12 років)леветирацетамвсмоктувався швидко. Пікові концентрації у плазмі крові досягалися через 0, 5-1 годину після прийому дози. Пікові концентрації та площа зони під кривою залежності концентрації від часу зростали лінійно і залежали від дози. Періоднапіввиведеннястановив приблизно 5 годин; видимий загальний кліренс – 1, 1 мл/хв/кг.

Клінічні характеристики.

Показання.

Монотерапія(препарат першого вибору) при лікуванні:

- парціальних нападів із вторинною генералізацією або без такої у дорослих і підлітків віком від 16 років, у яких вперше діагностовано епілепсію.

Як додаткова терапія при лікуванні:

- парціальних нападів із вторинною генералізацією або без такої у дорослих і дітей віком від 6 років, хворих на епілепсію;

-міоклонічнихсудом у дорослих і підлітків від 12 років, хворих на ювенільнуміоклонічнуепілепсію;

-первинногенералізованих судомних (тоніко-клонічних) нападів у дорослих і підлітків віком від 12 років, хворих наідіопатичнугенералізовануепілепсію.

Протипоказання.

Підвищена чутливість долеветирацетамуабо до інших похіднихпіролідону, а також до будь-яких компонентів препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Протиепілептичніпрепарати.

Препарат не взаємодіє з іншимипротиепілептичнимипрепаратами (фенітоїн, карбамазепін, вальпроєвакислота, фенобарбітал, ламотриджин, габапентиніпримідон), а вони в свою чергу не впливають на фармакокінетикулеветирацетаму.

Як і у дорослих, відсутні дані щодо клінічно значущої взаємодії лікарського засобу у пацієнтів дитячого віку, які отримували до 60 мг/кг/добулеветирацетаму.

Необхідно враховувати, що кліренслеветирацетамуна 20 % вищий у дітей та підлітків (вік від 4 до 17 років), які приймаютьферментовмісніпротисудомнізасоби. Корекція дози не потрібна.

Леветирацетам не чинить ніякого впливу на концентрації у плазмі кровікарбамазепіну, вальпроату.

Пробенецид.

Пробенецид (500 мг 4 рази на добу) – препарат, що блокує секрецію ниркових канальців, пригнічує нирковий кліренс основного метаболіту, але не самоголеветирацетаму. Однак концентрації цього метаболіту залишаються низькими. Очікується, що інші препарати, що виводяться за допомогою активноїканальцієвоїсекреції, також здатні знижувати нирковий кліренс метаболіту. Впливлеветирацетамунапробенецидне досліджувався, впливлеветирацетамуна інші препарати, що активносекретуються, наприклад нестероїдні протизапальні препарати, сульфонамідитаметотрексатневідомий.

Оральні контрацептиви та іншіфармакокінетичнівзаємодії.

Леветирацетам у добовій дозі 1000 мг не змінює фармакокінетику пероральних протизаплідних засобів (етинілестрадіолуілевоноргестрелу); ендокринні показники (рівні ЛГ тапрогестерону) не змінювалися. Леветирацетам у добовій дозі 2000 мг не змінює фармакокінетикудигоксинуйварфарину; значенняпротромбіновогочасу залишалися незміненими. Дигоксин, пероральні протизаплідні засоби йварфарин, у свою чергу, не впливають на фармакокінетикулеветирацетамупри одночасному застосуванні.

Антациди.

Немає даних про вплив антацидних препаратів на всмоктуваннялеветирацетаму.

Їжа та алкоголь.

Ступінь всмоктуваннялеветирацетамуне залежить від їжі, але швидкість всмоктування дещо прискорюється. Немає даних про взаємодіюлеветирацетамуз алкоголем.

Особливості застосування.

У разі необхідності припинення прийому препарату відміну рекомендується проводити поступово (наприклад, для дорослих та підлітків з масою тіла50 кгта більше зменшуючи дозу 500 мг 2 рази на добу кожні 2-4 тижні; дітям та підліткам з масою тіла менше50 кгзменшувати разову дозу слід не більше ніж на 10 мг/кг 2 рази на добу кожні 2 тижні).

Ниркова недостатність.

Пацієнтам із нирковою недостатністю може знадобитися корекція дозилеветирацетаму. Пацієнтам із тяжкими порушеннями печінкових функцій рекомендується провести оцінку функції нирок перед тим, як визначати дозу препарату.

Суїцид.

У пацієнтів, які отримували лікуванняпротиепілептичнимипрепаратами (у т. ч. леветирацетамом) відзначалися випадки суїциду, спроб суїциду тасуїцидальнихдумок.

Мета-аналіз результатіврандомізованихплацебоконтрольованихвипробувань показав незначне збільшення ризику виникненнясуїцидальнихдумок та поведінки. Механізм виникнення такого ризику не вивчений. У зв’язку з наявністю такого ризику пацієнтів слід контролювати щодо ознак депресії та/абосуїцидальнихдумок, та, при необхідності, проводити коригування лікування. Пацієнтів (або їх опікунів) слід попередити про необхідність повідомляти про будь-які симптоми депресії та/абосуїцидальнихдумок своєму лікарю.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Результати досліджень на тваринах свідчать про наявність репродуктивної токсичності. Аналіз даних близько 1000 жінок з реєстрів вагітних, яким застосовувалимонотерапіюлеветирацетамомпротягомIтриместру вагітності, не підтвердив суттєве збільшення ризику тяжких аномалій розвитку, хоча такий ризик не може бути повністю виключений. Застосування декількохпротиепілептичнихзасобів потенційно збільшує ймовірність виникнення аномалій розвитку плода порівняно змонотерапією. Леветирацетамне слід застосовувати у період вагітності, окрім випадків абсолютної необхідності, а також жінкам репродуктивного віку, які не застосовують контрацепцію. Як і у випадку іншихпротиепілептичнихпрепаратів, фізіологічні зміни в період вагітності можуть змінювати концентраціюлеветирацетаму. Зниження концентраціїлеветирацетамунайбільш виражене в третьому триместрі (до 60 % від вихідної концентрації до вагітності). Припинення застосуванняпротиепілептичнихзасобів може призвести до загострення хвороби, що може зашкодити матері та плоду.

Леветирацетампроникає у грудне молоко. Тому годування груддю не рекомендоване. Однак якщолеветирацетамнеобхідно застосовувати в період годування груддю, слід зважити користь та ризики лікування та важливість годування груддю.

Вплив на дітородну функцію.

Не виявлено впливу на дітородну функцію у дослідженнях на тваринах. Потенційний ризик для людини невідомий, тому що немає доступних клінічних даних.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Досліджень з вивчення впливу препарату на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами не проводили. Через можливу індивідуальну чутливість деякі пацієнти можуть відзначати сонливість, запаморочення і інші симптоми, пов'язані із впливом на центральну нервову систему, особливо на початку лікування або в процесі збільшення дози. Тому таким пацієнтам слід бути обережними, займаючись діяльністю, що потребує підвищеної концентрації уваги, наприклад при керуванні автомобілем або роботі з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Таблетки приймати внутрішньо, запиваючи достатньою кількістю рідини, незалежно від прийому їжі. Добову дозу розподілити на 2 однакових прийоми.

Монотерапія для дорослих та підлітків віком від 16 років.

Монотерапіюдорослих і дітейвіком від16 роківслід розпочинати з рекомендованої дози 250 мг 2 рази на добу (500 мг/добу) з подальшим підвищенням дози до 500 мг 2 рази на добу (до 1000 мг/добу) кожні 2 тижні. Можливе підвищення дози на 250 мг 2 рази на добу (на 500 мг/добу) кожні 2 тижні, залежно від клінічного ефекту. Максимальна добова доза становить 1500 мг 2 рази на добу (3000 мг/добу).

Додаткова терапія для дітей віком від 6 років та підлітків (віком від 12 до 17 років) з масою тіла менше50 кг.

Лікар має призначити найбільш відповідну лікарську форму, спосіб застосування та кількість прийомів препарату залежно від маси тіла та дози.

Як додаткову терапію дітямвіком від6 роківслід розпочинати з дози 10 мг/кг маси тіла

2 рази на добу. Залежно від клінічної відповіді тапереносимостідозу можна збільшувати до 30 мг/кг 2 рази на добу. Дозу не можна збільшувати чи зменшувати більше ніж на 10 мг/кг 2 рази на добу кожні 2 тижні. Слід застосовувати найменшу ефективну дозу.

Лікування дітей з масою тіла25 кг або менше бажано розпочинати з розчинулеветирацетамудля перорального застосування 100 мг/мл.

Дітям з масою тіла більше50 кгдозування призначають за схемою, наведеною для дорослих.

Додаткова терапія для дорослих та підлітків (віком від 12 до 17 років) з масою тіла від50 кг.

Дорослим та дітям віком від 12 років з масою тіла більше50 кглікування слід розпочинати з дози 1000 мг (500 мг 2 рази на добу). Це початкова доза, що призначається у перший день лікування. Залежно від клінічної картини іпереносимостіпрепарату добову дозу можна збільшити до максимальної 1500 мг 2 рази на добу. Змінювати дозу на 500 мг 2 рази на добу можна кожні 2-4 тижні.

Пацієнти літнього віку (від 65 років).

Коригування дози для пацієнтів літнього віку проводити за тими ж рекомендаціями, що й для пацієнтів з нирковою недостатністю (див. розділ «Ниркова недостатність»).

Ниркова недостатність.

Добова доза повинна бути індивідуально скоригована відповідно до стану функціонування нирок.

Для коригування дози дорослим використовувати наведену нижче таблицю.

Для коригування дози за таблицею необхідно визначити рівень кліренсу креатиніну (КК) у мл/хв.

КК для дорослих та підлітків з масою тіла більше50 кгможна розрахувати, виходячи з концентрації сироваткового креатиніну, за формулою:

[140 ─ вік (у роках)] × маса тіла (кг)

КК (мл/хв) = -

72× КК сироватки крові (мг/дл)

КК для жінок розраховують, помноживши отримане значення на коефіцієнт 0, 85.

Потім КК коригують відповідно до площі поверхні тіла (ППТ), як показано далі:

КК (мл/хв)

КК (мл/хв/1, 73м2) = -×1, 73

ППТ пацієнта (м2)

Режим дозування при нирковій недостатності дорослим та підліткам з нирковою недостатністю з масою тіла більше50 кг.

Ступінь тяжкості ниркової недостатності

Кліренс креатиніну (мл/хв/1, 73м2)

Режим дозування

Нормальна функція нирок

> 80

від 500 до 1500 мг 2 рази на добу

Легкий ступінь

50-79

від 500 до 1000 мг 2 рази на добу

Середній ступінь

30-49

від 250 до 750 мг 2 рази на добу

Тяжкий ступінь

< 30

від 250 до 500 мг 2 рази на добу

Термінальна стадія (пацієнти, які перебувають на діалізі*)

-

від 500 до 1000 мг 1 раз на добу**

*У перший день лікування рекомендується прийом навантажувальної дози 750 мг.

** Після діалізу рекомендується прийом додаткової дози 250-500 мг.

Для дітей з нирковою недостатністю застосовувати таку формулу (формулаШварца):

Зріст (см) ×ks

КК (мл/хв) = -

КК сироватки крові (мг/дл)

У дітей віком до 13 років та підлітків-дівчатокks= 0, 55; у підлітків-хлопцівks= 0, 7.

Рекомендації щодо корекції дози длядітей та підлітків із порушенням функції нирок з масою тіла менше50 кг

Ступінь тяжкості ниркової недостатності

Кліренс креатиніну (мл/хв/1, 73 м2)

Діти віком від 6 років та підлітки з масою тіла менше50 кг

Нормальна функція нирок

> 80

10-30 мг/кг 2 рази на добу

Легкий ступінь

50-79

10-20 мг/кг 2 рази на добу

Середній ступінь

30-49

5-15 мг/кг 2 рази на добу

Тяжкий ступінь

< 30

5-10 мг/кг 2 рази на добу

Термінальна стадія (пацієнти, які перебувають на діалізі)

-

10-20 мг/кг 1 раз на добу(1, 2)

(1) У перший день лікування рекомендується застосувати навантажувальну дозулеветирацетаму15 мг/кг.

(2)Після діалізу рекомендується застосувати додаткову дозу 5-10 мг/кг.

Печінкова недостатність

Для пацієнтів зі слабким та помірним порушенням функції печінки корекція дози не потрібна. У пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки кліренс креатиніну може не повною мірою відображати ступінь ниркової недостатності. Тому для пацієнтів із кліренсом креатиніну < 60 мл/хв/1, 73 м2добову підтримуючу дозу рекомендовано знизити на 50 %.

Діти.

Препарат у формі таблеток не рекомендований для застосування дітям віком до 6 років. Вікові обмеження, зумовлені формою захворювання, надані у розділі «Показання». Дітям віком до 6 років або маса тіла яких менше25 кг, лікування слід розпочинати з препаратуКеппра®, оральний розчин, 100 мг/мл, у комплекті з дозуючим пристроєм.

Монотерапія.

Безпека та ефективність застосування препарату дітям віком до 16 років якмонотерапіїне вивчена.

Передозування.

Симптоми. Сонливість, збудження, агресія, пригнічення дихання, пригнічення свідомості, кома.

Лікування: у випадку гострого передозування необхідно промивати шлунок або викликати блювання. Спеціального антидоту немає. При необхідності проводити симптоматичне лікування, у т. ч. з використанням гемодіалізу (виводиться до 60 %леветирацетамута 74 % первинного метаболіту).

Побічні реакції.

Загальна інформація з безпеки.

Профіль побічних явищ, що наводиться, ґрунтується на узагальнюючому аналізі плацебо-контрольованих клінічних випробуваннях, у яких загалом взяло участь 3416 пацієнтів, які отримувалилеветирацетам. Ці дані доповнюються використаннямлеветирацетамуу відповідних розширених відкритих дослідженнях, а також пост-маркетинговим досвідом. Найчастіше повідомлялося про такі побічні реакції якназофарингіт, сонливість, головний біль, підвищена втомлюваність і запаморочення. Профіль безпекилеветирацетамуяк правило, схожий за віковими групами (дорослі і діти) щодо встановлених показань епілепсії.

Діти.

Дослідження в педіатричній практиці (пацієнти віком від 1 місяця до 4 років) з парціальними судомними нападами показало, що 21, 7 % пацієнтів у групі, яка застосовувалаКеппру®, оральний розчин і 7, 1 % пацієнтів у групі плацебо зазнавали небажаних ефектів. Ніяких серйозних небажаних ефектів не було відзначено в пацієнтів у групіКеппра® і групі плацебо. Під час довгострокового подальшого дослідження найчастішими побічними ефектами, пов'язаними злеветирацетамом, в групі дітей від 1 місяця до 4 років були дратівливість (7, 9 %), судоми (7, 2 %), сонливість (6, 6%), психомоторна гіперактивність (3, 3 %), порушення сну (3, 3 %) і агресія (3, 3 %).

Подвійні сліпі плацебо-контрольовані дослідження з безпеки у педіатричній практиці оцінили когнітивні і нейропсихологічні наслідкилеветирацетамуу дітей від 4 до 16 років з первинними парціальними судомними нападами. Встановлено, що препарат не відрізняється від плацебо стосовно зміни рівня уваги і пам’яті на тлі загальної оцінки популяції відповідно до протоколу.

Результати, пов'язані з поведінковими та емоційними функціями, показали деяке посилення у пацієнтів, які застосовувалилеветирацетам, агресивної поведінки, що визначалось стандартизовано, з використаннямвідвалідованихзасобів (CBCL -AchenbachКонтрольний список дитячої поведінки). Однак ті, хто приймав препарат у довгострокових відкритих дослідженнях, не відзначали погіршення у їхніх поведінкових і емоційних функціях, зокрема показники агресивної поведінки були не гірші ніж базові.

Перелік побічних реакцій.

Побічні реакції, про які повідомлялося в клінічних дослідженнях (стосовно дорослих, підлітків, дітей і немовлят віком від 1 місяця) і протягом пост-маркетингового періоду, зазначені в наступній таблиці по системі класифікації органів і систем з визначенням їх частоти. Частота визначається таким чином: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (≥ 1/10000 до < 1/1000) і дуже рідко (< 1/10000).

Інфекції та інвазії: дуже часто -назофарингіт; рідко – інфекції.

Розлади з боку кровоносної та лімфатичної систем: нечасто -тромбоцитопенія, лейкопенія; рідко -нейтропенія, панцитопенія, агранулоцитоз.

Розлади з боку імунної системи: рідко -реакція на лікарський засіб зеозинофілеєюта синдромомгіперчутливостідо лікарського засобу (DRESS - синдром).

Розлади харчування та обміну речовин: часто -анорексія; нечасто -збільшення або зменшення маси тіла; рідко -гіпонатріємія.

Психічні розлади: часто - депресія, ворожість/агресивність, тривожність, безсоння, нервозність/дратівливість; нечасто - спроби самогубства, суїцидальнідумки, психотичнірозлади, аномальна поведінка, галюцинації, гнів, сплутаність свідомості, панічні атаки, емоційна лабільність/зміни настрою, збудження; рідко - суїцид, розлади особистості, аномальне мислення.

Розлади з боку нервової системи: дуже часто -сонливість, головний біль; часто - судоми, порушення рівноваги, запаморочення, летаргія, тремор; нечасто -амнезія, порушення пам’яті, атаксія, порушення координації, парестезія, розлади уваги; рідко -гіперкінезія, дискінезія, хореоатетоз.

Розлади з боку органів зору: нечасто -диплопія, розмитість зору.

Розлади з боку органів слуху та рівноваги: часто -вертиго.

Розлади з боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: часто - кашель.

Шлунково-кишкові розлади: часто -діарея, диспепсія, нудота, блювання, біль в животі; рідко -панкреатит.

Гепатобіліарні розлади: нечасто - анормальні результати печінкових проб; рідко - гепатит, печінкова недостатність.

Розлади з боку шкіри та підшкірної клітковини: часто - висипання; нечасто - екзема, свербіж, алопеція; рідко -токсичний епідермальнийнекроліз, синдромСтівенса-Джонсона, мультиформнаеритема.

Розлади з боку скелетної мускулатури та сполучної тканини: нечасто -міалгія, м’язова слабкість.

Загальні розлади та розлади у місці уведення: часто - астенія/стомлюваність.

Травми, отруєння та процедурні ускладнення: нечасто – травми.

Опис окремих побічних реакцій.

Ризик анорексії зростає при одночасному застосуваннілеветирацетамузтопіраматом. При проявах алопеції у деяких випадках відзначалося відновлення волосяного покриву після припинення застосуваннялеветирацетаму.

При проявахпанцитопеніїу деяких випадках спостерігалося пригнічення кісткового мозку.

Можливі прояви алергічних реакцій налеветирацетамабо допоміжні речовини, що містять у препараті.

Термін придатності.

2роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище25°C, у захищеному від світла та недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері. По 3 блістери в картонній коробці.

Категорвідпуску.

За рецептом.

Виробник.

ДжубілантДженеріксЛімітед.

Місцезнаходження.

СелоСікандарпур, Бхаінсвал, ШоссеРуркі-Дехрадун, Бхагванпур, РайонРуркіХарідвар, Уттаракханд, ІН-247661, Індія.