ЛАЕН таблетки 600 мг

КУСУМ ХЕЛТХКЕР ПВТ. ЛТД.

Rp

Форма випуску та дозування

Таблетки, 600 мг

Таблетки, 600 мг

Упаковка

Блістер №4x1
Блістер №10x1

Блістер №4x1

Аналоги

bioequivalence-icon

Rp

ЗИВОКС 600 мг

Пфайзер(DE)

Таблетки

bioequivalence-icon

Rp

ЛІНЕЗОЛІДИН 600 мг

ПАТ Київмедпрепарат(UA)

Таблетки

від 925.50 грн

Rp

ЛІЗОМАК 600 600 мг

Маклеодс Фармасьютикалс Лімітед(IN)

Таблетки

Rp

ЛІНЕЗІД 600 мг

СКАН БІОТЕК ЛТД(IN)

Таблетки

Rp

ЛІНЕЗІД 600 мг

Белко Фарма(IN)

Таблетки

Класифікація

Класифікація еквівалентності

N/A

info

Діюча речовина

ЛІНЕЗОЛІД

Форма товару

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою

Умови відпуску

за рецептом

Rp

Реєстраційне посвідчення

UA/14768/01/01

Дата останнього оновлення: 19.01.2021

Загальна інформація

  • Термін дії реєстраційного посвідчення: 30.12.2075
  • Склад: 1 таблетка містить лінезоліду 600 мг
  • Торгівельне найменування: ЛАЕН®
  • Умови відпуску: за рецептом
  • Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 25ºС.
  • Фармакотерапевтична група: Антибактеріальні засоби для системного застосування.

Упаковка

Блістер №4x1

Інструкція

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ЛАЕН®

(LION®)

Склад:

діюча речовина: лінезолід(linezolid);

1 таблетка міститьлінезоліду600 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль частковопрежелатинізований, натріюкрохмальгліколят (тип А), гідроксипропілцелюлоза, магніюстеарат, покриттяOpadry 03В58600 білий: гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: овальні, гладенькі з обох боківдвоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору.

Фармакотерапевтична група.

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Код АТХ J01X Х08.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Загальні характеристики.

Лінезолід є синтетичним антибактеріальним засобом, що належить до нового класу протимікробних препаратів –оксазолідинонів.

Він проявляє активністьinvitroпроти аеробнихгрампозитивнихбактерій та анаеробних мікроорганізмів.

Лінезолідселективнопригнічує синтез білків у бактеріальних клітинах шляхом унікального механізму дії. Зокрема, він зв’язується з ділянкою на бактеріальній рибосомі (23Sсубодиниця із 50S) та перешкоджає утворенню функціонального 70S ініціюючого комплексу, який є важливим компонентом процесу трансляції.

Чутливість.

Поширеність набутої резистентності може змінюватися географічно та у часі для окремих видів, тому бажано спиратися на місцеву інформацію стосовно резистентності мікроорганізмів, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. У разі необхідності, коли рівень поширеності резистентності мікроорганізмів на місцевому рівні є таким, що користь від застосування лікарського засобу, принаймні стосовно до деяких видів інфекцій, викликає сумніви, слід звернутися за консультацією до експерта.

Чутливі мікроорганізми.

Грампозитивніаеробні мікроорганізми: Enterococcusfaecalis, Enterococcusfaecium*, Staphylococcusaureus*, коагулазонегативністафілококи, Streptococcusagalactiae*, Streptococcuspneumoniae*, Streptococcuspyogenes*, Group Cstreptococci, Group Gstreptococci.

Грампозитивніанаеробні мікроорганізми: Clostridiumperfringens, Peptostreptococcusanaerobius, Peptostreptococcussp.

Резистентні мікроорганізми: Haemophilusinfluenzae, Moraxellacatarrhalis, Neisseriaspecies, Enterobacteriaceae, Pseudomonassp.

*Клінічна ефективність була продемонстрована для чутливих штамів згідно з затвердженими показаннями

Хочалінезолід демонструєдеяку активністьinvitroпротиLegionella, Chlamydiapneumoniae таMycoplasmapneumoniae, недостатньо даних для підтвердження клінічної ефективності у цих випадках.

Резистентність.

Перехресна резистентність.

Механізм діїлінезолідувідрізняється від такого інших класів антибіотиків. Дослідження клінічних штамів (метицилінрезистентних стафілококів, ванкоміцинрезистентних ентерококів, а також пеніцилін- таеритроміцинрезистентних стрептококів)іnvitro показують, щолінезолідзазвичай активний щодо мікроорганізмів, стійких до одногоабо декількох інших класів антимікробних препаратів.

Резистентність долінезолідупов’язана з точковими мутаціями в 23SрРНК. Зниження чутливості долінезоліду спостерігається при застосуванні у пацієнтів з інфекціями, що важко піддаються лікуванню, та/або при застосуванні протягом тривалого часу. Повідомляли про резистентність долінезоліду ентерококів, золотистого стафілокока ікоагулазонегативних стафілококів. Як правило, це було пов'язано з тривалими курсами терапії та наявністю протезних матеріалів або недренованих абсцесів. Коли в лікарні зустрічаються стійкі до антибіотиків мікроорганізми, важливо наголосити на правилах боротьби з інфекцією.

Фармакокінетика.

Лінезолід, діюча речовина препаратуЛаен®, є біологічно активною речовиною, щометаболізується з утворенням неактивних похідних.

Абсорбція.

Лінезолід швидко та у значному об’ємі абсорбується після перорального застосування. Максимальна концентраціяу плазмі крові досягається протягом 2 годин після прийому препарату. Абсолютнабіодоступністьлінезоліду при пероральному прийомі є повною (майже 100 %). Томулінезолід можна застосовуватиперорально або внутрішньовенно без корекції дози. Лінезолід можна застосовувати незалежно від прийому їжі. Після перорального прийому в дозі 600 мг двічі на добу максимальна та мінімальна концентрації у рівноважному станістановлять 21, 2 мг/л та 6, 15 мг/л відповідно. Рівноважний стан досягається на другий день терапії. Час до досягнення максимальної концентрації збільшується з 1, 5 до 2, 2 години, аCmax знижується приблизно на 17 % при застосуваннілінезоліду з їжею з високим вмістом жирів. Проте загальна експозиція, яка оцінюється за AUC0-∞, подібна в обох випадках.

Розподіл в організмі.

Лінезолід швидко розподіляється у тканинах з доброю перфузією. Ступінь зв’язування з білками плазми крові − приблизно 31 % та не залежить від концентрації препарату у плазмі крові. Об’єм розподілулінезолідув рівноважному стані у здорових дорослих добровольців становить у середньому 40–50 л, що приблизно відповідає загальній кількості рідини у тілі. Відношення концентраціїлінезолідуу слині та поті до концентрації у плазмі крові становить 1, 2: 1 та 0, 55: 1 відповідно. Відношення концентраціїубронхоальвеолярнійлаважній рідині та в альвеолярних клітинах легень до максимальної концентраціїуплазмі крові у рівноважному стані − 4, 5: 1 та 0, 15: 1 відповідно. Відношення концентраціїу спинномозковій рідині до максимальної концентраціїуплазмі крові після багаторазового прийомулінезоліду − 0, 7: 1.

Meтаболізм.

Лінезолід переважнометаболізуєтьсяшляхом окисненняморфолінового кільця з утворенням двох неактивних похіднихкарбоксильної кислоти з розімкненим кільцем: метаболітуаміноетоксиоцтовоїкислоти (PNU-142300) та метаболітугідроксиетилгліцину(PNU-142586). Метаболітгідроксиетилгліцин (PNU-142586) єпредомінантним метаболітом у людини, який, як вважають, утворюється шляхом неферментативного процесу. Метаболітаміноетоксиоцтова кислота (PNU-142300) визначається у меншій кількості. Також ідентифіковані інші «малі» неактивні метаболіти. Відомо, щолінезолід мінімальнометаболізуєтьсяз можливою участю у цьому процесі системи цитохрому людини Р450. Проте метаболічні шляхи длялінезолідуповністю не вивчені.

Виведення.

У пацієнтів із нормальною функцією нирок або з незначною чи помірно вираженою нирковою недостатністюлінезолід у рівноважному стані переважноекскретується з сечею у вигляді PNU-142586 метаболіту (40 %), у незміненому вигляді (30 %) та у вигляді PNU-142300 метаболіту (10 %). Препарат у незміненому виглядів калі практично не виявляється, тоді як частка кожного з основних метаболітів, PNU-142586 та PNU-142300, становить 6 % та 3 % відповідно. Періоднапіввиведеннялінезолідув середньому становить 5––7 годин.

Ненирковий кліренсстановить приблизно 65 % від загального кліренсулінезоліду. Незначна ступіньнелінійностікліренсу спостерігається при підвищенні дозилінезоліду. Очевидно, це є наслідком більш низького ниркового та нениркового кліренсу при вищих концентраціяхлінезоліду. Проте ця різниця в кліренсі є незначною та не впливає на явний періоднапіввиведення.

Фармакокінетика в окремих групах пацієнтів.

Пацієнти з нирковою недостатністю.

Після разового введення в дозі 600 мг спостерігалося 7–8-кратне підвищення системної експозиції двох основних метаболітівлінезолідууплазмі крові у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв). Проте значення експозиції за показником площі під кривою «концентрація/час» (AUC) дляпочаткової сполуки лишалося незміненим. Хоча певна кількість основних метаболітівлінезолідувиводиться з організму під час проведення гемодіалізу, рівень метаболітів у плазмі крові після разового введення у дозі 600 мг все ще лишався вищим після процедури гемодіалізу, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок чиз незначною або помірно вираженою нирковою недостатністю.

Пацієнти з печінковою недостатністю.

Обмежені дані вказують на те, що фармакокінетикалінезоліду, PNU-142300 та PNU-142586 не порушуються у пацієнтів із незначною або помірно вираженою печінковою недостатністю (клас A чи B за шкалоюЧайлда–П’ю). Фармакокінетичні параметрилінезолідуу пацієнтівіз тяжкою печінковою недостатністю (клас C за шкалоюЧайлда–П’ю) не вивчали. Проте, оскількилінезолідметаболізуєтьсяшляхом неферментативного процесу, недостатність функції печінки суттєво не вплине на його метаболізм.

Діти віком від 12 до 17 років.

Фармакокінетикалінезоліду була подібна до такої у дорослих при застосуванні препарату у дозі 600 мг.

Призначення препарату у дозі 600 мг кожні 12 годин щоденно забезпечує таку ж саму експозицію препарату, як і в дорослих осіб, які отримуватимутьпрепарат у тій самій дозі.

Пацієнти літнього віку.

Фармакокінетикалінезолідув осіб віком від 65 років суттєво не змінюється.

Жінки.

Для жінок характерний більш низький об’єм розподілулінезоліду, ніж для чоловіків, а середній кліренс (скоригований за масою тіла) знижений приблизно на 20 %. Концентраціялінезолідуу плазмі крові вища у жінок, що частково може пояснюватися різницею у масі тіла. Проте, оскільки середнє значення періодунапіввиведення у чоловіків та жінок суттєво не відрізняється, не очікується, що концентрація у плазмі крові жінок суттєво перевищуватиме ту, що добре переноситься, отже, корекцію дозилінезоліду проводити не потрібно.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування інфекцій, спричинених чутливими штамами визначених мікроорганізмів, при таких станах:

- нозокоміальнапневмонія;

- негоспітальна пневмонія;

- ускладнені інфекції шкіри та її структур, зокрема інфекції на тлі діабетичної стопи без супутнього остеомієліту, спричиненіStaphylococcusaureus (метицилінчутливими таметицилінрезистентнимиізолятами), Streptococcuspyogenes абоStreptococcusagalactiae; Лінезолід не був вивчений у лікуванні виразкових пролежнів;

- неускладнені інфекції шкіри та її структур, спричиненіStaphylococcusaureus(тількиметицилінчутливими ізолятами) абоStreptococcuspyogenes;

- резистентні дованкоміцину інфекції, спричиненіEnterococcusfaecium, включно з інфекціями, що супроводжуютьсябактеріємією.

Лінезолід не показаний для лікування інфекцій, спричиненихграмнегативнимимікроорганізмами. У разі підозри або виявленняграмнегативногозбудника потрібно негайно розпочати специфічнуграмнегативнутерапію.

Протипоказання.

Відомагіперчутливість долінезолідуабо до будь-якого іншого компонента препарату.

Одночасний прийом будь-яких лікарських засобів, які пригнічуютьмоноаміноксидазуА та В (таких якфенелзин, ізокарбоксазид, селегілін, моклобемід), або протягом двох тижнів після прийому таких препаратів.

За винятком випадків, коли є можливість ретельного спостереження та моніторингу артеріального тиску, Лаен® не слід призначати пацієнтам із такими супутніми клінічними станами або супутнім прийомом нижчезазначених препаратів:

- неконтрольована артеріальна гіпертензія, феохромоцитома, карциноїд, тиреотоксикоз, біполярна депресія, шизоафективний розлад, гострі епізоди запаморочення;

- селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), трициклічні антидепресанти, агоністи 5-НТ1рецепторів серотоніну (триптани), прямі та непрямісимпатоміметики (включно з адренергічнимибронходилататорами, псевдоефедрином, фенілпропаноламіном), вазопресори(епінефрин, норепінефрин), допамінергічні сполуки (допамін, добутамін), петидин абобуспірон.

Слід припинити годування груддю протягом застосування препарату (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Інгібіторимоноаміноксидази.

Лінезолід є неселективним інгібітороммоноаміноксидази(МАО) оборотної дії. Існують дуже обмежені дані про застосуваннялінезоліду для лікування пацієнтів, які отримують супутню терапію препаратами, що створюють певні ризики внаслідок пригнічення МАО. Тому застосуваннялінезоліду за таких обставин не рекомендоване, якщо неможливо проводити ретельне спостереження та моніторинг стану пацієнта (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Потенційні взаємодії, що призводять до підвищення артеріального тиску.

У здорових добровольців із нормальним артеріальним тискомлінезолід посилює підвищення артеріального тиску, спричиненепсевдоефедрином тафенілпропаноламінугідрохлоридом. Одночасне застосуваннялінезоліду тапсевдоефедрину абофенілпропаноламінугідрохлоридупризводить до зростання систолічного артеріального тиску в середньому на 30–40 мм рт. ст. порівняно зі зростанням на 11–15 ммрт. ст. підвпливом винятковолінезоліду, на 14–18 ммрт. ст. під впливомвинятковопсевдоефедрину абофенілпропаноламіну, та на 8–11 ммрт. ст. при застосуванні плацебо. Аналогічнихдосліджень з участю пацієнтів із гіпертензією не проводили. Рекомендовано ретельно підбирати дози препаратів, які маютьвазопресорний вплив, включно здофамінергічними препаратами, щоб отримати бажаний результат при комбінованому застосуваннілінезоліду з цими препаратами.

Потенційнісеротонінергічнівзаємодії.

Є дані про відсутність проявівсеротонінового синдрому (сплутаність свідомості, марення, занепокоєння, тремор, патологічний рум’янець, посилене потовиділення, гіперпірексія) у здорових добровольців, які отримувалидекстрометорфан (дві дози по 20 мг з інтервалом у 4 години) у комбінації злінезолідомабо без нього. Однак упостмаркетинговому періоді було отримано одне повідомлення щодо виникнення проявів, подібних до проявівсеротонінового синдрому, у пацієнта, який приймавлінезолід тадекстрометорфан; ці прояви зникли після відміни обох препаратів.

Протягом клінічного застосуваннялінезоліду тасеротонінергічних препаратів, включно з антидепресантами (такі як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС)), були описані випадки розвиткусеротоніновогосиндрому. Таким чином, хоча комбіноване застосування цих препаратів протипоказане (див. розділ «Протипоказання»), лікування пацієнтів, для яких лікування яклінезолідом, так ісеротонінергічнимипрепаратами має вирішальне значення, описано у розділі «Особливості застосування».

Застосування у поєднанні з насиченимитираміном продуктами.

У пацієнтів, які отримувалилінезолід татирамін у кількості менш ніж 100 мг, не спостерігали значноговазопресорного ефекту. Це свідчить про необхідність уникати лише надлишкового споживання продуктів та напоїв із великим вмістомтираміну (а саме зрілих сирів, дріжджових екстрактів, недистильованих алкогольних напоїв та ферментованих продуктів із соєвих бобів, таких як соєвий соус).

Препарати, якіметаболізуються за допомогою цитохрому P450.

Лінезолід не є індуктором цитохрому P450 (CYP450). Крім того, лінезолідне інгібує активність клінічно значущихізоформСYР (наприклад 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1, 3А4) у людини. Тому не очікується впливулінезоліду на фармакокінетику інших лікарських засобів, якіметаболізуються цими основними ферментами.

Рифампіцин.

Впливрифампіцину на фармакокінетикулінезолідувивчали у 16 здорових дорослих добровольців чоловічої статі, яким вводилилінезолід (600 мг двічі на добу протягом
2, 5 доби), у комбінації зрифампіцином (600 мг 1 раз на добу протягом 8 днів) та без. Рифампіцин знижував показникиCmax та AUCлінезолідув середньому на 21 % (90 % ДІ 15, 27) та у середньому на 32 % (90 % ДІ 27, 37) відповідно. Механізм такої взаємодії та її клінічне значення невідомі.

Варфарин.

При додаванніварфарину до курсу лікуваннялінезолідому рівноважному стані спостерігали зниження середнього максимального міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) при одночасному застосуванні на 10 %, при цьому AUC МНВ знижувалась на 5 %. Даних про пацієнтів, які одночасно отримуваливарфарин талінезолід, недостатньо для оцінки клінічного значення.

Антибіотики.

Азтреонам. Фармакокінетикалінезоліду абоазтреонамуне змінюється при одночасному застосуванні цих препаратів.

Гентаміцин. Фармакокінетикалінезоліду абогентаміцинуне змінюється при одночасному застосуванні цих препаратів.

Дослідженняinvitroпродемонстрували адитивність або індиферентність міжлінезолідомтаванкоміцином, гентаміцином, рифампіцином, іміпенемом/циластатином, азтреонамом, ампіциліном, стрептоміцином.

Антиоксиданти.

При одночасному застосуванні препарату з вітаміном С або вітаміном Е коригування дозилінезолідуне рекомендується.

Особливості застосування.

Мієлосупресія.

Повідомляли про виникненнямієлосупресії (включно з анемією, лейкопенією, панцитопенією татромбоцитопенією) у пацієнтів, які приймаютьлінезолід. Після відмінилінезоліду показники змінених параметрів крові поверталися до значень, які спостерігалися до початку лікування. Імовірно, ризик розвитку цих ефектів пов’язаний із тривалістю лікування. У пацієнтів літнього віку застосуваннялінезоліду може супроводжуватися більш високим ризиком виникнення патологічних змін крові порівняно з таким у молодших пацієнтів. У пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю (незалежно від того, чи проходять вони процедури діалізу) можливе підвищення частоти розвиткутромбоцитопенії. Таким чином, ретельний моніторинг формули крові необхідний у таких групах пацієнтів: пацієнти з уже існуючою анемією, гранулоцитопенієюаботромбоцитопенією; пацієнти, які отримують супутні препарати, здатні знижувати рівні гемоглобіну, зменшувати кількість формених елементів крові або негативно впливати на кількість чи функціональну активність тромбоцитів; пацієнти з тяжкою формою ниркової недостатності; пацієнти, курс лікування яких триває більше 10–14 днів. Застосовуватилінезолід для лікування таких пацієнтів бажано лише у поєднанні з ретельним контролем рівня гемоглобіну, загального аналізу крові та, якщо можливо, кількості тромбоцитів.

Якщо під час лікуваннялінезолідом розвивається значнамієлосупресія, лікування необхідно припинити. Винятком є випадки, коли продовження лікування визнане абсолютно необхідним. У таких ситуаціях потрібно проводити ретельний моніторинг показників загального аналізу крові та впроваджувати відповідні стратегії лікування.

Крім того, рекомендованощотижня проводити моніторинг показників загального аналізу крові (включно з визначенням рівнів гемоглобіну, кількості тромбоцитів, загальної кількості лейкоцитів та розгорнутої лейкоцитарної формули) у пацієнтів, які проходять лікуваннялінезолідом, незалежно відпочаткових показників аналізу крові.

У групі пацієнтів, які отримувалилінезолідпротягомбільше 28 днів (максимальна рекомендована тривалість лікування), спостерігали підвищення частоти виникнення серйозної анемії. Такі пацієнти частіше потребували переливання крові. Про випадки анемії з потребою у переливанні крові також повідомляли упостмаркетинговомуперіоді. Така анемія частіше виникала у пацієнтів, які отримувалилінезолід протягом більше28 днів.

Також повідомляли про випадкисидеробластної анемії. Серед випадків, для яких був відомий час початку лікування, більшість пацієнтів отримувалалінезолідпротягом більше28 днів. Після припинення застосуваннялінезоліду більшість пацієнтів повністю або частково одужували внаслідок проведення лікування анемії або навіть без лікування.

Дисбаланс показників летальності у клінічному дослідженні з участю пацієнтів із катетер-асоційованими інфекціями системи кровообігу, спричиненимигрампозитивними збудниками:

уході відкритого дослідження з участю пацієнтів із серйознимивнутрішньосудинними інфекціями, спричиненими використанням катетерів, спостерігали зростання летальності у групі пацієнтів, яким застосовувалилінезолід, порівняно з групами лікуванняванкоміцином/диклоксациліном/оксациліном (78 з 363 (21, 5 %) проти 58 з 363 (16, 0 %)). Основним фактором впливу на показник летальності була наявністьгрампозитивної інфекції на початковому рівні.

Показники летальності у пацієнтів з інфекціями, спричиненими винятковогрампозитивними організмами, були схожі (переважне співвідношення 0, 96; 95 % довірчий інтервал: 0, 58–1, 59), але у групі лікуваннялінезолідом частота летальних випадків була значно вищою (p=0, 0162) у пацієнтів із будь-яким додатковим збудником або відсутністю збудників на початковому рівні (переважне співвідношення 2, 48; 95 % довірчий інтервал: 1, 38–4, 46). Найбільший дисбаланс спостерігався під час лікування та протягом 7 днів із моменту відміни досліджуваного препарату.

У більшості пацієнтів у групі лікування

лінезолідом виявилиграмнегативніінфекції протягом дослідження, ці пацієнти померли від інфекцій, спричиненихграмнегативними збудниками, та відполімікробнихінфекцій. Таким чином, при ускладнених інфекціях шкіри та м’яких тканин у пацієнтів зі встановленою або підозрюваною супутньою інфекцією, спричиненоюграмнегативними збудниками, лінезолід слід застосовувати лише у разі відсутності інших варіантів лікування (див. розділ «Показання»). За таких обставин необхідно розпочинати паралельне лікуванняграмнегативноїінфекції.

Діарея та коліт, пов’язані із застосуванням антибіотиків.

При застосуванні майже всіх антибіотиків, включно злінезолідом, повідомлялипро виникнення діареї та коліту, пов’язаних із застосуванням антибіотиків, включно зпсевдомембранозним колітом та пов’язаною зClostridiumdifficileдіареєю (CDAD), тяжкість проявів яких може варіювати від помірної діареї до коліту з летальним наслідком. Таким чином, важливо враховувати можливість цього діагнозу у пацієнтів, у яких під час або після застосуваннялінезолідурозвивається діарея. Принаявності підозри на діарею чи коліт, пов’язаний із застосуванням антибіотиків, або підтвердження цього діагнозу необхідно припинити поточне лікування антибактеріальними препаратами (включно злінезолідом) та негайно розпочати відповідні терапевтичні заходи. У таких ситуаціях протипоказане застосування препаратів, які пригнічують перистальтику.

Лактоацидоз.

При застосуваннілінезолідуповідомляли про розвитоклактоацидозу. Пацієнти, у яких під час застосуваннялінезоліду виникають симптоми та прояви метаболічного ацидозу, включно зрецидивуючоюнудотою або блюванням, біль у животі, низький рівень бікарбонатів або гіпервентиляцію, повинні негайно звернутися за медичною допомогою. У разі розвиткулактоацидозу необхідно зважити користь подальшого лікуваннялінезолідом та потенційні ризики.

Дисфункція мітохондрій.

Лінезолід пригнічуємітохондріальнийсинтез білків. У результаті цього пригнічення можутьрозвиватися такіпобічні реакції яклактоацидоз, анемія танейропатія (периферична та зорового нерва). Ці явища більш поширені при застосуванні препарату протягом більше 28 днів.

Серотоніновий синдром.

Надходили спонтанні повідомленняпро розвитоксеротонінового синдрому, пов’язаного з одночасним застосуваннямлінезоліду тасеротонінергічних препаратів, включно з антидепресантами (такимияк СІЗЗС). Тому одночасне застосуваннялінезоліду тасеротонінергічнихпрепаратів протипоказане (див. розділ «Протипоказання»), за винятком випадків, коли застосування яклінезоліду, так і одночасне з ним застосуваннясеротонінергічних препаратів має вирішальне значення. У таких випадках пацієнт повинен перебувати під пильним спостереженням із метою виявлення симптомівсеротоніновогосиндрому, таких як порушення когнітивної функції, гіперпірексія, гіперрефлексія та порушення координації рухів. У разі виникнення таких симптомів лікар повинен розглянути можливість відміни тогочи іншого препарату. Після відмінисеротонінергічногопрепарату можливе виникнення симптомів відміни.

Потенційні взаємодії, що спричиняють підвищення артеріального тиску.

За винятком випадків, коли можливе спостереження за пацієнтами стосовноімовірного підвищення артеріального тиску, лінезолід не слід призначати пацієнтам із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, феохромоцитомою, тиреотоксикозом та/або супутнім прийомом таких типів лікарських засобів, як: прямі та непрямісимпатоміметики (наприкладпсевдоефедрин), вазопресори(наприкладепінефрин, норепінефрин), дофамінергічні засоби (наприкладдофамін, добутамін).

Периферичнанейропатія танейропатія зорового нерва.

Повідомляли про розвиток периферичноїнейропатії, а такожнейропатіїзорового нерва, яка іноді прогресувала до втрати зору, у пацієнтів, які отримували лікуваннялінезолідом. Такі повідомлення насамперед стосувалисяпацієнтів, які отримували лікування протягом більше 28 днів (максимальна рекомендована тривалість лікування).

Усім пацієнтам необхідно повідомляти лікаря про виникнення симптомів порушення зору, таких як зміни гостроти зору, зміни кольорового сприйняття, нечіткість зору або випадання частини поля зору. У подібних випадках рекомендовано терміново провести огляд із направленням до офтальмолога, якщо необхідно. Якщо пацієнт приймаєлінезолід протягом більшерекомендованих 28 днів, необхідно регулярно перевіряти зір.

У разі розвитку периферичноїнейропатії абонейропатіїзорового нерва необхідно зважити користь подальшого лікуваннялінезолідом та потенційні ризики.

Можливе зростання ризиків розвиткунейропатій при застосуваннілінезолідудля лікування пацієнтів, які отримують або нещодавно отримували терапію антибактеріальними препаратами для лікування туберкульозу.

Судоми.

Повідомляли про випадкисудом у пацієнтів, які отримували терапіюлінезолідом. У більшості випадків повідомляли про такий фактор ризику як судоми в анамнезі. Пацієнтам необхідно повідомляти лікарів, якщо у них раніше виникали судоми.

Інгібіторимоноаміноксидази.

Лінезолід є неселективним інгібітороммоноаміноксидази(МАО) зворотної дії. Проте в дозах, якізастосовують для антибактеріальної терапії, він непроявляє антидепресивного ефекту. У ході досліджень взаємодії лікарських препаратів та досліджень безпекилінезоліду було отримано дуже обмежену кількість даних про застосуваннялінезоліду для лікування пацієнтівз основними захворюваннями та/або супутнім лікуванням препаратами, при яких виникають певні ризики внаслідок пригнічення МАО. Тому застосуваннялінезоліду за таких обставин не рекомендоване, якщо неможливо проводитиретельний нагляд та моніторинг стану пацієнта (див. розділи «Протипоказання»і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Застосування у поєднанні з насиченимитираміном продуктами.

Пацієнтам слід рекомендувати уникати споживання великої кількості продуктів, збагаченихтираміном(див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Гіпоглікемія.

Повідомлення, отримані упісляреєстраційному періоді, свідчать про випадки виникнення симптоматичної гіпоглікемії при застосуваннілінезоліду, неселективногоінгібітораМАО зворотної дії, у пацієнтів із цукровим діабетом, які приймають інсулін або пероральнігіпоглікемічні препарати. Прийом деяких інгібіторів МАО пов’язаний ізгіпоглікемічнимиепізодами у хворих на цукровий діабет, які отримують інсулін абогіпоглікемічні засоби. Хоча причинний зв’язок міжлінезолідом і гіпоглікемією невстановлений, пацієнтів із цукровим діабетом слід попереджати про потенційнугіпоглікемічнуреакцію під час застосуваннялінезоліду.

У разі виникнення гіпоглікемії може виникнути необхідність у зменшенні дози інсуліну або пероральногогіпоглікемічного засобу чи припиненні застосування пероральногогіпоглікемічного засобу, інсуліну аболінезоліду.

Суперінфекція.

Немає даних про впливлінезоліду на нормальну мікрофлору. Застосування антибіотиків іноді може призводити до надмірного росту нечутливих організмів. Наприклад, приблизно у 3 % пацієнтів, які отримувалилінезоліду рекомендованих дозах, спостерігали виникненнякандидозу, пов’язаного із застосуванням препарату. У разі виникненнясуперінфекціїпід час лікування слід вживати відповідних заходів.

Особливігрупи пацієнтів.

Застосовуватилінезоліддля лікування пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю слід з обережністюта лише у ситуаціях, коли очікувана користь є більшою за теоретичний ризик (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Застосовуватилінезоліддля лікування пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю рекомендовано лише у ситуаціях, коли очікувана користь є більшою за теоретичний ризик (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Стать.

Немає необхідності в корекції дози препарату залежно від статі пацієнта.

Порушення фертильної функції.

Є дані щодо оборотного зниження фертильності й індукованої аномальної морфології сперматозоїдів у дорослих самців щурів при рівні експозиціїлінезоліду, що приблизно дорівнює очікуваному у людини.

Про можливість впливулінезоліду на репродуктивну функцію чоловіків невідомо.

Тривалість застосування.

Безпека та ефективністьлінезоліду при застосуванні його протягом більш ніж 28 днів не встановлені.

Окремі захворювання.

Немає досвіду застосуваннялінезоліду для лікування пацієнтів із пролежнями або ішемічними ураженнями, тяжкими опіками чи гангреною. Відповідно, досвід застосуваннялінезоліду для лікування таких станів обмежений.

Поява бактерій, резистентних до лікарського засобу.

Малоймовірно, що призначеннялінезоліду в разі відсутностідіагностованоїбактеріальної інфекції або з профілактичною метою принесе шкоду пацієнтові або збільшить ризик появи бактерій, резистентних до лікарського засобу.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Дані щодо застосуваннялінезолідувагітними жінками обмежені. Результати досліджень на тваринах продемонстрували наявність репродуктивної токсичності. Існує потенційний ризик для людини. Лаен®не слід застосовувати у період вагітності, окрім випадків, колиочікувана користь перевищує потенційний ризик.

Годування груддю.

Результати досліджень на тваринах показали, щолінезолід та його метаболіти можуть проникати в грудне молоко. Отже, слід припинити годування груддю протягом лікування препаратом.

Фертильність.

У дослідженнях на тваринах отримано дані щодо зниження фертильності при застосуваннілінезоліду.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Необхідно попереджати пацієнтів про можливість розвитку запаморочення або симптомів порушення зору (див. розділ «Особливості застосування» та «Побічні реакції») під час прийомулінезоліду та рекомендувати їм не керувати автомобілем та не працювати з іншими механізмами у разі виникнення названих симптомів.

Спосіб застосування та дози.

Лаен®призначати 2 рази на добуперорально незалежно від прийому їжі.

Тривалість лікування залежить від збудника, локалізації та тяжкості інфекції, а також від клінічного ефекту терапії.

Рекомендації щодо тривалості лікування, які наведено нижче, були застосовані у клінічних дослідженнях. Для деяких видів інфекцій може бути доречна коротша тривалість лікування, але це не було оцінено у клінічних дослідженнях.

Максимальна тривалість лікування становить 28 днів. Безпека та ефективність застосуваннялінезоліду довше28 днів не були встановлені.

Не потрібне підвищення рекомендованих доз або тривалості лікування у разі інфекцій, які супроводжуютьсябактеріємією.

Рекомендації щодо дозування відповідно до показань наведено в таблиці нижче.

Показання

Доза

Рекомендована тривалість лікування (діб поспіль)

Дорослі та діти

віком від 12 років

Нозокоміальна пневмонія

600 мг кожні 12 годин

10–14

Негоспітальна пневмонія, включаючи форми, що супроводжуютьсябактеріємією

Ускладнені інфекції шкіри та її структур

Резистентні дованкоміцинуінфекції, спричиненіEnterococcusfaecium, включаючи форми, що супроводжуютьсябактеріємією

600 мг кожні 12 годин

14–28

Неускладнені інфекції шкіри та її структур

Дорослі: 400 мгкожні 12 годин*

Діти віком від 12 років: 600 мг кожні 12 годин

10–14

*Застосовуватилінезолід в іншій лікарській формі з можливістю відповідного дозування.

Пацієнти, лікування яких було розпочато з призначеннялінезолідудля внутрішньовеннихінфузій, можуть бути переведені на лікуваннялінезолідом для перорального застосування. У такому разі підбір дози не потрібен, оскількибіодоступністьлінезолідупри прийомі внутрішньо становить майже 100 %.

Максимальна доза для дорослих і дітей віком від 12 років не повинна перевищувати 600 мг 2 рази на добу.

Пацієнти літнього віку. Немає потреби в корекції дози.

Пацієнти з нирковою недостатністю. Фармакокінетикалінезоліду не змінюється у пацієнтів із будь-яким ступенем ниркової недостатності; проте два основні метаболітилінезолідукумулюютьсяу пацієнтів із нирковою недостатністю зі збільшенням їх накопичення у пацієнтів із більшим ступенем тяжкості нирковоїдисфункції. Незалежно від функції нирок досягалися однакові концентраціїлінезоліду у плазмі крові, тому для пацієнтів із нирковою недостатністю не рекомендується проводити корекцію дози. Проте, враховуючи відсутність інформації про клінічну значущість накопичення основних метаболітів, слід зважити при застосуваннілінезоліду пацієнтам із нирковою недостатністю і наявністю потенційних ризиків накопичення таких метаболітів. Ілінезолід, і два метаболіти виводяться за допомогою гемодіалізу. Інформація про вплив перитонеального діалізу на фармакокінетикулінезоліду відсутня. Оскільки через 3 години після введення препарату приблизно 30 % дози виводиться протягом тригодинного сеансу гемодіалізу, пацієнтам, які отримували подібне лікування, лінезолід слід призначати після гемодіалізу.

Пацієнти з печінковою недостатністю. Немає потреби в корекції дози. Проте клінічні дані з цього питання обмежені, тому рекомендується застосовуватилінезолід цим пацієнтам лише тоді, коли очікувана користь від лікування переважатиме потенційний ризик(див. розділ «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика»).

Діти.

Препарат у цій лікарській формі застосовувати дітям віком від 12 років.

Передозування.

Специфічний антидот невідомий.

Не було зареєстровано випадків передозування.

У разі передозування показане симптоматичне лікування разом із проведенням заходів щодо підтримки рівняклубочкової фільтрації. Приблизно 30 % прийнятоїдози препарату виводиться протягом 3 годин шляхом гемодіалізу, але немає даних щодо виведеннялінезоліду за допомогою перитонеального діалізу абогемоперфузії. Два основних метаболітилінезоліду також певною мірою виводяться шляхом гемодіалізу.

Побічні реакції.

Зазначена інформація ґрунтується на даних, отриманих із клінічних досліджень, в яких дорослі пацієнти отримували рекомендовані дозилінезолідупротягом періоду до 28 днів.

Найчастіше повідомляли про діарею (8, 4 %), головний біль (6, 5 %), нудоту (6, 3 %) та блювання (4, 0 %).

Найчастішими побічними реакціями, про якіповідомляли і якіпризводили до відміни препарату, були головний біль, діарея, нудота та блювання. Приблизно 3 % пацієнтів припинили лікування через розвиток зумовлених препаратом побічних реакцій.

Додаткові побічні реакції, про які повідомляли після виходу препарату на ринок, включені до переліку нижче із зазначенням частоти виникнення як «частота невідома», оскільки частоту виникнення не можна встановити за наявними даними.

Побічні реакції, про які повідомляли протягом лікування, наведено нижче за такою класифікацією частоти: дуже часто (≥ 1/10); часто(від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто(від≥ 1/1000 до < 1/100); рідко(від ≥ 1/10000 до < 1/1000); дуже рідко(< 1/10000); частота невідома – частоту не можна встановити за наявними даними.

Інфекції та інвазії: часто –кандидоз, оральнийкандидоз, вагінальнийкандидоз, грибкові інфекції; нечасто –вагініт; рідко –антибіотикоасоційовані коліти, включаючипсевдомембранознийколіт*.

З боку системи крові та лімфатичної системи: часто –анемія*†; нечасто–еозинофілія, лейкопенія*, нейтропенія, тромбоцитопенія*; рідко –панцитопенія*; частота невідома–мієлосупресія*, сидеробластнаанемія*.

З боку імунної системи: частота невідома –анафілаксія.

З боку метаболізму та харчування: нечастогіпонатріємія; частота невідома –лактоацидоз*.

Психічні розлади: часто – безсоння.

Неврологічні розлади: часто–головний біль, перверсії смаку (металічний присмак), запаморочення; нечасто –гіпестезія, парестезія, судоми*; частота невідома –серотоніновий синдром**, периферичнанейропатія*.

З боку органів зору: нечасто –погіршення зору, затуманення зору*; рідко–дефект поля зору*; частота невідома–неврит зорового нерва*, зорованейропатія*, втрата зору*, зміна зорового відчуття*, зміна сприйняття кольору*.

З боку органів слуху та лабіринту: нечастодзвін у вухах.

З боку серця: нечасто–аритмія (тахікардія).

З боку судин: часто–артеріальна гіпертензія; нечасто–флебіт, тромбофлебіт, транзиторна ішемічна атака.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто–діарея, нудота, блювання, локальний абогенералізованийбіль у животі, запор, диспепсія; нечасто –сухість у роті, гастрит, здуття живота, глосит, часті рідкі випорожнення, панкреатит, стоматит, розлади або зміна кольору язика; рідко –знебарвлення поверхні зубів.

З бокугепатобіліарноїсистеми: часто–відхилення від норм показників функціональних печінкових проб, збільшення рівнів АЛТ, АСТ, лужної фосфатази; нечасто –підвищення загального білірубіну.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто–свербіж, висипання; нечасто –дерматит, надмірне потовиділення, кропив′янка; частота невідома –бульозніураження шкіри, включаючи синдромСтівенса––Джонсоната токсичний епідермальнийнекроліз, ангіоневротичний набряк, алопеція.

З боку нирок та сечовидільної системи: часто–підвищення азоту сечовини крові; нечасто–поліурія, ниркова недостатність, підвищення креатиніну.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: нечасто–вульвовагінальні порушення.

Загальні порушення: часто –гарячка, локалізований біль; нечасто – озноб, втома, зростання відчуття спраги.

Дослідження.

Біохімія:

- часто–підвищення АСТ, АЛТ, ЛДГ, лужної фосфатази, азоту сечовини крові, креатинінкінази, ліпази, амілази; зниження загального білка, альбуміну, натрію, кальцію, підвищення або зниження калію або бікарбонату, постпрандіального (не натще) рівня глюкози;

- нечасто–підвищення білірубіну, креатиніну, натрію, кальцію, зниження глюкози без голодування, підвищення або зниження хлоридів.

Гематологія:

- часто–підвищення кількостінейтрофілів або еозинофілів, зниження гемоглобіну, гематокриту або кількості еритроцитів, підвищення або зниження кількості тромбоцитів або лейкоцитів;

- нечасто–підвищення кількостіретикулоцитів, зниження кількостінейтрофілів.

* Див. розділ «Особливості застосування».

** Див. розділи «Протипоказання» і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».

†Пiд часконтрольованихклiнiчнихдослiджень, уякихлiнезолiдзастосовували уперiод до 28днiв, у 2, 0 %пацiєнтiввiдзначаласяанемiя. Упрограмiiззастосуваннямнезареєстрованоголiкарськогозасобу погуманiтарнiйпрограмi (compassionateuse) зучастюпацiєнтiвзiнфекцiями, щозагрожуютьжиттю, тасупутнiмизахворюваннями, вiдсотокпацiснтiв, уякихвиниклаанемiяпiсляприйомулiнезолiдупротягом ≤ 28днiв становив 2, 5 % (33 з 1326)порiвняноз 12, 3 % (53 з 430), якiлiкувалися> 28днiв. Спiввiдношеннязафiксованихвипадкiвтяжкоїанемiї, спричиненоїзастосуваннямлiкарськогозасобу, щопотребувало переливаниякровi становило 9 % (3 з 33) упацiєнтiв, якілiкувалисяпротягом ≤ 28днiв та 15 % (8 з 53) у тих, хтолiкувавсяпротягом > 28днiв.

Побiчнiреакцiї, пов’язанiiззастосуваннямлiнезолiду, якiбулиоцiненiрiдкоякреакцiї тяжкогоступеня: локалiзованийабдомiнальнийбiль, транзиторнийiшемiчнийнапад таартерiальнагiпертензiя.

Звітування про підозрювані побічні реакції

Звітування про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу здійснювати безперервний моніторинг співвідношення ризик/користь застосування лікарського засобу. Кваліфікованих працівників у сфері охорони здоров’я просять звітувати про будь-які підозрювані небажані реакції відповідно до локальної системи звітності.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище25 ºС.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 4 таблетки у блістері, по 1 блістеру у картонній упаковці.

По 10 таблеток у блістері, по 1 блістеру у картонній упаковці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

КУСУМ ХЕЛТХКЕР ПВТ ЛТД/

KUSUM HEALTHCARE PVT LTD.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

СП-289 (A), РІІКОІндастріалареа, Чопанкі, Бхіваді, Діст. Алвар (Раджастан), Індія/

SP-289 (A), RIICOIndustrialarea, Chopanki, Bhiwadi, Dist. Alwar (Rajasthan), India.