ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

КОДТЕРПІН ІС®

(CODTERPIN ІС)

��клад:

діючі речовини: кодеїну фосфат гемігідрат, терпінгідрат, натрію гідрокарбонат;

1 таблетка містить кодеїну фосфату гемігідрату 10, 9 мг (у перерахунку на кодеїну основу 8 мг), терпінгідрату 250 мг, натрію гідрокарбонату 250 мг;

допоміжні речовин��: крохмаль картопляний, повідон, натрію кроскармелоза, целюлоза мікрокристалічна, кальцію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого кольору, плоскоциліндричної форми, з фаскою; на одній поверхні таблетк�� нанесений товарний знак підприємства, на другій поверхні табл��тки – риска.

Фармакотерапевтична група.

Комбін��вані препарати, які містять протикашльові засоби та експекторанти. Похідні опію та експекторанти. Код АТХ R05F А02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Кодтерпін ІС®– комбінований лікарський засіб з протикашльовим і відхаркувальним ефек��ом.

Кодеїн – агоніст опіоїдних рецепторів, який чинить центральну протикашльову дію (за рахунок пригнічення збудливості кашльового центру), аналгетичну та седативну дію. У невеликих дозах не спричиняє пригнічення дихального центру, не порушує функцію миготливого епітелію та не зменшує бронхіальну секрецію.

Терпінгідрат виявляє відхаркувальний ефект.

Натрію гідрокарбонат зменшує в’язкість мокрот��ння за рахунок підвищення рН.

Фармакокінетика.

Кодеїн та інші ком��оненти лікарського засобу добре всмоктуються у шлунково-��ишковомутракті. При застосуванні внутрішньо максимальна концентрація кодеїну у плазмі крові досягається протягом 1 години. Кодеїн завдяки своїй ліпофільності швидко проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр, накопичуєть��я у жировій тканині та меншою мірою – у тканинах з високим рівнем перфузії(легенях, печінці, нирках і селезінці). Період напіввиведен��я з плазми крові становить 3–4 години. Метаболізується О- і N-деметилюванням у печінці з утворенням морфіну та норкодеїну. Кодеїн та його метаболіти екскретуються нирками, переважно у вигляді кон’югатів із глюкуроновою кислотою. Більшість продуктів екскреціївив��диться з сечею протягом 6 годин і до 86 % дози виводи��ься з організму протягом 24 годин. Близько 70 % дози виводиться у вигляді вільного кодеїну, 10 % – у вигляді вільногота кон’югованого морфіну і ще 10 % – у вигляді вільногоабо кон’югованого норкодеїну. Тільки слідипродуктів екскреціївия��ляються у фекаліях.

Терпінгідрат і натрію гідрокарбонат виводяться нирками та через дихальні шляхи з бронхіальним секретом.

Клінічні характеристики.

��оказання.

Непродуктивний ка��ель при захворюваннях легень і дихальних шляхів.

��ротипоказання.

Підвищена чутливість до кодеїну або до інших опіої��них аналгетиків, або до будь-якого з компонентів лікарського засобу; гостра респіра��орна депресія, легенева недостатність, обструктивні захворювання дихальних шляхів, бронхіальнаастма (не слід застос��вувати опіоїди під час астматичного нападу), виражена артер��альна гіпотензія, аритмії, епілепсія, черепно-мозкові травми або стани, що супроводжуються підвищеним внутрішньочерепним тиском (на додаток до ризику респіраторної депресії та підвищення вн��трішньочерепного тиску кодеїн може впливати на зіничну реакцію та інші віта��ьні реакціїпри оцінці неврологічногостатусу); тяжкі захворювання печінки та нирок, пер��од після операції на жовчовивідних шляхах;

стани, при яких інгібування перистальтики слід уникати або при яких ��озвивається здуття живота;

ризик паралітичної непрохідності кишечнику; стан алкогольного сп’яніння, алкого��ізм.

Застосування лікарського засобу протипоказано таким групам пацієнтів:

дітям у в��ці до 12 років;

дітям у віці від 12 до 18 років зі скомпрометованою дихальною функцією;

жінкам у період вагітності або годування груддю;

пацієнта�� будь-якого віку, якімають надшвидкий метаболізм за участю CYP2D6.

Не застосовувати супутньо з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) та протягом 2 тижнів після припинення застосування інгібіторів МАО.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші ви��и взаємодій.

Адсорбенти, в’яжу��і та обволікаючі засоби можуть зменшити всмоктування компонентів лікарського засобу у шлунково-кишковомутракті.

Антидепресанти: трициклічні антидепресанти можуть

посилити

пригнічувальні ефекти опіоїдних аналгетиків.

Застосування інгібіторів

моноаміноксидази (MAO)

у комбіна��ії з петидином було пов’язане з тяжким збудженням/пригніченням центральної нервової системи(включаючиартеріальнугіпертензію/гіпотензію). Незважаючи на те, що при застосуванні кодеїну не було задокументовано подібних явищ, не виключено, що така взаємодія може відбутися. Отже, кодеїнне слід застосовувати одночасно з інгібіторами МАО або протягом 2 тижнів після припинення їх застосування.

Алкоголь: можливе посилення гіпотензивного, седативного ефектів алкоголю та пригнічувального вп��иву алкоголю на дихальну діяльність.

Анестетики, натрію оксибутират: можливе посилення депресії центральної нервової системи т��/або респіраторної депресії, та/абоартеріальної гіпотенз��ї.

Нейролептики: посилення седативного та гіпотензивного ефектів.

Анксіолітики, седативні і снодійні засоби: посиленн�� седативного ефекту, підвищення ризику респіраторної депресії.

Антигістамінні засоби: одночасне застосування кодеїну та а��тигістамінних препаратів із седативними властивостями може призвестидо посиле��ня депресії центральної нервової системи та/або респіраторної депресії, та/абоартеріальної гіпотенз��ї.

Антигіпертензивні засоби: посиленн�� гіпотензивної дії.

Антихолінергічні засоби(наприклад атропін): ризик тяжкого запору, який може призвести до паралітичної кишкової непрохідності та/або до затримки сечовипускання.

Антиаритмічні засоби: кодеїн сповільнює всмоктування мексилетину. При одночасно��у застосуванні кодеїну та хінідину фармакологічна дія кодеїну, імовірно, бу��е значно знижена через негативний вплив хінідину на його метаболізм.

Цизаприд, метоклопрамід, домперидон: кодеїн антагонізує вплив цизаприду, метоклопраміду та домперидону на шлунково-кишкову діяльність.

Серцеві глікозиди (дигокс��н та інші): при ��астосуванні кодеїну у великих дозах дія серцевих глі��озидів може посилюватися.

Антидіарейні засоби: підвищен��я ризику тяжкого запору, що може призвести до кишкової непрохідності.

Ненаркотичні аналгетики:

посилення аналгетичної дії.

Опіоїдні антагоністи (наприклад бупренорфін, налтрексон, налоксон): можливе прискорен��я розвитку синдрому відміни.

Хлорамфенікол: підвищен��я концентрації кодеїну у плазмі крові через інгібуванняйого метаболізму.

Ципрофлоксацин: опі��їди знижують концентрацію ципрофлоксацину уплазмі крові.

Ритонавір: можливе підвищення рівня опіоїдних аналгетиків (зокрема кодеїну) у плазмі крові.

Противиразкові препарати: циметидин може пригнічувати метаболізм кодеїну, що призводить до підвищення його концентрації у плазмі крові.

Вплив на інструментальні дослідження: застосув��ння опіоїдів може перешкоджати дослідженню евакуаціївмісту шлунка, оскільки опіоїди затримують випорожнення шлунка, а також ��епатобіліарній візуалізації при застосуванні Technetium Tc 99m Disofenin, оскільки опіоїдна терапія може спричинити звуження сфінктера Одді і підвищення тиску у жовчовивідних шляхах.

Можливе одночасне застосування лікарського засобу Кодтерпін ІС® із бронход��лататорами, антибактеріальними засобами при лікуванні застудних захвор��вань.

Особливості застосування.

Лікарський засіб слід застосовувати з обережністю пацієнтам із наявністю в анамнезі зловживання наркотиками, зі зниженою функцією нирок або печін��и (див. розділ «Протипоказання»). У пацієнтівз порушенням функції нирок виведення кодеїну уповіль��ено, через що рекомендується подовжити інтервали між прийомами лікарського зас��бу. Слід знизити дозу лікарського засобуослабленим пацієнтам, пацієнтам з артеріальною гіпотензією (див. розділ «П��отипоказання»), гіпотиреозом, гіпертрофією передміхурової залози, над��ирковозалозною недостатністю (наприклад хворобою Аддісона), запальними захворюваннями кишечнику (кодеїн знижує перистальтику, підвищує тонус та сегментацію кишечнику та може підвищувати тиск у товстій кишці) (див. розділ «Протипоказ��ння»), стриктурою уретри, судомними станами, міастенієюgravis, пацієнтам у шоковому стані. У пацієнтів літнього віку метаболізм та елімінація кодеїну можуть відбуватися повільніше, тому може бути доцільним зниження дози к��деїну. Лікарський засіб слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які нещодавно перенесли хірургічні втручання на кишечнику (через можливе зниження моторики шлунково-кишкового тракту) або ��ечових шляхах (такі пацієнти більшсхильні до затримки сечовипускання, спричиненої безпосередньо спазмом уретрального сфінктера та запором внаслідок застосування кодеїну). Лікарський засіб ��лід застосовувати з обережністю при феохромоцитомі (опіоїди можуть стимулювати вивільнення катехоламіну шляхом індукції вивільнення ендогенного гістаміну). Пацієнтам з захворюваннями жовчовивідних шляхі��(зокрема з жовчнокам’яною хворобою) слід уникати застосування опіоїдних аналгетиків або застосовувати їх у комбінації зі спазмолітиками.

Застосування петидину і, можливо, інших опіоїдних аналгетиків пацієнтам, які приймають інгібітори моноаміноксидази (MAO), може бути пов’язане з дуже тяжкими реакціями, а іноді з ��еакціями, які мають летальні наслідки. Якщо застосування кодеїну пацієнтам, які приймають інгібітори MAO, є життєво необхідним, слід припинити застосування інгібіторів МАО за 2 тижні до початку лікування кодеїном (див. ро��діли «Протипоказання», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

У пацієнтів, я��і можуть мати фізичну залежність, припинення лікуванн�� слід проводити поступово, щоб уникнути прискорення розвитку симптомів синдромувідміни.

Метаболізм за участ�� CYP2D6

Кодеїн перетворюється на його активний метаболіт – морфін – у печінці за участю ферментуCYP2D6. Якщо паці��нт має дефіцит цього ферменту або якщо у пацієн��а CYP2D6 повністю відсутній, адекватного терапевтичного ефекту не бу��е досягнуто. Встановлено, що до 7 % представникі�� народів Кавказу можуть мати цю особливістьметаболізму за участюCYP2D6. Однак, якщо пацієнт має надшвидкий м��таболізм за участю CYP2D6, існує підвищений ризик розвитку побічни�� ефектів – симптомів опіоїдної токсичності – навіть призастосуванні звичайних доз. У таких пацієнтів перетворення кодеїну у морфін швидко призводить до встановлення більш високих рівнів морфіну в сироватці крові, ніж очікувалось.

Загальні симптоми опіоїдної токсичності: сплутаність свідомості, сонливість, поверхневе дихання, звужені зіниці, нудота, блювання, запор, відсутність апетиту. У т��жких випадках можливі симптоми циркуляторної та дихальної депресії, які можуть бути небезпечними і дуже рідко летальними.

Дані про поширеність н��дшвидких метаболізаторів за участю CYP2D6 в різних п��пуляціях наведені нижче:

Популяція	Поширення, %
Африканці/ефіопи	29
Афроамериканці	3, 4–6, 5
Монголоїди	1, 2–2
Представники народів Кавказу	3, 6–6, 5
Греки	6
Угорці	1, 9
Північні європейці	1–2

Діти зі скомпрометованою дихальною функцією

Кодеїн протипоказано застосовувати дітям, у яких дихальна функція може бути скомпрометована нервово-м’язовими порушеннями, тяжкими серцевими або респіраторними за��ворюваннями, інфекціями верхніх дихальних шляхів або легенів, мультитравмами або масштабними хірургічними втручаннями. Ці фактори можуть посилити ��имптоми токсичності морфіну.

Опіоїдні аналгетики знижують слиновиділення, що може спричинити розвиток карієсу та кандидамікозу слизо��ої оболонки ротової порожнини.

Застосування кодеїну потребує регулярної оцінки ліка��ем співвідношення користь/ризик.

Під час терапії лі��арським засобом заборонено вживати алкоголь.

Не слід застосовувати лікарський засіб протягом тривалого часу у зв’язку із можливістю розвитку звикання до кодеїну.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Період вагітності

Застосування ліка��ського засобу в період вагітності протипоказано.

Повідомлялося про можливийзв’язок між виникненням у немовлят вад дихальної системи та серця та застосуванням кодеїну протягом І триместру вагітності.

Регулярне застосування кодеїну у період вагітності може спричинити розвиток фіз��чної залежності у плода, що призведе до виникнення симптомів абстиненції у ново��ародженого.

Застосування кодеїну під час пологів може пригнічувати дихання у новонародженого. Опіоїдні аналгетики можуть призвести до шлунково��о стазу під час пологів, підвищення ризику аспіраційної пневмонії у матері.

Період годування груддю

Застосування ліка��ського засобу в період годування груддю протипоказано.

При застосуванні узвичайних терапевтичних дозах кодеїн і його активний метаболіт м��жуть бути присутніми в грудному молоці у дуже низьких концентраціях, тому малой��овірно, що це може чинити негативний вплив на немовля. Однак, якщо пацієнтка м��є надшвидкий метаболізмза участю CYP2D6, у грудному молоці можуть встановлюватис�� більш високі рівні морфіну, у дуже рідкісних випадках це може призвести до ��отенційно летальних симптомів опіоїдної токсичності у немовляти.

Здатність впливат�� на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншим�� механізмами.

Під час терапії лі��арським засобом слід утримуватися від керування автотранспортом або іншими механізмамичерез можливість вин��кнення таких ефектів, як сплутаність свідомості, сонливість, запаморочення, галюцинації, розлади зору або судоми. Ефекти алкоголю посилюються ��піоїдними аналгетиками.

Спосіб застосування та дози.

Лікарський засіб приймати внутрішньо.

Дорослим і дітям в��ком від 12 років – по 1 таблетці 2–3 рази на добу. Тривалість лікування �� 5 діб; у виняткових випадках термін лікування може бути збільшений.

Діти.

Застосування ліка��ського засобу протипоказано дітям віком до 12 років, оскільки існує ризикрозвитку серйозних і небезпечних для життя побічних реакцій через варіабельний та непередбачуваний шлях перетворення кодеїну у морфін у пацієнтів цієї вікової групи (див. розділ «Протипоказання»).

Кодеїн не застосовувати дітямвіком від 12 до 18 роківзі скомпрометованою дихальною функцією��ерез ризик розвитку серйозних і небезпечних для життя побічних реакцій

(див. розділи «Протипоказання», «Особливості ��астосування»)

Кодеїн не застосовувати дітям віком від 12 до 18 років, які мають надшвидкий метаболізм за участю CYP2D6 (див. розділи «Протипоказання», «Особливості ��астосування»).

Передозування.

Тяжка депресія центральної нервової системи, зокрема пригнічення дихання, може розвинутисяу разі супутнього застосування інших засобів і�� седативною дією (у т. ч. алкоголю) або значного перев��щення дози кодеїну. Клінічною тріадою передозування опіоїдів вважається кома, точкові зіниці та респіраторна деп��есія (може спричинити ціаноз) з подальшим розширенням зіниць при розвитку гіпоксії. Інші симптоми передозування опіоїдів: гіпотермія, сповільнене або утруднене дихання, судоми (особливо у дітей), сильне запаморочення, порушення координації очних яблук, головний біль, виражена сонливість, виражена слабкість, нервозність або неспокій, емоційне збудження, седаці��, галюцинації, сплутаність свідомості, артеріальна гіпотензія та тахікардія (малоймовірні), брадикардія, недостатність кровообігу, підвищене потовиділення, почервоніння обличчя, сухість у роті, запор, атонія сечового міхура. Можливе виникнення задишки, апное, колапсу, затримки сечовиділення; зазвичай нудота і блювання; рідко – набряк легень; можуть спостерігатися ознаки вивільнення гістаміну. Повідомлялося про випадкирозвитку рабдоміолізу, який прогресував до ниркової недостатності, при передозуванні опіоїдів.

Передозування посилюється при одночасному прийомі алк��голю та психотропних засобів.

Лікування: загальні ��имптоматичні та підтримуючі заходи, включаючи заходидля підтримки дихального центру та монітори��г вітальних показників до стабілізації стану.

Застосування активованого вугілля є доцільним, якщо м��нуло не більше 1 години з моменту прийому кодеїну дорослим у дозі, що перевищує 350 мг, дитиною

– у дозі, що перевищує 5 мг/кг маси тіла. У по��альшому слід проводити симптоматичну терапію. Важливою додатковою процедурою до лік��вання є катетеризація сечового міхура та, якщо потрібно, призначення антибіоти��ів. При тяжкому отруєнні пацієнта слід госпіталізувати. Слід застосувати налоксон при виникненні коми або пригнічення дихання. Налоксон є конкуруючим антагоністом та має короткий період напіввиведення, таким чином, може бути необхідним повторне застосування високих доз для пацієнтів із тяжким отруєнням. Слід спостерігати за станом пацієнта протягом щонайменше 4 годин після введення налоксону або 8 годин у разі застосування препарату налоксону пролонгованої дії.

Побічні реакції.

З боку імунної системи: алергічні реакції, у т. ч. ангіоневротичний набряк; макулопапульозний висип розгляд��ється як симптом синдрому гіперчутливості, пов’язаний з пероральним застосуванням кодеїну; гарячка, спленомегалія, лімфаденопатія, утруднене дихання.

Психічні ��озлади: депресія, галюцинації, кошмарні сновидіння, стан неспокою, сплутаність свідомості, раптові зміни настрою, ейфор��я, дисфорія.

З боку нервової системи: сонливість, запаморочення, судоми(особливо у немовлят і дітей), головний біль, підвищення внутрішньочерепного тиску, розвиток толерантності або залежності, седативний ефект.

З боку органів зору: звуження ��іниць, порушення гостроти зору, світлочутливіс��ь, порушення зору (зокрема розмитість, подвоєння контурів видимих предметів), м��оз.

З боку органів слуху та ла��іринту: вертиго.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, брадикардія, відчуття серцебиття, ортостатична гіпотензія, гіперемія шкіри обличчя, артеріальна гіпотензія (при застосуванні великих ��оз).

З боку дихальної системи: задишка, пригнічення дихання (при застосуванні великих доз), бронхо��пазм.

З бокушлунково-кишк��воготракту: сухість у роті, диспепсія, нудота, блювання, запор, спазми шлунка, панкреатит, біль у надчеревній ділянці.

Гепатобіліарні розлади: спазм жов��овивідних шляхів, який може бути пов’язаний зі змі��ою рівнів печінкових ферментів.

З боку ендокринної системи: гіперглікемі��.

Розлади м��таболізму та харчування: анорексія.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: алергічніреакції, такі як висип, кропив’янка, свербіж, підвищене потовиділення, набряк обличчя.

З боку кістково-м’язової ��истеми: неконтрольовані м’язові рухи, ригідність м’язів (при застосуванні великих доз).

З бокусечовидільної системи: спазм сфінктера с��чового міхура, спазм сечовивідних ш��яхів, утруднене сечовипускання, затримка сечовипусканн��, дизурія, антидіуретичний ефект.

З боку репродуктивної сис��еми: статева дисфункція, еректильна дисфункція, зменшення лібідо та потенції.

Загальні ��орушення: припливи крові, відчуття нездужання, підвищена втомлюваність, гіпотермія.

Толерантність і деякі з найбільш пош��рених побічних ефектів – сонливість, нудота, блювання, сплутаність свідомості, – як правило, розвиваються при тривалому застосуванні кодеїну.

Регулярне тривале застосування коде��ну призводить до розвитку залежності, толерантності та до виник��ення стану неспокою, дратівливості після припинення лікування. Слід пам’ятати, що толерантність знижується швидко після припинення прийому кодеїну, тому п��вторне застосування раніше припустимої дози може виявитися летальним.

Синдром відміни: раптове п��ипинення лікування кодеїном може спричинити синд��ом відміни. Можливісимптоми: безсоння, стан неспокою, дратівливість, почуття тривоги, депресія, слабкість, відсутність апетиту, нудота, блювання, діарея, дегідратація, підвищене потовиділення, сльозотеча, ринорея, чхання, позіхання, пілоерекція, гарячка, мідріаз, тремор, м’язові судоми, збільшення частоти серцевих скорочень, частоти дихання, під��ищення артеріального тиску.

Термін придатності. 4 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці��при температурі не вище 25°С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері; по 1 блістеру в пачці.

По 10 таблеток у блістері.

Категорія відпуск��. За р��цептом.

Виробник.

Товариство з додатковою відповідальністю «ІНТЕРХІМ».

Місцезнаходження ��иробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 65025, м. Одеса, 21-й км. Старокиївської дороги, 40-��.