ГЛІОРАЛ таблетки 80 мг

Галеніка АТ Белград

Rp

Форма випуску та дозування

Таблетки, 80 мг

Таблетки, 80 мг

Упаковка

Блістер №10x3

Блістер №10x3

Аналоги

bioequivalence-icon

Rp

ГЛІКЛАЗИД-ЗДОРОВ’Я 80 мг

ТОВ ФК Здоров'я(UA)

Таблетки

bioequivalence-icon

Rp

ДІАБЕТОН MR 60 МГ 60 мг

Лє Лаборатуар Серв'є(FR)

Таблетки

від 101.18 грн

bioequivalence-icon

Rp

ДІАГЛІЗИД 80 мг

Фармак(UA)

Таблетки

bioequivalence-icon

Rp

ДІАГЛІЗИД MR 30 мг

Фармак(UA)

Таблетки

Rp

ГЛИКЛАДА 30 мг

КРКА, д.д., Ново место(SI)

Таблетки

Класифікація

Класифікація еквівалентності

N/A

info

Діюча речовина

ГЛІКЛАЗИД

Форма товару

Таблетки

Умови відпуску

за рецептом

Rp

Реєстраційне посвідчення

UA/1141/01/01

Дата останнього оновлення: 13.01.2021

Загальна інформація

  • Термін дії реєстраційного посвідчення: 15.09.2021
  • Склад: 1 таблетка містить 80 мг гліклазиду
  • Торгівельне найменування: ГЛІОРАЛ®
  • Умови відпуску: за рецептом
  • Фармакотерапевтична група: Протидіабетичні засоби. Сульфонаміди, похідні сульфонілсечовини.

Упаковка

Блістер №10x3

Інструкція

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ГЛІОРАЛ®

(GLIORAL®)

Склад:

діюча речовина: гліклазид;

1 таблетка містить80 мг гліклазиду;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; крохмаль кукурудзяний; повідон; крохмаль прежелатинізований; натрію лаурилсульфат; магнію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі таблеткиз плоскою поверхнею, білого до жовтувато-білого кольору, зрискою з одного боку.

Фармакотерапевтична група. Протидіабетичнізасоби. Сульфонаміди, похіднісульфонілсечовини. Код АТХ А10В В09.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Гліклазид є похідним сульфонілсечовини, який відрізняється від інших подібних сполук азабіциклооктановим кільцем. Окрім гіпоглікемічного ефекту, гліклазид зменшує адгезивність та агрегацію тромбоцитів та підсилює фібринолітичну дію. Дані ефекти вважаються складовими патогенезу пізніх ускладнень цукрового діабету. Гліклазид посилює секрецію уже синтезованого інсулінуiз ß-клітин підшлункової залози, підвищує периферичну утилізацію глюкози, знижує глюконеогенез у печінці. Має також антиокислювальні властивості, що сприяє запобіганню розвитку мікроциркуляторних порушень при інсуліннезалежному цукровому діабеті.

Вплив на інсуліносекрецію. У хворих на діабет ІІ типу гліклазид відновлює ранній пік інсуліносекреції у відповідь на надходження глюкози та підвищує другу фазу секреції інсуліну. Збільшення виділення інсуліну відбувається відповідно до прийнятої їжі чи навантаження глюкозою.

Гемоваскулярні властивості. Гліклазид зменшує мікротромбоз шляхом двох механізмів, які можуть бути задіяні у розвитку ускладнень цукрового діабету:

  • частково інгібує агрегацію та адгезію тромбоцитів, зменшує кількість маркерів активації тромбоцитів (ß-тромбоглобулін, тромбоксан В2);
  • впливає на фібринолітичну активність ендотелію судин (підвищує активність tPa).

Фармакокінетика.

Гліклазид швидко всмоктуєтьсязі шлункового тракту після перорального застосування. Приблизно 95 % гліклазиду зв’язується з протеїнами плазми крові. Метаболізується печінкою, утворюючи неактивніметаболіти, виводиться нирками: менше 1 % активної речовини виводиться сечею у незміненому вигляді. Період напіввиведення гліклазиду становить10 годин.

Клінічні характеристики.

Показання.

Інсуліннезалежний цукровий діабет.

Протипоказання.

- Підвищена чутливість до гліклазиду або інших препаратів сульфонілсечовини;

- підвищена чутливість до сульфаніламідів або до будь-якого компонента препарату;

- інсулінзалежний діабет;

- тяжкапечінкова або ниркованедостатність, в таких випадках рекомендується призначення інсуліну;

- діабетичнийкетоацидоз;

- діабетична прекоматакома;

-тяжкітравми, опіки абоінфекційніхвороби у гострому періоді;

- одночасне лікування міконазолом;

-одночаснелікуванняквінолоном;

- період вагітності та годування груддю;

- цукровий діабет у дітей.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Додаткове призначенняінших лікарських засобів може посилити або послабити діюгліклазиду на рівень цукру в крові. Томуїх застосування можливе лише у разіузгодження з лікарем.

Препарати, одночасне призначення з якими може підвищити ризик виникнення гіпоглікемії

Протипоказане одночасне застосування

Міконазол(для системного застосування, гель для ротової порожнини) посилює гіпоглікемічний ефект з можливим розвитком симптомів гіпоглікемії і навіть розвитком коми.

Квінолон посилює гіпоглікемічний ефект з можливим розвитком тяжкої, глибокої, персистуючої гіпоглікемії, симптоми якої важко контролювати, або з розвитком коми, зокрема у пацієнтів літнього віку з нирковою недостатністю.

Нерекомендоване одночасне застосування

Фенілбутазон(для системного застосування) посилює гіпоглікемічний ефект похідних сульфонілсечовини (заміщує їхній зв’язок з протеїнами плазми та/або зменшує їх виведення). Рекомендується застосовувати інші нестероїдні протизапальні препарати або попередити пацієнта та підкреслити важливість самостійного контролю глюкози крові. При необхідності дозу цукрознижувального препарату можна відкоригувати під час та після лікування фенілбутазоном.

Алкогольпідвищує ризик виникнення гіпоглікемічних реакцій (через інгібування компенсаторних реакцій), що може призвести до гіпоглікемічної коми. Слід уникати вживання алкоголю та препаратів, що містять алкоголь.

Комбінації, що потребують обережності

Aцетилсаліцилова кислота, фенелзин не посилюють гіпоглікемічний ефект гліклазиду, але можуть подовжити його дію.

Циметидин, ранітидин, флуконазол, інші антидіабетичні засоби, НПЗП (особливо саліцилати), сульфаніламіди, інгібітори АПФ (еналаприл, каптоприл), антагоністи Н2-рецепторів, непрямі антикоагулянти, інгібітори моноамінооксидази, діазепам, тетрацикліни, хлорамфенікол, фібрати, етанол, похідні кумарину, дизопірамід посилюють гіпоглікемізуючий ефект гліклазиду. Барбітурати, глюкокортикостероїди, салуретики, естрогени, тиреоїдні гормонита зловживання послаблюючими препаратамизнижують ефективністьгліклазиду. Сульфаніламідніпрепарати можуть посилити діюгліклазиду.

Особливоїобережностіпотребуєдозуванняiнгiбiтopiвмоноамінооксидази, що посилюють секреціюінсуліну.

Одночасне призначення ß-адреноблокаторів може замаскувати ознаки гіпоглікемії. Гліорал®можна комбінувати зінсуліном приінсуліннезалежному цукровому діабеті або з метформіном чиіншими похідними бігуаніду (фенформін), проте у деяких випадках може виникнути гіпоглікемія через посилення гіпоглікемічного ефекту. 3іншими похідними сульфонілсечовини його не комбінують.

Також до зниження рівня глюкози може призвести взаємодія з іншими цукрознижувальними препаратами (інсулін, акарбоза, метформін, тілазолідиндіони, інгібітори дипептидилпептидази-4, антагоністи рецепторів глюкагонподібного пептиду-1 (ГПП-1)), бета-блокатори, флюконазол, інгібітори АПФ (каптоприл, еналаприл), антагоністи Н2-рецепторів, сульфонаміди, кларитроміцин та нестероїдні протизапальні препарати.

Препарати, одночасне призначення з якими може підвищити ризик виникнення гіперглікемії

Нерекомендоване одночасне застосування

Даназолмає діабетогенну дію. Якщо неможливо уникнути застосування цього препарату, необхідно попередити пацієнта та підкреслити важливість самостійного контролю глюкози крові та сечі. При необхідності доза цукрознижувального препарату може бути відкоригована під час та після лікування даназолом.

Комбінації, що потребують обережності

Хлорпромазин(нейролептик) при застосуванні високих доз (понад 100 мг на добу) підвищує рівень глюкози в крові (через зменшення вивільнення інсуліну). Необхідно попередити пацієнта та підкреслити важливість самостійного контролю глюкози крові. При необхідності дозу цукрознижувального препарату можна відкоригувати під час та після лікування нейролептиком.

Глюкокортикоїди(для системного та місцевого застосування: внутрішньосуглобові, нашкірні та ректальні препарати) та тетракозактидпідвищують рівень глюкози вкрові з можливим розвитком кетоацидозу (зменшують толерантність до вуглеводів). Необхідно попередити пацієнта та підкреслити важливість самостійного контролю глюкози крові, особливо на початку лікування. При необхідності дозу цукрознижувального препарату можна відкоригувати під час та після лікування глюкокортикоїдами.

Ритодрин, сальбутамол, тербуталін(внутрішньовенний) – можуть підвищувати рівень глюкози крові через ß2-агоністичний ефект.

Препарати звіробою (Hypericumperforatum) знижують концентрацію гліклазиду. Тому важливо здійснювати регулярний контроль глюкози в крові.

Комбінації, які треба брати до уваги

Антикоагулянти (наприклад, варфарин) – при одночасному застосуванні з антикоагулянтамипохіднісульфонілсечовиниможуть потенціювати антикоагулянтну дію останніх. При необхідності дозу антикоагулянтів можна відкоригувати.

Особливостізастосування.

Гліорал®слідприймати натлідієтотерапії. Підчас лікування Гліоралом®не можна вживати алкоголь через можливу загрозу виникнення вираженої гіпоглікемії. Ризик розвитку гіпоглікеміїпосилюється також при нерегулярному прийомі їжі.

ПриклінічнійнеефективностіГліоралу®або декомпенсаціїцукрового діабету необхідне призначенняінсулінотерапії. У періодвагітності, а також при необхідності хірургічного втручання необхідно перейти на лікуванняінсуліном. Лікування потрібнорозпочинати обережно, поступовопідвищуючи дозу з урахуваннямвiкy, дієти, ступеня тяжкостізахворювання, фізичних навантажень, підобов'язковим контролемвмicтyглюкози в кровіта сечі. Гіпоглікеміївиникають рідко, але мoжливi при нерегулярних прийомахїжі, а також при одночасному вживанніалкоголю. Незначні гіпоглікемічні реакції, що не потребують медичноїдопомоги, можуть виникати частіше.

Гіпоглікемія. Цей препаратслідпризначатитільки у випадках, якщо пацієнт може дотримуватись регулярногохарчування (включаючи сніданок). Регулярний прийом вуглеводів є дуже важливим. У разі затримки прийому їжі, недостатній кількості їжі чи низькому вмісті вуглеводів підвищується ризик виникнення гіпоглікемії.

Виникнення гіпоглікемії більш вірогідне при низькокалорійному або нерегулярному харчуванні, довготривалому або сильному фізичному навантаженні, вживанні алкоголю або одночасному застосуванні інших гіпоглікемічних препаратів. Погіршення контролю глікемії у пацієнтів, які отримують цукрознижувальні препарати, може бути спричинено: препаратами звіробою (Hypericumperforatum) або будь-яким супутнім лікуванням, яке може впливати на метаболізм гліклазиду.

При застосуванні препаратів сульфонілсечовини можливий розвиток середньо-тяжкої чи тяжкої гіпоглікемії. У разі розвитку тяжкої та тривалої гіпоглікемії може виникнути необхідність госпіталізації та призначення глюкози протягом кількох днів.

Фактори, які підвищують ризик виникнення гіпоглікемії:

- пацієнти дотримуються діабетичної дієти,

- пацієнт відмовляється або не може виконувати рекомендації лікаря (особливо це стосується пацієнтів літнього віку);

- незадовільне, нерегулярне харчування, пропуски прийому їжі, періоди голодування та зміни дієти;

- дисбаланс між фізичним навантаженням та вживанням вуглеводів;

- передозування;

- недостатнє надходження глюкози чи калорій;

- певні порушення ендокринної системи: порушення функції щитовидної залози, гіпопітуїтризм та адреналова недостатність;

- одночасне застосування певних медичних засобів (див. розділ «Взаємодія лікарських засобів»);

- печінкова та/чи ниркова недостатність;

- вживання алкоголю.

Для зменшення ризику виникнення гіпоглікемії рекомендується:

- при можливості розпочинати лікування інсуліннезалежного цукрового діабету з дієти;

- враховувати вік пацієнтів; рівень цукру в крові;

- перші кілька днів терапії підбирати дозу гліклазиду відповідно до рівня глюкози в крові та сечі протягом доби.

Підбирати дози потрібно у випадках:

- виникнення слабких симптомів гіпоглікемії (пітливість, блідість, сильне відчуття голоду, тахікардія, слабкість), дані симптоми усуваються пероральним прийомом глюкози, підбором дози лікарського засобу та/чи розпорядку прийому їжі;

- тяжкі гіпоглікемічні реакції (кома та неврологічні порушення, див. розділ «Передозування»);

- втрата контролю над рівнем глюкози в крові (гіперглікемія); перебування пацієнта у стресових умовах, у т. ч. температури, травми, інфекційні захворювання чи хірургічні втручання. У таких випадках може виникнути необхідність у підвищенні дози гліклазиду. Якщо цього недостатньо, лікування гліклазидом слід припинити та призначити інсулін.

При застосуванні хворим з порушенням печінкової та ниркової функції необхідно дотримуватись обережності. Лікування слід розпочинати з невеликих доз та уважно стежити за станом хворого. Фармакокінетика та/або фармакодинаміка гліклазиду може змінюватися у пацієнтів із печінковою та тяжкою нирковою недостатністю. Епізоди гіпоглікемії у таких пацієнтів можуть бути тривалими, тому потребують відповідного лікування.

Інформація для пацієнта. Пацієнт та члени його родини мають бути проінформовані про фактори ризику та стани, які можуть сприяти виникненню гіпоглікемії, симптоми гіпоглікемії та способи їх усунення. Пацієнта слід проінформувати про важливість дотримання рекомендацій лікаря щодо дієти, про важливість регулярного виконання фізичних вправ та регулярного моніторингу глюкози крові.

Погіршення контролю глікеміїу пацієнтів, які отримують гіпоглікемічні препарати, може бути спричинене інфекцією, пропасницею, травмою або хірургічним втручанням. У деяких випадках може виникнути необхідність призначення інсуліну. Гіпоглікемічна ефективність будь-якого перорального цукрознижувального засобу, в тому числі гліклазиду, може з часом змінюватися. Це може бути наслідком прогресування тяжкості захворювання або через зниження відповіді на лікування. Цей феномен відомий як вторинна недостатність, яка відрізняється від первинної недостатності, коли препарат є неефективним від самого початку лікування. Перед тим як робити висновок щодо розвитку вторинної недостатності у пацієнта, необхідно перевірити коректність призначеної дози та дотримання пацієнтом дієти.

Лабораторні показники: для оцінки контролю рівня глюкози в крові рекомендовано визначення рівня гліколізованого гемоглобіну (або рівень глюкози в крові натще). Може також бути корисним самостійний контроль пацієнтами рівня цукру в крові.

У пацієнтів із недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогеназизастосування препаратів сульфонілсечовини може спричинити виникнення гемолітичної анемії. Таким пацієнтам гліклазид слід призначати з обережністю та розглянути питання щодо призначення альтернативної терапії.

Внаслідок наявності у складі Гліоралу®лактози препарат не рекомендується застосовувати хворим з спадковою непереносимістю галактози, лактазною недостатністю Лаппа та порушенням всмоктування глюкози чи галактози.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Відсутній досвід застосування гліклазиду у період вагітності. Приплануваннівагітності або привстановленнінеобхідно перевести жінкуз пероральних гіпоглікемічних препаратівнаінсулін.

Годування груддю. Відсутні дані про те, чи екскретується активна субстанція у грудне молоко. Цей препарат не слід застосовувати у період годування груддю через можливий ризик виникнення неонатальної гіпоглікемії.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Пацієнтам слід знати симптоми гіпоглікемії, вміти їх розпізнавати та у разі їх виникнення бути обережними під час керування автомобілем або роботі з різними механізмами, особливо на початку лікування. На початку терапії при відсутності належного контролю рівня глюкози в крові у пацієнтів можливі порушення концентрації уваги.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі.

Терапевтична добова доза становить40-320 мг. Дозу підбирати залежно від індивідуальної відповіді пацієнта на лікування. Початкова доза становить 40-80 мгнадобу (½-1таблетка)під чассніданку. Потім дозупоступово збільшувати до досягнення відповідного контролю. Разова доза не має перевищувати160 мг (2 таблетки). Добовудозупонад160 мгпотрібно приймати у дваприйоми під час основних прийомів їжі.

Пацієнтам з ожирінням та при відсутності відповідної реакції на лікування гліклазидом необхідно призначити додаткове лікування.

Пацієнти віком від 65 років.

Плазмовий кліренс гліклазиду не змінюється, тому режим дозування Гліорал®є таким самим, як і для дорослих. Внаслідок підвищеного ризику розвитку гіпоглікемії для пацієнтів віком від 65 років слід дотримуватися обережності при призначенні сульфонілсечовини.

Діти.

Гліклазид, як і інші похідні сульфонілсечовини, не рекомендується застосовувати для лікування цукрового діабету у дітей.

Передозування.

Передозування препаратівсульфонілсечовиниможе спричинитигіпоглікемію. Симптоми помірної гіпоглікемії (без втрати свідомості та без неврологічних симптомів)необхідно коригувати застосуванням вуглеводів(цукру), краще у вигляді розчину, корекцією дози цукрознижувального препарату та/або дієти. Якщо зниження рівня цукру неможливонегайно усунути, потрібне внутрішньовенне введення глюкози, яке здійснюється лікарем, або внутрішньом'язоваін'єкція глюкагону. Ретельний нагляд за пацієнтом слід продовжувати, поки лікар не буде впевнений, що пацієнт у безпеці.

Тяжка гіпоглікемія з розвитком коми, судом або інших неврологічних розладів потребує невідкладної медичної допомоги з негайною госпіталізацією.

При встановленні діагнозу гіпоглікемічної коми або при підозрі на розвиток коми пацієнту необхідно швидко ввести внутрішньовенно 50 мл концентрованого розчину глюкози (20-30 %), з подальшим постійним введенням менш концентрованого розчину глюкози (10 %) з частотою, яка буде підтримувати рівень глюкози в крові понад 1 г/л. Необхідно забезпечити постійний нагляд за пацієнтом. Залежно відстану пацієнта лікар приймає рішення щодо подальшої тактики.

Гліклазид маєвисокий рівень зв’язування з білками плазми крові, тому застосування діалізу є неефективним.

Побічні реакції.

Базуючись на досвіді застосування гліклазиду та інших похідних сульфонілсечовини, можуть спостерігатися нижчезазначені небажані ефекти.

Гіпоглікемія. Як і при застосуванні інших препаратів сульфонілсечовини, прийом гліклазиду може спричинити виникнення гіпоглікемії при нерегулярному харчуванні і особливо якщо прийом їжі був пропущений. Виникнення гіпоглікемії може супроводжуватися характерними симптомами, а саме: сильне відчуття голоду, головний біль, нудота, блювання, підвищена втомлюваність, порушення сну, збудження, порушення концентрації та уваги, уповільнення реакцій, депресія, сплутаність свідомості, порушення зору та мовлення, афазія, тремор, парези, порушення чутливості, запаморочення, відчуття безсилля, втрата самоконтролю, делірій, судоми, поверхневе дихання, брадикардія, сонливість та втрата свідомості, що може призвести до коми та летального наслідку.

Крім того, можуть мати місце такі ознаки адренергічної контррегуляції як підвищена пітливість, липка шкіра, відчуття тривожності, агресивність, тахікардія, артеріальна гіпертензія, відчуття серцебиття, напад стенокардії, аритмія.

Зазвичай симптоми гіпоглікемії зникають після прийому вуглеводів (цукру). Проте штучний цукор є неефективним. Досвід застосування інших препаратів сульфонілсечовини свідчить про те, що стан гіпоглікемії може виникнути знову, навіть якщо спочатку заходи допомоги були ефективними.

Якщо епізод гіпоглікемії є тяжким або довготривалим, пацієнт потребує невідкладної медичної допомоги або госпіталізації, навіть якщо його стан тимчасово контролюється завдяки прийому цукру.

Інші небажані ефекти.

З бокутравного тракту: абдомінальнийбіль, нудота, блювання, диспепсія, діарея та запор. Дотримання рекомендацій щодо застосування препарату під час сніданку допоможе уникнути або мінімізувати виникнення цих проявів.

Рідше спостерігаються наступні небажані ефекти:

З боку шкіри і підшкірної клітковини: свербіж, еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, кропив’янка, висипання, в т. ч. макулопапульозні висипання, бульозний висип.

З боку системи крові та лімфатичної системи(виникають рідко): гіпонатріємія, анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, гранулоцитопенія, еритроцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз, алергічний васкуліт. Як правило, ці явища зникають після відміни препарату. Дані, які підтверджують прямий зв’язок даних порушень з прийомом гліклазиду, відсутні.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівня ферментів печінки (АЛТ, АСТ, лужної фосфатази). Існують дані про поодинокі випадки печінкової недостатності (з розвитком холестазу та жовтяницею), гепатиту з регресією після відміни препаратів сульфанілсечовини. У разі виникнення жовтяниці лікування препаратом слід припинити.

Зазначені небажані ефекти зазвичай зникають після відміни препарату.

З боку органів зору: тимчасові порушення зору можуть виникнути, особливо на початку лікування, через зміни рівня глюкози в крові.

З боку імунної системи: ангіоневротичний набряк, медикаментозні висипання з еозинофілією та системними синдромами (DRESS).

Реакції, характерні для класу препаратів сульфонілсечовини: випадки еритроцитопенії, агранулоцитозу, гемолітичної анемії, панцитопенії, алергічного васкуліту, гіпонатріємії, підвищеного рівня печінкових ферментів та навіть порушення функції печінки (наприклад, з холестазом, жовтяницею), гепатиту з регресією після відміни препаратів сульфонілсечовини або, у поодиноких випадках, з подальшою печінковою недостатністю, що загрожувала життю.

Термінпридатності. 5 років.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності.

Умови зберігання. Зберігати при температуріне вище25°С в оригінальній упаковці. Зберігати унедоступному длядiтeймicці.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у картоннійкоробці.

Категорія вiдпycку. За рецептом.

Виробник.

Галеніка АТ Белград.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Батайнічкі друм б. б. , 11080 Белград-Земун, Сербія.