ГІДРОКСИСЕЧОВИНА МЕДАК капсули 500 мг

Медак Гезельшафт фюр клініше Шпеціальпрепарате мбХ

Rp

Форма випуску та дозування

Капсули, 500 мг

Капсули, 500 мг

Упаковка

Блістер №10x10

Блістер №10x10

від 1624 грн

Аналоги

Rp

ГІДРОКСИКАРБАМІД ТЕВА 500 мг

ТЕВА Фармасьютикалз Польща Лтд.(PL)

Капсули

Класифікація

Форма товару

Капсули

Умови відпуску

за рецептом

Rp

Реєстраційне посвідчення

UA/6720/01/01

Дата останнього оновлення: 19.01.2021

Загальна інформація

  • Термін дії реєстраційного посвідчення: 30.12.2075
  • Склад: 1 капсула містить 500 мг гідроксикарбаміду (гідроксисечовини)
  • Торгівельне найменування: ГІДРОКСИСЕЧОВИНА МЕДАК
  • Умови відпуску: за рецептом
  • Фармакотерапевтична група: Інші антинеопластичні засоби.

Упаковка

Блістер №10x10

Інструкція

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ГІДРОКСИСЕЧОВИНА МЕДАК

(HYDROXYUREA МЕDАС)

Склад:

діюча речовина: гідроксикарбаміду (гідроксисечовини)

1 капсула містить 500 мг гідроксикарбаміду (гідроксисечовини);

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; кальцію цитрат; натрію цитрат; магнію стеарат;

оболонка капсули: желатин, титану діоксид (Е 171).

Лікарська форма. Капсули.

Основні фізико-хімічні властивості: непрозорі желатинові капсули білого кольору, що містять майже білого кольору порошок.

Фармакотерапевтична група. Інші антинеопластичні засоби. Код АТХ L01Х Х05.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Точний механізм протипухлинної дії препарату не з’ясований, але вважається, що вона пов’язана з блокуванням рибонуклеотидредуктазного комплексу, що спричиняє пригнічення синтезу ДНК. Клітинна стійкість, як правило, обумовлена збільшеним рівнем рибонуклеотидредуктази в результаті ампліфікації гена.

Фармакокінетика.

Інформація з фармакокінетики обмежена. Препарат добре всмоктується з травного тракту, біодоступність – повна. Максимальна концентрація в сироватці крові досягається через 0, 5-2 години після прийому.

Гідроксикарбамід проникає через гематоенцефалічний бар’єр.

Метаболізмгідроксикарбамідуу людей детально не вивчався.

Гідроксисечовина частково виводиться нирковою екскрецією. Період напіввиведення препарату становить 3-4 години. Від 9 до 95 % препарату виводиться з організму із сечею.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування пацієнтів, хворих на хронічну мієлоїдну лейкемію (ХМЛ) у хронічній або прогресуючій стадії хвороби.

Лікування пацієнтів, хворих на есенціальну тромбоцитемію або поліцитемію з високим ризиком тромбоемболічних ускладнень.

Протипоказання.

Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якого іншого компонента препарату. Якщо під час лікування виявлено гіперчутливість, застосування препарату слід припинити.

Пригнічена функція кісткового мозку (вміст лейкоцитів менше 2, 5´ 109/л, тромбоцитів – менше 100´ 109/л) або наявність тяжкої форми анемії.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Дослідженняin vitroпродемонструвало здатність гідроксикарбаміду підвищувати цитотоксичну дію ара-С та флюоропіримідинів.

Гідроксисечовина може посилити антиретровірусну активність інгібіторів зворотної транскриптази, таких як диданозин і ставудин. Гідроксисечовина пригнічує синтез ВІЛ ДНК та реплікацію ВІЛ за рахунок зменшення кількості внутрішньоклітинних дезоксинуклеотидів. Гідроксисечовина може також посилювати потенційні побічні ефекти інгібіторів зворотної транскриптази, такі як гепатотоксичність, панкреатит і периферична нейропатія.

Дослідження показали, щоіснуєаналітична інтерференція гідроксикарбамідуз ферментами(уреазою, уриказоюталактатдегідрогеназою), які використовуються длявизначеннясечовини, сечовоїкислоти імолочної кислоти, що призводить до хибнопозитивнихрезультатіву пацієнтів, які отримувалигідроксикарбамід.

Вакцинація.

Існує підвищений ризик серйозних інфекцій з летальними наслідками у разі супутнього застосування живих вакцин. Живі вакцини не рекомендується застосовувати пацієнтам з ослабленим імунітетом.

Особливості застосування.

Під час лікування препаратом необхідно перевіряти показники крові, так само як і функції нирок і печінки. Досвід лікування хворих із порушеннями функції нирок або печінки обмежений. Тому лікування таких хворих проводять з обережністю та під постійним наглядом, особливо на початку лікування.

Гідроксикарбамід може викликати пригнічення кісткового мозку, що найчастіше проявляється лейкопенією, а також (рідше) тромбоцитопенією та анемією.

Повний аналіз крові, включаючи визначення рівня гемоглобіну, загальної кількості лейкоцитів, диференційований підрахунок тромбоцитів слід проводити на регулярній основі, а також після встановлення індивідуальної оптимальної дози. Періодичність контролю визначається індивідуально, але нормальний період – щотижня. При зменшенні вмісту лейкоцитів у крові до рівня менше 2, 5´ 109/л або тромбоцитів до рівня менше 100´ 109/л лікування слід припинити, доки вміст їх не відновиться до норми.

У разі пропуску прийому препарату наступну дозу слід приймати після консультації з лікарем.

У разі виникнення анемії до або під час проведення лікування червоні кров’яні клітини можуть бути заміщені. Минущий мегалобластичний еритропоез часто спостерігається на початку курсу терапії гідроксикарбамідом. Морфологічна зміна нагадує перніціозну анемію, але не пов’язана з дефіцитом вітаміну В12або фолієвої кислоти.

Під час застосування препарату необхідно вживати досить велику кількість рідини.

У пацієнтів, які отримують тривале лікування гідроксикарбамідом при мієлопроліферативних захворюваннях, таких як справжня поліцитемія і тромбоцитемія, може розвиватись вторинний лейкоз. Якою мірою це пов’язано з основним захворюванням чи з лікуванням гідроксикарбамідом, дотепер невідомо.

Були повідомлення щодо раку шкіри у пацієнтів, які довготривалий часприймали гідроксисечовину. Пацієнтам слід рекомендувати захищати шкіру від впливу сонця. Крім того, пацієнти повинні проводити самоінспекцію шкіри під час лікування і після припинення терапії гідроксисечовиною і проходити перевірку на вторинні злоякісні новоутворення під час планових обстежень.

Гідроксисечовина може індукувати розвиток болючих виразок ніг, що зазвичай погано лікуються та потребують припинення лікування гідроксисечовиною. Після припинення лікування виразки поступово загоюються протягом кількох тижнів.

Під частерапії гідроксикарбамідом у хворих змієлопроліферативнимизахворюваннями спостерігалися шкірні токсичні васкуліти, утому числіваскулітнівиразки ігангрена. Ризиктоксичних васкулітівзбільшуєтьсяу хворих, якіотримуютьабо отримували інтерферону минулому. Дигітальна локалізація цихваскулітнихвиразок іпрогресуючийклінічнийперебігпериферичноїсудинноїнедостатності, щопризводитьдо інфарктного ураження дигітальних ділянок або гангрени, чітковідрізняється від типовихшкірнихвиразок, зазвичайописанихпри застосуваннігідроксикарбаміду. Черезпотенційнонебезпечнийклінічний наслідокшкірнихваскулітнихвиразокупацієнтів змієлопроліферативнимизахворюваннямиу разі розвиткуваскулітнихвиразокзастосуваннягідроксикарбаміду слід припинити іпризначитиальтернативніциторедуктивні препарати.

Інтерстиціальні захворювання легень, включаючи фіброз легень, інфільтрацію легенів, пневмоніт і альвеоліт/алергічний альвеоліт, мали місце у пацієнтів, які лікували мієлопроліферативні новоутворення і можуть бути пов’язані з летальними наслідками. Пацієнти з гарячкою, кашлем, задишкою або іншими респіраторними симптомами, необхідно ретельно обстежити, дослідити і лікувати.

При виникненні легеневих ускладненьсліднегайно припинити застосування гідроксисечевини та розпочати лікування кортикостероїдами.

Гідроксикарбамід може бути генотоксичним. Чоловікам під час терапії та протягом ще 3 місяців після завершення терапії необхідно користуватися надійними протизаплідними засобами. Вони повинні бути поінформовані про можливість консервації сперми до початку терапії.

Пацієнтам із рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або глюкозо-галактозною мальабсорбцією не слід приймати цей препарат.

Пацієнти літнього віку можуть бути більш чутливими до дії гідроксисечовини і можуть потребувати зниження дози.

Гідроксикарбамідслід з обережністюпризначатипацієнтам, які проходять або раніше проходили супутнюпроменеву чицитотоксичну терапію. У цихвипадках пацієнтимають підвищений ризик пригнічення функціїкісткового мозку, подразнення шлункаімукозиту. Крім того, може спостерігатися загостренняеритеми, спричиненої попереднім абоодночаснимопроміненням.

Вакцинація
Супутнє застосування Гідроксисечовини медак із живою противірусною вакциною може потенціювати реплікацію вірусу вакцини та/або може посилити деякі побічні реакції вірусу вакцини, оскільки нормальні механізми захисту можуть бутипригніченігідроксикарбамідом. Вакцинація живою вакциною пацієнтів, що приймають Гідроксисечовину медак, може призвести до серйозної інфекції. Гуморальна імунна відповідь пацієнта на вакцину може бути зменшена. Застосування живих вакцин слід уникати під час лікування і протягом принаймні 6 місяців після закінчення лікування.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Гідроксисечовина може бути потужним мутагенним агентом. У дослідженнях на тваринах була виявлена підвищена частота вроджених вад. Гідроксисечовину не слід застосовувати вагітним, крім випадків, коли клінічний стан жінки вимагає лікування гідроксикарбамідом. Гідроксисечовину не слід призначати вагітним, жінкам, що годують груддю, крім випадків, коли користь переважає ризики. Жінкам репродуктивного віку слід застосовувати протизаплідні запобіжні заходи перед початком і під час лікування препаратом.

Якщо вагітність настає під час лікування, необхідно запропонувати пацієнтцігенетичну консультацію. Гідроксикарбамід проникає через плаценту.

Період годування груддю

Оскільки гідроксикарбамід екскретується в грудне молоко, перед початком лікування грудне годування слід припинити.

Фертильність

Гідроксикарбамід може бути генотоксичним, тому пацієнткам, які планують завагітніти після терапії гідроксикарбамідом, рекомендуєтьсягенетична консультація.

Чоловікам під час терапії та протягом ще 3 місяців після завершення терапії необхідно користуватися надійними протизаплідними засобами. Їх слід проінформувати про можливість консервації сперми до початку лікування.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Швидкість реакціїможе бути порушена під час застосування гідроксисечовини. Це слід враховувати, коли необхідна підвищена увага, наприклад при управлінні автотранспортом та роботі з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Капсули слід ковтати цілими, не розжовуючи.

Терапію повинен проводити лікар, який має досвід роботи в онкології та гематології. Усі схеми дозування препарату мають ґрунтуватися на фактичній або ідеальній масі тіла хворого (залежно від того, яка з них є меншою).

Лікування хронічного мієлолейкозу. Гідроксисечовина зазвичай призначається у початковій дозі 40 мг/кг маси тіла на добу з урахуванням рівня лейкоцитів у крові. Дозу слід зменшити удвічі (20 мг/кг на добу), якщо рівень лейкоцитів знижується нижче 20 × 109/л. Потім дозування корегується індивідуально для підтримання кількості лейкоцитів на рівні 5-10 × 109/л. Дозу гідроксисечовини слід зменшити, якщо кількість лейкоцитів у крові є меншою за 5×109/л, та слід збільшити, якщо кількість лейкоцитів у крові є більшою за 10 ×109/л.

Якщо рівень лейкоцитів падає нижче 2, 5 × 109/л або ж кількість тромбоцитів менше 100 × 109/л, терапію слід припинити до встановлення нормальних показників крові.

Достатній період для досягнення антинеопластичного ефекту – 6 тижнів. У випадку, коли відзначається прогресування захворювання, застосування препарату потрібно негайно припинити. Якщо спостерігається відповідний терапевтичний ефект, лікування продовжують на необмежений термін.

Лікуванняесенціальної тромбоцитемії. Початковою дозою гідроксисечовини є 15 мг/кг/добу, яку коригують для підтримання кількості тромбоцитів у крові на рівні 600 × 109/л, слідкуючи, щоб рівень лейкоцитів був не нижче за 4 × 109/л.

Лікування поліцитемії. Гідроксисечовину починають призначати у дозі 15-20 мг/кг/добу. Далі дозування підбирають індивідуально для підтримання гематокриту на рівні нижче 45 % та тромбоцитів нижче 400 × 109/л. У більшості пацієнтів це досягається постійним прийомом гідроксисечовини у дозі 500-1000 мг щодня.

Якщо рівень гематокриту та кількість тромбоцитів у крові успішно контролюються, терапію слід продовжувати на невизначений термін.

Діти. Оскільки ці захворювання у дітей є рідкістю, режим дозування для дітей не вивчений.

Люди літнього віку. Пацієнти літнього віку можуть бути більш чутливими до дії гідроксисечовини і можуть потребувати зниження дози.

Пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю. Відсутня достатня інформація. Немає рекомендацій щодо режиму дозування для цієї групи пацієнтів.

Діти.

Безпека та ефективність лікування препаратом у даної категорії пацієнтів не встановлені.

Передозування.

У хворих, які застосовували препарат у дозах, що в кілька разів перевищували звичайні рекомендовані, спостерігалися гострі патології шкірних покривів та слизових оболонок, а саме: подразнення, фіолетова еритема, набряк долонь і ступень із подальшим лущенням шкіри рук і ніг, інтенсивна генералізована гіперпігментація шкіри та стоматит.

Необхідне негайне лікування, яке включає промивання шлунка з подальшою підтримувальною терапією та моніторингом гемопоетичної системи.

Побічні реакції.

Пригнічення кісткового мозку є дозообмежуючим фактором токсичності. Шлунково-кишкові побічні реакції є поширеними, але вони рідко потребують зниження дози або припинення лікування.

Побічні реакції за частотою виникнення розподіляються на такі категорії:

дуже поширені (≥ 1/10); поширені (≥ 1/100 до < 1/10); непоширені (≥ 1/1000 до < 1/100); рідко поширені (≥ 1/10000 до < 1/1000); поодинокі (< 1/10000); частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).

З боку системи кровотворення та лімфатичної системи

Поширені: пригнічення кісткового мозку, лейкопенія, мегалобластоз.

Непоширені: тромбоцитопенія, анемія.

З боку імунної системи

Рідко поширені: реакції гіперчутливості.

Розлади обміну речовин і харчування

Непоширені: анорексія.

Рідко поширені: синдром лізису пухлини.

Невідомо: гіперкаліємія.

З боку психіки

Рідко поширені: галюцинації.

З боку нервової системи

Непоширені: периферична нейропатія1.

Рідко поширені: неврологічні розлади, включаючи головний біль, запаморочення, дезорієнтацію, судоми.

З бокуорганів дихання, грудної клітки та середостіння

Рідко поширені: гострі легеневі розлади, включаючи дифузну легеневу інфільтрацію, гарячку, задишку, алергічний альвеоліт.

Поодинокі: фіброз легень.

Невідомо: інтерстиціальні захворювання легень.

З боку шлунково-кишкового тракту

Поширені: діарея, запор.

Непоширені: панкреатит1, нудота, блювання, стоматит.

З боку гепатобіліарної системи

Непоширені: гепатотоксичність1, підвищення рівня печінкових ферментів та білірубіну крові.

З боку шкіри і підшкірної клітковини

Поширені: шкірні виразки (особливо виразки гомілки).

Непоширені: макулопапульозні висипання, еритема обличчя, акральна еритема, актинічний кератоз, рак шкіри (плоскоклітинний рак, базально-клітинний рак).

Рідко поширені: алопеція.

Поодинокі: дерматоміозитоподібні зміни шкіри, шкірний та системний червоний вовчак, гіперпігментація шкіри, атрофія шкіри, пігментація нігтів, атрофія нігтів, свербіж, фіолетові папули, лущення, шкірний васкуліт, гангрена.

З боку нирок і сечовивідних шляхів

Непоширені: перехідна дисфункція ниркових канальців, що супроводжується підвищенням сечової кислоти в крові, збільшення рівня сечовини в крові і підвищення рівня креатиніну крові.

Рідко поширені: дизурія.

Поодинокі: ниркова недостатність.

З боку статевих органів та молочних залоз

Дуже поширені: азооспермія, олігоспермія.

Загальні порушення

Непоширені: гарячка на тлі прийому ліків, озноб, нездужання.

1Випадки розвиткупанкреатиту ігепатотоксичності (інколи з летальним наслідком), а також тяжкої периферичноїнейропатіївідмічені у ВІЛ-інфікованихпацієнтів, які отримувалигідроксикарбамідсумісно зантиретровіруснимипрепаратами, зокремадиданозиному комбінації зіставудином.

Доброякісні, злоякісніта неуточненіновоутворення (у т. ч. кісти іполіпи).

У пацієнтів, які отримують тривале лікування гідроксикарбамідом при мієлопроліферативних захворюваннях, таких як справжня поліцитемія і тромбоцитемія, може розвиватись вторинний лейкоз. Якою мірою це пов’язано з основним захворюванням чи з лікуванням гідроксикарбамідом, дотепер невідомо.

З боку системи кровотворення та лімфатичної системи.

Під час лікування гідроксикарбамідом може виникати мегалобластичний еритропоез, що не відповідає на терапію фолієвою кислотою або вітаміном В12.

Пригнічення кісткового мозку зникає разом із припиненням терапії.

Препарат може також знижувати кліренс заліза з плазми і знижувати ефективність утилізації заліза еритроцитами, однак це не впливає на тривалість життя еритроцитів.

Метаболізм ірозлади харчування.

У період постмаркетингового нагляду були виявлені випадкигіпонатріємії.

З боку нервової системи.

Високі дози препаратуможуть спричинятипомірнусонливість.

Шлунково-кишкові розлади.

Тяжкішлунково-кишкові розлади (анорексія, нудота, блювання), викликані комбінацією прийому препарату та опроміненням, зазвичай вдається контролювати за допомогою тимчасового припинення прийому препарату.

З боку шкіри і підшкірної клітковини.

Гідроксисечовина може посилювати запалення слизових оболонок після опромінення. Це може призвести до повторного виникнення еритеми і гіперпігментації в раніше опромінених тканинах.

У пацієнтів, які в минулому одержували променеву терапію, може спостерігатися загострення пострадіаційної еритеми.

Еритема, атрофія шкіри та нігтів, лущення, фіолетові папули, алопеція, зміни шкіри, подібні до дерматоміозиту, актинічний кератоз, рак шкіри (плоскоклітинний рак, базальноклітинний рак), шкірні токсичні васкуліти, включаючи васкулітні виразки (особливо виразки гомілки) і гангрену, свербіж, гіперпігментація шкіри та нігтівбули виявлені в окремих випадках після багаторічної щоденної підтримувальної терапії гідроксисечовиною.

Інші ефекти.

Больове відчуття або дискомфорт унаслідок запалення слизових оболонок у місці опромінення (мукозити) зазвичай можна купірувати застосуванням місцевих анестетиків або пероральних аналгетиків. Якщо реакція має тяжкий характер, лікування препаратом слід тимчасово припинити; якщо ефект є винятково тяжким, може знадобитися тимчасове припинення також і променевої терапії. Однак необхідність припинення обох цих форм лікування спостерігалося лише іноді.

Застосування препарату у комбінації з променевою терапією.

Побічні ефекти, що спостерігалися при комбінованому лікуванні препаратом та опромінюванні, подібні до описаних при монотерапії препаратом: головним чином – пригнічення функції кісткового мозку (анемія і лейкопенія) та подразнення стінок шлунка. У разі одночасного застосування препарату з променевою терапією лейкопенія спостерігалася майже в усіх хворих. Іноді (і тільки при наявності вираженої лейкопенії) відзначалося зменшення вмісту тромбоцитів до значень менше 100´ 109/л. Під час лікування препаратом можуть посилюватися деякі побічні реакції, що зустрічаються при проведенні променевої терапії, наприклад порушення функції шлунка і мукозити.

Повідомленняпро очікуваніпобічні реакції.

Повідомлення про очікувані побічні реакціїпісля реєстраціїлікарського засобумають велике значення. Це дозволяєпродовжуватимоніторингспіввідношення користь/ризиклікарського засобу. Повідомлення про побічні реакції від співробітників сфери охорони здоров’я надходять згідно з чинним законодавством у сфері обігу лікарських засобів на території України.

Термін придатності. 4 роки.

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей і захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка. По 10 капсул у блістерах з алюмінієвої фольги і ПВХ-плівки; по 10 блістерів у картонній коробці.


Категорія відпуску.
За рецептом.

Виробник.

Медак Гезельшафт фюр клініше Шпеціальпрепарате мбХ, Німеччина.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Театерштрассе, 6, 22880 Ведель, Німеччина.