ДОРИПУР порошок 250 мг

Ауробіндо Фарма Лтд

Rp

Форма випуску та дозування

Порошок, 250 мг
Порошок, 500 мг

Порошок, 250 мг

Упаковка

Флакон №1x1

Флакон №1x1

Аналоги

Відповідних аналогів не знайдено

Класифікація

Класифікація еквівалентності

N/A

info

Діюча речовина

ДОРИПЕНЕМ

Форма товару

Порошок для приготування розчину для інфузій

Умови відпуску

за рецептом

Rp

Реєстраційне посвідчення

UA/16378/01/01

Дата останнього оновлення: 20.01.2021

Загальна інформація

  • Термін дії реєстраційного посвідчення: 25.10.2022
  • Склад: 1 флакон містить дорипенему моногідрату (еквівалентно дорипенему) 250 мг
  • Торгівельне найменування: ДОРИПУР
  • Умови відпуску: за рецептом
  • Умови зберігання: Зберігання приготовленого розчину.
  • Фармакотерапевтична група: Антибактерiальнi засоби для системного застосування.

Упаковка

Флакон №1x1

Інструкція

IНСТРУКЦІЯ

для медичного застосуваннялікарського засобу

ДОРИПУР

(DORIPUR)

Склад:

діюча речовина: doripenem;

1 флакон міститьдорипенему моногідрату (еквівалентно дорипенему)250 мг або 500 мг;

допоміжні речовинивідсутні.

Лікарська форма. Порошок для розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: від білого до ледь жовтуватого кольору, майже білий кристалічний порошок.

Фармакотерапевтична група. Антибактерiальнi засоби для системного застосування. Код АТХJ01D Н04.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Механізм дії. Дорипенем – це синтетичний карбапенемовий антибіотик. Дорипенем чинить бактерицидну дію шляхомiнгiбування біосинтезу бактеріальної клітинної стінки. Дорипенемiнактивує багато важливих пенiцилiнозв’язуючих білків (ПЗБ), що призводить доiнгiбування синтезу клітинної стінки і подальшої загибелі клітини.

Дослідженняiпvitro показали, що дорипенем слабко пригнічує дію інших антибіотиків, а також не пригнічується іншими антибіотиками. Описані адитивна активність або слабкий синергізм з амiкациномi левофлоксацином відносноР. aerиgiпosai відносно грампозитивних бактерій з даптомiцином, лінезомідом, левофлоксацином та ванкомiцином.

Спiввiдношення фармакокінетики/фармакодинамiки. Доклiнiчнi дослідження спiввiдношення фармакокінетики/фармакодинамiки (ФК/ФД) показали, що, якi в інших беталактамних антибіотиків, час, протягом якого концентрація дорипенему у плазмі перевищує його мінімальну інгібуючу концентрацію(% T> МIK) відносно iнфiкуючого патогену, краще за все корелює з його ефективністю.

Моделювання за методом Монте-Карло з використанням даних щодо чутливості патогенiв, одержаних у завершених дослідженнях фази 3, i даних про популяційну фармакокінетику показало, що цільові 35 % T> МIK були досягнуті більш ніжу 90 % пацієнтів з нозокомiальною пневмонією, ускладненою iнфекцiями сечового тракту та iнтраабдомiнальними iнфекцiями, незалежно від функції нирок.

Збільшення часу iнфузiїдорипенему до 4 годин забезпечує максимальний %T> МIK для конкретної дози i є основою для рекомендації проведення 4-годинних iнфузiй пацієнтам з нозокомiальною пневмонією, включаючи пневмонію, пов’язану зі ШВЛ (штучна вентиляція легень), при наявності ризику, що дана інфекція спричинена менш чутливими патогенами. Для пацієнтівіз серйозними захворюваннями або з ослабленою імунною вiдповiддю 4-годиннi iнфузiї можуть бути більш прийнятними, якщо МIK дорипенему для відомих або очікуваних патогенiв була встановлена або може бути > 0, 5 мг/л, длядосягнення цільових 50 % T> МIK щонайменше у 95 % пацієнтів. Результати моделювання за методом Монте-Карло підтвердили доцiльнiсть застосування 500мг шляхом 4-годиннихiнфузiй кожні 8 годин пацієнтам з нормальною функцією нирок при інфекціях, спричинених патогенами, відносно яких МIKДорипенему становить ≤ 4 мг/л.

Механізми резистентності. Механізми резистентності бактерій додорипенему включають його інактивацію ферментами, що гiдролiзують карбапенеми, мутантними або набутими ПЗБ, зниження проникності зовнішньої мембрани та активний вiдтiкдорипенему з клітини. Дорипенем стійкий до гiдролiзу більшістю бета-лактамаз, включаючи пенiцилiнази та цефалоспоринази, що продукуються грампозитивними та грамнегативними бактеріями, за винятком відносно поодиноких карбапенемгiдролiзуючих бета-лактамаз. Види, резистентні до інших карбапенемів, загалом проявляють ко-резистентнiсть до дорипенему. Метицилiнрезистентнi стафілококові інфекції слід завжди розглядати як резистентні до дорипенему. Як i інші протимiкробнi засоби, включаючи карбапенеми, дорипенем показаний для резистентних бактерiальних штамів.

Точка розділу чутливості та резистентності. Точки розділу МIK, встановлені європейським комітетом з визначення чутливості до антимікробних препаратів (EUCAST), були такі:

Таблиця 1

Без визначення штаму

чутливі ≤ 1 мг/л і резистентні > 4 мг/л

Стафілококи

мається на увазіточка розділу чутливості та резистентності метициліну

Enterobacteriaceae

чутливі ≤ 1 мг/л і резистентні > 4 мг/л

Види роду Aciпetobacter

чутливі ≤ 1 мг/л і резистентні > 4 мг/л

Види роду Pseиdoтoпas

чутливі ≤ 1 мг/л і резистентні > 4 мг/л

Види родуStreptococcиs, крімS. pпeитoпiae

чутливі ≤ 1 мг/л і резистентні > 1 мг/л

S. pneumoniae

чутливі ≤ 1 мг/л і резистентні > 1 мг/л

Ентерококи

«невідповідний об’єкт»

Види родуHaeтophilиs

чутливі ≤ 1 мг/л і резистентні > 1 мг/л

N. gonorrhoeae

НД (недостатньо доказів)

Анаероби

чутливі ≤ 1 мг/л і резистентні > 1 мг/л

Чутливість мікроорганізмів. Поширеність набутої резистентності окремих видів може варіюватися у різних географічних регіонах, i тому дуже корисною є інформація про місцеву резистентність, особливо при лiкуваннi тяжких інфекцій. У разі необхідності слід звертатися до спеціаліста, якщо місцева резистентність є такою, що застосування даного препарату, принаймні при деяких типах інфекції, викликає сумніви. Локальнi спалахи інфекцій, спричинені мікроорганізмами, резистентними до карбапенемів, були описані у Європейському Союзі. Наведена нижче інформація дає наближене уявлення про ймовірність того, що вiдповiднi мікроорганізми чутливі до дорипенему.

Категорії чутливості:

Більшість чутливих видів

Грампозитивнi аероби

Eпterococcиs faecalis*S

Staphylococcиs aиreиs(штами, чутливі до метицилiну)*^

Види родуStaphylococcиs(штами, чутливі до метицилiну)^

Streptococcиs pпeитoпiae*

Види родуStreptococcиs

Грамнегативнi аероби

Citrobacter diversиs

Citrobacter freипdii

Eпterobacter aerogeпes

Eпterobacter cloacae*

Haeтophilиsinfluenzae*

Escherichiacoli*

Klebsiella pпeитoпiae*

Klebsiella oxytoca

Proteиs тirabilis*

Proteиs vиlgaris

Provideпcia rettgeri

Provideпcia stиartii

Види родуSalтoпella

Serratia тarcesceпs

Види родуShigella

Анаероби

Bacteroides fragilis*

Bacteroidesсассае*

Bacteroides ovatиs

Bacteroides ипiforтis*

Bacteroides thetaiotaoтicroп*

Bacteroides vиlgatиs*

Bilophora wadsworthia

Peptostreptococcиs тagпиs

Peptostreptococcиs тicros*

Види родуPorphyroтoпas

Види родуPrevotella

Sиtterella wadswortheпis

Види, для яких набута резистентність може бути проблемною

Aciпetobacterbaumannii*

Види родуAciпetobacter

Bиrkholderia cepaciiS+

Pseиdoтaпas aerиgiпosa *

Мiкроорганiзми, резистентні від природи

Грампозитивнi аероби

Eпterococcиs faeciит

Грамнегативнi аероби

Steпotrophoтoпas тaltophila

Види родуLegioпella

* Види, відносно яких активність у ході клінічних досліджень була доведена.

SВиди, які показали справжню проміжну чутливість.

+Види з > 50 % набутою резистентністю у одного або більше учасників.

^ Усi метицилiнрезистентнi стафілококи слід розглядати як резистентні до дорипенему.

Фармакокінетика.

Концентрації у плазмі крові. Середні значенняCmaxіAUC0-¥ для дорипенемуу здоровихдобровольців (за данимирізних досліджень)післявведення 500мгпротягом1год становлятьприблизно23мкг/млта 36 мкг. год/мл, відповідно. Середні показникиCmaxіAUC0-¥ для дорипенемуу здоровихдобровольців (за данимирізних досліджень)післявведення дози від 500мгдо 1гпротягом 4 годин‒приблизно8мкг/млі 17мкг/мл, 34 мкг. год/мл та 68 мкг. год/млвідповідно. Практичнонемаєнакопиченнядорипенемупіслябагаторазовихвнутрішньовенних інфузій при введенні дози500мгабо1гкожні 8годин протягом від 7 до10дніву пацієнтівз нормальноюфункцієюнирок.

Фармакокінетичні показникиодноразової дози дорипенемупісля4-годинної інфузіїу дорослиххворих зкістознимфіброзом узгоджуютьсяз відповідними результатами удорослихбез кістозногофіброзу. Були проведені адекватніі добреконтрольованідослідження для встановленнябезпекита ефективності дорипенемудля пацієнтівз кістознимфіброзом.

Розподіл. Середнiй ступінь зв’язуваннядорипенему з білками плазми крові становив 8, 1 %i не залежав від його концентрації у плазмі. Об’єм розподілу у стаціонарному стані становить приблизно 16, 8 л, що подібно до об’єму позаклітинної рідини у людини. дорипенему добре проникає у біологічні рідини та тканини, наприклад у тканини матки, ретроперитонеальну рідину, тканини передміхурової залози, тканини жовчного мixypai сечу.

Метаболізм. Бiотрансформацiядорипенему у мiкробiологiчно неактивний метаболіт з відкритим кільцем відбувається переважно під дією дегiдропептидази-I. Спостерігався метаболізмдорипенемупід дією ізоферментів системи СYР450. Дослідженнямиinvitro встановлено, що дорипенем не пригнічуєi не індукує активність СYРiзоформ 1А2, 2А6, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 або 3А4.

Елімінація. Дорипенемелiмiнується переважно нирками у незміненому вигляді. У здорових молодих дорослих добровольців кінцевий період напіввиведеннядорипенемуз плазми крові становить приблизно1 годину, а кліренс з плазми становить майже 15, 9 л/г. Середнiй нирковий кліренс – 10, 3 л/г.

Величина цього показника разом зі значним зниженням елімінаціїдорипенему при його введенні з пробенецидом свідчить про те, щодорипенем піддається клубочковiй фільтрації, канальцевій секреції та реабсорбції. У здорових молодих дорослих добровольців, які отримали одну дозу (500 мг)дорипенему, 71 % дози виявлено у сечі у незміненому вигляді i 15 % – у вигляді метаболіту з відкритим кільцем. Після введення однієї дози 500 мг радіоактивно міченогодорипенему молодим здоровим дорослим у калі було виявлено менше 1 % загальної радiоактивностi. Фармакокінетика дорипенему є лінійноюза умовидоз від 500 мг до 2 г, введених шляхом внутрiшньовенноїiнфузiї протягом 1 або 4 годин.

Пацієнти з порушенням функції нирок (з нирковою недостатністю). Після введення однієї дози 500 мгдорипенемуAUC збільшилась відповідно у 1, 6 раза, 2, 8 раза i 5, 1 раза у пацієнтів з легким (кліренс креатиніну 51-79 мл/хв), помірно вираженим (кліренс креатиніну 31-50 мл/хв) та тяжким ступенем ниркової недостатності (кліренс креатиніну

≤ 30 мл/хв) порівняно з AUC підібраних за віком здорових добровольців з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну ≥ 80 мл/хв). ПоказникAUC мiкробiологiчно неактивного метаболіту з відкритим кільцем значно підвищений у пацієнтів з тяжким ступенем ниркової недостатності. Корекція дози необхідна для пацієнтів з помірним та тяжким ступенем ниркової недостатності.

Корекція дозидорипенемунеобхідна пацієнтам, які знаходяться на тривалій нирковій замісній терапії. У ході дослідження, під час якого 12 пацієнтів з кінцевою стадією ниркової недостатності отримували разову дозу 500 мг дорипенему впродовж годинної інфузії, системна експозиція дорипенему та дорипенему-М-1 була збільшена порівняно з такою у здорових добровольців. Об’єм дорипенему та дорипенему-М-1, який видалявся протягом 12-годиної веновенозної гемофільтрації, становив приблизно 28 % та 10 % від дози відповідно; протягом 12-годинної веновенозної гемодіафільтрації – приблизно 21 % та 8 %від дози відповідно. Рекомендації щодо дозування для пацієнтів, які знаходятьсяна тривалій нирковій замісній терапії, були розроблені для досягнення системної експозиції дорипенему на такому ж рівні, як у пацієнтів з нормальною функцією нирок, які отримують 500 мг дорипенему впродовж годинної інфузії, для підтримання концентрацій дорипенему вище рівня мінімальної інгібуючої концентрації 1 мг/л для щонайменше 35 % дозового інтервалу та для забезпечення експозицій дорипенему та метаболіту дорипенему-М-1 нижче таких, що спостерігалися при годинних інфузіях 1 г дорипенему кожні 8 годин у здорових добровольців. Ці рекомендації щодо дозування ґрунтуються наданих моделювання від пацієнтів з кінцевою стадією ниркової недостатності, які знаходяться на тривалій нирковій замісній терапії, та враховують потенційне збільшення кліренсу карбапенемів іншими шляхами у пацієнтів з гострою нирковою недостатністю порівняно з пацієнтами з хронічною нирковою недостатністю. Дорипенем-М-1 виводився повільно у групі пацієнтів, а період напіввиведення (та AUC) не був достатнім чином визначений. Тому не можна виключати, що у пацієнтів, які знаходяться на тривалій нирковій замісній терапії, концентрації будуть вищими, а також будуть вищими концентрації метаболіту, що спостерігалися після введення 1 г дорипенему шляхом годинної інфузії кожні 8 годин у здорових добровольців. Наслідкиin vivo підвищеної експозиції метаболіту невідомі, оскільки недостатньо даних щодо фармакологічної активності, за винятком антимікробіологічних. Якщо пацієнту, який перебуваєна тривалій нирковій замісній терапії, збільшити дозу, системна експозиція дорипенему-М-1 може збільшитися навіть сильніше. Клінічні наслідки такого збільшення невідомі.

ПоказникиAUC дорипенему та мiкробiологiчно неактивного метаболіту з відкритим кільцем значною мірою підвищені у пацієнтів, яким необхідний гемодiалiз, порівняно зі здоровими добровольцями. У ході дослiдження, в якому 6 добровольців із термінальною стадією ниркової недостатності на гемодiалiзi отримували одну дозу 500 мг дорипенему шляхом внутрішньовенної iнфузiї, кiлькiсть дорипенему та дорипенему-М-1, щобули виведені протягом 4-годинної процедури дiалiзу, становила 46 % та 6 % від дози відповідно. Існує недостатньо інформації, щоб сформулювати рекомендації з коригування дози у пацієнтів, що знаходяться на гемодіалізі або застосовують методики діалізу, відмінні від безперервної замісної ниркової терапії.

Пацієнти з порушеннями функції печінки (з печінковою недостатністю). У пацієнтів з печінковою недостатністю фармакокінетикадорипенему не була встановлена. Оскількидорипенем практично не підлягає печінковому метаболізму, на його фармакокінетику не повинна впливати печінкова недостатність.

Пацієнти літнього віку. Вплив віку на фармакокінетикудорипенемувивчали у здорових чоловiкiв та жінок (віком 66-84 років). AUC дорипенему було збільшено на 49 % у добровольців літнього віку порівняно з молодими дорослими добровольцями. Ці зміни пояснюють, головним чином, віковими змінами функції нирок. Не потрібно коригувати дозу для пацієнтів літнього віку з нормальною (для їх віку) функцією нирок, окрім випадків помірного та тяжкого ступеня ниркової недостатності.

Стать. Вплив статі на фармакокінетикудорипенемувивчали у здорових чоловiкiв та жінок. AUCдорипенему було на 13 % більшою у жінок порівняно з чоловіками. Не потрібно коригувати дозу залежно від статі пацієнта.

Расова приналежність. Вплив расової приналежності на фармакокінетикудорипенему оцінювали шляхом популяційного фармакокiнетичного аналізу. Немає значних вiдмiнностей між расовими групами за середнім кліренсом дорипенему, тому не потрібно коригувати дозу залежно від расової приналежності.

Клінічні характеристики.

Показання.

· Нозокомiальна пневмонія, включаючи пневмонію, пов’язану зі штучною вентиляцією легень.

· Ускладнені iнтраабдомiнальнi інфекції.

· Ускладнені інфекції сечового тракту.

Показання слід розглядати з урахуванням офіційних рекомендацій (настанов) з належноговикористання антибактеріальних засобів.

Протипоказання.

· Гiперчутливiстьдо діючої речовини.

· Гiперчутливiстьдо будь-яких карбапенемiв.

· Тяжка гiперчутливiсть (наприклад анафілактична реакція, тяжка шкірна реакція) до будь-яких бета-лактамних антибіотиків (наприклад пеніцилінів чи цефалоспоринів).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Дорипурнеiнгiбує основні ізоферменти системи цитохрому Р 450. На основі дослідженьinvitro не очікується, що дорипенем буде інгібітором або індуктором активності СYР450. Тому СYР450-залежних взаємодій не очікується.

Одночасне застосування дорипенему та вальпроєвої кислоти значно знижує сироваткову концентрацію останньої до рівня, нижчого від терапевтичного. Знижений рівень вальпроєвої кислоти може призвести до неадекватного контролю судом. Під час досліджень взаємодії сироваткова концентрація вальпроєвої кислоти була помітно знижена (площа під фармакокiнетичною кривою «концентрацiя-час» (AUC) була знижена на 63 %) після одночасного застосування вальпроєвої кислоти та дорипенему. Взаємодія мала швидкий початок. Оскільки пацієнтам ввели лише чотири дози дорипенему, подальше зниження рівня вальпроєвої кислоти при тривалому одночасному застосуванні не виключене. Зниження рівня вальпроєвої кислоти спостерігалось при одночасному застосуванні з іншими карбапенемами, зниження рівня вальпроєвої кислоти на 60-100 % досягалося протягом двох днів. Тому слід підбирати альтернативну антибактеріальну або додаткову протисудомну терапію.

Пробенецид конкурує зДорипуром за канальцеву секреціюi знижує нирковий кліренс дорипенему. У ході досліджень взаємодії середнє значенняAUC збільшилось на 75 % після одночасного застосування з пробенецидом. Тому одночасне застосуванняДорипуруi пробенециду не рекомендується.

Особливості застосування.

У пацієнтів, які отримують бета-лактамнi антибіотики, можуть виникати серйозні, а іноді летальні реакції гiперчутливостi (анафілактичні реакції). Перед початком лікування Дорипуром необхідно з’ясувати, чи були у пацієнта реакції гiперчутливостi на інші активні субстанції цього класу або бета-лактамнi антибіотики. Пацієнтам, які мали раніше такі реакції, Дорипур слід застосовувати з обережністю. У разі виникнення реакції гiперчутливостi на Дорипур його необхідно одразу ж вiдмiнити i провести вiдповiдне лiкування. Серйозні гострі реакції гiперчутливостi (анафілактичні) потребують невідкладної терапії.

Під час лікування іншими карбапенемами рідко спостерігалися судоми. Під час клінічних досліджень судоми частіше виникали у пацієнтів з наявними розладами нервової системи (такими як інсульт або судоми в анамнезі), порушеннями функції нирок та у разі застосування препарату у дозі вище 500 мг.

При виборі Дорипуру для лікування конкретного пацієнта слід взяти до уваги доцільність застосування антибіотиків групи карбапенемів з огляду на такі фактори, як тяжкість перебігу захворювання, поширеність резистентності серед інших груп антибактеріальних препаратів та ризик виділення карбапенемрезистентного збудника.

Необхідно бути обережними з вибором та дозою антибіотика для лікування пацієнтів з пізньою стадією пневмонії, асоційованою зі штучною вентиляцією легень (> 5 днів госпіталізації), або інших нозокоміальних пневмоній, спричинених збудниками зі зниженою чутливістю чиPseudomonas spp. таAcinetobacter spp. (див. «Спосіб застосування та дози», «Фармакодинаміка»).

Одночасне застосування з аміноглікозидом показане при інфекції, спричиненійPseudomonas aeruginosa (див. «Показання»).

Псевдомембранозний коліт, спричиненийС. difficile, може виникати при лiкуваннi майже всіма антибактеріальними препаратами i варіювати від легкого до такого, що загрожує життю. Тому необхідно пам’ятати про це ускладнення, якщо у пацієнта, який отримує Дорипур, виникає діарея.

Застосування Дорипуру, як i інших антибіотиків, пов’язане з виникненням та відбором штамів зі зниженою чутливістю. Пацієнта слід ретельно контролювати протягом лiкування. При розвитку суперiнфекцiї слід вжити вiдповiдних заходів. Тривалого лiкування дорипенемом слід уникати.

Одночасне застосування дорипенему та вальпроєвої кислоти/натрію вальпроату не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

При дослiдженнi інгаляційного застосування спостерігалося виникнення пневмонiту. Дорипур не слід вводити таким шляхом.

Концентрація метаболіту дорипенему-М-1 у пацієнтів, які знаходяться на тривалій нирковій замісній терапії, може бути підвищеною, однак немає доступних даних дослідженьin vivo. У метаболіта недостатня цільова фармакологічна активність, але інші фармакологічні ефекти невідомі, тому рекомендується ретельний клінічний моніторинг.

У ході двох клінічних досліджень, що стосувались нозокомiальної пневмонії (979 пацієнтів), у 60 % придатних для клінічної оцінки пацієнтів спостерігалася пневмонія, пов’язана зі ШВЛ. Серед пацієнтів, які знаходились на ШВЛ, у 50 % була пізня інфекція (що виникла через 5 днів i більше після початку ШВЛ), стан 54 % пацієнтів оцінювався за шкалою АРАСНЕ ІІ вище 15 балів i 32 % одночасно застосовували амiноглiкозиди (76 % – більше 3 днів).

У ході двох клінічних випробувань, що стосувались ускладнених iнтраабдомiнальних інфекцій (962 пацієнти), найчастішою інфекцією у пацієнтів, які лікувалися Дорипуром, був ускладнений апендицит (62 %). 51 % з них мали генералізований перитоніт на початку. Інші інфекції включали перфорацію товстої кишки (20 %), ускладнений холецистит (5 %) та інфекції іншої локалізації (14 %). Стан 11 % пацієнтів оцінювався за шкалою АРАСНЕ ІІ більше 10 балів. 9, 5 % мали постоперативнi інфекції, 27 % – поодинокі або складні iнтраабдомiнальнi абсцеси i 4 % – супутню бактерiємiю на початку.

У ході двох клінічних досліджень, що стосувались ускладнених інфекцій сечових шляхів (1179 пацієнтів), у 52 % пацієнтів, які лікувалися Дорипуром, спостерігалися ускладнені інфекції нижнього вiддiлу сечового тракту i у 48 % був пієлонефрит, у тому числі ускладнений – у 16 % пацієнтів. У 54 % пацієнтів були постiйнi ускладнення, у 9 % пацієнтів була супутня бактерiємiя i 23 % – інфіковані левофлоксацинрезистентними уропатогенами на початку.

Досвід лiкування пацієнтів із дуже ослабленим імунітетом, які отримували iмуносупресорну терапію, та пацієнтів з тяжким ступенем нейтропенії обмежений, оскільки ці групи пацієнтів були виключені з 3-ої фази досліджень.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Немає достатніх клінічних даних щодо застосування Дорипуру вагітним жінкам. Потенційний ризик для людини невідомий. Дорипенем слід застосовувати лише у тих випадках, коли очікувана користь для матері переважає потенційний ризик для дитини.

Годування груддю.

Невідомо, чи потрапляє дорипенем у грудне молоко жінки. При продовженні терапії дорипенемом слід оцінити необхідність лікування матері та годування груддю дитини.

Фертильність.

Немає клінічних даних щодо впливу Дорипуру на репродуктивні функцію.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Не було проведено досліджень щодо оцінки впливу Дорипуру на здатність керувати автомобілем i працювати зіншими механізмами. Виходячи з даних щодо побічних реакцій, що спостерігалися, не очікується, що Дорипур впливатиме на керування автомобілем та роботу з технікою.

Спосіб застосування та дози.

Спосіб застосування

Рекомендовані дози i спосіб застосування наведені у таблиці2.

Таблиця2

Інфекції

Доза

Частота інфузій

Час інфузій

(години)

Нозокомiальна інфекція, включаючи пневмонію, пов’язану з ШВЛ

500 мг або 1 г*

Кожні 8 годин

1 або 4 години**

Ускладнена інтраабдомінальна інфекція

500 мг

Кожні 8 годин

1 година

Ускладнена інфекція сечового тракту, включаючи пієлонефрит

500 мг

Кожні 8 годин

1 година

* Слід оцінити можливість застосування1 г два рази на добу у вигляді 4-годинної інфузії для пацієнтів з підвищеним кліренсом креатиніну (частково для пацієнтів з кліренсом креатиніну (≥ 150 мл/хв) та/або при інфекціях, спричинених неферментуючими грам-негативними патогенами (таких якPseudomonasspp. таAcinetobacterspp. ).

**Базуються переважно на ФК/ФД-аналiзi, 4-годиннi iнфузiї можуть бути більш прийнятними для інфекцій з менш чутливим патогенезом (див. розділ «Фармакологiчнi властивості»). Цей режим дозування також обґрунтований для дуже тяжких інфекцій.

Тривалістьлікування.

Звичайнатривалістьтерапії дорипенемомколиваєтьсявід5до 14днів і залежить відтяжкостіінфекції, місцезнаходження ураження, інфекційногозбудникаіклінічноїреакціїпацієнта. Звичайна тривалістьлікуванняпацієнтівзнозокоміальною (госпітальною)пневмонією, в томучислі ШВЛ-асоційованоюпневмонією, складаєвід10 до14дніві вище цьогодіапазонудляпацієнтів зінфекціями, викликаними неферментуючимиграмнегативнимипатогенами(такимиякPseudomonas spp. іAcinetob acter spp. ).

Не булавстановленабезпекапрепарату прибільштривалихперіодах терапіїдорипенемом. У разі внутрішньовенного лікування дорипенемомвідразу після настанняклінічногополіпшенняможе бути доцільнимперехіднавідповідні рівні пероральноїтерапії длязавершеннякурсулікування.

Пацієнти літньоговіку(≥65років).

Пацієнтамлітньоговікукорекція дозипрактичноне потрібна, завиняткомвипадківпомірної татяжкоїнирковоїнедостатності.

Ниркованедостатність.

Хворимх злегким ступенемнирковоїнедостатності(показники кліренсукреатиніну(КК)від> 50 до£80мл/хв)корекціядозине потрібна.

Для пацієнтів зпомірноюнирковоюнедостатністю(кліренскреатиніну від ≥30 до £50мл/хв)доза дорипенемумає становити 250мгкожні 8годин. Для пацієнтівз тяжкоюнирковоюнедостатністю(кліренскреатиніну< 30мл/хв) рекомендованадоза дорипенему становить250мгкожні 12годин. Дляхворих, якимпризначено1гкожні 8годин в режимі4-годинної інфузії, дозупотрібнотаксамо скоригувати(помірне порушенняфункціїнирок -500мгкожні 8годин; тяжканиркованедостатність -500мгкожні 12годин).

Через обмеженістьклінічнихданих таочікуванезбільшеннявпливу дорипенемуі йогометаболіту(дорипенем-М-1) лікарський засіб дорипенемдляін’єкційслід призначати зобережністюхворимз тяжкоюнирковоюнедостатністю.

Дозуваннядля хворих, що перебуваютьнадіалізі.

Рекомендації з дозування дорипенемудлязастосуванняцій категоріїпацієнтіву разітривалої (у зв’язку знирковою недостатністю) діалізноїтерапіїсистематизовані втаблиці 3.

Таблиця3

Процедура ТНЗТ

Швидкість клубочкової фільтрації

Доза

Частота

Час інфузійa, b

МІК

ТВВГ

≤30 мл/хв

250 мг

кожні 12 годин

4 години

≤1 мг/л

ТВВГДФ

< 5 мл/хв

250 мг

кожні 12 годин

4 години

≤1 мг/л

ТВВГДФ

5-30 мл/хв

500 мг

кожні 12 годин

4 години

≤1 мг/л

ТНЗТ – тривала ниркова замісна терапія; ТВВГ – тривала веновенозна гемофільтрація; ТВВГДФ – тривала веновенозна гемодіафільтрація; МІК – мінімальна інгібуюча концентрація.

а для пацієнтів з гострою нирковою недостатністю, які перебувають на ТНЗТ, повинен становити час інфузії 4 години, оскільки у пацієнтів з гострою нирковою недостатністю може збільшуватися не нирковий кліренс карбапенемів;

bдля пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю можуть бути прийнятними 1- або 4-годинні інфузії. За даними досліджень ФК/ФД, 4-годинна інфузія може бути більш прийнятною для максимізації інтервалу між інфузіями для досягнення плазмової концентрації дорипенему рівня мінімальної інгібуючої концентрації(%Т > МІК).

Рекомендації з дозуваннядляпатогенівз МІК > 1мг/лне підтверджені длябезперервноїзамісноїнирковоїтерапіїу зв’язкуз потенційнимнакопиченнямдорипенему таметаболіту дорипенему-М-1. Дляхворих, які отримуютьбезперервнузаміснунирковутерапію, рекомендуєтьсябезперервний моніторинг збезпекичерез обмеженістьклінічнихданих таочікуванезбільшеннявпливуметаболіту дорипенему-М-1.

Існуєнедостатньо інформації, щобвиробитирекомендаціїзкоригуваннядозидляпацієнтів, що знаходятьсянаіншихформахдіалізу.

Печінкованедостатність.

Корекція дози не потрібна.

Діти.
На даний часнебула встановленабезпекаіефективністьдорипенемудля дітей(вікомдо18років).

Приготування розчину.

Приготування дози розчину для інфузій 250 мг/500 мг з використанням флакону з препаратом 250 мг/500 мг.

1. Додати 10 мл стерильної води для ін’єкцій або 0, 9 % розчину натрію хлоридуу флакон з порошком та збовтати до одержання суспензії.

2. Перевірити суспензію візуально на вiдсутнiсть сторонніх частинок. Примітка: суспензія не використовується для інфузії.

3. Відібрати суспензію за допомогою шприца та голки, після чогододатиїїдорозчиу для ін'єкцій хлориду натрію(0, 9%) або розчину для ін'єкцій глюкози (5%), у кількості 50 мл/100 мл і перемішати до повного розчинення.

Ці розчини вводяться шляхом інфузії з метою введення дози дорипенему по 250 мг або по500 мг.

Приготування дози розчину для інфузій 250 мг з використанням флакону з препаратом 500 мг.

1. Додати 10 мл стерильної води для ін’єкцій або 0, 9 % розчину натрію хлоридуу флакон по 500 мг тазбовтати до одержання суспензії.

2. Перевірити суспензію візуально на вiдсутнiсть сторонніх частинок. Примітка: суспензія не використовується для інфузії.

3. Відібрати суспензію за допомогою шприца та голки, після чогододатиїїдорозчиу для ін'єкцій хлориду натрію(0, 9%) або розчину для ін'єкцій глюкози (5%), у кількості100 мл і перемішати до повного розчинення.

4. Відібрати 55 мл розчину з контейнеру для інфузій і утилізувати. Ввести залишок розчину шляхом інфузіїз метою введення дози дорипенему, що складає 250 мг.

Розчин для інфузій(Дорипур)може бутивід прозорого безбарвного до прозорого світло-жовтого кольору. Зміни у забарвленні у цих межах не впливають на ефективність препарату.

Невикористаний розчин або відходи необхідно утилізувати відповідно до місцевих правил.

Діти.

Дорипур не рекомендується призначати дітям (віком до 18 років) через недостатню кількість даних щодо безпеки та ефективності його застосування.

Передозування.

У фазі 1дослідження у здорових добровольців, які отримували 2 г дорипенему шляхом 1-годинних інфузій кожні 8 годин у період від 10 до 14 днів, була високою частота висипань (5 з 8 пацієнтів). Висипання зникали протягом 10 днів після закінчення застосування дорипенему.

У разі передозування слід припинити введення Дорипуру i здійснювати підтримуючі заходи до його елімінації нирками. Дорипенем видаляється з організму шляхом гемодiалiзу, однак не описано жодного випадку застосування гемодiалiзу при передозуванні.

Побічні реакції.

Частота небажаних реакцій при застосуванні по 500 мг дорипенему, кожні 8 годин під час клінічних досліджень становила 32 %. Дорипенем було відмінено через небажані реакції у 0, 1 % пацієнтів. Небажаними реакціями, що призвели до вiдмiни дорипенему, були нудота (0, 1 %), діарея (0, 1 %), свербіж (0, 1 %), грибкові інфекції вульви (0, 1 %), підвищення рівня печінкових ферментів (0, 2 %) та шкiрнi висипання (0, 2 %). Найчастішими небажаними реакціями були головний біль (10 %), діарея (9 %) та нудота (8 %).

Небажані реакції, що спостерігалися під час клінічних досліджень та у постмаркетинговий період, наведено нижче. Частоту небажаних реакцій класифікували так:

дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); невідомо (не можна встановити з наявних даних).

У кожній групі за частотою побічні реакції наведені у порядку зменшення тяжкості.

Таблиця 4

Побічніреакції, що можуть виникати прилікуванні дорипенемом

Інфекціїтаінвазії

Часто: кандидоз ротової порожнини, грибкові інфекції вульви

Кровілімфатичнасистема

Нечасто: тромбоцитопенія, нейтропенія

З бокуімунноїсистеми

Нечасто: реакціїгіперчутливості

Невідомо: анафілаксії

Розладинервовоїсистеми

Дужечасто: головнийбіль

Нечасто: судоми

Судиннірозлади

Часто: флебіт

Шлунково-кишковірозлади

Часто: нудота, діарея

Нечасто: коліти, викликаніC. difficile

Порушення з боку гепатобіліарної системи

Часто: збільшений рівень печінковихферментів

Захворювання шкіриіпідшкірнихтканин

Часто: свербіж, висип

Невідомо: токсичнийепідермальнийнекроліз, синдромСтівенса-Джонсона

Термін придатності. 2роки.

Умови зберігання. Зберігатив оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС в недоступному для дітей місці.

Зберігання приготовленого розчину.

Після розчинення у стерильній воді для ін’єкцій або 0, 9 % розчині натрію хлориду для ін’єкцій (фізіологічний розчин) суспензію Дорипуру можна зберігати у флаконі протягом однієї години перед її розведенням в iнфузiйному розчині.

Підготований розчин для інфузійслідвикористовуватинегайно. Якщо розчин відразуне використовується, час довикористання, якправило, не повиненперевищувати24години при зберіганні в умовах2–8°C.

Упаковка. 1 флакон з порошком для розчину для інфузій у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Ауронекст Фарма Пвт. Лтд. , Індія / Auronext Pharma PrivateLimited, India.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

А-1128, PIICO Індастріал ареа Фаза ІІІ, Бхіваді Дістрікт - Алвар, Раджастан, 301 019, Індія/A-1128, RIICOIndustrialAreaPhaseIII, BhiwadiDistrict –Alwar, Rajasthan, 301 019, India

Заявник.

Ауробіндо Фарма Лтд, Індія / Aurobindo Pharma Ltd, India.