Форма випуску та дозування

tab_kish_rozch
Таблетки кишковорозчинні, 30 мг

Упаковка

Блістер №7x1

Варіанти дозування

Дозування

30 мг

Варіанти дозування

30 мг; 60 мг

Форма

Таблетки кишковорозчинні

Еквівалентність

-

Класифікація

Аналоги

Відповідних аналогів не знайдено

Характеристика

  • Заявник: АТ "Адамед Фарма"
  • Реєстраційне посвідчення: UA/17428/01/01
  • Термін дії реєстраційного посвідчення: 28-05-2024
  • Склад: 1 таблетка кишковорозчинна містить дулоксетину гідрохлорид, що еквівалентно дулоксетину 30 мг
  • Торгівельне найменування: ДЕПРАТАЛ
  • Умови відпуску: за рецептом
  • Фармакотерапевтична група: Інші антидепресанти.

Упаковка

Блістер №7x1

Інструкція

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування лікарського засобу

 

Депратал

(Depratal)

 

 

Склад:

діюча речовина:дулоксетину гідрохлорид;

1 таблетка кишковорозчинна містить дулоксетину гідрохлорид, що еквівалентно дулоксетину 30 мг або 60 мг;

допоміжні речовини:пресований цукор, кукурудзяний крохмаль, магнію стеарат;

склад оболонки: сополімер матакрилової кислоти-етилакрилату (1:1), дисперсія 30 %; триетилцитрат; тальк; титану діоксид (Е 171); емульсія симетикону.

 

Лікарська форма.Таблетки кишковорозчинні.

Основні фізико-хімічні властивості:

дозування 30 мг: відбілого до майже білого кольорукруглі, двоопуклі, вкриті оболонкою таблетки, з одного боку гравіювання ’)’.

дозування 60 мг: відбілого до майже білого кольору круглі, двоопуклі, вкриті оболонкою таблетки.

 

Фармакотерапевтична група.Інші антидепресанти. Код АТХ N06А Х21.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Дулоксетин – це комбінований інгібітор зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну. Він незначною мірою інгібує захоплення допаміну, не має значної спорідненості з гістаміновими і допаміновими, холінергічними та адренергічними рецепторами. Механізм дії дулоксетину при лікуванні депресії зумовлений інгібуванням зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну і, як наслідок, посиленням серотонергічної і норадренергічної нейротрансмісії у центральній нервовій системі (ЦНС). Дулоксетин також чинить болезаспокійливу дію, що, імовірно, є результатом уповільнення передачі больових імпульсів у ЦНС.

Фармакокінетика.

Абсорбція

При пероральному прийомі дулоксетин добре всмоктується. Максимальна концентрація досягається через 6 годин після прийому препарату. Прийом їжі затримує час абсорбції, час досягнення максимальної концентрації збільшується з 6 до 10 годин, при цьому всмоктування зменшується (приблизно на 11 %).

Розподіл

Дулоксетин ефективно зв’язується з білками сироватки крові людини (приблизно на 96 %), як з альбуміном, так і з альфа-1-кислим глікопротеїном. Печінкова або ниркова недостатність не впливають на зв’язування білків.

Метаболізм

Дулоксетин метаболізується з участю ізоферментівCYP2D6 іCYP1A2.Метаболіти, що утворюються, фармакологічно не активні.

Виведення

Період напіввиведення дулоксетину становитьв середньому12 годин. Середній кліренс дулоксетину у плазмі – 101 л/год.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування великого депресивного розладу.

Лікування діабетичного периферичного нейропатичного болю.

Лікування генералізованого тривожного розладу.

 

Протипоказання.

Протипоказанням для застосування препарату є підвищена чутливість до дулоксетину або до будь-яких допоміжних речовин препарату.

Дулоксетин не можна призначати разом з неселективними необоротними інгібіторами моноаміноксидази (МАО).

Дулоксетинне можна призначатихворим з нестабільною гіпертензією, оскільки це може спровокувати гіпертонічний криз.

Дулоксетинне можна призначатихворим з термінальною стадією ниркової недостатності (кліренс креатиніну <30 мл/хв).

Дулоксетинне слід призначатипацієнтам із захворюваннями печінки, це може спричинити печінкову недостатність.

Дулоксетинне слід призначатиу комбінації з флувоксаміном, ципрофлоксацином або еноксацином (сильні інгібітори CYP1A2) черезпідвищення концентрації дулоксетину у плазмі крові.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Лікарські засоби, що метаболізуються за допомогою CYP1A2.Під час клінічного вивчення у разі одночасного призначення теофіліну, субстрату CYP1A2, із дулоксетином (60 мг двічі на добу щодня)значної фармакокінетичної взаємодії не було.

Інгібітори CYP1A2. Оскільки CYP1A2 бере участьуметаболізмі дулоксетину, сумісне застосування дулоксетину із сильнодіючими інгібіторами CYP1A2, ймовірно, призведе до підвищення концентрації дулоксетину. Флувоксамін (100 мг 1 раз на добу), що є сильнодіючим інгібітором CYP1A2, зменшує кліренс дулоксетину у плазмі приблизно до 77 %. У зв’язку з цимдулоксетинне можна призначати разом з інгібіторами CYP1A2, зокрема з флувоксаміном.

Лікарські засоби, що метаболізуються за допомогою CYP2D6. Дулоксетин – помірний інгібітор CYP2D6. При призначенні дулоксетинуу дозі 60 мг двічі на добу з разовою дозою дезипраміну, який є субстратом CYP2D6, AUC дезипраміну збільшується в 3 рази. Спільне призначення дулоксетину (40 мг двічі на добу) збільшує стаціонарну AUC толтеродину (2 мг двічі на добу) на 71 %, але не впливає на фармакокінетику 5-гідроксил метаболіту, тому ніяких зміндозувань не рекомендується.

Рекомендується з обережністю застосовуватидулоксетин разоміз лікарськими засобами, які переважно метаболізуються CYP2D6 (рисперидон, трициклічні антидепресанти, такі як нортриптилін, амітриптилін та іміпрамін),таособливо якщо вони мають вузький терапевтичний індекс (такий як флекаїнід, пропафенон і метопролол).

Лікарські засоби, що діють наЦНС.При призначенні дулоксетину у комбінації з іншимилікарськими засобами і речовинами, що діють на центральну нервову систему, особливо з подібним механізмом дії, включаючи алкоголь та седативні лікарські засоби наприклад, бензодіазепіни, опіоїдні анальгетики, антидепресанти, фенобарбітал, седативні антигістамінні препарати), необхідновжити певних запобіжних заходів.

Інгібітори МАО. Дулоксетин не слід призначати разом з неселективними необоротними інгібіторами МАО через ризик виникнення серотонінового синдрому та принаймні протягом 14 днів після припинення лікування інгібіторами МАО. З огляду на період напіврозпаду дулоксетину, інгібітори МАО не можна призначати принаймні протягом 5 днів після припинення лікування дулоксетином.При прийоміоборотних селективних інгібіторів МАО, наприклад моклобеміду чи триптанів, трамадолу, петидину, триптофану, ризик виникнення серотонінового синдрому менший, проте застосування такої комбінації не рекомендується.Антибіотиклінезолід -цезворотнийнеселективнийМАО,йогонеслідпризначатипацієнтам,якізастосовуютьдулоксетин(див.розділ«Особливостізастосування»).

Пероральні контрацептиви та інші стероїдні агенти:результати дослідженьinvitro демонструють, що дулоксетин не викликає каталітичної активностіCYP3A. Конкретних дослідженьinvivoміж лікарськими засобами не проводили.

Серотоніновий синдром.Як і з іншими серотонінергічними агентами, серотоніновий синдром єпотенційно небезпечний для життя, може виникати при лікуванні дулоксетином, особливо при одночасному застосуванні інших серотонінергічних засобів (включаючи

селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС)

, селективні інгібітори зворотного захоплення норадреналіну (СІЗЗН), трициклічні антидепресанти або триптани), агенти, які погіршують метаболізм серотоніну, такі як інгібітори МАО, антидепресанти або інші антагоністи допаміну, які можуть впливати на серотонінергічні нейромедіаторні системи.

Серотоніновий синдром може включати зміну психічного стану (наприклад, збудження, галюцинації, кому), вегетативну нестабільність (наприклад, тахікардію, лабільний артеріальний тиск, гіпертермію), нервово-м’язові відхилення (наприклад, гіперрефлексія, порушення координації) та/або шлунково-кишкові симптоми (наприклад, нудоту, блювання, діарею).
Якщо одночасне лікування дулоксетином та іншими серотонінергічними засобами, які можуть впливати на серотонінергічні та/або дофамінергічні нейромедіаторні системи, клінічно обґрунтоване, рекомендується ретельне спостереження за пацієнтом, особливо на початку лікування та при збільшенні дози.

Антикоагулянти та антитромботичні засоби.Дулоксетин з обережністю призначати разом з пероральними антикоагулянтами та антитромботичними засобами у зв’язку з потенційним підвищенням ризику кровотечі внаслідок фармакодинамічної взаємодії. Повідомляли про збільшення показників міжнародного нормалізованого відношення (МНВ), коли пацієнти, які застосовували варфарин, почали застосовувати дулоксетин. Проте одночасне застосування дулоксетину та варфарину в умовах стаціонару у здорових добровольців під час дослідження клінічної фармакології не призвело до клінічно значущої зміни в МНВ з початкового рівня або у фармакокінетиціR- абоS-варфарину.

Лікарські засоби, що містять дулоксетин.Необхідно уникати супутнього застосування з іншими лікарськими засобами, що містять дулоксетин.

Препарати, що містять траву звіробою.При сумісному застосуванні здулоксетиномчасто виникають побічні реакції.

Антацидита антагоністи Н2: одночасне застосування дулоксетину з антацидами, що містять алюміній і магній, або дулоксетину з фамотидином не впливає на швидкість або ступінь поглинання дулоксетину після введення 40 мг пероральної дози.

Індуктори CYP1A2: фармакокінетичні аналізи показали, що курці мають майже на 50% нижчу концентрацію дулоксетину в плазмі порівняно з некурцями.

 

Особливості застосування.

Судоми таманії.Дулоксетин необхідно призначатиз обережністюпацієнтамзсудомами, манією або біполярними розладами в анамнезі.

Мідріаз. Були повідомлення про прояв мідріазу у зв’язку з прийомом дулоксетину, тому призначати дулоксетин пацієнтам із підвищеним внутрішньоочним тиском абоз ризиком гострої вузькокутової глаукоми потрібно з обережністю.

Артеріальний тиск та серцебиття. У деяких пацієнтів прийом дулоксетину призводить до підвищення артеріального тиску. Це може бути пов’язано з норадренергічним ефектом дулоксетину. Зафіксовано випадки гіпертонічного кризу з дулоксетином, особливо у пацієнтів зартеріальною гіпертензією.Пацієнтам із відомою артеріальною гіпертензією та/або іншими захворюваннями серця рекомендується моніторинг артеріального тиску, особливо протягом першого місяця лікування.Дулоксетин слід з обережністю застосовуватипацієнтам,у яких може бути обумовлено підвищення серцевого ритму або збільшення артеріального тиску. Обережно слідтакожзастосовувати при дулоксетин з лікарськими засобами, які можуть погіршити його метаболізм (див.розділ«Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).Пацієнтам із постійно підвищеним артеріальним тиском потрібно зменшувати дозу або поступово відмінити препарат.Лікування пацієнтівіз нестабільною гіпертензією не є доцільним.

Ниркова недостатність.Підвищена концентрація дулоксетину в плазмі спостерігалася у пацієнтів із

термінальною стадією ниркової недостатності,

які постійно перебувають на гемодіалізі (кліренс креатиніну <30 мл/хв). Для пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності див. розділ «Протипоказання»; для пацієнтів з легкою або середньою нирковою недостатністю див. розділ «Спосіб застосування та дози».

Геморагії. Зафіксовано аномальні кровотечі, такі як екхімози, пурпура, шлунково-кишкові кровотечі та крововиливи при застосуванні препарату із СІЗЗС та інгібіторами зворотного захоплення серотоніну/норадреналіну (ІЗЗСН), включаючи дулоксетин. З обережністю призначають препарат пацієнтам, які приймають антикоагулянти та/або лікарські засоби, які, як відомо, впливаютьна функцію тромбоцитів (наприклад, нестероїдні протизапальні препарати або ацетилсаліцилова кислота), а також пацієнтам із відомою схильністю до кровотечі.

Гіпонатріємія. При застосуванні препарату Депратал зафіксовано гіпонатріємію, у тому числі випадки з натрієм у сироватці крові нижче 110 ммоль/л. Гіпонатріємія може бути спричинена синдромом порушення секреції антидіуретичного гормону (СПАДГ). Більшість із цих випадків були зареєстровані у людей літнього віку, особливо при поєднанні з анамнезом або станом, що схильні до зміни балансу рідини тіла. Необхідно з обережністю призначати препарат пацієнтам літнього віку, з цирозом та пацієнтам зі зневодненням або пацієнтам, які отримують діуретики.

Синдром відміни.Симптоми синдрому відміни виникають досить часто, особливо при раптовому припиненні лікування (див. розділ «Побічні реакції»). У клінічних випробуваннях побічні реакції,які спостерігалися при раптовому припиненні лікування, були приблизно у 45 % пацієнтів, які отримували дулоксетин, і у 23 % пацієнтів, які приймали плацебо.

Ризик симптомів відміни із

СІЗЗС

та ІЗЗСН може бути залежним від декількох факторів, включаючи тривалість терапії і дозування та швидкість зменшення дози. Зазвичайці симптоми легкі або помірні, однак у деяких пацієнтів вони можуть бути тяжкими. Вони зазвичай трапляються протягом перших кількох днів після припинення лікування, але були дуже рідкісні повідомлення про те що такі симптоми спостерігалися у пацієнтів, які випадково пропустили дозу.Зазвичай ці симптомиобмежені ізникають протягом 2 тижнів, хоча в окремих осіб вони можуть бути тривалими (2-3 місяці або більше). Тому рекомендується, щоб при припиненні лікування дулоксетином,поступововідбувалася відміна лікування протягом періоду не меншого ніж 2 тижні, відповідно до потреб пацієнта.Акатизія/психомоторне занепокоєння.Застосуваннядулоксетину пов’язуютьіз розвитком акатизії,якахарактеризується суб’єктивним неприємним абопсихомоторним занепокоєнням і необхідністю рухатися, часто супроводжується неможливістю сидіти або стояти на місці. Це відбувається протягом перших кількох тижнів лікування. У хворих, у яких розвиваються ці симптоми, збільшення дози може бути шкідливим.

Гепатит/підвищення рівня печінкових ферментів.

Повідомлялипро випадки ураження печінки, що включали значне підвищення рівня печінкових ферментів (збільшення до 10 разів понад норму), гепатит та жовтяницю. Більшість цих явищ траплялися протягом першого місяця лікування. Найчастішийваріант печінкового ураження – гепатоцелюлярний. Дулоксетин необхідно з обережністю призначати пацієнтам, які приймаютьпрепарати, що можуть спричинити ураження печінки.

 

Наявністьсахарози.Не можна призначатитвердікишковорозчинні капсулиДепраталпацієнтам зі спадковою непереносимістю фруктози, синдромом мальабсорбції, недостатністю сахарази-ізомальтази.

 

Суїцид.

Великий депресивний розладта генералізований тривожний розлад.

Депресія пов’язана із підвищеним ризиком суїцидального мислення, нанесення ушкоджень собіта суїциду (явища, пов’язані з суїцидом). Ризик існує до досягнення значної ремісії. Пацієнта необхідно суворо контролювати до досягнення значного покращення, оскільки ремісія може не настати протягом кількох перших тижнів лікування або більше. Із загального клінічного досвіду відомо, що ризик суїциду підвищується на початкових етапах лікування.

Інші психічні стани, при яких призначають дулоксетин, також можуть бути асоційовані з підвищеним ризиком суїцидальних явищ. Окрім того, ці психічні стани можуть бутиcупутніми, якщо вони супроводжуютьвеликий депресивний розлад. Таким чином, необхідновживати однакових застережних заходів при лікуванні пацієнтів як із великим депресивним розладом, так і з іншими психічнимирозладами.У пацієнтів, які мають в анамнезі суїцидальні явища або значний рівень суїцидального мислення, ризик виникнення суїцидальної поведінки більший, тому необхіднийбільш ретельний контроль під час лікування. Мета ‒аналіз плацебоконтрольованих клінічних випробувань антидепресантівпри психічних розладах показав підвищений ризик суїцидальної поведінкипри прийоміантидепресантівпорівняно з плацебо у пацієнтів віком до 25 років.

Під час лікування дулоксетином абовідразу після припинення лікування повідомляли про випадки суїцидального мисленнята суїцидальної поведінки.

Необхідний ретельний контроль за пацієнтами, особливозатими,хтознаходиться у групі ризику, протягом терапії, особливо на ранніх етапах, а також відповіднозмінадозування.

При терапії, особливо на ранньомуетапілікуваннята після зміни дози, слід здійснюватиретельне спостереження за пацієнтами, особливо тими,хтознаходиться у групівисокогоризику. Пацієнти (та їхні опікуни) повинні бути поінформовані про необхідність спостерігати за будь-яким клінічним погіршенням, суїцидальноюповедінкою або думками та незвичними змінами в поведінці та негайно звернутися до лікаря, якщо такі симптоми виникають.

Діабетичний периферичний нейропатичний біль.

Повідомлялипро поодинокі випадки суїцидального мислення та суїцидальної поведінки під час терапії дулоксетином або одразу після її закінчення, як і при прийомі інших лікарських засобів із подібною фармакологічною дією (антидепресанти). Лікарям слід інформувати пацієнтів про необхідність повідомляти про будь-які відчуття занепокоєння.

Застосування дітям та підліткам віком до 18 років.

Дулоксетин не слід застосовувати для лікування дітей та підлітків віком до 18 років. Поведінка, пов’язана з самогубством (спроби самогубства та суїцидальні думки), та ворожість (переважно агресія, опозиційна поведінка та гнів) частіше спостерігалися у клінічних випробуваннях серед дітей та підлітків, які отримували антидепресанти, порівняно з тими, хто отримував плацебо. Якщо, беручи до уваги клінічну потребу, приймається рішення про лікування, пацієнта слід ретельно контролювати щодо появи суїцидальних симптомів. Крім того, відсутні довготермінові дані про безпеку дітей та підлітків щодо росту, дозрівання та когнітивного і поведінкового розвитку (див. розділ «Побічні реакції»).

Пацієнти літнього віку.

Дані щодо застосування препарат Депратал у дозі 120 мг пацієнтам літнього віку з великим депресивним розладом та генералізованим тривожним розладомобмежені.Тому слід дотримуватися обережності при лікуванні літніх людей максимальною дозою.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Адекватних контрольованих досліджень з участю вагітних жінокне проводили, тому застосовувати препарат у період вагітності не рекомендується.

Як і при прийомі інших серотонінергічних лікарських засобів, особливо в кінці вагітності, може збільшитися ризик стійкої легеневої гіпертензії у новонароджених (РСЛГ). Хоча при проведенні досліджень не спостерігали зв’язок РСЛГ із лікуванням СІЗЗС,цей потенційний ризик не може бути виключений із застосуванням дулоксетину з урахуванням відповідного механізму дії (гальмування повторного прийому серотоніну); у немовлят можуть спостерігатися симптоми синдрому відміни, якщо мати застосовувала дулоксетин перед пологами. Симптоми синдрому відміни включають гіпотонію, тремор, синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості, утруднення ковтання і смоктання, дихальні розлади, судоми. У більшості випадків ці симптоми спостерігалися одразу після народження або протягом кількох перших днів життя дитини. Жінкам, які приймають дулоксетин, необхідно рекомендувати повідомляти лікарю про те, що вони завагітніли або планують вагітність.

Застосування препаратуу період вагітності рекомендується лише за умови, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Годування груддю

Дулоксетин слабо екскретується у грудне молоко. Встановлена доза для дитини з розрахунку 1мг на1кг маси тіла становитьприблизно0,14 % материнської дози. Безпека застосування дулоксетину дітям невідома, тому годування груддю під час прийому дулоксетину не рекомендується.

Фертильність

У дослідженнях на тваринах дулоксетин не вплинув на чоловічу фертильність, а ефекти у жінок з’явилися лише у дозах, що спричинили токсичністьдляматері.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортомабо іншими механізмами.

Дослідженнявпливудулоксетинуна швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмамине проводили.Застосування дулоксетину може бути повʼязане із седацією і запамороченням. Під час лікування пацієнти можуть відчувати седативну реакцію або запаморочення. При виникненні цього слід утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.

 

Спосіб застосування та дози

.

При великому депресивному розладі.Початкова та рекомендована підтримуюча доза 60 мг 1раз на добу незалежно від вживання їжі.

Безпека дозування від 60 мг 1 раз на добу, до максимальної дози ‒ 120 мг на добу, була оцінена у клінічних випробуваннях.Проте немає клінічних даних про те, що пацієнти, які не реагують на початкову рекомендовану дозу, можуть отримати користь від збільшення дози.

Терапевтичний ефект лікуванняпроявляється протягом2–4 тижнів.

Після консолідації відповіді на антидепресивне лікування рекомендується продовжувати лікування протягом кількох місяців, щоб уникнути рецидиву. У пацієнтів, які реагують на дулоксетин, і при анамнезі повторних епізодів великого депресивного розладу слід розглянути подальше тривале лікування в дозуванні 60-120 мг на добу.

Пригенералізованому тривожному розладірекомендована початкова доза становить 30 мг 1 раз на добу незалежно відвживання їжі. Пацієнтам із недостатнім ефектом лікування дозу потрібно збільшити до 60 мг на добу,що є звичайною підтримуючою дозою у більшості пацієнтів. У пацієнтівіз супутнімвеликим депресивним розладомрекомендована початкова та підтримуюча доза становить 60 мг1 раз надобу (див.також рекомендації щодо дозування вище).

Доведено, що

дози до 120 мг на ефективні, що було оцінено з точки зору безпеки у клінічних випробуваннях. Тому хворим з недостатньою реакцією на дозу 60 мг можна розглянутипідвищення дози до 90 мг або 120 мг.Підвищення дози повинно базуватися на клінічній відповіді та переносимості.

Післяотримання терапевтичного ефекту рекомендується продовжувати лікування протягом декількох місяців, щоб уникнути рецидиву.

Придіабетичному периферичному нейропатичномуболю. Рекомендована початкова доза становить 60 мг 1 раз на добу, незалежно відвживання їжі. Деяким пацієнтам можна рекомендуватипідвищення дози аж до максимальної 120 мг на добу, розподіленої на 2 прийоми.Дане дозуваннябуло оцінено з точки зору безпеки у клінічних випробуваннях. Концентрація плазми дулоксетину демонструє велику індивідуальну мінливість. Отже, деякі пацієнти, які недостатньо реагують на дозу 60 мг, можуть отримувати вищу дозу.

Терапевтичний ефект лікуванняпроявляється протягом 2 місяців.

У хворих з неадекватною початковою реакцією додаткове підвищення дози після цього навряд чи може бути виправданим.
Терапевтичні переваги слід оцінювати регулярно (принаймні кожні 3 місяці).

Пацієнти з нирковою недостатністю.Корекція дози для пацієнтів зі слабкою та помірною нирковою недостатністю не потрібна (кліренс креатинінувід30до 80мл/хв). Для лікування пацієнтівз

термінальн

ою стадією ниркової недостатності(кліренс креатиніну <30 мл/хв) не застосовується.

Пацієнти з печінковою недостатністю.Препарат Депратал не можна призначати пацієнтам із захворюваннями печінки.

Пацієнти літнього віку. Будь-які зміни дози препарату при призначенні пацієнтам літнього віку не потрібні. Проте, як і у випадку з будь-яким лікарським засобом, при лікуванні людейлітнього віку, особливо призастосуванні дулоксетину 120 мг надобу привеликому депресивному розладі або генералізованому тривожному розладі, для яких дані обмежені (див.розділ«Особливості застосування»),препаратслід застосовуватизобережністю.

Припинення лікування

Необхідно уникати раптового припинення застосування лікарського засобу. При припиненні лікування дулоксетином дозу слід поступово зменшувати протягом періоду принаймні від 1 до 2 тижнів, щоб зменшити ризик симптомів відміни (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»). Якщо симптоми непридатні для пацієнта відбуваються після зменшення дози абопри припиненні лікування, то можна рекомендувати відновлення попередньо встановленої дози. Згодом лікар може продовжувати поступово зменшувати дозу, але зі зниженим темпом.

 

Діти.

Препарат не застосовують у педіатричній практиці.

 

Передозування.

Симптоми. Зафіксовано випадки передозування при застосуванні дулоксетину 5400 мг як монотерапії або у комбінації з іншими лікарськими засобами.Декілька летальних випадків зафіксовано насамперед при змішаному передозуванні, але були також летальні випадки після застосування дулоксетину окремо у дозі приблизно 1000 мг. Ознаки та симптоми передозування (дулоксетин окремо або в комбінації з іншими лікарськими засобами) включали сонливість, кому, серотоніновий синдром, судоми, блювання та тахікардію.Симптоми передозування (переважно приприйомі укомбінації з іншимипрепаратами) включали сонливість, кому, серотоніновий синдром, епілептичні напади, блювання та тахікардію.

Специфічні антидоти невідомі, при появі серотонінового синдрому необхідне специфічне лікування (ципрогептадинта/або контроль температури).Необхідно перевіритипрохідність дихальних шляхів. Рекомендується моніторинг серцевої діяльності та контроль основних показників життєдіяльності разом із відповідними симптоматичними і підтримуючими заходами. Промивання шлунка може бути доречним, якщо воно проводиться одразу після прийому препарату або з симптоматичною метою. Активоване вугілля зменшує абсорбцію препарату. Дулоксетин має великий об’єм розподілу в організмі, у зв’язку з чим форсований діурез, гемоперфузія та обмінна перфузія навряд чи будуть корисні.

 

Побічні реакції.

Найчастіше повідомляли про запаморочення, нудоту і головний біль, сухість у роті, сонливість як про несприятливі симптоми при прийомі дулоксетину. Однак більшість побічних реакцій були легкими та помірними, вони зазвичай починалися на ранній стадії терапії, більшість із них зникали навіть якщо лікування було продовжено. У таблиці наведено побічні реакції, які спостерігалися при прийомі дулоксетину, відповідно до даних, отриманих зі спонтанних звітів та у процесі плацебо-контрольованих клінічних досліджень.

Оцінка частоти: дуже часто (≥1/10), часто ( ≥1/100та <1/10), нечасто (≥1/1000та <1/100), рідко (≥1/10000 та <1/1000), дуже рідко (<1/10000).

 

 

Дуже часто

Часто

Нечасто

Рідко

Дуже рідко

Інфекції та інвазії

Ларингіт.

З боку ендокринної системи

Гіпотиреоз.

З боку імунної системи

Анафілактичні реакції, гіперчутливість.

Метаболічні розлади

Зниження апетиту.

Гіперглікемія,(особливо у пацієнтів із діабетом)

Дегідратація, гіпонатріємія, недостатність АДГ6.

З боку психіки

Безсоння, ажитація, зниження лібідо, тривожність, аномальнівидіння та аномальний оргазм.

Розлади сну, бруксизм, дезорієнтація, апатія, суїцидальне мислення5,7.

Манія, галюцинації,прояви агресії та злості4, суїцидальна поведінка5,7.

З боку нервової системи

Головний біль, сонливість

Тремор, парестезія,

запаморочення, летаргія

Міоклонія, акатизія7, нервозність, розлади уваги, летаргія, дискінезія, порушення смаку, синдром неспокійних ніг, поганий сон.

Серотоніновий синдром6, судоми1, психомоторне занепокоєння6, екстрапірамідні розлади6.

З боку органів зору

Нечіткість зображення.

Мідріаз, розлади зору.

Глаукома.

З боку органів слуху і лабіринту

Дзвіну вухах1.

Запаморочення, біль у вухах.

 

З боку серця

Серцебиття.

Тахікардія, суправентрикулярна аритмія,шлуночкова аритмія, фібриляція найчастіше передсердна.

З боку судин

Підвищення артеріального тиску3,

Припливи.

Артеріальна гіпертензія3,7, ортостатична гіпотензія2, втрата свідомості2,відчуття холоду в кінцівках.

Гіпертонічний криз3,6.

З боку системи дихання

Позіхання

Відчуття стискання у горлі, носова кровотеча.

Еозинофільна пневмонія,

інтерстиціальні захворювання легень

З боку травного тракту

Нудота, сухість у роті.

Запор, діарея, блювання, диспепсія, метеоризм, більу животі.

Шлунково-кишкові кровотечі7, гастроентерит, відрижка, гастрит, дисфагія.

Стоматит, неприємний запах з рота, наявність крові у випорожненнях, мікроскопічний коліт.

З боку гепатобіліарної системи

Підвищений рівень печінкових ензимів (АЛТ, АСТ,лужнафосфатаза), гепатит3, гостре ураження печінки.

Жовтяниця6, печінкова недостатність6.

З боку шкіри таїїпохідних

Підвищене потовиділення, висипання.

Нічне потіння, контактний дерматит, кропив’янка, холодний піт, фотосенсибілізація, підвищена схильність до утворення синців.

Ангіоневротичний набряк6, синдром Стівенса-Джонсона6.

Васкуліт шкіри

З боку кістково-м’язової та сполучної тканини

Кістково-м’язовий біль, м’язовий спазм.

Посмикування м’язів, відчуття скутості м’язів.

Тризм.

З боку нирок та сечового міхура

Дизурія, прискорене сечовипускання

Затримка сечі, утруднений початок сечовипускання, ніктурія, поліурія, зниження току сечі.

Аномальний запах сечі.

 

З боку репродуктивної системи

Еректильна дисфункція, порушення еякуляції, затримка еякуляції.

Менструальні розлади, статеві розлади, гінекологічні кровотечі, біль у яєчках.

Симптоми менопаузи, галакторея, гіперпролактинемія.

Загальні розлади

Падіння8;

втомлюваність.

Біль у грудях7; погане самопочуття, відчуття холоду, відчуття повзання мурашок, спрага, нездужання, відчуття жару, порушення ходи.

Проведені дослідження

Зниження маси тіла.

Збільшення маси тіла, підвищення рівня креатинінфосфокінази в крові,

підвищення рівня калію у крові

Підвищення рівня холестеролу в крові.

1         Випадки судом та дзвін у вухах спостерігалися після припинення лікування.

2         Випадки ортостатичної гіпотензії та втрати свідомості спостерігалися переважно на початку лікування.

3         Пацієнтам, у яких спостерігається постійне підвищення артеріального тиску при прийомі дулоксетину,необхідно зменшувати дозу або поступово припиняти терапію препаратом.

4         Про випадки агресії та злості повідомляли на початку лікування та після припинення лікування.

5         Про випадки суїцидального мислення та суїцидальної поведінки повідомляли на початку лікування та одразу після припинення лікування.

6         Встановлена частота побічних реакцій з постмаркетингових досліджень, що не спостерігалися у плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях.

7         Статистично значуще не відрізняються від плацебо.

 

8         Випадки падіння були більшчастими упацієнтів літнього віку(≥65 років).

9         Розрахункова частотаґрунтуєтьсяна основі усіх даних клінічних випробувань.

 

Опис виділених побічних реакцій

Припиненнязастосування дулоксетину (особливо раптове) призводить до симптоміввідміни. Запаморочення, сенсорні порушення (включаючи парестезії абовідчуття електричного струму,особливо в голові), порушення сну (включаючи безсоння тааномальні сновидіння), втома, сонливість, ажитація або тривога, нудота та/або блювання, тремор, головний біль, міалгія, дратівливість, діарея, гіпергідроз та запаморочення - ценайпоширенішіреакції.

Зазвичай дляСІЗЗС таІЗЗСН ці події є легкими або середніми та самоконтрольованими, однак у деяких пацієнтів вони можуть бути серйозними та/або тривалими. Тому,якщо лікуваннядулоксетином більше не потрібно, рекомендується поступове припиненнязастосуваннячерез зменшення дози (див.розділи «Особливості застосування» та «Спосіб застосування та дози»).

 

Звітуванняпропідозрюванупобічнуреакцію

У разі виникнення побічних ефектів та запитань щодо безпеки застосування лікарського засобу просимо звертатися до відділу фармаконагляду представництва «Паб’яницький Фармацевтичний Завод Польфа С.А.» за адресою: бульв. Лесі Українки, 23, офіс 2,м. Київ, 01133, тел:+38 044 374 67 55.

 

Припинення терапії (особливо різке переривання) часто супроводжується синдромом відміни. Найчастішими побічними реакціями у такому випадку є: запаморочення, сонливість, порушення чутливості (включаючи парестезію), порушення сну (включаючи безсоння та сильні марення), слабкість, занепокоєнняабоагресивність, нудота та/або блювання, тремор, головний біль, дратівливість, діарея, гіпергідроз та запаморочення. Рекомендується поступове припинення терапії.

Ниркова недостатність.

У пацієнтів ізтермінальною стадією ниркової недостатності(кліренс креатиніну <30 мл/хв), які перебувають на гемодіалізі, спостерігається підвищення рівня дулоксетину у плазмі крові.

Повідомлялипро незначне підвищення рівня калію в крові. Нечасто спостерігалися транзиторні аномальні значення рівня калію у пацієнтів, якіприймали дулоксетин, порівняноз плацебо.

 

Термін придатності. 3 роки.

 

Умови зберігання.Зберігати при температурі не вище 25 °C в оригінальній упаковці.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

 

Упаковка.По 7 таблеток кишковорозчинних у блістері; по 1 або 4 блістери у картонній коробці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник.

АТ «Адамед Фарма», Польща.

 

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадженняйого діяльності.

вул. Марш. Дж. Пілсудського 5, 95-200 Паб’яніце, Польща.