ДЕНІГМА розчин 2 мг/мл

ТОВ ГЛЕДФАРМ ЛТД

Rp

Форма випуску та дозування

Розчин, 2 мг/мл

Розчин, 2 мг/мл

Упаковка

Флакон 100 мл №1x1

Флакон 100 мл №1x1

Аналоги

Відповідних аналогів не знайдено

Класифікація

Класифікація еквівалентності

N/A

info

Діюча речовина

МЕМАНТИН

Форма товару

Розчин для перорального застосування

Умови відпуску

за рецептом

Rp

Реєстраційне посвідчення

UA/17456/01/01

Дата останнього оновлення: 19.01.2021

Загальна інформація

  • Термін дії реєстраційного посвідчення: 30.05.2024
  • Склад: 1 мл розчину містить мемантину гідрохлориду 2 мг
  • Торгівельне найменування: ДЕНІГМА®
  • Умови відпуску: за рецептом
  • Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 25 ºС в оригінальній упаковці.
  • Фармакотерапевтична група: Засоби, що застосовуються при деменції.

Упаковка

Флакон 100 мл №1x1

Інструкція

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ДЕНІГМА®

(DENIGMA®)

Склад:

діюча речовина: мемантину гідрохлорид (memantinehydrochloride);

1 мл розчину міститьмемантину гідрохлориду2 мг;

допоміжні речовини: гліцерин; кислота лимонна, моногідрат; метилпарагідроксибензоат (Е 218); пропілпарагідроксибензоат (Е 216); пропіленгліколь; натрію цитрат; cорбіту розчин (Е 420); смакова добавка «Екзотичні фрукти»; вода очищена.

Лікарська форма. Розчин для орального застосування.

Основні фізико-хімічні властивості: безбарвний, прозорий розчин із характерним запахом.

Фармакотерапевтична група. Засоби, що застосовуються при деменції.

Код АТХ N06D X01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

У проявах симптомів і прогресуванні нейродегенеративної деменції важливу роль відіграє порушення глутаматергічної нейротрансмісії, особливо з участюNMDA (N-метил-D-аспартат)-рецепторів.

Мемантин являє собою потенціалзалежний, середньої афінності неконкурентний антагоністNMDA-рецепторів. Мемантин модулює ефекти патологічно підвищених рівнів глутамату, що може призвести до дисфункції нейронів.

Фармакокінетика.

Абсорбція.

Після перорального прийому мемантин добре всмоктується. Абсолютна біодоступність мемантину становить приблизно 100 %. Час досягнення піка концентрації у плазмі крові (Тmax) – від 3 до 7 годин. Ознак впливу вживання їжі на всмоктування немає.

Розподіл.

Середній об’єм розподілу мемантину становить 9–11 л/кг. Приблизно 45 % мемантину зв’язується з протеїнами плазми крові.

Метаболізм.

Мемантин піддається частковому печінковому метаболізму. Печінкова мікросомальна система ферментів CYP450 не відіграє значущої ролі у метаболізмі мемантину.

Виведення.

Мемантин виводиться переважно у незміненому вигляді (близько 48 %) з сечею, період напіввиведення у кінцевій фазі становить 60–80 годин.

Решта переважно перетворюється на три полярних метаболіти, які мають мінімальну антагоністичну активність NMDA-рецептора: глюкуронідний кон’югат, 6-гідроксимемантин та 1-нітрозодеамінований мемантин. Усього 74 % прийнятої дози виділяється як сума основної діючої речовини та глюкуронідного кон’югату. Нирковий кліренс включає активну канальцеву секрецію, яка регулюється за допомогою рН-залежної канальцевої реабсорбції.

Клінічні характеристики.

Показання.

Хвороба Альцгеймера від легкого ступеня тяжкості до тяжких форм.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якогоіншогокомпонента препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

З огляду на фармакологічний ефект та механізм діїмемантинуможливі нижчезазначені взаємодії.

Механізм дії передбачає можливе посилення ефектів L-допи, допамінергічних агоністів та антихолінергічних засобів при одночасному застосуванні таких NMDA-антагоністів як мемантин. Можливим є послаблення ефектів барбітуратів та нейролептичних засобів. Сумісне застосування мемантину та спазмолітичних засобів, дантролену або баклофену може модифікувати їхні ефекти тазумовити необхідність корекції доз.

Слід уникати одночасного застосування мемантину та амантадину через ризикрозвиткуфармакотоксичного психозу. Обидві сполуки є хімічно пов’язаними NMDA-антагоністами. Те ж саме може стосуватися і кетаміну та декстрометорфану(див. розділ «Особливості застосування»).

Існують дані щодо ризику виникнення психозу при сумісному застосуванні мемантинутафенітоїну.

Іншіречовини, такі як циметидин, ранітидин, прокаїнамід, хінідин, хінін та нікотин, які використовують ту ж катіонну транспортну систему нирок, що й амантадин, можливо, також здатні взаємодіяти з мемантином, зумовлюючи потенційний ризик підвищення йогоконцентрації у плазмі крові.

При сумісному застосуванні мемантину з гідрохлоротіазидом (ГХТ) або будь-якою комбінацією з ГХТ можливе зниження рівня ГХТ у сироватці крові.

Були повідомлення про окремі випадки підвищення міжнародного нормалізованого співвідношення (МНС) при застосуванні мемантину пацієнтами, які приймають варфарин. Хоча причинний зв’язок не встановлений, необхідний ретельний моніторинг протромбінового часу або МНС у пацієнтів, які одночасно приймають пероральні антикоагулянти та мемантин.

Немає свідчень щодо суттєвих ефектів взаємодії мемантину з глібуридом/метформіном або донепезилом. Не виявлено впливу мемантину на фармакокінетику галантаміну.

Мемантинне пригнічує ізоферменти CYP 1A2, 2A6, 2C9, 2D6, 2E1, 3A, флавінвмісну монооксигеназу, епоксид гідролазу або сульфатіонinvitro.

Особливості застосування.

Слід дотримуватися обережності при призначенні препарату хворим на епілепсію, пацієнтам з епізодами судом в анамнезі, а також пацієнтам із факторами ризику розвитку епілепсії.

Слід уникати одночасного застосування з такими N-метил-D-аспартат(NMDA)-антагоністами як амантадин, кетамін або декстрометорфан. Ці сполуки впливають на одну й ту ж саму систему рецепторів, що й мемантин, а тому побічні ефекти (переважно пов’язані з центральною нервовою системою) можуть бути частішимиабобільшвираженими (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Деякі фактори, що спричиняютьпідвищення рівня рН сечі, можуть зумовити необхідність ретельного нагляду застаномпацієнта. До таких факторів належать радикальна зміна раціону, наприклад перехідіз м’ясної їжі на вегетаріанську, або ж надмірний прийом антацидних шлункових засобів. Крім того, рівень рН сечі також може підвищуватися при таких захворюваннях як нирковий тубулярний ацидоз (НТА) або при серйозних інфекціях сечовивідних шляхів, спричинених збудниками родуProteus.

Наявні лише обмежені дані щодо застосування мемантину упацієнтів, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда, пацієнтів із декомпенсованою застійною серцевою недостатністю (NYHA III-IV), а також із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, тому за пацієнтами з такими захворюваннями необхідний ретельний нагляд.

Допоміжні речовини.

Денігма®, розчин для орального застосування, 2 мг/мл, містить0, 65 г сорбіту в 1 мл (еквівалентно 6, 5 г при застосуванні максимальної рекомендованої добової дози). У разі встановленої непереносимості деяких цукрів слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.

Препарат містить метилпарагідроксибензоат та пропілпарагідроксибензоат, які можуть спричиняти алергічні реакції (можливо, уповільнені).

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Даних щодо застосування мемантину у період вагітності немає. Експериментальні дослідження на тваринах вказують на можливість уповільнення внутрішньоутробного росту при впливі концентрацій, ідентичних або дещо більших від тих, що застосовують для людини. Потенційний ризик для людини невідомий. Мемантин не слід застосовувати у період вагітності, за винятком випадків крайньої необхідності.

Період годування груддю.

Невідомо, чипроникаємемантин у грудне молоко, що, однак, можливо, враховуючи ліпофільність субстанції. Жінкам, які застосовують мемантин, слід утриматися від годування груддю.

Фертильність.

Не спостерігалося негативного впливу мемантину на фертильність чоловіків та жінок.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Хвороба Альцгеймера від середньої тяжкості до тяжких форм зазвичай зумовлює погіршенняздатностікерувати автотранспортними засобами та управляти іншими механізмами. При цьому мемантинпроявляє незначний або помірний вплив на здатність керувати автотранспортними засобами та управляти іншими механізмами, тому амбулаторні пацієнти повинні дотримуватися особливої обережності при здійсненні вищезазначених операцій.

Спосіб застосування та дози.

Лікування слід розпочинати та проводити під наглядом лікаря, який має досвід діагностики та терапії деменції при хворобі Альцгеймера. Терапію слід розпочинати тільки за умови наявності опікуна, який буде контролювати прийом препарату пацієнтом. Постановка діагнозу здійснюється відповідно дочиннихрекомендацій. Переносимість та дозуваннямемантинунеобхідно регулярно оцінювати, бажано протягом 3 місяців після початку терапії. Після цього на регулярній основі проводиться повторна оцінка клінічної користі застосування мемантину та переносимості лікування пацієнтом відповідно дочиннихклінічних рекомендацій. Підтримуюче лікування можна продовжувати, поки терапевтичний ефект залишається сприятливим, а переносимість мемантину пацієнтом – доброю. Рішення про припинення лікування мемантином розглядають у разі відсутності терапевтичного ефекту або якщо пацієнт не переносить терапію препаратом.

Препарат Денігма®, розчин для орального застосування, слід приймати 1або 2 рази на добу кожного дня в один і той самий часнезалежно від вживання їжі. Рекомендована початкова доза препарату становить 5 мг1 раз на добу. Дозу необхідно збільшувати на 5 мгщотижнево (див. таблицю 1). Максимальна добова доза становить 20 мг.

Таблиця 1.

Дозування для дорослих пацієнтів із нормальною функцією нирок

Вид лікування

Період

Добова доза

Кратність прийому

Титрування

дози

1-й тиждень (1-7 день)

5 мг(2, 5 мл)

1 раз на добу

2-й тиждень (8-14 день)

10 мг(5 мл)

2 рази на добу

3-й тиждень (15-21 день)

15 мг(7, 5 мл)

2 рази на добу

4-й тиждень(22-28 день)

20 мг(10 мл)

2 рази на добу

Підтримуюче лікування

5-йта наступні тижніприйому препарату

20 мг(10 мл)

2 рази на добу

Не можна змішувати препарат із будь-якою іншою рідиною. Розчин для орального застосування відміряється за допомогою спеціальної мірної ложки, яка іде у комплекті з препаратом.

Якщо пацієнт пропустив один прийом препарату Денігма®, не потрібно подвоювати дозу під час наступного прийому. Наступну дозу потрібно приймати відповідно до графіка прийому. Якщо пацієнт пропускав прийом препарату Денігма®протягом кількох днів, можевиникнутипотреба у зменшенні дози, а після цього –упоступовомузбільшеннівідповідно до описаної вище схеми.

Порушення функції нирок.

Для пацієнтів із порушеннями функції нирок легкого ступеня (кліренс креатиніну 50–80 мл/хв)коригування дози препарату не потрібне. Пацієнтам із порушеннями функції нироксередньогоступеня (кліренс креатиніну 30–49 мл/хв) слідзастосовувати добову дозу 10 мг. Якщо ця доза добре переноситься пацієнтом впродовж принаймні 7 днів лікування, вона може бути збільшена до 20 мг на добу згідно зі стандартною схемою підбору доз. Пацієнтам ізпорушеннями функції нирок тяжкого ступеня(кліренс креатиніну 5–29 мл/хв) призначати добову дозу 10 мг.

Порушення функції печінки.

Для пацієнтів із порушеннями функції печінки легкого або середнього ступеня (класи А та В за класифікацією Чайлда-П’ю) корекція дози не потрібна. Дані про застосування мемантину пацієнтами ізтяжкими порушеннями функції печінкивідсутні, тому не рекомендується призначати мемантин пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки.

Діти.

Препарат непризначений длязастосування дітямвіком до 18 років.

Передозування.

Дані щодо передозування обмежені.

Симптоми.

Застосування відносно високих доз(200 мг і 105 мг на добу протягом 3 днів відповідно)супроводжувалося такими симптомами як відчуття стомленості, слабкість та/або діареяабо повною відсутністю будь-яких симптомів. У випадках передозування дозою нижче 140 мг або у випадках, коли доза була невідома, у пацієнтів спостерігалися симптоми, пов’язані з порушеннями з бокуцентральної нервової системи(сплутаність свідомості, в’ялість, сонливість, запаморочення, збудження, агресія, галюцинації та порушення ходи) та/або з боку шлунково-кишкового тракту (блювання та діарея).

У найтяжчому відомому випадку передозуваннямемантину (2000 мг) у пацієнта спостерігалися розлади з боку центральної нервової системи (пацієнт знаходився у комі протягом 10 днів, а пізніше спостерігалися диплопія та збудженість). Після симптоматичного лікування та плазмаферезу пацієнт одужав без наслідків.

В іншому випадку передозування високою дозою мемантину (400 мг) спостерігалися розлади з боку центральної нервової системи, такі як занепокоєння, психоз, зорові галюцинації, схильність до судом, сонливість, ступор і втрата свідомості. Пацієнт одужав.

Лікування.

Лікування симптоматичне, специфічного антидоту немає. Слід застосувати стандартні клінічні процедури для видалення діючої речовини з організму: промивання шлунка, прийом активованого вугілля(для попередження можливої кишково-печінкової рециркуляції мемантину), підкислення сечі та форсований діурез.

У випадку клінічних ознакабосимптомів, що свідчать про надмірну загальну стимуляцію центральної нервової системи, слід з обережністю застосовувати симптоматичні лікувальні заходи.

Побічні реакції.

З боку крові та лімфатичної системи: агранулоцитоз, лейкопенія (у тому числі нейтропенія), панцитопенія, тромбоцитопенія, тромботична тромбоцитопенічна пурпура.

Інфекції та інвазії: грибковіінфекції.

З боку імунної системи: реакціїпідвищеної чутливості, алергічні реакції.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: алергічні реакції з боку шкіри, включаючи синдром Стівенса-Джонсона.

З боку психіки: сонливість, сплутаність свідомості, галюцинації1, психотичні реакції2.

З боку нервової системи: запаморочення, порушення рівноваги, порушення ходи, судомні напади.

З боку серця: серцева недостатність.

З боку судин: артеріальна гіпертензія, венозний тромбоз/тромбоемболія.

З боку дихальної системи: диспное (задишка).

З боку травного тракту: запор, блювання, панкреатит2.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення показниківфункціональних пробпечінки, гепатит.

З боку нирок і сечовидільної системи: гострі порушення функції нирок (включаючи підвищення креатиніну і ниркову недостатність).

Загальні порушення: головний біль, підвищена втомлюваність.

1Галюцинації в основному спостерігались у пацієнтів із хворобою Альцгеймера тяжкого ступеня.

2Окремі повідомленняпри медичному застосуванні.

Хвороба Альцгеймера асоціюється з депресією, думками суїцидального характеру та спробами самогубства. Про такі випадки також повідомляли при застосуванні мемантину.

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 ºС в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Після першого відкриття флакона препарат зберігати не більше 3 місяців.

Упаковка.

По100 млрозчину у флаконі. Кожен флакон у картонній упаковці разоміз мірноюложкою.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

ТОВ «КУСУМ ФАРМ».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

40020, Україна, Сумська область, м. Суми, вул. Скрябіна, 54.