АБАВІР таблетки 300 мг

Гетеро Лабз Лімітед

Rp

Форма випуску та дозування

Таблетки, 300 мг

Таблетки, 300 мг

Упаковка

Контейнер №60x1

Контейнер №60x1

Аналоги

Rp

ЗІАГЕН™ 300 мг

ВііВ Хелскер ЮК Лімітед(GB)

Таблетки

Класифікація

Класифікація еквівалентності

N/A

info

Діюча речовина

АБАКАВІР

Форма товару

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою

Умови відпуску

за рецептом

Rp

Реєстраційне посвідчення

UA/14957/01/01

Дата останнього оновлення: 30.03.2021

Загальна інформація

  • Термін дії реєстраційного посвідчення: 16.03.2021
  • Склад: 1 таблетка містить абакавіру сульфат, еквівалентно абакавіру 300 мг
  • Торгівельне найменування: АБАВІР
  • Умови відпуску: за рецептом
  • Умови зберігання: Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25˚С у недоступному для дітей місці.
  • Фармакотерапевтична група: Противірусні засоби прямої дії.

Упаковка

Контейнер №60x1

Інструкція

IНСТРУКЦIЯ

для медичного застосуваннялікарського засобу

АБАВІР

(ABAVIR)

Склад:

діюча речовина: абакавір;

1 таблетка містить абакавіру сульфат, еквівалентно абакавіру 300 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, барвник «Опадрай жовтий 13К 52177» (гіпромелоза (Е 464), титану діоксид (Е 171), триацетин, заліза оксид жовтий (Е 172), полісорбат 80 (Е 433).

Лікарська форма. Таблетки, вкритіплівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкритіплівковою оболонкою, жовтого кольору, капсулоподібної форми, двоопуклі, з написом «Н» з одного боку та «139» − з іншого, цифри 13 і 9 розділені рискою.

Фармакотерапевтична група.

Противірусні засоби прямої дії. Код АТХ J05AF06.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Абакавір належить до групи нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази та є потужним інгібітором ВІЛ-1 і ВІЛ-2, включаючи ізоляти ВІЛ-1 зі зниженою чутливістю до зидовудину, ламівудину, залцитабіну, диданозину або невірапіну. У клітині абакавір перетворюється на активний метаболіт карбовіру трифосфат, головним механізмом дії якого є гальмування зворотної транскриптази ВІЛ, у результаті чого порушується необхідний зв’язок у ланцюжку вірусної ДНК та зупиняється її реплікація.

Фармакокінетика.

Абсорбція: абакавір швидко та добре всмоктується з шлунково-кишкового тракту, і його абсолютна біодоступність при пероральному прийомі у дорослих становить83 %. Максимум концентрації у сироватці крові досягається через 1, 5 години після прийому таблеток. При прийомі таблеток абакавіру у дозі 600 мг на добу максимум концентрації становить приблизно 3 мкг/мл, а площа під кривою«концентрація-час» (AUC)з 12-годинним інтервалом прийому – 6 мкг/год/мл. Застосування абакавіру під час їжі сповільнює час появи піка його концентрації в сироватці, але не впливаєна загальну концентрацію його в плазмі крові. Тому Абавір можна приймати незалежно від прийому їжі.

Розподіл: абакавір вільно проникає у різні тканини організму. У хворих, інфікованих ВІЛ, абакавір добре проникає у цереброспінальну рідину. Середнє співвідношення рівнів абакавіру у цереброспінальній рідині та сироватці крові становить приблизно 30-44 %. При застосуванні у терапевтичних дозах рівень зв’язування з білками – приблизно 49 %.

Метаболізм: абакавір піддається первинній метаболізації у печінці, менш ніж 2 % від прийнятої дози виводиться у незміненому стані нирками. Головними метаболітами є5’-карбонова кислота та 5’-глюкуронід, перетворення яких відбувається за допомогою алкогольдегідрогенази або шляхом глюкуронізації.

Виведення: середній час напіввиведення абакавіру становить 1, 5 години. Суттєвої акумуляції після багаторазового прийому абакавіру у дозі 300 мг 2 рази на добу не відбувається. Метаболіти та абакавір у незмінному стані у кількості приблизно 83 % від прийнятої дози виводяться нирками, решта – з фекаліями.

Карциногенез, мутагенез: хоча карциногенний потенціал препарату у людини невідомий, є підстави вважати, що потенціальна клінічна користь від застосування препарату переважає карциногенний ризик у людини.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування ВІЛ-інфекції у дітей та дорослих (у складі комбінованої терапії).

Протипоказання.

Підвищена чутливість до абакавіру або до будь-якого іншого компонента препарату. Помірна або тяжка печінкова недостатність.

Особливі заходи безпеки.

Лікарі, які призначають лікуванняАбавіром, мають надати хворому повну інформацію щодо можливості виникнення у нього реакцій гіперчутливості:

– хворим слід знати, що у них може виникнути реакція гіперчутливості на абакавір, яка може мати летальний наслідкок, і що ризик виникнення реакції гіперчутливості збільшується у хворих, які є носіями алеліHLAB*5701;

Тому всі хворі, в яких розвинулись симптоми, що можуть мати зв’язок з реакціями гіперчутливості, повинні негайно повідомити про це свого лікаря;

– хворих, які мають гіперчутливість до абакавіру, необхідно попередити про те, що їм ніколи не можна приймати Абавір або будь-який інший препарат, який містить абакавір, незалежно від того, чи є вони носіями алеліHLAB*5701;

– з метою уникнення поновлення терапії Абавіром пацієнтів, у яких розвинулась реакція гіперчутливості, слід рекомендувати знищити залишки таблеток Абавіру;

– хворим, які припинили лікування Абавіром з будь-яких причин, а особливо у зв’язку з можливою побічною дією або хворобою, слід обов’язково проконсультуватися зі своїм лікарем перед поновленням лікування Абавіром;

– усіххворих слід попередити про необхідність обов’язкового ознайомлення з інформацією для пацієнта, що вміщується в упаковку препарату, а також поінформувати про важливість тримати весь час при собі спеціальну «Попереджувальну картку», яка є в упаковці препарату.

Лактоацидоз

При застосуванні нуклеозидних аналогів повідомлялось про випадки лактоацидозу, звичайно асоційованих з гепатомегалією та печінковим стеатозом. До ранніх симптомів (симптоматична гіперлактатемія) належать доброякісні гастроентерологічні симптоми (нудота, блювання та абдомінальний біль), неспецифічне нездужання, втрата апетиту, втрата маси тіла, респіраторні симптоми (швидке та/або глибоке дихання) або неврологічні симптоми (включаючи рухову слабість).

Лактоацидоз має високу смертність та може асоціюватись з панкреатитом, печінковою або нирковою недостатністю.

Лактоацидоз виникає звичайно після кількох місяців лікування.

У разі появи симптоматичної гіперлактатемії та метаболічного лактоацидозу, прогресуючої гепатомегалії або швидкого підвищення рівня амінотрансфераз лікування нуклезидними аналогами слід припинити.

З обережністю слід призначати аналоги нуклеозидів для лікування пацієнтів (особливо жінок з ожирінням) з гепатомегалією, гепатитом або іншими відомими факторами ризику захворювань печінки та печінкового стеатозу (включаючи деякі медичні препарати та алкоголь). Особливий ризик мають пацієнти, коінфіковані гепатитом С, які лікуються альфа-інтерфероном та рибавірином.

За пацієнтами, якімають підвищений ризик, необхідне подальше спостереження.

Порушення функцій мітохондрій

Відомо, що нуклеозидні та нуклеотидні аналоги спричиняють мітоходріальні порушення різного ступеня. Були повідомлення про випадки мітохондріальних дисфункцій у ВІЛ-негативних немовлят, якізазнали впливу нуклеозидних інгібіторів у внутрішньоутробному та/або постнатальному періоді. Основними побічними реакціям, про які повідомлялося, булигематологічні порушення (анемія, нейтропенія), метаболічні порушення (гіперлактатемія, гіперліпаземія). Ці явища часто є транзиторними. Були деякі повідомлення про неврологічні порушення (артеріальна гіпертонія, судоми, порушення поведінки), що виникали пізно. Чи є неврологічні порушення транзиторними, чи постійними, на теперішній час невідомо. Будь-яка дитина, на яку впливали нуклеозидні та нуклеотидні аналоги у внутрішньоутробному періоді, навіть ВІЛ-негативна, потребує подальшого клінічного та лабораторного спостереження та обстеження на можливу мітохондріальну дисфункцію у разі появи відповідних симптомів. Ці дані не впливають на сучасні національні рекомендаціїщодо застосування антиретровірусних препаратів вагітним для попередження вертикальної трансмісії ВІЛ.

Ліподистрофія

Комбінована антиретровірусна терапія асоціюється з перерозподілом жирових відкладень на тілі (ліподистрофією) у ВІЛ –пацієнтів. Наслідки цих явищу майбутньому невідомі. Механізм вивчений недостатньо. Зв’язок між вісцеральним ліпоматозомі інгібіторами протеаз та ліпоатрофієюіінгібіторами оберненої транскриптази нуклеозидів є гіпотетичним. Збільшений ризик ліподистрофіїпов’язаний з індивідуальними факторами, такими якпохилий вік та, медикаментозно залежними факторами, такими як тривале антиретровірусне лікування та асоційовані метаболічні порушення. Клінічне обстеження повинно включати виявлення фізичних ознак жирового перерозподілення. Слід вимірювати натщесерце рівень сироваткових ліпідів та глюкозу крові. Ліпідні порушення слід корегувативідповідно до клінічного стану.

Панкреатит

Були повідомлення про випадки панкреатиту, але причинний взаємозв’язок з лікуванням абакавіром не визначений.

Потрійна нуклеозидна терапія

У пацієнтів з високим вірусним навантаженням (понад 100000 копій/мл) вибір потрійної комбінованої терапії, що включає абакавір, ламівудин та зидовудин, вимагає спеціального

обговорення. Були повідомлення про високий рівень вірологічної недостатності та появи резистентності на ранній стадії при комбінованому лікуванні абакавіру з тенофовіру дизопроксилу фумаратом та ламівудином у режимі лікування1 раз на день.

Захворювання печінки

Безпека та ефективністьАбавіру для лікування пацієнтів із суттєвими захворюваннями печінки не встановлені. Абавір протипоказаний для лікування пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»). Пацієнти з хронічним гепатитом В та С, які лікуються комбінацією антиретровірусних препаратів, мають підвищений ризик тяжких та потенційнолетальних печінкових побічних реакцій. У разі сумісного застосування з антивірусним препаратами для лікування гепатитів В і С слід звернутись доінструкції з медичного застосування цих препаратів.

У хворих, які мали порушення функції печінки до лікування, включаючи хронічні, активні гепатити, збільшуєтьсяризик виникнення порушень функції печінки під час комбінованої антиретровірусної терапії, тому вони повинні знаходитись під наглядом згідноз чинними стандартними рекомендаціями. У разі появи ознак посилення хвороби печінки у таких пацієнтів слід вирішити питання про перерву в лікуванні або його припинення.

Було проведено фармакокінетичне дослідження з залученням пацієнтів з легкою печінковою недостатністю. Однак надати рекомендації щодо зменшення доз неможливо, оскільки існує суттєва варіабельність у експозиції препарату в цій групі пацієнтів. Дані щодо клінічної безпеки застосування абакавіру у хворих з печінковою недостатністю дуже обмежені. У зв’язку з потенційним збільшенням експозиції (AUC) абакавіру хворим необхідне ретельне спостереження. Даних щодо застосування препарату для лікування хворих з помірною та тяжкою печінковою недостатністю немає. Очікується, що у таких пацієнтів концентрація абакавіру в плазмі крові суттєво збільшується. Тому застосування абакавіру для лікування пацієнтів з помірною печінковою недостатністю не рекомендується, якщо лише не вважається необхідним, що в свою чергу потребує ретельного контролю за станом цих пацієнтів.

Захворювання нирок

Абавір неслід застосовувати для лікування пацієнтів з кінцевою стадією ниркової недостатності.

Синдром імунного відновлення

У ВІЛ-інфікованих хворих з тяжким імунодефіцитом на початку лікування комбінацією антиретровірусних препаратів може виникнути запальна реакція на асимптоматичну або резидуальну опортуністичну інфекцію, яка можеспричинити до тяжкий клінічних стан або загострення симптомів. Зазвичай такі реакції виникають протягом перших тижнів або місяців лікування антиретровірусними препаратами. Відповідними прикладами цього є ретиніт, спричинений цитомегаловірусом, генералізовані або фокальні інфекції, спричинені мікобактеріями або Pneumocystis jiroveci (P. сarinii) pneumonia. Будь-які запальні явища необхідно без затримки дослідити та при необхідності розпочати їх лікування. У разі встановлення імунного відновлення також спостерігалося виникнення аутоімунних порушень (таких як хвороба Грейвса, поліоміозит і синдром Гійєн-Барре), хоча їх початок є більш варіабельним, і ці порушення можуть виникати через багато місяців після початку лікування та інколи мати нетипову картину.

Остеонекроз

Хоча етіологія остеонекрозу вважається багатофакторною (включаючи застосування кортикостероїдів, вживання алкоголю, тяжку імуносупресію, збільшений індекс маси тіла), були повідомлення про випадки остеонекрозу у пацієнтів з прогресуючою ВІЛ-хворобою, яким тривалий час застосували комбіновану антиретровірусну терапію. Пацієнти повинні бути проінструктовані, що у разі появи у них болю в суглобах, ригідності суглобів або труднощів при русі їм слід звернутись за порадою до лікаря.

Опортуністичні інфекції

У пацієнтів, які лікуютьсяАбавіром або будь-якими іншими антиретровірусними препаратами, можуть виникати опортуністичні інфекції та інші ускладнення ВІЛ-інфекції. Тому пацієнти повинні залишатися під пильним клінічним наглядом лікарів, які мають досвід лікування ВІЛ-асоційованих хвороб.

Передача інфекції

Пацієнтів слід попередити, що сучасна антиретровірусна терапія, включаючи терапію Абавіром, незапобігає передачі ВІЛ іншим через сексуальний контакт або контамінацію з кров’ю. Слід продовжувати дотримуватись відповідних заходів безпеки.

Інфаркт міокарда

Існує зв’язок між інфарктом міокарда та застосуванням абакавіру. Насьогодні немає пояснення потенційного збільшення ризику. У разі застосуванняАбавіру слідвжити заходів для мінімізації всіх можливих факторів ризику (наприклад, куріння, артеріальна гіпертензія та гіперліпідемія).

Взаємодія зіншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Ймовірність метаболічної взаємодії абакавіру з іншими препаратами незначна. Абакавір не впливає на метаболізм, опосередкований ферментом CYP3A4 системи цитохрому Р450, препарат також не вступає у взаємодію з лікарськими засобами, що метаболізуються ферментами CYP3A4, CYP2C9 або CYP2D6. Індукції печінкового метаболізму не спостерігалось, тому потенційна можливість взаємодії з іншими інгібіторами антиретровірусних протеаз та іншими препаратами, в метаболізмі яких беруть участь більшість ферментів Р450, є малою. Доведено, що клінічно значущої взаємодії між абакавіром, зидовудином і ламівудином не існує.

Етанол: метаболізм абакавіру змінюється під впливом етанолу – збільшується площа під кривою«концентрація – час»приблизно на 41 %. Зважаючи на профіль безпеки препарату, ці показники не є клінічно значущими. Абакавір не впливає на метаболізм етанолу.

Метадон: абакавір збільшує середній системний кліренс метадону на 22 %. Для більшості пацієнтів це не має клінічного значення, однак інколи може виникнути потреба у зміні дози метадону.

Ретиноїди: компоненти ретиноїду, такі як ізотретиноїд, елімінуються за допомогою алкогольдегідрогенази. Взаємодія з абакавіром можлива, але вона не вивчалась.

Рибавірин: оскільки абакавір та рибавірин мають однакові шляхи фосфориляції, вважається, що між цими препаратами можлива внутрішньоклітинна взаємодія, яка може спричинити зменшення внутрішньоклітинних фосфорильованих метаболітів рибавірину і, як наслідок, зменшення шансів отримати стійку вірусологічну відповідь у хворих, інфікованих вірусом гепатиту С, при їх лікуванні пегільованим інтерфероном з рибавірином. Деякі дані дозволяють припустити, що пацієнти, коінфіковані ВІЛ та вірусом гепатиту С, які отримують абакавір, мають ризик отримати знижену відповідь на лікування пегільованим інтерфероном/рибавірином. При сумісному застосуванніцих двох препаратів слід дотримуватися обережності.

Особливості застосування.

Реакції гіперчутливості. У 3, 4 % пацієнтів із серонегативним статусом стосовно алеліHLAB*5701, які отримували абакавір, розвинулась реакція гіперчутливості.

Наявність алеліHLAB*5701 асоціюється зі значно збільшеним ризиком розвитку реакції гіперчутливості на абакавір.

Тому перед початком лікування абакавіром слід провести скринінг на носійство алеліHLAB*5701 у всіх ВІЛ-інфікованих хворих, незалежно від расової приналежності. Проведення скринінгу перед початком повторного курсу лікування також рекомендується хворим із невідомим статусом стосовно наявності алеліHLAB*5701, які добре переносили абакавір під час попереднього лікування (див. «Ведення хворих після перерви лікування Абавіром» нижче). Застосовувати абакавір хворим, які є носіями алеліHLAB*5701, не можна, за винятком випадків, коли немає можливості проведення іншої терапії, виходячи з історії лікування та даних аналізу резистентності.

При лікуванні пацієнта абакавіром клінічний діагноз запідозреної реакції гіперчутливості залишається основою для прийняття клінічного висновку. Слід мати на увазі, що серед пацієнтів із запідозреною реакцєю гіперчутливості є частина хворих, які не є носіями алеліHLAB*5701. Тому навіть при відсутності алеліHLAB*5701 у хворого важливо назавжди припинити лікування абакавіром і не поновлювати його, якщо реакціюгіперчутливості, за клінічними даними, виключити неможливо, у зв’язку з потенційним виникненням тяжкої і навіть летальної реакції.

Клінічні ознаки

Реакція гіперчутливості характеризується появою симптомів, що свідчать про поліорганні/системні ураження. Майже всі реакції гіперчутливості будуть мати пропасницю та/або висип якпрояви синдрому.

Інші ознаки можуть включати респіраторні симптоми, такі як задишка, біль у горлі, кашель та зміни, які виявляють при рентгенологічному дослідженні грудної порожнини (головним чином поява інфільтратів, що можуть бути локалізованими), гастроентерологічні симптоми, такі як нудота, блювання, діарея або біль у черевній порожнині, що можуть спричинювати помилкове діагностування захворювань легенів (пневмонія, бронхіт, фарингіт)або гастроентеритів замість реакції гіперчутливості. Іншими ознаками реакції гіперчутливості, що часто спостерігаються, є летаргія або нездужання та симптоми з боку скелетно-м’язової системи (міалгія, міоліз, артралгія).

Симптоми, пов’язані із реакцією гіперчутливості, зрідка посилюються при подовженні терапії і можуть загрожувати життю. Після припинення терапії ці симптоми зазвичай минають.

Лікування

Симптоми реакції гіперчутливості зазвичай з’являються протягом перших 6 тижнів після початку лікування абакавіром, хоча ці реакції можуть виникати будь-коли під час терапії. Пацієнти повинні знаходитись під пильним спостереженням, особливо перші 2 місяці лікуванняАбавіром, консультації слід проводити кожні 2 тижні.

Незалежно від наявності у пацієнтів алелі HLA B*5701, при діагностуванні у них реакції гіперчутливості лікуванняАбавіром слід припинити негайно.

ЛікуванняАбавіром або будь-яким іншим лікарським засобом, що містить абакавір ніколи не можна поновлювати у пацієнтів, у яких лікування було припинене через реакцію гіперчутливості. Результатом поновлення лікування абакавіром після реакції гіперчутливості є швидке повернення симптомів протягомкількохгодин. Симптоми зазвичай є більш тяжкими, ніж первинна реакція, і можуть включати артеріальну гіпотензію, що загрожує життю.

З метою уникнення затримки встановлення діагнозу гіперчутливості та мінімізації ризику розвитку життєво небезпечної реакції лікування Абавіром слід повністю припинити, якщо не можна виключити можливість виникнення реакції гіперчутливості, навіть коли існують інші пояснення або діагнози цього стану (респіраторні, грипоподібні захворювання, гастроентерити або реакції на інші лікарські засоби).

Особливої уваги потребують пацієнти, які одночасно починають лікування Абавіром та іншими лікарськими засобами, що індукують шкірну токсичність (такі як ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази). Це пов’язано з тим, що важко розрізнити висип, індукований такими препаратами, та реакції гіперчутливості, асоційовані з абакавіром.

Ведення хворого після перерви в лікуванніАбавіром

Незалежно від наявності у пацієнта алелі HLA B*5701, якщо терапіяАбавіром була припинена з будь-якої причини і розглядається можливість поновлення терапії, слідз’ясувати, чи не було у пацієнта будь-яких симптомів реакції гіперчутливості. Якщо реакцію гіперчутливості неможливо виключити, лікуванняАбавіром або будь-яким іншим лікарським засобом, що містить абакавір, поновлювати не можна.

Реакції гіперчутливостііз швидким початком дії, включаючи життєво небезпечні реакції, виникали у пацієнтів після поновлення лікуванняАбавіром, якщо вони мали один зосновних симптомів гіперчутливості (шкірний висип, пропасниця, шлунково-кишкові, респіраторні або загальні симптоми, такі як летаргія або нездужання) перед припиненням лікуванняАбавіром. Найпоширенішим ізольованим симптомом реакції гіперчутливості був шкірний висип. До того ж, у поодиноких випадках повідомлялось про розвиток реакції гіперчутливості при поновленні лікуванняАбавіром у пацієнтів, які не мали попередніх симптомів реакцій гіперчутливості. В обох випадках, якщо прийнято рішення про поновлення лікуванняАбавіром, це слід робити в умовах, де є можливість надання швидкої медичної допомоги.

Перед поновленням терапії абакавіром у пацієнтів з невідомим статусом стосовно алелі HLA B*5701, які добре переносили абакавір під час первинного лікування, рекомендується провести скринінг на наявність алелі HLA B*5701. Поновлювати лікування абакавіром пацієнтів з позитивним тестом на алель HLA B*5701 не рекомендується; таке лікування можливе лише у виключних обставинах, коли потенційна користь переважає ризик, таза умови ретельногомедичного нагляду.

Застосування в період вагітності або годування груддю.

Безпека застосування Абавіру у період вагітності не встановлена. Застосування Абавіру у період вагітності можливе лише тоді, коли очікувана користь для матері буде перевищувати можливий ризик для плода.

Повідомлялося про легке минуще підвищення рівня лактату у сироватці крові, що може бути наслідком порушення функції мітохондрій, у новонароджених і немовлят, на який впливали нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази під час вагітності або пологів. Клінічне значення підвищення рівня лактату у сироватці крові невідоме. Існують також поодинокі повідомлення про затримку розвитку, судоми та інші неврологічні захворювання. Проте причинний зв’язок цих явищ із впливом нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази під час вагітності або пологів не встановлений. Ці дані нестосуються відношеннядо рекомендацій щодо застосування антиретровірусних препаратів вагітним для попередження вертикальної передачі ВІЛ.

Абакавір та його метаболіти екскретуються у молоко лактуючих тварин. Очікується, що це стосується і людини, однак підтверджень цього немає. Жінкам, інфікованим ВІЛ, годувати дітей грудним молоком не рекомендується з метою запобігання передачі ВІЛ. Отже, матерям, які отримують лікування Абавіром, не рекомендується годувати дітей грудним молоком.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

За наявними на цей час даними, немає підстав припускати можливість впливуАбавіру на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Лікування цим препаратом проводить лише лікар, який має досвід лікування хворих на ВІЛ-інфекцію.

Препарат приймають незалежно від прийому їжі.

З метою гарантування прийому повної дози препарату бажано таблетку ковтати цілою, без подрібнення. Для лікування пацієнтів, які не можуть проковтнути цілу таблетку, можна застосуватиабакавір у формі розчину для внутрішнього застосування. Альтернативно таблетку можна подрібнити та додати до невеликої кількості їжі або рідини, які потрібно вжити одразу.

Дорослі та підлітки, маса тіла яких становить не менше30 кг

Рекомендована дозаАбавіру – 600 мг на добу (1 таблетка 2 рази на добу або 2 таблетки 1 раз на добу).

Діти з масою тіла від 21 до30 кг

Рекомендована дозаАбавіру – ½ таблетки вранці та 1 таблетка ввечері або 1 ½ таблетки 1 раз на добу.

Діти з масою тіла від 14 до21 кг

Рекомендована дозаАбавіру – ½ таблетки 2 рази на день або 1 таблетка 1 раз на добу.

Діти з масою тіла до 14 кг

Рекомендується прийматиабакавір у формі розчину для перорального застосування.

Ниркова недостатність

Корекція дози препарату цій групі хворих не потрібна.

Печінкова недостатність

Абавір метаболізується головним чином у печінці. Рекомендованою дозою Абавіру для пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності (індекс Child-Pugh 5-6) є 200 мг 2 рази на добу. Для такого зменшення дози слід застосовуватиабакавір у формі розчину для перорального застосування. Для лікування пацієнтів з помірним або тяжким ступенем печінкової недостатностіАбавірпротипоказаний.

Діти.

Дані про безпеку застосування абакавіру немовлятам до 3 місяців відсутні. Препарат у формі таблеток застосовують для лікування дітей з масою тіла понад14 кг. Дітям з масою тіла менше14 кгабакавіррекомендований у формі розчину для перорального застосування.

Передозування.

Відомо, що після прийому одноразової дози Абавіру до 1200 мг і добовоїдози до 1800 мг абакавіру жодних несподіваних побічних ефектів не спостерігалось. Ефект від прийому більших доз невідомий. У разі передозування пацієнт має перебувати під ретельним наглядом для виявлення симптомів токсичності (див. розділ «Побічні реакції»), при необхідності слід застосовувати стандартну підтримувальну терапію. Чи може бути абакавір видалений за допомогою гемодіалізу, невідомо.

Побічні реакції.

Гіперчутливість

У 3, 4 % пацієнтів із серонегативним статусом стосовно алеліHLAB*5701, які отримували абакавір, розвинулась реакція гіперчутливості. При застосуванні абакавіру у дозі 600 мг 1 разна день рівень гіперчутливостізалишався у межах рівня гіперчутливості при застосуванні абакавіру у дозі 300 мг 2 разина день.

Деякі реакції гіперчутливості закінчились летально, незважаючи на вжиті запобіжні заходи. Ці реакції характеризувались появою симптомів, що свідчили про поліорганні/системні ураження.

Хоча зазвичай реакції гіперчутливості майже у всіх пацієнтів супроводжуються підвищенням температури та/або появою висипу (макулопапульозного або у вигляді кропив’янки), виникали такі реакції і без висипу та температури.

Симптоми реакцій гіперчутливості наведені нижче.

З боку шкіри: висип (зазвичай макулопапульозний або у вигляді кропив’янки).

З боку травного тракту: нудота, блювання, діарея, біль у черевній порожнині, виразки у роті.

З боку дихальної системи: задишка, кашель, біль у горлі, дистрес-синдром у дорослих, дихальна недостатність.

Інші прояви: пропасниця, летаргія, нездужання, набряк, лімфаденопатія, артеріальна гіпотензія, кон’юнктивіт, анафілаксія.

З боку нервової системи: головний біль, парестезії.

Гематологічні реакції: лімфопенія.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівня функціональних печінкових тестів, гепатит, печінкова недостатність.

З боку кістково-м‘язової системи: міалгія, поодинокі випадки міолізу, артралгія, підвищення рівня креатинінфосфокінази.

З боку сечовидільної системи: підвищення рівня креатиніну, ниркова недостатність.

У дітей частіше, ніж у дорослих виникали висип (81 % проти 67 % відповідно) та шлунково-кишкові прояви (70 % проти 54 % відповідно).

Деякі, реакції гіперчутливості сприймаються спочатку гастроентерити, захворювання дихальної системи (пневмонія, бронхіт, фарингіт)або грипоподібні захворювання. Затримка визначення діагнозу гіперчутливості призводила до того, що пацієнти продовжували застосовувати або знову починали приймати Абавір, що спричиняло тяжке загострення реакцій гіперчутливості або навіть летальний наслідок. Тому слід завжди мати на увазі можливість діагностування реакцій гіперчутливості у пацієнтів, у яких спостерігаються наведені вище симптоми.

Симптоми могли виникати будь-коли під час лікування Абавіром, проте зазвичай вони виникали протягом перших 6 тижнів від початку лікування (середній час появи – 11 днів). Протягом перших 2 місяців лікування необхідне ретельне медичне спостереження з консультаціями кожні 2 тижні.

Ймовірно, що перерви у лікуванні збільшують ризик розвитку сенсибілізації та відповідно клінічно значущих реакцій гіперчутливості. Тому пацієнтів слід попередити про важливість регулярного прийому Абавіру.

Відновлення прийому Абавіру після реакції гіперчутливості призводить до швидкого повернення цих симптомів у межах кількох годин. Такий рецидив реакції гіперчутливості може бути більш вираженим, ніж перший прояв, і призвести до небезпечної для життя артеріальної гіпотензії та летального наслідку. Незалежно від наявності алелі HLA B*5701 пацієнтам, у яких розвинулась реакція гіперчутливості, слід припинити лікування Абавіром і ніколи не поновлювати йогозбудь-яким іншим препаратом, що містить абакавір.

З метою мінімізації ризику розвитку життєво небезпечної реакції лікування Абавіром слід повністю припинити, якщо не можна виключити можливість виникнення реакції гіперчутливості, навіть коли існують інші пояснення або діагнози цього стану (респіраторні, грипоподібні захворювання, гастроентерити або реакції на інші лікарські засоби).

Реакції гіперчутливостііз швидким початком дії, включаючи життєво небезпечні реакції, виникали у пацієнтів після поновлення лікування Абавіром, якщо вони мали один з основних симптомів гіперчутливості (шкірний висип, пропасниця, шлунково-кишкові, респіраторні або загальніпрояви, такі як летаргія або нездужання) перед припиненням лікування Абавіром. Найпоширенішим ізольованим симптомом реакції гіперчутливості був шкірний висип. Окрім того, у поодиноких випадках реакції гіперчутливості при поновленні лікування Абавіром розвивалися у пацієнтів, які не мали попередніх симптомів реакцій гіперчутливості. В обох випадках, якщо прийнято рішення про поновлення лікування Абавіром, це слід робити в умовах, де є можливість надання швидкої медичної допомоги.

Коженогопацієнта слідпопередити про ці реакції гіперчутливості при застосуванні абакавіру.

Для багатьох інших побічних реакцій залишається нез’ясованим, чи пов’язані вони з прийомом Абавіру, чи з інших препаратів, які застосовуються для лікування ВІЛ-інфекцій, чи є результатом хвороби.

Багато з наведених нижче симптомів (нудота, блювання, діарея, пропасниця, відчуття стомленості, висип) виникають як складова частина реакції гіперчутливості. Тому хворих з будь-якими з цих симптомів необхідно ретельно обстежити на наявність у них реакцій гіперчутливості. Якщо лікування Абавіром припиняли через наявність хоча б одного з цих симптомів, то у разі поновлення лікування лікарським засобом, що містить абакавір, це слід робити в умовах, де є можливість надання швидкої медичної допомоги. Існують поодинокі повідомлення про випадки поліморфної еритеми, синдрому Стівенса-Джонсона і токсичного епідермального некролізу у піцієнтів, у яких не можна було виключити реакції гіперчутливості до абакавіру. У таких випадках застосування препарату, що містить абакавір, слід повністю припинити.

Більшість побічних реакцій, наведених нижче, не обмежують лікування. Частота виникненняпобічнихефектівкласифікуєтьсятаким чином: дужечасто (> 1/10), часто (> 1/100, < /10), нечасто (> 1/1000, < 1/100), рідко (> 1/10 000, < 1/1000), дуже рідко(< 1/10 000).

З боку метаболізму: часто – анорексія.

З боку нервової системи: часто –головний біль.

З боку травного тракту: часто – нудота, блювання, діарея; рідко – панкреатит.

З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – висип (без системних симптомів); дуже рідко– поліморфнаеритема, синдром Стівенса−Джонсона і токсичний епідермальний некроліз.

Загальні розлади: часто – гарячка, летаргія, відчуття слабкості.

При застосуванні нуклеозидних аналогів повідомлялось про випадки розвитку лактоацидозу, інколи з летальним наслідком, асоційованого з тяжкою гепатомегалією та печінковим стеатозом.

Застосування антиретровірусної терапії у ВІЛ-інфікованих пацієнтів асоціюється з перерозподілом жирових відкладень на тілі (ліподистрофією), включаючи зменшення жирових відкладень на кінцівках та обличчі, збільшення інтраабдомінального та вісцерального жиру, гіпертрофію молочних залоз та дорсоцервікальне жирове відкладення«горб бізона».

Комбінована антитеровірусна терапія асоціюється з метаболічними порушеннями, такими як гіпертригліцеридемія, гіперхолестеринемія, інсулінорезистентність, гіперглікемія та гіперлактатемія.

У ВІЛ-інфікованих хворих з тяжким імунодефіцитом на початку лікування антиретровірусними препаратами може виникнути запальна реакція на асимптоматичну або резидуальну опортуністичну інфекцію.

Були повідомлення про випадки остеонекрозу, особливо у пацієнтівіз загальновідомими факторами ризику, прогресуючою ВІЛ-хворобою або у разі тривалої комбінованоїантиретровірусної терапії. Частота цих випадків невідома.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25˚С у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 60 таблеток у контейнері, по 1 контейнеру в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Гетеро Лабз Лімітед, Індія/Hetero Labs Limited, India.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Юніт III, Формулейшн Плот № 22 - 110 ІДА, Джидіметла, Хайдерабад, 500 055 Телангана, Індія / Unit ІІІ, Formulation Plot Nо 22 - 110 IDA, Jeedimetla, Hyderabad, 500 055 Telangana, India

Попереджувальна картка (слід мати цю картку весь час при собі)

Абавір

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою

У пацієнтів, які лікуються Абавіром, можуть виникнути реакції гіперчутливості (серйозні алергічні реакції), що можуть мати життєво небезпечний характер, якщо лікування Абавіром буде продовжено. Негайно зверніться за порадою до лікаря щодо подальшого застосування препарату, якщо:

1) у Вас виник висип на шкірі

АБО

2) у Вас виник один або більше симптомів не менше як із ДВОХ наведених нижче груп:

-гарячка;

-задишка, біль у горлі або кашель;

-нудота, блювання, діарея або біль у животі;

-різка слабкість, втомлюваність або погане загальне самопочуття.

Якщо Ви припинили лікування Абавіром через реакцію гіперчутливості, ВАМ НІКОЛИ НЕ МОЖНА ПОВТОРНО ЗАСТОСОВУВАТИ Абавір або інший препарат, що містить абакавір, оскільки при цьому протягом кількох годин у Вас може розвинутись небезпечне для життя зниження артеріального тиску або настати летальний кінець.