ОКСИТОЦИН

Показання:

Індукція пологів та стимуляція пологової діяльності при її первинній та вторинній слабкості; атонічні маткові кровотечі у ранній післяпологовий період (у т.ч. для прискорення інволюції матки), штучна стимуляція пологової діяльності при ускладненнях вагітності; посилення скорочувальної спроможності матки при кесаревому розтині; посилення процесу лактації; неповний або септичний аборт; гінекологічні кровотечі (після встановлення гістологічного діагнозу).

Протипоказання:

Підвищена чутливість до окситоцину; невідповідність розмірів плода і таза породіллі, вузький таз (тяжкий ступінь звуження); несприятливе положення плода (косе і поперечне), що перешкоджає спонтанному розродженню; екстренні ситуації спричинені станом породіллі або плода, що потребують хірургічного втручання; стан дистресу плода задовго до термінальних строків вагітності; гіпертонус матки; наявність протипоказань для піхвових пологів (напр., передлежання або випадіння пуповини, центральне передлежання плаценти й крайове передлежання плаценти). У випадках тяжкої токсемії або слабкої скорочувальної пологової активності матки тривале застосування окситоцину протипоказане.

Інструкція:

Вводять в/в, в/м, п/ш, у шийку або у стінку матки. Внутрішньовенно, в/м — 0,25–3 МО. Під час кесаревого розтину (після вилучення плода): в/в або у м’яз матки — 3–5 МО. Гінекологічні показання: п/ш або в/м — 1–5–10 МО. Для в/в крапельного введення 1 мл препарату розводять у 500 мл 5% р-ину глюкози і вводять, починаючи з 5–8 кр/хв, поступово збільшуючи швидкість кожні 5–10 хв на 5 кр, але не більше 40 кр/хв. Посилення лактації: в/м — 1–2,5 ОД за 30–40 хв до годування дитини груддю протягом 3–5 днів.