ІМІПРАМІН

Показання:

Депресивні стани різної етіології (при астенодепресивному синдромі, який супроводжується моторною й ідеаторною загальмованістю, ендогенній, інволюційній, клімактеричній, реактивній, алкогольній депресії), депресивні стани при психопатіях і неврозах; глибока депресія, депресивна фаза біполярного розладу, депресія з атиповим перебігом, дистимія; панічні розлади; енурез (якщо органічні причини виключені).

Протипоказання:

Підвищена чутливість до компонентів препарату; одночасне застосування інгібіторів МАО; наявність у минулому інфаркту міокарда або аритмії; тяжкі захворювання нирок і/або печінки; затримка сечі при гіпертрофії передміхурової залози; вузькокутова глаукома; період вагітності й годування груддю; вік до 6 років.

Інструкція:

Парентерально. Препарат застосовують для лікування хворих на депресію у стані сильного збудження чи тоді, коли перор. прийом препарату не є можливим. В умовах стаціонару дорослим призначають в/м 25 мг (2 мл р-ину) 1–3 р/доб; максимальна добова доза — 100 мг. Як тільки стан хворого дозволить, лікування слід проводити за допомогою препарату у формі для перор. застосування. Діти: 6–8 років (маса тіла — 20–25 кг) — 25 мг; 9–12 років (маса тіла — 25–35 кг) — 25–50 мг/доб (1–3 рази); від 12 років (маса тіла >35 кг) — 50–75 мг/доб (1–2 рази). Перорально. Дорослі. Депресія: початкова добова доза для амбулаторних хворих — 25 мг 1–3 р/доб, за необхідності дозу впродовж тиж можна поступово підвищити до 150–200 мг; підтримувальна добова доза — 50–100 мг. Для хворих у важкому стані в умовах стаціонару початкова добова доза — 75 мг, у виняткових випадках добова доза може бути ще вищою — до 300 мг. Панічний розлад: лікування потрібно починати з найнижчої дози. Добову дозу можна поступово підвищувати до 75–100 мг. Тривалість курсу лікування — 6 міс. Діти: 6–8 років (маса тіла — 20–25 кг) — 25 мг; 9–12 років (маса тіла — 25–35 кг) — 25–50 мг; від 12 років (маса тіла >35 кг) — 50–75 мг/доб.