ХІМОТРИПСИН

Опис діючої речовини (МНН, INN опис)

Показання:

Захворювання органів дихання: трахеїт, бронхіт, бронхоектатична хвороба, пневмонія, абсцеси легенів, ателектази, бронхіальна астма з підвищеною секрецією; у хірургії й травматології: профілактика ускладнень після операції на легенях, опіки і пролежні, тромбофлебіт, гнійні рани; в оториноларингології: гнійний синусит, гострий і підгострий ларинготрахеїт і бронхіт із густим в’язким мокротинням, після трахеотомії для полегшення видалення густого в’язкого ексудату, гострий і підгострий гнійний середній отит і євстахіїт із в’язким ексудатом; в офтальмології: обширний тромбоз центральної вени сітківки, гостра непрохідність центральної артерії сітківки, помутніння скловидного тіла травматичного й запального походження, екстракція катаракти, ірит, іридоцикліт, крововилив у передню камеру ока, набряки навколоочних тканин після операцій і травм.

Протипоказання:

Підвищена чутливість до компонентів препарату; декомпенсація серцевої діяльності, емфізема легенів із дихальною недостатністю, дистрофія й цироз печінки, інфекційний гепатит, панкреатит, нефрит; геморагічний діатез; захворювання дихальних шляхів у пацієнтів з активною формою туберкульозу й обов’язково в комплексі зі спеціальними препаратами; не слід вводити препарат у порожнини, які кровоточать, і наносити на виразкові поверхні злоякісних пухлин.

Інструкція:

Захворювання органів дихання. Внутрішньом’язово дорослим — 5–10 мг, дітям — 2,5 мг 1 р/доб протягом 10–12 днів. Для інгаляцій 10 мг препарату розчиняють в 3 мл стерильного р-ину натрію хлориду, застосовують як аерозоль через інгалятор чи вводять через бронхоскоп або ендотрахеальний зонд. Кількість інгаляцій залежить від перебігу захворювання й ефективності терапії. Хірургія й травматологія. Внутрішньом’язово дорослим — 5–10 мг, дітям — 2,5 мг 1 р/доб. При гемотораксі, емпіємі внутрішньоплеврально вводять 20–30 мг препарату, розчинених у 5–10 мл фізіологічного р-ину або 0,25% р-ину новокаїну. У фтизіохірургії препарат призначають на фоні специфічної антибактеріальної терапії. При лікуванні опіків і пролежнів 20 мг препарату розчиняють у 20 мл 0,25% р-ину новокаїну і тонкою голкою вводять під струп рани. При лікуванні гнійних ран в/м введення поєднують із місцевим застосуванням тампонів, змочених у 5% р-ині препарату. Оториноларингологія. При синуситі 5–10 мг препарату, розчинених у 3–5 мл фізіологічного р-ину, вводять у гайморову порожнину після її проколу і промивання; при отиті 0,5–1 мл 0,1% р-ину препарату, який готують на фізіологічному р-ині, закапують у вухо; при мікроопераціях на вусі 0,1% р-ин препарату вводять у порожнину. Одночасно з місцевим застосуванням препарат слід вводити в/м 1–2 р/доб. Офтальмологія. При екстракції катаракти препарат у розведенні 1:5 000 вводять у задню камеру ока з наступним промиванням передньої камери фізіологічним р-ином; при тромбозах центральної вени сітківки, гострої непрохідності центральної артерії сітківки підкон’юнктивально вводять 0,2 мл 5% р-ину препарату, приготованого на 1% р-ині новокаїну, 1–2 рази на тиж.