ВЕРАПАМІЛУ ГІДРОХЛОРИД таблетки 80 мг

ПАТ НВЦ Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод

Rp

Форма випуску та дозування

Таблетки, 80 мг

Таблетки, 80 мг

Упаковка

Блістер №10x5

Блістер №10x5

Аналоги

bioequivalence-icon

Rp

ВЕРАПАМІЛУ ГІДРОХЛОРИД 40 мг

ТОВ "Дослідний завод "ГНЦЛС"(UA)

Таблетки

Rp

ВЕРАПАМІЛ-ДАРНИЦЯ 40 мг

ПрАТ ФФ Дарниця(UA)

Таблетки

від 14.89 грн

Rp

ВЕРАПАМІЛУ ГІДРОХЛОРИД 40 мг

Фармекс груп(UA)

Таблетки

Rp

ІЗОПТИН 40 мг

Еббві(DE)

Таблетки

Rp

ІЗОПТИН 80 мг

Абботт Лабораторіз ГмбХ(DE)

Таблетки

Класифікація

Класифікація еквівалентності

B.4

info

Діюча речовина

ВЕРАПАМІЛ

Форма товару

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою

Умови відпуску

за рецептом

Rp

Реєстраційне посвідчення

UA/3226/01/01

Дата останнього оновлення: 16.01.2021

Загальна інформація

  • Термін дії реєстраційного посвідчення: 30.12.2075
  • Склад: 1 таблетка містить 80 мг верапамілу гідрохлориду
  • Торгівельне найменування: ВЕРАПАМІЛУ ГІДРОХЛОРИД
  • Умови відпуску: за рецептом
  • Умови зберігання: Зберігати в недоступному для дітей місці.
  • Фармакотерапевтична група: Селективні антагоністи кальцію з переважною дією на серце. Похідні фенілалкіламіну.

Упаковка

Блістер №10x5

Інструкція

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосуваннялікарського засобу

 

ВЕРАПАМІЛУ ГІДРОХЛОРИД

(VERAPAMILHYDROCHLORIDE)

 

Склад:

діюча речовина: верапамілу гідрохлорид;

1 таблетка містить 80 мг верапамілу гідрохлориду;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат, коповідон, магнію стеарат.

Плівкоутворююче покриття: гідроксипропілметилцелюлоза, лактози моногідрат, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь, триацетин.

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого кольору, з двоопуклою поверхнею. На поперечному зрізі видні два шари різної структури.

 

Фармакотерапевтична група. Селективні антагоністи кальцію з переважною дією на серце. Похідні фенілалкіламіну. Код АТХC08D A01.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Верапамілу гідрохлорид є селективним блокатором кальцієвих каналівL-типуIкласу, чинить антиангінальну та гіпотензивну дії. Блокує потенціалзалежні кальцієві канали та порушує надходження іонів кальцію всередину клітин, зокрема кардіоміоцитів та клітин гладеньких м’язів судин, концентрація кальцію у крові при цьому не змінюється.

Антиангінальна дія препарату реалізується завдяки зниженню тонусу коронарних та периферичних артеріальних судин, поліпшенню кровопостачання серцевого м’яза, у тому числі в ішемізованих ділянках; знижує потребу міокарда в кисні, зменшуючи скоротливість міокарда та збільшуючи коронарний кровотік. Антиангінальний ефект зумовлений також вазодилатуючою периферичною дією, що призводить до зменшення постнавантаження і потреби міокарда в кисні.

Верапамілу гідрохлорид належить до антиаритмічних препаратівIVкласу. Антиаритмічний ефект зумовлений блокадою кальцієвих каналів у клітинах провідної системи серця (синоатріальному і атріовентрикулярному вузлах), що призводить до уповільнення автоматизму Р-клітин синусового вузла, ектопічних вогнищ у передсердях і швидкості проведення збудження через атріовентрикулярний вузол. Внаслідок цього подовжується ефективний рефрактерний період у синусовомута атріовентрикулярному вузлах, уповільнюється синусовий ритм, зменшується частота серцевих скорочень.

Антигіпертензивна діяверапамілу гідрохлориду зумовлена розслабленнямгладеньких м’язів судин, зниженням загального периферичного судинного опору, артеріального тиску, як правило, без розвитку постуральної гіпотензії тарефлекторної тахікардії; брадикардія (частота серцевих скорочень менше 50 захвилину) розвивається рідко.

Фармакокінетика.

Після перорального прийому в тонкому кишечникувсмоктується понад 90%введеної дозиверапамілу гідрохлориду. Препарат метаболізується переважно впечінці внаслідок інтенсивного метаболізму при першому проходженні крізьворітну систему печінки, біодоступність препарату становить 20-35 %. Максимальнаконцентраціяверапамілу гідрохлориду в плазмі крові відзначається через 1-2години після прийому препарату.

Ступінь зниження тиску крові не залежить від концентраціїверапамілугідрохлориду в плазмі крові.

З білками крові зв’язується приблизно 90% препарату.

Верапамілу гідрохлорид проникає крізь плаценту та екскретується вгрудне молоко. Середній період напіввиведення становить 2, 8-7, 4 години післяпершого прийому і 4, 5-12 годин натлі тривалого прийому. У пацієнтів старшоївікової групи період напіввиведення може збільшуватись.

Нещодавно одержані дані свідчать, що немає різниці у фармакокінетиці верапамілу у людей зі здоровими нирками та у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності.

У пацієнтів з печінковою недостатністю період напіввиведення збільшується до 14-16 годин, об’єм розподілу збільшується, плазмовий кліренс становить приблизно 30 % норми. Тому дозу для таких пацієнтів зменшують до1/3звичайної добової дози. Препарат виводиться переважно нирками (70 %), частково –кишечником.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

·        Артеріальна гіпертензія.

·        Ішемічна хвороба серця, включаючи стабільну стенокардію напруження, нестабільну стенокардію (прогресуюча стенокардія, стенокардія спокою), вазоспастичну стенокардію (варіантна стенокардія, стенокардія Принцметала), постінфарктну стенокардію у пацієнтів без серцевої недостатності, якщо не показаніb-адреноблокатори.

·        Аритмії: пароксизмальна надшлуночкова тахікардія, мерехтіння/тріпотіння передсердьзі швидкою атріовентрикулярною провідністю(за винятком синдромуВольфа-Паркінсона-УайтаWPW).

 

Протипоказання.

·        Гіперчутливість до верапамілугідрохлоридуабодо інших компонентівпрепарату.

·        Кардіогенний шок.

·        Гостра фаза інфаркту міокарда з ускладненнями (брадикардія < 50 уд/хв, артеріальна гіпотензія (систолічний тиск нижче90 ммрт. ст. ), недостатність лівого шлуночка).

·        Тяжкі порушення провідності: синоатріальна та атріовентрикулярна (АV) блокадаII-III ступеня

(за винятком пацієнтів зі штучним водієм ритму).

·        Синдром слабкості синусового вузла (за винятком пацієнтів зі штучним водієм ритму).

·        Серцева недостатність зі зниженням фракції викиду менше 35 % та/або тиском у легеневій артерії вище20 ммрт. ст. (якщо тільки вторинна надшлуночкова тахікардія не піддається впливу терапії верапамілом).

·        Мерехтіння/тріпотіння передсердь при наявності додаткових провідних шляхів (на тлі синдромів WPWта LGL(Лауна-Ганонга-Левіна)). У таких пацієнтів при застосуванні верапамілу гідрохлориду є ризик розвитку шлуночкової тахіаритмії, включаючи шлуночкову фібриляцію.

·        Одночасне застосовуванняблокаторівb-адренорецепторів для внутрішньовенного введення (завиняткомінтенсивної терапії).

·        Застосування у комбінації з івабрадином (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Дослідження метаболізму верапамілу гідрохлоридуinvitroпоказали, що вінметаболізується цитохромом Р450CYP3A4, CYP1A2, CYP2C8, CYP2C9 таCYP2С18. Верапамілу гідрохлорид є інгібітором ферментівCYP3A4 та Р-глікопротеїнів (Р-gp). Повідомлялося про клінічно важливі взаємодії з інгібіторамиCYP3A4, що супроводжувалися підвищенням рівня верапамілу гідрохлориду у плазмі крові, тоді як індукториCYP3A4 спричиняли зниження плазмових рівнів верапамілу гідрохлориду, тому необхідно проводити моніторинг щодо взаємодії з іншими лікарськими засобами.

 

 

Потенційні взаємодії, пов’язані з фармакокінетикою

Антигіпертензивні препарати(наприклад, вазодилататори, інгібітори АПФ, діуретики, α-блокатори, празозин та теразозин): верапамілу гідрохлорид потенціює їх дію.

Хінідин: зменшення кліренсу хінідину (~ 35 %) при пероральному прийомі. Можливий розвиток артеріальної гіпотензії, а у пацієнтів з гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією – набряк легенів. Тому не слід призначати обидва препарати разом.

Флекаїнід: істотно змінюється взаємна пригнічувальна дія на міокард, сповільнюється атріовентрикулярна провідність та збільшується тривалість реполяризації.

Теофілін: зниження орального та системного кліренсу~ на 20 %, у курців – на 11 %.

Карбамазепін: підвищення AUC карбамазепіну (~ 46 %) у хворих з рефрактерною парціальною епілепсією; підвищення рівнівкарбамазепіну, що може викликати побічні ефекти карбамазепіну, такі як диплопія, головний біль, атаксія або запаморочення.

Фенітоїн: зниження концентраціїверапамілу у плазмі крові.

Іміпрамін: збільшенняAUC (~ 15 %) іміпраміну без впливу на активний метаболіт дезипрамін.

Глібурид: підвищується Сmахглібуриду на 28 %.

Колхіцин: збільшення AUC (~ у 2 рази) та Сmах (~у 1, 3 раза) колхіцину.  Комбінованезастосуванняцих препаратівне рекомендується.

Еритроміцин, кларитроміцин, телітроміцин: через взаємний вплив підвищується рівень верапамілу гідрохлориду та макролідів у плазмі крові.

Рифампіцин: можливе зниження гіпотензивного ефекту. Зниження AUC (~ 97 %), Сmax(~ 94 %) і біодоступності після перорального застосування (~ 92 %) верапамілу.

Доксорубіцин (перорально): підвищується біодоступність таСmaxдоксорубіцину в плазмі крові у пацієнтів з дрібноклітинним раком легенів.

Фенобарбітал: підвищується оральний кліренс верапамілугідрохлориду у 5 разів.

Буспірон:  збільшення AUC та  Сmах у 3-4 рази.

Мідазолам:  збільшення AUC у 3 рази та Сmах – у 2 рази.

Метопролол: збільшення AUC (~ 32, 5 %) та Сmax (~ 41 %) метопрололу у пацієнтів зі стенокардією (див. розділ «Особливості застосування»).

Пропранолол: збільшення AUC (~ 65 %) та Сmax (~ 94 %) пропранололу у пацієнтів зі стенокардією (див. розділ «Особливості застосування»).

Дигоксин: збільшення Сmax(~ 44 %), С12h(~ 53 %), Css(~ 44 %) іAUC(~ 50 %)дигоксину у здорових добровольців. Рекомендовано зменшити дозу дигоксину (див. розділ «Особливості застосування»).

Дигітоксин: зменшення кліренсу дигітоксину (~ 27 %) та екстраренального кліренсу (~ 29 %).

Циметидин: збільшується AUC R-верапамілу гідрохлориду (~ 25 %) та S-верапамілу (~ 40 %) з відповідним зниженням кліренсу R- та S-верапамілу.

Циклоспорин: збільшення AUC, Сmax, Сss циклоспорину приблизно на 45 %.

Еверолімус: збільшення AUC (~ у 3, 5 раза) та Сmax(~у 2, 3 раза) еверолімусу. Збільшення Ctroughверапамілугідрохлориду (~ у 2, 3 раза). Може бути необхідним точне визначення концентрації такорекціядози еверолімусу.

Сиролімус: збільшенняAUC(~у 2, 2 раза) сиролімусу, збільшенняAUC(~у 1, 5 раза)S-верапамілу. Може бути потрібним визначення концентрацій та корекція дози сиролімусу.

Такролімус: можливе збільшення рівня цього препарату у плазмі крові.

Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази (симвастатин, аторвастатин, ловастатин): лікування статинами слід розпочинати з найнижчих можливих доз та поступово їх збільшувати. Якщо пацієнту, який вже приймає верапамілугідрохлорид, необхідне призначення статинів, слід врахувати необхідне зниження їх дози і підібрати дозування відповідно до концентрації холестерину у плазмі крові.

Аторвастатин: можливе підвищення рівня аторвастатинуу плазмі крові. АторвастатинзбільшуєAUCверапамілугідрохлориду ~ на 43 %.

Ловастатин: можливе підвищення рівня ловастатинуу плазмі крові. Збільшення AUC (~ 63 %) і Сmax (~ 32 %) верапамілугідрохлориду.

Симвастатин: збільшенняAUCсимвастатину~ у 2, 6 раза, Сmaxсимвастатину – у 4, 6 раза.

Флувастатин, правастатин і розувастатин: не метаболізуються системоюCYP3A4 і в зв’язку з цим практично не взаємодіють з верапамілу гідрохлоридом.

Алмотриптан: збільшення AUC (~20 %) і Сmax(~24 %) алмотриптану.

Сульфінпіразон:  підвищення кліренсуперорального верапамілугідрохлоридуу 3 рази, біодоступності – на 60 %.  Можливе зниження гіпотензивного ефекту.

Дабігатран: верапамілугідрохлорид у формі таблетокз негайним вивільненнямзбільшує Сmax (до180 %) та AUC(до 150 %)дабігатрану. Підвищується ризик кровотечі. При одночасному застосуванні з пероральним верапамілугідрохлоридомможе бути необхідним зменшення дози дабігатрану (див. інструкцію для медичного застосування дабігатрану щодо рекомендацій з дозування).

Івабрадин: одночасне застосування з івабрадином протипоказане через додатковий ефект зниження частоти серцебиття верапамілугідрохлоридом (див. «Протипоказання»).

Грейпфрутовий сік: збільшуєтьсяAUCR-верапамілу (~ 49 %) таS-верапамілу (~ 37 %), збільшується СmaxR-верапамілу (~ 75 %) таS-верапамілу (~ 51 %) без зміни періоду напіввиведення та ниркового кліренсу. Слід уникати вживання грейпфрутового соку з верапамілу гідрохлоридом.

Звіробій продірявлений: зменшуєтьсяAUCR-верапамілу (~ 78 %) таS-верапамілу (~ 80 %) з відповідним зниженням Сmax.

Інші взаємодії

Противірусні препарати(такі якритонавір, індинавір): можливе підвищення концентрації верапамілу гідрохлориду в плазмі крові. Тому застосовувати верапамілу гідрохлорид у цій комбінації слід з обережністю або його доза має бути знижена.

Літій: повідомлялося про підвищену нейротоксичність літію при одночасному застосуванні верапамілу гідрохлориду та літію, з підвищенням рівнів літію у плазмі крові або без такого. Однак у пацієнтів, які постійно отримували однакову дозу літію перорально, додавання верапамілу гідрохлориду призводило до зниження рівнів літію у плазмі крові. Пацієнти, що отримують обидва лікарські засоби, повинні перебувати під ретельним наглядом.

Нейром’язові блокатори: клінічні дані та дослідження на тваринах свідчать, що верапамілу гідрохлорид може потенціювати активність нейром’язових блокаторів (курареподібних та деполяризуючих). Може виникнути необхідність у зниженні дози верапамілу гідрохлориду та/або дози нейром’язового блокатора при одночасному їх застосуванні.

Ацетилсаліцилова кислота: підвищення ризику кровотеч.

Етанол: верапамілу гідрохлорид затримує розпад та підвищує його рівень в плазмі крові, тим самим посилюється дія етанолу.

b-адреноблокатори: збільшується взаємна пригнічувальна дія на автоматизм синоатріального вузла, АV-провідність і скоротливість міокарда, внаслідок цього підвищується ризик розвитку вираженої артеріальної гіпотензії, АV- таSА (синоатріальної)-блокад, брадикардії, серцевої недостатності, особливо при застосуванні високих дозb-адреноблокаторів або при їх внутрішньовенному введенні.

Особливу групу ризику становлять пацієнти з ознаками хронічної серцевої недостатності, вираженої кардіоміопатії або ті, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда. Комбінованутерапіюверапамілугідрохлориду зb-адреноблокаторами слід проводити тільки за чіткими показаннями та під суворим контролемлікаря.

Дизопірамід(ритмілен): не слід застосовувати одночасно, прийом дизопіраміду треба припинити за 48 годин до початку застосування верапамілу гідрохлориду та, можливо, поновити не раніше ніж через 24 години після припинення прийому верапамілу гідрохлориду.

Солі кальцію тавітамінD: фармакологічний ефект верапамілу гідрохлориду, ймовірно, зменшується.

Рентгеноконтрастні засоби: можливе потенціювання пригнічувального впливу верапамілу гідрохлориду на автоматизм синоатріального вузла, АV-провідність і скоротливість міокарда.

 

Особливості застосування.

Гострий інфаркт міокарда

Препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтам з гострим інфарктом міокарда, ускладненим брадикардією, вираженою артеріальною гіпотензією або дисфункцією лівого шлуночка.

Серцева блокада/AV-блокада І ступеня/брадикардія/асистолія

Верапамілу гідрохлорид впливає на атріовентрикулярний та синоатріальний вузли та пролонгує час атріовентрикулярної провідності.

Верапамілу гідрохлорид впливає на атріовентрикулярний та синоатріальний вузли та інколи може спровокувати виникненняAV-блокади ІІ або ІІІ ступеня, брадикардії, асистолії. Більш вірогідно, що такі симптоми будуть спостерігатися у пацієнтів із синдромом слабкості синусового вузла (синоатріальна вузлова хвороба), що частіше зустрічається у пацієнтів літнього віку.

Застосовувати з обережністю пацієнтам зAV-блокадоюI ступеня, через можливий розвитокAV-блокади ІІ або ІІІ ступеня або однопучкової, двопучкової або трипучкової блокади ніжки Гіса, що потребує відміни наступних доз верапамілу гідрохлориду та призначення відповідної терапії в разі потреби.

Асистолія у пацієнтів, які не мають синдрому слабкості синусового вузла, зазвичай короткотривала (кілька секунд або менше), зі спонтанним поверненням до атріовентрикулярного або нормального синусового ритму. Якщо це явище не швидкоплинне, слід негайно розпочати відповідну терапію (див. розділ «Побічні реакції»).

Антиаритмічні засоби, b-адреноблокатори

Взаємне посилення кардіоваскулярної дії (підвищення ступеня атріовентрикулярної блокади високого ступеня, значне зниження частоти серцевих скорочень, поява серцевої недостатності, значне зниження артеріального тиску). Симптоматична брадикардія (36 уд/хв) з блукаючим водієм ритму передсердя спостерігалася у пацієнтів, які отримували супутню терапію очними краплями з тимололом (b-адреноблокатор) на тлі лікування верапамілу гідрохлоридом.

Дигоксин

При одночасному застосуванні верапамілу гідрохлориду з дигоксином слід зменшити дозу дигоксину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Серцева недостатність

Перед початком лікування верапамілу гідрохлоридом необхідно компенсувати серцеву недостатність у пацієнтів із фракцією викиду більше 35 % та адекватно контролювати їхній стан протягом усього періоду лікування.

Інгібітори ГМГ-КoA-редуктази (статини)

Див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».

Порушення нервово-м’язової провідності

Верапамілу гідрохлорид слід застосовувати з обережністю при наявності захворювань з порушеннями нервово-м’язової провідності пацієнтам з: myasteniagravis, синдромом Ламберта-Ітона, прогресуючою м’язовою дистрофією Дюшена.

Печінкова недостатність

З обережністю слід призначати верапамілу гідрохлорид пацієнтам з порушенням функції печінки (рекомендується зменшити дозу до 30 % від звичайної добової).

Ниркова недостатність

Хоча дані підтверджених порівняльних досліджень показали, що ниркова недостатність не впливає на фармакокінетику верапамілугідрохлориду у пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності, було кілька повідомлень, які свідчать про те, що пацієнтам із нирковою недостатністю слід застосовувати верапамілугідрохлорид з обережністю та під ретельним наглядом. Верапамілугідрохлорид не виводиться за допомогою гемодіалізу.

При призначенні верапамілу гідрохлориду слід враховувати, що особи літнього віку можуть мати підвищену чутливість до дії препарату, навіть у звичайних дозах.

Препарат містить лактозу, тому його не слід застосовувати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.

 

Застосування у період вагітності та годування груддю.

Чіткі та добре вивчені дані застосування препарату вагітним жінкам відсутні. Томупрепаратслід застосовувати під час вагітності тільки в разінеобхідності.

Верапамілугідрохлоридпроникає через плаценту та визначається у пуповинній крові.

Верапамілугідрохлоридта його метаболіти проникають у грудне молоко. Доза верапамілугідрохлориду, яка попадає в організм новонародженого, є низькою (0, 1-1 % дози, прийнятої матір’ю), тому застосування верапамілугідрохлоридуможе бути сумісним з годуванням груддю, але ризик для новонароджених не можна виключити. Зважаючи на ризик появи серйозних побічних реакцій у новонароджених, якізнаходяться нагрудному вигодовуванні, верапамілугідрохлориду період годування груддю можна застосовувати тільки у разі нагальної потреби для матері.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Через антигіпертензивний ефект верапамілу гідрохлориду, залежно від індивідуальної реакції, здатність керувати транспортними засобами, іншими механізмами або працювати в небезпечних умовах може бути порушена. Особливо це стосується початкової фази лікування, при підвищенні дози, при зміні гіпотензивного препарату, а також при одночасномузастосуванніпрепарату з алкоголем. Верапамілугідрохлоридможе підвищувати рівень алкоголю в плазмі крові та уповільнювати його виведення, тому дія алкоголю може посилюватися.

 

Спосіб застосування та дози.

Дози підбирати індивідуально для кожного пацієнта.

Таблетки ковтати цілими, не розсмоктувати, не розжовувати, не подрібнювати, не ділити на частини; запивати достатньою кількістю рідини (наприклад, 1 склянка води, у жодному випадку не грейпфрутовий сік), краще за все під час або одразу після їди.

Дорослі та підлітки з масою тіла більше50 кг

Ішемічна хвороба серця, пароксизмальна надшлуночкова тахікардія, тріпотіння/мерехтіння передсердь

Рекомендованадоза становить 120-480 мг, розподілена на 3-4прийоми. Максимальна добова дозапрепарату– 480 мг.

Артеріальна гіпертензія

Рекомендована добова дозастановить120-360 мг, розподілена на 3 прийоми.

Стійкий антигіпертензивний ефект розвивається протягом тижня від початку терапії.

При стенокардії та аритміїзвичайна доза препарату становить 80 мг 3-4 рази на добу (240-320 мг).

Максимальний ефект розвивається, як правило, протягом 48 годин від початку лікування.

Порушення функції нирок

Доступні дані описано в розділі «Особливості застосування». Пацієнтам з нирковою недостатністю верапамілу гідрохлорид слід застосовувати з обережністю та під ретельним наглядом.

Порушення функції печінки

У пацієнтів з порушеннями функцій печінки залежно від ступеня тяжкості дія верапамілу гідрохлориду посилюється та подовжується через уповільнення розпаду лікарського засобу. Тому в таких випадках дозування слід встановлювати з особливою обережністю та розпочинати з малих доз (наприклад, дляпацієнтів з порушеннями функцій печінки спочатку 2-3 рази надобупо 40 мг*, відповідно 80-120 мг на добу),  див. «Особливості застосування».

За необхідністю початкову дозу поступово підвищувати залежно від стану пацієнта та клінічної відповіді, яка оцінюється під час застосування препарату.

*При необхідності застосуванняверапамілугідрохлоридув дозі40 мг слідзастосовувати препарат з можливістю такого дозування.

Не приймати препарат у положенні лежачи.

Верапамілу гідрохлорид не можна призначатипацієнтам з інфарктом міокарда протягом 7 днів після події.

Після тривалої терапії препарат слід відмінити, поступово знижуючи дозу.

Тривалість лікування визначає лікар індивідуально, вона залежить від стану пацієнта та перебігу захворювання.

 

Діти.

Дітям препарат у даній лікарській формі не призначати.

 

Передозування.

Симптоми, що спостерігаються при передозуванні верапамілу гідрохлориду, залежать від кількості прийнятого препарату, часу, коли були вжиті детоксикаційні заходи, та віку пацієнта.

Симптоми: артеріальнагіпотензія, брадикардія доAV-блокади високого ступеня та зупинки синусового вузла, гіперглікемія, ступор та метаболічний ацидоз. Спостерігалися летальні випадки в результаті передозування.

Лікування: повинно бути головним чином підтримуючим та індивідуальним. β-адренергічну стимуляцію та/або внутрішньовенне введення препаратів кальцію(кальцію хлорид) ефективно застосовують для усунення симптомів передозування при пероральному застосуванні верапамілу гідрохлориду.

У разі значної артеріальної гіпотензії абоAV-блокади високого ступеня необхідно застосовувати засоби, що підвищують артеріальний тиск (судинозвужувальні), або кардіостимулятори відповідно. При асистолії одночасно з застосуванням звичайних заходів слід застосувати β-адренергічну стимуляцію (наприклад, ізопротеренолу гідрохлорид), інші засоби, спрямовані на підвищення артеріального тиску або провести відновлення серцевої діяльності та дихання. Верапамілу гідрохлорид не виводиться за допомогою гемодіалізу.

 

Побічні реакції.

Імунна система: гіперчутливість.

Нервова система: порушення мозкового кровообігу, сплутаність свідомості, порушення рівноваги, стомлюваність, безсоння, нервозність, м’язові судоми, психози, нейропатія, екстрапірамідний синдром, сонливість, головний біль, запаморочення, парестезії, тремор.

Порушення обміну речовин, метаболізму: гіперкаліємія.

Органи слуху та вестибулярний апарат: дзвін у вухах, вертиго.

Серцево-судинна система: стенокардія, артеріальна гіпотензія, синоатріальна таAV-блокада І, II абоIII ступеня, брадикардія, брадіаритмія з фібриляцією передсердь, зупинка синусового вузла, асистолія; ризик загострення/розвитку серцевої недостатності, ортостатичні реакції; тахікардія, біль за грудниною, інфаркт міокарда, відчуття серцебиття, периферичні набряки щиколоток, синкопе, припливи.

Дихальна система, органи грудної клітки та середостіння: бронхоспазм, диспное.

Травний тракт: дискомфорт у животі/біль, шлунково-кишкові розлади, такі як нудота, блювання, метеоризм; атонія кишечнику, кишкова непрохідність, запор; сухість у роті, гіперплазія ясен (гінгівіт і кровотеча).

Шкіра та підшкірна клітковина: висипання на шкірі (в тому числі макулопапульозні висипання, кропив’янка), відчуття свербежу, свербіж, алопеція, гіпергідроз, порушення пігментації, еритромелалгія, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, набряк Квінке, фотодерматити, синці, пурпура.

Опорно-рухова система: м’язова слабкість, міалгія, артралгія.

Нирки та сечовидільна система: ниркова недостатність.

Сечостатева система: еректильна дисфункція, в тому числі імпотенція, часті сечовипускання, порушення менструального циклу; у пацієнтів літнього віку при довготривалій терапії розвивалася гінекомастія, яка повністю минала після відміни препарату, галакторея.

Гепатобіліарна система: підвищення рівня трансаміназ, лужної фосфатази та білірубіну; можливі ушкодження печінки з клінічними проявами (погане самопочуття, підвищення температури тіла та/або біль у правому підребер’ї). У зв’язку з цим доцільно періодично контролювати функцію печінки у пацієнтів. У деяких випадках ці змінисамостійно зникають при продовженні терапії.

Інші: нечіткість зору, підвищення рівня пролактину в плазмі крові, зниження толерантності до глюкози, алергічний гепатит.

Повідомлялося про параліч (тетрапарез), асоційований з комбінованим застосуванням верапамілу та колхіцину. Це може бути зумовлено проникненням колхіцину через гематоенцефалічний бар’єр внаслідок пригнічення верапаміломCYP3A4 таP-qp, тому комбіноване застосування колхіцину та верапамілу не рекомендоване.

 

Термін придатності. 5 років.

 

Умови зберігання. В оригінальній упаковці при температурі не вище25оС.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

 

Упаковка. По 10 таблеток у блістері, по 5 блістерів у пачці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник. Публічне акціонерне товариство «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод».

 

Місцезнаходженнявиробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 03134, м. Київ, вул. Миру, 17.