СОМНОЛ таблетки 7,5 мг

АТ Калцекс

Rp

Форма випуску та дозування

Таблетки, 7,5 мг

Таблетки, 7,5 мг

Упаковка

Блістер №10x1
Блістер №10x2

Блістер №10x1

Аналоги

bioequivalence-icon

Rp

ЗОПІКЛОН 7,5 мг

АТ Лубнифарм(UA)

Таблетки

bioequivalence-icon

Rp

ЗОПІКЛОН-ЗН 7,5 мг

ТОВ Харківське фармацевтичне підприємство Здоров’я народу(UA)

Таблетки

Rp

ІМОВАН 7,5 мг

ТОВ Санофі-Авентіс Україна(UA)

Таблетки

Rp

ПІКЛОН 7,5 мг

АТ КИЇВСЬКИЙ ВІТАМІННИЙ ЗАВОД(UA)

Таблетки

Rp

СОННАТ 7,5 мг

ПАТ Київмедпрепарат(UA)

Таблетки

Класифікація

Класифікація еквівалентності

N/A

info

Діюча речовина

ЗОПІКЛОН

Форма товару

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою

Умови відпуску

за рецептом

Rp

Реєстраційне посвідчення

UA/5343/01/01

Дата останнього оновлення: 16.01.2021

Загальна інформація

  • Термін дії реєстраційного посвідчення: 30.12.2075
  • Склад: 1 таблетка містить зопіклону 7, 5 мг
  • Торгівельне найменування: СОМНОЛ®
  • Умови відпуску: за рецептом
  • Умови зберігання: Зберігати в сухому, захищеному від світла місціпри температурі не вище 25°C.
  • Фармакотерапевтична група: Снодійні та седативні засоби.

Упаковка

Блістер №10x1

Інструкція

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

СОМНОЛ®

(SOMNOL)

 

Склад:

діюча речовина:

zopiclone

;

1 таблетка містить зопіклону 7, 5 мг;

допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат, крохмаль картопляний, магнію стеарат, кремнію діоксид, натрію крохмальгліколят (тип А);

оболонка: Опадрай ІІ білий 33G28707 (гіпромелоза; титану діоксид (Е 171); лактоза, моногідрат; триацетин; макрогол 3000).

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору, з одного боку опуклі, з іншого – вогнуті з рискою.

 

 

Фармакотерапевтична група.

Снодійні та седативні засоби. Код АТХ

N05

CF01.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Зопіклон належить до групи циклопіролонів, споріднених до похідних бензодіазепіну. Фармакодинамічні ефекти зопіклону є якісно подібними до ефектів інших сполук цього класу; він володіє м’язоворозслаблювальною, анксіолітичною, заспокійливою, снодійною, протисудомною та амнестатичною властивостями.

Ці ефекти зумовлені тим, що він діє як специфічний агоніст рецепторів, які належать до макромолекулярного комплексуГАМК-омегарецепторів ЦНС, які називаються BZ1 та BZ2 і модулюють відкриття каналів для іонів хлору.

Зопіклон збільшує тривалість сну, покращує його якість та зменшує частоту нічних та ранніх пробуджень. Цей вплив зумовлений характерними електроенцефалографічними характеристиками, які відрізняються від притаманних для бензодіазепінів. Полісомнографічні дослідження показують, що зопіклон зменшує стадію I та подовжує стадію II сну, підтримує або подовжує стадії глибокого сну (III та IV) та підтримує парадоксальний (REM) сон.

Фармакокінетика.

Абсорбція.  Зопіклон швидко абсорбується:  пікові плазмові концентрації досягаються  через   1, 5-2 години та становлять 30, 60 та 115 нг/мл після введення 3, 75 мг, 7, 5 мг та 15 мг відповідно. Біодоступність становить близько 80 %. На абсорбцію не впливає час введення, багатократне застосування і стать пацієнта.

Розподіл. Зопіклон дуже швидко розподіляється із судинного русла. Зв’язування з білками плазми крові становить близько 45 %. Ризик лікарських взаємодій внаслідок заміщення на місці зв’язування з білком дуже низький.

Зменшення концентрації у плазмі крові в інтервалі доз від 3, 75 мг до 15 мг не залежить від дози. Період напіввиведення становить приблизно 5 годин.

Бензодіазепіни та споріднені до них сполуки перетинають гематоенцефалічний та плацентарний бар’єри та екскретуються у молоко матері. При грудному годуванні фармакокінетичні профілі зопіклону у молоці та плазмі крові матері подібні. Оціночний відсоток дози зопіклону, який споживається при цьому немовлям, не перевищує 0, 2 % дози, отриманої матір’ю за 24 години.

Метаболізм. У печінці відбувається інтенсивний метаболізм зопіклону з утворенням двох основних метаболітів: фармакологічно активного N-оксида та фармакологічно неактивного N-деметильованого похідного. Видимі періоди їх напіввиведення становлять приблизно 4, 5 та 7, 5 години відповідно. Це узгоджується з тим фактом, що після отримання повторних доз (15 мг) протягом 14 днів не спостерігається значної кумуляції метаболітів. Під час досліджень не відзначалося підвищення ферментативної активності у тварин, навіть при введенні високих доз.

Виведення. Низькі показники ниркового кліренсу незміненого зопіклону порівняно з плазмовим кліренсом (у середньому 8, 4 мл/хв та 232 мл/хв відповідно), свідчать, що зопіклон виводиться з організму головним чином у формі метаболітів. Приблизно 80 % речовини виводиться нирками у вигляді вільних метаболітів (N-оксид та N-деметильоване похідне), а близько 16 %‒ з фекаліями.

Групи пацієнтів особливого ризику.

Пацієнти літнього віку: незважаючи на те, що печінковий метаболізм дещо знижений, а період напіввиведення становить 7 годин, під час численних досліджень не було виявлено кумуляції зопіклону в плазмі крові після повторних введень.

Пацієнти з порушенням функцій нирок: при тривалому застосуванні препарату не відзначалося кумуляції зопіклону та його метаболітів. Зопіклон проникає крізь діалізні мембрани. При лікуванні передозування гемодіаліз не є доцільним, оскільки зопіклон має великий об’єм розподілу.

Хворі на цироз печінки: плазмовий кліренс зопіклону значно знижується через уповільнене деметилювання, тому для цих пацієнтів потрібна корекція дозування.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Тяжкі розлади сну: ситуативне та тимчасове безсоння.

 

Протипоказання.

Препаратніколи не слід застосовувати пацієнтам з:

- підвищеною чутливістю до зопіклону або до будь-якої з допоміжних речовин препарату;

- дихальною недостатністю;

- синдромом апное уві сні;

- тяжкою, гострою або хронічною печінковою недостатністю (через ризик виникнення енцефалопатії);

-                    міастенією.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Небажані комбінації.

Алкогольпотенціюєседативний ефект бензодіазепінів та споріднених з ними речовин.

Внаслідок зниження концентрації уваги керувати транспортним засобом та працювати з механізмами може бути небезпечно.

Пацієнтам слід уникати вживання алкогольних напоїв або застосування ліків, які містять алкоголь.

Комбінації, які потребують вжиття запобіжних заходів.

Рифампіцинспричиняєзниження концентрації у плазмі крові та ефективності зопіклону внаслідок посилення його метаболізму у печінці, тому одночасне застосування зопіклону і рифампіцину потребує ретельного клінічного моніторингу. У разі необхідності може бути призначений інший снодійний засіб.

 

 

 

Комбінації, які бажано брати до уваги.

Засоби, які пригнічують активність ЦНС: похідні морфіну (аналгетики, протикашльові засоби та препарати для замісної терапії при лікуванні наркотичної залежності, крімбупренорфіну), нейролептики, барбітурати, анксіолітики, інші снодійні, седативні антидепресанти, противоепілептичні лікарські засоби, анестетики, седативні Н1-антигістамінні засоби, антигіпертензивні засоби центральної дії, баклофен, талідомід, пізотифен.

Посилення пригнічення активності ЦНС. Внаслідок зниження концентрації уваги керувати транспортним засобом та працювати з механізмами може бути небезпечно. Крім того, при одночасному застосуванні зопіклону з похідними морфіну (анальгетики, протикашльові засоби та препарати для замісної терапії при лікуванні наркотичної залежності) та барбітуратами збільшується ризик пригнічення дихання, яке в разі передозування може бути летальним.

Наркотичні аналгетики посилюють ейфорію, що може призвести до збільшення психічної залежності.

Зопіклон метаболізується за допомогою ізофермента цитохрому Р450 (CYP3A4), тому при одночасному застосуванні з інгібіторамиCYP3A4 плазмові рівні зопіклону можуть зростати, апри одночасному застосуванні з індукторамиCYP3A4 плазмові рівні зопіклону можуть знижуватися.

Бупренорфін. При застосуванні бупренорфіну у замісній терапії при лікуванні наркотичної залежності підвищується ризик пригнічення дихання, яке може завершитися летально. Необхідно ретельно зважитивідношенняризик/користь застосування цієї комбінації. Пацієнтівслід попередити про необхідність суворо дотримуватися дозування, призначеного лікарем.

Клозапін. Підвищений ризик розвитку колапсу із зупинкою дихання та/або зупинкою серця.

Кларитроміцин, еритроміцин, телітроміцин. Незначне посилення седативних ефектів зопіклону.

Кетоконазол, ітраконазол, вориконазол. Незначне посилення седативних ефектів зопіклону.

Нелфінавір, ритонавір. Незначне посилення седативних ефектів зопіклону.

 

Особливості застосування.

Застереження. Цей лікарський засіб містить лактозу, тому його не рекомендовано застосовувати пацієнтам з такими рідкісними спадковими захворюваннями як непереносимість галактози, дефіцит лактази саамів або синдром мальабсорбції глюкози-галактози.

Звикання до препарату. При застосуванні бензодіазепінів або споріднених речовин впродовж кількох тижнів їх седативний та снодійний ефекти можуть поступово послаблюватися, незважаючи на те, що доза залишається незмінною.

У пацієнтів, які застосовували зопіклон не більше 4 тижнів, не спостерігалося вираженого звикання до препарату.

Залежністьдо препарату. Лікування бензодіазепінами та спорідненими речовинами, особливо тривале, може призводити до фізичної або психологічної фармакозалежності.

Розвитку залежності сприяють кілька факторів: тривалість лікування, доза, наявність в анамнезі залежності до лікарських засобів або інших речовин, у тому числі до алкоголю, тривожність.

Залежність може розвиватися при застосуванні терапевтичних доз та/або у пацієнтів без специфічних факторів ризику.

У виняткових випадках залежність від зопіклону спостерігалася при застосуванні терапевтичних доз.

Після припинення лікування залежність може призводити до появи симптомів відміни.

Деякі з цих симптомів виникають часто: безсоння, головний біль, надмірна тривожність, міалгія, напруженість м’язів і дратівливість.

Деякі симптоми виникають рідше: збуджений стан або навіть сплутаність свідомості, парестезії кінцівок, підвищена чутливість до світла, шуму та фізичного контакту, деперсоналізація, дереалізація, галюцинації та судоми.

Симптоми відміни також включають тремор, серцебиття, тахікардію, делірій, нічні жахи, роздратованість, гіперакузію, оніміння та поколювання у кінцівках.

Симптоми відміни можуть розвиватися через кілька днів після припинення лікування.

При застосуванні бензодіазепінів короткої дії, особливо у високих дозах, симптоми відміни можуть виникнути між двома прийомами доз.

Ризик виникнення лікарської залежності може зростати у разі одночасного застосування декількох бензодіазепінів при лікуванні тривожних розладів або порушень.

Також відомі окремі випадки зловживання препаратом.

Рикошетне безсоння. Цей минущий ефект рикошету може проявлятися як загострення безсоння, з приводу якого початково і призначали лікування бензодіазепінами або спорідненими з ними препаратами.

Амнезія та порушена психомоторна функція. Впродовж кількох годин після застосування таблетки можуть виникати антероградна амнезія та порушення психомоторної функції. Щоб зменшити ризик їх розвитку, пацієнтові слід застосовувати таблетку безпосередньо перед сном, тобто вже у ліжку (див. розділ «Спосіб застосування та дози») і переконатися, що умови є максимально сприятливими для декількох годин неперервного сну (7-8 годин).

Поведінкові розлади. У деяких пацієнтів бензодіазепіни та споріднені речовини можуть спричинити синдром зміни свідомості (різного ступеня) та порушеннями пам’яті та поведінки.

Можуть розвиватися такі симптоми:

- загострення безсоння, нічні жахи, збуджений стан, нервозність;

- маячні думки, галюцинації, онейроїдний стан, сплутаність свідомості, психозоподібні симптоми;

- психічна загальмованість, легка збудливість;

- ейфорія, дратівливість;       

- антероградна амнезія;

- сугестивність (навіюваність).

Ці симптоми можуть супроводжуватися наступними розладами, які є потенційно шкідливими для пацієнта або інших осіб:

- аномальна поведінка;

- аутоагресія або агресія стосовно інших осіб, особливо якщо члени родини або друзі намагаються завадити пацієнту робити те, що він бажає;

- автоматична поведінка з подальшою амнезією.

Поява цих симптомів вимагає припинення лікування.

Психотичні зміни поведінки частіше виникають у пацієнтів з агресивною поведінкою та незвичайними реакціями на седативні препарати, бензодіазепіни, вживання алкоголю та включають також деперсоналізацію, неспокій, гнів.

Препарат впливає на когнітивні функції, а саме–на розумову діяльність, концентрацію уваги.

Ризик цих ускладнень більш виражений у пацієнтів з церебральними порушеннями.

Деякі пацієнти можуть відчувати неспокій, тривожність у денний час.

Сомнамбулізм і пов’язана з ним поведінка. У пацієнтів, які отримують лікування зопіклоном, спостерігалися епізоди комплексної поведінки (коли пацієнт застосовував снодійно-седативний препарат і повністю не прокинувся), такі як: керування транспортом уві сні, приготування та прийом їжі, телефонні дзвінки − дії яких він не пам’ятав. Хоча порушення поведінки, пов’язані із сомнамбулізмом, можуть виникати при монотерапії зопіклоном у терапевтичних дозах, одночасне вживання алкоголю та прийом інших засобів, які пригнічують центральну нервову систему, підвищує ризик виникнення такої поведінки так само як і застосування зопіклону в дозах, що перевищують максимальну рекомендовану дозу.

Пацієнтам, у яких розвинулися розлади, пов’язані із сомнамбулізмом, рекомендується припинити застосування зопіклону, оскільки це може бути небезпечно для самих хворих та їх оточення (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та розділ «Побічні реакції»).

Ризик кумуляції препарату. Бензодіазепіни та їх похідні (так само, як і будь-який інший препарат) залишаються в організмі впродовж часу, що дорівнює приблизно 5 періодам напіввиведення (див. розділ «Фармакокінетика»).

У пацієнтів літнього віку та хворих з порушеннями функції печінки період напіввиведення може бути значно довшим.

Після застосування повторних доз зопіклон або його метаболіти досягають стаціонарного стану набагато пізніше та при більш високому рівні.

Ефективність та безпеку засобу можна оцінювати тільки у випадку досягнення стаціонарного стану.

Може бути необхідна корекція дози (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Під час клінічних досліджень у пацієнтів з нирковою недостатністю кумуляції зопіклону не спостерігалося (див. розділ «Фармакокінетика»).

Пацієнти літнього віку. Слід виявляти обережність при лікуванні бензодіазепінами або спорідненими з ними препаратами пацієнтів літнього віку через підвищений ризик виникнення поведінкових розладів та ризик розвитку седативного та/або міорелаксантного ефектів, що може стати причиною падінь, які часто мають серйозні наслідки для цієї категорії хворих.

Запобіжні заходи при застосуванні. Рекомендується дотримуватися особливої обережності при призначенні пацієнтам, які мають в анамнезі алкоголізм чи інші види залежності від лікарських засобів або інших речовин (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобамита інші види взаємодій»).

Перед призначенням снодійного засобу в усіх випадках безсоння вимагається проведеннявсебічної оцінки та усунення першопричин його виникнення.

Безсоння може бути ознакою фізичного або психічного розладу. У разі, якщо після короткого періоду лікування, безсоння зберігається або загострюється, клінічний діагноз слід оцінити повторно.

Тривалість лікування. Тривалість лікування пацієнта повинна бути встановлена чітко за показаннями, залежно від наявного у нього виду безсоння (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Депресія – великий депресивний епізод. Оскільки безсоння може бути симптомом депресії, то депресію потрібно лікувати. Якщо безсоння зберігається, клінічний діагноз слід оцінити повторно.

У пацієнтів з великим депресивним епізодом бензодіазепіни та споріднені з ними препарати не слід призначати у вигляді монотерапії, оскільки вони не лікують депресію, а тому вона продовжуватиме розвиватися далі, супроводжуючись незмінним або підвищеним ризиком суїциду.

Оскільки у таких пацієнтів може існувати ризик суїциду, то з метою зведення до мінімуму ризику умисного передозування у їх розпорядженні повинна знаходитися найменша кількість таблеток зопіклону.

Поступове зниження дози. Пацієнтам потрібно чітко пояснити, як поступово припинити процес лікування.

Окрім необхідності поступового зниження дозування, пацієнтів також потрібно попередити про ризик виникнення рикошетного безсоння, щоб звести до мінімуму розвиток будь-якого безсоння, яке може виникнути через симптоми, спричинені припиненням лікування, навіть поступовим.

Пацієнти повинні бути поінформовані про можливий дискомфорт під час періоду поступового припинення лікування.

Дихальна недостатність. Призначаючи бензодіазепіни та споріднені до них препарати пацієнтам з дихальною недостатністю, слід пам’ятати про їхню пригнічувальну дію на дихальний центр (особливо тому, що тривожність і неспокій можуть бути попереджувальними ознаками дихальної декомпенсації, яка вимагає переведення хворого до відділення інтенсивної терапії).

Пацієнти літнього віку з порушенням функції нирок. Хоча після тривалого застосування не було виявлено кумуляції зопіклону, цій групі пацієнтів рекомендується призначати половину звичайної рекомендованої дози як застережний захід (див. розділ «Спосіб застосуваннята дози» та розділ «Особливості застосування»).

Слід бути обережними при призначенні препарату пацієнтам з депресіями.

Не рекомендується призначати хворим із тяжким порушенням функції нирок та енцефалопатією.

Не рекомендується призначати препарат на початковому етапі лікування психозів.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Дослідження на тваринах показали відсутність тератогенного впливу зопіклону. Клінічних даних щодо впливу цього лікарського засобу на організм матері і плода у період вагітності наразі недостатньо. За аналогією зі спорідненими продуктами (бензодіазепіни):

- може спостерігатися зменшення рухової активності та зміна частоти серцевих скорочень у плода при застосуванні високих доз зопіклону у ІІ та/або ІІІ триместрі вагітності;

- при застосуванні бензодіазепінів наприкінці вагітності, навіть у низьких дозах, у новонароджених спостерігалися ознаки абсорбції препарату, такі як аксіальна гіпотонія та порушення смоктання, і, як наслідок, − недостатнє набирання маси тіла. Ці ознаки є оборотними, але можуть зберігатися від 1 до 3 тижнів, залежно від періоду напіввиведення призначеного бензодіазепіну. При застосуванні високих доз у новонароджених може спостерігатися оборотне пригнічення дихання або апное та гіпотермія. Крім того, в новонароджених може розвинутися синдром відміни, навіть у разі відсутності ознак абсорбції препарату. Він характеризується, зокрема, такими симптомами у новонароджених як надмірна збудливість, психомоторне збудження та тремор, що спостерігаються через певний час після народження. Час їх появи залежить від періоду напіввиведення лікарського засобу і може збільшувати тривалість напіввиведення.

З огляду на ці дані, у період вагітності, незалежно від триместру, застосування зопіклонуне рекомендується.

Якщо ж існує необхідність розпочати лікування зопіклоном у період вагітності, необхідно уникати призначення високих доз та пам’ятати про згадані вище ефекти, спостерігаючи за новонародженим.

Період годування груддю. У період годування груддю зопіклон застосовувати не рекомендується.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Слід утримуватись від керування транспортними засобами та роботи з іншими механізмами. Пацієнтів, які керують транспортними засобами та працюють з механізмами, слід попередити про ризик виникнення сонливості.

Комбіноване застосування зопіклону з іншими седативними засобами не рекомендовано і його слід враховувати при керуванні транспортним засобом або роботі з іншими механізмами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Ризик погіршення уваги ще більше зростає, якщо тривалість сну є недостатньою.

 

Спосіб застосування та дози.

Для перорального застосування.

Дозування. Лікування завжди слід розпочинати з найнижчої ефективної дози, не можна перевищувати максимальну дозу. Препарат слід застосовувати у ліжку безпосередньо перед сном!

Доза препарату 3, 75 мг призначена спеціально для людей літнього віку понад 65 років та осіб, які належать до груп особливого ризику.

Звичайні дози:

-  дорослі пацієнти віком до 65 років:  призначати по 7, 5 мг на добу, тобто 1 таблетку;

пацієнти літнього віку віком від 65 років:  3, 75 мг (½ таблетки) на добу. Дозу 7, 5 мг можна застосовувати тільки у виняткових випадках;

-пацієнти з порушенням функції нирок: лікування рекомендовано розпочинати з дози, що становить 3, 75 мг;

-пацієнти з порушенням функцій печінки або з хронічною дихальною недостатністю:   рекомендована доза 3, 75 мг на добу (див. розділ «Фармакокінетика»);

пацієнти з порушенням функції нирок: лікування потрібно розпочинати з дози 3, 75 мг на добу (див. розділ «Фармакокінетика»).

В усіх випадках добова доза препарату СомнолÒ не має перевищувати 7, 5 мг.

Тривалість лікування.  Лікування повинно бути по можливості  коротким і не перевищувати        4 тижнів, включаючи період поступового припинення лікування (див. розділ «Особливості застосування»).

Ситуативне безсоння − 2-5 діб; тимчасове безсоння − 2-3 тижні.

У деяких випадках може виникнути необхідність збільшити тривалість лікування. Тривале лікування призначати після консультації зі спеціалістом.

 

Діти. Застосовувати препарат СомнолÒ дітям не досліджували, тому він не рекомендований для цієї групи пацієнтів.

 

 

 

Передозування.  

Передозування може загрожувати життю, особливо у разі одночасного передозування декількома депресантами ЦНС (включаючи алкоголь).

Симптоми. При передозуванні зопіклономголовним чином розвивається пригнічення ЦНС, при якому спостерігається комплекс симптомів від сонливості до коми. Легке передозування може супроводжуватися сплутаністю свідомості та млявістю. Однак при сумісному застосуванні зопіклону з алкоголем або іншими засобами, які мають пригнічувальну дію на ЦНС, передозування може бути тяжким та небезпечним для життя пацієнта (атаксія, м’язова гіпотонія, артеріальна гіпотензія, метгемоглобінемія, пригнічення дихання, іноді – летальний наслідок). Іншими факторами ризику, які можуть посилити симптоми передозування, є супутні захворювання.

Лікування. Якщо пероральне передозування відбулося раніше, ніж годину тому, у хворого можна спричинити блювання; в інших випадках слід проводити промивання шлунка. Після цього може бути корисним введення активованого вугілля, щоб зменшити абсорбцію препарату.

Рекомендується ретельне спостереження за серцевою та дихальною функціями у спеціалізованому відділенні.

При лікуванні передозування гемодіаліз не є доцільним, оскільки зопіклон має великий об’єм розподілу.

Для діагностики та/або лікування випадкового чи зумисного передозування бензодіазепінів може бути корисним введення флумазенілу. Флумазеніл має вплив, протилежний дії бензодіазепінів, тому може спричинити появу неврологічних розладів (збудження, неспокій, судоми та емоціональна лабільність), особливо у хворих на епілепсію.

 

Побічні реакції.

Побічні ефекти залежать від дози та індивідуальної чутливості пацієнта.

Найчастіший побічний ефект – гіркий або металічний присмак у роті. Інші можливі побічні ефекти класифіковані відповідно за групами систем органів.

З боку нервової системи: антероградна амнезія, яка може виникати при застосуванні терапевтичних доз (ризик зростає пропорційно до дози); поведінкові розлади та розлади мовлення; змінена свідомість, дратівливість, маячня, агресивність, неспокійна поведінка, сомнамбулізм; фізична та психологічна залежність, навіть при застосуванні терапевтичних доз, із симптомами відміни або рикошетним безсонням після припинення лікування; відчуття сп’яніння, головний біль, ейфорія, тремор, парестезії, розлади мовлення, м’язові спазми, запаморочення, порушення координації, депресивні настрої; у виняткових випадках – атаксія; сплутаність свідомості, галюцинації, зниження уваги, сонливість (особливо у пацієнтів літнього віку), безсоння, нічні жахи, ажитація, напруження; зміна статевого потягу (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку серцево-судинної системи: серцебиття.

З боку шкіри: висипання на шкірі, свербіж, які можуть бути симптомами гіперчутливості, пітливість, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз/синдром Лайєлла, мультиформна еритема. Необхідно припинити застосування препарату в разі виникнення цих симптомів.

Системні ефекти: м’язова гіпотонія, астенія, озноб, втома, пітливість.

З боку імунної системи: кропив’янка, ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції.

З боку органів зору: диплопія, амбліопія.

З боку дихальної системи: диспное, задишка.

З боку шлунково-кишкового тракту: шлунково-кишкові розлади (обкладений язик, неприємний запах із рота, диспепсія, нудота, сухість у роті, блювання, діарея, запор, анорексія або підвищений апетит).

Відхилення від норми результатів лабораторних тестів: підвищення рівня трансаміназ та/або лужної фосфатази, що у поодиноких випадках може спричинити клінічну картину пошкодження печінки.

Обмін речовин: зменшення маси тіла.

З боку скелетно-м’язової системи:  важкість у кінцівках, м’язова слабкість.

У пацієнтів літнього віку частіше виникають серцебиття, блювання, анорексія, сіалорея, збудження, неспокій та тремор.

Постмаркетингові дослідження: гнів, порушення поведінки, пов’язані з амнезією.

Симптоми синдрому відміни різні та включають рикошетне безсоння, м’язовий біль, тривожність, тремор, підвищену пітливість, ажитацію, сплутаність свідомості, головний біль, серцебиття, тахікардію, делірій, нічні жахи, роздратованість. В тяжких випадках можуть виникнути такі симптоми: дереалізація, деперсоналізація, гіперакузія, оніміння та поколювання у кінцівках, підвищена чутливість до світла, шуму і фізичного контакту, галюцинації.

Можуть виникнути судоми.

 

Термін придатності.

3 роки.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

 

Умови зберігання.

Зберігати в сухому, захищеному від світла місціпри температурі не вище 25°C.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

 

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері; по 1 або 2 блістери у картонній пачці.

 

Категорія відпуску.

За рецептом.

 

Виробник.

АТ «Гріндекс».

 

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Вул. Крустпілс, 53, Рига, LV-1057, Латвія.

Тел. /факс: +371 67083205 / +371 67083505

Ел. пошта:

[email protected] lv

.