ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського захворювання

НЕБІАР ^® ПЛЮС

(НЕБІАР ПЛЮС)

Склад:

діюча речовина: небіволол, гідрохлортіазид;

1 таблетка містить: небівололу (у формі небівололу гідрохлориду) — 5 мг; гідрохлортіазиду — 12,5 мг;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; крохмаль кукурудзяний; кислота лимонна, моногідрат; гіпромелоза (Е 15); полісорбат 80; целюлоза мікрокристалічна (РН 102); кремнію діоксид колоїдний безводний; магнію стеарат;

c суміш для покриття: Opadry ^® White 03A580004 (містить гіпромелозу (Е 464), діоксид титану (Е 171), поліетиленгліколь (макроголу) стеарат; целюлозу мікрокристалічну [Е 460(i)]).

Лікарська форма. Таблетки, закриті плівковою плівкою .

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті плівковою рослиною, білого чи майже білого кольору, круглої форми, з двоопуклою поверхнею, з логотипом «515» з одного боку і ризиком — з другого.

Фармакотерапевтична група. Селективні блокатори бета- адренорецепторів із тіазидними діуретиками .

Код АТХ C07B B12.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Небіар ^® Плюс 5/12,5 є комбінацією небівололу, селективного антагоніста бета-рецепторів, та гідрохлортіазиду, тіазидного діуретика . Комбінація цих інгредієнтів має адитивний антигіпертензивний ефект та знижує кров'яний тиск більшою мірою, ніж окремі компоненти.

Небіволол являє собою рацемат, який складається з двох енантіомерів : SRRR-небівололу (D‑небіволол) та RSSS-небівололу (L-небіволол). Він поєднує дві фармакологічні властивості:

– завдяки D- енантіомеру небіволол є конкурентним і селективним блокатором β ₁ ‑адренорецепторів;

– завдяки L- енантіомеру він має м’які вазодилататорні властивості внаслідок метаболічної взаємодії з L-аргініном/оксидом азоту (NO).

При одноразовому і повторному виробництві небіво знижується частота серцевих скорочень у стані спокою і при навантаженні як у користуванні з нормальним артеріальним тиском, так і в цьому місці з артеріально гіпертензією. Антигіпертензивний ефект при тривалому лікуванні зберігається.

У терапевтичних дозах α-адренергічний антагонізм не виконується. поточного та тривалого лікування небівололом у хворих з артеріальною гіпертензією знижується системний судинний опір. зниження частоти серцевих скорочень, зменшення серцевого викиду в стані спокою та при навантаженні обмежене через збільшення ударного об'єму. Клінічне значення цієї гемодинамічної різниці з іншими блокаторами β- адренорецепторів ще недостатньо вивчене.

У їх хворих із артеріальною гіпертензією небіволол припиняє реакцію судин на ацетилхолін, опосередковану монооксидом азоту; у результаті дисфункції ендотелію ця реакція знижена.

В експериментах in vitro та in vivo на тваринах показано, що небівололу не притаманна симпатоміметична активність.

В експериментах in vitro та in vivo на тваринах показано, що при фармакологічних дозах небіволол не має мембраностабілізувальної активності.

У здорових добровольців небіволол не виявляє суттєвого впливу на здатність переносити максимальні фізичні навантаження або на витривалість.

Доступні доклінічні та клінічні дані щодо хворих на гіпертонію не свідчать про негативний вплив небівололу на еректильну функцію.

Гідрохлортіазид є тіазидним діуретиком . Тіазиди впливають на ниркові тубулярні механізми реабсорбції електролітів, одночасно підвищуючи виведення натрію та хлориду в приблизно рівних кількостях. Діуретична дія гідрохлортіазиду знижує об'єм плазми, забезпечує активність реніну плазми і секрецію альдостерону з подальшим зростанням втрати калію та бікарбонату з сечею і зниженням рівня калію в сироватці. При повторному гідрохлортіазиді діурез виникає приблизно через 2 роки, а пік ефект досягається приблизно через 4 роки після прийому препарату, потім як дія триває протягом 6–12 годин.

Фармакокінетика.

Сумісне введення небівололу та гідрохлортіазиду не впливає на біодоступність кожного з активних речовин. Комбінована таблетка біоеквівалентна сумісному виробництву окремих компонентів.

Небіволол

Всмоктування. Після перорального прийому відбувається швидке всмоктування обох енантіомерів небівололу. Наявність їжі в шлунково-кишковому тракті не впливає на всмоктування небівололу при пероральному застосуванні.

Біодоступність перорально введеного небівололу становить середнього 12 % у забезпеченні зі швидким метаболізмом та є майже повною у забезпеченні з повним метаболізмом. У рівноважному стані та при однаковому рівні доза пікової концентрації в плазмі незмінного небівололу приблизно в 23 рази досягається з повним метаболізмом, ніж збільшується зі швидким метаболізмом. Виходячи з різниці швидкості метаболізації , дозу препарату потрібно призначати залежно від індивідуальних потреб пацієнта; пацієнти з вільною метаболізацією потребують нижчих доз.

Концентрація в плазмі становить від 1 до 30 мг небівололу, пропорційна доза. Вік людини на фармакокінетику небівололу не впливає.

Розподіл. У плазмі обидва енантіомери небівололу зв'язуються переважно з альбуміном. Зв'язування з білком становить 98,1% для SRRR-небівололу та 97,9% для RSSS-небівололу.

Біотрансформація . Небіволол метаболізується значною мірою, частково — до активних гідроксиметаболітів . Небіволол метаболізується шляхом аліциклічного та ароматичного гідроксилювання , N- деалкілування та глюкуронідації ; крім того, емоційний глюкуроніди гідроксиметаболітів . Метаболізм небіволу через ароматне гідроксилювання залежить відгенетичного окислювальногополіморфізму CYP2D6.

Виведення. У разі швидкого метаболізму період напіввиведення енантіомерів небівололу становить приблизно 10 годин. У результаті із вільним метаболізмом він у 3–5 разів триваліший. У вас є швидкий рівень метаболізму в плазмі RSSS- енантіомерів, що вище, ніж для SRRR- енантіомерів . У цьому випадку з повним метаболізмом ця різниця збільшується. У разі швидкого метаболізму в період напіввиведення ксигідрометаболітів обох енантіомерів становить середньому 24 роки, а у вас із вільним метаболізмом — подовжується майже вдвічі.

Рівневі рівні небівололу в плазмі при забезпеченні швидкого метаболізму досягаються через 24 роки, гідроксиметаболітів — через кілька днів.

Через тиждень після введення 38 % доз виводиться із сечею, 48 % — з калом. Виведення незмінного небіволу становить із сечею менше 0,5 % від дози.

Гідрохлортіазид

Всмоктування.

Гідрохлортіазид добре всмоктується після перорального введення (від 65 до 75 %). Концентрації в плазмі лінійно залежать від введеної дози. Всмоктування гідрохлортіазиду залежить від часу проходження через кишечник: розростається, коли кишкового транзиту повний, наприклад при застосуванні з їжею. При відстеженні рівня в плазмі протягом не менше 24 годин з періодом напіввиведення з плазми змінювався від 5,6 до 14,8 років, а пікові концентрації в плазмі досягалися протягом 1–5 годин після прийому препарату.

Розподіл.

Гідрохлортіазид зв'язується з білком у плазмі на 68 %, та його реальний об'єм розподілу становить 0,83–1,14 л/кг. Гідрохлортіазид проходить крізь плаценту, але не крізь гематоенцефалічний бар'єр.

Біотрансформація .

Метаболізм гідрохлортіазиду дуже низький. Практично весь гідрохлортіазид виводиться із сечею у незмінному стані.

Виведення.

Гідрохлортіазид виводиться переважно нирками. Через 3–6 годин після перорального застосування більше 95 % гідрохлортіазиду виявляється в сечі в незмінному стані. У результаті ніркової недостатності концентрація гідрохлортіазиду підвищена, а період напіввиведення продовжується.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування есенціальної гіпертензії.

Протипоказання.

– підвищена чутливість до діючих речовин або до інших компонентів лікарського захворювання;

– підвищена чутливість до інших речовин – похідних сульфонаміду (оскільки гідрохлортіазиду є похідною речовиною сульфонаміду );

– недостатність захворювання або порушення функції захворювання;

– анурія, важка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв);

– гостра серцева недостатність, кардіогенний шок або епізоди декомпенсації серцевої недостатності, які вимагають внутрішньовенного введення діючих речовин із позитивним інотропним ефектом;

– синдром синусового вузла, в тому числі синоатріальна блокада;

– атріовентрикулярна блокада другого та третього ступеня (без імплантованого водійського ритму);

– брадикардія (до початку лікування частоти серцевих скорочень менше 60 уд /хв);

– артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт . ст.);

– важкі порушення периферичного кровообігу;

– бронхоспазм та бронхіальна астма в анамнезі;

– нелікована феохромоцитома;

– метаболічний ацидоз;

– резистентна гіпокаліємія, гіперкальціємія , гіпонатріємія та симптоматична гіперурикемія.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Фармакодинамічні взаємодії

Небіволол

Нижчезазначені взаємодії стосуються в цілому антагоністів бета-адренергічних рецепторів.

Комбінації, що не рекомендуються

Антиаритмічні препарати I класу ( гуїнідин , гідрогуїнідин , сибензолін , флекаїнідин , дизопірамід , лідокаїн, мексилетин , пропафенон ). Може посилювати вплив на час атріовентрикулярної провідності та посилювати негативний інотропний ефект.

Блокатори кальцієвих каналів типу верапамілу / дилтіазему . Негативний вплив на скоротність та атріовентрикулярну провідність. Внутрішнє введення верапамілу пацієнтам, які з числа β-блокаторів можуть призвести до важкої гіпотензії та атріовентрикулярної блокади.

Антигіпертензивні засоби центральної дії ( клонідин , гуанфацин , моксонідин , метилдопа , рилменідин ). Одночасне застосування антигіпертензивних засобів центральної дії може погіршити серцеву недостатність через зниження центрального симпатичного тонусу (зменшення частоти серцевих скорочень та серцевого викиду, вазодилатація ). Раптова відміна, особливо перед застосуванням бета-блокаторів, завершує ризик «рикошетної» гіпертензії.

Комбінації, які слід виконувати з обережністю

Антиаритмічні препарати III класу ( аміодарон ). Може потенціювати вплив на час атріовентрикулярної провідності.

Анестетики — літні галогени. Одночасне застосування бета-блокаторів та анестетиків може послабити рефлекторну тахікардію та підвищити ризик артеріальної гіпотензії. Слід уникати раптової відміни лікування бета-блокаторами. Необхідно поінформувати анестезіолога, якщо пацієнту продукт Небіар ^® Плюс.

Інсулін та пероральні антидіабетичні препарати . Хоча небіволол не впливає на рівень глюкози, одночасне застосування може замаскувати певні симптоми гіпоглікемії (часте серцебиття, тахікардія).

Взаємодії, які слід втратили

Глікозиди дигіталісу. Одночасне застосування може збільшити час атріовентрикулярної провідності. У клінічних випробуваннях небіололу не встановлено жодних проявів взаємодії. Небіволол не впливає на кінетику дигоксину.

Антагоністи кальцію дигідропіридинового типу ( амлодипін , фелодипін , лацидипін , ніфедипін , нікардипін , німодипін , нітрендипін ). Одночасне застосування ризику артеріальної гіпотензії; не можна виключити ризик подальшого зниження насосної функції шлуночків у разі серцевої недостатності.

Антипсихотичні засоби, антидепресанти (трициклічні засоби, барбітурати та фенотіазини ). Одночасне застосування може підвищити гіпотензивний ефект бета-блокаторів (адитивний ефект).

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ). Не впливають на антигіпертензивну дію небівололу.

Симпатоміметичні засоби. Одночасне застосування може протидіяти ефекту бета-блокаторів. Бета-адренергічні агенти можуть призводити до нерезистентної альфа-адренергічної активності симпатоміметичних агентів як із альфа-, так і з бета-адренергічними ефектами (ризик артеріальної гіпертензії, серйозної брадикардії та серцевої блокади).

Гідрохлортіазид

Одночасне застосування не використовуєте

Літій. Тіазиди зменшують нирковий кліренс літію, таким чином, при одночасному компонуванні з гідрохлортіазидом ризик токсичності літію зростає . Тому застосування лікарського препарату Небіар ^® Плюс у комбінації з літієм не конкурує. Якщо застосування такої комбінації визнано необхідним, використовуйте ретельний моніторинг рівня літію у сироватці.

Медичні препарати, що впливають на рівень калію. Властивий хлортіазид – ефект зниження вмісту калію може посилитися при сумісному спотворенні інших медичних лікарських засобів, з якими пов’язана втрата калію та гіпокаліємії (наприклад, інші калійуретичні діуретики, проносні засоби, кортикостероїди, адренокортикотропний гормон (АКТГ), амфотерицин , карбеноксолон , пеніцилін G. або похідні саліцилової кислоти). Тому таке сумісне застосування не шкода.

Сумісне застосування потребує обережності

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ). НПЗЗ (наприклад, ацетилсаліцилова кислота (> 3 г/день), інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ) можуть зменшити антигіпертензивний ефект тіазидних діуретиків.

Coli кальцію. Тіазидні діуретики можуть підвищити рівень сироватки кальцію через зниження екскреції. Якщо необхідно призначити кальцієві добавки, слід контролювати рівень кальцію в сироватці та коригувати його відповідним чином.

Глікозиди дигіталісу. Гіпокаліємія або гіпомагніємія, обумовлені тіазидами , можуть сприяти появі серцевої аритмії, викликаної дигіталісом.

Медичні препарати, на які впливають зміни вмісту калію в сироватці крові. Рекомендований моніторинг сироваткового калію та ЕКГ, коли Небіар ^® Плюс 5/12,5 також з медичними препаратами, які впливають на зміну вмісту калію в сироватці крові (наприклад, глікозиди дигіталісу та антиаритмічні препарати), та з медичними препаратами, що викликають torsades de pointes (шлуночкова тахікардія) (включно з деякими антиаритмічними препаратами), після гіпокаліємії є факторомризику розвитку torsades de pointes (шлуночкова тахікардія):

– антиаритмічні препарати Іа класу (наприклад , гуїнідин , гідро , дизопірамід );

– антиаритмічні препарати III класу (наприклад , аміодарон , соталол , дофетилід , ібутилід );

– деякі антипсихотичні засоби (наприклад тіоридазин , хлорпромазин , левомепромазин , трифторперазин , ціамемазин , сульпірид , сультоприд , амісульприд , тіаприд , пімоїд , галоперидол , дроперидол );

– інші, наприклад: бепридил , цизаприд , дифеманіл , еритроміцин внутрішньовенно, галофантрин , мізоластин , пентамідин , спарфлоксацин , терфенадин , вінкамін внутрішньовенно.

Недеполяризувальні релаксанти скелетних м'язів ( наприклад тубокурарин ). Гідрохлортіазид може посилювати ефект недеполяризувальних релаксантів скелетних м'язів.

Антидіабетичні медичні препарати (пероральні препарати та інсулін). Лікування тіазидом може впливати на толерантність до глюкози. Може бути потрібна корекція дозування антидіабетичного препарату.

метформін . Метформін слід замінити із обережністю через ризик лактоацидозу у зв'язку з можливим ураженням нірок, пов'язаним із застосуванням гідрохлортіазиду.

Бета-блокатори та діазоксид . Тіазиди можуть посилити гіперглікемічну дію бета-блокаторів, відмінних від небівололу та діазоксиду .

Пресорні аміни (наприклад, норадреналін ). Ефект пресорних амінів може зменшуватися.

Лікарські засоби, що застосовуються для лікування подагри (пробенецид, сульфінпіразон , алопуринол ). Може бути необхідна корекція дози медичних препаратів, що знижують рівень сечової кислоти, після чого гідрохлортіазид може підвищити рівень сечової кислоти в сироватці крові. Може знадобитися підвищення дози пробенециду або сульфінпіразону . Сумісне застосування тіазиду може посилити реакцію підвищеної чутливості до алопуринолу .

Амантадин . Тіазиди підвищують ризик побічних ефектів, що викликані амантадином .

Саліцилати. У разі застосування Високі дози саліцилатів гідрохлортіазиду можуть посилити їх токсичний вплив на центральну нервову систему.

Циклоспорин. Сумісне лікування із циклоспорином викликає ризик гіперурикемії та ускладнення типу подагри.

Йодовмісні контрастні речовини. У разі дегідратації, викликаної діуретиком , існує підвищений ризик гострої нервової недостатності, особливо при високих дозах препаратів йоду. Перед застосуванням необхідно провести регідратацію пацієнта.

Потенційні взаємодії, що обумовлені як небівололом , гідро так іхлортіазидом

Інші антигіпертензивні препарати. При сумісному застосуванні з іншими антигіпертензивними препаратами можуть виникати адитивні гіпотензивні ефекти або потенціювання їх дії.

Антипсихотичні засоби, трициклічні антидепресанти, барбітурати, наркотичні препарати та алкоголь . Сумісне застосування препарату Небіар ^® Плюс 5/12,5 із цими лікарськими засобами може підсилити гіпотензивний ефект та/або призвести до постуральної гіпотензії.

Фармакокінетичні взаємодії.

Небіволол

Через метаболізм небівололу залучений ізофермент CYP2D6, сумісне застосування з речовинами, що інгібують цей фермент, зокрема з пароксетином, флуоксетином , тіоридазином та хінідином , може призвести до підвищення рівня небівололу в плазмі при підвищеному ризику різкої брадикардії та побічних ефектів.

Одночасне застосування циметидину на рівні небівололу в плазмі без зміни клінічного ефекту. Сумісне застосування ранітидину не впливає на фармакокінетику небівололу. Якщо Небіар ^® Плюс 5/12,5 приймають із їжею, а антацид — між прийомами їжі, можна призначати обидва препарати.

Комбінування небівололу з нікардипіном на рівні обох препаратів у плазмі без зміни клінічного ефекту. Сумісне застосування алкоголю, фуросеміду або хлортіазиду не впливає на фармакокінетику небівололу. Небіволол не впливає на фармакокінетику та фармакодинаміку варфарину.

Гідрохлортіазид

Всмоктування гідрохлортіазиду руйнується в присутності аніонних іонообмінних смол (наприклад смоли холестираміну та колестиполу ).

Цитотоксичні агенти. При сумісному застосуванні гідрохлортіазиду та цитотоксичних агентів (наприклад, циклофосфаміду , фторурацилу , метотрексату) слід очікувати підвищення токсичності щодо кісткового мозку (зокрема розвитку гранулоцитопенії ).

Особливості застосування.

Небіволол

Нижченаведені застереження стосуються в цілому бета- адреноблокаторів .

Анестезія. Продовження бета-блокади знижує ризик аритмії при вступному наркозі та інтубації. Якщо при підготовці до операції припиняють бета-блокаду, застосування бета- адреноблокатора слід відмінити щонайменше за 24 роки до цього.

Слідкуйте за обережністю при застосуванні деяких анестетиків , що викликають депресію міокарда.

Пацієнта можна захистити від вагусних реакцій шляхом внутрішньовенного введення атропіну.

Церцево -судинні порушення. У цілому бета- адреноблокатори не повинні компенсуватидопомогу із нелікованою застійною серцевою недостатністю, якщо тільки їх стан не було стабілізовано.

Пацієнтам із серцевою недостатністю лікування бета-адреноблокаторами слід припіняти, тобто протягом 1–2 тижнів. За потреби одночасно потрібно розпочати замісну терапію, щоб запобігти загострення стенокардії.

Антагоністи бета-адренергічних рецепторів можуть викликати брадикардію — якщо частота пульсу пада менше 50–55 уд /хв у спокійній та/або у пацієнта присутні симптоми, що викликають брадикардію, доза зменшиться.

Антагоністи бета-адренергічних рецепторів забезпечують обережність:

– пацієнтам із порушенням периферичного кровообігу (хвороба Рейно або синдром переміжної кульгавості), після чого може виникнути загострення цих порушень;

– пацієнтам із атріовентрикулярною (АВ) блокадою першого ступеня — через негативний вплив бета-блокаторів на час АВ-провідності;

– пацієнтам зі стенокардією Принцметала — через спазм коронарних артерій, який викликає актив альфа-рецепторів на фоні блокади бета-рецепторів: бета- адреноблокатори можуть підвищити кількість і тривалість нападів стенокардії.

У цілому не застосовується комбінація небіволу з блокаторами кальцієвих каналів типу верапамілу та дилтіазему з антиаритмічними препаратами І класу та з антигіпертензивними засобами центральної дії.

Метаболічні /ендокринні порушення . Небіволол не впливає на рівень глюкози у діабетиків. Проте під час лікування необхідна обережність, після небіволу можна маскувати симптоми гіпоглікемії (тахікардія, часте серцебиття).

Бета-адреноблокатори можуть маскувати симптоми тахікардії при гіпертиреоїдизмі . Раптова відміна препарату може підсилювати симптоми.

Респіраторні порушення. Пацієнтам із хронічними обструктивними легеневими порушеннями антагоністів бета-адренергічних рецепторів слід відзначити обережність, після обструкції дихальних шляхів може бути загострено.

Інші. Пацієнти з псоріазом в анамнезі повинні мати наслідки антагоністів бета-адренергічних рецепторів тільки після остаточної оцінки доцільності.

Антагоністи бета-адренергічних рецепторів можуть посилювати чутливість до алергенів та серйозність анафілактичних реакцій.

Гідрохлортіазид

Ниркові порушення. Максимальний ефект від застосування тіазидних діуретиків можна очікувати тільки при порушенні функції нірок. У випадку з нірковою дисфункцією тіазиди можуть підсилювати азотемію. У разі порушення функції нірок можуть розвинутися кумулятивні ефекти активної речовини. Для очевидного прогресування порушених функцій нірок, що проявляються при зростанні небілкового азоту, необхідна ретельна переоцінка терапії щодо відміни діуретиків .

Метаболічні та ендокринні ефекти. Терапія тіазидами може порушити толерантність до глюкози. Може бути потрібне регулювання дози інсуліну або пероральних гіпоглікемічних препаратів. при лікуванні тіазидом може проявитися латентний цукровий діабет.

Із застосуванням терапії лікування тіазидними діуретиками пов'язане рівня холестерину тагліцеридів . Терапія тіазидами в деяких випадках може посилити гіперурикемію та/або подагру.

Порушення балансу електролітів. У будь-якого пацієнта, який отримує терапію діуретиками , слід із відповідною періодичністю підтримувати рівень електролітів у сироватці крові.

Тіазиди, разом з гідрохлортіазидом , можуть порушити баланс рідини або електролітів (гіпокаліємія, гіпонатріємія та гіпохлоремічний алкалоз). Ознаками порушення балансу рідини або електролітів є сухість у роті, спрага, слабкість, летаргія, запаморочення, збудження, біль або судоми м'язів, м'язова втома, артеріальна гіпотензія, олігурія , тахікардія та шлунково-кишкові порушення, такі як нудота або блювання. . . . .

Ризик гіпокаліємії найбільший у забезпеченні із цирозом хвороби, у забезпеченні швидким діурезом, у разі неадекватного перорального надходження електролітів та у забезпеченні, що підтримує одночасну терапію кортикостероїдами або АКТГ. Особливо високий ризик гіпокаліємії існує в разі синдрому подовження інтервалу QT, уродженого або ятрогенного. Гіпокаліємія працює кардіотоксичність глікозидів дигіталісу та ризик серцевої аритмії. Для ризику цієї гіпокаліємії показаний найбільший контроль рівня калію в плазмі крові, починаючи через тиждень після початку терапії.

За спекотної погоди у недоліків, хворих до крові, може виникати слабка гіпонатріємія. Дефіцит хлору є слабким і не потребує лікування.

Тіазиди можуть зменшити виведення кальцію із сечею та можуть викликати швидке слабке підвищення рівня кальцію в сироватці крові для сильного порушення метаболізму кальцію. Значна гіперкальціємія може бути проявом прихованого гіперпаратиреоїдизму . Перед проведенням аналізу паратиреоїдної функції застосування тіазидів слід припинити.

Показано, що тіазиди підвищують виведення магнію із сечею, що може призвести до гіпомагніємії.

Червоний вовчак. Повідомлялося, що при застосуванні тіазидів відбувається загострення або активація системного червоного вовчка.

Антидопінговий тест . Гідрохлортіазид, що міститься в цьому лікарському засобі, може спричинити позитивний результат антидопінгового тесту.

Інше . У випадку з алергією або бронхіальною астмою в анамнезі чи без таких можна виникнути реакцію чутливості.

Зрідка при нагріванні тіазидних діуретиків виникли про реакцію фоточутливості. Якщо при наступному лікуванні реакції фоточутливості, залишити терапію. Якщо визнано необхідним повторне лікування, необхідно захистити відповідні поверхні від сонячного або штучного УФ-випромінювання.

Гостра закритокутова глаукома . Гідрохлортіазид, що є сульфонамідом , пов'язували з реакцією ідіосинкразії , що призвела до гострої перехідної міопії та гострої закритокутової глаукоми . Симптомивключаютьу себегострезниженнягостротизоруабопоявуболю в очах. Вонимаютьпевнутечіюпроміжкучасу відкількохгодин до одноготижняпісляпочаткулікування. Нелікованагостразакритокутоваглаукомаможепризвестидостійкоївтратизору.

Насамперед потрібно якомога швидко відмінити гідрохлортіазид .Я хто внутрішньоочний тиск не контролюється , може бути необхідним їм негайне терапевтичне або хірургічне лікування . Фактором ризику розвитку закритокутової глаукоми також є наявність в анамнезі алергії до сульфаніламідів або пеніцилінів.

Йод, зв'язаний з білком. Тіазиди можуть знизити рівень зв'язаного з білком йоду без порушення з боку щитоподібної залози.

Немеланомний рак шкіри.

Результати фармакоепідеміологічних досліджень показали супутній дозозалежний зв'язок між застосуванням гідрохлортіазиду та виникненням базальноклітинової карциноми та плоскоклітинової карциноми. Фотосенсибілізувальна дія гідрохлортіазиду може бути причиною розвитку таких патологій. Пацієнти, які приймають гідрохлортіазид окремо або в комбінації з іншими лікарськими засобами, повинні інформувати про ризик виникнення немеланомного раку шкіри та рекомендувати їм регулярно перевіряти продукт на предмет нових вогнищ, а також змін у вже наявних, та додати про будь-які захворювання шкіри. .

Підзори пошкодження шкіри підлягають гістологічному дослідженню за допомогою біопсії.

Пацієнтам слід рекомендувати обмежити перебування під сонячними променями та УФ‑променями та використовувати належний захист під час перебування під сонячними променями та УФ-променями з мінімізації ризику раку шкіри.

Доцільність застосування гідрохлортіазиду слід також переглядати для користувачів, які мають рак шкіри в анамнезі (розділ «Побічні реакції»).

Допоміжні речовини. Небіар ® Плюс містить лактози моногідрат. лікарський засіб не слід приймати пацієнтам, які мають цю рідкісну спадкову непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або порушення всмоктування глюкози-галактози.

Застосування в цей період або годування дитини.

Застосування при будь-якому

Відсутні достатні дані щодо застосування препарату Небіар ^® Плюс 5/12,5 вагітними жінками. Дослідження на двох тваринах окремих компонентів недостатні для інсталяції компонентів небівололу та гідрохлортіазиду на репродуктивну функцію.

Небіволол

Для виявлення вашої небезпеки небіололу даних про його застосування вагітними жінками недостатньо. Важливо, що небіволол може негативно вплинути на вагітність та плід/новонародженого. В цілому бета-блокатори знижують плацентарну перфузію, з чим пов'язана підтримка зростання, внутрішньоутробна смерть, викидень або передчасні пологи. У плода/новонародженого можуть виникати побічні ефекти (наприклад гіпоглікемія та брадикардія). Якщо лікування бета-блокаторами необхідне, бажано використовувати β ₁ -селективні блокатори адренорецепторів .

Небіволол не слід вагітним без нагальної потреби. Якщо лікування небіволом визнано необхідним, слід контролювати матково-плацентарний кровотік та зростання плоду. У разі загрозливих впливів на перебіг ситуації або плід необхідно альтернативне лікування. Слід проводити ретельний моніторинг стану новонародженого. Симптоми гіпоглікемії та брадикардії в цілому слід очікувати в перші 3 дні.

Гідрохлортіазид

Досвід застосування гідрохлортіазиду вагітним обмежений, особливо щодо застосування в першому триместрі. Дослідження на тваринах є недостатніми.

Гідрохлортіазид проходить через плаценту. Виходячи з механізму фармакологічної дії, його застосування в іншому та третьому триместрах може погіршити фето -плацентарну перфузію та викликати у плода та немовляти такі ефекти, як жовтяниця, порушення балансу електролітів та тромбоцитопенії.

Гідрохлортіазид не слід позбавляти при гестаційній гіпертензії, гестаційній гіпертензії або пізньому токсикозі через ризик зниження об'єму плазми та плацентарної гіпоперфузії без корисного впливу на перебіг хвороби.

Гідрохлортіазид не слід замінити при есенціальній гіпертензії у вагітних, за деякими рідкісними ситуаціями, коли не можна використовувати інше лікування.

Застосування при лактації

Невідомо, чи пропускає небіволол у грудне молоко людини. Дослідження у тварини показало, що небіволол виділяється в грудне молоко. Більшість бета-блокаторів, особливо ліпофільні сполуки типу небівололу, проникають у грудне молоко, хоча і різною мірою.

Гідрохлортіазид пропускає грудне молоко людини в невеликих кількостях . Великі дози тіазидів , що викликають інтенсивний діурез, можуть призвести до вироблення молока.

Застосовувати лікарський засіб Небіар ® Плюс 5/12,5 в період годування груддю не рекомендовано.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дослідження впливу на здатність керувати автотранспортом та працювати з іншими технічними засобами не проводились. Однак при керуванні автотранспортом та роботі з технічними засобами слід взяти до уваги, що при антигіпертензивній терапії іноді можуть виникати запаморочення та втомленість.

Спосіб застосування та дози.

Небіар ^® Плюс 5/12,5 призначений для потреб, у якому артеріальний тиск адекватно контролюється сумісним застосуванням 5 мг небівололу та 12,5 мг гідрохлортіазиду.

Слідкуйте за 1 таблеткою (5 мг/ 12,5 мг) на добу, бажано — в один і той самий час. Препарат можна приймати під час їди.

Хворі з нирковою недостатністю. Небіар ^® Плюс 5/12,5 не повинен мати недолік із важкою нірковою недостатністю.

Хворі з серцевою недостатністю. Досвід застосування препарату таким пацієнтам обмежений, тому застосування при таких захворюваннях протипоказане.

Хворі літнього віку. Через недостатній досвід застосування препарату хворим віком від 75 років його застосування вимагає обережності та результатного контролю.

Діти. Дослідження щодо застосування препарату дітям та підліткам не проводилися, тому для цієї вікової групи препарат не використовується.

Передозування.

Симптоми.

Відсутні дані щодо передозування небівололу. Симптоми передозування бета-блокаторів: брадикардія, артеріальна гіпотензія, бронхоспазм та гостра серцева недостатність.

Із передозуванням гідрохлортіазиду пов'язане електролітне виснаження (гіпокаліємія, гіпохлоремія , гіпонатріємія) та дегідратація внаслідок надлишкового діурезу. Найпоширенішими симптомами передозування гідрохлортіазиду є нудота та сонливість. Гіпокаліємія може призвести до м'язових спазмів та/або серцевої аритмії, що пов'язана з одночасним застосуванням глікозидів дигіталісу або відповідних антиаритмічних препаратів.

Лікування.

У разі передозування або підвищеної чутливості пацієнт потребує інтенсивної терапії та важливого спостереження. Можливо контролювати рівень глюкози. Слідкуйте за проведенням моніторингу сироваткових електролітів та креатиніну. Всмоктування залишків препарату, що все ще залишиться в шлунково-кишковому тракті, можна передати шляхом промивання шлунка та застосування активованого вугілля та проносного пошкодження. Може бути потрібне штучне дихання. Брадикардію або масивні васкові реакції слід лікувати введеним атропіну або метилатропіну .

Артеріальну гіпотензію та шок слід лікувати введеною плазмою/ плазмомінниками , а за необхідності — катехоламінів . Необхідно коригувати порушення балансу електролітів. Вплив бета-блокаторів можна протидіяти шляхом повного внутрішньовенного введення ізопреналіну гідрохлориду, починаючи з дози 5 мкг/хв, або добутаміну , починаючи з дози 2,5 мкг/хв, до досягнення бажаного ефекту. У важких захворюваннях, які важко піддавати лікуванню, ізопреналін слід з'єднувати з допаміном . Якщо і це не дає бажаного ефекту, слід відзначити доцільність внутрішньовенного введення 50–100 мкг/кг глюкагону. У разі потреби ін’єкції слід повторити протягом протягом років, а потім (за потреби) провести внутрішньовенну інфузію 70 мкг/кг/год глюкагону. У крайніх випадках важких випадків брадикардії, що є резистентною до лікування, можна встановити швидкий водійський ритм.

Побічні реакції.

Побічні реакції наведені окремо для кожної активної субстанції.

Небіволол

Побічні реакції після монотерапії небівололом , про які вінікло, у разі захворювання були від слабкого до середнього ступеня виразності. Вони наведені в таблиці нижче і класифіковані за системами органів та частотою виникнення.

Система органів	Часто ( ³ 1/100 до < 1/10)	Рідко ( ³ 1/1000 до < 1/100)	Дуже погано ( ³ 1/10000)	Частота невідома
З боку імунної системи				Ангіоневротичний синдром, гіперчутливість
З боку психіки		Нічні жахіття, депресія
З боку нервової системи	Головний біль, запаморочення, парестезії		Синкопе
З боку органів зору		Порушення зору
З боку серця		Брадикардія, серцева недостатність, уповільнення АВ-провідності/АВ-блокада
З боку суду		артеріальна гіпотензія, посилення переміжної кульгавості
З боку дихальних шляхів	Задишка	Бронхоспазм
З боку травного тракту	Запор, нудота, діарея	Диспепсія, метеоризм, блювання
З боку шкіри		Свербіж, еритематозне шкірне висипання	Посилення псоріазу	Кропив'янка
З боку статевих органів		Імпотенція
Розлади загального характеру	Підвищена втомлюваність, втраченість

Крім цього, додатково виникли такі побічні реакції, спричинені деякими β‑адреноблокаторами: галюцинації, психози, сплутаність свідомості, похолодання/ціаноз кінцівок, синдром Рейно , сухість очей та токсичність за типом пропранололу .

Гідрохлортіазид

При компоненті гідрохлортіазиду як монотерапія менш значущі побічні реакції.

Порушення з боку крові та лімфатичної системи : лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, пригнічення кісткового мозку.

Порушення імунної системи : анафілактична реакція.

Порушення метаболізму та травлення : анорексія, дегідратація, подагра, цукровий діабет, метаболічний алкалоз, гіперурикемія, порушення балансу електролітів (включно з гіпокалієм , гіпонатрієм , гіпомагнієм , гіпохлоремією , гіперкальцієм ), гіперглікемія, гіперамілаземія .

Психічні порушення : апатія, стан дезорієнтації, депресія, нервозність, збудження, порушення сну.

Порушення нервової системи : судоми, зниження рівня свідомості, кома, головний біль, запаморочення, парестезія, парез.

Порушення з боку органів зору : ксантопсія , нечіткість зору, міопія (загострення), зменшення слоовиділення.

Порушення з боку органів слуху та лабіринту : шум у вухах, запаморочення.

Серцеві порушення : серцева аритмія, часте серцебиття.

Судинні порушення : ортостатична гіпотензія, тромбоз, емболія , шок.

Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення : респіраторний дистрес -синдром, пневмонія, інтерстиціальна легенева хвороба, хвороба легень.

Шлунково-кишкові порушення : сухість у роті, нудота, блювання, дискомфорт у шлунку, діарея, запор, біль у тварин, паралітична непрохідність кишечника, метеоризм, сіаладеніт , панкреатит.

Гепатобіліарні порушення : холестатична жовтяниця, холецистит.

Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин : власне, пурпур, кропив'янка, реакція фоточутливості, висип, шкірний червоний вовчак, некротизований васкуліт, токсичний епідермальний некроліз.

М'язово-скелетні порушення, порушення з боку сполучної тканини та кісток : м'язові спазми, міалгія.

Порушення з боку нірок та сечовидільної системи : ніркові порушення, гостра ніркова недостатність, інтерстиціальний нефрит, глікозурія .

Порушення з боку репродуктивної системи і молочних залоз : порушення еректильної функції.

Загальні порушення : астенія, пірекція , втомлюваність, спрага.

Лабораторні показники : зміни в кардіограмі, підвищення рівня холестерину в крові, підвищення рівня тригліцеридів у крові.

Немеланомний рак шкіри: за даними епідеміологічних досліджень немеланомного раку шкіри від загальної дози гідрохлортіазиду (сукупний доза-ефект) (розділ «Особливості застосування»).

Термін придатності. 3 роки з дати виготовлення в масовий .

Умови зберігання.

В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері, 3 блістери в пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ПАТ «Київмедпрепарат» (виробництво (фасування) продукції в масовій фірмі-виробнику Файн Фудс енд Фармасьютікалс Н.Т.М. С.П.А., Італія).

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 139.

Заявник. ТОВ «АРТЕРІУМ ЛТД»

Місцезнаходження заявника. Україна, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 139.