МІРАПЕКС ПД таблетки 0,75 мг (0,52 мг праміпексолу)

Rp

Форма випуску та дозування

Таблетки, 0,75 мг (0,52 мг праміпексолу)
Таблетки, 0,375 мг (0,26 мг праміпексолу)
Таблетки, 1,5 мг (1,05 мг праміпексолу)

Таблетки, 0,75 мг (0,52 мг праміпексолу)

Упаковка

Блістер №10x3

Блістер №10x3

Аналоги

Класифікація

Класифікація еквівалентності

A

info

Діюча речовина

ПРАМІПЕКСОЛ

Форма товару

Таблетки пролонгованої дії

Умови відпуску

за рецептом

Rp

Реєстраційне посвідчення

UA/3432/02/02

Дата останнього оновлення: 22.10.2020

Характеристика

  • Вагітність і годування груддю: Період годування груддю.Оскільки лікування праміпексолом пригнічує секрецію пролактину у людини, очікується пригнічення лактації. Проникнення праміпексолу у грудне молоко жінок не досліджувалося. Через відсутність відповідних даних відносно людини МІРАПЕКС ПД не слід застосовувати при годуванні груддю. Але якщо застосування цього препарату не можна уникнути, годування груддю слід припинити.
  • Діти: Безпечність та ефективність застосування препарату МІРАПЕКС ПД дітям (віком до 18 років) не встановлені. Немає обґрунтування можливості застосування препарату МІРАПЕКС ПД дітям при хворобі Паркінсона.
  • Заявник: Берінгер Інгельхайм Інтернешнл ГмбХ, Німеччина
  • Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами: МІРАПЕКС ПД може мати значний вплив на здатність керувати автотранспортом або працювати з машинним обладнанням. Можуть виникати галюцинації або сонливість.
  • Наказ МОЗ: №905 від 15.12.2011
  • Особливі застереження: Серцева недостатність. У ході клінічних досліджень та постмаркетингового періоду серцева недостатність спостерігалась у пацієнтів, які застосовували праміпексол. У ході фармакоепідеміологічного дослідження застосування праміпексолу було пов’язане з підвищенням ризику серцевої недостатності порівняно із відсутністю застосування (співвідношення ризику 1,86; 95 % СІ, 1,21-2,85).
  • Передозування: Клінічного досвіду значного передозування немає. Очікуваними побічними реакціями можуть бути реакції, що пов’язані з фармакодинамічним профілем агоніста дофаміну, в тому числі нудота, блювання, гіперкінезія, галюцинації, тривога та артеріальна гіпотензія. Встановленого антидоту при передозуванні агоніста дофаміну немає. За наявності ознак стимуляції центральної нервової системи може бути показаний прийом нейролептичного засобу. Лікування при передозуванні може потребувати вжиття загальних підтримуючих заходів разом із промиванням шлунка, внутрішньовенним введенням рідин, прийомом активованого вугілля і контролем за електрокардіограмою.
  • Побічні реакції: Очікувані побічні реакції.
  • Протипоказання: Підвищена чутливість до компонентів препарату.
  • Реєстраційне посвідчення: UA/3432/02/02
  • Термін дії реєстраційного посвідчення: 30.12.2075
  • Склад: 1 таблетка пролонгованої дії містить 0,75 мг праміпексолу дигідрохлориду моногідрату, що відповідає праміпексолу 0,52 мг
  • Терміни зберігання: 3 роки.
  • Торгівельне найменування: МІРАПЕКС® ПД
  • Умови відпуску: за рецептом
  • Фармакотерапевтична група: Допамінергічні засоби. Агоністи допаміну.

Упаковка

Блістер №10x3

Інструкція

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

МІРАПЕКС® ПД

(MIRAPEX® ER)

Склад:

діюча речовина: праміпексол;

1 таблетка пролонгованої дії містить:

0,375 мг праміпексолу дигідрохлориду моногідрату, що відповідає праміпексолу 0,26 мг;

0,75 мг праміпексолу дигідрохлориду моногідрату, що відповідає праміпексолу 0,52 мг;

1,5 мг праміпексолу дигідрохлориду моногідрату, що відповідає праміпексолу 1,05 мг;

допоміжні речовини: гіпромелоза 2208, крохмаль кукурудзяний, карбомер 941, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки пролонгованої дії.

Фармакотерапевтична група. Допамінергічні засоби. Агоністи допаміну.

Код ATC N04B C05.

Клінічні характеристики.

Показання.

МІРАПЕКС ПД показаний дорослим для лікування симптомів ідіопатичної хвороби Паркінсона як окремо (без леводопи), так і в комбінації з леводопою, тобто протягом всього захворювання. Для лікування розгорнутих стадій, коли ефект леводопи послаблюється або стає нестійким, а також мають місце коливання терапевтичного ефекту (припинення дії дози або коливання за принципом «діє – не діє»).

Протипоказання.

Підвищена чутливість до компонентів препарату.

Спосіб застосування та дози.

Таблетки пролонгованої дії МІРАПЕКС ПД є лікарською формою праміпексолу, призначеною для перорального прийому 1 раз на добу.

Таблетки слід ковтати цілими, запиваючи водою, не розжовувати, не розділяти на частини і не роздавлювати. Прийом їжі не впливає на прийом препарату. МІРАПЕКС ПД слід приймати кожного дня, приблизно в один і той же час.

Початкова терапія

Дози повинні підвищуватися поступово, починаючи з 0,375 мг праміпексолу дигідрохлориду моногідрату на добу, а потім підвищення слід проводити кожні 5-7 днів. Якщо у пацієнтів немає непереносимих небажаних реакцій, то для досягнення максимального терапевтичного ефекту необхідно провести титрування дози.

Графік підвищення дози таблеток пролонгованої дії МІРАПЕКС ПД

Тиждень

Добова доза (мг праміпексолу дигідрохлориду моногідрату)

1

0,375

2

0,75

3

1,5

При необхідності добова доза повинна підвищуватися з тижневими інтервалами на 0,75 мг до максимальної дози, що становить 4,5 мг праміпексолу дигідрохлориду моногідрату на добу.

Але слід взяти до уваги, що ймовірність появи сонливості підвищується при прийомі доз, які перевищують 1,5 мг праміпексолу дигідрохлориду моногідрату на добу (див. розділ «Побічні реакції»).

Пацієнти, які вже приймають таблетки МІРАПЕКС, можуть бути переведені на прийом таблеток пролонгованої дії МІРАПЕКС ПД. Це краще робити на ніч зі збереженням тієї ж самої добової дози. Після переведення на таблетки пролонгованої дії МІРАПЕКС ПД доза може бути скоригована залежно від реакції пацієнта на лікування (див. підрозділ «Фармакодинаміка»).

Підтримуюче лікування

Максимальна доза праміпексолу повинна бути у межах від 0,375 мг до максимум 4,5 мг праміпексолу дигідрохлориду моногідрату на добу. При збільшенні дози в пілотних дослідженнях ефективність препарату спостерігалася із введення добової дози 1,5 мг праміпексолу дигідрохлориду моногідрату. Подальше коригування дози повинно здійснюватися з урахуванням клінічної реакції та випадків побічних реакцій. Під час клінічних досліджень приблизно 5 % пацієнтів лікувалися дозами, що не перевищували 1,5 мг праміпексолу дигідрохлориду моногідрату. При прогресуючій хворобі Паркінсона для пацієнтів можуть бути корисними дози праміпексолу, що перевищують 1,5 мг праміпексолу дигідрохлориду моногідрату на добу, якщо планується терапія зі зниженням дози леводопи. Рекомендується зменшувати дозу леводопи під час збільшення дози таблеток МІРАПЕКС ПД, а також при підтримуючій терапії цим препаратом залежно від реакцій у окремих пацієнтів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пропущений прийом таблетки

Якщо прийом дози пропущено, необхідно прийняти таблетку пролонгованої дії МІРАПЕКС ПД впродовж 12 годин від звичного часу прийому. Якщо після пропуску в прийомі препарату пройшло більше 12 годин, таблетку не приймають, а наступну дозу потрібно прийняти наступного дня у звичний час прийому.

Припинення лікування

Раптове переривання дофамінергічної терапії може призвести до розвитку злоякісного нейролептичного синдрому. Тому дозу праміпексолу слід зменшувати поступово, зі швидкістю 0,75 мг праміпексолу дигідрохлориду моногідрату на добу, доти, поки добова доза не буде зменшена до 0,75 мг праміпексолу дигідрохлориду моногідрату. Після цього дозу слід зменшувати до 0,375 мг праміпексолу дигідрохлориду моногідрату на добу (див. розділ «Особливості застосування»).

Дозування для пацієнтів з нирковою недостатністю

Виведення праміпексолу залежить від функції нирок. Пропонується такий режим дозування:

- пацієнтам із кліренсом креатиніну понад 50 мл/хв не потрібно знижувати добову дозу або частоту введення доз;

- пацієнтам із кліренсом креатиніну від 30 до 50 мл/хв лікування потрібно розпочинати з прийому дози 0,375 мг праміпексолу дигідрохлориду моногідрату через день. Перед підвищенням добової дози, що здійснюється через 1 тиждень лікування, слід дотримуватися обережності і провести ретельну оцінку реакції на лікування та переносимості лікування. При необхідності дози повинні підвищуватися з тижневими інтервалами на 0,375 мг до максимальної дози, що становить 2,25 мг праміпексолу дигідрохлориду моногідрату на добу.

Не рекомендується проводити лікування таблетками пролонгованої дії МІРАПЕКС ПД пацієнтів, у яких кліренс креатиніну становить менше 30 мл/хв, оскільки даних для цієї категорії пацієнтів немає. Слід обміркувати можливість застосування таблеток МІРАПЕКС ПД.

При погіршенні функції нирок під час підтримуючої терапії слід дотримуватися наведених вище рекомендацій.

Дозування для пацієнтів з печінковою недостатністю

Ймовірно, немає потреби в корегуванні дози для пацієнтів з печінковою недостатністю, оскільки приблизно 90 % абсорбованої активної речовини виводиться нирками. Проте потенційний вплив печінкової недостатності на фармакокінетику препарату не досліджувався.

Побічні реакції.

Очікувані побічні реакції

При застосуванні МІРАПЕКС ПД очікуваними є такі побічні реакції: незвичні сни, амнезія, реакції, пов’язані з поведінкою, симптоми розладів контролю за мотивами компульсивної поведінки, а саме: непомірна потреба в їжі, непереборний потяг до здійснення покупок, гіперсексуальність і патологічний потяг до азартних ігор; сплутаність свідомості, запор, марення, запаморочення, дискінезія, диспное, втома, галюцинації, головний біль, гикавка, гіперкінезія, гіперфагія, артеріальна гіпотензія, безсоння, розлади лібідо, нудота, параноя, периферичний набряк, пневмонія, свербіж, висипання або інші реакції підвищеної чутливості; занепокоєння, сонливість, раптові напади сну, непритомність, порушення зору, в тому числі диплопія, нечіткість зору та зниження гостроти зору, блювання, зниження маси тіла, включаючи зниження апетиту, підвищення маси тіла.

Аналіз об’єднаних плацебо-контрольованих досліджень, у яких брали участь усього 1778 пацієнтів з хворобою Паркінсона, які приймали праміпексол, і 1297 пацієнтів, які приймали плацебо, показав, що побічні реакції на препарат часто спостерігалися в обох групах. У 67 % пацієнтів, які приймали праміпексол, і у 54 % пацієнтів, які приймали плацебо, повідомлялося щонайменше про одну побічну реакцію на препарат.

Побічними реакціями на препарат у пацієнтів з хворобою Паркінсона, про які повідомлялося найчастіше (≥ 5 %) (частіше при лікуванні праміпексолом, ніж при лікуванні плацебо), були такі реакції, як нудота, дискінезія, артеріальна гіпотензія, запаморочення, сонливість, безсоння, запори, галюцинації, головний біль і втома. Частота появи сонливості підвищується при прийомі доз понад 1,5 мг праміпексолу дигідрохлориду моногідрату на добу (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Побічною реакцією на препарат, яка найчастіше виникала при одночасному прийомі леводопи, була дискінезія. Артеріальна гіпотензія може виникати на початку лікування, особливо, якщо титрування праміпексолу здійснюється надто швидко.

Побічні реакції на препарат, зазначені у поданій нижче таблиці, є явищами, що виникали у 0,1 % або більше пацієнтів, які лікувалися праміпексолом, і про які повідомлялося значно частіше при прийомі праміпексолу, ніж при прийомі плацебо, або повідомлялося тоді, коли певне явище вважалося клінічно значущим. Більшість побічних реакцій на препарат були від слабких до помірних, звичайно вони починалися на ранньому етапі терапії та мали тенденцію до зникнення навіть при продовженні терапії.

У межах класифікації за класами систем органів побічні реакції подано під заголовками, що позначають частоту їх виникнення (кількість пацієнтів, у яких очікується виникнення реакції) із застосуванням таких категорій, як дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 - < 1/10); нечасто (≥ 1/1000 - < 1/100); рідко (≥ 1/10000 - < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); невідомо (неможливо підрахувати за наявними даними).

Клас системи органів

Побічна реакція на препарат

Інфекції та інвазії

Нечасто

пневмонія

Психічні розлади

Часто

незвичні сни, симптоми розладів контролю за мотивами компульсивної поведінки; сплутаність свідомості, галюцинації, безсоння, занепокоєння

Нечасто

непереборний потяг до здійснення покупок, марення, гіперсексуальність, розлади лібідо, параноя, патологічний потяг до азартних ігор

Невідомо

непомірна потреба в їжі, гіперфагія

Розлади з боку нервової системи

Дуже часто

запаморочення, дискінезія, сонливість

Часто

амнезія, головний біль

Нечасто

гіперкінезія, раптові напади сну, непритомність

Розлади зорової функції

Часто

порушення зору, в тому числі диплопія, нечіткість зору та зниження гостроти зору

Розлади з боку судинної системи

Дуже часто

гіпотензія

Респіраторні, торакальні і медіастинальні розлади

Нечасто

Диспное, гикавка

Розлади з боку шлунково-кишкового тракту

Дуже часто

нудота

Часто

запор, блювання

Розлади з боку шкіри і підшкірної основи

Нечасто

підвищена чутливість, свербіж, висипання

Загальні розлади і реакції у місці введення

Часто

втома, периферичний набряк

Дослідження

 

Часто

зниження маси тіла, включаючи зниження апетиту

Нечасто

підвищення маси тіла

Сонливість

Прийом праміпексолу часто пов’язується з сонливістю і нечасто – з надмірною сонливістю у денний час та випадками раптового нападу сну (див. розділ «Особливості застосування»).

Розлади лібідо

Прийом праміпексолу може нечасто пов’язуватися з розладами лібідо (підвищення або зниження).

Розлади контролю за мотивами та компульсивна поведінка

Повідомлялося про виникнення симптомів патологічного потягу до азартних ігор, підвищення лібідо та гіперсексуальності у пацієнтів, які з приводу хвороби Паркінсона лікувалися агоністами дофаміну, в тому числі таблетками МІРАПЕКС ПД, особливо при прийомі високих доз; загалом, ці симптоми зникали після зниження дози або припинення лікування. Також див. розділ «Особливості застосування».

Під час перехресного ретроспективного скринінгу і дослідження методом «випадок-контроль», у якому брали участь 3090 пацієнтів із хворобою Паркінсона, 13,6 % всіх пацієнтів, які проходили дофамінергічну або недофамінергічну терапію, мали симптоми розладу контролю за мотивами протягом останніх шести місяців. Прояви, що спостерігалися, включали патологічний потяг до азартних ігор, непереборний потяг до здійснення покупок, непомірну потребу в їжі, а також компульсивну сексуальну поведінку (гіперсексуальність). Можливі незалежні фактори ризику виникнення розладів контролю за мотивами включали дофамінергічну терапію і більш високі дози при дофамінергічній терапії, молодший вік ( ≤ 65 років), неперебування у шлюбі та наявність у сім’ї випадків патологічного потягу до азартних ігор, про які повідомляв пацієнт.

Передозування.

Клінічного досвіду значного передозування немає. Очікуваними побічними реакціями можуть бути реакції, що пов’язані з фармакодинамічним профілем агоніста дофаміну, в тому числі нудота, блювання, гіперкінезія, галюцинації, тривога і атреріальна гіпотензія. Встановленого антидоту при передозуванні агоніста дофаміну немає. За наявності ознак стимуляції центральної нервової системи може бути показаний прийом нейролептичного засобу. Лікування при передозуванні може потребувати вжиття загальних підтримуючих заходів разом із промиванням шлунка, внутрішньовенним введенням рідин, прийомом активованого вугілля і контролем за електрокардіограмою.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Вплив на вагітність і лактацію у людини не досліджувався. Праміпексол виявився нетератогенним для щурів та кролів, але був ембріотоксичним у щурів при введенні доз материнської токсичності.

МІРАПЕКС ПД не слід застосовувати у період вагітності, якщо у цьому немає безумовної потреби, тобто коли потенційна користь виправдовує потенційний ризик для плода.

Піріод годування груддю

Оскільки лікування праміпексолом пригнічує секрецію пролактину у людини, очікується пригнічення лактації. Проникнення праміпексолу у грудне молоко жінок не досліджувалося. У щурів концентрація радіоактивності, пов’язаної з активною речовиною, у грудному молоці була вищою, ніж у плазмі крові.

Через відсутність відповідних даних відносно людини МІРАПЕКС ПД не слід застосовувати при годуванні груддю. Але, якщо застосування цього препарату не можна уникнути, годування груддю слід припинити.

Діти.

Через брак даних про безпеку та ефективність не рекомендується застосовувати МІРАПЕКС ПД дітям.

Особливості застосування.

При призначенні МІРАПЕКС ПД пацієнту з хворобою Паркінсона та нирковою недостатністю рекомендується знижена доза (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Галюцинації

Галюцинації відомі як побічний ефект при лікуванні агоністами дофаміну і леводопою. Пацієнтів потрібно поінформувати про те, що у них можуть виникати (переважно зорові) галюцинації.

Дискінезія

При прогресуючій хворобі Паркінсона дискінезія може виникати під час початкового титрування МІРАПЕКС ПД у поєднанні з лікуванням леводопою. Якщо це станеться, дозу леводопи слід зменшити.

Раптовий напад сну або сонливості

Прийом праміпексолу пов’язується з сонливістю та раптовими нападами сну, зокрема у пацієнтів з хворобою Паркінсона. Про раптовий напад сну під час денної активності, що у деяких випадках виникає без усвідомлення цього або без появи попереджувальних ознак, повідомлялося рідко. Пацієнтів потрібно повідомити про це. Їм слід порекомендувати бути обережними при керуванні транспортним засобом або при роботі з іншими механізмами під час лікування МІРАПЕКС ПД.

Пацієнти, у яких виникала сонливість та/або раптовий напад сну, повинні утримуватися від керування автомобілем або роботи з іншими механізмами. Крім того, потрібно розглянути можливість зниження дози або припинення лікування. Через можливі адитивні ефекти рекомендується дотримуватися обережності, коли у поєднанні з праміпексолом пацієнти приймають інші седативні лікарські засоби або алкоголь.

Розлади поведінки (рефлекторні симптоми розладу контролю над спонуканням та компульсивна поведінка)

Повідомлялося, що патологічний потяг до азартних ігор, підвищене лібідо і гіперсексуальність спостерігалися у пацієнтів, які лікувалися з приводу хвороби Паркінсона агоністами дофаміну, в тому числі препаратом МІРАПЕКС ПД. Крім того, пацієнти та доглядачі повинні усвідомлювати той факт, що можуть виникати й інші пов’язані з поведінкою симптоми розладів контролю за мотивами і компульсивної поведінки, такої як непомірна потреба в їжі і непереборний потяг до здійснення покупок. Потрібно розглянути можливість зменшення дози/поступового припинення прийому препарату.

Пацієнти з психотичними розладами

Пацієнтів з психотичними розладами потрібно лікувати лише агоністами дофаміну, якщо потенційна користь переважає над ризиками. Слід уникати одночасного прийому антипсихотичних лікарських засобів і праміпексолу (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Офтальмологічне спостереження

Офтальмологічне спостереження рекомендується здійснювати через однакові проміжки часу або при виникненні патологій зору.

Тяжке серцево-судинне захворювання

Слід дотримуватися обережності при тяжкому серцево-судинному захворюванні. Рекомендується контролювати артеріальний тиск, особливо на початку лікування, через існування загального ризику ортостатичної артеріальної гіпотензії, пов’язаної з дофамінергічною терапією.

Злоякісний нейролептичний синдром

Повідомлялося про симптоми, що наводять на думку про наявність злоякісного нейролептичного синдрому. У таких випадках відразу ж припиняли дофамінергічну терапію (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

МІРАПЕКС ПД може завдавати значного впливу на здатність керувати автотранспортом або працювати з машинним обладнанням.

Можуть виникати галюцинації або сонливість.

Пацієнтів, які лікуються препаратом МІРАПЕКС ПД і у яких при такому лікуванні з’являється сонливість та/або раптові напади сну, потрібно поінформувати про те, що їм слід утримуватися від керування транспортними засобами або займатися діяльністю, під час якої через ослаблену пильність вони можуть наражати себе або інших на небезпеку отримання серйозної травми або смерті (наприклад при управлінні машинним обладнанням), доти, поки не перестануть виникати рецидивні випадки і сонливість.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Зв’язування з білками плазми крові

Здатність праміпексолу зв’язуватися з білками плазми крові є дуже низькою (< 20 %), незначна біотрансформація спостерігається у чоловіків. Тому взаємодія з іншими лікарськими засобами, що впливають на зв’язування препарату з білками крові або його виведення шляхом біотрансформації, є малоймовірною. Оскільки антихолінергічні засоби виводяться з організму головним чином шляхом біотрансформації, потенціал взаємодії є обмеженим, хоча взаємодія з антихолінергічними засобами не досліджувалася. Фармакокінетичної взаємодії з селегіліном або леводопою немає.

Інгібітори/конкуренти метаболічного шляху активного виведення препарату нирками

Циметидин скорочував нирковий кліренс праміпексолу приблизно на 34 %, ймовірно, шляхом пригнічення катіонної секреторної транспортної системи ниркових канальців. Тому лікарські засоби, що є інгібіторами цього метаболічного шляху активного виведення препарату нирками або які виводяться цим шляхом, такі як циметидин, амантадин, мексилетин, зидовудин, цисплатин, хінін та прокаїнамід, можуть взаємодіяти з праміпексолом, що спричиняє зниження кліренсу праміпексолу. Можливість зниження дози праміпексолу потрібно розглянути, коли ці лікарські засоби приймаються одночасно з МІРАПЕКС ПД.

Поєднання з леводопою

Якщо МІРАПЕКС ПД приймається одночасно з леводопою, рекомендується знижувати дозу леводопи, а дозу інших препаратів, що застосовуються при хворобі Паркінсона, слід залишати постійною при підвищенні дози МІРАПЕКС ПД.

Через можливі адитивні ефекти слід рекомендувати пацієнтам дотримуватися обережності при прийомі інших седативних лікарських засобів або алкоголю у поєднанні з праміпексолом.

Антипсихотичні лікарські засоби

Одночасного прийому антипсихотичних лікарських засобів і праміпексолу потрібно уникати, наприклад, якщо можна очікувати антагоністичних ефектів.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Праміпексол є агоністом дофаміну, що з високою селективністю і специфічністю зв’язується з підродиною дофамінових рецепторів D2; серед них він має переважну схожість з рецепторами D3, а також повну притаманну їм активність.

Праміпексол пом’якшує порушення моторної функції, властиві хворобі Паркінсона, шляхом стимуляції дофамінових рецепторів у смугастому тілі. Дослідження на тваринах показали, що праміпексол пригнічує синтез, вивільнення та обіг дофаміну.

У добровольців спостерігалося дозозалежне зниження рівня пролактину. Під час клінічного дослідження за участі здорових добровольців, у якому титрування таблеток пролонгованої дії МІРАПЕКС ПД до 4,5 мг праміпексолу дигідрохлориду моногідрату на добу проводилося швидше (кожні 3 дні), ніж рекомендувалося, спостерігалося підвищення артеріального тиску і частоти серцевих скорочень. Такий ефект не спостерігався у ході досліджень за участі хворих.

У пацієнтів праміпексол полегшує симптоми ідіопатичної хвороби Паркінсона. У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях брали участь приблизно 1800 пацієнтів із захворюванням у стадіях I–V за шкалою Хена і Яра, які лікувалися праміпексолом. Окрім цих пацієнтів, приблизно у 1000 пацієнтів захворювання було у прогресуючих стадіях, вони проходили супутню терапію леводопою і страждали від моторних ускладнень.

На ранніх і прогресуючих стадіях хвороби Паркінсона ефективність праміпексолу під час контрольованих клінічних досліджень зберігалася приблизно протягом 6 місяців. У ході відкритих продовжених досліджень, які тривали понад три роки, жодних ознак зниження ефективності не було.

Під час контрольованого подвійного сліпого клінічного дослідження, що тривало 2 роки, початкове лікування праміпексолом значно затримало появу моторних ускладнень, а також скоротило частоту їх виникнення порівняно з початковим лікуванням леводопою. Така затримка появи моторних ускладнень при прийомі праміпексолу повинна бути врівноважена відносно більшого поліпшення моторної функції при прийомі леводопи (як встановлено за середньою зміною балів Уніфікованої шкали оцінки хвороби Паркінсона (UPDRS)). Загальна частота появи галюцинацій і сонливості загалом була вищою у фазі збільшення дози в групі прийому праміпексолу. Але під час підтримуючої фази значних відмінностей не було. Це слід враховувати на початку терапії праміпексолом у пацієнтів з хворобою Паркінсона. Безпечність та ефективність таблеток пролонгованої дії МІРАПЕКС ПД при лікуванні хвороби Паркінсона оцінювалася у межах багатонаціональної програми розробки препарату, що складалася з трьох рандомізованих, контрольованих досліджень. Два дослідження проводилися за участі пацієнтів з хворобою Паркінсона на ранній стадії, а одне за участі пацієнтів із прогресуючою хворобою Паркінсона.

Перевага таблеток пролонгованої дії МІРАПЕКС ПД над плацебо була продемонстрована через 18 тижнів лікування в обох первинних (кількість балів за шкалою UPDRS, частини II+III) і основних вторинних (показники реакції на лікування за Шкалою загального клінічного враження для оцінки поліпшення (CGI-I) і Шкалою загального враження пацієнта про поліпшення (PGI-I)) кінцевих точках для оцінки ефективності під час подвійного сліпого, плацебо-контрольованого дослідження, у якому брали участь всього 539 пацієнтів з хворобою Паркінсона на ранній стадії. Було продемонстровано збереження ефективності протягом 33 тижнів. Згідно з результатом оцінки за шкалою UPDRS, частини II+III, яка проводилася на 33 тижні, таблетки пролонгованої дії МІРАПЕКС ПД за своєю ефективністю не поступалися таблеткам праміпексолу з негайним вивільненням.

У ході подвійного сліпого, плацебо-контрольованого дослідження, у якому брали участь 517 пацієнтів з прогресуючою хворобою Паркінсона, які проходили супутнє лікування леводопою, перевага таблеток пролонгованої дії МІРАПЕКС ПД над плацебо була продемонстрована через 18 тижнів лікування в обох первинних (кількість балів за шкалою UPDRS, частини II+III) і основних вторинних (перерви) точках ефективності. Ефективність і переносимість переведення з режиму прийому таблеток МІРАПЕКС на режим прийому таблеток пролонгованої дії МІРАПЕКС ПД на ніч у тій же добовій дозі оцінювалися під час подвійного сліпого клінічного дослідження у пацієнтів з хворобою Паркінсона на ранній стадії.

Ефективність зберігалася у 87 із 103 пацієнтів, переведених на лікування таблетками пролонгованої дії МІРАПЕКС ПД. Із цих 87 пацієнтів 82,8 % не змінили своєї дози, 13,8 % підвищили її, а 3,4 % знизили свою дозу. У половини з 16 пацієнтів, які не відповідали критерію для збереження ефективності згідно з показниками за шкалою UPDRS, частина II+III, зміна порівняно з вихідним рівнем не вважалася клінічно значущою.

Лише у одного пацієнта, переведеного на прийом таблеток пролонгованої дії МІРАПЕКС ПД, виникло побічне явища, пов’язане з прийомом препарату, що призвело до виключення пацієнта з дослідження.

Фармакокінетика.Праміпексол повністю всмоктується після перорального прийому. Абсолютна біодоступність перевищує 90 %. Під час дослідження першої фази, в якій праміпексол з негайним вивільненням і таблетки пролонгованої дії оцінювалися при їх прийомі натще, мінімальна і максимальна концентрації в плазмі крові (Cmin, Cmax), а також дія (площа під фармакокінетичною кривою (AUC)) однієї й тієї добової дози таблеток пролонгованої дії МІРАПЕКС ПД, що приймалися 1 раз на добу, і таблеток МІРАПЕКС, що приймалися 3 рази на добу, були еквівалентними.

Прийом таблеток пролонгованої дії МІРАПЕКС ПД 1 раз на добу спричиняє рідші коливання концентрації праміпексолу у плазмі крові протягом 24 годин порівняно з прийомом таблеток праміпексол з негайним вивільненням 3 рази на добу. Максимальні концентрації у плазмі крові досягаються приблизно через 6 годин після прийому таблеток пролонгованої дії МІРАПЕКС ПД 1 раз на добу. Стабільна дія досягається щонайбільше через 5 днів постійного введення дози.

Одночасний прийом разом з їжею загалом не впливає на біодоступність праміпексолу.

Вживання їжі з високим вмістом жиру спричиняло підвищення максимальної концентрації (Cmax) приблизно на 24 % після одноразового введення дози і приблизно на 20 % після багаторазового введення дози, а також затримку досягнення максимальної концентрації препарату у здорових добровольців приблизно на 2 години. Одночасний прийом їжі не впливав на загальну дію препарату (AUC). Підвищення максимальної концентрації (Cmax) не вважається клінічно значущим. Під час досліджень третьої фази, у яких було визначено ефективність і безпечність таблеток пролонгованої дії МІРАПЕКС ПД, пацієнти були поінформовані про те, що вони можуть приймати досліджуваний препарат незалежно від прийому їжі.

Тоді як маса тіла не впливає на площу під фармакокінетичною кривою (AUC), було виявлено, що вона впливає на об’єм розподілу, а тому і на максимальні концентрації (Cmax). Вага тіла, підвищена на 30 кг, спричиняє підвищення максимальної концентрації (Cmax) на 45 %. Проте у ході досліджень III фази у пацієнтів з хворобою Паркінсона не було виявлено клінічно значущого впливу маси тіла на терапевтичний ефект і переносимість таблеток пролонгованої дії МІРАПЕКС ПД. Праміпексол демонструє лінійну кінетику і невелику мінливість рівнів препарату у плазмі крові у різних пацієнтів. У людини здатність праміпексолу зв’язуватися з білком є дуже низькою (< 20 %), а об’єм розподілу є великим (400 л). Високі концентрації у тканинах головного мозку спостерігалися у щурів (приблизно у 8 разів більше порівняно з концентраціями у плазмі крові).

У людини праміпексол метаболізується лише незначною мірою. Виведення праміпексолу у незміненому вигляді нирками є основним шляхом виведення препарату. Приблизно 90 % 14C маркованої дози виводиться нирками, тоді як менше 2 % було виявлено у калі. Загальний кліренс праміпексолу становить приблизно 500 мл/хв, а нирковий кліренс – приблизно 400 мл/хв. Період напіввиведення (t½) варіює від 8 годин у молодих людей до 12 годин у літніх людей.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

Для таблетки по 0,375 мг – білі або майже білі, круглі, двоопуклі таблетки зі скошеними краями, з видавленим з одного боку логотипом компанії «ВІ», а з іншого боку – «P1».

Для таблетки по 0,75 мг – білі або майже білі, круглі, двоопуклі таблетки зі скошеними краями, з видавленим з одного боку логотипом компанії «ВІ», а з іншого боку – «P2».

Для таблетки по 1,5 мг – білі або майже білі, овальні, двоопуклі таблетки, з видавленим з одного боку логотипом компанії «ВІ», а з іншого боку – «P3».

термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці в сухому місці для захисту від вологи, при температурі не вище 25 °C. Зберігати у місці, недоступному для дітей!

Упаковка. По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Берінгер Інгельхайм Фарма ГмбХ і Ко. КГ, Німеччина.

Boehringer Ingelheim Pharma GmbH & Co.KG, Germany.

Місцезнаходження.

Бінгер Штрассе 173, D-55216 Інгельхайм, Німеччина.

Binger Strasse 173, D-55216 Ingelheim, Germany.