МЕЛПЕРОН САНДОЗ таблетки 10 мг

Сандоз Фарма

Rp

Форма випуску та дозування

Таблетки, 10 мг
Таблетки, 25 мг

Таблетки, 10 мг

Упаковка

Блістер №10x2

Блістер №10x2

Аналоги

Rp

МЕЛПЕРОН САНДОЗ 100 мг

Салютас Фарма(DE)

Таблетки

Класифікація

Класифікація еквівалентності

N/A

info

Діюча речовина

МЕЛПЕРОН

Форма товару

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою

Умови відпуску

за рецептом

Rp

Реєстраційне посвідчення

UA/5405/01/01

Дата останнього оновлення: 09.12.2020

Загальна інформація

  • Термін дії реєстраційного посвідчення: 22.12.2021
  • Склад: 1 таблетка містить мелперону гідрохлориду 10 мг
  • Торгівельне найменування: МЕЛПЕРОН САНДОЗ®
  • Умови відпуску: за рецептом

Упаковка

Блістер №10x2

Інструкція

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

Мелперон САНДОЗÒ

(Меlperon SANDOZÒ)

Склад:

діюча речовина: мелперон;

1 таблетка містить мелперону гідрохлориду 10 мг або 25 мг, або 50 мг, або 100 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят (тип А), кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, гіпромелоза, поліетиленгліколь 4000, титану діоксид (Е 171), заліза оксид жовтий (Е 172).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група.

Антипсихотичні препарати. Похідні бутирофенону. Код АТС N05A D03.

Клінічні характеристики.

Показання.

Дисомнія, стан сплутаності свідомості, психомоторне збудження, ажитація, особливо:

у психічно хворих пацієнтів літнього віку;

у хворих з неврозами, психозами, олігофренією, деменцією, зумовленою органічними ураженнями головного мозку (якщо транквілізатори не можна застосовувати через непереносимість або ризик розвитку залежності);

у хворих на алкоголізм.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до мелперону, інших бутирофенонів або до будь-якої з допоміжних речовин; гостра інтоксикація і коматозні стани, спричинені алкоголем, опіатами, снодійними та іншими психотропними препаратами, що знижують активність центральної нервової системи (нейролептики, антидепресанти, солі літію), тяжка печінкова недостатність, злоякісний нейролептичний синдром в анамнезі.

Спосіб застосування та дози.

Доза препарату має бути відкоригована з урахуванням індивідуальної переносимості, віку і маси тіла пацієнта, а також типу і тяжкості клінічної картини захворювання. Основний принцип, яким при цьому має керуватися лікар, – це максимально можливе зниження дози і зменшення тривалості лікування.

Для отримання слабкого седативного і переважно анксіолітичного ефекту, що супроводжується поліпшенням настрою, зазвичай препарат застосовують дорослим і дітям старше 12 років у дозі 20-75 мг на добу. Для досягнення більш вираженого седативного ефекту можна ввечері прийняти більшу дозу препарату.

Для пацієнтів з ажитацією і сплутаністю свідомості початкова доза препарату становить 50-100 мг на добу. У разі необхідності вона може бути підвищена протягом кількох днів до 200 мг на добу. При деяких тяжких станах ажитації і сплутаності свідомості, асоційованих з агресивністю, а також ілюзорними та галюциногенними станами добова доза препарату може бути підвищена до максимальної, яка становить 400 мг.

Спосіб та тривалість застосування.

Добову дозу слід розподілити на кілька прийомів. Таблетки приймають з невеликою кількістю рідини після їди. Більшу дозу мелперону краще прийняти перед сном (особливо при необхідності одержання седативного ефекту). Не приймати препарат з кавою, чаєм або молоком!

Тривалість застосування Мелперону САНДОЗÒ зазвичай не обмежується. Необхідні антипсихотичні ефекти іноді можуть не виявлятися протягом 2-3 тижнів терапії. Надалі залежно від індивідуальної реакції хворого дозу можна знижувати.

При одночасному застосуванні препаратів літію дози обох лікарських засобів мають бути якомога нижчими.

Побічні реакції.

Препарат у терапевтичних дозах зазвичай не впливає або мінімально негативно впливає на функції дихання, кровообігу, травлення, сечовипускання і функції печінки.

З боку серцево-судинної системи: дуже рідко – артеріальна гіпотензія, ортостатична дисрегуляція, рефлекторне підвищення частоти серцевих скорочень, аритмія, подовження інтервалу QT на ЕКГ; в окремих випадках спостерігалася шлуночкова тахікардія типу torsade de pointes. Лікування мелпероном у таких випадках слід припинити.

З боку нервової системи: втома (на початку лікування), головний біль, порушення типу мимовільних рухів (екстрапірамідні розлади), що можуть проявлятися у формі ранньої дискінезії (спастичний прикус язика, спазм м’язів глотки, окообертальні кризи, кривошия, ригідність м’язів шиї, спазм щелепних м’язів), синдром Паркінсона (тремтіння, ригідність), акатизія (гіперкінезія). Інколи простежувався тимчасовий зв’язок між виникненням ранньої дискінезії і прийомом мелперону. Однак у всіх цих випадках одночасно з мелпероном або перед ним приймали інші лікарські засоби, для яких встановлена здатність спричиняти подібний побічний ефект.

З боку травного тракту: ксеростомія (сухість у роті), запор, нудота, блювання, діарея, відсутність апетиту.

З боку гепатобіліарної системи: рідко – минуще підвищення активності печінкових ферментів, погіршення відтоку жовчі (внутрішньопечінковий холестаз), жовтяниця.

З боку шкіри: рідко – алергічні реакції на шкірі (екзантема).

З боку крові та лімфатичної системи: рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія; дуже рідко – агранулоцитоз.

З боку репродуктивної системи: в окремих випадках можливий розвиток дисменореї, галактореї, гінекомастії, сексуальної дисфункції.

Інші: дуже рідко, особливо при лікуванні нейролептиками у високих дозах, можуть виявляти потенційно летальний злоякісний нейролептичний синдром (з температурою вище 40 °С, ригідністю м’язів, вегетативною декомпенсацією з тахікардією і артеріальною гіпертензією, пригніченням свідомості аж до коматозного стану), при якому необхідно негайно відмінити препарат. Як і при передозуванні, при цьому побічному явищі необхідно вжити екстрених медичних заходів.

Не можна виключити появу таких симптомів як порушення терморегуляції, порушення акомодації, порушення сечовипускання, порушення функції нюху через закладеність носа, підвищення внутрішньоочного тиску, збільшення маси тіла.

Як і при застосуванні інших седативних психотропних препаратів, при прийомі мелперону існує ризик розвитку тромбозу вен нижніх кінцівок і таза, що необхідно враховувати при іммобілізації, постільному режимі та/чи схильності до цього побічного явища.

Не можна виключити появу вираженої гіпонатріємії.

Передозування.

Через великий діапазон терапевтичних доз мелперону інтоксикацію виявляють лише при значному передозуванні. У разі передозування відзначалися не всі перераховані нижче симптоми, але не можна виключити будь-який із них, пов’язаний з профілем дії препарату.

Симптоми інтоксикації: сонливість аж до стану коми, іноді збудження та деліріозна сплутаність свідомості; антихолінергічні ефекти (помутніння зору, напади глаукоми, порушення перистальтики кишечнику, затримка сечовипускання); серцево-судинні (артеріальна гіпотензія, тахікардія/брадикардія, шлуночкова тахіаритмія, серцева недостатність і недостатність кровообігу); гіпертермія або гіпотермія; тяжкі екстрапірамідні розлади (гострі дискінетичні або дистонічні симптоми, язико-глотковий синдром, спазми зору, спазми глотки або гортані); поодинокі порушення дихальної функції (ціаноз, пригнічення дихання, зупинка дихання, аспірація, пневмонія).

Лікування. Терапія симптоматична і базується на загальних принципах лікування інтоксикацій, але має певні особливості внаслідок швидкої абсорбції. Промивання шлунка ефективне лише у разі ранньої постановки діагнозу; форсований діурез або діаліз малоефективні; при тяжких екстрапірамідних симптомах застосовують протипаркінсонічні засоби, наприклад, біпериден внутрішньовенно; спазму м’язів глотки можна запобігти інтубацією або застосуванням м’язового релаксанту короткої дії; при артеріальній гіпотензії для запобігання парадоксального підвищення тиску слід застосовувати препарати, подібні до норепінефрину (норадреналіну), і не можна призначати препарати, подібні до епінефрину (адреналіну); агоністи бета-адренорецепторів не можна приймати тому, що вони спричиняють вазодилатацію; антихолінергічні симптоми можна лікувати за допомогою введення фізостигміну саліцилату (1-2 мг внутрішньовенно; можливе повторне введення), однак загальноприйнятий режим дозування не рекомендується з огляду на виникнення серйозних побічних реакцій.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Досвід застосування мелперону під час вагітності обмежений, тому препарат не рекомендується застосовувати у цей період.

Годування груддю під час лікування препаратом необхідно припинити.

Діти.

Препарат не застосовують дітям до 12 років.

Особливості застосування.

Препарат слід застосовувати з особливою обережністю при:

– захворюваннях серця (навіть на початкових стадіях);

– нефармакогенних симптомах хвороби Паркінсона;

– вираженій гіпотензії або ортостатичній дисрегуляції;

– кількісних змінах з боку периферичної крові (лейкопенії, тромбоцитопенії);

– пролактинзалежних пухлинах, наприклад, пухлинах молочних залоз.

Запобіжні заходи для пацієнтів із групи ризику

Мелперон виявляє протисудомні властивості, однак у клінічних умовах не знижує поріг судомної готовності головного мозку, тому його можна застосовувати пацієнтам з епілептичними нападами в анамнезі тільки у комплексі з протисудомними препаратами. 

Пацієнтам літнього віку лікування слід проводити з обережністю через більш високу чутливість до ліків. Часто буває достатнім прийом низьких доз.

При прийомі препарату у високих дозах, а також залежно від індивідуальної реакції організму можливі порушення типу мимовільних рухів (екстрапірамідні розлади), що можуть проявлятися у формі ранньої дискінезії, симптомів хвороби Паркінсона, а також акатизії (гіперкінезії). Ранню дискінезію і симптоми хвороби Паркінсона контролюють шляхом зниження дози препарату та/або введення антихолінергічних антипаркінсонічних препаратів. Після відміни нейролептика ці симптоми повністю зникають. Лікування акатизії ускладнене. На першому етапі може бути знижена доза препарату, якщо цього недостатньо, застосовують терапію седативними засобами, біпіриденом, снодійними препаратами або блокаторами бета-адренорецепторів.

В окремих випадках повідомлялося про виникнення пізніх дискінезій, пов’язаних із застосуванням мелперону разом з іншими лікарськими засобами, що потенційно здатні їх спричиняти.

Ризик виникнення пізніх дискінезій, особливо їх необоротності зростає залежно від тривалості терапії та дози нейролептиків. До їх розвитку більш схильні пацієнти літнього віку, особливо жінки, однак пізні дискінезії можуть також розвиватися навіть після короткочасного лікування, а також при введенні малих доз препарату. Лікування нейролептиками спочатку може маскувати симптоми пізніх дискінезій, що починають проявлятися після відміни лікарського препарату.

До початку лікування мелпероном необхідно провести аналіз показників периферичної крові (включаючи розгорнуту формулу крові і кількість тромбоцитів). При відхиленні отриманих значень від норми лікування мелпероном можна проводити лише при постійному контролі системи крові.

У пацієнтів з кардіопатією через певні інтервали часу необхідний моніторинг ЕКГ з огляду на повідомлення про можливість виникнення аритмії.

Пацієнта необхідно інформувати про неприпустимість самолікування аналгетиками у разі наявності гарячки, гінгівіту і стоматиту, фарингіту, ангіни, а також грипоподібних симптомів, особливо при їхньому виникненні протягом перших трьох місяців після початку лікування препаратом. При виникненні вищезазначених захворювань та симптомів пацієнту слід терміново повідомити про це лікаря.

При наявності порушень функції нирок, печінки або кровоносної системи в анамнезі мелперон слід застосовувати з обережністю з регулярним моніторингом відповідних функцій.

Поява високої температури та ригідності м’язів можуть свідчити про виникнення злоякісного нейролептичного синдрому, який часто неправильно діагностують як кататонічну шизофренію. Оскільки в цьому випадку повторне введення нейролептиків потенційно небезпечне, особливого значення набуває диференціальна діагностика (медичний анамнез, тест на ригідність, гарячку, а також збільшення активності креатинкінази у сироватці крові або сечі).

Препарат містить лактозу, тому пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід застосовувати Мелперон САНДОЗÒ.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Під час лікування слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами, оскільки можливе виникнення побічних реакцій з боку центральної нервової системи та психіки.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Одночасний прийом етанолу і мелперону може призвести до потенціювання ефекту етанолу.

Комбіноване застосування з лікарськими препаратами, що пригнічують центральну нервову систему (снодійні, аналгетики, інші психотропні препарати, антигістамінні засоби), може призвести до підвищення седативного ефекту або пригнічення дихання. Прийом препарату у комбінації з трициклічними антидепресантами може призвести до взаємного потенціювання ефекту.

Ефект антигіпертензивних лікарських засобів може бути підвищений при поєднаному прийомі з мелпероном.

Одночасне застосування з антагоністами допаміну (наприклад, леводопа) може призвести до послаблення ефекту агоніста допаміну.

Комбіноване застосування нейролептиків та інших антагоністів допаміну (наприклад, метоклопраміду) може призвести до збільшення вираженості екстрапірамідних моторних ефектів.

При одночасному застосуванні мелперону з лікарськими засобами антихолінергічної дії (наприклад, з атропіном) можливе підсилення антихолінергічних ефектів. Це може проявлятися у вигляді дизопії (порушення зору), підвищення внутрішньоочного тиску, ксеростомії (сухість у роті), підвищення частоти серцевих скорочень, запору, порушення сечовипускання, слиновиділення, утруднення мови, часткової амнезії і зниження потовиділення. Вираженість ефекту мелперону може бути зменшена внаслідок зниження абсорбції у травному тракті.

Бутирофенони можуть утворювати комплекси з кавою, чаєм і молоком, які погано розчиняються і внаслідок цього всмоктування препарату утруднюється.

Хоча при прийомі мелперону спостерігається тільки відносно невелике і короткочасне підвищення концентрації пролактину, ефект інгібіторів пролактину, таких як гонадорелін, може бути ослаблений. Подібної взаємодії з мелпероном дотепер не виявляли, але цілком виключити її не можна.

Незважаючи на те, що взаємодії мелперону з нижченаведеними лікарськими засобами дотепер не відзначали, цілком виключити їх не можна через наявність у мелперону альфа-адренергічного ефекту.

Стимулятори амфетамінового типуможутьзнижувати антипсихотичну дію мелперону.

Епінефрин (адреналін) – можливе виникнення парадоксальної гіпотензії, тахікардії.

При одночасному застосуванні з мелпероном можливе ослаблення ефекту фенілефрину.

Одночасний прийом мелперону та допаміну може призводити до антагоністичної дії на периферичну вазодилатацію (наприклад, ниркової артерії) або, у разі високої дози допаміну, вазоконстрикцію.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Мелперону гідрохлорид належить до групи бутирофенонів та проявляє характерну для препаратів цієї групи нейролептичну активність, яка коливається від незначної до помірної. Бутирофенони блокують допамінові рецептори і таким чином зменшують ефекти нейромедіатора допаміну. Ступінь зв‘язування мелперону з D2-рецепторами майже у 200 разів менше, ніж у галоперидолу. Поряд з допамінергічними властивостями мелперон також має виражену антисеротонінергічну дію.

При прийомі мелперону спостерігається дозозалежна афективна релаксація з тенденцією до зменшення сонливості. Антипсихотичний ефект відносно впливу на галюцинації, марення та аутизм виявляється тільки при прийомі високих доз препарату.

Крім зазначених основних ефектів, типових для нейролептиків з низькою активністю, мелперон може також спричиняти міорелаксацію та антиаритмічну дію. 

На противагу іншим нейролептикам, мелперон у терапевтичних дозах не впливає на поріг судомної готовності головного мозку. Незначне зростання цього порога імовірніше може відбуватися у разі застосування мелперону гідрохлориду у середніх терапевтичних дозах.

Вплив мелперону на екстрапірамідні моторні функції незначний.

Фармакокінетика. Після перорального застосування мелперон швидко і повністю всмоктується і піддається інтенсивному метаболізму при першому проходженні через печінку.

Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 1-1,5 години після прийому препарату. 

При підвищенні дози спостерігається нелінійне збільшення максимальних концентрацій мелперону у плазмі крові, що, вірогідно, пов‘язане з особливостями метаболізму у печінці.

Ступінь зв'язування з білками плазми крові становить 50 % (18 % – сироватковий альбумін).

Прийом їжі не впливає на абсорбцію препарату і рівень його концентрації у крові.

Мелперон швидко і майже повністю метаболізується у печінці. 5-10 % активної речовини виводиться нирками у незміненому вигляді. Період напіввиведення після одноразового прийому становить приблизно 4-6 годин. При повторному введенні цей показник зростає приблизно до 6-8 годин.

На відміну від інших похідних бутирофенону, метаболізм мелперону не змінюється під впливом індукторів печінкових ферментів, таких як фенобарбітал, фенітоїн, карбамазепін.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 10 мг: від жовтого до світло-коричневого кольору двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, без риски;

таблетки по 25 мг: від злегка жовтуватого до злегка коричнюватого кольору таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з рискою з одного боку;

таблетки по 50 мг: від жовтого до світло-коричневого кольору двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з двома перпендикулярно пересіченими рисками з одного боку;

таблетки по 100 мг: від злегка жовтуватого до злегка коричнюватого кольору таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з двома перпендикулярно пересіченими рисками з одного боку.

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері; по 2 (10 ´ 2) блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Салютас Фарма ГмбХ, Німеччина.

Місцезнаходження.

Отто-вон-Гюріке-Аллеє, 1, 39179 Барлебен, Німеччина.