МЕЛОКСИКАМ-ТЕВА розчин 10 мг/мл

Rp

Форма випуску та дозування

Розчин, 10 мг/мл
Таблетки, 7,5 мг
Таблетки, 15 мг

Розчин, 10 мг/мл

Упаковка

Ампули 1,5 мл №5x1

Ампули 1,5 мл №5x1

Аналоги

Класифікація

Класифікація еквівалентності

N/A

info

Діюча речовина

МЕЛОКСИКАМ

Форма товару

Розчин для ін’єкцій

Умови відпуску

за рецептом

Rp

Реєстраційне посвідчення

UA/6308/02/01

Дата останнього оновлення: 23.10.2020

Характеристика

  • Вагітність і годування груддю: Під час І та ІІ триместру вагітності мелоксикам не слід застосовувати, за винятком нагальної потреби. Якщо жінка намагається завагітніти або протягом І та ІІ триместру вагітності застосовує мелоксикам, дозування та тривалість лікування повинні бути щонайменшими.
  • Взаємодія з іншими лікарськими засобами: Дослідження щодо взаємодії проводилися лише за участю дорослих.
  • Діти: Препарат протипоказаний дітям (віком до 18 років).
  • Заявник: ратіофарм Інтернешнл ГмбХ, Німеччина
  • Наказ МОЗ: №110 від 15.02.2010
  • Передозування: Симптоми гострого передозування НПЗП зазвичай обмежуються летаргією, сонливістю, нудотою, блюванням та епігастральним болем, які в цілому є оборотними при підтримуючій терапії. Може виникнути шлунково-кишкова кровотеча. Тяжке отруєння може призвести до артеріальної гіпертензії, гострої ниркової недостатності, дисфункції печінки, пригнічення дихання, коми, судом, серцево-судинної недостатності та зупинки серця. Повідомлялося про анафілактоїдні реакції при терапевтичному застосуванні НПЗП, що також може спостерігатися при передозуванні.
  • Побічні реакції: Органічне ураження нирок, що, ймовірно, призводить до гострої ниркової недостатності: повідомлялося про дуже рідкі випадки інтерстиціального нефриту, гострого тубулярного некрозу, нефротичного синдрому та папілярного некрозу (див. розділ «Особливості застосування»).
  • Показання: Короткотривале симптоматичне лікування гострого нападу ревматоїдного артриту та анкілозуючого спондиліту, коли пероральний та ректальний шляхи застосування не можуть бути застосовані.
  • Протипоказання: Спосіб застосування.
  • Реєстраційне посвідчення: UA/6308/02/01
  • Термін дії реєстраційного посвідчення: 30.12.2075
  • Склад: 1 ампула містить: мелоксикаму 15 мг
  • Терміни зберігання: 3р.
  • Торгівельне найменування: МЕЛОКСИКАМ-РАТІОФАРМ
  • Умови відпуску: за рецептом
  • Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 25 ºС у недоступному для дітей місці.
  • Фармакотерапевтична група: Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Оксиками.

Упаковка

Ампули 1,5 мл №5x1

Інструкція

Інструкція

для медичного застосування препарату

Мелоксикам-РАТІОФАРМ

(Meloxicam-RATIOPHARM®)

Склад:діюча речовина: мелоксикам; 1,5 мл (1 ампула) містить 15 мг мелоксикаму;

допоміжні речовини: меглумін, глікофурол, полоксамер 188, натрію хлорид, гліцин, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Оксиками. Код АТС М01АС06.

Клінічні характеристики.

Показання.

Симптоматичне короткотривале лікування тяжких форм артрозів у стадії загострення.

Симптоматичне довгострокове лікування ревматоїдного артриту (хронічного поліартриту) або анкілозуючого спондиліту (хвороба Бехтерєва).

Протипоказання.

Гіперчутливість до компонентів препарату або до препаратів із подібною дією, наприклад інші нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), включаючи ацетилсаліцилову кислоту. Протипоказаний пацієнтам, у яких після застосування ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ спостерігаються ознаки астми, носові поліпи, ангіоневротичні набряки або кропив’янка.

Вагітність та період годування груддю.

Виразки травного тракту як хронічні, так і у стадії загострення.

Тяжка форма печінкової недостатності.

Тяжка форма ниркової недостатності.

Шлунково-кишкові кровотечі, церебросудинні кровотечі або інші види кровотечі.

Тяжка форма неконтрольованої серцевої недостатності.

 Діти віком до 15 років.

Спосіб застосування та дози.

Препарат вводять тільки внутрішньом’язово (внутрішньовенне введення

протипоказане).

Парентеральне введення доцільне призначати тільки протягом перших

днів лікування. Для подальшої терапії доцільно застосовувати таблетки.

Артрози у стадії загострення: доза складає 7,5 мг на день. Якщо не спостерігається достатнього покращання стану, можна збільшити дозу до 15 мг на день.

Ревматоїдний артрит, анкілозуючий спондиліт: доза складає 15 мг на день.

Залежно від терапевтичного ефекту дозу можна зменшити до 7,5 мг на день.

Не слід перевищувати добову дозу мелоксикаму ? 15 мг.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти літнього віку та пацієнти з підвищеним ризиком виникнення побічної дії:

Для пацієнтів літнього віку рекомендоване дозування для довготривалої терапії ревматоїдного артриту або анкілозуючого спондиліту складає 7,5 мг на день. Для пацієнтів із підвищеним ризиком до виникнення побічної дії лікування повинно починатися з 7,5 мг/день.

Обмежена функція нирок:

У пацієнтів, які перебувають на діалізі та з тяжкою нирковою недостатністю не можна перевищувати добову дозу мелоксикаму 7,5 мг. Для пацієнтів із легкими або середніми обмеженнями функції нирок (наприклад, пацієнти з кліренсом креатиніну більше ніж 25 мл/хв) немає необхідності в зменшенні дози.

Обмежена функція печінки:

Для пацієнтів із легкими або помірними обмеженнями функції печінки немає необхідності зменшувати дозу.

Побічні реакції.

У переліку зазначені усі відомі побічні дії, які можуть виникнути під час застосування мелоксикаму, а також у разі передозування або довготривалої терапії.

Під час оцінювання побічних дій в основу були покладені такі статистичні дані:

Дуже часто

≥ 1/10 пацієнтів

Часто

≤ 1/10, але ≥ 1/100 пацієнтів

Іноді

≤ 1/100, але ≥ 1/1000 пацієнтів

Рідко

≤ 1/1000, але ≥ 1/10 000 пацієнтів

Дуже рідко

≤ 1/10 000 пацієнтів

Система крові та лімфатична система. Часто: зменшення гемоглобіну (анемія).

Іноді: зміни картини крові: зменшення тромбоцитів (тромбоцитопенія), зменшення лейкоцитів до повного їх зникнення (лейкоцитопенія, агранулоцитоз).

Імунна система. Рідко: алергічні реакції.

Психічні порушення. Рідко: переміни настрою, сонливість та кошмарні сновидіння.

Нервова система. Часто: запаморочення, головний біль. Іноді: сонливість, конвульсії. Рідко: неспокій.

Очі. Рідко: порушення гостроти зору.

Серце. Іноді: прискорене серцебиття.

Судини. Іноді: підвищення артеріального тиску, почервоніння шкіри з почуттям жару.

Дихальні шляхи. Рідко: у пацієнтів з алергічними реакціями на ацетилсаліцилову кислоту або інші НПЗЗ в анамнезі можуть спостерігатися напади астми.

Травний тракт. Часто: біль в епігастральній області, нудота та блювання, біль у шлунку, здуття, запор або пронос. Іноді: шлунково-кишкові кровотечі, виразка шлунка, запалення стравоходу, запалення слизової оболонки рота (стоматит).

Рідко: шлунково-кишкові перфорації, гастрит, коліт. У пацієнтів літнього віку пептична виразка, перфорації або шлунково-кишкові кровотечі можуть мати тяжкий перебіг.

Печінка та жовчний міхур. Іноді: порушення функцій печінки. Короткочасні зміни функціональної проби печінки (наприклад, підвищення рівня трансаміназ або білірубіну). Рідко: гепатит.

Шкіра. Часто: свербіж, шкірний висип.

Іноді: кропив’янка. Рідко: тяжкі реакції шкіри (синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз/синдром Лайєла), набряки шкіри та/або слизових оболонок, мультиформна еритема, фотосенсибілізація.

Нирки. Іноді: функціональні порушення нирок (наприклад, підвищення концентрації сечовини та креатиніну в крові). Рідко: ниркова недостатність.

Загальні порушення. Часто: набряки.

Передозування.

Симптоми гострого передозування НПЗЗ часто супроводжуються летаргією, сонливістю, нудотою, блюванням та болем у шлунку, які, як правило, усуваються підтримуючими заходами. Також можуть виникати шлунково-кишкові кровотечі. Тяжке отруєння може спричинити підвищення артеріального тиску, гострої ниркової недостатності, порушень функції печінки, депресії дихання, коми, судом, кардіоваскулярного колапсу та зупинки серця.

Повідомляється про анафілактоїдні реакції під час прийому терапевтичних доз НПЗЗ, вони можуть також виникати і у разі передозування.

Після передозування НПЗЗ пацієнти повинні пройти курс лікування симптоматичними та підтримуючими заходами у відповідності до ступеня тяжкості передозування та інтоксикації. Під час клінічних досліджень було виявлено, що триразовий прийом 4 г холестираміну перорально прискорює виведення мелоксикаму.

Особливості застосування.

Оскільки ризик, який пов'язаний із застосуванням мелоксикаму, може підвищуватися залежно від дозування та тривалості застосування, необхідно призначати якомога коротшу тривалість застосування та мінімальні ефективні добові дози. Необхідно постійно перевіряти потребу пацієнта у симптоматичному лікуванні та визначення терапії, особливо у пацієнтів з артрозом.

Перед початком лікування мелоксикамом необхідно з’ясувати, чи повністю вилікувані езофагіти, гастрити, виразки шлунка та дванадцятипалої кишки в анамнезі пацієнта. У пацієнтів із такими захворюваннями в анамнезі необхідно врахувати, що під час лікування мелоксикамом можуть виникнути рецидиви.

У пацієнтів зі шлунково-кишковими симптомами або захворюваннями в анамнезі необхідно перевірити стан травного тракту, особливо наявність шлунково-кишкових кровотеч.

Як і при застосуванні інших НПЗЗ, під час лікування мелоксикамом повідомлялось про шлунково-кишкові кровотечі або перфорації, які у поодиноких випадках були смертельними. Вони можуть виникнути у будь-який час лікування, з та без попереджувальних симптомів або вказівок на серйозні шлунково-кишкові порушення в анамнезі. У людей літнього віку шлунково-кишкові кровотечі або перфорації частіше спричиняють серйозні наслідки.

Якщо під час терапії мелоксикамом виникне шлунково-кишкова кровотеча або шлунково-кишкова виразка, необхідно припинити лікування мелоксикамом.

При застосуванні НПЗЗ, включаючи мелоксикам, можуть виникати тяжкі шкірні реакції та алергічні реакції, що загрожують життю (наприклад, анафілактичні реакції). У цьому випадку потрібно одразу ж припинити лікування мелоксикамом, необхідно провести ретельне спостереження.

У поодиноких випадках НПЗЗ можуть спричинити інтерстиціальний нефрит, гломерулонефрит, нирковий медулярний некроз або нефротичний синдром.

Як і при застосуванні багатьох НПЗЗ визначається підвищення трансамінази сироватки. Може спостерігатися транзиторне порушення показників функціональних печінкових проб. У більшості випадків мова йде про легкі тимчасові порушення. Якщо ці порушення суттєві та тривалі, необхідно припинити прийом мелоксикаму. В цих випадках необхідно провести відповідні контрольні дослідження.

НПЗЗ можуть спричинити затримку калію, натрію та води, а також взаємодіяти з сечогінними речовинами. Вони можуть погіршити стан пацієнтів із серцевою недостатністю або підвищеним артеріальним тиском.

Застосування НПЗЗ може викликати декомпенсацію латентної ниркової недостатності. Функція нирок нормалізується після припинення терапії. Особливо треба звернути увагу на пацієнтів літнього віку, пацієнтів з серцевою недостатністю, цирозом печінки або нирковою недостатністю, а також на пацієнтів, котрі застосовують сечогінні засоби.

Під час лікування таких пацієнтів необхідно ретельно перевірити діурез та функцію нирок.

Побічні реакції частіше проявляються у літніх пацієнтів та у знесилених після тривалої хвороби пацієнтів.

Не можна перевищувати рекомендовану максимальну добову дозу. Також необхідно припинити одночасний прийом інших НПЗЗ.

Якщо через декілька днів не настане покращання, необхідно заново оцінити співвідношення користі/ризику лікування.

Як і інші НПЗЗ, мелоксикам може маскувати симптоми інфекційних захворювань (наприклад, гарячку).

Як і інші препарати, що пригнічують синтез циклооксигенази або простагландинів, мелоксикам може негативно впливати на репродуктивну здатність, тому він не рекомендується жінкам, які мають бажання завагітніти. Препарат слід з обережністю застосовувати жінкам, котрі лікуються від безпліддя.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Спеціальні дослідження щодо здатності керувати автотранспортними засобами та/або обслуговувати механізми під час застосування мелоксикаму не проводилися. Проте, зважаючи на фармакодинамічний профіль та відому побічну дію, мелоксикам взагалі не виявляє або виявляє лише незначний вплив на ці здатності. Але якщо виникають порушення гостроти зору або втома, запаморочення або інші порушення центральної нервової системи, рекомендується відмовитися від керування автомобілем та від обслуговування механізмів.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Мелоксикам у формі ін’єкцій не можна змішувати з іншими лікарськими засобами в одному шприці. Ризик розвитку гематоми у місці ін’єкціі підвищується при одночасному прийомі антикоагулянтів.

Фармакодинамічна взаємодія:

 - Інші НПЗЗ, включаючи саліцилати (ацетилсаліцилова кислота ≥ 3 г/день):

Одночасний прийом декількох НПЗЗ може підвищити ризик виникнення шлунково-кишкових виразок у зв’язку з синергічним ефектом. Зважаючи на це, не рекомендується одночасне лікування мелоксикамом у поєднанні з іншими НПЗЗ.

- Діуретики:

Терапія НПЗЗ пов’язана з можливим ризиком виникнення гострої ниркової недостатності, тому якщо мелоксикам застосовується одночасно з діуретиками, пацієнту необхідно застосовувати достатню кількість рідини, доцільно перевірити функцію нирок до початку лікування.

- Пероральні антикоагулянти:

Підвищений ризик виникнення кровотеч внаслідок затримки функції тромбоцитів та пошкодження слизової оболонки шлунка та кишечнику. Не рекомендується комбіноване лікування з НПЗЗ та пероральними антикоагулянтами.

- Тромболітичні та антитромболітичні препарати:

При одночасному застосуванні з мелоксикамом існує підвищений ризик виникнення кровотеч (необхідний періодичний контроль показників згортання крові).

- Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту та інші гіпотензивні препарати:

У пацієнтів літнього віку та зневоднених пацієнтів одночасний прийом може спровокувати гостру ниркову недостатність. Крім того, одночасне застосування разом із мелоксикамом може зменшувати гіпотензивну дію.

- Циклоспорин: може підсилювати нефротоксичну дію циклоспорину.

- Протизаплідні засоби: може зменшуватися ефективність дії протизаплідних засобів.

Фармакокінетична взаємодія (вплив мелоксикаму на фармакокінетику інших препаратів):

- Літій: НПЗЗ можуть підвищувати концентрацію літію у сироватці до токсичних значень (зменшення виділення літію нирками). Тому не рекомендується одночасна терапія НПЗЗ з препаратами літію. Якщо одночасне застосування необхідне, то потрібно ретельно контролювати рівень літію у сироватці до початку, під час та після закінчення одночасного лікування мелоксикамом та препаратами літію.

- Метотрексат: підвищує його негативний вплив на систему крові (загроза виникнення анемії і лейкопенії). Необхідний періодичний контроль показників крові.

Фармакокінетична взаємодія (вплив інших препаратів на фармакокінетику мелоксикаму):

Холестирамін прискорює виведення мелоксикаму, підвищує кліренс мелоксикаму на 50 %, період напіввиведення зменшується на 13 ± 3 год. Така взаємодія має клінічне значення.

При одночасному застосуванні з антацидами, циметидином та дигоксином не спостерігається жодної суттєвої клінічної взаємодії.

Інші види взаємодій:

Є повідомлення, що НПЗЗ зменшують ефективність внутрішньоматкових пристроїв.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Мелоксикам – нестероїдний протизапальний засіб (НПЗЗ) із групи речовин оксикамів із протизапальними, болезаспокійливими та жарознижувальними властивостями, що пов’язані із селективним інгібуванням ізоферменту ЦОГ-2. Коефіцієнт селективності ІС50 для мелоксикаму дорівнює 2.

Фармакокінетика.

Абсорбція: біодоступність мелоксикаму після внутрішньом’язового введення становить біля 89 %. У разі прийому парентерально 7,5 або 15 мг мелоксикаму один раз на день у стаціонарному режимі концентрація у плазмі сягає 0,4-1,0 мг/л (7,5 мг) або відповідно 0,8-2,0 мг/л (15 мг) (Сmin - Cmax). Максимальна концентрація мелоксикаму у крові досягається через 1 год. після введення.

Розподіл: мелоксикам має високий ступінь зв’язування з білками, переважно з альбуміном (99 %). Мелоксикам потрапляє до синовіальної рідини. При цьому концентрація в ній дорівнює половині концентрації у плазмі.

Об’єм розподілу складає у середньому 11 л. Індивідуальні коливання складають приблизно 30 ? 40 %.

Біологічна трансформація: мелоксикам метаболізується ферментами печінки. В сечі ідентифікують чотири різні фармакологічно неактивні метаболіти мелоксикаму. Основний метаболіт 5'-карбоксимелоксикам (60 %) утворюється шляхом окиснення проміжних метаболітів 5'-гідроксиметилмелоксикаму. Кількість незміненого виділеного 5'-гідроксиметилмелоксикаму складає 9 %. In vitro встановлено, що початковий етап цього перетворення здійснюється, головним чином, через CYP 2C9 при незначній участі CYP 3А4. Утворення двох інших метаболітів (16 % та відповідно 4 % від застосованої дози) пов’язано з дією пероксидази.

Виведення: мелоксикам виводиться, головним чином, у формі метаболітів, у рівних частинах із сечею та калом. У сечі мелоксикам виявляється у незначних кількостях («сліди»). Середній період напіввиведення складає приблизно 20 год. Загальний плазмовий кліренс складає у середньому 8 мл/хв.

Лінійність: у разі перорального застосування у терапевтичних дозах (7,5 мг та 15 мг) мелоксикам виявляє лінійну фармакокінетику.

Фармацевтичні характеристики:

основні фізико-хімічні властивості: прозорий жовтий розчин з зеленим відтінком, що практично не містить сторонніх часток у безбарвних скляних ампулах.

Несумісність.

Немає.

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в місцях, недоступних для дітей при температурі не вище 25 ºС.

Упаковка. Пластиковий контейнер, що містить 5 ампул по 1,5 мл у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Хелп С.А. Фармас’ютикал Продактс, Греція;

Заявник. ратіофарм Інтернешнл ГмбХ, Німеччина.

Місцезнаходження.Виробник: Хелп С.А. Фармас’ютикал Продактс, Греція. Заявник: ратіофарм Інтернешнл ГмбХ, вул. Граф-Арко, 3, 89079, Ульм, Німеччина.