ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ЛОКРЕНÒ

(LOKRENÒ)

Склад:

діюча речовина: бетаксолол;

1 таблетка міститьбетаксололугідрохлориду20мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлозамікрокристалічна, натріюкрохмальгліколят (тип А), кремнію діоксид колоїдний безводний, магніюстеарат;

оболонка: гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: білого кольору двоопуклі круглі таблетки, вкриті оболонкою, з лінією розподілу зодного бокута гравіюванням з іншого.

Фармакотерапевтична група. Селективніблокаторибета-адренорецепторів.

Код АТХ С07А В05.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Бетаксололхарактеризується трьома фармакологічними властивостями:

- кардіоселективною бета-адреноблокуючою дією;

- відсутністю часткової агоністичної активності (тобто не проявляє власноїсимпатоміметичноїактивності);

- слабким мембраностабілізуючим ефектом (подібно до хінідину або до місцевих анестетиків) у концентраціях, які перевищують рекомендовані терапевтичні дози.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Бетаксолол швидко таповністювсмоктуєтьсяпісля пероральногоприйомупри незначному ефекті «першого проходження» через печінку та високійбіодоступності– приблизно 85 %, що забезпечує низькі відмінності його концентрації у плазмі кровіурізних пацієнтів або водногопацієнтапри триваломузастосуванні.

Бетаксололзв’язується з білками плазми крові приблизно на 50 %.

Метаболізм. Об’ємрозподілустановить приблизно6л/кг. В організмібетаксололзначною мірою метаболізується з утворенням неактивних сполук, і тільки 10–15 %бетаксололувиявляється у сечі у незмінномувигляді.

Виведення. Період напіввиведеннябетаксололуз організму становить 15–20 годин.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування артеріальної гіпертензії.

Профілактика нападів стенокардії напруження.

Протипоказання.

Гіперчутливість до бетаксололу або до будь-якої іншої складової лікарського засобу.

Тяжкі форми бронхіальної астми та хронічного обструктивного захворювання легень.

Серцева недостатність, яка не контролюється лікуванням.

Кардіогенний шок.

Атріовентрикулярна блокада II та III ступеня у хворих, які не мають водія ритму.

Стенокардія Принцметала (протипоказана монотерапія препаратом при ізольованій/типовій формі цього захворювання).

Дисфункція синусового вузла (включаючи синоатріальну блокаду).

Брадикардія (частота серцевих скорочень < 45–50 уд/хв).

Тяжкі форми синдрому Рейно та інших захворювань периферичних артерій.

Нелікована феохромоцитома.

Артеріальна гіпотензія.

Анафілактичні реакції в анамнезі.

Метаболічний ацидоз.

Препарат протипоказаний для застосування у комбінації з флоктафеніном та сультопридом (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Препарати, що спричиняють брадикардію. Брадикардія може бути зумовлена цілим рядом лікарських засобів: бета-адреноблокаторами, антиаритмічними препаратами класу Іа, деякими антиаритмічними препаратами класу ІІІ, деякими блокаторами кальцієвих каналів, препаратами наперстянки, пілокарпіном та антихолінестеразними препаратами.

При застосуванні бета-блокаторів, в тому числі лікарського засобуЛокренÒ, у комбінації з іншими лікарськими засобами, для яких відомий ефект індукування зупинки синусового вузла, можлива зупинка синусового вузла (див. розділ«Побічні реакції»).

Небажані комбінації.

Дилтіазем. Повідомлялося про випадкипорушення автоматизму (надмірна брадикардія, зупинка синусового вузла), порушення синоатріальної та атріовентрикулярної провідності, серцевої недостатності. Одночасне застосування з бетаксололом вимагає ретельногоклінічного та електрокардіографічного моніторингу, особливо у пацієнтів літнього віку або на початку лікування.

Повідомлялося про підвищений ризик депресії у разі одночасного застосування бета-адреноблокаторів і дилтіазему (див. розділ «Побічні реакції»).

Верапаміл. Повідомлялося про випадкипорушення автоматизму (надмірна брадикардія, зупинка синусового вузла), порушення синоатріальної та атріовентрикулярної провідності, серцевої недостатності. Одночасне застосування з бетаксололом вимагає ретельногоклінічного та електрокардіографічного моніторингу, особливо у пацієнтів літнього віку або на початку лікування.

Фінголімод. Одночасне застосування фінголімоду з бета-блокаторами може потенціювати ефекти сповільнення серцевого ритму, що може призводити до летального наслідку. Це особливо актуально для бета-блокаторів, які пригнічують адренергічні компенсаторні механізми.

Необхідний безперервний клінічний та ЕКГ-контроль протягом 24 годин після першої дози препарату.

Комбінації, що потребують запобіжних заходів при одночасному застосуванні.

Аміодарон. Порушення автоматизму та провідності міокарда (пригнічення симпатичних компенсаторних механізмів).

Необхідний клінічний та електрокардіографічний контроль.

Леткіанестетики, які містять галоген. Бета-адреноблокатори спричиняють зниження серцево-судиннихкомпенсаторних реакцій. Інгібуваннябета-адренорецепторів під час оперативного втручання можна усунути за допомогою бета-стимуляторів. Як правило, терапіюбета-блокаторами не слід припиняти, а різкої відміни препарату слід уникати у будь-якому випадку. Необхідно повідомити анестезіолога про лікування бета-блокатором, що проводиться.

Антиаритмічні препарати I класу (окрім лідокаїну): цибензолін, дизопірамід, флекаїнід, гідрохінідин, мексилетин, пропафенон, хінідин. Порушення скоротливості, автоматизму та провідності міокарда (пригнічення симпатичних компенсаторних механізмів).

Необхідний клінічний та електрокардіографічний контроль.

Антигіпертензивні препарати центральної дії (клонідин, метилдопа, гуанфацин, моксонідин, рименідин). Виражене підвищення артеріального тиску у разі раптової відміни антигіпертензивних препаратів центральної дії. Слід уникати раптового припинення лікування антигіпертензивними препаратами центральної дії.

Необхідний клінічний контроль.

Інсулін, похідні сульфонілсечовини, глініди, гліптини. Усібета-блокатори можуть маскувати деякі симптомигіпоглікемії, такі як відчуття посиленогосерцебиття та тахікардія. Пацієнта слід попередити про це і про необхідність посилити самоконтроль рівня цукру у крові, особливо на початку лікування(див. розділ «Особливості застосування»).

Лідокаїн (внутрішньовенно). Збільшення концентраціїлідокаїнуу плазмі крові з можливим посиленням неврологічних ісерцевихпобічних реакцій (зниження метаболізмулідокаїнуу печінці). Рекомендується клінічний таелектрокардіографічнийконтроль і у разі необхідності визначення концентраціїлідокаїнуу плазмі крові як під час лікуваннябета-адреноблокаторами, так іпісляйого припинення. У разі необхідності коригують дозу лідокаїну.

Препарати, які можуть провокувати пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу «torsades de pointes». Підвищення ризику розвитку шлуночкової аритмії та особливо пароксизмальної тахікардії типу «torsades de pointes». Необхідний клінічний та електрокардіографічний контроль.

Пропафенон. Порушення скоротливості, автоматизму та провідності міокарда (пригнічення симпатичних компенсаторних механізмів). Необхідний клінічний і електрокардіографічний контроль.

Комбінації, які потребують особливої уваги.

Альфа-блокатори, які застосовуються в урології. Посилення антигіпертензивного ефекту. Підвищений ризик ортостатичної гіпотензії.

Антигіпертензивні альфа-блокатори. Посилення антигіпертензивного ефекту. Підвищений ризик ортостатичної гіпотензії.

Нестероїдніпротизапальніпрепарати. Зниження антигіпертензивногоефекту (індукованенестероїднимипротизапальнимипрепаратами пригніченнявазодилатуючихпростагландиніві затримка рідини та натрію фенілбутазоном).

Інші лікарські засоби, що спричиняють брадикардію. Ризик розвитку надмірної брадикардії (адитивний ефект).

Дигідропіридини (амлодипін, барнідипін, клевідипін, фелодипін, ісрадипін, лацидипін, лерканідипін, манідипін, нікардипін, ніфедипін, німодипін, нітрендипін). Артеріальна гіпотензія, серцева недостатність у пацієнтів з латентною або неконтрольованою серцевою недостатністю (адитивні негативні інотропні ефекти). Лікування бета-блокаторами також може мінімізувати рефлекторну симпатичну відповідь, яка запускається у разі надмірних гемодинамічних ефектів.

Дипіридамол (внутрішньовенне застосування). Підвищений антигіпертензивний ефект.

Похідні нітратів/нітритів. Збільшення ризику розвитку артеріальної гіпотензії, особливо ортостатичної гіпотензії.

Лікарські засоби, які сприяють виникненню ортостатичної гіпотензії (особливо нітрати, інгібітори фосфодіестерази типу 5, альфа-блокатори при прийомі за урологічними показаннями, іміпрамінові антидепресанти, нейролептики класу фенотіазинів, агоністи допаміну та леводопа). Ризик розвитку артеріальної гіпотензії, особливо ортостатичної гіпотензії.

Особливості застосування.

Ніколи не слід раптово припиняти лікування препаратом пацієнтам зі стенокардією: різке припинення прийому препарату може збільшувати ризик виникнення серйозних порушень серцевого ритму, інфаркту міокарда або раптового летального наслідку.

Запобіжні заходи при застосуванні.

Відміна препарату. Лікування препаратом не слід припиняти раптово, особливо пацієнтам із ішемічною хворобою серця. Дозу необхідно знижувати поступово, протягом1–2 тижнів, а у разі необхідності можна одночасно розпочатизаміснутерапію, щоб уникнути прогресуваннястенокардії.

Бронхіальна астма та хронічнеобструктивнезахворювання легень. Бета-адреноблокатори можна призначати тільки пацієнтам із легкими формами цих захворювань, при цьому слід обирати селективний бета-блокатор і застосовувати його у низькій початковій дозі. Передпочаткомлікування рекомендується провести оцінку функції легень.

Прирозвитку нападів під час лікування можна застосовуватибронходилататори (бета2-адреноміметики).

Серцеванедостатність. У хворих ізсерцевоюнедостатністю, яка контролюється за допомогою лікування, ЛокренÒ при необхідності можна застосовувати під ретельним медичним наглядом у дуже низьких дозах, які поступово підвищуються.

Брадикардія. Дозу необхідно зменшити, якщочастотасерцевихскорочень у стані спокою нижче за 50–55 ударів за хвилину таухворого є клінічні проявибрадикардії.

Атріовентрикулярна блокада І ступеня. З огляду на негативнийдромотропнийефектбета-блокаторів, ЛокренÒ з обережністю слід призначати пацієнтам ізатріовентрикулярною блокадою І ступеня.

Стенокардія Принцметала. Кількість і тривалість нападів стенокардії можуть збільшитися при застосуванні бета-блокаторів у хворих на стенокардію Принцметала. Кардіоселективний бета-1-блокатор може застосовуватися при легких та вторинних формах захворювання за умови, що одночасно застосовується вазодилататор.

Захворювання периферичних артерій. Бета-адреноблокатори можутьпризводитидо погіршеннястану пацієнтів із захворюваннями периферичних артерій (хвороба Рейно або синдром Рейно, артеріїтабо хронічнеоблітеруючезахворювання артерій нижніх кінцівок). У таких випадках бажано застосовувати кардіоселективний бета-блокатор із наявністю властивостей часткового агоніста бета-рецепторів; призначати його слід з обережністю.

Феохромоцитома. Призастосуваннібета-адреноблокаторів для лікування артеріальної гіпертензії, спричиненоїфеохромоцитомою, з приводу якої здійснюється належне лікування, потрібний ретельний моніторинг артеріальноготиску.

Пацієнти літнього віку. Суворе дотримання протипоказань є обов'язковим для пацієнтів літнього віку. Потрібно бути обережними: лікування пацієнтів літнього віку слід розпочинати з малої дози та під ретельним наглядом (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнти знирковоюнедостатністю. У пацієнтів ізнирковоюнедостатністю дозування необхідно коригувати залежно від концентраціїкреатинінуу сироватці крові абокліренсукреатиніну(див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнти з цукровим діабетом. Слідпопередитихворого про необхідність посилити самоконтроль рівня глюкози у крові на початку лікування. Продромальнісимптомигіпоглікеміїможуть бути замаскованими, особливотахікардія, відчуття посиленого серцебиття та підвищенапітливість(див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Побічні реакції»).

Псоріаз. Призначення препарату потребує ретельної оцінки необхідності його застосування, оскільки єповідомленняпро погіршеннястану хворих напсоріазпід час лікуваннябета-адреноблокаторами (див. розділ «Побічні реакції»).

Алергічні реакції. Упацієнтів, схильних до тяжкиханафілактичнихреакцій, незалежно від причини, особливо пов’язаних іззастосуваннямконтрастних засобів, що містять йод, абоприпроведенні десенсибілізуючої терапії, застосуваннябета-адреноблокаторів може призвести до подальшого посилення реакції і резистентності до лікування цьогостанузвичайнимидозами адреналіну.

Загальнаанестезія. Бета-блокатори можуть спричиняти ослаблення рефлекторноїтахікардіїта збільшувати ризик артеріальноїгіпотензії. Продовження лікуваннябета-блокаторами знижує ризик розвитку аритмії, міокардіальноїішемії та гіпертонічнихкризів. Необхідно повідомити анестезіолога про те, що хворийпроходитьлікуваннябета-блокатором.

При необхідності припинення лікування та відміни препарату вважається достатнім 48 годин для відновлення чутливості докатехоламінів.

Терапіябета-адреноблокаторами не повиннаприпинятися:

- у хворих із коронарною недостатністю, яким бажано приймати препарат до операції, враховуючи ризик, пов’язаний з раптовою відміноюбета-адреноблокаторів;

- у разі ургентних операцій або у тих випадках, коли припинення лікування неможливе. Хворого потрібно захистити віднаслідківнадмірного збудження блукаючого нерва, призначаючипремедикаціюатропіном з повторенням у разі необхідності. Для анестезії необхідно застосовувати засоби, які пригнічують міокард найменшоюмірою, а втрата крові має бути компенсована.

Необхідно враховувати ризик розвиткуанафілактичнихреакцій.

Офтальмологія. Блокада бета-адренорецепторів зумовлює зниження внутрішньоочного тиску та може призводити до зміни результатів скринінгового дослідження на глаукому. Офтальмолог має бути інформований про те, що пацієнт приймає бетаксолол. За пацієнтами, які отримують бета-блокатори і системно, й у вигляді очних крапель, необхідно встановити нагляд, з огляду на можливий адитивний ефект цих препаратів.

Тиреотоксикоз. Бета-блокатори можуть маскувати серцево-судинні симптомитиреотоксикозу.

Спортсмени. Спортсмени повинні враховувати, що препаратміститьактивну субстанцію, яка може давати позитивну реакціюприпроведенні тестівантидопінговогоконтролю.

Лактоза. Препарат містить лактозу, тому його не рекомендується застосовувати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Цей лікарський засіб містить 4 мг/доза натрію. Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

У дослідженнях на тваринах не було виявлено жодних тератогенних ефектів препарату. Дотепер немає повідомлень про тератогенні ефекти у людей, а в результаті контрольованих проспективних досліджень кількох бета-адреноблокаторів не було виявлено жодних вроджених вад розвитку.

Деякі бета-адреноблокатори можуть зменшувати перфузію плаценти.

Дія бета-адреноблокатора зберігається протягом декількох днів після народження у новонароджених, матері яких отримували лікування даним лікарським засобом, і може спричинити брадикардію, респіраторний дистрес і гіпоглікемію, але найчастіше цей залишковий ефект не має ніяких клінічних наслідків. Проте високі дози бета-блокаторів можуть обумовити розвиток серцевої недостатності через ослаблення серцево-судинних компенсаторних реакцій. У разі виникнення серцевої недостатності новонародженого необхідно госпіталізувати у відділення інтенсивної терапії (див. розділ «Передозування»), а також слід уникати застосування плазмозамінників (через ризик розвитку гострого набряку легень).

Застосування бетаксололу у період вагітності не рекомендується, за винятком випадків, коли користь від застосування препарату переважає можливі ризики. Якщо лікування продовжується до самого народження дитини, рекомендується ретельний нагляд за новонародженим у спеціалізованих умовах (контроль частоти серцевих скорочень та рівня глюкози в крові протягом перших 3–5 днів життя).

Годування груддю.

Бета-адреноблокатори проникаютьу грудне молоко. Годування груддю у період лікування препратом ЛокренÒ слід припинити, оскільки ризик розвиткугіпоглікеміїабобрадикардіїу новонароджених не досліджували.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Досліджень впливу бетаксололу на здатність керувати автотранспортом не проводили. При керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами необхідно враховувати, що на тлі прийому цього препарату іноді можуть виникати запаморочення або підвищена втомлюваність.

Спосіб застосування та дози.

Препарат призначений для перорального застосування.

Звичайна дозадля лікування артеріальної гіпертензії та для профілактики нападів стенокардії напруження– 1 таблетка по 20мг один раз на добу. Календарна упаковка, на якій позначено дні тижні, забезпечує кращі умови для лікування, полегшуючи для пацієнта дотримання інструкцій з прийому лікарського засобу.

Дозування для пацієнтів ізнирковоюнедостатністю.

Дозу необхідно коректувати залежно від стануфункції нирок хворого.

Прикліренсікреатиніну³ 20мл/хв корекція дози не потрібна. Однак рекомендується проводити клінічне спостереження зі старту терапії і до досягнення рівноважних рівнів препарату у крові (у середньому 4 доби).

Для пацієнтів із тяжкоюнирковоюнедостатністю (кліренскреатиніну< 20мл/хв) рекомендована початкова доза становить 10мг на добу (незалежно від частоти та розкладу процедурдіалізу у хворих, яким проводиться гемодіаліз).

Дозування для пацієнтівіз печінковою недостатністю.

Немаєнеобхідності коригувати дозу однак на початку терапії рекомендоване клінічне спостереження.

Діти. Безпека та ефективність застосування препарату дітям не встановлені, тому застосовування його цій категорії пацієнтів протипоказано.

Передозування.

У разі передозування препаратом спостерігалася зупинка синусового вузла.

Прибрадикардіїабо надмірномузниженніартеріальноготискунеобхідно ввести:

- 1–2мгатропіну внутрішньовенно;

- 1мгглюкагону(введення препарату повторювати у разі необхідності);

- у разінеобхідності виконати повільне введення 25мкг ізопреналінуабовводити добутамін зі швидкістю 2, 5–10 мкг/кг/хв.

Присерцевійдекомпенсаціїуновонароджених, матері яких у період вагітності застосовувалибета-адреноблокатори:

- глюкагон у дозі 0, 3мг/кгмаси тіла;

- госпіталізація у відділення інтенсивної терапії;

- ізопреналін ідобутамін: застосування протягом тривалого часу і загалом у високих дозах вимагає нагляду спеціаліста.

Побічні реакції.

Частота побічних реакцій класифікована за такими категоріями: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10 000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000), частота невідома (не можна оцінити за доступними даними).

Побічні реакції представлено у межах кожного класу у порядку зменшення частоти.

Розлади з боку шкіри та підшкірної клітковини.

Рідко: шкірні реакції, включаючи псоріазоподібні висипання або загострення псоріазу (див. розділ «Особливості застосування»).

Частота невідома: кропив’янка, свербіж, гіпергідроз.

Розлади з боку нервової системи.

Часто: запаморочення, головний біль.

Дуже рідко: дистальна парестезія.

Частота невідома: летаргія.

Розлади з боку органів зору.

Дуже рідко: погіршення зору.

Рідко: сухість очей.

Порушення з боку психіки.

Часто: астенія, безсоння.

Рідко: депресія.

Дуже рідко: галюцинації, сплутаність свідомості, нічні кошмари.

Розлади з боку шлунково-кишкового тракту.

Часто: біль у шлунку, діарея, нудота, блювання.

Метаболічні та аліментарні розлади.

Дуже рідко: гіпоглікемія, гіперглікемія.

Розлади з боку серця.

Часто: брадикардія, іноді тяжка.

Рідко: серцева недостатність, зниження артеріального тиску, сповільнення атріовентрикулярної провідності або посилення існуючої атріовентрикулярної блокади.

Частота невідома: зупинка синусового вузла у схильних до цього пацієнтів (наприклад у пацієнтів літнього віку або пацієнтів з існуючою брадикардією, дисфункцією синусового вузла або атріовентрикулярною блокадою).

Розлади з боку судин.

Часто: похолодніння кінцівок.

Рідко: синдром Рейно, погіршення переміжної кульгавості.

Розлади з боку органів дихання, грудної клітки і середостіння.

Рідко: бронхоспазм.

Розлади з боку репродуктивної системи та молочних залоз.

Часто: імпотенція.

Вплив на результати лабораторних аналізів.

Рідко спостерігається поява антинуклеарних антитіл, яка тільки у виняткових випадках супроводжувалася клінічними проявами типу системного червоного вовчака, що минали після припинення лікування.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції, що виникають після реєстрації препарату, є дуже важливими. Це дає змогу продовжувати моніторувати співвідношення користь/ризик для цього лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про усі підозрювані небажані реакції через національну систему повідомлень.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці. Не потребує спеціальних умов зберігання.

Упаковка.

№ 28 (14×2): по 14 таблеток у блістері; по 2 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

САНОФІ ВІНТРОП ІНДАСТРІА - ТУРЗ.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

30-36 авеню Гюстав Ейфель, ТУРЗ, 37100, Франція.

Заявник.

ТОВ «Санофі-Авентіс Україна», Україна.