ЛОГУФЕН таблетки 250 мг

N/A

info

Rp

Діюча речовина
АТХ-код

Дата останнього оновлення: 25.05.2020

Форма випуску та дозування

tab_v_pliv_obol
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 250 мг

Упаковка

Блістер №10x6
  • Виробник: Кусум Індія
  • Форма товару: Таблетки, вкриті плівковою оболонкою
  • Умови відпуску: за рецептом

Варіанти дозування

Дозування

250 мг

Варіанти дозування

250 мг; 500 мг

Форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою

Еквівалентність

N/A

info

Класифікація

Аналоги

Характеристика

  • Заявник: КУСУМ ХЕЛТХКЕР ПВТ ЛТД
  • Реєстраційне посвідчення: UA/17411/01/01
  • Термін дії реєстраційного посвідчення: 17-05-2024
  • Склад: 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить леветирацетаму 250 мг
  • Торгівельне найменування: ЛОГУФЕН®
  • Умови відпуску: за рецептом
  • Фармакотерапевтична група: Протиепілептичні засоби. Леветирацетам.

Упаковка

Блістер №10x6

Інструкція

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

ЛОГУФЕН®

(LOGUFEN®)

 

Склад:

діюча речовина:levetiracetam;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, міститьлеветирацетаму 250 мг або 500 мг;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний,повідон, натріюкроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, магніюстеарат;

плівкове покриття:

таблетки по 250 мг:Opadry (II) 85G68918 білий (спиртполівініловий, титану діоксид (Е 171), тальк,поліетиленгліколь, лецитин);

таблетки по 500 мг:Opadry (II) 85G52482 жовтий (спиртполівініловий, тальк, титану діоксид (Е 171),поліетиленгліколь, лецитин, заліза оксид жовтий (Е 172)).

 

Лікарська форма.Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 250 мг:овальні таблетки, вкриті плівковою оболонкою від білого до майже білого кольору, з розподільчою рискою з одного боку;

таблетки по 500 мг: овальні таблетки, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольору, з розподільчою рискою з одного боку.

 

Фармакотерапевтична група.Протиепілептичні засоби.Леветирацетам.

Код ATXN03A Х14.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Леветирацетам є похіднимпіролідону(S-енантіомер альфа-етил-2-оксо-1-піролідин-ацетаміду), за хімічною структурою відрізняється від відомихпротиепілептичнихлікарських засобів.

Механізм діїлеветирацетаму недостатньо вивчений, але встановлено,що він відрізняється від механізму дії відомихпротиепілептичнихпрепаратів. На підставі проведених дослідженьinvitro іinvivo припускають, щолеветирацетамне змінює основні характеристики нервової клітини і нормальнунейротрансмісію. Дослідженняіnvitro показали, щолеветирацетамвпливає навнутрішньонейрональні рівні Са2+шляхом часткового пригнічення току через Са2+ канали N-типу та зниження вивільнення Ca2+ зінтранейрональнихдепо. Він також частково нівелює пригнічення ГАМК- та гліцин-регульованого струму, зумовлене дією цинку таβ-карболінами. Крім того, у ході дослідженьinvitroлеветирацетам зв’язувався зі специфічними ділянками у тканинах мозку гризунів. Місцем зв’язування є білоксинаптичних везикул 2А, щобере участь у злитті везикул та вивільненнінейротрансмітерів. Спорідненість (уранговому порядку)леветирацетаму та відповідних аналогів з білкомсинаптичних везикул 2А корелювала із потужністю їхпротисудомної дії у моделяхаудіогенної епілепсії у мишей. Ці результати дають змогу припустити, що взаємодія міжлеветирацетамом та білкомсинаптичних везикул 2А може частково пояснювати механізмпротиепілептичної дії препарату.

Леветирацетам забезпечує захист від судом у широкому спектрі моделей парціальних тапервинногенералізованих нападів у тварин, не спричиняючипросудомного ефекту. Основний метаболіт неактивний.

У людини активність препарату підтверджена як щодо фокальних, так ігенералізованихепілептичних нападів (епілептиформні прояви/фотопароксизмальна реакція), що свідчитьпро широкий спектр фармакологічного профілюлеветирацетаму.

Фармакокінетика.

Леветирацетам характеризується високою розчинністю та проникністю. Фармакокінетика носить лінійний характер, не залежить від часу та характеризується низькою між- таінтрасуб’єктною мінливістю. Після повторного застосування препарату кліренс не змінюється. Ознак впливу статі, раси чициркадногоритму на фармакокінетику не відзначалося. Профіль фармакокінетики був подібним у здорових добровольців та хворих на епілепсію.

Завдяки повному та лінійному всмоктуванню рівні препарату у плазмі можна передбачити, виходячи з пероральної дозилеветирацетаму, вираженої у мг/кг маси тіла. Тому відстежувати плазмові рівнілеветирацетаму немає потреби.

У дорослих та дітей відзначалася значна кореляція між концентрацією препарату у слині та плазмі (співвідношення концентрацій у слині/плазмі коливалося від 1 до 1,7 після прийому таблеток для перорального застосування та через 4 години після прийому орального розчину).

Дорослі та підлітки

Всмоктування.

Леветирацетам швидко всмоктується після перорального застосування. Абсолютна пероральнабіодоступність близька до 100 %. Пікові концентрації у плазмі крові (Cmax) досягаються через 1,3 години після прийому препарату. Рівноважний стан досягається через 2 дні застосування препарату двічі на добу. Пікові концентрації (Cmax) зазвичай становлять 31 та 43мкг/мл після разової дози 1000 мг та повторної дози 1000 мг двічі на добу відповідно. Ступінь всмоктування не залежить від дози та не змінюється під дією їжі.

Розподіл.

Даних щодо розподілу препарату у тканинах людини немає. Нілеветирацетам, ні його основний метаболіт значним чином не зв’язуються з білками плазми крові (< 10 %). Об’єм розподілулеветирацетаму становить від 0,5 до 0,7 л/кг, що приблизно дорівнює загальному об’єму води в організмі.

Метаболізм.

Метаболізмлеветирацетамуу людини незначний. Основним шляхом метаболізму (24 % дози) є ферментний гідролізацетамідної групи.Ізоформипечінкового цитохрому Р450 не беруть участі в утворенні основного метаболіту –ucb L057. Гідролізацетамідноїгрупи спостерігався у великій кількості тканин, включаючи клітини крові. Метаболітucb L057фармакологічнонеактивний.

Також були визначені два другорядних метаболіти. Один утворювався внаслідокгідроксилюванняпіролідонового кільця (1,6 % від дози), другий – внаслідок розімкненняпіролідонового кільця (0,9 % від дози).

Інші невизначені компоненти становили лише 0,6 % від дози.

Взаємного перетворенняенантіомерівлеветирацетаму чи його основного метаболіту в умовахinvivoне спостерігалося.

У ході дослідженьіnvitroлеветирацетам та його основний метаболіт не пригнічували активність основнихізоформпечінкового цитохрому Р450 людини (CYP3A4, 2A6, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1 та 1A2),глюкуронілтрансферази (UGT1A1 та UGT1A6) таепоксидгідроксилази. Такожлеветирацетамне пригнічуєглюкуронідаціювальпроєвоїкислотиinvitro.

У культурігепатоцитівлюдинилеветирацетам проявляв слабкий вплив абож зовсім не впливав на кон’югаціюCYP1A1/2,SULT1E1 або UGT1A1. У високих концентраціях (680 мкг/мл)леветирацетам спричиняв слабку індукцію CYP2B6 та CYP3A4, однак у концентраціях, подібних доCmax після повторного застосування 1500 мгдвічі на добу, цей вплив не був біологічно значущим.Даніinvitroта даніinvivo щодо взаємодії з пероральними контрацептивами,дигоксиноміварфарином вказують на те, що в умовахinvivo значущої індукції ферментів не очікується.Тому взаємодіялеветирацетамуз іншими речовинами малоймовірна.

Виведення.

Періоднапіввиведенняпрепарату з плазми у дорослих становив 7±1 год і не залежав від дози, шляху введення або повторного застосування. Середній загальний кліренс становив 0,96 мл/хв/кг.

Основна кількість препарату, в середньому 95% дози, виводилася нирками (приблизно 93 % дози виводилося протягом 48 годин). З калом виводиться лише 0,3 % дози.

Кумулятивне виведення з сечеюлеветирацетаму та його основного метаболіту становило66 % та 24 % від дози відповідно в перші 48 годин. Нирковий кліренслеветирацетаму таucb L057 становить 0,6 та 4,2 мл/хв/кг відповідно, що свідчить про виведеннялеветирацетаму шляхомгломерулярноїфільтрації з подальшою реабсорбцією у канальцях і що основний метаболіт також виводиться шляхом активноїканальцевої секреціїна додачу догломерулярної фільтрації. Виведеннялеветирацетаму корелює з кліренсом креатиніну.

Пацієнти літнього віку.

У пацієнтів літнього віку періоднапіввиведення зростає приблизно на40 % (10-11 годин). Цепов’язано з погіршенням функцій нирок у даної популяції (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Порушення функції нирок.

Видимий загальний кліренслеветирацетаму та його основного метаболіту корелює із кліренсом креатиніну. Тому пацієнтам із помірними та тяжкими порушеннями функції нирок рекомендується коригувати підтримуючу добову дозулеветирацетаму відповідно до кліренсу креатиніну (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

У пацієнтів з анурією у термінальній стадії хвороби нирок періоднапіввиведеннястановив приблизно 25 та 3,1 години відповідно у період між сеансами діалізу та під час його проведення. Протягом типового 4-годинного сеансу діалізу виводилося 51 %леветирацетаму.

Порушення функції печінки.

Фармакокінетикалеветирацетаму не змінювалася у пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки (клас А та В за шкалоюЧайлда − П’ю). У пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки (клас С за шкалоюЧайлда − П’ю) загальний кліренс був на 50 % нижчим, ніж у пацієнтів з нормальною функцією печінки, але це було зумовлено переважносупутнім зниженням ниркового кліренсу (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнтам з легкими та помірними порушеннями функції печінки корекція дози не потрібна.У пацієнтів із тяжким порушенням печінкових функцій кліренс креатиніну може не повною мірою відображати тяжкість ниркової недостатності. Тому якщо кліренскреатиніну становить < 60 мл/хв/1,73 м2, підтримуючу добову дозу рекомендується зменшити на 50 % (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Педіатрична популяція.

Діти віком 4-12 років.

Після застосування разової дози (20 мг/кг) дітям, хворим на епілепсію (від 6 до 12 років), періоднапіввиведеннялеветирацетамустановив 6 годин. Видимий кліренс,відкоригований з урахуванням маси тіла, був приблизно на 30 % вищим, ніж у дорослих пацієнтів з епілепсією. Після повторного перорального застосування (20-60 мг/кг/добу) у хворих на епілепсію дітей (4-12 років)леветирацетамвсмоктувався швидко. Пікові концентрації у плазмі крові досягалися через 0,5-1 годину після прийому дози. Пікові концентрації та площа зони під кривою залежності концентрації від часу зростали лінійно і залежали від дози. Періоднапіввиведення становив приблизно 5 годин; видимий загальний кліренс – 1,1 мл/хв/кг.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Монотерапія (препарат першого вибору) при лікуванні:

-    парціальних нападів із вторинною генералізацією або без такої у дорослих і підлітків віком від 16 років, у яких вперше діагностовано епілепсію.

Як додаткова терапія при лікуванні:

-    парціальних нападів із вторинною генералізацією або без такої у дорослих і дітей віком від 6 років, хворих на епілепсію;

-    міоклонічнихсудом у дорослих і підлітків віком від 12 років, хворих на ювенільнуміоклонічну епілепсію;

-    первинногенералізованихсудомних (тоніко-клонічних) нападів у дорослих і підлітків віком від 12 років, хворих наідіопатичнугенералізовану епілепсію.

Протипоказання.

Підвищена чутливість долеветирацетаму або до інших похіднихпіролідону, а також до будь-якихдопоміжних речовин препарату.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Протиепілептичні препарати.

Леветирацетам не чинить впливу на іншіпротиепілептичніпрепарати (фенітоїн,карбамазепін,вальпроєва кислота, фенобарбітал,ламотриджин,габапентин іпримідон), а вони у свою чергу не впливають на фармакокінетикулеветирацетаму.

Як і у дорослих, відсутні дані щодо клінічно значущої взаємодії лікарського засобу у пацієнтів дитячого віку, які отримували до 60 мг/кг/добулеветирацетаму.

Леветирацетам не впливає на концентрації одночасно застосованихкарбамазепінутавальпроату. Однак дані свідчать, що кліренслеветирацетаму на 20 % вищий у дітей, які приймаютьферментовмісніпротисудомнізасоби.Корекція дози не потрібна.

Пробенецид.

Пробенецид (500 мг 4 рази на добу) – препарат, що блокує секрецію ниркових канальців, пригнічує нирковий кліренс основного метаболіту, але не самоголеветирацетаму. Однак концентрації цього метаболіту залишаються низькими. Очікується, що інші препарати, що виводяться за допомогою активноїканальцієвоїсекреції, також здатні знижувати нирковий кліренс метаболіту. Впливлеветирацетаму напробенецид не досліджувався, впливлеветирацетаму на інші препарати, що активносекретуються, наприклад нестероїдні протизапальні препарати тасульфонаміди, невідомий.


 

Метотрексат.

Повідомляли, що одночасне застосуваннялеветирацетаму іметотрексату знижує кліренсметотрексату, що призводить до збільшення/подовження концентраціїметотрексатув крові до потенційно токсичних рівнів. Рівніметотрексатуілеветирацетаму в крові слід ретельно контролювати у пацієнтів, які отримують лікування двома препаратами одночасно.

Пероральні контрацептиви тафармакокінетичні взаємодії з іншими препаратами.

Леветирацетам у добовій дозі 1000мг не змінює фармакокінетику пероральних протизаплідних засобів (етинілестрадіолуілевоноргестрелу); ендокринні показники (рівні ЛГ тапрогестерону)не змінювалися.Леветирацетам у добовій дозі 2000мг не змінює фармакокінетикудигоксину іварфарину;протромбінийчас залишався незміненим.Дигоксин, пероральні протизаплідні засоби іварфарин, у свою чергу, не впливають на фармакокінетикулеветирацетаму при одночасному застосуванні.

Проносні засоби.

В окремих випадках повідомляли про зниження ефективностілеветирацетамупри одночасному застосуванні осмотичного проносного засобумакроголуз пероральнимлеветирацетамом. Тому не слід прийматимакроголперорально протягом однієї години до та протягом однієї години після прийомулеветирацетаму.

Антациди.

Немає даних про вплив антацидних препаратів на всмоктуваннялеветирацетаму.

Їжа та алкоголь.

Ступінь всмоктуваннялеветирацетаму не залежить від їжі, але швидкість всмоктування дещознижена у разі прийому разом з їжею. Немає даних про взаємодіюлеветирацетамуз алкоголем.

 

Особливості застосування.

Припинення лікування.

У разі необхідності припинення прийому препарату відміну рекомендується проводити поступово (наприклад, для дорослих та підлітків з масою тіла50 кг та більше – зменшувати дозу 500 мг 2 рази на добу кожні 2-4 тижні; для дітей та підлітків з масою тіла менше50 кг– зменшувати разову дозу слід не більше ніж на 10 мг/кг 2 рази на добу кожні 2 тижні).

Ниркова недостатність.

Пацієнти із нирковою недостатністю можуть потребувати корекції дозилеветирацетаму. Пацієнтам із тяжкими порушеннями печінкової функції рекомендується провести оцінку функції нирок перед тим, як визначати дозу препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Гостре ураженнянирок.

Застосуваннялеветирацетаму дуже рідко супроводжувалося гострим ураженням нирок, час до виникнення якого коливався від декількох днів до декількох місяців.

Загальний аналіз крові.

Були описані рідкі випадки зниження кількості клітин крові (нейтропенія, агранулоцитоз, лейкопенія,тромбоцитопенія іпанцитопенія) у зв’язку з застосуваннямлеветирацетаму– як правило, на початку лікування. Рекомендується проводити повний аналіз крові пацієнтам, у яких спостерігається значна слабкість, гарячка, рецидивні інфекції або порушення згортання крові (розділ «Побічні реакції»).

Суїцид.

У пацієнтів, які отримували лікуванняпротиепілептичними препаратами (у т. ч.леветирацетамом), відзначалися випадки суїциду, спроб суїциду,суїцидальних думок та поведінки. Мета-аналіз результатіврандомізованихплацебо-контрольованих випробуваньпротиепілептичнихлікарських засобів показав деяке збільшення ризику виникненнясуїцидальних думок та поведінки. Механізм виникнення такого ризику не вивчений. У зв’язку з наявністю такого ризику стан пацієнтів слід контролювати щодо ознак депресії,суїцидальних думок та поведінки і при необхідності коригувати лікування. Пацієнтів (або їх опікунів) слід попередити про необхідність повідомляти про будь-які симптоми депресії,суїцидальних думок та поведінки своєму лікарю.

Діти.

Препарат у формі таблеток не придатний для застосування немовлятам і дітям віком до 6 років.

Наявні дані стосовно дітей не свідчать про існування впливу на розвиток і статеве дозрівання. Однак довгостроковий вплив на здатність до навчання, інтелект, розвиток, ендокринні функції, статеве дозрівання і репродуктивну функцію у дітей залишається невідомим.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Жінки репродуктивного віку.

Спеціальні рекомендації слід надати жінкам репродуктивного віку. Лікуваннялеветирацетамомслід переглянути, якщо жінка планує вагітність. Як і при застосуванні всіхпротиепілептичних засобів, слід уникати раптової відмінилеветирацетаму, оскільки це може призвести до нападу судом, що може матисейрозні наслідки для жінки та ненародженої дитини. У разі можливості слід віддавати перевагумонотерапії, оскільки лікування декількомапротиепілетичними засобами може бути пов’язане з вищим ризиком вроджених вад, ніж при застосуваннімонотерапії, залежно від комбінації препаратів.

Вагітність.

Велика кількістьпостмаркетингових даних, одержаних від вагітних жінок, які застосовувалилеветирацетам (більше 1800 жінок,серед яких 1500 жінок застосовували препарат протягом І триместру) не свідчать про підвищений ризик значних вроджених вад. Існує тільки обмежена кількість даних про розвиток нервової системи дітей, якізазнили впливумонотерапіїлеветирацетамомinutero.Однак існуючі епідеміологічні дослідження (близько 100 дітей) не свідчать про підвищений ризик розладів або затримки розвитку нервової системи.Леветирацетам можна застосовувати протягом вагітності, якщо після ретельної оцінки це вважається клінічно необхідним. У такому разі рекомендується застосовувати найнижчу ефективну дозу.

Годування груддю.

Леветирацетам проникає у грудне молоко жінки. Тому годування груддю не рекомендоване. Однак якщолеветирацетамнеобхідно застосовувати у період годування груддю, слід зважити користь та ризики лікування та важливість годування груддю.

Вплив на репродуктивну функцію.

Не виявлено впливу на репродуктивну функцію у тварин. Потенційний ризик для людини невідомий, тому що немає доступних клінічних даних.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Леветирацетамнезначно або помірно впливає на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.Через можливу індивідуальну чутливість деякі пацієнти можуть відзначати сонливість, запаморочення і інші симптоми, пов’язані з впливом на центральну нервову систему, особливо на початку лікування або у процесі збільшення дози. Тому таким пацієнтам слід бути обережними, займаючись діяльністю, що потребує підвищеної концентрації уваги, наприклад при керуванні автомобілем або роботі з іншими механізмами.Пацієнтам рекомендується утримуватися від керування автотранспортними засобами та роботи з іншими механізмами поки не буде встановлено, що їхня здатність займатися такою діяльністю не порушена.

 

Спосіб застосування та дози.

Таблетки приймати внутрішньо, запиваючи достатньою кількістю рідини, незалежно від прийому їжі. При пероральному застосуваннілеветирацетам може мати гіркий присмак.

Добову дозу розподілити на 2 однакових прийоми.

Монотерапія.

Дорослі та діти віком від 16 років.

Монотерапіюдорослих і дітейвіком від16 роківслід розпочинати з рекомендованої дози 500 мг/добу (250 мг 2 рази на добу) з подальшим підвищенням дози до 1000 мг/добу (до 500 мг 2 рази на добу) через 2 тижні. Можливе підвищення дози на 500 мг/добу (на 250 мг 2 рази на добу) кожні 2 тижні, залежно від клінічного ефекту.Максимальна добова доза становить 3000 мг/добу (1500 мг 2 рази на добу).

Діти віком до 16 років.

Безпека та ефективність застосуваннялеветирацетаму дітям до 16 років якмонотерапіїне встановлені.

Дані відсутні.

Додаткова терапія.

Додаткова терапія дорослим(≥18 років) та дітям віком від 12 до 17 років з масою тілавід50 кг.

Початкова терапевтична доза становить1000 мг/добу (500 мг2 рази на добу). Це початкова доза, що призначається у перший день лікування. Залежно від клінічної картини іпереносимостіпрепарату добову дозу можна збільшити до максимальної 3000 мг/добу (1500 мг2 рази на добу). Змінювати дозу на 1000 мг/добу (500 мг 2 рази на добу) можна кожні 2-4 тижні.

Додаткова терапія дітям віком від 6 до 17 роківз масою тіла менше50 кг.

Немовлятам і дітям віком до 6 років бажано застосовуватилеветирацетам уформі орального розчину.

Як додаткову терапіюдітямвіком від6 роківслід розпочинати з дозилеветирацетаму 10 мг/кг маси тіла 2 рази на добу.Залежно від клінічної відповіді тапереносимостідозулеветирацетаму можна збільшувати до 30 мг/кг 2 рази на добу. Дозу не можна збільшувати або зменшувати більше ніж на 10 мг/кг 2 рази на добу кожні 2 тижні. Слід застосовувати найменшу ефективну дозу.

Лікування дітей з масою тіла 25кг або менше бажано розпочинати з розчинулеветирацетамудля перорального застосування 100 мг/мл.

Дітям віком від 6 років оральний розчинлеветирацетаму слід застосовувати для дозування препарату до 250 мг, для доз, не кратних 250 мг, коли рекомендоване дозування неможливо отримати прийомом декількох таблеток, а також для пацієнтів, які не можуть проковтнути таблетки. Слід застосовувати найменшу ефективну дозу. Початкова доза для дитини з масою тіла 25 кг повинна становити 250 мг двічі на добу, максимальна доза – 750 мг двічі на добу.

Дітям з масою тіла більше50 кг дозування призначатиза схемою, наведеною для дорослих.

Допоміжна терапія немовлятам віком від 1 до 6 місяців

Немовлятам застосовуватилеветирацетам у формі орального розчину.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти літнього віку (від 65 років).

Корекція дози рекомендується пацієнтам літнього віку з порушеною функцією нирок(див. розділ «Ниркова недостатність»).


 

Ниркова недостатність.

Добова доза повинна бути індивідуально скоригована відповідно до стану функціонування нирок.

Для коригування дози дорослим використовувати наведену нижче таблицю.

Для коригування дози за таблицею необхідновизначити рівень кліренсу креатиніну (КК) у мл/хв.

КК для дорослих та підлітків з масою тіла більше50 кг можна розрахувати, виходячи з концентрації сироваткового креатиніну, за формулою:

 

[140 ─ вік (роки)] × маса тіла (кг)

КК (мл/хв) = --------------------------------------------------------------× 0,85 (для жінок).

72 × КК сироватки крові (мг/дл)

 

 

Потім КК коригувати відповідно до площі поверхні тіла (ППТ), як показано далі:

                        КК (мл/хв)

КК (мл/хв/1,73м2) = --------------------------- × 1,73.

ППТ пацієнта (м2)

 

Режим дозування при нирковій недостатності для дорослих та підлітків з нирковою недостатністю з масою тіла більше50 кг

 

Ступінь тяжкості ниркової недостатності

Кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м2)

Режим дозування

Нормальна функція нирок

> 80

від 500 до 1500 мг2 рази на добу

Легкий ступінь

50-79

від 500 до 1000 мг2 рази на добу

Середній ступінь

30-49

від 250 до 750 мг 2 рази на добу

Тяжкий ступінь

< 30

від 250 до 500 мг 2 рази на добу

Термінальна стадія (пацієнти, які перебувають на діалізі(1))

-

від 500 до 1000 мг1 раз на добу(2)

(1)У перший день лікуваннялеветирацетамомрекомендується прийом навантажувальної дози 750 мг.

(2)Після діалізу рекомендується прийом додаткової дози 250-500 мг.

 

Для дітей з нирковою недостатністюдозулеветирацетамунеобхідно коригувати відповідно до ниркової функції, оскільки кліренслеветирацетаму пов’язаний з нирковою функцією. Ця рекомендація ґрунтується на дослідженні з участю дорослих пацієнтів з порушеннямниркової функції.

Для дітей КК у мл/хв/1,73 м2можна розрахувати, виходячи з концентрації креатиніну у сироватці крові (мг/дл),застосовуючи таку формулу (формулаШварца):

 

            Зріст (см) ×ks

КК(мл/хв/1,73 м2)= --------------------------------- .

                                  КК сироватки крові (мг/дл)

 

У дітей віком до 13 років та підлітків-дівчатокks = 0,55; у підлітків-хлопцівks= 0,7.


 

 

Рекомендації щодо корекції дози для дітей (віком від 6 років) та підлітків із порушенням функції нирок з масою тіла менше50 кг

 

Ступінь тяжкості ниркової недостатності

Кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м2)

Діти віком від 6 років та підлітки з масою тіла менше50 кг(1)

Нормальна функція нирок

> 80

10-30 мг/кг(0,10-0,30 мл/кг)2 рази на добу

Легкий ступінь

50-79

10-20 мг/кг(0,10-0,20 мл/кг)2 рази на добу

Середній ступінь

30-49

5-15 мг/кг(0,05-0,15 мл/кг)2 рази на добу

Тяжкий ступінь

< 30

5-10 мг/кг(0,05-0,10 мл/кг)2 рази на добу

Термінальна стадія (пацієнти, які перебувають на діалізі)

-

10-20 мг/кг(0,10-0,20 мл/кг)1 раз на добу(2)(3)

(1) Для дозування до250 мг, для доз, не кратних 250 мг, коли рекомендоване дозування неможливо отримати прийомом декількох таблеток, а також для пацієнтів, які не можуть проковтнути таблетки, слід застосовуватилеветирацетам в інших лікарських формах.

(2) У перший день лікування рекомендується застосувати навантажувальну дозулеветирацетаму 15 мг/кг.

(3)Після діалізу рекомендується застосувати додаткову дозу 5-10 мг/кг

 

Печінкова недостатність

Для пацієнтів зі слабким та помірним порушенням функції печінки корекція дози не потрібна. У пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки кліренс креатиніну може не повною мірою відображати ступінь ниркової недостатності. Тому для пацієнтів із кліренсом креатиніну < 60 мл/хв/1,73 м2 добову підтримуючу дозу рекомендовано зменшити на 50 %.

Діти.

Лікар повинен призначати найбільш відповідну лікарську форму, дозуванняі форму випускулеветирацетаму залежно від віку, маси тіла і дози.

Леветирацетам у формі таблеток не рекомендований для застосування дітям віком до 6 років.Крім того, наявні дозування таблеток не підходять для початкового лікування дітей з масою тіла до 25 кг, для пацієнтів, які не можуть проковтнути таблетки, або для застосування доз до 250 мг.Вікові обмеження, зумовлені формою захворювання, надані у розділі «Показання». Дітям віком до6 років або дітям маса тіла яких менше 25 кг, слід розпочинати лікуваннялеветирацетамому формі орального розчину.

Припинення лікування.

У разі необхідності припинення прийому препарату відміну рекомендується проводити поступово (наприклад, для дорослих та дітей з масою тіла 50 кг та більше – зменшувати дозу 500 мг 2 рази на добу кожні 2-4 тижні; для дітей з масою тіла менше 50 кг – зменшувати разову дозу слід не більше ніж на 10 мг/кг 2 рази на добу кожні 2 тижні).

 

Діти.

Леветирацетам у формі таблеток не рекомендований для застосування дітям віком до 6 років. Дітям віком від 1 місяця та дітям віком до 6 років застосовуватилеветирацетам у формі орального розчину.

Монотерапія.

Безпека та ефективність застосуваннялеветирацетаму якмонотерапіїдітям віком до 16 років не вивчені.

 

Передозування.

Симптоми.

При передозуваннілеветирацетамуспостерігалися сонливість, збудження, агресія, пригнічення дихання, пригнічення свідомості, кома.

Лікування.

У випадку гострого передозування необхідно промивати шлунок або викликати блювання. Спеціального антидоту немає. При необхідності проводити симптоматичне лікування, у т.ч. з використанням гемодіалізу (виводиться до 60 %леветирацетамута 74 % первинного метаболіту).

 

Побічні реакції.

Iнфекціїта інвазії:iнфекції,назофарингіт.

З боку нервової системи:сонливість, головний біль, судоми,порушення рівноваги, порушення ходи, запаморочення, летаргія, тремор, амнезія, порушення пам’яті, атаксія, парестезія, розлади уваги,гіперкінезія,дискінезія,хореоатетоз,енцефалопатія*.

З боку крові:тромбоцитопенія, лейкопенія,нейтропенія,панцитопенія**, агранулоцитоз.

З боку імунної системи:реакція на лікарський засіб зеозинофілією та системними проявами (DRESS),гіперчутливість (включаючиангіоневротичний набряк і анафілаксію).

З боку шлунково-кишкового тракту: біль у животі, діарея, диспепсія, нудота, блювання, панкреатит.

З боку психіки: депресія, ворожість/агресія, тривожність, безсоння, нервозність/ дратівливість,спроби самогубства,суїцидальні думки,психотичні розлади, аномальна поведінка, галюцинації,гнів, сплутаність свідомості, панічні атаки, афективна лабільність/зміни настрою, збудженість, розлади особистості, порушення мислення.

З боку обміну речовин: анорексія#, збільшенняабо зменшення маси тіла,гіпонатріємія.

З боку органів слухута рівноваги:вертиго.

З боку органів зору:диплопія, розмитість зору.

З боку кістково-м’язової системи:міалгія, м’язова слабкість.Рабдоміоліз і підвищення рівнякреатинфосфокінази в крові (Поширеність значущо вища у японців порівняно з пацієнтами неяпонського походження).

Травми, отруєння та процедурні ускладнення:травми.

З боку дихальної системи: кашель.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання, екзема, свербіж, токсичний епідермальнийнекроліз, синдромСтівенса-Джонсона,мультиформна еритема, алопеція##.

З бокугепатобіліарноїсистеми:відхилення від норми результатів печінкових проб, гепатит, печінкова недостатність.

З боку нирок і сечовидільної системи: гостре ураження нирок.

Загальні порушення іреакції у місці введення:астенія, підвищена втомлюваність.

Опис окремих побічних реакцій.

*Випадкиенцефалопатії, яка виникала після застосуваннялеветирацетаму, спостерігалися рідко. Ці небажані ефекти, як правило, виникали на початку лікування (від декількох днів до кількох місяців) і були оборотними після припинення лікування.

**При проявахпанцитопенії у деяких випадках спостерігалося пригнічення кісткового мозку.

#Ризик анорексії зростає при одночасному застосуваннілеветирацетаму зтопіраматом.##При проявах алопеції у деяких випадках відзначалося відновлення волосяного покривупісля припинення застосуваннялеветирацетаму.

 

 

Діти.

Профіль побічних реакційлеветирацетамузагалом схожий у різних вікових групах та при всіх затверджених показаннях епілепсії. Профіль безпекилеветирацетаму у дітей відповідає профілю безпеки препарату у дорослих, окрім побічних реакцій з боку поведінки та психіки, які у дітей були більш частими, ніж у дорослих.

 

Термін придатності.

2 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

 

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері; по 3 або по 6 блістерівукартоннійупаковці.

 

Категорія відпуску.

За рецептом.

 

Виробник.

Кусум Хелтхкер Пвт Лтд/

KusumHealthcarePvtLtd.

 

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

СП-289 (А), РІІКОІндастріалареа,Чопанкі,Бхіваді,Діст.Алвар (Раджастан), Індія/

SP-289 (A), RIICO Industrial area,Chopanki,Bhiwadi, Dist.Alwar (Rajasthan), India.