ГЛІБЕНКЛАМІД таблетки 5 мг

Технолог

Rp

Форма випуску та дозування

Таблетки, 5 мг

Таблетки, 5 мг

Упаковка

Контейнер №30x1

Контейнер №30x1

від 9.76 грн

Є ефективні аналоги

Аналоги

bioequivalence-icon

Rp

ГЛІБЕНКЛАМІД 5 мг

Фармак(UA)

Таблетки

bioequivalence-icon

Rp

ГЛІБЕНКЛАМІД-ЗДОРОВ’Я 5 мг

Здоров'я(UA)

Таблетки

від 16.65 грн

Rp

МАНІНІЛ 3,5 3,5 мг

БЕРЛІН-ХЕМІ АГ (МЕНАРІНІ ГРУП)(DE)

Таблетки

від 105.36 грн

Класифікація

Класифікація еквівалентності

N/A

info

Діюча речовина

ГЛІБЕНКЛАМІД

Форма товару

Таблетки

Умови відпуску

за рецептом

Rp

Реєстраційне посвідчення

UA/2820/01/01

Дата останнього оновлення: 18.03.2021

Загальна інформація

  • Термін дії реєстраційного посвідчення: 30.12.2075
  • Склад: 1 таблетка містить глібенкламіду 5 мг
  • Торгівельне найменування: ГЛІБЕНКЛАМІД
  • Умови відпуску: за рецептом
  • Фармакотерапевтична група: Травна система та метаболізм. Лікарські засоби, що застосовуються при діабеті. Гіпоглікемізуючі препарати, за винятком інсулінів. Сульфонілсечовина. Глібенкламід.

Упаковка

Контейнер №30x1

Інструкція

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

ГЛІБЕНКЛАМІД

(Glibenclamide)

 

Склад:

діюча речовина: глібенкламід;  

1 таблетка містить глібенкламіду 5 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль картопляний, натріюкроскармелоза, повідон, магніюстеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, індигокармін (Е 132).

 

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: одношарові таблетки круглої форми, з плоскими верхньою і нижньою поверхнями, зі скошеними краями та штрихом, від світло-блакитного до блакитного кольору. На поверхні таблеток допускаються вкраплення. На розламі під лупою видно відносно однорідну структуру.

 

Фармакотерапевтичнагрупа. Травна система та метаболізм. Лікарські засоби, що застосовуються при діабеті. Гіпоглікемізуючіпрепарати, за винятком інсулінів. Сульфонілсечовина. Глібенкламід. Код АТХ А10В В01.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Глібенкламідчинитьгіпоглікемічнудію, обумовлену підвищенням секреції інсуліну
β-клітинами острівців підшлункової залози як у осіб з нормальним обміном речовин, так і у хворих наінсуліннезалежнийцукровий діабет (тип 2, ІНЦД). Ця дія залежить від концентрації глюкози в середовищі, що оточує β-клітини острівців.

При дуже високій концентрації глюкози в крові, при якій стимуляція секреції глюкозою максимальна, додаткового вивільнення інсуліну у великих кількостях у зв’язку з прийомомглібенкламідуне очікується. Клінічна значущість такого спостереження, проведеного за участю здорових добровольців, для пацієнтів із цукровим діабетом, які приймаютьглібенкламід, не з’ясована.

Описано пригнічення вивільненняглюкагонуα-клітинами підшлункової залози, а такожекстрапанкреатичніефекти (реплікація рецепторів інсуліну, підвищення чутливості до інсуліну в периферичних тканинах), однак їхню клінічну значущість не з’ясовано.

Фармакокінетика.

Всмоктування

Глібенкламідшвидко і майже повністю всмоктується після перорального застосування. Одночасне вживання їжі суттєво не впливає на всмоктуванняглібенкламіду.

Розподіл

Зв’язуванняглібенкламідуз альбуміном плазми становить більше 98 %.

Максимальна концентрація у сироватці крові досягається через 2, 5 години і становить
100нг/мл. Через 8-10 годин концентрація у сироватці крові знижується, залежно від введеної дози, на 10-20нг/мл. Періоднапіввиведенняіз сироватки крові після внутрішньовенного введення становить приблизно 2 години, а після перорального застосування – 7 годин. Однак деякі дослідження вказують на те, що у хворих на цукровий діабет він може подовжуватися до
8-10 годин.

Метаболізм

Глібенкламідповністюметаболізуєтьсяу печінці. Головним метаболітом є 4-транс-гідроксиглібенкламід; другорядним метаболітом є 3-цис-гідроксиглібенкламід. Метаболіти не беруть суттєвої участі угіпоглікемічнійдіїглібенкламіду.

Виведення

Виведення метаболітів відбувається приблизно в однакових кількостях із сечею та жовчю і завершується через 45-72 години.

У хворих зі зниженою функцією печінки виведення діючої речовини із плазми сповільнене. У хворих із нирковою недостатністю залежно від ступеня порушення функції нироккомпенсаторнозбільшується виведення метаболітів із жовчю. При помірній нирковій недостатності (кліренс креатиніну ≥ 30 мл/хв) сумарна елімінація залишається без змін; при тяжкій нирковій недостатності можлива кумуляція.

Доклінічні дані з безпеки

Немає жодних даних, отриманих із досліджень хронічної токсичності, які давали б можливість припустити, що у людини можуть виникати невідомі досі побічні реакції.

Крім того, у дослідженняхinvitro жодних свідчень мутагенного потенціалу виявлено не було.

Регулярні довгострокові дослідженняканцерогенностіне проводились.

У дослідженнях на щурах, мишах і кролях жодних вказівок на наявністьтератогенногоефекту немає.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Інсуліннезалежнийцукровий діабет 2 типу (діабет дорослих), якщо відповідною дієтою і фізичною активністю обмін речовин не компенсується та якщо немає необхідності в проведенніінсулінотерапії.

 

Протипоказання.

-        Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату;

-        підвищена чутливість до інших препаратівсульфонілсечовини, сульфонамідів, сульфонаміднихдіуретинів тапробенециду, оскільки можливі перехресні реакції;

-        у нижчезазначених випадках захворювання на цукровий діабет, коли існує потреба в інсуліні: інсулінзалежнийцукровий діабет 1 типу; повна вторинна неефективність терапіїглібенкламідомпри цукровому діабеті 2 типу; метаболічний ацидоз;  діабетичнапрекомаабо кома; стан після резекції підшлункової залози; тяжкі порушення функції печінки; тяжкі порушення функції нирок;

-        період вагітності та годування груддю (також див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»);

-        пацієнти, які лікуютьсябозентаном, не повинні прийматиглібенкламід.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Одночасне застосування інших лікарських засобів може посилювати або послаблювати діюглібенкламіду. Тому інші лікарські засоби можна приймати лише з дозволу лікуючого лікаря. Глібенкламідметаболізуєтьсяпереважно за допомогою СYР 2С9 та меншою мірою за допомогою СYР ЗА4. Це слід враховувати при одночасному прийоміглібенкламідуз індукторами або інгібіторами СYР 2С9.

Гіпоглікемічніреакції як прояв посилення дії лікарського засобу можливі при одночасному застосуванні з: пероральнимипротидіабетичнимипрепаратами та інсуліном, інгібіторами АПФ, анаболічнимистероїдами та чоловічими статевими гормонами, антидепресантами (такими, наприклад, якфлуоксетинта інгібітори МАО), похіднимихінолону, хлорамфеніколом, кларитроміцином, клофібратомта його аналогами, похідними кумарину, дизопірамідом, фенфлураміном, міконазолом, флуконазолом, парааміносаліциловоюкислотою, пентоксифіліном(при застосуванніпарентеральноу високій дозі), пергексиліном, похіднимипіразолону, пробенецидом, саліцилатами, сульфінпіразеном, сульфонамідами, симпатолітиками(такими, наприклад, як блокаториβ-адренорецепторів), тетрациклінами, тритокваліном, цитостатикамитипуциклофосфаміду.

Сприйняття симптомів-передвісників низького рівня глюкози в крові може бути порушене на тлі прийому блокаторівβ-адренорецепторів, клонідину, гуанетидинута резерпіну.

Гіперглікемічніреакції як прояв послаблення дії лікарського засобу можливі при одночасному застосуванні з: ацетазоламідом, блокаторамиβ-адренорецепторів, барбітуратами, діазоксидом, діуретинами, глюкагоном, ізоніазидом, кортикостероїдами, проносними засобами (при хронічному зловживанні, див. розділ «Особливості застосування»), нікотинатами, похіднимифенотіазину, фенітоїном, рифампіцином, тиреоїднимигормонами, жіночими статевими гормонами (прогестерони, естрогени), симпатоміметиками.

Антагоністи Н2-рецепторів, клонідині резерпін можуть спричинити як послаблення, так і посиленнягіпоглікемічноїдії в крові.

В окремих випадкахцентамідинможе призводити до тяжкої гіпоглікемії або гіперглікемії. Дія похідних кумарину може посилюватись або послаблюватись.

У пацієнтів, які приймаютьглібенкламідодночасно збозентаном, спостерігали збільшення кількості випадків підвищення рівня печінкових ферментів. Якглібенкламід, так ібозентанпригнічують білок-переносник солей жовчних кислот, що призводить до внутрішньоклітинного накопичення цитотоксичних солей жовчних кислот. Тому таку комбінацію застосовувати не слід (див. розділ «Протипоказання»).

Глібенкламідможе призводити до підвищення концентраціїциклоспоринув плазмі і таким чином, вірогідно, до посилення його токсичності. Тому в разі одночасного застосування обох речовин рекомендується вживати заходів з контролю та корекції дозициклоспорину.

Колесевелам зв’язуєглібенкламіді таким чином знижує його всмоктування зі
шлунково-кишкового тракту. Глібенкламідслід приймати щонайменше за 4 години до застосуванняколесевеламу, оскільки за таких умов взаємодія не спостерігалася.

Інші види взаємодій. Гостре або хронічне вживання алкоголю може непередбачуваним чином посилювати або послаблюватигіпоглікемічнудіюглібенкламіду.

 

Особливості застосування.

Хворий має бути поінформований про те, що при появі інших розладів під час терапіїглібенкламідомвін повинен негайно проконсультуватися з лікуючим лікарем, а при зміні лікаря – звернути увагу лікуючого лікаря на наявний цукровий діабет (наприклад, при госпіталізації, після нещасного випадку, у разі захворювання під час відпустки).

Гіпоглікемія

Слід звернути увагу пацієнта на ризик гіпоглікемії при терапії лікарськими засобами, що знижують рівень глюкози в крові.

Тривале голодування, недостатнє вживання вуглеводів, незвичне фізичне навантаження, діарея або блювання є обставинами, що відображають високий ризик зниження рівня глюкози в крові (див. розділ «Побічні реакції»).

У хворих із вираженими ознаками церебрального склерозу та пацієнтів, які не дотримуються рекомендацій лікаря, ризик гіпоглікемії загалом вищий.

Лікарські засоби, що діють на центральну нервову систему, і блокатори        β-адренорецепторів, а також автономнінейропатіїможуть маскувати симптоми-передвісники гіпоглікемії.

Незважаючи на початкові успіхи лікування гіпоглікемії, можливий її рецидив. Тому пацієнтам слід перебувати під наглядом лікаря. Тяжка гіпоглікемія або тривалі епізоди, які можна лише на короткий час контролювати за допомогою звичайних кількостей цукру, потребують негайного лікування (див. розділ «Передозування»).

Гіперглікемія

У разі недотримання схеми лікування, при недостатнійгіпоглікемічнійдії лікарського засобу або в особливо стресових ситуаціях рівень глюкози в крові може підвищуватися.

Симптомами гіперглікемії можуть бути сильне відчуття спраги, сухість у роті, часте сечовипускання, свербіж та/або сухість шкіри, грибкові захворювання або інфекційні захворювання шкіри, а також зниження працездатності.

У надзвичайних стресових ситуаціях (наприклад, у разі травм, операцій, інфекційних захворювань, що супроводжуються підвищенням температури тіла) можливе погіршення обміну речовин, наслідком чого може бути гіперглікемія, що може означати потребу у тимчасовому лікуванні інсуліном.

Проносні засоби

Хронічне зловживання проносними засобами може призводити до погіршення обміну речовин.

Алкоголь

Гостре або хронічне зловживання алкоголю може непередбачуваним чином посилювати або послаблюватигіпоглікемічнудію лікарського засобу.

Порушення функції печінки і нирок та ендокринні розлади

Хворим із порушенням функції печінки або нирок чи зниженою функцією щитовидної залози, гіпофіза або кори надниркових залоз слід з особливою обережністю застосовувати препарат.

Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (дефіцит Г6ФД)

У пацієнтівіз дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (дефіцитом Г6ФД) лікування препаратамисульфонілсечовиниможе спричинити гемолітичну анемію. Оскількиглібенкламідналежить до хімічного класу препаратівсульфонілсечовини, пацієнтам із дефіцитом Г6ФД слід застосовувати його лише з обережністю та розглядати можливість переведення на препарати, альтернативні похіднимсульфонілсечовини.

Пацієнти літнього віку

Вік 65 років і більше ідентифіковано як фактор ризику гіпоглікемії у пацієнтів, які отримують лікування препаратамисульфонілсечовини. У пацієнтів літнього віку може бути складно розпізнати гіпоглікемію. Початкова і підтримуюча дозиглібенкламідуповинні бути ретельно скориговані з метою зниження ризику гіпоглікемії (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Для пацієнтів цієї вікової групи насамперед слід надати перевагу препаратамсульфонілсечовиниз коротшим часом дії.

Лікарський засіб містить лактозу.

При встановленій непереносимості деяких цукрів, слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.

Хворим із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, недостатністю лактази або синдромомглюконо-галактозноїмальабсорбціїне слід застосовувати даний лікарський засіб.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Лікарський засіб протипоказаний у період вагітності. Оскільки пероральніантидіабетичніпрепарати не регулюють рівень глюкози в крові так само надійно, як інсулін, вони зовсім не підходять для лікування цукрового діабету у період вагітності.

Контроль цукрового діабету інсуліном є терапією вибору у період вагітності. Якщо це можливо, застосування пероральнихпротидіабетичнихпрепаратів слід відмінити і замінити інсуліном ще до настання запланованої вагітності.

Період годування груддю

Оскільки невідомо, чи проникає лікарський засіб у грудне молоко, він протипоказаний у період годування груддю.

Пацієнток, які годують груддю, слід лікувати інсуліном з метою контролю цукрового діабету або їм слід припинити годувати груддю.

Фертильність

Даних про впливглібенкламідуна фертильність у людини немає.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Під час випадківгіпо- або гіперглікемії уважність і швидкість реакцій можуть бути порушені, особливо на початку або після зміни лікування чи у разі нерегулярного прийомуглібенкламіду. Тому пацієнтам слід рекомендувати вживати запобіжних заходів для уникнення гіпоглікемії під час керування транспортними засобами та роботи з механізмами. Це особливо важливо для пацієнтів із частими епізодами гіпоглікемії або зниженою чи відсутньою здатністю сприймати симптоми-передвісники гіпоглікемії. У таких випадках слід переглянути доцільність керування автомобілем.

 

Спосіб застосування та дози.

Препарат слід призначати лише за вказівкою лікаря та обов’язково з корекцією дієти. Дозування залежить від результатів дослідження стану обміну речовин (рівень цукру в крові та сечі).

Перше та наступні призначення. Терапію розпочинати, при можливості, з якомога менших доз, перш за все це стосується хворих із підвищеною схильністю до гіпоглікемії та масою тіла менше50 кг. Перше призначення становить від½ до 1 таблетки препарату (що відповідає 2, 5-5 мг глібенкламіду) на добу. При недостатній корекції обміну речовин дозу можна поступово підвищувати з інтервалом від кількох діб до 1 тижня, доки не буде досягнута терапевтична доза, що становить 3 таблетки препарату (що відповідає 15 мг глібенкламіду) на добу.

Переведення хворого із застосування іншихпротидіабетичнихпрепаратів. Переведення на препаратГлібенкламідслід виконувати дуже ретельно і розпочинати від½ до 1 таблетки препарату (що відповідає 2, 5-5 мг глібенкламіду) на добу.

Підбір дози. Хворим літнього віку, ослабленим або хворим із недостатнім харчуванням, а також із порушеннями функції нирок або печінки початкову та підтримуючу дозу необхідно знизити через можливість розвитку гіпоглікемії. При зниженні маси тіла хворого або зміні способу життя треба вирішити питання про коригування дози.

Комбінація з іншимипротидіабетичнимизасобами. В окремих випадках хворим із непереносимістюметформінуможе бути показане додаткове застосування препаратів групиглітазону(розиглітазон, піоглітазон). Глібенкламідтакож можна комбінувати з пероральнимипротидіабетичнимипрепаратами, що не стимулюють викид β-клітинами ендогенного інсуліну (гуармельабоакарбоза). При появі вторинної неефективності терапіїглібенкламідом(зниження продукції інсуліну в результаті виснаження β-клітин) можна спробувати комбіноване лікування з інсуліном. Однак при повному припиненні секреції власного інсуліну організмом показанамонотерапіяінсуліном.

Спосіб застосування та тривалість лікування. Таблетки слід приймати перед їдою, не розжовуючи, та запивати достатньою кількістю рідини (краще склянкою води). При добовій дозі, що становить більше 2 таблеток препарату, рекомендується усю кількість розподілити на один ранковий та один вечірній прийом у співвідношенні 2: 1. Дуже важливо застосовувати препарат кожного разу в один і той же час. Якщо хворий пропустив один прийом, ніколи не можна це доповнювати прийомомвижчоїдози. Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Протягом лікування потрібно проводити регулярний контроль рівня глюкози в крові та сечі, а також стану обміну речовин.

 

Діти.

Препарат не застосовувати в педіатричній практиці.

 

Передозування.

Гостре виражене передозуванняглібенкламідом, наприклад застосування незначно підвищених доз протягом тривалого часу, може призвести до тяжкої пролонгованої гіпоглікемії, що становить загрозу життю. При передозуванні необхідне ретельне спостереження доти, доки не буде встановлено, що пацієнту більше не загрожує небезпека. Необхідно враховувати, що гіпоглікемія та її клінічні прояви після тимчасового одужання пацієнта можуть виникнути знову. Значне передозування і тяжкі реакції, такі, наприклад, як втрата свідомості та інші серйозні неврологічні порушення, слід розглядати як невідкладні стани, що потребують негайного лікування та госпіталізації.

Симптоми передозування

При умисному передозуванні є небезпека затяжної гіпоглікемії, що має схильність до рецидивів після декількох днів успішного початкового лікування. У пацієнтів із помутнінням свідомості може швидкорозвинутисягіпоглікемічнакома, що проявляється втратою свідомості, тахікардією, вологою шкірою, гіпертермією, руховим збудженням, гіперрефлексією, парезами із позитивним рефлексомБабінського.

Терапевтичні заходи при передозуванні

Див. розділ «Побічні реакції» щодо терапії легкої гіпоглікемії.

При випадкових інтоксикаціях і при наявності контакту з більш вразливими пацієнтами, у яких відсутня схильність до судом, додатково до внутрішньовенного введення глюкози слід спочатку викликати блювання або провести промивання шлунка.

Пацієнтам, які знаходяться у непритомному стані, слід негайно розпочати внутрішньовенне введення глюкози (40-80 мл 40 % розчину глюкози у вигляді ін’єкції з подальшоюінфузією5-10 % розчину глюкози).

Після цього можна додатково ввести 1 мгглюкагонувнутрішньом’язовоабо внутрішньовенно. Якщо після цього хворий не приходить до свідомості, такий захід можна повторити, а надалі може бути потрібне проведення інтенсивної терапії.

Особливо для дітей, які ненавмисно прийнялиглібенкламід, розчин глюкози необхідно дозувати обережно з метою уникнення небезпечної гіперглікемії, надалі необхідний ретельний контроль рівня глюкози в крові.

Пацієнтам, які прийнялиглібенкламіду кількостях, що становлять загрозу для життя, необхідне проведення детоксикації шляхом промивання шлунка і призначення активованого вугілля за умови, що лікарський засіб застосовувався не так давно.

При затяжній гіпоглікемії вимагається спостереження за хворим протягом кількох діб з регулярним контролем рівня глюкози в крові та проведенняінфузійноїтерапії у разі необхідності.

Побічні реакції.

Побічні реакції класифікувалися за частотою:

дуже часто (≥ 1/10);

часто (≥ 1/100, < 1/100);

нечасто (≥ 1/1000, < І/100);

рідко (≥ 1/10000, < 1/1000);

дуже рідко (< 1/10000);

частота невідома (частоту неможливо оцінити на підставі доступних даних).

Гіпоглікемія

Гіпоглікемія – найпоширеніша побічна реакція при терапіїглібенкламідом.

Вона може набувати затяжного характеру на тлі прийомуглібенкламідута призводити до тяжкої гіпоглікемії з комою, що загрожує життю хворого. У разі дуже замаскованого перебігу гіпоглікемії, при автономнійнейропатіїабо супутній терапіїсимпатолітичнимизасобами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») типові симптоми-передвісники гіпоглікемії можуть бути ослаблені або відсутні. Клінічна картина тяжкого нападу гіпоглікемії може нагадувати інсульт.

Можливі причини гіпоглікемії описані в розділі «Особливості застосування».

Гіпоглікемію визначають як падіння рівня глюкози в крові нижче приблизно 50 мг/дл. Для пацієнта або тих, хто знаходиться поряд з ним, сигналом, що свідчить про надмірно виражене падіння рівня глюкози в крові, можуть бути такі симптоми-передвісники: раптове потовиділення, посилене серцебиття, тремтіння, відчуття голоду, занепокоєння, відчуття повзання мурашок у ротовій порожнині, блідість шкіри, головний біль, сонливість, розлади сну, тривожність, невпевненість рухів, оборотні неврологічні симптоми (наприклад, порушення мовлення та зору, ознаки паралічу або порушення чутливості).

У разі прогресування гіпоглікемії хворий може втратити самоконтроль і свідомість. У таких пацієнтів зазвичай волога холодна шкіра і вони схильні до судом.

Хворий на цукровий діабет може контролювати легку гіпоглікемію шляхом вживання цукру або їжі чи напоїв, що містять велику кількість цукру. Тому їм завжди слід носити з собою
20 грамів глюкози.

Якщо неможливо одразу усунути гіпоглікемію, необхідно негайно викликати лікаря.

Інші побічні реакції

З боку системи крові та лімфатичної системи

Рідко: тромбоцитопенія.

Дуже рідко: лейкоцитопенія, еритроцитопенія, гранулоцитопеніяаж до розвитку агранулоцитозу, панцитопенія, гемолітична анемія.

Зазначені зміни картини крові зазвичай мають оборотний характер після відміни препарату, але також дуже рідко можуть становити загрозу для життя.

З боку імунної системи

Дуже рідко: можлива перехресна алергія зсульфонамідами, похіднимисульфонамідівтапробенецидом.

З боку обміну речовин і харчування

Часто: збільшення маси тіла.

Дуже рідко: гіпонатріємія, дисульфірамоподібнареакція.

З боку органів зору

Дуже рідко: у зв’язку зі зміною концентрації глюкози в крові можливі минущі порушення зору та акомодації, особливо на початку лікування.

З боку шлунково-кишкового тракту

Нечасто: нудота, відчуття переповнення/здуття у шлунку, блювання, біль у животі, діарея, відрижка, металевий присмак у роті.

Ці скарги часто мають минущий характер і загалом не вимагають відміни препарату.

З боку печінки та жовчного міхура

Дуже рідко: минуще підвищенняАсАТ, АлАТ, лужної фосфатази, медикаментозний гепатит, внутрішньопечінковийхолестаз, можливо, спричинений алергічною реакцієюгіперергічноготипу тканини печінки.

Такі порушення функції печінки мають оборотний характер після відміни лікарського засобу, але можуть також призвести до печінкової недостатності, що загрожує життю.

З боку шкіри та підшкірної клітковини

Нечасто: свербіж, кропив’янка, вузлувата еритема, кореподібнаабомакулопапульознаекзантема, підвищенафоточутливість, пурпура.

Ці скарги є реакціями підвищеної чутливості, що мають оборотний характер, але дуже рідко вони можуть перейти у загрозливі для життя стани, що супроводжуються задишкою та зниженням артеріального тиску аж до розвитку шоку.

Дуже рідко: алергічний васкуліт, що становить загрозу життю, генералізованіреакції гіперчутливості, включаючи шкірні висипання, артралгію, гарячку, протеїнурію та жовтяницю.

Про появу шкірних реакцій слід одразу повідомити лікарю.

З боку нирок і сечовидільної системи

Дуже рідко: помірна діуретична дія, оборотна протеїнурія.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу відіграють важливу роль. Це дає змогу продовжувати спостереження за співвідношенням користі та ризику застосування лікарського засобу. Працівників галузі охорони здоров’я просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему оповіщення.

 

Термін придатності. 3 роки.

 

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25° С. Зберігати унедоступному для дітей місці.

 

 

 

 

 

Упаковка. По 30 таблеток у контейнері. По 1 контейнеру в пачці з картону.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник. ПрАТ «Технолог».

 

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

20300, Україна, 20300, Черкаська обл. , місто Умань, вулиця Стара прорізна, будинок 8.