ЕПІЛІК концентрат 2 мг/мл

Фармстандарт-Біолік

Rp

Форма випуску та дозування

Концентрат, 2 мг/мл

Концентрат, 2 мг/мл

Упаковка

Флакон 5 мл №1x1
Флакон 5 мл №10x1
Флакон 25 мл №1x1
Флакон 50 мл №1x1
Флакон 100 мл №1x1

Флакон 5 мл №1x1

Аналоги

Rp

ЕПІРУБІЦИН "ЕБЕВЕ" 2 мг/мл

ЕБЕВЕ Фарма Гес.м.б.Х. Нфг. КГ(AT)

Концентрат

Класифікація

Класифікація еквівалентності

N/A

info

Діюча речовина

ЕПІРУБІЦИН

Форма товару

Концентрат для приготування розчину ін’єкцій та інфузій

Умови відпуску

за рецептом

Rp

Реєстраційне посвідчення

UA/4416/01/01

Дата останнього оновлення: 18.03.2021

Загальна інформація

  • Термін дії реєстраційного посвідчення: 22.11.2021
  • Склад: 1 мл розчину містить епірубіцину гідрохлориду 2 мг
  • Торгівельне найменування: ЕПІЛІК®
  • Умови відпуску: за рецептом

Упаковка

Флакон 5 мл №1x1

Інструкція

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЕПІЛІК®

(EPILIK)

Склад:

діюча речовина: 1 мл розчину міститьепірубіцину гідрохлориду 2 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид, розчин хлористоводневої кислоти, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Концентрат для розчину для ін’єкцій/інфузій.

Фармакотерапевтична група. Цитотоксичні антибіотики та споріднені препарати.

Код АТС L01D B03.

Клінічні характеристики.

Показання. ЕПІЛІК® ефективний при лікуванні широкого спектра новоутворень, включаючи рак молочної залози, злоякісні лімфоми, саркоми м'яких тканин, рак шлунка, рак печінки, підшлункової залози, прямої кишки, рак шийно-лицьової ділянки, рак легенів, рак яєчників, лейкемію.

Внутрішньоміхурове введення препарату ЕПІЛІК® показане при лікуванні поверхневого раку сечового міхура (перехідноклітинний рак, карцинома in situ) та для профілактики рецидиву після трансуретральної резекції.

Протипоказання. Підвищена чутливість до активної речовини, інших антрациклінів та антраценедіонів або до будь-якої допоміжної речовини.

Терапія препаратом ЕПІЛІК® протипоказана пацієнтам з активною депресією функції кісткового мозку внаслідок раніше проведених курсів лікування із застосуванням інших протипухлинних засобів або радіотерапії та пацієнтам, які вже отримували лікування із застосуванням максимальних кумулятивних доз епірубіцину або інших антрациклінів (наприклад, доксорубіцину та даунорубіцину).

Препарат також протипоказаний пацієнтам з тяжкими кардіопатіями, наявними в анамнезі або на даний час, пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки та при наявності генералізованої інфекції.

Внутрішньовенне введення протипоказано пацієнтам з персистуючою мієлосупресією, нещодавно перенесеним інфарктом міокарда, тяжкою аритмією, нестабільною стенокардією та міокардіопатією.

Внутрішньоміхурове введення протипоказано пацієнтам з інфекціями сечовивідних шляхів, інвазивною пухлиною, що проростає м’язовий шар стінки сечового міхура, запаленням сечового міхура та пацієнтам з гематурією. Особливої уваги потребують труднощі у проведенні катетеризації (а саме: уретральна непрохідність, викликана значним внутрішньоміхуровим новоутворенням).

Вагітність або період годування груддю.

Спосіб застосування та дози.

Внутрішньовенне введення.

Схема застосування при стандартному дозуванні.

При монотерапії препаратом ЕПІЛІК® як антибластомним препаратом рекомендована доза для дорослих становить 60-90 мг/м2 площі поверхні тіла, яка вводиться шляхом внутрішньовенної ін'єкції протягом 5-10 хвилин з інтервалами у 21 день, відповідно до стану крові/кісткового мозку.

Схема застосування при призначенні високих доз.

Рак легенів.

При монотерапії у високих дозах для лікування раку легенів ЕПІЛІК® слід вводити відповідно до нижчезазначених схем:

-дрібноклітинний рак легенів у пацієнтів, які раніше не отримували лікування: 120 мг/м2 у 1 день кожні 3 тижні;

-недрібноклітинний рак легенів (епідермоїдний, сквамозний та аденокарцинома) у пацієнтів, які раніше не отримували лікування: 135 мг/м2 в 1 день або 45 мг/м2 в 1, 2, 3 дні кожні 3 тижні.

Рак молочної залози.

Дози до 135 мг/м2 (при монотерапії препаратом ЕПІЛІК®) та до 120 мг/м2 (при комбінованій терапії), які вводилися кожні 3-4 тижні, були ефективними та добре переносилися пацієнтками з раком молочної залози.

При ад'ювантній терапії раку молочної залози на початкових стадіях рекомендовані дози варіюють від 100 мг/м2 до 120 мг/м2 кожні 3-4 тижні.

Препарат слід вводити шляхом внутрішньовенної болюсної ін'єкції протягом 5-10 хвилин або внутрішньовенної інфузії протягом не більше 30 хвилин.

Рекомендовано застосування нижчих доз (60-75 мг/м2 або 105-120 мг/м2 у схемах дозування для високих доз) пацієнтам зі зниженим резервом кісткового мозку внаслідок попереднього лікування із застосуванням хіміотерапії та/або променевої терапії, пацієнтам літнього віку або з пухлинною інфільтрацією кісткового мозку. Загальну дозу на цикл можна розділити для прийому протягом 2-3 послідовних днів.

При застосуванні у комбінованій терапії з іншими протипухлинними препаратами дози препарату ЕПІЛІК® слід відповідним чином зменшувати.

Оскільки основним шляхом елімінації препарату є гепатобіліарна система, пацієнтам з порушеною функцією печінки дозу препарату ЕПІЛІК® слід знижувати, щоб уникнути посилення загальної токсичності.

У цілому, якщо рівень білірубіну перебуває в діапазоні 1,4-3 мг/100 мл, а рівень затримки бромсульфофталеїну (БСФ) становить 9-15 %, рекомендовано призначення половини звичайної дози.

Якщо ж рівні білірубіну та рівень затримки БСФ перевищують вищезгадані, рекомендовано призначення чверті звичайної дози.

Помірне порушення функції нирок не є достатньою причиною для зміни рекомендованих доз через низький рівень екскреції препарату ЕПІЛІК® нирками.

Внутрішньоміхурове введення.

При лікуванні перехідноклітинної папілярної карциноми рекомендоване проведення щотижневих інстиляцій по 50 мг, які повторюються протягом 8 тижнів. У випадку розвитку місцевої токсичності (хімічного циститу) доцільно знизити дозу до 30 мг. При лікуванні карциноми in situ дозу можна підвищити до 80 мг згідно з індивідуальною переносимістю пацієнта. Дозу попередньо розбавляють у 0,9 % розчині натрію хлориду (концентрація, яка рекомендується, – 1 мг/мл).

Для профілактики рецидиву після трансуретральної резекції поверхневих пухлин рекомендоване проведення щотижневих інстиляцій по 50 мг, які слід повторювати протягом 4 тижнів, після чого інстиляція тієї ж дози 1 раз на місяць триває до повного року.

Спосіб застосування.

ЕПІЛІК® неефективний при пероральному прийомі і його не можна вводити внутрішньом'язово або інтратекально.

Внутрішньовенне застосування.

Внутрішньовенне введення має тривати протягом 5-10 хвилин через систему для внутрішньовенних інфузій, переконавшись, що голка правильно введена у вену, причому флакон із 0,9 % розчином натрію хлориду слід уже встановити. Ця техніка знижує ризик екстравазації препарату та забезпечує можливість промивання вени фізіологічним розчином наприкінці введення препарату. Витікання препарату ЕПІЛІК® з вени протягом введення може призвести до ураження тканин і навіть до некрозу. Венозний склероз може мати місце у результаті ін'єкції в тонкі судини або при повторних ін'єкціях в одну і ту саму вену.

Внутрішньоміхурове застосування.

Розчин препарату ЕПІЛІК®, який вводиться через катетер, має лишатися в сечовому міхурі протягом однієї години, після чого пацієнту необхідно випорожнити сечовий міхур. Під час інстиляції пацієнтові потрібно повертатися з боку на бік для забезпечення більш рівномірного впливу розчину препарату на стінки сечового міхура.

Побічні реакції.

Інфекції та інвазії: інфекції.

Доброякісні і злоякісні новоутворення: гострий лімфолейкоз, гострий мієлолейкоз.

З боку крові і лімфатичної системи: лейкопенія, нейтропенія, фебрильна нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія, сепсис, септичний шок, гранулоцитопенія, геморагія.

Розлади метаболізму та живлення: анорексія, гіпоксія тканин у результаті мієлосупресії, зневоднення.

З боку органа зору: кон'юнктивіт, кератит.

З боку серця: застійна серцева недостатність (задишка, набряк, гепатомегалія, асцит, набряк легень, випіт у плевральну порожнину, ритм галопу), кардіотоксичність (змінені показники ЕКГ, аритмія, кардіоміопатія), вентрикулярна тахікардія, брадикардія, атріовентрикулярна блокада, блокада ніжок пучка Гіса.

Судинні розлади: припливи, тромбоемболія, включаючи емболію легеневої артерії, флебіт, тромбофлебіт, шок.

З боку органів дихання: пневмонія, утруднене дихання.

З боку шлунково-кишкового тракту (ШКТ): нудота, блювання, мукозит, стоматит, діарея, езофагіт, біль або відчуття жару, еритема, ерозії, утворення виразок, кровотеча, гіперпігментація слизової оболонки ротової порожнини. Мукозит може виникнути через 5-10 днів від початку лікування. Зазвичай спостерігається у формі болісного стоматиту, здебільшого з боку язика та на під'язиковій слизовій оболонці.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: втрата волосся (зазвичай зворотна, зустрічається у 60-90 % пацієнтів. У чоловіків супроводжується припиненням росту волосся на обличчі), локальна токсичність, еритема, висипання, свербіж, зміни шкіри, припливи, гіперпігментація шкіри і нігтів, фоточутливість, гіперчутливість до опромінювання (реакція шкіри після опромінення), кропив'янка.

З боку репродуктивної системи і молочних залоз: аменорея, азоспермія. ЕПІЛІК® може спричинити ушкодження хромосом сперматозоїдів людини. Чоловіки, які отримують лікування препаратом ЕПІЛІК®, повинні використовувати ефективні засоби контрацепції.

ЕПІЛІК® може спричинити аменорею або передчасне настання менопаузи у жінок період менопаузи.

З боку імунної системи: іноді повідомлялося про випадки алергічних реакцій з гарячкою, тремтінням, кропив'янкою.

Можливе виникнення випадків анафілактичного шоку.

З боку нирок та сечовидільної системи: забарвлення сечі у червоний колір на 1-2 добу після введення препарату, хімічний цистит, зрідка – геморагічний цистит, відчуття печіння, полакіурія, гіперурикемія.

Загальні розлади та стан місця введення: слабкість, запаморочення, астенія, гарячка, озноб.

Дослідження: безсимптомне зменшення фракції викиду лівого шлуночка. Зміни рівнів трансаміназ.

Передозування.

Дуже високі одноразові дози препарату ЕПІЛІК® можуть спричинити зворотну міокардіальну токсичність протягом 24 годин та тяжку депресію функції кісткового мозку протягом 1 або 2 тижнів.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

ЕПІЛІК® може спричинити ушкодження хромосом сперматозоїдів. Чоловіки, які отримують лікування препаратом ЕПІЛІК®, повинні використовувати засоби ефективної контрацепції.

ЕПІЛІК® може спричинити аменорею або передчасне настання менопаузи у жінок у період передменопаузи.

Експериментальні дані, отримані на тваринах, дають підставу припускати, що при застосуванні вагітним епірубіцин може спричиняти ушкодження плода, тому його не можна застосовувати під час вагітності.

Перед початком лікування у жінок репродуктивного віку можливість вагітності має бути виключена, а протягом самого лікування жінки повинні користуватися ефективними методами контрацепції.

Чи проникає епірубіцин у материнське молоко, невідомо. У зв'язку з тим, що багато препаратів, у тому числі й антрацикліни, проникають у материнське молоко, а також у зв’язку з можливістю виникнення серйозних побічних проявів у немовлят, матерям слід припинити годування груддю до початку застосування препарату.

Діти.

Ефективність і безпека застосування препарату для лікування дітей не досліджувалися.

Особливі заходи безпеки.

З огляду на токсичну природу препарату слід дотримуватися певних запобіжних заходів.

-Персонал повинен мати хорошу підготовку з техніки розведення і введення.

-Вагітних не слід допускати до роботи з препаратом.

-Персоналу, який працює з препаратом ЕПІЛІК®, слід використовувати захисний одяг: захисні окуляри, захисний халат, одноразові рукавички і маску.

-Робоча зона має бути пристосована для приготування препарату (бажано – під системою з ламінарним потоком повітря); робоча поверхня має бути захищена одноразовим абсорбуючим папером на пластиковій основі.

-Усі засоби, що використовуються при приготуванні розчину, введенні препарату чи прибиранні, включаючи рукавички, слід зібрати в одноразові пакети для токсичних відходів з метою подальшої утилізації високою температурою.

-У разі випадкового забруднення предметів розчином препарату їх слід промити 1 % розчином натрію гіпохлориду, а потім – великою кількістю води.

-Усі матеріали, використані для прибирання, знищують, як вказано вище.

-У разі випадкового потрапляння препарату на шкіру або в очі слід негайно промити уражену ділянку шкіри великою кількістю води з милом, а очі промити розчином натрію бікарбонату. Уражені ділянки має уважно оглянути спеціаліст.

-Лікування препаратом ЕПІЛІК® слід проводити тільки кваліфікованим лікарям, які мають досвід застосування протипухлинних препаратів.

Особливості застосування.

Протягом першого циклу лікування препаратом ЕПІЛІК® важливим є ретельний та частий нагляд лікаря за пацієнтом.

Слід регулярно контролювати кількість лейкоцитів, еритроцитів та тромбоцитів. Лейкопенія та нейтропенія є тимчасовими як при застосуванні стандартних доз, так і при застосуванні високих доз, хоча в останньому випадку ступінь є тяжчим. Показники досягають мінімального рівня між 10-м і 14-м днем, повертаючись до нормального значення на 21-й день. Дуже рідко у пацієнтів, які отримали високі дози, спостерігається виражена тромбоцитопенія (<100000 тромбоцитів/мм3).

Епірубіцин чинить еметогенну дію. Вже на початку застосування препарату може розвинутися мукозит або стоматит, які в деяких випадках за кілька днів можуть прогресувати до утворення виразок. У більшості хворих цей побічний ефект зникає на третьому тижні лікування.

Основним шляхом виведення епірубіцину є гепатобіліарна система. Тому до початку і під час застосування епірубіцину слід контролювати загальний білірубін і активність АСТ в сироватці крові. У хворих із підвищеним рівнем білірубіну та збільшеною активністю АСТ спостерігається сповільнення кліренсу препарату з подальшим зростанням загальної токсичності. У таких випадках рекомендовано зменшення дози препарату. До початку лікування та, якщо можливо, протягом лікування необхідно контролювати функції печінки за допомогою стандартних лабораторних аналізів (АСТ, АЛТ, лужна фосфатаза, білірубін, БСФ). Хворим із тяжкою печінковою недостатністю епірубіцин призначати не слід. До початку і під час застосування епірубіцину слід контролювати рівень сироваткового креатиніну. Для хворих із рівнем сироваткового креатиніну понад 5 мг/дл слід зменшити дозу препарату.

Дуже обережно слід застосовувати препарат при перевищенні кумулятивних доз 900 мг/м2, як при призначенні стандартних доз, так і при призначенні високих доз. Вище цього рівня значно підвищується ризик розвитку необоротної застійної серцевої недостатності.

У результаті доклінічних та клінічних досліджень було виявлено, що епірубіцин є менш кардіотоксичним за свій структурний аналог доксорубіцин. При проведенні порівняльного дослідження було підраховано, що відношення накопичених доз, які призводять до такого самого пригнічення серцевої функції, становить 2:1. Крім того, у пацієнтів, які раніше не лікувалися доксорубіцином, випадки серцевої недостатності спостерігалися тільки після перевищення накопиченої дози препарату ЕПІЛІК® 900 мг/м2.

У будь-якому випадку серцеву функцію слід контролюватися протягом лікування для того, щоб мінімізувати ризик появи порушення функції серця, описаного для інших антрациклінів.

Відомо, що таке порушення функції серця може виникати навіть через кілька тижнів після припинення лікування та іноді не піддається лікуванню із застосуванням специфічної медикаментозної терапії.

Потенційний ризик кардіотоксичності може збільшуватися у пацієнтів, які отримували радіотерапію одночасно або раніше в ділянці середостіння/перикарду. У будь-якому випадку доцільно, стосовно повної дози ЕПІЛІК®, брати до уваги супутню терапію, призначену кожному окремому пацієнту, до складу якої входять інші препарати з можливою кардіотоксичною дією.

Перед та після кожного циклу лікування рекомендоване проведення ЕКГ. Зміни показників ЕКГ, наприклад, вирівнювання чи інверсія зубця Т, депресія сегмента SТ чи поява аритмії, зазвичай транзиторної та оборотної, не обов'язково свідчать про необхідність призупинення лікування.

Кардіоміопатія, спричинена антрациклінами, зокрема доксорубіцином, пов'язана зі стійким зниженням вольтажу комплексу QRS, подовженням систолічного інтервалу (РЕР/LVЕТ) за межі нормальних значень та зменшенням фракції шлуночкового викиду. Контроль серцевої функції пацієнтів, які отримують, ЕПІЛІК® є дуже важливим. Її оцінку слід виконувати із застосуванням неінвазивних методів, таких як ЕКГ, ехокардіографія, а визначення фракції викиду можливе за допомогою сцинтиграфії міокарда.

Фактори ризику розвитку кардіотоксичності включають серцево-судинні захворювання в активній фазі або в період ремісії, раніше проведену або супутню променеву терапію середостіння чи перикардіальної зони, раніше проведену терапію іншими антрациклінами або антраценедіонами, одночасне застосування препаратів, що мають здатність пригнічувати скоротливу функцію серця або кардіотоксичних препаратів (наприклад, трастузумаб). Антрацикліни, включаючи епірубіцин, не слід призначати в комбінації з іншими кардіотоксичними препаратами до того часу, поки не буде можливим проведення частого контролю функції серця. Пацієнти, які отримують антрацикліни після припинення лікування іншими кардіотоксичними препаратами, особливо з довгим періодом напіввиведення (наприклад, трастузумаб), також можуть бути в групі ризику розвитку кардіотоксичності. Період напіввиведення трастузумабу становить приблизно 28,5 дня і може продовжувати циркулювати в крові до 24 тижнів. Тому слід уникати лікування антрациклінами протягом 24 тижнів після припинення лікування трастузумабом, якщо можливо. Якщо антрацикліни призначають раніше цього терміну, слід уважно контролювати функцію серця. Функцію серця слід контролювати у пацієнтів, які отримують високі загальні дози, а також, які входять до групи ризику. Слід пам'ятати, що епірубіцин може спричинити виникнення проявів кардіотоксичності і при застосуванні низьких кумулятивних доз при наявності чи навіть відсутності зазначених факторів ризику.

Існує ймовірність того, що токсичний вплив епірубіцину та інших антрациклінів або антраценедіонів може додаватися.

Як і решта цитотоксичних препаратів, епірубіцин може спричиняти мієлосупресію. Гематологічний профіль, включаючи лейкоцитарну формулу, слід оцінювати перед кожним циклом терапії препаратом ЕПІЛІК®. Дозозалежна оборотна лейкопенія та/або гранулоцитопенія (нейтропенія) є основними проявами гематологічного токсичного впливу епірубіцину і найчастішою гострою дозообмежуючою токсичністю препарату. Клінічними проявами тяжкої мієлосупресії є гарячка, інфекції, сепсис/септицемія, септичний шок, геморагія, тканинна гіпоксія або летальний наслідок.

У деяких пацієнтів, які отримували антрацикліни, у тому числі епірубіцин, описані випадки розвитку вторинного лейкозу з прелейкемічною фазою або без неї. Вторинний лейкоз частіше зустрічається при застосуванні цих препаратів у комбінації з іншими протипухлинними засобами, які спричиняють пошкодження ДНК, у пацієнтів, які раніше отримували інтенсивну цитотоксичну терапію або антрацикліни у високих дозах. Вторинні лейкози можуть мати латентний період тривалістю 1-3 роки.

Введення препарату у судину дрібного калібру або повторні введення в одну й ту саму ж вену можуть спричинити флебосклероз. У разі дотримання рекомендацій щодо процедури введення ризик флебіту/тромбофлебіту у місці введення значно зменшується. Екстравазація епірубіцину під час внутрішньовенного введення може спричинити локальний біль, тяжке ураження тканин (утворення пухирів, тяжкий целюліт) і некроз. У разі появи найменших ознак екстравазації слід негайно припинити внутрішньовенне введення препарату.

Як і при застосуванні інших цитотоксичних препаратів, при застосуванні епірубіцину інколи можуть, спостерігатися тромбофлебіт і тромбоемболія, в тому числі інколи фатальна тромбоемболія легеневих артерій.

Як і інші цитотоксичні препарати, ЕПІЛІК® може спричинити гіперурикемію внаслідок швидкого лізису пухлинних клітин. Тому рекомендовано уважно стежити за рівнями сечової кислоти в крові для контролю цього явища фармакологічно. Призначення живої або живої ослабленої вакцини пацієнтам зі зниженим імунітетом внаслідок прийому хіміотерапевтичних препаратів, включаючи епірубіцин, може призводити до тяжких або фатальних інфекцій. Слід уникати вакцинації пацієнтів, які отримують епірубіцин, живою вакциною. Може бути призначена нейтралізована або інактивована вакцина, але відповідь на таку вакцинацію може бути слабка.

Внутрішньоміхурове введення епірубіцину може спричинити появу симптомів хімічного циститу (таких як дизурія, поліурія, ніктурія, утруднення сечовипускання, гематурія, дискомфорт у ділянці сечового міхура, некроз стінки сечового міхура) і спазм сечового міхура. Особливу увагу слід звернути на проблеми катетеризації (наприклад, обструкція уретри при масивних інтравезикальних пухлинах).

Внутрішньоартеріальне введення епірубіцину (транскатетерна емболізація артерій з метою лікування локальної чи регіонарної первинної гепатоцелюлярної карциноми чи метастазів у печінку) може спричинити (окрім загальнотоксичних проявів, якісно подібних до тих, що виникають після внутрішньовенного застосування препарату) локальні або регіонарні прояви у вигляді гастродуоденальних виразок (імовірно, пов'язаних із рефлюксом препарату в артерії шлунка) і стриктур жовчних протоків у результаті медикаментозно індукованого склерозуючого холангіту. Цей шлях введення може призвести до великих некрозів перфузованих тканин.

ЕПІЛІК® може забарвлювати сечу у червоний колір протягом 1-2 днів після застосування.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Вплив препарату ЕПІЛІК® на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами детально не досліджували.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

ЕПІЛІК® можна застосовувати у комбінації з іншими протипухлинними препаратами при хіміотерапії, але надзвичайно важливо ніколи не змішувати його з цими препаратами в одному шприці.

Застосування епірубіцину в комбінованій хіміотерапії одночасно з іншими кардіотоксичними препаратами, а також сумісне застосування кардіоактивних препаратів (наприклад, блокаторів кальцієвих каналів) вимагає ретельного контролю функції серця протягом усього курсу лікування.

ЕПІЛІК® екстенсивно метаболізується печінкою. Зміни функції печінки, спричинені супутньою терапією, можуть вплинути на метаболізм, фармакокінетику, терапевтичну ефективність та/або токсичність епірубіцину.

Введення паклітакселу перед застосуванням препарату ЕПІЛІК® може привести до підвищення плазмових концентрацій незміненого епірубіцину та його метаболітів, проте останні не є ані токсичними, ані активними. При застосуванні таксанів (паклітакселу або доцетакселу) після епірубіцину змін у його фармакокінетиці не спостерігалося.

Дексверапаміл може змінювати фармакокінетику епірубіцину та, можливо, підвищувати його ефекти пригнічення кісткового мозку.

Хінін може прискорювати первинне розповсюдження епірубіцину з крові до тканин і може мати вплив на розподілення еритроцитів епірубіцином.

Сумісне призначення α-2β-інтерферону може спричинити зниження і граничного періоду напіврозпаду, і повного кліренсу епірубіцину.

Можливість відзначеного розладу кровотворення має бути врахована при лікуванні препаратами, які впливають на кістковий мозок (цитотоксичні речовини, сульфонаміди, хлорамфенікол, дифенілгідантоїн, амідопірину дериват, антиретровірусні засоби).

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Епірубіцин виявляє активність щодо широкого спектра експериментальних пухлин, включаючи лейкемії (LK 1210, P 388), саркоми (SA 180, солідні та асцитичні форми), меланому (В 16), рак молочної залози, рак легенів Lewis, рак товстої кишки (38), а також відносно пухлин людини, трансплантованих безтимусним мишам (меланома, рак молочних залоз, легенів, передміхурової залози та яєчників).

Фармакокінетика. У пацієнтів з нормальною печінковою та нирковою функцією рівні епірубіцину у плазмі після внутрішньовенного введення 60-150 мг/м2 демонструють триекспоненційний характер зниження з дуже швидкою першою фазою та повільною кінцевою фазою із середнім напівперіодом життя близько 40 годин.

Ці дози перебувають у межах лінійності фармакокінетики як щодо кліренсу, так і щодо метаболічного профілю. Плазмові рівні основного метаболіту (похідного 13-ОН) постійно були нижчими та майже паралельними до рівнів незміненого препарату. Препарат виводиться головним чином через печінку, високий плазмовий кліренс (0,9 л/хв) свідчить, що це повільне виведення спричинене широким розподілом у тканинах. Епірубіцин не перетинає гематоенцефалічний бар'єр.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:прозора, червоно-оранжевого кольору рідина.

Несумісність. ЕПІЛІК® не слід змішувати з гепарином через їх хімічну несумісність, що може призвести до преципітації.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі від 2 °С до 8 °С. Не заморожувати!

Упаковка. По 5 мл у флаконі № 1 або № 10 у пачці; по 25 мл, або по 50 мл у флаконі № 1 у пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ПАТ «ФАРМАСТАНДАРТ-БІОЛІК»

Місцезнаходження. 61070, Україна, м. Харків, Помірки.