info
На фото препарат іншої форми/дозування/упаковки ДЕКСКЕТОПРОФЕН розчин 25 мг/мл Ампули 2 мл №10x1

ДЕКСКЕТОПРОФЕН розчин 25 мг/мл

ПрАТ Лекхім-Харків

Rp

Форма випуску та дозування

Розчин, 25 мг/мл

Розчин, 25 мг/мл

Упаковка

Ампули 2 мл №5x1
Ампули 2 мл №10x1

Ампули 2 мл №5x1

info
На фото препарат іншої форми/дозування/упаковки ДЕКСКЕТОПРОФЕН розчин 25 мг/мл Ампули 2 мл №10x1

Аналоги

bioequivalence-icon

Rp

ДЕКСА-ЗДОРОВ’Я 25 мг/мл

ТОВ ФК Здоров'я(UA)

Розчин

Rp

ДЕКСАЛГІН ІН’ЄКТ 25 мг/мл

Менаріні Інтернешонал Оперейшонс Люксембург С.А.(LU)

Розчин

Rp

ДЕ-СПАН 25 мг/мл

ТОВ НВФ МІКРОХІМ(UA)

Розчин

Rp

ДЕКАФЕН 25 мг/мл

Фітофарм(UA)

Розчин

Rp

ДЕКС-КЕТОДЕКС 25 мг/мл

ТОВ Беркана +(UA)

Розчин

Класифікація

Класифікація еквівалентності

N/A

info

Діюча речовина

ДЕКСКЕТОПРОФЕН

Форма товару

Розчин для ін’єкцій

Умови відпуску

за рецептом

Rp

Реєстраційне посвідчення

UA/16764/01/01

Дата останнього оновлення: 19.01.2021

Загальна інформація

  • Термін дії реєстраційного посвідчення: 15.06.2023
  • Склад: 1 мл розчину для ін’єкцій містить декскетопрофену трометамолу 36, 9 мг, що еквівалентно декскетопрофену 25 мг (1 ампула по 2 мл містить декскетопрофену трометамолу 73, 8 мг, що еквівалентно декскетопрофену 50 мг)
  • Торгівельне найменування: ДЕСКЕТ
  • Умови відпуску: за рецептом
  • Умови зберігання: Для захисту від світла, зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Після розведення розчин зберігають протягом 24 годин при температурі від 2 до 8 °С.
  • Фармакотерапевтична група: Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Похідні пропіонової кислоти. Декскетопрофен.

Упаковка

Ампули 2 мл №5x1

Інструкція

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосуваннялікарського засобу

ДЕСКЕТ

(DESKET)

Склад:

діюча речовина:

декскетопрофену трометамол;

1 мл розчину для ін’єкцій містить

декскетопрофену трометамолу 36, 9 мг, що еквівалентно декскетопрофену 25 мг

(1 ампула по 2 мл містить декскетопрофену трометамолу 73, 8 мг, що еквівалентно декскетопрофену 50 мг);

допоміжні речовини: етанол 96 %, натрію хлорид, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічнівластивості: прозорий, безбарвний розчин.

Фармакотерапевтична група. Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Похідні пропіонової кислоти. Декскетопрофен.

Код АТХ M01A E17.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Декскетопрофену трометамол – це сіль пропіонової кислоти, що чинить аналгетичну, протизапальну та жарознижувальну дію і належить до класу нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ). Механізм її дії базується на зменшенні синтезу простагландинів за рахунок пригнічення циклооксигенази. Зокрема гальмується перетворення арахідонової кислоти у циклічні ендопероксидиPGG2 таPGH2, з яких утворюються простагландиниPGE1, PGE2, PGF2a, PGD2, а також простациклінPGI2 та тромбоксани ТхА2 і ТхВ2. Крім цього, пригнічення синтезу простагландинів може впливати на інші медіатори запалення, такі як кініни, що може також опосередковано впливати на основну дію препарату. Була виявлена пригнічувальна дія декскетопрофену трометамолу на активність циклооксигенази-1 та циклооксигенази-2. Клінічнідослідження при різних видах болю продемонстрували, що декскетопрофену трометамол має виражену аналгетичну дію. Знеболювальна дія декскетопрофену трометамолу при внутрішньом’язовому та внутрішньовенному введенні пацієнтам із болем середньої та сильної інтенсивності була вивчена прирізнихвидах болю при хірургічних втручаннях (ортопедичні та гінекологічні операції, операції на черевній порожнині), а також при болю в опорно-руховому апараті (гострий біль у попереку) та ниркових коліках. Тривалість знеболювальної діїпісля застосування 50 мг декскетопрофену трометамолу, як правило, становить 8 годин. Якщо пацієнтам, яким призначали з метою купіруванняпісляопераційного болю морфій за допомогою приладу для знеболювання, що контролюється пацієнтом, призначали і декскетопрофену трометамол, їм було потрібно значно менше морфію (на 30-45 %), ніж пацієнтам, які отримували плацебо.

Фармакокінетика.

Після внутрішньом’язового введення декскетопрофену трометамолу максимальна концентрація досягається приблизно через 20 хвилин (10-45 хвилин). Доведено, що при одноразовому внутрішньом’язовому або внутрішньовенному введенні 25-50 мг препарату площапід кривою AUC («концентрація – час») пропорційна до дози. Фармакокінетичнідослідження багаторазового застосування препарату довели, що AUC та Cmax(середнє максимальне значення) після останнього внутрішньом’язового та внутрішньовенного введення не відрізняються від показників після одноразового застосування, що свідчить про відсутність кумуляції лікарського засобу. Аналогічно до інших лікарських засобів із високим ступенем зв’язування з білками плазми крові (99 %), об’єм розподілу декскетопрофену становить у середньому 0, 25 л/кг. Період напіврозподілу становить приблизно 0, 35 години, а період напіввиведення – 1-2, 7 години. Метаболізм декскетопрофенувосновному відбувається шляхом кон’югації з глюкуроновою кислотою та наступним виведенням нирками. Після введення декскетопрофену трометамолу у сечі виявляється тільки оптичний ізомер S-(+), що свідчить про відсутність трансформації препарату в оптичний ізомер R-(-). Після введення одноразовихта багаторазових доз ступінь впливу препарату на здорових добровольцях літнього віку (від 65 років), які приймали участь у дослідженні, була значно вищою (до 55 %), ніж на молодих добровольцях, однак статистично значущоїрізниці у максимальній концентрації та часі її досягнення не спостерігалося. Середній період напіввиведення збільшувався (до 48 %), а визначений сумарний кліренс скорочувався.

Клінічні характеристики.

Показання.

Симптоматичне лікування гострого болю середньої та високої інтенсивності у випадках, коли пероральне застосування препарату недоцільне, наприклад, припісляопераційних болях, ниркових коліках та болю у попереку (біль у спині).

Протипоказання.

– Підвищена чутливість до декскетопрофену, до будь-якого іншого нестероїдного протизапального засобу (НПЗЗ) або до допоміжних речовин препарату;

– якщо речовини аналогічної дії, наприклад, ацетилсаліцилова кислота або інші НПЗЗ провокують розвиток нападів бронхіальної астми, бронхоспазму, гострого риніту або спричиняють розвиток носових поліпів, появу кропив’янки або ангіоневротичного набряку;

– в активній фазі виразкової хвороби або при кровотечі, підозрі на них або при рецидивуючій виразковій хворобі або кровотечі в анамнезі (не менше двох підтверджених фактів виразки або кровотечі) або хронічна диспепсія;

– при шлунково-кишковій кровотечі, іншій кровотечі в активній фазі або припідвищеній кровоточивості;

– при шлунково-кишковій кровотечі або перфорації в анамнезі, пов’язаних із попередньою терапією НПЗЗ;

– при хворобі Крона або при неспецифічному виразковому коліті;

– при бронхіальній астмі в анамнезі;

– при тяжкій серцевій недостатності;

– при порушенні функції нирок середнього або тяжкого ступеня (кліренс креатиніну < 50 мл/хв);

– притяжкому порушенні функції печінки (10-15 балів за шкалою Чайлда-П’ю);

– при геморагічному діатезі та при інших порушеннях згортання крові;

– у ІІІтриместрі вагітності та у період годування груддю;

– застосування з метою нейроаксіального (інтратекального абоепідурального введення (через вміст етанолу).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Одночасне застосування таких засобів з НПЗЗ не рекомендується:

– інші НПЗЗ, у тому числі саліцилати у високихдозах(≥ 3 г/добу). При одночасному застосуванні кількох НПЗЗпідвищується ризик виникнення виразки у травному тракті та шлунково-кишкової кровотечі внаслідок їх взаємно підсилюючої дії;

– антикоагулянти: НПЗЗ посилюють дію антикоагулянтів, наприклад, варфарину, внаслідок високого ступеня зв’язування декскетопрофену з білками плазми крові, а також пригнічення функції тромбоцитівта пошкодження слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки. Якщо одночасне застосування необхідне, його слід проводитипід ретельним контролем лікаря та відповідних лабораторних показників;

– гепарин: підвищується ризик кровотеч (через пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки). Якщо одночасне застосування необхідне, його слід проводитипід ретельним контролем лікаря та відповідних лабораторних показників;

– кортикостероїдні засоби: підвищується ризик розвиту виразки у травному тракті та шлунково-кишкової кровотечі;

– літій (були повідомлення для кількох НПЗЗ): НПЗЗпідвищують рівень літію у крові, що може призвести до інтоксикації (понижується виведення літію нирками). Тому на початку застосування декскетопрофену, при корекції дози або відміні препарату необхідно проконтролюватирівень літію у крові;

– метотрексат у високихдозах(не менше 15 мг на тиждень). За рахунок зменшення ниркового кліренсу метотрексату на тлі застосування НПЗЗ у цілому посилюється його негативний вплив на систему крові;

– похідні гідантоїну та сульфонаміди: можливе посилення токсичності цих речовин.

Одночасне застосування таких засобів з НПЗЗ вимагає обережності:

– діуретичні засоби, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), антибактеріальні аміноглікозиди та антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ. Декскетопрофен знижує ефективність діуретичних засобів та інших антигіпертензивних засобів. У деяких пацієнтівіз порушенням функції нирок (наприклад, при зневодненні або в осіб літнього віку) застосування засобів, що пригнічують циклооксигеназу, одночасно з інгібіторами АПФ, антагоністами рецепторів ангіотензиіну ІІ або антибактеріальними аміноглікозидами може погіршити функцію нирок, що, як правило, є оборотним процесом. При застосуванні декскетопрофену разом із будь-яким діуретичним засобом слід переконатися у відсутності зневоднення у пацієнта, а на початку лікування необхідно контролювати функцію нирок;

– метотрексат у низькихдозах(менше 15 мг на тиждень): за рахунок зменшення ниркового кліренсу метотрексату на тлі застосування НПЗЗ посилюється його негативний вплив на систему крові загалом. У перші тижні одночасного застосування необхідно щотижня проводити аналіз крові. Навіть при незначному порушенні функції нирок, а також у пацієнтів літнього віку лікування слід проводитипід суворим наглядом лікаря;

– пентоксифілін: існує ризик кровотечі. Необхідно посилити контроль і частішеперевіряти показник часу кровотечі;

– зидовудин: існує ризик збільшення токсичного впливу на еритроцити за рахунок впливу на ретикулоцити, щопісляпершого тижня застосування НПЗЗ призводить до тяжкої анемії. Протягом 1-2 тижнів після початку застосування НПЗЗ слід зробити аналіз крові та перевірити вміст ретикулоцитів;

– препарати сульфонілсечовини: НПЗЗ здатні посилити гіпоглікемічну дію цих засобів за рахунокзаміщення препаратів сульфонілсечовини у сполуках з білками плазми крові.

Слід врахувати можливі взаємодії при застосуванні таких засобів:

– бета-блокатори: НПЗЗ здатні послабити їх антигіпертензивну дію за рахунок пригнічення синтезу простагландинів;

– циклоспорин та такролімус: можливе посилення нефротоксичності за рахунок впливу НПЗЗ на ниркові простагландини. При комбінованій терапії слід контролювати функцію нирок;

– тромболітичні засоби: підвищується ризик кровотечі;

– антиагрегантні засоби та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: підвищується ризик шлунково-кишкової кровотечі;

– пробенецид: можливе збільшення концентрації декскетопрофену у плазмі крові, що, вірогідно, зумовлено пригніченням ниркової канальцевої секреції та кон’югації препарату з глюкуроновою кислотою і вимагає корекції дози декскетопрофену;

– серцеві глікозиди: НПЗЗ здатні збільшити концентрацію глікозидів у плазмі крові;

– міфепристон: через теоретичну вірогідність зниження ефективності міфепристонупід впливом інгібіторів простагландинсинтетази. НПЗЗ слід призначати тількичерез

8-12 дібпісля терапії міфепристоном;

– хінолон: результатидосліджень на тваринах показали, що при застосуванні похідних хінолону у високих дозаху комбінації з НПЗЗ підвищується ризик розвитку судом.

Особливості застосування.

З обережністю застосовувати пацієнтам з алергічними станами в анамнезі. Уникати застосування препаратуДескет, розчин для ін’єкцій 25 мг/мл, у комбінації з іншими НПЗЗ, у тому числі зселективними інгібіторами циклооксигенази-2. Побічні реакції можна скоротити за рахунок застосування найменшої ефективної дози протягом якомога коротшого часу, необхідного для покращення стану.

Шлунково-кишкові кровотечі, утворення виразкиабо її перфорація, у деяких випадках з летальним наслідком, спостерігалося для усіх НПЗЗ нарізних етапах лікування незалежно від наявності симптомів-передвісників або наявності в анамнезі серйозної патології з боку травного тракту. При розвитку шлунково-кишкової кровотечі застосування препарату слід припинити. Ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі, утворення виразки або її перфораціяпідвищуєтьсязі збільшенням дози НПЗЗ у пацієнтів на виразку в анамнезі, особливо ускладненої кровотечею або перфорацією, а також у пацієнтів літнього віку. У пацієнтів літнього вікупідвищена частота побічних реакційНПЗЗ, особливо виникнення шлунково-кишкової кровотечі та перфорації, іноді з летальним наслідком. Лікування таких пацієнтів слід розпочинати з найменшої можливої дози. НПЗЗ слід з обережністю призначати пацієнтам із захворюваннями травного тракту в анамнезі, оскільки існує ризик їх загострення. Застосування НПЗЗ може призводити до рецидивів неспецифічного виразкового коліту, а також хвороби Крона у пацієнтів, які знаходяться у фазі ремісії. Перед початком застосування декскетопрофену трометамолу пацієнтам, які мають в анамнезі езофагіт, гастрит та/або виразкову хворобу, слід бути певним, що ці захворювання знаходяться у фазі ремісії. У пацієнтів із наявними симптомами патологіїтравноготракту та із захворюваннями травного тракту в анамнезі протягом застосування препарату необхідно контролювати стан травного тракту на предмет виникнення можливих порушень, особливо це стосується шлунково-кишкової кровотечі.

Для таких пацієнтів та пацієнтів, які застосовують ацетилсаліцилову кислоту у малих дозах або інші засоби, що збільшують ризик виникнення побічних реакцій з боку травного тракту, слід розглянути можливість комбінованої терапії з препаратами-протекторами, наприклад, мізопростолом або інгібіторами протонної помпи.

Пацієнтам, особливо літнього віку, які мають в анамнезі побічні реакції з боку травного тракту, необхідно сповістити лікаря про всі незвичні симптоми, пов’язані з травною системою, зокрема про шлунково-кишкові кровотечі, особливо на початкових етапах лікування.

Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам, які одночасно застосовують засоби, що можуть збільшити ризик виникнення виразки або кровотечі, а саме – пероральні кортикостероїдні засоби, антикоагулянтні засоби (наприклад, варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антиагрегантні засоби, такі як аспірин.

Неселективні НПЗЗ здатні зменшувати агрегацію тромбоцитів та збільшувати час кровотечі за рахунок пригнічення синтезу простагландинів. Одночасне застосування декскетопрофену трометамолу та низькомолекулярного гепарину упрофілактичних дозах у післяопераційний період вивчали у клінічних дослідженнях і впливу на показники коагуляції не було виявлено. Однак пацієнтам, які застосовують декскетопрофену трометамол одночасно з препаратами, що впливають на гемостаз, наприклад, варфарин, інші кумаринові препарати або гепарини, необхідно перебуватипід ретельним наглядом лікаря.

Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або застійною серцевою недостатністю легкої або помірної тяжкості слід перебуватипід ретельним наглядом лікаря через можливу затримку рідини в організмі та появу периферичних набряків.

Відповідно до наявних клінічних таепідеміологічних даних застосування деяких НПЗЗ, особливо у високих дозах та протягом тривалого часу, може супроводжуватися деяким збільшенням ризику виникнення станів, спричинених тромбозом артерій, наприклад, інфаркту міокарда або інсульту. Даних для виключення декскетопрофену трометамолу недостатньо.

При неконтрольованій артеріальній гіпертензії, застійній серцевій недостатності, підтвердженій ішемічній хворобі серця, захворюванні периферичних артерій та/або судин головного мозку декскетопрофенутрометамол слід застосовувати тільки після ретельної оцінки стану пацієнта. Те саме слід робити перед початком тривалого лікування пацієнтам із факторами ризику щодо серцево-судинних захворювань, наприклад, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління.

Були повідомлення про дужерідкісні випадки розвитку серйозних шкірних реакцій (деякі– з летальним наслідком) на тлі застосування НПЗЗ, у тому числі ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Вірогідно, найбільший ризик їх виникнення спостерігається у пацієнтів на початку лікування, у більшості пацієнтів вони виникали протягомпершого місяця терапії. При появі шкірних висипань, ознак ураження слизових оболонок або інших симптомів гіперчутливості препаратДескет, розчин для ін’єкцій 25 мг/мл слід відмінити. Як і всі НПЗЗ, препарат здатнийпідвищувати рівень азоту сечовини та креатиніну у плазмі крові. Подібно до інших інгібіторів синтезу простагландинів його застосування може супроводжуватися побічними реакціями з боку нирок, що може призвести до гломерулонефриту, інтерстиціального нефриту, папілярного некрозу, нефротичного синдрому та гострої ниркової недостатності.

Як і інші НПЗЗ, препарат може спричинити тимчасове та незначнепідвищення показників деяких печінкових проб, а також значне підвищення рівня АСТ та АЛТ. При відповідному збільшенні цих показниківлікування слід припинити.

Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам із порушенням функції печінки та/або нирок, а також пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або застійною серцевою недостатністю, оскільки у них на тлі застосування НПЗЗ можливе погіршення функції нирок, затримкарідини в організмі та поява периферичних набряків. Через підвищений ризик нефротоксичності препарат слід з обережністю застосовувати при лікуванні діуретичними засобами, а також пацієнтам, у яких можливий розвиток гіповолемії.

Особливої обережності слід дотримуватися при лікуванні пацієнтів із захворюваннями серця в анамнезі, зокрема з попереднімиепізодами серцевої недостатності, оскільки на тлі застосування препарату підвищується ризик виникнення серцевої недостатності.

Найбільше порушень функції нирок, серцево-судинної системи та печінки виникає у пацієнтівлітнього віку.

Дескет, розчин для ін’єкцій 25 мг/мл слід з обережністю вводити пацієнтам із порушенням кровотворення, системним червоним вовчаком та змішаними захворюваннями сполучної тканини.

Як і інші НПЗЗ, декскетопрофенутрометамол здатний маскувати симптоми інфекційних захворюваньпід час його застосування. В ізольованих випадкахпід час застосування НПЗЗ були повідомлення про активізацію інфекційних процесів, що локалізуються у м’яких тканинах. Таким чином, якщопід час застосування з’являються або посилюються симптоми бактеріальної інфекції, пацієнтам рекомендується негайно звернутися до лікаря.

Як і всі інші НПЗЗ, декскетопрофенутрометамол може знижувати жіночу фертильність, тому його не рекомендується застосовувати жінкам, які планують вагітність. Жінкам, які мають проблеми із зачаттям або проходять обстеження на предмет безпліддя, слід розглянути можливість відміни препарату. ПризначенняДескету, розчину для ін’єкцій 25 мг/млу Іта ІІ триместрах вагітності можливе у випадках крайньої необхідності.

Кожна ампула препаратуДескет, розчин для ін’єкцій 25 мг/млмістить 200 мг етанолу, що дорівнює 5 мл пива або 2, 08 вина на дозу. Препарат може негативно впливати наосіб, які страждають на алкоголізм. Вмістетанолу слід враховувати при застосуванні препарату у І та ІІ триместрах вагітності, дітям та пацієнтам із групи ризику, наприклад, при захворюваннях печінки, а також пацієнтам хворим на епілепсію. Лікарський засібміститьменше 1 ммоль натрію (23 мг) на дозу, тому практично не містить вільного натрію.

Застосуванняу період вагітностіабо годування груддю.

Застосування препаратуДескет, розчин для ін’єкцій 25 мг/мл, протипоказаноу ІІІ триместрі вагітності та у період годування груддю.

Пригнічення синтезу простагландинів може негативно вплинутина вагітність та/або розвиток плода. Відповідно до результатівепідеміологічних досліджень застосування препаратів, що пригнічують синтез простагландинів, на ранніх термінах вагітності збільшує ризик викидня, виникнення у плода вади серця та незрощення передньої черевної стінки. Так абсолютний ризик розвитку аномалій серцево-судинної системи збільшувався з < 1% до приблизно 1, 5 %. Вважається, що небезпека виникнення таких явищпідвищується зі збільшенням дози препарату та тривалості терапії. Застосування інгібіторів синтезу простагландинів у тваринспричиняло збільшення пре- та постімплантаційних втрат і підвищення ембріофетальноїлетальності. Крім того, у тварин, яким застосовували інгібітори синтезу простагландинів у період органогенезу, підвищувалася частота виникненнявадрозвитку плода, у тому числі аномалій серцево-судинної системи. Тим не менше, дослідження декскетопрофену трометамолу на тваринах не виявили токсичності по відношенню до репродуктивних органів. Призначення декскетопрофену трометамолу у І та ІІ триместрах вагітності можливе тільки при крайній необхідності. При призначенні декскетопрофену трометамолу жінкам, які планують вагітність, або у І та ІІ триместрах вагітності слід застосовувати найменшу можливу ефективну дозу протягом якомога коротшого термінулікування.

Під час ІІІ триместру усі інгібітори синтезу простагландинів спричиняють наступне:

Ризики для плода:

– кардіопульмональний токсичний синдром (із закупоркою артеріального протоку та легеневою гіпертензією);

– порушення функції нирок, що може прогресуватидо ниркової недостатності з розвитком маловоддя;

Ризики дляматері та дитини наприкінці вагітності:

– подовження часу кровотечі (ефект пригнічення агрегації тромбоцитів), що можливе навіть за умови застосування низьких доз;

– затримка скорочення матки з відповідною затримкою пологів та затяжними пологами.

Даних щодо проникнення декскетопрофену у грудне молоко немає.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

На тлі застосування препарату Дескет, розчин для ін’єкцій 25 мг/мл можливе виникнення запаморочення, сонливості тапідвищеної втомлюваності, тому не виключається слабкий або помірний вплив на здатність керувати автотранспортом або обслуговувати інші механізми. Пацієнти мають це враховувати та об’єктивно оцінюватисвою здатність до виконання таких робіт.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі. Рекомендована дозастановить 50 мг з інтервалом 8-12 годин. При необхідності повторну дозу вводити через 6 годин. Максимальна добова доза не має перевищувати 150 мг. Препарат призначений для короткочасного застосування, тому його слід застосовувати тількиу період гострого болю (не довше 2-х діб). Пацієнтів слід переводити на пероральне застосування аналгетиків, якщо це можливо. Побічні реакції можна скоротити за рахунок застосування найменшої ефективної дози протягом якомога коротшого часу, необхідного для покращення стану. Припісляопераційних болях середнього або сильного ступеня тяжкості препарат можна застосовуватиза показаннями у тих же самих рекомендованих дозах у комбінації з опіоїдними аналгетиками.

Пацієнти літнього віку. Коригування дози зазвичай не потрібне. Однак через фізіологічне зниження функції нирок рекомендується нижча доза препарату, а саме – максимальна добова доза становить 50 мгприлегкому порушенні функції нирок.

Порушення з боку печінки. Для пацієнтів із патологією печінки з легкимабо середнім ступенем тяжкості (5-9 балівзашкалою Чайлда-П’ю) слід зменшити максимальну добову дозу до 50 мг та ретельно контролювати функцію печінки. Притяжких захворюваннях печінки препарат протипоказаний (10-15 балів зашкалою Чайлда-П’ю).

Порушення з боку нирок. Для пацієнтів із порушенням функції нирок легкого ступеня (кліренс креатиніну 50-80 мл/хв) максимальну добову дозу слід зменшити до 50 мг. При порушенні функції нирок середнього або тяжкого ступеня (кліренс креатиніну < 50 мл/хв) препарат протипоказаний.

Діти тапідлітки. Препарат не слід застосовувати дітям тапідліткам через відсутність даних щодо його ефективності та безпеки.

Внутрішньом’язове введення. Розчин для ін’єкцій слід повільно вводити глибоко у м’язи.

Внутрішньовенна інфузія.

Для проведення внутрішньовенної інфузії вмістампули 2 мл розвести у 30-100 мл 0, 9 % розчину натрію хлориду, розчині глюкози або розчині Рінгера-лактату. Розчин для інфузій слід готувати в асептичних умовах, не допускаючи впливу природного денногосвітла. Приготовлений розчин має бути прозорим. Інфузію необхідно проводити протягом 10‑30 хвилин. Не допускати впливу природного денногосвітла на приготовлений розчин.

Дескет, розчин для ін’єкцій 25 мг/мл, розведений у 100 мл 0, 9 % розчину натрію хлориду або у розчині глюкози можна змішувати з допаміном, гепарином, гідроксизином, лідокаїном, морфіном, петидином та теофіліном.

Дескет, розчин для ін’єкцій 25 мг/мл не можна змішувати у розчині для інфузій з прометазином та пентазоцином.

Внутрішньовенна ін’єкція (болюсне введення).

При необхідності вміст1 ампули (2 мл розчину для ін’єкцій) вводити внутрішньовенно протягом не менше 15 секунд.

Препарат можна змішувати у малих об’ємах (наприклад, ушприці) з розчинами для ін’єкцій гепарину, лідокаїну, морфіну та теофіліну.

Дескет, розчин для ін’єкцій 25 мг/мл не можна змішувати у малих об’ємах (наприклад, у шприці) з розчинами допаміну, прометазину пентазоцину, петидину та гідрокортизону, томущо утворюється білий осад.

Препарат можна змішувати тільки з лікарськими засобами, що вказані вище.

При внутрішньом’язовому або внутрішньовенному ін’єкційному застосуванні препарат слід негайно ввестипісля того, як він був набраний з ампули. Розчин для внутрішньовенної інфузії слід застосовувати одразупісля його приготування.

При зберіганні розведених розчинів препарату у поліетиленових пакетах або у прилаштованих для введення виробах з етилвінілацетату, пропіонату целюлози, поліетилену низької щільності та полівінілхлориду змін вмісту діючої речовини внаслідок сорбції не спостерігалося.

ПрепаратДескет, розчин для ін’єкцій 25 мг/мл призначений для одноразового застосування, тому залишки готового розчину слідутилізувати. Перед введенням препарату необхідно впевнитися, що розчин прозорий табезбарвний. Розчин, щомістить тверді частки, застосовувати не можна.

Діти. Препарат не слід застосовувати дітямчерезвідсутність даних щодо його ефективності та безпеки.

Передозування.

Симптоматика передозування невідома. Аналогічні лікарські засоби спричиняють порушення з боку травного тракту (блювання, анорексія, біль у животі) та нервової системи (сонливість, запаморочення, дезорієнтація, головний біль). При випадковому передозуванні слід негайно розпочати симптоматичне лікування відповідно до стану пацієнта. Декскетопрофену трометамол видаляється з організму за допомогою діалізу.

Побічні реакції.

У нижченаведеній таблиці 1 зазначені розподілені за органами та системами органів і частотою виникнення побічні дії, зв’язок яких із декскетопрофеном трометамолом визнаний як мінімум можливим.

Таблиця 1

Органи і системи органів

Часто (від 1/100 до 1/10)

Іноді (від 1/1000 до 1/100)

Рідко (від 1/10000 до 1/1000)

Дуже рідко (менше 1/10000)

З боку крові/лімфатичної системи

_

Анемія

_

Нейтропенія, тромбоцитопенія

З боку імунної системи

_

_

Набряк гортані

Анафілактичні реакції, у тому числі анафілактичний шок

Порушення харчування та обміну речовин

_

_

Гіперглікемія, гіпоглікемія, гіпертригліцеридемія, анорексія,

відсутність апетиту

Психічні порушення

_

Безсоння, занепокоєність

_

_

З боку нервової системи

_

Головний біль, запаморочення, сонливість

Парестезії, непритомність

_

З боку органів зору

_

Нечіткість зору

_

_

З боку органів слуху

_

Вертиго

Дзвін у вухах

_

З боку серця

_

Пальпітація

Екстрасистолія, тахікардія

_

З боку судинної системи

_

Артеріальна гіпотензія, припливи

Артеріальна гіпертензія, тромбофлебіт поверхневих вен

_

З боку дихальних шляхів, органів грудної клітки та середостіння

_

_

Брадипное

Бронхоспазм, задишка

З боку травного тракту

Нудота, блювання

Біль у животі, диспепсія, діарея, запор, блювання з домішками крові, сухість у роті

Виразкова хвороба, кровотеча або перфорація

Панкреатит

З боку гепатобіліарної системи

_

_

Гепатит, жовтяниця

Гепатоцелюлярна патологія

З боку шкіри та підшкірної клітковини

_

Дерматити, свербіж, висипання, підвищене потовиділення

Кропив’янка, вугри

Синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, фотосенсибілізація


З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини

_

_

Ригідність м’язів, скутість у суглобах, м’язові судоми, біль у спині

_

З боку нирок та сечовивідних шляхів

_

_

Гостра ниркова недостатність, поліурія, кетонурія, протеїнурія

Нефрит, нефротичний синдром

З боку репродуктивної системи

_

_

Менструальні порушення, порушення функції передміхурової залози

_

Загальні та місцеві порушення

Біль у місці ін’єкції, реакції у місці ін’єкції, у тому числі запалення, гематома, кровотеча

Пропасниця, підвищена втомлюваність, болі, озноб, астенія, нездужання

Тремтіння, периферичні набряки

_

Дослідження

_

_

Відхилення у печінкових пробах

_

Порушення з боку травного тракту спостерігалися найчастіше.

Можливий розвиток виразкової хвороби, перфорації або шлунково-кишкової кровотечі, іноді з летальним наслідком, особливо у пацієнтів літнього віку. За наявними даними, на тлі застосування препарату може виникати нудота, блювання, діарея, метеоризм, запор, диспептичні явища, біль у животі, мелена, блювання з домішками крові, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороба Крона. Рідше спостерігається гастрит. Також відзначалися набряки, артеріальна гіпертензія та серцева недостатність, що можуть бути спричинені застосуванням НПЗЗ. Як і у випадку застосування інших НПЗЗ, можливі такі побічні реакції: асептичний менінгіт, що загалом виникає у пацієнтів, хворих на системний червоний вовчак або на змішані захворювання сполучної тканини, та реакції з боку крові (пурпура, апластична та гемолітична анемія, рідко – агранулоцитоз та гіпоплазія кісткового мозку). Можливі бульозні реакції, у тому числі синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (дуже рідко).

Відповідно до результатів клінічних досліджень та епідеміологічних даних, застосування деяких НПЗЗ, особливо у високих дозах та протягом тривалого часу, може супроводжуватися деяким збільшенням ризику розвитку патології, спричиненої тромбозом артерій, наприклад, інфаркту міокарда та інсульту.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Для захисту від світла, зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Після розведення розчин зберігають протягом 24 годин при температурі від 2 до 8 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Дескет, розчин для ін’єкцій 25 мг/мл не можна змішувати у малих об’ємах (наприклад, у шприці) з розчинами допаміну, прометазину, пентазоцину, петидину та гідрокортизону, тому що утворюється білий осад.

Розведені розчини для інфузій, отримані, як зазначено в розділі «Внутрішньовенні інфузії», не можна змішувати з прометазином або пентазоцином.


Упаковка.

По 2 мл в ампулі, по 5 ампул у блістері, по1 або 2 блістери у пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Приватне акціонерне товариство «Лекхiм-Харкiв».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Україна, 61115, Харківська обл. , місто Харків, вулиця Северина Потоцького, будинок 36.