БУПІНЕКАЇН розчин

ПАТ НВЦ Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод

Rp

Форма випуску та дозування

Розчин

Розчин

Упаковка

Ампули 5 мл №5x1
Ампули 5 мл №10x1

Ампули 5 мл №5x1

Аналоги

Відповідних аналогів не знайдено

Класифікація

Форма товару

Розчин для ін’єкцій

Умови відпуску

за рецептом

Rp

Реєстраційне посвідчення

UA/8379/01/01

Дата останнього оновлення: 19.01.2021

Загальна інформація

  • Термін дії реєстраційного посвідчення: 30.12.2075
  • Склад: 1 мл препарату містить бупівакаїну гідрохлориду у вигляді моногідрату (у перерахуванні на 100 % суху речовину) – 5 мг, адреналіну (епінефрину) (у перерахуванні на 100 % суху речовину) – 0, 005 мг
  • Торгівельне найменування: БУПІНЕКАЇН
  • Умови відпуску: за рецептом
  • Умови зберігання: В оригінальній упаковці при температурі від 8 °С до15 °С.
  • Фармакотерапевтична група: Препарати для місцевої анестезії. Аміди. Бупівакаїн, комбінації.

Упаковка

Ампули 5 мл №5x1

Інструкція

ІНСТРУКЦІЯ

для медичногозастосування лікарського засобу

 

БУПІНЕКАЇН

(BUPINEСAINE)

 

 

 

Склад:

діючі речовини: бупівакаїн, адреналін (епінефрин);

1 мл препарату містить бупівакаїну гідрохлориду у вигляді моногідрату (у перерахуванні на 100 % суху речовину) – 5 мг, адреналіну (епінефрину) (у перерахуванні на 100 % суху речовину) – 0, 005 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид, натрію метабісульфіт, 0, 1 М розчин кислоти хлористоводневої, вода для ін’єкцій.

 

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина.

 

Фармакотерапевтична група. Препарати для місцевої анестезії. Аміди. Бупівакаїн, комбінації. Код АТХ N01В В51.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Бупінекаїн –комбінований препарат, фармакологічні властивості якого обумовлені активними речовинами, що входять до його складу, бупівакаїном та епінефрином.

Бупівакаїн– місцевий анестетик амідного типу. Механізм дії обумовлений стабілізацією мембран нейронів та запобіганням виникненню та проведенню нервового імпульсу, підвищенням порога збудливості нервового волокна й зменшенням величини потенціалу дії. Оборотно блокує проведення імпульсу по нервовому волокну за рахунок впливу на натрієві канали. Вираженість анестезії залежить від діаметра, мієлінізації та швидкості проведення імпульсу конкретного нервового волокна.

Потрапляючи в системний кровоток, бупівакаїн впливає на серцево-судинну систему та центральну нервову систему (ЦНС). Вплив на ЦНС проявляється пригніченням центрів довгастого мозку, у тому числі дихального центру (можливе пригнічення дихання та кома) або стимулюючим впливом на кору головного мозку з розвитком психомоторного збудження та тремору, які змінюються генералізованими судомами.

Епінефрин – адреноміметик, який чинить пряму стимулюючу дію на альфа- та бета-адренорецептори. Застосовується для пролонгації дії бупівакаїну та зниження ризику розвитку системних побічних реакцій (це пов’язано зі зменшенням ризику потрапляння бупівакаїну до системного кровотоку), тому додавання вазоконстриктора призводить до зниження швидкості абсорбції анестетика та, як наслідок, – до підсилення та подовження дії препарату.

Тривалість післяопераційної анестезії при міжреберній блокаді становить 7-14 годин, при епідуральній блокаді – 3-4 години.

Фармакокінетика.

Системна абсорбція препарату залежить від методу введення та васкуляризації в ділянці введення. Фармакокінетичні параметри препарату залежать від наявності захворювань нирок та/або печінки, рН сечі, ниркового кровотоку, кількості введеного препарату, віку пацієнта. Після ін’єкції препарату пік концентрації бупівакаїну у плазмі спостерігається через 30-45 хвилин після введення та поступово знижується протягом наступних 3-6 годин. Період напіввиведення бупівакаїну становить 2, 7 години, зв’язок з білками плазми – 96 %. Бупівакаїну незначній кількості проникає в грудне молоко, може проникати в значних кількостях до тканин, які добре кровопостачаються: головний мозок, міокард, печінка, нирки, легені. Проникає у спинномозкову рідину та через плацентарний бар’єр. Біотрансформується в печінці шляхом кон’югації з глюкуроновою кислотою. Екскретується в основному нирками у вигляді метаболітів, 5 % виводиться у незміненому вигляді. У хворих літнього віку період напіввиведення подовжується.

Епінефринпри парентеральному застосуваннішвидко руйнується моноаміноксидазою (МАО) та катехол-О-метилтрансферазою клітин печінки, нирок, шлунково-кишкового тракту. Час досягнення максимальної концентрації при підшкірному та внутрішньом’язовому введенні – 3-10 хвилин. Проникає через плаценту, але не проникає через гематоенцефалічний бар’єр. Метаболізується в крові та у печінці з утворенням неактивних метаболітів. Період напіввиведення – 1-2 хвилини. Екскретується нирками у вигляді метаболітів.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Різноманітні види місцевої анестезії (знеболювання при травмах, хірургічних втручаннях, проведення болісних діагностичних та терапевтичних процедур):

·        люмбальна епідуральна анестезія;

·        каудальнаепідуральна анестезія;

·        блокада периферичних нервів.

 

Протипоказання.

·  Підвищена чутливість до бупівакаїну, адреналіну (епінефрину) або до інших компонентів препарату (зокрема до натрію метабісульфіту);

·  підвищена чутливість до будь-якого місцевого анестетика амідного типу;

·  внутрішньовенна регіонарна анестезія за Біром;

·  парацервікальна блок-анестезія при пологах;

·  піогенні інфекції шкіри у місці або поряд з місцем пункції, cептицемія.

Протипоказання для епідуральної анестезії, крім того, включають:

·  захворювання ЦНС в активній стадії, такі як менінгіт, поліомієліт, внутрішньочерепна кровотеча, демієлінізуючі захворювання, підвищеннявнутрішньочерепноготиску;

·  об’ємні церебральні ураження, пухлина, кіста, абсцес, що можуть при різкій змінівнутрішньочерепноготиску спричинити порушення кровообігу або циркуляції спинномозкової рідини;

·  спінальний стеноз та захворювання хребта в активній стадії (наприклад, артрит, спондиліт, пухлини/метастатичні ураження, туберкульоз), нещодавня травма хребта та інші захворювання, що виключають можливість спинномозкової пункції;

·  підгостра комбінована дегенерація спинного мозку при перніціозній анемії;

 

 

·  виражена артеріальна гіпотензія, наприклад, у випадку кардіогенного або гіповолемічного шоку;

·  коагуляційні порушення або терапія антикоагулянтами.

Додаткові протипоказання для застосування розчинів з адреналіном:

·  декомпенсований тиреотоксикоз та тяжкі захворювання серцево-судинної системи, особливо такі, що супроводжуються тахікардією, тахіаритмія, фібриляція шлуночків, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, тяжкий аортальний стеноз, вираженийцеребральнийатеросклероз;

·  феохромоцитома, закритокутова глаукома, шок (крім анафілактичного);

·  загальнаанестезія галогенізованимивуглеводнимианестетиками (в т. ч. хлороформом, галотаном, циклопропаном, трихлоретиленом);

·  застосування препарату на ділянках, що кровопостачаються артеріями кінцевого типу (палець, ніс, вушна раковина, пеніс) або на яких кровопостачання порушено з будь-якої причини.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Слід дотримуватися обережності при застосуванні бупівакаїну разом з іншими місцевими анестетиками (наприклад, токаїнідом), з лікарськими засобами, що структурно подібні до місцевих анестетиків амідного типу, наприкладантиаритмічними засобами, такими яклідокаїн, мексилетин, оскільки їхні системні токсичні ефекти є адитивними.

Специфічні дослідження взаємодії між місцевими анестетиками таантиаритмічними препаратами класу ІІІ(наприклад, аміодароном) не проводилися, але рекомендується дотримуватися обережності при такій комбінації.

Антикоагулянти (ардепарин, дальтепарин, еноксапарин, гепарин, варфарин)підвищують ризик розвитку кровотеч.

При застосуванні бупівакаїну знаркотичними аналгетикамипри проведенні епідуральної анестезії розвивається адитивний ефект, однак посилюється пригнічення дихання.

Барбітуратипосилюють дію анестетиків.

Симпатоміметики: розчини з адреналіном не слід застосовувати одночасно з іншими симпатоміметиками через можливість адитивного ефекту і підвищення токсичності.

Альфа-адреноблокатори (фентоламін): протидія вазоконстрикторному та гіпертензивному ефектам адреналіну. Це може бути корисним при передозуванні адреналіну.

Бета-адреноблокатори(у т. ч. для застосування в офтальмології): можлива виражена артеріальна гіпертензія та рефлекторна брадикардія при застосуванні знеселективними бета-блокаторами, такими якпропранолол, через альфа-опосередковану вазоконстрикцію. Бета-блокатори, особливо неселективні, також можуть протидіяти серцевому та бронхолітичному ефектам адреналіну.

Блокаторикальцієвихканалів: можливе підвищення кардіотоксичного ефекту бупівакаїну.

Анестетики загальної дії (галотан, енфлуран): введення пацієнтам розчинів з адреналіном при проведенні загальної анестезіїгалогенізованимивуглеводнимианестетиками, які підвищують серцеву збудливість і, можливо, чутливість міокарда до адреналіну, може призвести до аритмій, включаючи шлуночкову екстрасистолію, тахікардію або фібриляцію.

Антигіпертензивні препарати: адреналін специфічно змінює антигіпертензивні ефектиклонідину, симпатолітиків, таких якгуанетидин, з ризиком розвитку тяжкої артеріальної гіпертензії. Адреналін підвищує артеріальний тиск і може протидіяти ефектам інших антигіпертензивних препаратів.

Трициклічні антидепресанти, мапротилін, інгібітори МАО: ризик розвитку вираженої тривалої артеріальної гіпертензії та серцевої аритмії. Якщо неможливо уникнути одночасної терапії, необхідний ретельний моніторинг життєвих функцій організму.

 

 

Фенотіазинитабутирофенони: послаблюють або повністю пригнічують пресорний ефект адреналіну, що може призвести до гіпотензивних реакцій і тахікардії.

Серцеві глікозиди: підвищується ризик розвитку аритмій.

Антигістамінні препарати(наприклад, димедрол, астемізол, терфенадин), гормони щитовидної залози: можливе посилення ефектів адреналіну, особливо на ритм і частоту серцевих скорочень, подовженняQТ-інтервалу на ЕКГ.

Блокатори Н2-рецепторів гістаміну (циметидин, ранітидин): дослідженнявпливу              H2-антагоністівнафармакокінетикубупівакаїнудалирізні результати. Можливе зниження кліренсу бупівакаїну та підвищення його рівня в плазмі крові.

Допамінергічні препарати, такі якентакапон, леводопа, дихальні стимулятори (доксапрам), похідні ерготаміну, окситоцин: розчини, що містять адреналін, сприяють стійкому підвищенню артеріального тиску з можливими ускладненнями з боку серцево-судинної системи та виникненням цереброваскулярних порушень.

Кортикостероїди, діуретики, амінофілін, теофілін: посилення гіпокаліємічного ефекту адреналіну, ризик аритмій.

Адреналініндукована гіперглікемія може призвести до втрати контролю над рівнем цукру в крові у хворих на цукровий діабет, які отримуютьінсулінабопероральні гіпоглікемічні засоби.

Нітрати: ослаблення їх терапевтичної дії.

Феноксибензамін: посилення гіпотензивного ефекту і тахікардія.

Фенітоїн: раптове зниження артеріального тиску і брадикардія, що залежать від дози і швидкостівведення адреналіну.

Цизаприд: подовження інтервалуQТ на ЕКГ.

Діатризоати, йоталамоваабойоксаглова кислоти: посилення неврологічних ефектів.

При обробці місця ін’єкції Бупінекаїнудезінфікуючими розчинами, що містять важкі метали, підвищується ризик розвитку місцевої реакції у вигляді болісності та набряку.

 

Особливості застосування.

Регіонарнута місцевуанестезіюповинніпроводитидосвідченіфахівці, які володіють технікою виконання анестезії, обізнані здіагностикоюталікуваннямпобічнихефектів препарату, гострої системноїтоксичності таінших ускладнень, у відповіднимчиномобладнаномуприміщенні, придоступностіготовихдо негайного використанняобладнання та медикаментів, необхіднихдляпроведеннякардіомоніторингуі реанімаційнихзаходів. Доступ для внутрішньовенного введення ліків слід забезпечити до початку проведення анестезії.

Шкірні тести з місцевими анестетиками згідно доказів мають проводитися у осіб, що мали підтверджені реакції на ці препарати. Особливу увагу необхідно приділяти при тестуванні місцевих анестетиків, що містять в своєму складі адреналін, внаслідок підвищення частоти хибнонегативних реакцій. Рекомендується проводити провокаційні проби в разі отримання негативних результатів шкірних проб. Тестування пацієнтів із доведеною алергічною реакцією на місцеві анестетики мають проводити тільки алергологи з досвідом діагностики та лікування медикаментозної алергії.

Слідвжити необхідних застережних заходів, щобзапобігти надмірному підвищенню концентрації препарату в плазмі крові, уникнутипередозування, інтраваскулярногоабо інтратекальноговведення, в т. ч. ретельно проводити пробні аспірації, тест-дози, завжди застосовувати фракційні (зростаючі) дози.

При введенні великих об’ємів розчинів, що містять адреналін, існує ризик розвитку системних ефектів адреналіну.

Пацієнти, у яких запланована велика блокада периферичних нервів або заплановані високі дози анестетика, повинні бути в оптимальному стані, перед проведенням блокади обов’язково слід встановитивнутрішньовенний катетер. Лікар повинен бути достатньо підготовлений, мати досвід в діагностиці та лікуванні побічних ефектів, системної токсичності та інших ускладнень (див. розділ «Передозування»).

Проведення великих блокад периферичних нервів може бутипов’язанозвведеннямвеликих об’ємів місцевого анестетика, часто привисокійваскуляризаціїмісцявведення та поблизу великих судин, що підвищує ризик випадкового внутрішньосудинного введення анестетика та/або системної абсорбції великої дози препарату, що може призвести до його високої концентрації у плазмі крові.

Подібно до іншихмісцевих анестетиків, бупівакаїнможеспричинятигострітоксичніреакції збоку центральноїнервової тасерцево-судинноїсистем при високійконцентраціїпрепаратувкрові(див. розділи «Побічні реакції», «Передозування»).

Повідомлялося про шлуночкову аритмію, фібриляцію шлуночків, раптовий серцево-судинний колапс, зупинку серця і летальний наслідок при застосуванні бупівакаїну для епідуральної анестезії або блокади периферичних нервів. Найчастіше це виникало при випадковому внутрішньосудинному введенні препарату або при високій васкуляризації місця введення. У разі зупинки серця для досягнення успішного результату може знадобитися проведення тривалих реанімаційних заходів. Іноді реанімація була ускладненою або неможливою, незважаючи на належну підготовку та адекватну терапію.

Помилкове інтратекальне введення місцевих анестетиків може призвести до високої спінальної анестезії з розвитком тяжкої артеріальної гіпотензії, втратою свідомості, апное.

Незважаючи на те, що регіонарна анестезія часто є оптимальним методом анестезії, деякі групи пацієнтів потребують особливої уваги для зменшення ризику небезпечних побічних ефектів:

·  пацієнти, які отримуютьантиаритмічніпрепаратикласуIII (наприклад, аміодарон), інші місцеві анестетики або засоби, структурно подібні до амідних анестетиків, повиннізнаходитисяпідпильнимнаглядом іЕКГ-моніторингом, оскількизбільшується ймовірність адитивних негативних побічнихсерцевихефектів;

·  пацієнти літнього віку, ослаблені пацієнтиповинні отримувати більшнизькідозивідповіднодо їхфізичного стану;

·  пацієнтиз порушеннями провідності, частковоюабоповноюблокадоюсерця, оскільки місцевіанестетикиможутьпригнічуватипровідністьміокарда;

·  пацієнтиз епілепсією;

·  пацієнтиз захворюваннямипечінкиабо зниженням кровотоку печінки (терапія бета-блокаторами, шок, серцеванедостатність), оскільки бупівакаїн метаболізується в печінці;

·  пацієнти зпорушеннямфункціїнирок;

·  пацієнти на піздніх стадіях вагітності.

Гіпоксія та гіперкаліємія підвищують ризик кардіотоксичності бупівакаїну, що може вимагати корекції дози. Ацидоз збільшує вільні фракції бупівакаїну і тому, відповідно, може збільшитися його неврологічна та серцева токсичність. Таким самим чином пацієнти з тяжкою нирковою недостатністю схильні до ризику підвищення токсичності бупівакаїну внаслідок ацидозу, до якого вона може призвести.

Деяківидимісцевоїанестезіїможутьбути пов’язаніз серйознимипобічнимиреакціяминезалежновід застосованого місцевого анестетика.

·  Епідуральнаанестезія, особливонафонігіповолемії, можепризвестидозниження артеріального тиску та брадикардії, докардіоваскулярної депресії. Слід дотримуватися обережності при застосуванні препаратупацієнтам з порушеннямисерцево-судинної системи. Цей ризик можна зменшити шляхом внутрішньовенного введення кристалоїдного або колоїдного розчину. Зниження артеріального тиску слід коригувати негайно, наприклад, шляхом внутрішньовенного введення ефедрину 5-10 мг, яке за потреби повторюють.

·  Епідуральна анестезія може спричинити виникнення паралічу міжреберних м’язів та погіршення дихання у пацієнтів з плевральним випотом.

·  У пацієнтів із септицемією збільшується ризик розвитку інтраспінальних абсцесів, особливо в післяопераційному періоді. Септицемія є протипоказанням для епідуральної анестезії.

·  Приретробульбарнихін’єкціяхпрепаратможе випадковопотрапитивкраніальнийсубарахноїдальнийпростір, спричиняючитимчасовусліпоту, апное, судоми, кардіоваскулярний колапс таіншіпобічніефекти. Ціускладненнянеобхідно своєчаснодіагностуватиіпролікувати.

·  Приретробульбарномутаперибульбарномувведеннімісцевиханестетиківіснує невеликийризиквиникненнястійкоїдисфункціїочнихм’язів. Основнимипричинамиможуть бутитравматичне ушкодженнята/або місцеватоксичнадіянам’язита/абонервові волокна. Тяжкістьподібнихреакційзалежитьвід ступенятравми, концентраціїмісцевогоанестетикататривалостійоговпливу на тканини. Вазоконстрикториможутьпосилюватинегативніреакціїз боку тканині повиннізастосовуватисятількипри наявностіпоказань.

·  При проведенні блокади в області шиї або голови випадкове інтраваскулярне введення, навіть у низьких дозах, може спричинити негайні серйозні церебральні симптоми.

·  У постреєстраційному періоді повідомлялося про випадки хондролізу у пацієнтів, які отримували тривалі внутрішньосуглобові інфузії місцевих анестетиків після хірургічних втручань. Більшість зареєстрованих випадків хондролізу були пов’язані з плечовим суглобом. З огляду на чисельні етіологічні чинники та суперечливість інформації у науковій літературі щодо механізму дії, причинно-наслідковий зв’язок не був встановлений. Тривалі внутрішньосуглобові інфузії не є схваленим показанням для препарату.

Слід застосовувати найнижчу дозу, що забезпечує ефективну анестезію. Тривале введення або введення повторних доз бупівакаїну гідрохлориду може призвести до значного збільшення його концентрації в крові через поступове накопичення препарату, до кумулятивної токсичності та тахіфілаксії. Толерантність до підвищеного рівня анестетика в плазмі крові залежить від фізичного стану пацієнта.

Більшість місцевих анестетиків є потенційними тригерами для розвитку злоякісної гіпертермії. Невідомо, чи спричинюють розвиток злоякісної гіпертермії локальні анестезуючі засоби групи амідів.

Якщо пацієнт лікується інгібіторами МАО, рекомендується відмінити їх прийом за 10 днів до застосування Бупінекаїну.

Пацієнтиз алергією до складноефірнихмісцевиханестетиківне показалиперехресноїчутливості доаміднихмісцевиханестетиків, такихякбупівакаїн.

Розчини, що містятьадреналін, слід застосовувати з обережністюпацієнтамз артеріальноюгіпертензією, ішемічноюхворобою серця, цереброваскулярною недостатністю, аритміями, тиреотоксикозом, цукровим діабетом (можливезбільшення глікемії, у зв’язку з чим необхідні більш високі дози інсуліну або похідних сульфонілсечовини)абобудь-якими іншимипатологічними станами, якіможутьпосилитисьефектамиадреналіну.

Можливі серйозні порушенняритму серця призастосуванні препаратів з адреналіному пацієнтівпід часзагальноїанестезії галогенізованимивуглеводнимианестетиками (в т. ч. хлороформом, галотаном, циклопропаном, трихлоретиленом), тому їх одночасне застосування протипоказане.

Тривале застосуванняадреналінуможепризвестидо серйозногометаболічногоацидозучерез підвищену концентраціювкровімолочноїкислоти та дозвуження периферичних судин, що може призвести до розвитку некрозу або гангрени.

Рекомендується моніторинг концентрації K+ у сироватці крові, артеріального тиску, діурезу, ЕКГ, центрального венозного тиску, тиску в легеневій артерії.

Препарат Бупінекаїнміститьметабісульфітнатрію, якийможеспричинятиалергічніреакціїтипуанафілаксіїта астматичні епізоди аж донебезпечнихдляжиття удеякихчутливихпацієнтів. Загальнапоширеністьсульфітноїчутливостіу загальнійпопуляціїневідомаі, ймовірно, єнизькою. Сульфітначутливістьчастіше виникаєухворих набронхіальну астму.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Під час вагітності Бупінекаїн застосовують тільки у виняткових випадках, коли користь від застосування препарату для матері переважає потенційний ризик для плода.

Застосування Бупінекаїну під час пологів (кесарів розтин, знеболювання пологів) можливе тільки шляхом епідуральної анестезії. Застосування при парацервікальній блок-анестезії протипоказано.

За необхідності застосування препарату жінкам, які годують груддю, грудне вигодовування слід припинити.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Залежно від дози та способу застосування Бупінекаїн може тимчасово погіршувати координацію рухів, тому не слід керувати автотранспортом або іншими механізмами до повного відновлення функцій нервової системи.

 

Спосіб застосування та дози.

Шкірні тести з місцевими анестетиками згідно доказів мають проводитися у осіб, що мали підтверджені реакції на ці препарати. Особливу увагу необхідно приділяти при тестуванні місцевих анестетиків, що містять в своєму складі адреналін, внаслідок підвищення частоти хибнонегативних реакцій. Рекомендується проводити провокаційні проби в разі отримання негативних результатів шкірних проб. Тестування пацієнтів із доведеною алергічною реакцією на місцеві анестетики мають проводити тільки алергологи з досвідом діагностики та лікування медикаментозної алергії.

До початку анестезіїслід забезпечитидоступ для внутрішньовенного введенняпрепаратів. Слід вести постійний ЕКГ-моніторинг.

Для зменшення ризику потенційно серйозних побічних реакцій слід вжити необхідних заходів зі стабілізації стану пацієнта до виконання процедури.

Важливо дотримуватися особливої обережності, включаючи регулярні ретельні пробні аспірації до та під час введення препарату, для запобігання йоговипадковомувнутрішньосудинномуабо інтратекальномувведенню.

При епідуральній анестезії до введення основної дози та після пробної аспірації слід ввеститестову дозу − 3-5 млБупінекаїну(шлях введення такий самий, як і основної дози) – для швидкого розпізнаваннявнутрішньосудинногоабо інтратекальноговведення. При потраплянніадреналінуу судинне русло протягом 45 секунд спостерігається підвищення частоти серцевих скорочень та/або систолічного тиску, ціаноз шкіри навколо рота. Випадкове інтратекальне потрапляння препарату можна розпізнати за ознаками субарахноїдальної блокади (парестезія ніг, зменшення чутливості сідниць або, у випадку седації пацієнта, відсутність колінного рефлексу).

Після проведеннятест-дозипротягом5хвилинслід обов’язковопідтримувати вербальнийконтакт з пацієнтом, визначатичастотусерцевихскорочень, бажанийЕКГ-моніторинг.

У пацієнтів, які постійно приймають препарати групи бета-блокаторів, суттєвого підвищення частоти серцевих скорочень може не спостерігатися, тому слід звертати увагу на зміни систолічного тиску.

Тест-дозу слід вводити кожний раз перед введенням нової дози, оскільки можлива міграція катетера в епідуральному просторі та пошкодження судинної стінки або твердої оболонки спинного мозку. Слід пам’ятати, що негативна пробна аспірація та тест-доза не виключають можливості випадкового потрапляння препарату внутрішньосудинно або субарахноїдально під час введення основної дози. При проведенні тест-дози також можуть виникати системні токсичні ефекти, високі спінальні ефекти.

Основна доза вводитьсяповільно, зі швидкістю25-50 мг/хв, фракційно, по 3-5 мл з достатніми проміжками часу між ними для вчасного діагностування випадкового внутрішньосудинного або інтратекального введення препарату, припостійномувербальномуконтактіз пацієнтом та підретельним контролем основних життєвих функцій пацієнта. При виникненні симптомів інтоксикації введення препарату слід негайно припинити.

Доза будь-якого місцевого анестезуючого засобу залежить від способу введення анестетика, частини тіла, яка потребує анестезії, васкуляризації тканин, кількості нейронних сегментів, які потрібно блокувати, інтенсивності блокади, необхідного ступеня релаксації м’язів, необхідної тривалості анестезії, індивідуальної переносимості і фізичного стану пацієнта.

Зазвичай доза місцевого анестетика, що містить епінефрин, відповідає дозі анестетика без епінефрину.

Слідзастосовуватинайменші рекомендовані дози препарату, необхідні для забезпечення ефективної анестезії.

Нижче наводяться дози длясереднього дорослого (з урахуванням тест-дози):

·  длялюмбальноїепідуральної анестезії слід вводити 10-20 мл 0, 5 % розчину;

·  длякаудальної епідуральноїанестезії– 15-30 мл 0, 5 % розчину;

·  дляблокади периферичних нервів – від 5 мл 0, 5 % розчину до необхідного максимуму, але не перевищуючи максимальних рекомендованих доз.

Вказані дози є початковими, їхвведення за потреби можна повторювати кожні2-3 години. Доза початкової ін’єкції не повинна перевищувати 150 мг, але пацієнти літнього віку, ослаблені пацієнти, пацієнти з супутньою серцево-судинною патологією, гіповолемією можуть потребувати значно менших доз анестетика, особливо за необхідності повторних ін’єкцій.

Для більшості показань тривалість анестезії бупівакаїном така, що однієї дози зазвичай достатньо для успішної блокади.

 

Максимальні рекомендовані дози

Максимальну дозу визначають після оцінки фізичного статусу, віку та стану пацієнтазурахуваннямзвичайноїшвидкостісистемноїабсорбціїзконкретногомісцяін’єкції.

Максимальна рекомендована разова доза не повинна перевищувати 2 мг/кг маси тіла у перерахуванні на бупівакаїн.

Максимальна рекомендованадобовадоза становить 400 мг.

При одночасному застосуваннікількох методиканестезії загальна доза бупівакаїну не повинна перевищувати 150 мг.

У випадку застосування комбінації з опіоїдними засобами дозу бупівакаїну слід знизити.

Розчин необхідно застосувати негайно після розкриття ампули, зберігати відкриті ампули не рекомендується. Розчин призначений тільки для одноразового застосування.

 

Діти.

Немає досвіду застосування препарату Бупінекаїн дітям.

 

Передозування.

Системнітоксичніреакціїголовним чином пов’язаніз дією наЦНС, серцево-судиннусистему таспричиненівисокоюконцентрацієювкровімісцевиханестетиківу результатівипадковоговнутрішньосудинноговведення, передозуванняабо винятковошвидкоїабсорбції звисоковаскуляризованихділянок. РеакціїЦНСоднаковідлявсіхаміднихмісцевиханестетиків, тодіяккардіальніефекти більшезалежатьвідпрепарату ікількісно, іякісно.

Випадкове внутрішньосудинне введення місцевого анестетика може спричинити негайні (від кількох секунд до кількох хвилин) системні токсичні реакції. У разіпередозуванняознаки інтоксикаціївиникають пізніше (через 15-60 хвилин після ін’єкції) у зв’язку з повільним збільшенням в крові концентрації місцевого анестетика.

 

Симптоми.

Прояви інтоксикації з боку ЦНС розвиваються поступово зі збільшенням тяжкості симптомів. Першими симптомами, зазвичай, є легке запаморочення, парестезія періоральної ділянки, оніміння язика, гіперакузія, шум у вухах, порушення зору. Дизартрія, м’язові судоми/тремор є більш серйозними ознаками та передують розвитку генералізованих судом. Ці симптоми не слід помилково розцінювати як невротичну поведінку. Слідом за ними можливі втрата свідомості і розвиток великих судомних нападів, що можуть тривати від кількох секунд до кількох хвилин. Під час судом швидко розвивається гіпоксія та гіперкапнія як наслідок підвищеної активності м’язів та порушення дихання. У тяжких випадках розвивається апное. Ацидоз, гіперкаліємія, гіпокальціємія і гіпоксія збільшують і подовжують токсичну дію місцевих анестетиків.

Відновлення стану відбуваєтьсявнаслідокперерозподілупрепаратуза межі ЦНС, подальшогойогометаболізму таекскреції. Купіруваннятоксичнихреакційможебутишвидким, крім випадків введеннядужевисокихдозпрепарату.

Прояви інтоксикації з боку серцево-судинної системивиникають в тяжких випадках передозування. Токсичним серцево-судинним проявам зазвичайпередуютьознакитоксичного ураженняЦНС. У пацієнтів при глибокій седаціїбензодіазепінами або барбітуратами, або під загальним наркозом, або врезультаті високоїсистемноїконцентраціїмісцевогоанестетика продромальнісимптомиз бокуЦНС можутьбути відсутніми.

Високасистемнаконцентраціяпрепарату спричинюєсерцево-судинні токсичні ефекти, пов’язані з пригніченням системи провідності серця, що призводить до зменшення серцевого викиду, артеріальної гіпотензії, AV-блокади, брадикардії та іноді – до шлуночкових аритмій, включаючи шлуночкову тахікардію, фібриляцію шлуночків та зупинку серця. Зрідказупинкасерцяможевиникатибезпродромальнихтоксичнихефектів з бокуЦНС. Пригнічення міокарда може розвинутися навіть як перший симптом інтоксикації.

Лікування.

Обладнання та медикаменти, необхідні для спостереження та невідкладної реанімації, повинні бути доступні для негайного застосування.

При появі ознак гострої системної токсичності введення місцевого анестетика слід негайно припинити. Терапіяповиннабутиспрямовананапідтриманняпрохідностідихальнихшляхів, забезпеченняадекватногозовнішньогодиханняіз застосуваннямдопоміжної абопримусовоїапаратноївентиляціїлегень, оптимізаціюоксигенації, купіруваннясудом іпідтримкугемодинамікиодночасно з корекцією ацидозу. Якщосудоми неприпиняютьсясамостійно протягом15-20 секунд, слідвнутрішньовенноввестипротисудомніпрепарати: 1-4 мг/кгтіопенталушвидкокупіруєсудоми, замістьнього можнаввести0, 1 мг/кгдіазепаму, хочавін дієповільніше, або 0, 05 мг/кг мідазоламу. У разі повторних нападівслід ввестисуксаметоній, якийшвидкокупіруєм’язовісудоми, однакприйого застосуванніпотрібнаінтубаціятрахеї іштучнавентиляціялегень.

При кардіоваскулярній депресії (артеріальна гіпотензія, брадикардія) слід вводити внутрішньовенно розчини, вазопресорні засоби (наприклад, 5-10 мг ефедрину або 5-10 мкг/кг епінефрину, через 2-3 хвилини введення можна повторити), інотропні препарати. Прибрадикардіїслідвводитивнутрішньовенноатропін.

При шлуночковій аритмії слід застосовувати дефібриляцію. При зупинцікровообігу негайно розпочати кардіопульмональні реанімаційні заходи. Зупинка серця, спровокована бупівакаїном, може бути стійкою до електричної дефібриляції, можуть бути потрібні тривалі реанімаційні заходи.

 

Побічні реакції.

Профіль побічних реакцій препарату такий самий, як і інших місцевих анестетиків тривалої дії. Фактори, що впливають на зв’язування з білками плазми крові, а саме ацидоз, захворювання, пов’язані зі зниженням кількості білка, вплив інших лікарських засобів, можуть підвищити чутливість організму до Бупінекаїну.

Найпоширенішими побічними ефектами, що потребують вжиття відповідних заходів, є дозозалежні ефекти, пов’язані з центральною нервовою та серцево-судинною системами.

Побічні реакції, спричинені самим препаратом, може бути складно відрізнити від фізіологічних ефектів блокади нервів (такі як артеріальна гіпотензія, брадикардія, тимчасова затримка сечі), від подій, спричинених безпосередньопроцедурою(наприклад, ушкодження нервів) або опосередкованихпункцією(наприклад, епідуральний абсцес, гематома).

Неврологічніушкодженняєрідким, алезагальновизнанимнаслідкомрегіонарної та, особливо, епідуральноїанестезії, щоможебутипов’язаноз рядомпричин, наприкладзпрямою травмоюспинногомозку абоспинномозковихнервів, синдромомпередньоїспинномозковоїартерії (епідуральна гематома), введеннямподразнюючихречовин (хімічні ушкодження консервантами (метабісульфіт), детергентами)або порушенням стерильності при проведенні процедури. Цеможепризвестидорозвиткулокалізованоїпарестезіїабоанестезії, моторноїслабкості, втратиконтролюнадсфінктерами, параплегії. Інодіціпорушення залишаютьсяпостійними.

Нервовасистема: парестезії, занепокоєння, тривога, нервозність, порушення сну (в т. ч. сонливість), запаморочення, головний біль, симптоми токсичності (озноб, судоми (ризик їх розвитку підвищується при гіперкапнії та ацидозі), навколоротова парестезія, оніміння язика, гіперакузія, порушення зору, втрата свідомості, тремор, запаморочення, шум/дзвін у вухах, дизартрія, посмикуванням᾽язів), нейропатія, ушкодження периферичнихнервів, арахноїдит, парези, параплегія, синдром «кінського хвоста», м’язові посмикування, у пацієнтів з хворобою Паркінсона можливе підвищення ригідності та тремору. Після епідуральної ін’єкції можлива висока симпатична блокада.

Психічні розлади: психоневротичні розлади, психомоторне збудження, дезорієнтація, порушення пам’яті, агресивна чи панічна поведінка, розлади, подібні до шизофренії, параноя.

Серцево-судинна система: депресія міокарда, зниження серцевого викиду, брадикардія, зупинка серця, аритмії (наприклад, AV-блокада, шлуночкові аритмії, в т. ч. шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків, асистолія), артеріальнагіпотензія/гіпертензія, колапс, периферична вазодилатація, біль у грудній клітці, стенокардія, зміни ЕКГ (включаючи зниження амплітуди зубцяТ).

Органи зору: диплопія, косоокість, ністагм, звуженнязіниць.

Імунна система: алергічні реакції, вт. ч. шкірні висипи, кропив᾽янка, свербіж, гіперемія шкіри, ангіоневротичні набряки(вт. ч. набрякгортані), тахікардія, чхання, нудота, блювання, запаморочення, синкопе, підвищенапітливість, підвищеннятемператури тіла, мультиформна еритема, анафілактичні реакції/шок.

Дихальна система: респіраторна депресія, бронхоспазм.

Травний тракт: нудота, блювання, анорексія.

Сечовидільна система: утруднене і болісне сечовипускання (при гіперплазії передміхурової залози), затримкасечі, мимовільне сечовиділення.

Гепатобіліарна система: оборотнепідвищенняАСТ, АЛТ, лужноїфосфатази, білірубінуспостерігалосяпісляповторнихін’єкцій аботривалихінфузій бупівакаїну. Припоявіознак порушенняфункціїпечінки препаратслідвідмінити.

Інші: пролонгація анестезії більше встановленого терміну, зниження чутливості шкіри та слизових оболонок у ділянці промежини, мимовільна дефекація, біль у спині, гіпокаліємія,

гіперглікемія, порушення терморегуляції (відчуття холоду або жару), похолодніння кінцівок, при повторних ін’єкціях адреналіну може відзначатися некроз унаслідок судинозвужувальної дії адреналіну (включаючи некроз печінки або нирок).

Випадковасубарахноїдальнаін’єкціяпрепаратуможепризвестидо дужевисокоїспінальноїанестезії, можливо запноета тяжкоюартеріальноюгіпотензією.

Серйозні системні побічні реакції зустрічаються рідко, але можуть виникнути у зв’язку з передозуванням або ненавмисним внутрішньосудинним введенням.

 

Термін придатності. 3 роки.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

 

Умови зберігання.

В оригінальній упаковці при температурі від 8 °С до15 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

 

Несумісність.

Бупінекаїн несумісний із лужними розчинами, оскільки бупівакаїн малорозчинний при рН вище 6, 5, товідбувається утворення преципітату та розпад епінефрину.

Не слід змішувати з іншими препаратами в одному шприці.

Оскільки епінефрин нестабільний, не слід стерилізувати розчини, які його містять.

Слід уникати контакту розчину місцевого анестетика, який містить адреналін (низьке значення рН), з металевими поверхнями через можливість прискорення розпаду адреналіну та розвитку алергічних реакцій в місці введення.

 

Упаковка.

По 5 мл в ампулах, по 5 ампул в касеті, по 1 або 2 касети в пачці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник.

Публічне акціонерне товариство «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод».

 

Місцезнаходженнявиробника та його адреса місця провадження діяльності.

Україна, 03134, м. Київ, вул.  Миру, 17.