БЕРЛІТІОН 600 ОД концентрат 25 мг/мл

БЕРЛІН-ХЕМІ АГ (МЕНАРІНІ ГРУП)

Rp

Форма випуску та дозування

Концентрат, 25 мг/мл

Концентрат, 25 мг/мл

Упаковка

Ампули 24 мл (600 мг (600 ОД) №5x1
Ампули 24 мл (600 мг (600 ОД) №10x1

Ампули 24 мл (600 мг (600 ОД) №5x1

Аналоги

Rp

БЕРЛІТІОН 300 ОД 25 мг/мл

БЕРЛІН-ХЕМІ АГ (МЕНАРІНІ ГРУП)(DE)

Концентрат

Rp

ЛІПОЇКА 30 мг/мл

ПрАТ ФФ Дарниця(UA)

Концентрат

Класифікація

Класифікація еквівалентності

N/A

info

Діюча речовина

ТІОКТОВА КИСЛОТА*

Форма товару

Концентрат для приготування розчину для інфузій

Умови відпуску

за рецептом

Rp

Реєстраційне посвідчення

UA/6426/01/02

Дата останнього оновлення: 19.01.2021

Загальна інформація

  • Термін дії реєстраційного посвідчення: 30.12.2075
  • Склад: 1 ампула (24 мл) концентрату для розчину для інфузій містить етилендіамінової солі тіоктової кислоти 755 мг, що відповідає 600 мг тіоктової кислоти
  • Торгівельне найменування: БЕРЛІТІОН® 600 ОД
  • Умови відпуску: за рецептом
  • Умови зберігання: Для захисту від дії світла ампули зберігати у картонній коробці.
  • Фармакотерапевтична група: Інші засоби, що впливають на систему травлення та метаболічні процеси, тіоктова кислота.

Упаковка

Ампули 24 мл (600 мг (600 ОД) №5x1

Інструкція

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

БЕРЛІТІОН®600 ОД

(BERLITHION®600 ED)

Склад:

діюча речовина: тіоктова кислота;

1 ампула (24 мл) концентрату для розчину для інфузій містить етилендіамінової солі тіоктової кислоти 755 мг, що відповідає 600 мг тіоктової кислоти;

допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Концентрат для розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин зеленувато-жовтого кольору.

Фармакотерапевтична група.

Інші засоби, що впливають на систему травлення та метаболічні процеси, тіоктова кислота.

Код АТХ A16A X01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Тіоктовакислота – це подібна до вітамінів речовина, яка утворюється в організмі і виконує функцію коферменту при окислювальному декарбоксилуванніa-кетокислот. Спричинена цукровим діабетом гіперглікемія призводить до відкладання глюкози на матричних протеїнах кровоносних судин та утворення кінцевих продуктів прогресуючого глікозилювання. Цей процес призводить до зменшення ендоневрального кровотоку та ендоневральної гіпоксії/ішемії, що пов’язано з підвищеним утворенням вільних кисневих радикалів, які пошкоджують периферичний нерв, а також до збіднення у периферичних нервах такого антиоксиданту, як глутатіон.

У дослідженнях на щурахтіоктовакислота впливала на біохімічний процес, спричинений цукровим діабетом, який був спровокований стрептозоцином, що зменшувало утворення кінцевих продуктів прогресуючого глікозилювання, покращувало ендоневральний кровотік, підвищувало фізіологічний вміст глутатіону, який діє в ураженому діабетичним процесом нерві, подібно до дії антиоксиданту стосовно вільних кисневих радикалів. Такі ефекти свідчать про здатністьтіоктовоїкислоти покращувати функцію периферичних нервів. Це стосується сенсорних порушень при полінейропатії, які можуть проявлятися у вигляді дизестезій і парестезій, таких, наприклад, як відчуття печіння, біль, відчуття оніміння або повзання мурашок.

У 1995 році було проведено багатоцентрове плацебоконтрольоване дослідження ефективності застосуваннятіоктовоїкислоти для симптоматичного лікування діабетичної полінейропатії, в якому було отримано дані про сприятливий впливтіоктовоїкислоти на такі досліджувані симптоми, як парестезії, відчуття печіння, оніміння та біль.

Фармакокінетика.

Тіоктова кислота має значною мірою виражений ефект першого проходження через печінку. Системна біодоступність характеризується значними індивідуальними коливаннями. Тіоктова кислота біотрасформується шляхом окислювання бокового ланцюга та кон’югації і переважно виводиться нирками. Період напіввиведення тіоктової кислоти у людини становить приблизно 25 хвилин, а загальний кліренс у плазмі крові – 10 – 15 мл/хв/кг. Після 30-хвилинної інфузії 600 мг тіоктової кислоти її концентрація у плазмі крові становить близько 20 мкг/мл. В експериментах на тваринах (щури, собаки) за допомогою радіоактивної мітки вдалося виявити переважне виведення нирками (80 – 90 %), а саме – у формі метаболітів. У людини в сечі також знаходиться лише незначна кількість виведеної інтактної речовини. Біотрансформація відбувається, головним чином, шляхом окислювання бокового ланцюга (β-окислення) та/або шляхом S-метилювання відповідних тіолів.

Тіоктова кислота взаємодієin vitro з іонними комплексами металів (наприклад з цисплатином). Тіоктова кислота утворює важкорозчинні комплексні сполуки з молекулами цукру.

Клінічні характеристики.

Показання.

Парестезії при діабетичній полінейропатії.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до діючої речовини або добудь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу в анамнезі.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Тіоктова кислота взаємодієin vitro з іонними комплексами металів (наприклад з цисплатином), тому були повідомлення про зниження ефекту цисплатину при одночасному лікуванні препаратом Берлітіон® 600 ОД.

З молекулами цукру (наприклад з розчином фруктози) тіоктова кислота утворює важкорозчинні комплексні сполуки.

Тіоктова кислота є хелатором металу, тому її не можна застосовувати разом з металами (препаратами заліза, магнію).

Тіоктова кислота може посилювати цукрознижувальний ефект інсуліну та/або інших протидіабетичних засобів, тому, особливо на початку лікування тіоктовою кислотою, показаний регулярний контроль рівня цукру в крові. Для запобігання появі симптомів гіпоглікемії в окремих випадках може виникнутинеобхідність у зниженні дози інсуліну та/або перорального протидіабетичного засобу.

Примітка:

Регулярний прийом алкоголю є значним фактором ризику виникнення та прогресування клінічної картини нейропатії і, таким чином, може перешкоджати ефективності лікування препаратом Берлітіон®600 ОД. Тому пацієнтам з діабетичною полінейропатією настійно рекомендується відмовитися від прийому алкоголю. Це також стосується періодів, коли терапія не проводиться.

Особливості застосування.

При парентеральному застосуванні тіоктової кислоти спостерігались реакції гіперчутливості аж дорозвиткуанафілактичного шоку. Тому пацієнти повинні перебувати під відповідним наглядом. У разі появи ранніх симптомів (наприкладсвербежу, нудоти, слабкостітощо) лікуванняслід негайно припинити; за певних обставин необхіднепроведення подальших лікувальних заходів.

Повідомлялося про випадки розвитку аутоімунного інсулінового синдрому (АІС) під час лікування тіоктовоюкислотою. Пацієнти з генотипом людського лейкоцитарного антигену (алеліHLA-DRB1*04: 06 іHLA-DRB1*04: 03) більш схильні до розвитку АІС при лікуванні тіоктовою кислотою. АлеліHLA-DRB1*04: 03 (коефіцієнт сприйнятливості до розвитку АІС – 1, 6) особливо поширені у представників європеоїдної раси (в Південній Європі більше, ніж в Північній), а алеліHLA-DRB1*04: 06 (коефіцієнт сприйнятливості до розвитку АІС – 56, 6) особливо поширеніуяпонських і корейських пацієнтів.

АІС слід враховувати при диференціальній діагностиці спонтанної гіпоглікемії у пацієнтів, які застосовують тіоктову кислоту.

Головний чинник ефективного лікування діабетичної полінейропатії – оптимальна корекція рівня цукру в крові хворого. Хворим на цукровий діабет, особливо на початку лікування, необхідний частий контроль рівня глюкозикрові. У деяких випадках необхідно скоригувати дози протидіабетичних засобів для запобігання гіпоглікемії. Під час лікування полінейропатії завдяки регенераційним процесам можливе короткочасне посилення чутливості, що супроводжується парестезією з відчуттям повзання мурашок.

Вживання алкоголю може зменшити ефективність препарату, тому рекомендується утримуватися від прийому алкоголю під час лікування препаратом.

Препарат є світлочутливим, тому флакони слід діставати з упаковки тільки безпосередньо перед застосуванням.

Певним обмеженням для внутрішньовенного введення препаратів тіоктової кислоти є літній вік пацієнта (понад 75 років).

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Відповідно до загальних принципів фармакотерапії, лікарські засоби під час вагітності та лактації можна застосовувати тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.

Вагітних і жінок, які годують груддю, слід лікувати тіоктовою кислотою лише строго згідно з показаннями, встановленими лікарем, хоча дослідження щодо репродуктивної токсичності не виявили будь-якого впливу на фертильність і ранній розвиток ембріона. Ембріотоксичних властивостей в дослідженнях також не виявлено.

Даних щодо проникненнятіоктовоїкислоти у грудне молоко немає.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

У період застосування препарату необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортнимизасобами та під час занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій, оскільки можливі побічні реакції з боку нервової системи та органів зору.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі.

Дози

При інтенсивних парестезіях, спричинених діабетичною полінейропатією, рекомендується внутрішньовенне введення концентрату для розчину для інфузій у дозі від 24 мл (1 ампула препаратуберлітіонÒ 600 ОД) на добу, що відповідає 600 мг тіоктовоїкислоти на добу.

Спосіб застосування

Після розведення концентратдля розчину для інфузійзастосовувати внутрішньовенно протягом 2 – 4 тижнів на початковій стадії лікування. Вміст 1 ампулипрепаратуберлітіонÒ 600 ОДрозводити у 250 мл 0, 9 % розчину натрію хлориду та вводити внутрішньовенно, тривалість інфузії має становити не менше 30 хвилин. Через чутливість діючої речовини до світла розчин для інфузії готують безпосередньо перед введенням та захищають від дії світла, наприклад, за допомогою алюмінієвої фольги. Приготовлений розчин для інфузій можна зберігати протягом близько 6 годин за умови захисту від дії світла.

Для подальшої терапії застосовують пероральні форми тіоктової кислотиу дозі300 – 600 мг на добу.

Педіатрична популяція.

Немає жодних даних.

Основою лікування діабетичної полінейропатії є оптимальна корекція рівня цукру в крові хворого.

Діти.

берлітіонÒ 600 ОД не призначений для лікування дітей та підлітків через відсутність досвіду клінічного застосування.

Передозування.

При передозуванні можливі нудота, блювання та головний біль. При випадковому застосуванні або прийомі доз від 10 до 40 гтіоктової кислотипри спробі самогубства у поєднанні з алкоголем спостерігається тяжка інтоксикація, що може мати летальний наслідок. Клінічна картина отруєння на початку проявляється психомоторним збудженням або порушенням свідомості, в подальшому спостерігаються напади генералізованих судом і розвиток лактоацидозу. Крім цього, наслідками інтоксикації високими дозами тіоктової кислоти можуть бути гіпоглікемія, шок, рабдоміоліз, гемоліз, дисеміноване внутрішньосудинне згортання крові (ДВЗ), пригнічення кісткового мозку та мультиорганна недостатність.

Лікування. При підозрі на значну інтоксикацію тіоктовою кислотою (наприклад > 80 мг/кг маси тіла у дорослих і > 50 мг/кг маси тіла у дітей) показана негайна госпіталізація та проведення заходів відповідно до загальних принципів лікування отруєнь (наприклад індукція блювання, промивання шлунка, застосування активованого вугілля тощо). Лікування нападів генералізованих судом, лактоацидозу та інших наслідків інтоксикацій, що загрожують життю хворого, має бути орієнтовано на принципи сучасної інтенсивної терапії та проводитися симптоматично. До цього часу даних про доцільність застосування гемодіалізу, методів гемоперфузії або гемофільтрації у рамках форсованого виведеннятіоктової кислоти немає.

Побічні реакції.

Класифікація частоти виникнення побічних реакцій:

дуже часто: ≥ 1/10;

часто: ≥ 1/100 – < 1/10;

нечасто: ≥ 1/1000 – < 1/100;

рідко: ≥ 1/10000 – < 1/1000;

дуже рідко: < 1/10000;

невідомо: на основі наявних даних визначити частоту неможливо.

З боку системи кровотворення.

В окремих випадкахспостерігалися петехіальні крововиливи у слизові оболонки/шкіру, гіпокоагуляція, тромбофлебіт.

Дуже рідко: після внутрішньовенного введення тіоктової кислоти спостерігались геморагічний висип (пурпура), порушення функції тромбоцитів.

З боку імунної системи.

Невідомо: аутоімунний інсуліновий синдром (див. розділ «Особливості застосування»).

Можуть виникатишкірні алергічні реакції у виглядівисипання, кропив’янки, свербежу, екземи, а також системні реакції аж до розвитку шоку.

З боку центральної нервової системи.

Дуже рідко: зміни або порушення смакових відчуттів, головний біль, припливи, підвищена пітливість, запаморочення, порушення зору. Після внутрішньовенного введення тіоктової кислоти спостерігались судоми, а також двоїння в очах. У більшості випадків усі вказані прояви минають самостійно.

Невідомо: втрата свідомості, напади.

З боку травного тракту.

В окремих випадках при швидкому внутрішньовенному введенні препарату спостерігалисянудота, блювання, діарея, біль у животі, що минали самостійно.

З боку гепатобіліарної системи.

Невідомо: холестатичний гепатит.

Метаболічні порушення.

Дуже рідко: внаслідок поліпшеного засвоєння глюкози може знижуватися рівеньцукру в крові, через щоможлива поява симптомів, подібних до симптомів гіпоглікемії, таких як запаморочення, підвищенапітливість, головний біль, розлади зору.

З боку серцево-судинної системи.

При швидкому внутрішньовенному введенні можливібіль у ділянці серця, тахікардія, що минають самостійно.

Побічні реакції загального характеру та реакції в місці введення.

Часто: після швидкого внутрішньовенного введення можливі підвищення внутрішньочерепного тиску, утруднене дихання, що минають самостійно.

Дуже рідко: у поодиноких випадках повідомлялося про реакції в місці введення таслабкість.

Повідомлення про можливі небажані реакції.

Повідомлення про можливі небажані реакції після реєстрації лікарського засобу відіграють важливу роль. Це дає змогу продовжувати спостереження за співвідношенням користі та ризику застосування даного лікарського засобу. Працівники галузі охорони здоров’я повинні повідомляти про будь-які можливі небажані реакції через національну систему оповіщення.

Термін придатності. 3 роки.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Термін придатності після розведення фізіологічним розчином натрію хлориду і за умови забезпечення захисту від дії світла становить близько 6 годин.

Умови зберігання.

Для захисту від дії світла ампули зберігати у картонній коробці.

Несумісність.

Тіоктовакислота взаємодієin vitro з іонними комплексами металів (наприклад з цисплатином).

Тіоктовакислота утворює важкорозчинні комплексні сполуки з молекулами цукру (наприклад з розчином фруктози).

берлітіонÒ 600 ОД несумісний з розчинами глюкози, розчином Рінгера, а також із розчинами, що вступають у реакцію з SH-групами або дисульфідними містками.

Для застосування препаратуберлітіонÒ600 ОД у вигляді інфузії як розчин-носій використовують виключно фізіологічний розчин натрію хлориду.

Упаковка.

Ампула з коричневого скла, що містить 24 мл концентрату для розчину для інфузій; по 5 або по 10 ампул у картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

БЕРЛІН-ХЕМІ АГ.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Глінікер Вег 125, 12489 Берлін, Німеччина.