Форма випуску та дозування

tab

Таблетки, 20 мг

Упаковка

№30x1

Варіанти дозування

Дозування

20 мг

Варіанти дозування

20 мг

Форма

Таблетки

Еквівалентність

-

Класифікація

Аналоги

Характеристика

  • Заявник: БЕРЛІН-ХЕМІ АГ (МЕНАРІНІ ГРУП), Німеччина
  • Наказ МОЗ: №113 від 01.03.2011
  • Реєстраційне посвідчення: UA/7553/01/02
  • Термін дії реєстраційного посвідчення: 30-12-2075
  • Склад: 1 таблетка містить еналаприлу - 20 мг
  • Терміни зберігання: 3р.
  • Торгівельне найменування: БЕРЛІПРИЛ® 20
  • Умови відпуску: за рецептом
  • Фармакотерапевтична група: Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту, монокомпонентні.

Упаковка

№30x1

Інструкція

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

БЕРЛІПРИЛâ 20

BERLIPRIL® 20

Склад:

Діюча речовина: 1 таблетка містить 20 мг еналаприлу малеату;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, магнію карбонат основний, крохмалю натрію гліколят тип А, желатин, кремнію окид дрібнодисперсний безводний, магнію стеарат, оксид заліза коричневий (Е 172).

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту. Код АТС С09А А02.

Клінічні характеристики.

Показання. Артеріальна гіпертензія. Хронічна серцева недостатність. Безсимптомна дисфункція лівого шлуночка ( фракція викиду £ 35%). 

Протипоказання. Підвищена чутливість до еналаприлу мале ату, до інших інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (ІАПФ), або до одного з інших компонентів препарату. Наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку, який розвинувся внаслідок призначення ІАПФ. Спадковий або ідіоматичний ангіоневротичний набряк. 2 та 3 триместр вагітності.

Спосіб застосування та дози. Прийом їжі не впливає на всмоктування єналаприлу малеату. Доза препарату підбирається індивідуально, залежно від стану пацієнта та від дії препарату на рівень артеріального тиску.

Артеріальна гіпертензія. Початкова доза Берліприлуâ становить від 5 мг до максимум 20 мг, залежно від ступеня тяжкості гіпертензії та стану пацієнта, яку приймають один раз на добу. При артеріальній гіпертензії легкого ступеня початкова доза препарату становить 5-10 мг. У хворих з вираженою активацією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад, при нирковій гіпертензії, при нестачі в організмі солей та/або рідини, при декомпенсації серцевої діяльності або при тяжкій артеріальній гіпертензії) спочатку лікування може мати місце значне зниження артеріального тиску, тому таким пацієнтам лікування треба починати з дози 5 мг або з меншої дози та під ретельним наглядом лікаря. За попередньої терапії діуретиками у високих дозах може розвинутись гіповолемія, яка може спричинити розвиток гіпотензії на початку лікування еналаприлом малеатом, тому таким пацієнтам рекомендується починати лікування Берліприломâ з дози 5 мг або з меншої дози та, за можливості, за 2-3 доби перед початком лікування відмінити діуретики. Також рекомендується контроль ниркової функції та рівня калію в сироватці. Звичайна підтримуюча добова доза становить 20 мг еналаприлу малеату, а максимальна – 40 мг на добу.

Серцева недостатність/безсимптомна дисфункція лівого шлуночка. При лікуванні серцевої недостатності (СН) табезсимптомної дисфункції лівого шлуночка (БДЛШ) Берліприлâпризначають додатково до диуретиків, препаратів наперстянки або бета-адреноблокаторів. Початкова доза препарату становить 2,5 мг. Для того, щоб визначити дію препарату на артеріальний тиск, терапію треба починати під ретельним наглядом лікаря. Якщо після початку лікування не виникає симптоматична гіпотензія або вона усувається, дозу препарату слід поступово підвищувати до загальноприйнятої підтримуючої дози 20 мг, яку приймають одноразово або, залежно від переносимості, розділяють на 2 прийоми. Таке титрування дози рекомендується проводити протягом перших 2-4 тижнів. Максимальна підтримуюча доза становить 40 мг на добу, яку ділять на 2 прийоми.

Рекомендоване титрування дози препарату Берліприлâ при лікуванні (СН) та (БДЛШ).

Тиждень

Дозування

 Тиждень 1

День 1-3

2,5 мг/добу одноразово

День 4-7

5 мг/добу за 2 прийоми

Тиждень 2

 

10 мг/добу одноразово або за 2 прийоми

Тиждень 3 та 4

 

20 мг/добу одноразово або за 2 прийоми

Перед і після початку терапії препаратом Берліприлâ слід провести ретельний контроль артеріального тиску і ниркової функції, оскільки були повідомлення про розвиток гіпотензії та, рідше, про наступну ниркову недостатність. Перед початком лікування дозу діуретиків, що приймають пацієнти, за можливості зменшують. Гіпотензивна реакція спочатку лікування Берліприломâ не означає те, що вона буде мати місце і при тривалому лікуванні, і не виключає його подальше застосування. Також слід проводити контроль рівня калію сироватки та ниркової функції.

Дозування при обмеженій функції нирок.

Кліренс креатиніну (Kr-Cl) мл/хв

Початкове дозування

30 < Kr-Cl < 80 мл/хв

5-10 мг

10 < Kr-Cl £ 30 мл/хв.

2,5 мг

 Kr-Cl £ 10 мл/хв

2,5 мг в день проведення діалізу

Інтервали між прийомами еналаприлу малеату слід подовжити та/або зменшити його дозу.Еналаприл піддається діалізу. У дні, вільні від проведення діалізу, доза залежить від ступеня зниження артеріального тиску.

Пацієнти літнього віку. Дозу слід підбирати залежно від стану ниркової функції.

Діти. Дітям, що в стані ковтати таблетки, дозу слід підбирати індивідуально, залежно від їх та від ступеня зниження артеріального тиску. Для хворих з масою тіла від 20 до < 50 кг початкова доза становить 2,5 мг, а для пацієнтів з масо тіла ³ 50 кг – 5 мг. Берліприлâ призначають 1 раз на добу. Максимальна добова доза для пацієнтів із масою тіла від 20 до < 50 кг становить 20 мг, а для пацієнтів з масою тіла ³ 50 кг – 40 мг. Зазначену максимальну добову дозу перевищувати не слід. Для лікування немовлят і дітей, у яких ступінь клубочкової фільтрації < 30 мл/хв/1,73 м2 Берліприлâ не рекомендується, оскільки відомості стосовно цього відсутні.

Побічні реакції. Для оцінки частоти виникнення побічних дій використовується наступна класифікація: дуже часто: > 1/10; часто: > 1/100 і < 1/10; іноді: > 1/1000 і < 1/100; рідко: > 1/10000 і < 1/1000; дуже рідко: < 1/10000, у тому числі повідомлення про поодинокі випадки.

Патологія з боку крові та лімфатичної системи. Іноді: анемія (апластична та гемолітична у тому числі). Рідко: нейтропенія, зниження гемоглобіну і гематокриту, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, пригнічення кісткового мозку, панцитопенія, збільшення лімфатичних вузлів, аутоімунні захворювання. Порушення обміну речовин та харчування. Іноді: гіпоглікемія. Порушення збоку нервової системи. Часто: головний біль, депресія. Іноді: сплутаність свідомості, сонливість, безсоння, нервозність, парестезії, запаморочення. Рідко: зміна характеру сновидінь, порушення сну. Порушення з боку органів зору. Дуже часто: розмитість зору. Порушення з боку серцево-судинної системи. Дуже часто: запаморочення. Часто: гіпотензія (ортостатична гіпотензія у тому числі), синкопе, інфаркт міокарду або церебральний інсульт (можливо в результаті значного падіння артеріального тиску у пацієнтів з наявністю високих факторів ризику), біль у грудній клітці, порушення серцевого ритму, стенокардія, тахікардія. Іноді: ортостатична гіпотензія, посилене серцебиття. Рідко: синдром Рейно. Порушення функції органів дихання, грудної клітки та середостіння. Дуже часто: кашель. Часто: диспное. Іноді: ринорея, біль у горлі та осиплість голосу, бронхоспазм/астма. Рідко: легеневі інфільтрати, риніт, алергічний альвеоліт/еозильнофільна пневмонія. Патологія з боку травного тракту. Дуже часто: нудота. Часто: діарея, біль у животі, зміна смакового сприйняття. Іноді: кишкова непрхідність, панкреатит, блювання, диспепсія, запор, відсутність апетиту, явища подразнення шлунка, сухість у роті, пептична язва. Рідко: стоматит/афтозні виразки, глосит. Порушення з боку печінки та жовчовивідної системи. Рідко: печінкова недостатність, гепатоцелюлярний або холестатичний гепатит (печінковий некроз у тому числі), холестаз (жовтяниця у тому числі). Патологія з боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини. Часто: шкірний висип, ангіоневротичний набряк (у тому числі із залученням обличчя, кінцівок, губ, язика, голосових зв’язок та/або гортані). Іноді: пітливість, свербіж, кропив’янка, алопеція. Рідко: мультиформна еритема, синдром Стівена-Джонсона, ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроліз, пухирчатка, еритродермія. Були повідомлення про симптомокомплекс, який може супроводжуватись деякими або усіма наступними явищами: пропасницею, серозитом, васкулітом, міалгією/міозитом, артралгією/артритом, підвищенням титру антиядерних антитіл, підвищенням швидкості осідання еритроцитів (СОЕ), еозинофілією та лейкоцитозом. Може мати місце шкірний висип, фото сенсибілізація або інші шкірні прояви. Порушення з боку нирок і сечовивідних шляхів. Іноді: розлади ниркової функції, ниркова недостатність, протеїнурія. Рідко: олігурія. Порушення з боку органів репродукції і грудних залоз. Іноді: імпотенція. Рідко: гінекомастія. Порушення загального характеру. Дуже часто: астенія. Часто: підвищена втомлюваність. Іноді: м’язові судоми, приливи, шум у вухах, відчуття дискомфорту, пропасниця. Додаткові методи обстеження. Часто: гіперкаліємія, підвищення рівня креатині ну сироватки. Іноді: підвищення рівня сечовини сироватки, гіпонатріємія. Рідко: підвищення рівня печінкових ферментів, підвищення показників білірубіну сироватки.

Передозування. Стосовно передозування у людини є лише обмежені відомості. Як найбільш відмітною ознакою передозування до цього часу сповіщалось про тяжку артеріальну гіпотензію, що виникає приблизно через 6 годин після прийому таблеток, та одночасну блокаду ренін-ангіотензин-альдостеронової системи із ступором. У якості інших симптомів передозування ІАПФ можуть мати місце недостатність кровообігу, втрата електролітів, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, посилене серцебиття, брадикардія, запаморочення, відчуття страху та кашель. У якості лікування рекомендують внутрішньовенну інфузію розчину натрію хлориду. При падінні артеріального тиску хворий має зайняти гри зональне положення із піднятими нижніми кінцівками. Також можливо інфузійне введення ангіотензину ІІ та/або катехоламінів. Якщо таблетки були прийняті нещодавно, то слід промити шлунок та призначити адсорбенти. Еналаприлат можна видалити за допомогою діалізу. При брадикардії, що резистентна до медикаментів, показаний штучний водій ритму. Необхідно постйно контролювати рівень електролітів та креатині ну у сироватці.

Лікування ангіоневротичного набряку. Розвиток ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, гортані може виникнути у будь-який момент лікування. У цих випадках треба відмінити призначений препарат і вести ретельний нагляд за пацієнтом. У випадках, коли набряк на обличчі і губах обмежений, він може зникнути сам, хоча необхідно призначення антигістамінних препаратів. Судинні набряки язика, голосової щілини і гортані можуть становити загрозу для життя пацієнта, тому призначається екстрене лікування наприклад, підшкірне введення 0,3 – 0,5 мг адреналіну (розведення 1:1000) та/або розпочати заходи для забезпечення прохідності дихальних шляхів.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Еналаприлу малеат не слід застосовувати у перший триместр вагітності та у період лактації. Якщо планується або діагностовано вагітність, слід якомога швидше перейти на лікування альтернативними препаратами. У 2 та 3 триместрах вагітності еналаприлу малеат протипоказаний у зв’язку із його токсичним впливом на плід (погіршення ниркової функції, олігогідрамнія, затримка осифікації кісток черепа) та немовлят (ниркова недостатність, гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо мати застосовувала еналаприлу малеат у 2 та 3 триместрах, то рекомендуються ультразвукове дослідження плоду для перевірки ниркової функції та черепа, а немовлята мають бути під ретельним спостереженням для виявлення гіпотензії, олігоурії та гіперкаліємії. 

Діти. Внаслідок відсутності достатньої інформації про ефективність та безпечність застосування препарату Берліприлâ при хронічній серцевій недостатності та безсимптомній дисфункції лівого шлуночка, препарат рекомендується тільки дітям із артеріальною гіпертензією. Це положення також стосується немовлят та дітей,у яких показник клубочкової фільтрації < 30 мл/хв./1,73 м2. Більш детальна інформація стосовно дозування препарату у дітей наведена в розділі “Спосіб застосування та дози”.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. При активній участі у вуличному русі або при обслуговуванні механізмів слід враховувати, що можуть виникнути запаморочення та загальна слабкість.

Особливі заходи безпеки. Зберігати в недоступному для дітей місці!

Особливості застосування. Хворим із нестачею рідини в організмі (внаслідок застосування діуретиків, поносу, блювання) призначення еналаприлу малеату має відбуватись під ретельним наглядом лікаря для запобігання розвитку гіпотензії. Особлива обережність необхідна при його застосуванні у хворих із артеріальним стенозом та мітральним стенозом та при гіпертрофічній кардіоміопатії. Препаратне застосовується при шоку, що супроводжується недостатністю кровообігу і значній гемодинамічній перешкоді в ділянці виносного тракту. Були повідомлення про розвиток ниркової недостатності при застосуванні еналаприлу мале ату у хворих із тяжкою серцевою недостатністю, яка мала зворотній характер при її своєчасній діагностиці та лікуванні. Призначення еналаприлу малеату хворим із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки являє особливу небезпеку внаслідок можливого падіння артеріального тиску або розвитку ниркової недостатності, яка часто може проявлятися лише легкою креатинінемією. Лікування таких пацієнтів треба починати з малих доз і під суворим наглядом лікаря, ретельно титруючи дозу і під контролем ниркової функції. Еналаприл малеат не рекомендують призначати хворим, що недавно перенесли трансплантацію нирки внаслідок відсутності досвіду застосування. Еналаприл малеат відмінять у випадку появи у хворих жовтяниці або виразного підвищення рівня печінкових ферментів внаслідок можливого розвитку холестазу та блискавичного печінкового некрозу іноді з летальним кінцем. Треба бути обережним призначаючи еналаприл малеат хворим із колагенозами, при одночасному застосуванні із імунодепресантами, алопуринолом, прокаїнамідом внаслідок можливого розвитку нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії і анемії. При проведенні гемодіалізу з використанням high-flux мембраннапрклад, “AN 69” та одночасному застосуванні еналаприлу є загроза появи анафілактоїдних реакцій, тому такої комбінації слід уникати. Якщо є потреба у проведенні ліпідоаферезу або специфічної терапії до отрути комах, треба тимчасово припинити застосування еналаприлу та перевести хворого на інший лікарський засіб. Хворі із цукровим діабетом, що одночасно застосовують пероральні антигіперглікемічні засоби та еналаприл малеат, потребують ретельний контроль рівня цукру в крові. При застосуванні еналаприлу малеату можлива поява сухого кашлю, що носить завзятий характер та проходить після йог відміни. Перед підготовкою до оперативних втручань лікар-анестезіолог має бути поінформований про те, що хворий застосовує еналаприлу малеат. Під час лікування еналаприлом може розвинутись гіперкаліємія, особливо у хворих з серцевою і/чи нирковою недостатністю, тому періодично треба контролювати рівень калію в крові. Препарат Берліприлâ містить лактозу, тому його не слід застосовувати хворим із спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази в організмі або із синдромом малабсорбції глюкози-галактози.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.Калійсберігаючі діуретини і препарати калію. Еналаприл малеат зменшує втрату калію, викликану діуретиками. Одночасне його застосування із спіронолактоном, тріамтереном, амілоридом або із препаратами калію чи калій місткими замінниками солі може призвести до значного підвищення рівня калію в сироватці. Діуретики. Попереднє застосування діуретинів у високих дозах може призвести до розвитку гіпотензії при початковому призначенні еналаприлу малеату. Гіпотензивний ефект можна зменшити, якщо відмінити діуретин, компенсувати нестачу рідини та/або солей в організмі, або почати терапію еналаприлом мале атом з низьких доз. Інші антигіпертензивні засоби. Одночасне застосування з іншими антигіпертензивні препаратами може посилювати антигіпертензивний ефект еаналаприлу малеату. Це саме стосується і його комбінації з нітрогліцерином, іншими нітратами або вазодилататорами. Літій. Не рекомендується одночасне застосування еналаприлу малеату і препаратів літію внаслідок підвищення рівня літію в сироватці. Якщо ця комбінація необхідна, то потрібен ретельний контроль рівня літію в сироватці. Трициклічні антидепресанти/нейролептики/засоби для анестезії та наркозу. Можливе підсилення антигіпертензивної дії еналаприлу малеату. Не стероїдні протизапальні засоби. Антигіпертензивна дія еналаприлу малеату можепослаблюватись. Можливий синергізм дії на рівень калію сироватки, що призводить до гіперкаліємії та погіршення ниркової функції, яке є зворотнім. Можливий розвиток гострої ниркової недостатності, що особливо стосується зневоднених хворих або хворих літнього віку. Симпатоміметики. Антигіпертензивна дія еналаприлу малеату може послаблюватись. Антигіперглікемічні засоби.Можливе підсилення цукрознижуючої дії інсуліну та пероральних антигіперглікемічних препаратів при їх одночасному застосуванні із еналаприлом мале атом аж до розвитку гіпоглікемії. Особливо це можливо у перші тижні комбінованого лікування, а також у хворих із обмеженою функцією нирок. Алкоголь. Посилюється дія еналаприлу малеату при одночасному вживанні алкоголю. Ацетилсаліцилова кислота/тромболітичні засоби/бета-адреноблокатори. Комбінація еналаприлу малеату із цими засобами можлива без особливої перестороги.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Еналаприлу малеат – це сіль малеїнової кислоти і еналаприлу, яка гідролізується гідролізується в печінці до утворення еналаприлату, який і є інгібітором ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Пригнічення АПФ призводить до зменшення утворення в тканинах і плазмі ангіотензину ІІ, додаткового зменшення секреції альдостерону і підвищення активності реніну плазми. Наслідком пригнічення АПФ є підвищення активності калікреїн-кінінових систем, накопичення брадикініну і як наслідок цього – активація простагландинової системи. Застосування еналаприлу малеату у хворих на артеріальну гіпертензію призводить до зниження артеріального тиску без компенсаторного підвищення частоти серцевих скорочень, зменшення периферичного судинного опору. У пацієнтів з серцевою недостатністю застосування еналаприлу малеату призводить до зменшення периферичного судинного опору, результатом чого є зменшення післянавантаження серця. При лікуванні еналаприлом малеатом спостерігається збільшення хвилинного об’єму серця, підвищення ударного індексу та толерантності до навантаження, зменшення гіпертрофії лівого шлуночка, поліпшення внутрішньоклубочкової гемодинаміки у нирках. На метаболізм глюкози та ліпопротеїдів еналаприл малеат не впливає. 

Фармакокінетика. Після перорального прийому еналаприл малеат швидко всмоктується, 60% від прийнятої дози. Прийом їжі на його всмоктування не впливає. Пік концентрації еналаприлату в плазмі досягається приблизно через 4 години. Ефективний час напівнакопичення еналаприлату після багаторазового перорального застосування становить 11 годин. Ефективне пригнічення активності ангіотензин перетворюючого ферменту відбувається через 2-4 години після прийому одної дози еналаприлу малеату. Початок антигіпертензивної дії спостерігається через 1 годину, а максимальна дія – через 4-6 годин після прийому препарату. Тривалість дії залежить від дози, однак за рекомендованих дозувань, антигіпертензивний і гемодинамічний ефекти зберігаються не менше 24 годин. У пробандів із нормальною нирковою функцією концентрація еналаприлату в сироватці досягає свого стаціонарного рівня приблизно через 4 доби після початку застосування. В діапазоні терапевтично значущих концентрацій у людини зв’язування з білками плазми не перевищує 60 %. Окрім перетворення в еналаприлат, даних про подальший значущий метаболізм еналаприлу малеату немає. Еналаприлат виводиться переважно нирками. Основним компонентом в сечі є еналаприлат, на долю якого припадає 40 % прийнятої дози, і незмінений еналаприлу малеат (біля 20 %).

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості. Червонуваті таблетки, злегка опуклі з обох боків, із мраморністю, зі скошеними краями та насічкою для поділу з одного боку.

Несумісність. Не відомо. 

Термін придатності. 3 роки

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 30° С! Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності!

Упаковка. 10 таблеток у блістері; 3 або 5, або 10 блістерів в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Власник реєстрації.

БЕРЛІН-ХЕМІ АГ (МЕНАРІНІ ГРУП).

Глінікер Вег 125, 12489 Берлін, Німеччина.

Виробники.

БЕРЛІН-ХЕМІ АГ (МЕНАРІНІ ГРУП).

Глінікер Вег 125, 12489 Берлін, Німеччина.

Менаріні - Фон Хейден ГмбХ.
Лейпцігер Штрасе 7 - 13, 01097 Дрезден, Німеччина.

Клоке Ферпакунгс-Сервіс ГмбХ.
Макс-Бекер-Штрасе 6, 76356 Вайнгартен, Німеччина.