АВЕЛОКС таблетки 400 мг

Rp

Форма випуску та дозування

Розчин, 400 мг/250 мл
Таблетки, 400 мг

Таблетки, 400 мг

Упаковка

Блістер №5x1

Блістер №5x1

Аналоги

Класифікація

Класифікація еквівалентності

A

info

Діюча речовина

МОКСИФЛОКСАЦИН

Форма товару

Таблетки, вкриті оболонкою

Умови відпуску

за рецептом

Rp

Реєстраційне посвідчення

UA/4071/01/01

Дата останнього оновлення: 22.10.2020

Характеристика

  • Вагітність і годування груддю: Безпека застосування моксифлоксацину у період вагітності не встановлена.
  • Діти: Моксифлоксацин протипоказаний дітям (віком до 18 років). Ефективність та безпека застосування моксифлоксацину дітям не встановлені (див. також розділ «Протипоказання»).
  • Заявник: Байєр Шерінг Фарма АГ, Німеччина
  • Наказ МОЗ: №1094 від 13.12.2010
  • Особливі застереження: Повідомлення про підозрювані побічні реакції
  • Передозування: У разі випадкового передозування не рекомендовано жодних специфічних заходів. У разі передозування слід орієнтуватися на клінічну картину і проводити симптоматичну підтримуючу терапію та ЕКГ-моніторинг у зв’язку з можливістю подовження інтервалу QT.
  • Побічні реакції: Таблиця 3.
  • Показання: Лікування нижченаведених бактеріальних інфекцій, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами (див. розділи «Особливості застосування», «Побічні реакції», «Фармакологічні властивості»), у пацієнтів віком від 18 років. Моксифлоксацин слід призначати тільки тоді, коли застосування антибактеріальних засобів, які зазвичай рекомендують для початкового лікування нижченаведених інфекцій, є недоцільним або коли вказане лікування було неефективним.
  • Реєстраційне посвідчення: UA/4071/01/01
  • Термін дії реєстраційного посвідчення: 12.11.2020
  • Склад: 1 таблетка містить: 436,8 мг моксифлоксацину гідрохлориду, що відповідає 400 мг моксифлоксацину
  • Терміни зберігання:
  • Торгівельне найменування: АВЕЛОКС®
  • Умови відпуску: за рецептом
  • Умови зберігання: Зберігати в оригінальній упаковці з метою захисту від вологи при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.
  • Фармакологічні властивості: Стосовно пацієнтам із порушеннями функції печінки достовірної інформації немає (див. розділ «Протипоказання»).
  • Фармакотерапевтична група: Протимікробні засоби для системного застосування. Антибактеріальні засоби групи хінолонів.

Упаковка

Блістер №5x1

Інструкція

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

АВЕЛОКС®

(AVELOX®)

Склад:

діюча речовина: moxifloxacin;

1 таблетка містить 436,8 мг моксифлоксацину гідрохлориду, що відповідає 400 мг моксифлоксацину;

допоміжні речовини: натрію кроскармелоза, лактози моногідрат, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна, гіпромелоза, макрогол 4000, титану діоксид (Е 171), заліза оксид червоний (Е 172).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Антибактеріальні засоби групи хінолонів.

Код АТС J01M A14.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування нижченаведених бактеріальних інфекцій, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами:

Інфекції дихальних шляхів:

  • Загострення хронічного бронхіту.
  • Негоспітальна пневмонія, включаючи пневмонію, збудниками якої є штами мікроорганізмів із множинною резистентністю до антибіотиків*.
  • Гострий синусит.

Неускладнені інфекції шкіри та підшкірних структур.

Неускладнені запальні захворювання органів малого таза (включаючи інфекції верхнього відділу статевої системи у жінок (матка, яєчники), в тому числі сальпінгіт та ендометрит).

Ускладнені інфекції шкіри та підшкірних структур (включаючи інфіковану діабетичну стопу).

Ускладнені інтраабдомінальні інфекції, включаючи полімікробні інфекції (такі як абсцедування).

*Streptococcus pneumoniae з множинною резистентністю до антибіотиків включають штами, резистентні до пеніциліну і штами, резистентні до двох або більше антибіотиків таких груп як пеніциліни (при мінімальній пригнічувальній активності > 2 мкг/мл), 2 покоління цефалоспоринів (цефуроксим), макроліди, тетрацикліни і триметоприм/сульфаметоксазол.

Протипоказання.

- Відома гіперчутливість до моксифлоксацину або до інших хінолонів чи будь-якої з допоміжних речовин препарату.

- Діти до 18 років.

- Вагітність або період годування груддю.

- Пацієнти з захворюваннями сухожиль, пов’язаними з лікуванням хінолонами, в анамнезі.

У доклінічних дослідженнях і клінічних дослідженнях після застосування моксифлоксацину спостерігалися зміни в електрофізіології серця у вигляді подовження інтервалу QT. Тому, з міркувань безпеки препарат протипоказано пацієнтам з:

- вродженим або діагностованим набутим подовженням інтервалу QT;

- порушеннями електролітного балансу, зокрема при незкоригованій гіпокаліємії;

- клінічно значущоюбрадикардією;

- клінічно значущоюсерцевою недостатністю зі зниженою фракцією викидулівогошлуночка;

- симптоматичними аритміями в анамнезі.

Препарат не слід застосовувати одночасно з іншими препаратами, які подовжують інтервал QT.

У зв’язку з обмеженими клінічними даними застосування препарату також протипоказано пацієнтам з порушенням функції печінки (клас C за шкалою Чайльда-Пью,) та пацієнтам з підвищенимрівнемтрансаміназ> у 5 разів вище верхньої межі норми.

Спосіб застосування та дози.

Необхідно дотримуватись офіційних рекомендацій щодо належного застосування антибіотиків.

Дорослі

Рекомендується приймати по 1 таблетці (400 мг) моксифлоксацину на добу. Перевищувати вказану дозу не рекомендується.

Таблетки слід приймати не розжовуючи, з достатньою кількістю води. Препарат можна приймати незалежно від часу вживання їжі.

Тривалість терапії

Тривалість лікування визначається тяжкістю захворювання та клінічним ефектом.

Загострення хронічного бронхіту – 5 днів.

Негоспітальна пневмонія – 10 днів.

Гострий синусит – 7 днів.

Неускладнені інфекційні захворювання шкіри та підшкірних тканин – 7 днів.

Неускладнені запальні захворювання органів малого таза – 14 днів.

Ускладнені інфекційні захворювання шкіри та підшкірних структур – загальна тривалість ступінчастої терапії моксифлоксацином (внутрішньовенне введення препарату з наступним прийомом перорально) становить 7–21 день.

Ускладнені інтраабдомінальні інфекції – загальна тривалість ступінчастої терапії (внутрішньовенне введення препарату з наступним прийомом перорально) становить 5–14 днів. 

За даними клінічних досліджень тривалість лікування таблетками та розчином для інфузій Авелокс® становила до 21 дня (при лікуванні ускладнених інфекційних захворювань шкіри і підшкірних структур).

Пацієнти літнього віку

Корекція дози для пацієнтів літнього віку не потрібна.

Порушення функції печінки

Пацієнтам із порушеннями функції печінки корекція дози не потрібна (див. також розділ «Особливості застосування»).

Ниркова недостатність

У пацієнтів із порушенням функції нирок (у тому числі при кліренсі креатиніну

< 30 мл/хв/1,73 м2), а також у пацієнтів, які перебувають на безперервному гемодіалізі та довготривалому амбулаторному перитонеальному діалізі, корекція дози не потрібна.

Застосування для лікування пацієнтів різних етнічних груп

Корекція дози не потрібна.

Побічні реакції.

Нижче наведені побічні ефекти, отримані на підставі всіх клінічних досліджень із застосуванням моксифлоксацину 400 мг (пероральна та ступінчаста терапія), та їх частота (n=12984, включаючи n=2535 для досліджень із ступінчастою терапією, станом на грудень 2005 року).

Побічні реакції, наведені у колонці «часті», стостерігалися з частотою менше 3 %, за винятком нудоти та діареї.

Побічні ефекти, отримані на підставі постмаркетингових повідомлень (станом на червень 2008 року), виділені у таблиці напівжирним курсивом.

Опис

Часті

> 1 % < 10 %

Нечасті

> 0,1 % < 1 %

Поодинокі

> 0,01 % < 0,1 %

Дуже поодинокі

< 0,01 %

Інфекційні ускладнення

Спричинені антибіотиком суперінфекції

Мікотична суперінфекція

   

Розлади з боку кровоносної та лімфатичної системи

Зміни показників аналізу крові

 

Анемія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія,

тромбоцитемія

  

Зміни зсідання крові

 

Подовження протромбінового часу/збільшення МНВ (міжнародного нормалізованого відношення)

Зміна рівня тромбопластину

Збільшення рівня протромбіну/ зменшення МНВ.

Зміна рівня протромбіну/МНВ

Розлади з боку імунної системи

Реакції гострої гіперчутливості

 

Алергічні реакції,

свербіж,

висипання,

кропив’янка,

еозинофілія

Анафілактичні/ анафілактоїдні реакції,

ангіоневротичний набряк, включаючи набряк гортані (що потенційно загрожує життю)

Анафілактичний шок (що потенційно загрожує життю)

Порушення обміну речовин та харчування

Зміна лабораторних показників

 

Гіперліпідемія

Гіперглікемія, гіперурикемія

 

Психічні розлади

Поведінкові розлади

 

Реакції тривожності,

підвищення психомоторної активності/

збудження

Лабільність настрою,

депресія (у вкрай поодиноких випадках- з можливою небезпечною поведінкою, наприклад, суїцидальні думки або спроби самогубства).

Галюцинації

Деперсоналізація,

психотичні реакції, депресія (у вкрай поодиноких випадках -з можливою небезпечною поведінкою наприклад, суїцидальні думки або спроби самогубства)

Розлади з боку нервової системи

Неспецифічна зміна периферичної чутливості

 

Парестезії/ дизестезії

Гіпестезія

Гіперестезія

Порушення нюху та смаку

 

Порушення смаку (включаючи агевзію у вкрай поодиноких випадках)

Порушення нюху

(включаючи втрату нюху)

 

Збільшення неврологічної активності

Головний біль, запаморочення

Сплутаність свідомості та втрата орієнтації,

розлади сну (переважно безсоння),

тремор,

вертиго

Патологічні сновидіння, порушення координації (включаючи розлад ходи внаслідок запаморочення або вертиго, у вкрай поодиноких випадках- такі, що призводять до травм унаслідок падіння, особливо у пацієнта літього віку), судомні напади з різними клінічними проявами (у тому числі grand mal напади)

 

Зменшення неврологічної активності

 

Сонливість

Порушення уваги, розлад мови, амнезія

 

Розлади з боку очей

Розлади з боку очей

 

Порушення зору (особливо під час реакцій з боку ЦНС)

 

Транзиторна втрата зору

Порушення з боку органів слуху та вестибулярного апарату

Порушення з боку органів слуху

  

Дзвін у вухах

Поорушення слуху, включаючи глухоту (зазвичай, оборотні)

 

Розлади з боку серцево-судинної системи

Реполяризаційні розлади

Подовження інтервалу QT у хворих із гіпокаліємією

Подовження інтервалу QT

  

Неспецифічні аритмії

 

Посилене серцебиття,

тахікардія,

фібриляція передсердь,

стенокардія

 

Неспецифічні аритмії

Шлуночкові аритмії

  

Шлуночкові тахіаритмії

«Піруетна» шлуночкова тахікардія («torsade de pointes»)*.

Зупинка серця*

*(особливо у пацієнтів із тяжкими проаритмічними станами, такими як клінічно вагома брадикардія, гостра ішемія міокарда)

Неспецифічні кардіоваскулярні симптоми

 

Вазодилатація

Короткочасна втрата свідомості,

артеріальна гіпотензія, гіпертензія

 

Розлади з боку дихальної системи

Неспецифічні респіраторні симптоми

 

Задишка (включаючи астматичний стан)

  

Розлади з боку шлунково-кишкового тракту

Симптоми з боку шлунково-кишкового тракту

Нудота, блювання, біль у шлунково-кишковому тракті та у черевній порожнині

Анорексія,

запор, диспепсія,

метеоризм, гастроентерит (включаючи ерозійний гастроентерит), підвищення рівня амілази

Дисфагія, стоматит

 

Спричинена антибіотиком діарея

Діарея

 

Асоційований із застосуванням антибіотика коліт (у вкрай поодиноких випадках асоційований із ускладненнями, що загрожують життю)

 

Гепатобіліарні порушення

Реакції з боку печінки легкого та середнього ступеня

Підвищення рівня трансаміназ

Порушення функції печінки (включаючи підвищення ЛДГ (лактатдегідрогенази)), підвищення білірубіну, підвищення ГГТП (гама-глутаміл-транспептидази),

підвищення у сироватці лужної фосфатази

  

Реакції з боку печінки тяжкого ступеня

  

Жовтяниця, гепатит (переважно холестатичний)

Фульмінантний гепатит, що потенційно може призвести до розвитку небезпечної для життя печінкової недостатності (включаючи летальні випадки)

Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини

Бульозні шкірні реакції

 

Сухість шкіри

 

Бульозні шкірні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз (що потенційно загрожують життю)

Порушення з боку опорно-рухової системи

Порушення, пов’язані з сухожиллями

  

Тендиніт

Розрив сухожиль

Неспецифічні порушення з боку суглобів та м’язів

 

Артралгія,

міалгія

Підвищення м’язового тонусу, судоми м’язів

Артрити, порушення ходи внаслідок розвитку симптомів з боку опорно-рухової системи

Загострення симптомів міастенії (myasthenia gravis)

Розлади з боку нирок та сечового тракту

Порушення функції нирок

 

Дегідратація (спричинена діареєю або зменшенням споживання рідини)

Порушення функції нирок,

ниркова недостатність (унаслідок дегідратації, особливо у літнього віку пацієнтів із супутніми порушеннями функції нирок)

 

Загальні розлади

Загальний стан

 

Загальна слабкість,

неспецифічний біль

гіпергідроз

  

Загальні розлади

  

Набряк

 

Передозування.

Наявні дані щодо передозування обмежені. Не відзначалося будь-яких істотних побічних ефектів при застосуванні моксифлоксацину у дозі до 1200 мг одноразово і по 600 мг протягом 10 днів у здорових добровольців. У випадку передозування слід орієнтуватися на клінічну картину і проводити симптоматичну підтримуючу терапію та ЕКГ-моніторинг.

Активоване вугілля можна застосовувати для лікування передозування при пероральному прийомі препарату.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Безпека застосування моксифлоксацину у період вагітності не встановлена. Описувалися випадки оборотного ураження суглобів у дітей, які приймали деякі хінолони, однак цей ефект не відзначався при дії на плід. Результати досліджень на тваринах вказують на репродуктивну токсичність. Потенційний ризик для людини не встановлений.

Тому у період вагітності застосування моксифлоксацину протипоказано.

Годування груддю

Моксифлоксацин, як і інші хінолони, як показано, спричиняє ураження у хрящі суглобів молодих тварин. Результати доклінічних досліджень свідчать, що невелика кількість моксифлоксацину може потрапляти у грудне молоко. Немає даних щодо застосування препарату у період лактації у жінок.

Унаслідок цього у період годування груддю застосування моксифлоксацину протипоказано.

Діти.

Ефективність та безпека застосування моксифлоксацину дітям не встановлені (див. також розділ «Протипоказання»).

Особливості застосування.

Повідомлялось про гіперчутливість і алергічні реакції на фторхінолони, включаючи моксифлоксацин, після першого застосування. Анафілактичні реакції можуть прогресувати до загрозливого для життя анафілактичного шоку, навіть після першого застосування. В цих випадках слід припинити прийом препарату та розпочати відповідну терапію (наприклад, протишокову).

При застосуванні моксифлоксацину у деяких пацієнтів може відзначатись збільшення інтервалу QT на електрокардіограмі. Аналіз результатів ЕКГ, отриманих у рамках програми клінічних досліджень, показав, що подовження інтервалу QTc при застосуванні моксифлоксацину становило 6 мс ± 26 мс, 1.4% у порівнянні з вихідним рівнем.

Оскільки у жінок відзначається довший інтервал QT порівняно з чоловіками, вони можуть виявитися більш чутливими до препаратів, які подовжують інтервал QT. Пацієнти літього віку також можуть бути більш сприйнятливими до асоційованих з препаратом ефектів на інтервал QT.

Пацієнтам, що приймають моксифлоксацин, слід з обережністю застосовувати препарати, що можуть призвести до зниження рівнів калію.

Слід з обережністю призначати моксифлоксацин пацiєнтам з триваючими проаритмогенними станами (особливо жінкам та пацієнтам літнього віку), такими, як гостра міокардиальна ішемія або подовження інтервалу QT, оскільки це може призводити до підвищення ризику розвитку шлуночкових аритмій, включаючи «піруетну» шлуночкову тахікардію («torsade de pointes») і зупинки серця. Ступінь подовження інтервалу QT може підвищуватись із підвищенням концентрації препарату. Тому не слід перевищувати рекомендовану дозу.

Необхідно зважити користь від лікування моксифлоксацином, особливо у випадках інфекцій низького ступеню тяжкості, згідно з інформацією, що викладена у розділі «Особливості застосування».

Якщо під час лікування препаратом виникають симптоми аритмії, слід припинити лікування та зробити ЕКГ.

При застосуванні моксифлоксацину повідомлялось про випадки фульмінантного гепатиту, що потенціально призводить допечінкової недостатності (включаючи смертельні випадки). Пацієнтам слід порекомендуватизвернутися до лікаря перед тим, як продовжувати лікування, якщо розвиваються такі ознаки та симптоми фульмінантного гепатиту, як пов’язана з жовтяницею астенія, що швидко розвивається, темна сеча, схильність до кровотеч або печінкова енцефалопатія.

У випадках виникнення симптомів дисфункції печінки необхідно провести аналізи функції печiнки/обстеження.

Повідомлялось про випадки бульозних реакцій шкіри при застосуванні моксифлоксацину, такі як синдром Стівенса-Джонсонаабо токсичний епідермальний некроліз. Якщо виникають реакції з боку шкіри та/або слизової оболонки, пацієнтам слід порекомендувати негайнозвернутися до лікаря перед тим, як продовжувати лікування.

Відомо, що хінолони можуть спровокувати розвиток судомних нападів. Моксифлоксацин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із розладамиЦНС, що можуть спричинити судомні напади або знизити поріг виникнення останніх.

У пацієнтів, які приймали хінолони, повідомлялось про випадки сенсорної абосенсорно-рухової полінейропатії, що призводить до парестезій,гіпестезій,дизестезій, або слабкості. Якщо розвиваються такі симптоми невропатії як біль, печіння,поколювання, оніміння, або слабкість, пацієнтам, які отримують лікуваннямоксифлоксацином, слід повідомити про це лікаря перед тим, як продовжувати лікування.

У зв’язку з застосуванням антибіотиків широкого спектру дії, в тому числі моксифлоксацину, повідомлялось про виникнення антибіотикасоційованої діареї (ААД) та антибіотикасоційованого коліту (ААК), включаючи псевдомембранозний коліті Clostridium difficile-асоційовану діарею, які за ступенем тяжкості варіюють від помірної діареї до коліту з фатальним наслідком. Тому важливо зважити на цей діагноз у пацієнтів, у яких під час або після застосування моксифлоксацину спостерігається тяжкадіарея. При підозріабопідтвердженні ААД або ААК лікування антибактеріальними засобами, включаючи моксифлоксацин, слід припинити та негайно вжити відповідних терапевтичних заходів. До того ж, необхідно вжити належних санітарно-епідемічних заходів з метою зменшення ризику передачі захворювання. Препарати,що пригнічують перистальтику, протипоказані пацієнтам, у яких спостерігається серйозна діарея.

Моксифлоксацин слід застосувати з обережністю пацієнтам з міастенією гравіс у зв’язку з можливістю загострення симптомів.

Під час терапії хінолонами, в тому числі моксифлоксацином, може виникнути запалення та розрив сухожиль, зокрема у пацієнтів літнього віку і хворих, які отримують супутню терапію кортикостероїдами. При перших симптомах болю або запалення пацієнтам слід припинити лікування моксифлоксацином та створити спокій ураженій (-им) кінцівці (-кам).

Слід з обережністю застосувати моксифлоксацин пацієнтам літнього віку з розладами функцій нирок, якщо вони не можуть забезпечити прийом достатньої кількості рідини, тому що зневоднення може підвищити ризик виникнення ниркової недостатності.

Якщо спостерігається порушення зору або інший вплив на очі, слід негайно звернутися до офтальмолога.

При застосуванні хінолонів у пацієнтів відзначаються реакції фоточутливості. Проте, дослідження показали, що моксифлоксацин відрізняється нижчим ризиком виникнення фоточутливості. Незважаючи на це, слід порекомендувати пацієнтам уникати як ультрафіолетового опромінення, так і тривалої та/або інтенсивної діїсонячного світла під час лікування моксифлоксацином.

Пацієнти зродинним або особистим анамнезомнедостатності активності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази під час лікування хінолонами мають схильність до гемолітичних реакцій. Тому таким пацієнтам слід з обережністю застосувати моксифлоксацин.

Пацієнтам з рідкими спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіциту лактази Лаппа або мальабсорбції глюкози та галактози не слід приймати цей препарат.

Пацієнтам з ускладненим запальним захворюванням органів малого тазу (наприклад, асоційованим з трубно-яєчниковим абсцесом або абсцесом малого тазу), для яких вважається необхідним проведення внутрішньовенної терапії, лікування препаратом Авелокс у формі таблеток, вкритих оболонкою, по 400 мг не рекомендується.

Запальне захворювання органів малого тазу може бути спричинено бактерією Neisseria gonorrhoeae, резистентною до фторхінолонів. Тому в таких випадках емпірічне застосування моксифлоксацину необхідно призначати одночасно з іншим відповідним антибіотиком (наприклад, цефалоспорином), якщо неможливо повністю виключити розвиток несприйнятливої до моксифлоксацину Neisseria gonorrhoeae.

Якщо після 3 днів лікування не відбувається покращання клінічного стану, терапію слід переглянути.

Моксифлоксацин викликає ураження хрящів у молодих тварин, тому застосування препарату у дітей та підлітків віком до 18 років протипоказано.

Моксифлоксацин не рекомендується для лікування інфекцій, спричинених метицилін- резистентним золотистим стафілококом (МРЗС). У випадку підозрюваної або підтвердженої інфекції, спричинених МРЗС, необхідно розпочати лікування відповідним антибактеріальним засобом.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Фторхінолони, включаючи моксифлоксацин, можуть призводити до зниження здатності керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами через виникнення реакцій з боку центральної нервової системи.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Для нижченаведених речовин була доведена відсутність клінічно вагомої взаємодії з моксифлоксацином: атенолол, ранітидин, кальцієві добавки, теофілін, пероральні контрацептиви, глібенкламід, ітраконазол, дигоксин, морфін, пробенецид. У випадку застосування цих препаратів корекція дози не потрібна.

Антацидні засоби, мінерали та полівітаміни

Застосування моксифлоксацину разом з антацидними засобами, мінералами та полівітамінами може призвести до порушення всмоктування препарату через утворення хелатних комплексів із полівалентними катіонами, які містяться у цих лікарських засобах, що може спричинити значне зниження їх концентрації у плазмі крові. Таким чином, антациди, антиретровірусні (наприклад, диданозин) та інші препарати, які містять магній або алюміній, сукральфат і засоби, що містять залізо або цинк, слід приймати щонайменше за 4 години до або через 2 години після перорального приймання моксифлоксацину.

Варфарин

При поєднаному застосуванні з варфарином фармакокінетичні параметри, протромбіновий час та інші параметри зсідання крові не змінюються.

Зміна значення МНВ (міжнародного нормалізованого відношення). У пацієнтів, які застосовували антикоагулянти у поєднанні з антибіотиками, в тому числі з моксифлоксацином, відзначалися випадки підвищення антикоагуляційної активності. Факторами ризику є інфекційні захворювання (і супутній запальний процес), вік та загальний стан пацієнта. Незважаючи на те, що взаємодія між моксифлоксацином і варфарином не була продемонстрована у клінічних дослідженнях, у пацієнтів, які отримують комплексну терапію цими препаратами, необхідно проводити моніторинг МНВ і, при необхідності, змінити дозу перорального антикоагулянту.

Дигоксин

Фармакокінетика дигоксину незначно змінюється під впливом моксифлоксацину. Після багаторазового застосування моксифлоксацину у здорових добровольців спостерігалося збільшення Смакс дигоксину на приблизно 30 % у рівноважному стані без впливу на AUC (площа під кривою співвідношення ((концентрація–час)).

Активоване вугілля

При одночасному застосуванні активованого вугілля і моксифлоксацину перорально у дозі 400 мг системна біодоступність препарату знижується більш ніж на 80 % внаслідок пригнічення його абсорбції in vivo. Застосування активованого вугілля у ранній фазі абсорбції запобігає подальшому зростанню системної експозиції у випадках передозування.

Харчові та молочні продукти

Абсорбція моксифлоксацину не залежить від вживання їжі (включаючи молочні продукти). Зважаючи на це, моксифлоксацин може застосовуватись незалежно від вживання їжі.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Моксифлоксацин – 8-метоксифторхінолоновий засіб із широким спектром бактерицидної дії. In vitro моксифлоксацин ефективний щодо багатьох грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів, анаеробів, кислотостійких бактерій, а також нетипових бактерій (наприклад, Mycoplasma spp., Chlamidia spp., Legionella spp.).

Встановлено, що моксифлоксацин ефективний відносно бактерій, стійких до β-лактамних та макролідних препаратів.

Бактерицидна дія базується на взаємодії з топоізомеразами II і III, які є важливими ферментами, що контролюють топологію ДНК і сприяють реплікації, репарації та транскрипції ДНК.

Резистентність

Механізми резистентності, за рахунок яких інактивуються пеніциліни, цефалоспорини, аміноглікозиди, макроліди і тетрацикліни, не впливають на антибактеріальну ефективність моксифлоксацину. Перехресної резистентності між моксифлоксацином і зазначеними антибіотиками не спостерігалось. Досі не спостерігалося резистентності, опосередкованої плазмідами.

Вважається, що С8-метокси залишок робить внесок у покращання активності та нижчу селекцію резистентних мутантів грампозитивних бактерій порівняно з С8-Н залишком. Наявність великого дициклоамінового залишку в С-7 положенні запобігає активному відтоку, механізму резистентності до фторхінолонів.

Результати досліджень in vitro продемонстрували, що резистентність до моксифлоксацину розвивається повільно внаслідок множинних мутацій. Показана дуже низька частота розвитку резистентості (10-7–10-10). При серійному розведенні мікроорганізмів показано лише незначне зростання величин МПК моксифлоксацину.

Серед хінолонів спостерігалася перехресна резистентність. Проте деякі грампозитивні та анаеробні мікроорганізми, стійкі до інших хінолонів, чутливі до моксифлоксацину.

Вплив на кишкову флору у людей

У двох дослідженнях з добровольцями після перорального застосування моксифлоксацину відзначалися нижченаведені зміни у кишковій флорі. Знижувалась кількість E.coli, Bacillus spp., Bacteroides vulgatus, Enterococci та Klebsiella spp., а також анаеробів Bifidobacterium, Eubacterium та Peptostreptococcus. Їх кількість поверталась у межі норми упродовж двох тижнів. Токсин Clostridium difficile не був виявлений.

Дані щодо чутливості in vitro

Моксифлоксацин діє на більшість штамів таких мікроорганізмів:

Грампозитивні бактерії:

Streptococcus pneumoniae (у тому числі штами з множинною резистентністю до антибіотиків, включаючи штами, резистентні до пеніциліну та штами, резистентні до двох або більше антибіотиків із таких груп, як пеніциліни (при мінімальній пригнічувальній активності 

> 2 мг/мл), цефалоспорини 2-го покоління (цефуроксим), макроліди, тетрацикліни і триметоприм/сульфаметоксазол)

Streptococcus pyogenes (група А)*

Streptococcus milleri

Streptococcus mitior

Streptococcus agalactiae*

Streptococcus dysgalactiae

Streptococcus anginosus*

Streptococcus constellatus*

Staphylococcus aureus (у тому числі чутливі до метициліну штами)*

Staphylococcus aureus (резистентні до метициліну/офлоксацину штами) (помірна чутливість)**

Staphylococcus cohnii

Staphylococcus epidermidis (у тому числі чутливі до метициліну штами)

Staphylococcus epidermidis (резистентні до метициліну/офлоксацину штами) (помірна чутливість)**

Staphylococcus haemolyticus

Staphylococcus hominis

Staphylococcus saprophyticus

Staphylococcus simulans

Corynebacterium diphtheriae

Enterococcus faecalis (тільки штами, чутливі до ванкоміцину і гентаміцину). *

Грамнегативні бактерії:

Gardnerella vaginalis

Haemophilus influenzae (у тому числі ß-лактамазонегативні та позитивні штами)*

Haemophilus parainfluenzae*

Moraxella catarrhalis (у тому числі ß-лактамазонегативні та позитивні штами)*

Bordetella pertussis

Escherichia coli*

Klebsiella pneumoniae*

Klebsiella oxytoca

Enterobacter aerogenes

Enterobacter agglomerans

Enterobacter cloacae*

Enterobacter intermedius

Enterobacter sakazaki

Pseudomonas aeruginosa (помірна чутливість)

Pseudomonas fluorescens (помірна чутливість)

Burkholderia cepacia (помірна чутливість)

Stenotrophomonas maltophilia (помірна чутливість)

Proteus mirabilis* (помірна чутливість)

Proteus vulgaris

Morganella morganii

Neisseria gonorrhoеае (помірна чутливість)

Providencia rettgeri

Providencia stuartii.

Анаероби:

Bacteroides distasonis

Bacteroides eggerthii

Bacteroides fragilis*

Bacteroides ovatus

Bacteroides thetaiotaomicron*

Bacteroides uniformis

Fusobacteriumspp

Peptostreptococcusspp*

Porphyromonasspp

Porphyromonas anaerobius

Porphyromonas asaccharolyticus

Porphyromonas magnus 

Prevotellaspp

Propionibacteriumspp

Clostridium perfringens*

Clostridium ramosum.

Атипові:

Chlamydia pneumoniae*

Chlamydia trachomatis*

Mycoplasma pneumoniae*

Mycoplasma hominis

Mycoplasma genitalum

Legionella pneumophila*

Cоxiella burnettii

* /** Клінічна ефективність підтверджена для штамів у рамках затверджених показань.

Токсичний вплив на репродуктивну функцію.

При вивченні впливу моксифлоксацину на репродуктивну функцію тварин, доведено, що моксифлоксацин проникає крізь плаценту. Досліди, що проводились на щурах (при застосуванні моксифлоксацину перорально і внутрішньовенно) і мавпах (при застосуванні моксифлоксацину перорально), не виявили тератогенної дії моксифлоксацину і його впливу на фертильність. При внутрішньовенному застосуванні моксифлоксацину у кролів у дозі

20 мг/кг відзначалась мальформація скелета. Виявлено збільшення кількості викиднів у мавп і кролів при застосуванні моксифлоксацину у терапевтичній дозі. У щурів відзначалось зменшення маси плода, почастішання випадків викиднів, невелике збільшення тривалості періоду вагітності і збільшення спонтанної активності нащадків обох статей при застосуванні моксифлоксацину, дозування якого у 63 рази перевищувало рекомендоване.

Фармакокінетика.

Всмоктування та біодоступність

При пероральному прийомі моксифлоксацин швидко та майже повністю всмоктується. Абсолютна біодоступність сягає майже 91 %.

У діапазоні доз 50–1200 мг при одноразовому прийманні та у дозах по 600 мг на добу протягом 10 діб фармакокінетика є лінійною. Рівноважний стан досягається протягом трьох днів. Після приймання пероральної дози у 400 мг пікова концентрація в крові досягається протягом 0,5–4 годин і становить 3,1 мг/л. Максимальна та мінімальна плазмова концентрація в рівноважному стані (400 мг 1 раз на добу) становлять 3,2 та 0,6 мг/л відповідно. 

При прийманні моксифлоксацину разом з їжею відзначається незначне збільшення часу досягнення пікової концентрації (на 2 години) і незначне зниження пікової концентрації(приблизно на 16 %), при цьому тривалість абсорбції не змінюється. Оскільки ці дані не мають клінічного значення, на відміну від AUC/МПК, моксифлоксацин можна приймати незалежно від вживання їжі.

Розподіл

Моксифлоксацин швидко розподіляється у тканинах та органах. Експозиція препарату, що визначається показником AUC (AUCнорм = 6 кг·год/л), є високою при об’ємі розподілу в рівноважному стані, що дорівнює 2 л/кг. У слині можуть досягатися пікові концентрації вищі, ніж у плазмі. Як встановлено в експериментах in vitro та ex vivo, у діапазоні від 0,02 до 2 мг/л зв’язування з білками крові (головним чином з альбумінами) становить приблизно 45 % та не залежить від концентрації препарату. Зважаючи на це невелике значення, спостерігаються високі пікові концентрації вільної речовини (> 10 х МПК).

Моксифлоксацин досягає високих концентрацій у тканинах, наприклад, у легенях (епітеліальній рідині, альвеолярних макрофагах), пазухах (верхньощелепній та решітчастій пазусі), носових поліпах та в осередках запалення, де загальні концентрації перевищують досягнуті плазмові концентрації. В інтерстиціальній рідині (слині, внутрішньом’язовій, підшкірній) препарат визначається у вільній, не зв’язаній з білками формі, у високій концентрації. Крім того, високі концентрації препарату визначаються в абдомінальних тканинах і рідинах та статевій системі у жінок.

Пікові концентрації та співвідношення концентрації у місці введення до плазмової концентрації для різних мішеневих тканин дають порівнянні результати для обох шляхів введення препарату після застосування одноразової дози 400 мг моксифлоксацину.

Метаболізм

Моксифлоксацин підлягає біотрансформації II фази і виводиться з організму нирками, а також із фекаліями/жовчю як у незміненому стані, так і у вигляді неактивних сульфосполук (М1) і глюкуронідів (М2). Під час досліджень in vitro та клінічних досліджень Фази І не спостерігалося метаболічної фармакокінетичної взаємодії з іншими препаратами, задіяними у біотрансформацію фази І за участю ферментів системи цитохрому Р450.

Незалежно від способу введення, метаболіти М1 та М2 виявляються у плазмі у концентраціях нижчих, ніж незмінена сполука. Доклінічні дослідження співрозмірно охоплювали обидва метаболіти, таким чином виключаючи потенційний вплив на безпеку та переносимість.

Виведення з організму

Період напіввиведення препарату становить приблизно 12 годин. Середній загальний кліренс після введення 400 мг становить від 179 до 246 мл/хв. Нирковий кліренс становить приблизно 24–53 мл/хв та свідчить про часткову канальцеву реабсорбцію препарату з нирок. Супутнє введення ранітидину та пробенециду не змінює нирковий кліренс препарату.

Фармакокінетика у різних груп пацієнтів.

Пацієнти літнього віку

Вік не впливає на фармакокінетичні параметри моксифлоксацину.

Стать

Існує 33 % різниця у деяких фармакокінетичних параметрах (AUC, Cмакс) моксифлоксацину у пацієнтів чоловічої та жіночої статі. Ця різниця стосується скоріше маси тіла, ніж статі. і не вважається клінічно значущою. Статева приналежність не впливає на всмоктування препарату.

Етнічна приналежність. Не виявлено клінічно значущих розбіжностей фармакокінетики моксифлоксацину у представників різних етнічних груп.

Діти. Фармакокінетика моксифлоксацину у дітей не вивчалась.

Ниркова недостатність. Не виявлено істотних змін фармакокінетики моксифлоксацину у пацієнтів із порушенням функції нирок (включаючи з кліренсом креатиніну < 30 мл/хв/

 1,73 м2) і у тих, які перебувають на безперервному гемодіалізі та довготривалому амбулаторному перитонеальному діалізі.

Порушення функції печінки.У пацієнтів із порушенням функції печінки легкого, середнього та тяжкого ступеня (клас А - С за шкалою Чайлд-Пью) не відзначалося клінічно значущих відмінностей у плазмових концентраціях моксифлоксацину порівняно зі здоровими добровольцями або пацієнтами з функцією печінки у межах норми відповідно.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки довгастої форми, випуклі, вкриті оболонкою рожевого кольору, з матовою поверхнею, з написом (BAYER) з одного боку та (М400) – з іншого.

Термін придатності.

5 років.

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати в сухому місці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка. По 5 таблеток у блістерній упаковці; 1 блістер у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Байєр Шерінг Фарма АГ, Німечччина/Bayer Schering Pharma AG, Germany.

Місцезнаходження. D-51368, Леверкузен, Німеччина/ D-51368, Leverkusen, Germany.