АДЕНІЗ-Н таблетки 160 мг/12,5 мг

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма МІКРОХІМ

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського захворювання

КОРСАР® Н ДУО

(КОРСАР® Н ДУО)

Склад:

діючі речовини: валсартан, гідрохлортіазид;

1 таблетка містить:

80 мг валсартану і 12,5 мг гідрохлоротіазиду або 160 мг валсартану і 12,5 мг гідрохлоротіазиду, або 160 мг валсартану і 25 мг гідрохлоротіазиду, або 320 мг валсартану і 12,5 мг гідрохлоротіазиду, або 320 мг валсартану і 25 мг гідрохлоротіазиду;

допоміжні речовини : целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, кремній діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, поліетиленгліколь 6000 (макрогол 6000), гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), тальк.

Лікарська форма. Таблетки, закриті плівковою шкірою.

Основні фізико-хімічні властивості: двоопуклі таблетки круглої форми від білого до майже білого кольору, укриті плівковою плівкою.

Фармакотерапевтична група.

Засоби, що діють на ренін-ангіотензинову систему. Комбіновані препарати блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ. Блокатори рецепторів ангіотензину II та діуретики. Валсартан та діуретики. Код АТХ C09D A03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Активним гормоном ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) є ангіотензин ІІ, утворений з ангіотензину І за участю ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ). Ангіотензин ІІ зв'язується зі специфічними рецепторами, розташованими на клітинних мембранах у різних тканинах. Він має широкий спектр фізіологічної дії, що включає як безпосередню, так і опосередковану участь у регуляції артеріального тиску. Як потужна судинозвужувальна речовина, ангіотензин ІІ жиру має пряму вазопресорну дію. Крім того, він сприяє затримці натрію і стимулює секрецію альдостерону.

Валсартан є активним і специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ, який призначений для внутрішнього застосування. Він діє вибірково на рецептори підтипу АТ1, що є відповідальними за ефекти ангіотензину ІІ. Збільшені рівні ангіотензину ІІ внаслідок блокади АТ1-рецепторів валсартаном можуть стимулювати вільні АТ2-рецептори, що зрівнює ефект АТ1-рецепторів. Валсартан не має жодної часткової активності агоніста щодо АТ1-рецепторів і має більшу (приблизно в 20000 разів) спорідненість з АТ1-рецепторами, ніж з АТ2-рецепторами.

Валсартан не пригнічує АПФ, відомий також під назвою кініназа ІІ, який перетворює ангіотензин І на ангіотензин ІІ і руйнує брадикінін. Не було ніяких побічних ефектів, зумовлених брадикініном. У клінічних дослідженнях, де валсартан порівнювався з інгібітором АПФ, частота проявів сухого кашлю була значно меншою (Р < 0, 05) у місці, яке зараховувалося валсартаном, ніж у суміші, що приймали інгібітор АПФ (2, 6 % разом із 7, 9 % відповідно). У результаті, які раніше лікувалися інгібітором АПФ, розвивався сухий кашель, при включенні валсартану це ускладнення було зафіксовано у 19,5 %, а при лікуванні тіазидним діуретиком – у 19 %, у той час як у групі хворих, які отримували лікування інгібітором АПФ, кашель споживався у 68,5 % (R < 0, 05).

У контрольованих клінічних дослідженнях частота кашлю в запасі, яка отримувала комбінацію валсартану гідрохлоротіазиду, склала 2,9 %.

Валсартан не вступає у взаємодію і не блокує рецептори інших гормонів або іонних каналів, які впливають на важливу роль у регуляції функцій серцево-судинної системи.

Застосування препарату пацієнтам із захворюваннями гіпертензії до зниження артеріального тиску, не впливаючи при цьому на частоту пульсу.

У вас після перорального застосування одноразової дози початок антигіпертензивної активності відзначається в межах 2 годин, а максимальне зниження артеріального тиску досягається в межах 4–6 годин. Антигіпертензивний ефект зберігається більше 24 годин після прийому одноразової дози. За умов регулярного застосування препарату терапевтичний ефект досягається через 2–4 тижні і продовжується на досягнутому рівні в процесі максимально тривалої терапії. Комбінація з гідротіазидом знижує артеріальний тиск.

Відміна валсартану не призводить до відновлення гіпертензії або інших побічних ефектів.

Валсартан не впливає на рівень загального холестерину, тригліцеридів, глюкози в сироватці крові або січової кислоти в результаті гіпертензії.

Точкою дією тіазидних діуретиків є корковий відділ дистальних звивистих ниркових канальців, де розташовані рецептори, що мають високу чутливість до дії діуретиків, і відбувається пригнічення транспорту іонівNa іCl. Механізм дії тіазидів пов'язаний з пригнітенням насоса Na+Cl-, що, очевидно, відбувається за рахунок конкуренції за місце транспорту Cl-. Як результат цієї екскреції іонів натрію і хлору додається приблизно однакова кількість. Через діуретичну дію зменшуючи об’єм циркулюючої плазми, внаслідок чого досягається активність реніну, секреція альдостерону, виведена із сечового калію і, отже, – зниження концентрації калію в сироватці крові. Взаємозв’язок між реніном та альдостероном опосередковується ангіотензином ІІ, тому застосування антагоніста рецепторів ангіотензину ІІ зменшує втрату калію, пов’язаного із застосуванням тіазидного діуретика.

Фармакокінетика.

Валсартан

Після прийому внутрішнього лікарського препарату всмоктування валсартану і гідрохлоротіазиду відбувається швидко, однак рівень всмоктування змінюється в широких межах. Середня величина абсолютної біодоступності лікарської інфекції КОРСАР® Н ДУО становить 23 % (діапазон 23 ± 7). Фармакокінетична крива валсартану має низький мультиекспоненційний характер (t1/2αустановити < 1 рік і t1/2β–майже 9 годин).

У частині вивчених доз кінетика валсартану має лінійний характер. При повторному застосуванні препарату зміни кінетичних показників не відзначалося. При прийомі препарату 1 раз на накопичення незначно. Концентрації препарату в плазмі крові у жінок і чоловіків були однакові. Валсартан значною мірою зв'язується з білками сироватки крові (94–97 %), переважно з альбуміном. Об'єм розподілу в період рівноважного стану низький (приблизно 17 л). Порівняно із захворюванням кровотоку (приблизно 30 л/год), плазмовий кліренс валсартану досить повільний (приблизно 2 л/год). Кількість валсартану, що виводиться з калом, становить 70 % (від величини прийнятої внутрішньої дози), а майже 30 % виводиться із сечею, переважно в незмінному вигляді.

При застосуванні валсартану під час вживання площі їжі під кривою «концентрація-час» (AUC) знижується на 48 %, хоча приблизно через 8 годин після прийому препарату його концентрація в плазмі крові при прийомі його далі, так і при прийомі з його прийомом. Зменшення AUC не супроводжується значним зниженням терапевтичного ефекту.

Гідрохлоротіазид

Всмоктування гідрохлоротіазиду після прийому внутрішньо відбувається швидко (tmax– приблизно 2 години). Фармакокінетика препарату у фазах розподілу і виведення описує загальну біекспоненційною низькою кривою; період напіввиведення (t1/2) кінцевої фази становить 6–15 годин. У терапевтичній частині доза середнього AUCзростає прямо пропорційно до збільшення дози. При повторному застосуванні фармакокінетика гідрохлоротіазиду не змінюється, при застосуванні 1 раз на добу накопичення незначне.

Абсолютна біодоступність гідрохлоротіазиду при прийомі внутрішньо становить 70 %. Виведення відбувається із сечею: понад 95 % дози виводиться у незмінному вигляді і приблизно 4 % – у вигляді гідролізату – 2-аміно-4-хлоро-m-бензолдисульфонаміду.

При застосуванні гідрохлоротіазиду під час вживання їжі відзначалося як підвищення, так і зниження його системної біодоступності з відповідним показником при прийомі надалі. Діапазон цих змін незначний і не має клінічної значущості.

Валсартан/гідрохлоротіазид

При одночасному застосуванні з валсартаном системна біодоступність гідрохлоротіазиду знижується приблизно на 30 %. Одночасне застосування гідрохлоротіазиду не накопичує істотного впливу на кінетику валсартану. Проте ця взаємодія не впливає на ефективність комбінованого застосування валсартану гідрохлоротіазиду. В окремих контрольованих клінічних дослідженнях був виявлений чіткий антигіпертензивний ефект цієї комбінації, який перевищив кожен із компонентів окремо, а також ефект плацебо.

Фармакокінетика в окремих групах

Пацієнти літнього віку

У деяких літніх віках системний вплив валсартану був дещо більш вираженим, ніж у сім'ї молодого віку, однак він не був клінічно значущим. Деякі дані дають можливість припустити, що в осіб літнього віку системний кліренс гідрохлоротіазиду нижчий, ніж у здорових молодих добровольців.

Пацієнти з порушеннями функцій нірок

Пацієнтам із кліренсом креатиніну 30–70 мл/хв корекція дози не потрібна.

Немає даних щодо застосування лікарського захворювання КОРСАР® Н ДУО пацієнтам із вираженими порушеннями функцій нірок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) і пацієнтам, які піддають гемодіаліз. Валсартан має високу ступінь зв'язку з білками плазми крові і не виводиться при гемодіалізі; гідрохлоротіазид, навпаки, виводиться з речовин при гемодіалізі.

При наявності ниркової дисфункції середніх пікових рівнів у плазмі та значення AUC гідрохлоротіазиду збільшуються, а рівень екскреції в сечі знижується. У випадку з легкою та помірною нирковою недостатністю середньої1/2 майже майже через суттєве зниження кліренсу нірок.

Виведення гідрохлоротіазиду нірками відбувається шляхом пасивної фільтрації та активної секреції у просвіт ниркових канальців. Стан функції нірок виконує велику роль у фармакокінетиці гідрохлоротіазиду, після чого цей препарат виводиться лише нірками.

При наявності ниркової недостатності середніх пікових рівнів у плазмі крові та значення AUC гідрохлоротіазиду підвищуються, а рівень екскреції в сечі знижується. У результаті з легкою та помірною нірковою недостатністю 3-кратне підвищення AUC гідрохлоротіазиду. У результаті з важкою нірковою недостатністю зафіксовано 8-кратне підвищення AUC. Гідрохлоротіазид протипоказаний пацієнтам з важкою нірковою недостатністю.

Порушення функції хвороби

Системний вплив валсартану у разі недостатньо виражених (n = 6) і значно виражених (n = 5) порушення функцій захворювання було в 2 рази більше, ніж у здорових добровольців. Даних щодо застосування валсартану пацієнтам із тяжкими порушеннями функцій хвороб немає.

Захворювання хвороб істотно не впливають на фармакокінетику гідрохлоротіазиду, тому його зниження дози не потрібне.

Немеланомний рак шкіри (НМРШ)

Наявні дані епідеміологічних досліджень свідчать про кумулятивний дозозалежний зв'язок між експозицією гідрохлоротіазиду та розвитком НМРШ. Одне дослідження включало 71533 випадки базальноклітинної карциноми (з них 1430833 особи з контрольної групи) і 8629 випадків плоскоклітинної карциноми (з них 172462 особи з контрольної групи). Високе дозування гідрохлоротіазиду (≥ 50000 мг кумулятивно) було пов’язане зі скоригованими ознаками ризиків (OR) 1, 29 (95 % Cl: 1, 23–1, 35) для базальноклітинової карциноми та 3, 98 (95 % Cl: 3, 68–4, 31) для плоскоклітинової карциноми. Кумулятивна залежність доза-відповідь спостерігалася як при базальноклітинній карциномі, так і при плоскоклітинній карциномі. Інше дослідження показало можливий зв'язок між раком губ і застосуванням гідрохлоротіазиду: 633 випадки раку губ були зіставлені з 63 067 контрольними групами населення з використанням стратегії вибору ризику. Кумулятивна залежність доза-відповідь була продемонстрована зі скоригованими OR 2, 1 (95 % Cl: 1, 27–2, 6), збільшуючись до OR 3, 9 (3, 0–4, 9) при створенні високої дози (~ 25000 мг) і OR 7, 7 (5, 7–10, 5) при застосуванні найвищої дози (~ 100000 мг). Наприклад, сукупна доза 100000 мг відповідає щоденному застосуванню визначеної дози 25 мг протягом періоду понад 10 років.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування есенціальної гіпертензії у дорослих.

Комбінація з фіксованою дозою лікарського захворювання КОРСАР® Н ДУО призначена для лікування артеріального тиску, у якому відповідно не регулюється монотерапія валсартаном або гідрохлоротіазидом.

Протипоказання.

- підвищена чутливість до будь-якого з компонентів лікарського захворювання КОРСАР® Н ДУО або до інших похідних сульфонамідів;

- важкі порушення функції хвороби, біліарний цироз хвороби та холестаз;

- важкі порушення функції нірок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв);

- анурія;

- рефрактерна гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія, симптоматична гіперурикемія;

- одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину (АРА), включаючи валсартан, або АПФ з аліскіреном пацієнтам із цукровим діабетом (І та ІІ типи) або порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1, 73 м2);

- вагітність, планування хвороби (див. розділ «Застосування у період хвороби або годування груддю»);

- спадковий ангіоневротичний синдром або ангіоневротичний синдром під час попереднього застосування інгібіторів АПФ чи АРА.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Взаємодії, пов'язані як з валсартаном, так гідро і хлоротіазидом

Одночасне застосування не використовуєте

Літій

Оборотне підвищення концентрації літію в плазмі крові та прояви токсичності були зареєстровані при одночасному застосуванні інгібіторів АПФта тіазидів, у тому числі гідрохлоротіазиду. У зв'язку з відсутністю досвіду одночасного застосування валсартану та літію такої комбінації не потрібно. У разі застосування такої комбінації необхідне, створити ретельний моніторинг рівня літію в плазмі крові.

Одночасне застосування вимагає обережності

Інші антигіпертензивні препарати

Лікарський засіб КОРСАР® НДУО може посилювати дію інших препаратів з антигіпертензивними властивостями (наприклад, гуанетидин, метилдопа, вазодилататори, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіозину, β-блокатори, блокатори кальцієвих каналів, прямі інгібітори реніну та інгібітори зворотного захоплення дофаміну).

Пресорні аміни (наприклад, норадреналін, адреналін)

Можлива знижена реакція на пресорні аміни, такі як норадреналін, яка не є достатньою, щоб виключити їх застосування.

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилову кислоту > 3 г/добу та неселективні НПЗЗ.

НПЗЗ може послабити антигіпертензивний ефект як антагоністів ангіотензину II, так і гідрохлоротіазиду при одночасному навантаженні. Крім того, одночасний прийом лікарського захворювання КОРСАР® Н ДУО та НПЗЗ може призвести до порушення функції нірок та підвищення рівня калію в плазмі крові. Таким чином, використовуйте контрольні функції нірок на початку лікування, а також адекватну гідратацію пацієнта.

У тих хворих літнього віку, які починають знижувати об’єм циркулюючої крові (в тому числі в тих, хто отримує сечогінну терапію) або з дисфункцією нірок одночасне застосування НПЗЗ (або інгібіторів ЦОГ-2) з АРА ІІ порушує ризик порушення функції нірок, включаючи гостру ниркову недостатність. Сумісне застосування цих препаратів вимагає обережності та моніторингу функцій нірок.

Взаємодії, пов'язані з валсартаном

Подвійна блокада РААС АРА, інгібіторами АПФ або аліскіреном

У разі одночасного застосування АРА, включаючи валсартан, з іншими лікарськими засобами, які блокують РААС, такі як інгібітори АПФ або аліскірен, необхідна обережність.

Це пов'язано з підвищеною частотою гіпотензії, внутрішньою свідомістю, гіперкаліємією та дисфункцією нірок (включаючи гостру нервову недостатність), залежних від монотерапії. Таким чином, не використовується подвійна блокада РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, препаратів-блокаторів рецепторів ангіотензину або аліскірену. Якщо подвійна блокада РААС визнана абсолютно необхідною, лікування має проходити тільки під наглядом спеціалістів і супроводжуватися моніторингом функцій нірок, рівня електролітів та артеріального тиску.

Одночасне застосування АРА, включаючи валсартан, або інгібіторів АПФ з аліскіреном пацієнтам із цукровим діабетом (І та ІІ типи), діабетичною нефропатією або порушенням функцій нірок (ШКФ < 60 мл/хв/1, 73 м2) протипоказане.

Одночасне застосування не використовуєте

Калійзберігаючі діуретики, калійномісні харчові добавки, сольові препарати для замісної терапії, що містять калій, та інші речовини, які можуть підвищити рівень калію.

При прояві лікарського захворювання, яке має рівень калію, виявляється необхідним у поєднанні з валсартаном, слід проводити моніторинг рівня калію в плазмі крові.

При одночасному застосуванні антагоністів рецепторів ангіотену ІІ з іншими лікарськими засобами здатні підвищувати вміст калію в сироватці крові (наприклад, калійзберігаючі діуретики, лікарські засоби на основі калію, гепарин), створювати ризик розвитку гіперкаліємії. У таких випадках лікарський засіб КОРСАР® Н ДУО, який містить валсартан, слід використовувати з обережністю та проводити моніторинг рівня калію.

Транспортери

За результатами досліджень in vitro валсартан є субстратом бактеріального транспортера захоплення OATP1B1/OATP1B3 та бактеріального транспортера, введеного MRP2. Клінічне значення цих даних остаточно невідоме. Одночасне застосування інгібіторів транспортера захоплення (наприклад, рифампіцину, циклоспорину) або транспортера виведення (наприклад, ритонавіру) може збільшити системну експозицію валсартану. Слідкуйте за належними засобами безпеки на початку або в кінці супутнього застосування цих лікарських засобів.

Відсутність взаємодії

У дослідженнях лікарської взаємодії валсартану не було відзначено клінічно значущих взаємодій валсартану та таких препаратів: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлоротіазид, амлодипін, глібенкламід. Дигоксин та індометацин можуть взаємодіяти з гідрохлоротіазидним компонентом лікарського захворювання КОРСАР® Н ДУО (див. «Взаємодії, пов’язані з гідрохлоротіазидом»).

Взаємодії, пов'язані з гідрохлоротіазидом

Одночасне застосування, що вимагає обережності

Лікарські засоби, застосування яких пов'язано із внутрішньою калію та гіпокалієм

Лікарські засоби, застосування яких пов'язано із внутрішнім калієм та гіпокалієм (наприклад, калійуретичні діуретики, кортикостероїди, проносні, адренокортикотропний гормон (АКТГ), амфотерицин, карбеноксолон, пеніцилін G, саліцилова кислота та її похідні, антиаритмічні засоби).

Якщо є необхідність у призначенні вищевказаних лікарських засобів з комбінацією гідрохлоротіазиду та валсартану, виконайте моніторинг рівня калію в плазмі крові. Ці лікарські засоби можуть посилювати ефект гідрохлоротіазиду та рівень калію в плазмі крові.

Препарати, які можуть спричинити розвиток індукованої шлуночкової тахікардії типу «пірує»

У зв'язку з ризиком розвитку гіпокаліємії гідрохлоротіазид слід внести з обережністю одночасно з препаратами, що можуть спричинити розвиток пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу « пірує » (torsades de pointes ), зокрема з антиаритмічними засобами класу Ia і класу III та деякими нейролептиками.

Препарати, що впливають на рівень натрію в плазмі крові

Гіпонатріємічний ефект діуретиків може посилюватися при одночасному прийомі таких лікарських засобів, як антидепресанти, антипсихотичні препарати, протиепілептичні препарати та інші. Слідкуйте за обережністю призначати лікарський засіб КОРСАР® Н ДУО при тривалому виробництві таких лікарських засобів.

Лікарські засоби, які можуть викликати двонаправлену тахікардію ( torsades de pointes)

- Антиаритмічні препарати Іа класу (наприклад, хіні гідрохінідин, дизопірамід).

- Антиаритмічні препарати ІІІ класу (наприклад, аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід).

- Деякі нейролептики (наприклад, тіоридазин, хлорпромазин, левопромазин, трифлуоперазин, ціамезин, сульпірид, сультоприд, амісульприд, тіаприд, пімозид, галоперидол, дроперидол).

- Інші (наприклад, бепридил, цисаприд, дифеманіл, еритроміцин внутрішньовенно, гелофантрин, кетансерин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, терфенадин, вінкамін внутрішньовенно).

У зв'язку з ризиком розвитку гіпокалієм гідрохлоротіазиду слід обережність одночасно з лікарськими засобами, які можуть спричинити двонаправлену тахікардію ( torsades de pointes ).

Глікозиди наперстянки

Індукована тіазидами гіпокаліємія або гіпомагніємія може виникнути як небажаний ефект, що спричиняє розвиток серцевої аритмії, індукованої препаратами наперстянки.

Солі кальцію та вітамін D

Застосування тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлортіазид, одночасно з вітаміном D або солями кальцію може спричинити підвищення рівня кальцію в плазмі крові. Одночасне застосування тіазидних діуретиків із солями кальцію може спричинити гіперкальціємію у споживанні, інші — гіперкальціємії (разом із гіперпаратиреозом, злоякісними новоутвореннями або опосередкованими, наприклад вітаміном Dстанами), за рахунок посилення канальцевої реабсорбції кальцію.

Антидіабетичні препарати (пероральні антидіабетичні препарати та інсулін)

Лікування тіазидами може впливати на толерантність до глюкози. Корекція дози антидіабетичного препарату може бути необхідною.

Слідкуйте з обережністю при застосуванні метформіну через ризик лактоацидозу, індукованого можливою функціональною нірковою недостатністю, пов'язаною з гідрохлоротіазидом.

β-блокатори та діазоксид

Одночасне застосування тіазидних діуретиків, у тому числі гідрохлоротіазиду, з β-блокаторами створює ризик розвитку гіперглікемії. Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлоротіазид, можуть посилити гіперглікемічну дію діазоксиду.

Лікарські засоби, які застосовуються при лікуванні подагри (пробенецид, сульфінпіразон та алопуринол)

Може виникнути необхідність корекції дози лікарських засобів, що сприяють виведенню сечової кислоти, після гідрохлоротіазиду може підвищити рівень сечової кислоти в плазмі крові. Може виникнути збільшення дози пробенециду або сульфінпіразону. Одночасне застосування тіазидних діуретиків, у тому числі гідрохлоротіазиду, може збільшити реакцію гіперчутливості до алопуринолу.

Антихолінергічні засоби (наприклад, атропін, біпериден)

Біодоступність тіазидних діуретиків може бути збільшена антихолінергічними засобами (наприклад, атропін, біпериден), імовірно, через зниження моторики шлунково-кишкового тракту та швидкості випорожнення шлунка. З іншого боку очікується, що прокінетики, такі як цизаприд, можуть пошкодити біодоступність тіазидних діуретиків.

Амантадин

Тіазиди, включаючи гідрохлоротіазид, збільшують ризик небажаних ефектів, спричинених амантадином.

Іонообмінні смоли

Абсорбція тіазидних діуретиків, у тому числі гідрохлоротіазиду, знижується під впливом холестираміну або колестиполу. Це може зумовити субтерапевтичні ефекти тіазидних діуретиків. Однак зменшення в часі прийому гідрохлоротіазиду та смоли таким чином, щоб хлоротіазид приймався не менше ніж за 4 роки до або через 4–6 годин після прийому смоли, зводячи до мінімального ризику взаємодії.

Цитотоксичні засоби (наприклад, циклофосфамід, метотрексат)

Тіазиди, в тому числі гідрохлоротіазид, можуть зменшити ниркову екскрецію цитотоксичних засобів та посилити їх мієлосупресивні ефекти.

Недеполяризуючі релаксанти скелетних м'язів (наприклад, тубокурарин)

Тіазиди, включаючи гідрохлоротіазид, посилюють дію похідних курарів.

Циклоспорин

Одночасне застосування з циклоспорином може збільшити ризик гіперсурикемії та ускладнень, подібних до подагри.

Алкоголь, анестетики та седативні препарати

У разі одночасного застосування тіазидних діуретиків із препаратами, які також можуть порушити діяльність артеріального тиску (наприклад, за рахунок зниження симпатичної центральної нервової системи або прямої вазодилатації), можна посилити ортостатичну гіпотензію.

Метилдопа

Отримані окремі повідомлення про гемолітичну анемію у вас, якими призначали одночасне лікування метилдопою та гідрохлоротіазидом.

карбамазепін

У крові, яка містить гідрохлоротіазид одночасно з карбамазепіном, може розвинутися гіпонатріємія. такі випадки слід повідомити про можливість гіпонатріємічної реакції і спостерігати належним чином за своїм станом.

Контрастні речовини, що нервовий йод

У разі спричиненої діуретиком дегідратації існує підвищений ризик розвитку гострої ніркової недостатності, особливо при високих дозах препарату, що містить йод. Слідкуйте за адекватним поповненням внутрішньовенної рідини у пацієнта перед застосуванням.

Особливості застосування.

Зміни електролітів

Калій

Тіазидні діуретики можуть викликати гіпокаліємію або ускладнювати вже наявну гіпокаліємію.

Рекомендується корекція гіпокаліємії перед початком терапії тіазидами. Сумісна гіпомагніємія більша може мати гіпокаліємію, більш складну для корекції.

Оскільки КОРСАР® Н ДУО містить антагоніст рецепторів ангіотензину ІІ, слід підтримувати обережність при сумісному накопиченні препарату КОРСАР® Н ДУО із солями калію, калійзберігаючими діуретиками, замінниками солі, що містять калій або інші лікарські засоби, які можуть підвищити рівень калію (наприклад, гепарин). Повідомлялося про випадки гіпокаліємії під час лікування тіазидними діуретиками. Рекомендується регулярно перевіряти вміст калію та магнію в сироватці крові в сім'ї зі станами, що включають посилену втрату калію. У всіх випадках, які застосовують тіазидні діуретики, необхідно перевірити баланс електролітів.

Пацієнти з дефіцитом в організмі натрію та/або об'єму циркулюючої крові (ОЦК)

Лікування тіазидними діуретиками часто пов'язане з виникненням гіпонатріємії або із загостренням вже наявної гіпонатріємії та гіпохлоремічного алкалозу. Це може супроводжуватися неврологічними симптомами (блювання, сплутаність свідомості, апатія). Тіазидні діуретики слід замінити лише після корекції гіпонатріємії. Також необхідно регулярно контролювати концентрацію натрію в сироватці крові.

Тіазиди посилюють виведення магнію із сечею, що в результаті може призвести до гіпомагніємії.

У результаті важкого ступеня дефіциту натрію та/або ОЦК в організмі, наприклад у тих, хто отримує високі дози діуретиків, в окремих випадках після початку застосування лікарського захворювання КОРСАР® Н ДУО може спостерігатися симптоматична гіпотензія. Тому перед початком лікування цим лікарським засобом слід провести корекцію вмісту в організмі натрію та/або ОЦК.

У разі гіпотензії пацієнта слід перевести в положення лежачі і, якщо необхідно, провести внутрішньовенну інфузію сольового розчину. Лікування можна продовжувати відразу після стабілізації артеріального тиску.

Кальцій

Тіазидні діуретики знижують екскрецію кальцію в сечі та можуть спричинити підвищення вмісту кальцію в сироватці крові. Тіазидні діуретики потрібно використовувати лише після корекції гіперкальціємії або лікування станів, які її спричиняють. Регулярно слід контролювати концентрацію кальцію в сироватці крові.

Пацієнти з важкими захворюваннями серця недостатністю або іншими станами з підвищеною активністю РААС

У результаті функція нірок, які можуть виникнути від активності РААС (наприклад, утрачена від тяжкої застійної серцевої недостатності), лікування інгібіторами АПФ пов’язана з олігурією та/або прогресуючою азотною залежністю і – недостатньо з гострою нирковою недостатністю. Застосування лікарського захворювання КОРСАР® Н ДУО хворим із важкою хворобою серця недостатністю необґрунтовано.

Оскільки не може бути виключено, що через пригнічення РААС застосування лікарського захворювання КОРСАР® Н ДУО також може бути пов’язано з порушеннями функцій нирок, препарат не слід використовувати таким пацієнтам.

Стеноз ниркової артерії

Лікарський засіб КОРСАР® Н ДУО слід діяти з особливою обережністю пацієнтам з однобічним або двобічним стенозом ніркової артерії або стенозом артерії єдиної нірки, після чого в такому місці може підвищитися рівень сечовини крові та креатиніну плазми.

Первинний гіперальдостеронізм

Не слід замінити лікарський засіб КОРСАР® Н ДУО пацієнтам із первинним гіперальдостеронізмом, після чого їх ренін-ангіотензинова система не активується.

Стеноз аортального та мітрального клапана, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГОКМ)

Як і при застосуванні інших вазодилататорів, пацієнти зі стенозом аортального та мітрального клапана або ГОКМ потребують особливої ​​обережності.

Порушення функції нірок

Для забезпечення із легкими та більшими порушеннями функції нірок (кліренс креатиніну ≥ 30 мл/хв) регулювання дози не потрібно.

Лікарський засіб КОРСАР® Н ДУО протипоказаний пацієнтам із важкою нірковою недостатністю (кліренс креатиніну ˂ 30 мл/хв). Тіазидні діуретики можуть провокувати азотемію в результаті хронічних порушень функції нірок. Вони неефективні як монотерапія при важкій нірковій недостатності (кліренс креатиніну ˂ 30 мл/хв), але їх можна використовувати з належною обережністю в комбінації з петльовими діуретиками навіть пацієнтам із кліренсом креатиніну ˂ 30 мл/хв.

Пацієнтам із порушенням цієї функції нірок (кліренс креатиніну ˂ 60 мл/хв) супутнє застосування препаратів-блокаторів рецепторів ангіотензину, в тому числі лікарського захворювання КОРСАР® Н ДУО

Немає досвіду застосування валсартану хворим із кінцевою стадією нервової недостатності (кліренс креатиніну ˂ 10 мл/хв) чи пацієнтам, які проходять діаліз.

Трансплантація нірок

На сьогодні немає даних щодо безпечного застосування лікарського засобу хворим пацієнтам, яким нещодавно проведено трансплантаційну нірку.

Порушення функції хвороби

Необхідна обережність при лікуванні пацієнтів із порушеннями функції хвороби. Для цього із незначними і значними порушеннями функцій хвороби без холестазу корекція дози не потрібна. Однак лікарський засіб КОРСАР® Н ДУО слід додати з обережністю. Захворювання хвороби істотно не змінюють фармакокінетичні параметри гідрохлоротіазиду.

Тіазиди можуть викликати дисбаланс електролітів, хворобливу енцефалопатію та гепаторенальний синдром. Таким чином, лікарський засіб КОРСАР® Н ДУО слід призначати таким пацієнтам тільки після вивчення показників ризику і користі та моніторингу клінічних і лабораторних показників. Лікарський засіб КОРСАР® Н ДУО протипоказаний пацієнтам із біліарним цирозом або холестазом.

Ангіоневротичний синдром

Виникнення лише Квінке (в тому числі лише гортані та голосової щілини, що призвело до обструкції дихальних шляхів та/або зовнішнього вигляду обличчя, губ, глотки та/або язика) спостерігалося у споживанні, яке отримувало валсартан, деякі з цих продуктів мали в анамнезі ліки Квінке при застосуванні інших препаратів, у тому числі й при застосуванні інших антагоністів рецепторів ангіозину. II, включаючи інгібітори АПФ. У разі розвитку реакції Квінке лікування антагоністами рецепторів ангіотензину II слід припинити. Протипоказане повторне застосування лікарського захворювання КОРСАР® Н ДУО.

Системний червоний вовчак

Повідомлялося, що тіазидні діуретики посилюють або активують прояв системного червоного вовчка.

Інші метаболічні порушення

Тіазидні діуретики можуть змінити толерантність до глюкози та підвищити рівень холестерину, тригліцеридів і січової кислоти в сироватці крові, що може загострити гіперурикемію та призвести до подагри. Тому лікарський засіб АДЕНІЗ-Н не потребує ізурії гіпертрофії та/або поживною речовиною. Для лікування цукрового діабету потрібна корекція дозування інсуліну або пероральних гіпоглікемічних засобів. Тіазидні препарати можуть зменшити екскрецію кальцію із сечею та спричинити непостійне та незначне підвищення рівня сироваткового кальцію при порушенні метаболізму кальцію. Значна гіперкальціємія може свідчити про наявність у пацієнта фонового гіперпаратиреозу. Слід припинити застосування тіазидних препаратів перед проведенням аналізів оцінки функції паращитовидних залоз.

Фоточутливість

Повідомлялося про випадки виникнення реакції фоточутливості при застосуванні тіазидних діуретиків. Якщо реакція фоточутливості припиниться під час лікування, припинити лікування. Якщо повторне застосування діуретичного препарату стане незвичайним, захистить відкриті ділянки шкіри від сонячних змін або штучного ультрафіолетового випромінювання.

Вагітність

У цьому випадку не слід починати період застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II, якщо тільки продовження терапії антагоністами рецепторів ангіотензину II не виявиться необхідним. Пацієнтів, які планують вагітність, слід перевести на альтернативні види антигіпертензивного лікування, які мають встановлений профіль безпеки для застосування в період захворювання. При визначенні такого лікування антагоністами рецепторів ангіотензину II слід негайно припинити і у разі необхідності почати альтернативну терапію.

Загальні рекомендації

Слідкуйте за обережністю при застосуванні лікарського пацієнта пацієнтам із підвищеною чутливістю до інших антагоністів рецепторів ангіотензину II в анамнезі. Реакції підвищеної чутливості до гідрохлоротіазиду більш ймовірні у випадку алергії та астми.

Гостра закритокутова глаукома

Застосування гідрохлоротіазиду та сульфонаміду було пов'язане з виникненням ідіосинкратичної реакції, що спричиняє хоріоїдальний випіт з дефектом зорового поля, транзиторною міопатією та гострою закритою глаукомою. Відзначається гостре зниження гостроти зору або біль в очах. Ця симптоматика вже протягом кількох годин на тиждень при прийомі препарату. Нелікована гостра закритокутова глаукома може призвести до неповоротної втрати зору.

Слід припинити застосування препарату. Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, можливо, знадобитися медикаментозне або хірургічне лікування. Фактором ризику розвитку гострої закритокутової глаукоми є приємна реакція на застосування сульфонаміду або пеніциліну.

Пацієнти із серцевою недостатністю, попереднім інфарктом міокарда

У результаті, у яких функція нірок залежить від активності РААС (наприклад, пацієнти із серйозною серцевою недостатністю), лікування інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину може бути пов’язано з олігурією та/або у разі прогресування азоту, а в окремих – з гострою нирковою недостатністю та летальним дослідженням. Оцінка стану хворих із серцевою недостатністю або після інфаркту міокарда повинна завжди включати оцінку функції нирок.

Немеланомний рак шкіри (НМРШ)

Підвищений ризик НМРШ (базальноклітинна карцинома і плоскоклітинна карцинома) зі збільшенням кумулятивної дози гідрохлоротіазиду спостерігався у двох епідеміологічних дослідженнях, які базуються на датському національному реєстрі раку. Фотосенсибілізуюча дія гідрохлоротіазиду може бути одним із механізмів розвитку НМРШ.

Пацієнти, які приймають гідрохлоротіазид, повинні бути поінформовані про ризик НМРШ. Рекомендовано регулярно перевіряти такі випадки при наявності нових уражень і зараз приєднатися до лікарів про будь-які зміни шкіри.

Можливі профілактичні заходи з метою мінімізації ризику розвитку раку шкіри, такі як обмеження впливу сонячних променів і ультрафіолетових променів, при впливі сонячного світла рекомендовано використання адекватного захисту. Підрозділи уражень слід знову вивчити, включаючи проведення гістологічних досліджень, біопсію. Застосування гідрохлоротіазиду також має бути переглянуте в сім'ї, які перенесли НМРШ.

Подвійна блокада РААС

Є відомості, що супутнє застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскіренузабезпечено до ризику розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та зниження функції нірок (у тому числі з’являються гострої нервової недостатності). Для подвійної блокади РААС не застосовується супутнє застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену.

Якщо комбінація цих лікарських засобів (підвійна блокада) є абсолютно необхідною, лікування має відбуватися тільки під наглядом лікаря і за умов частого контролю функцій нирок, водно-електролітного балансу та артеріального тиску. Інгібітори АПФ і блокатори рецепторів ангіотеніну II не зустрічаються одночасно пацієнтам із діабетичною нефропатією.

плодючість

Немає інформації про вплив валсартану на фертильність людини. Дослідження на щурах не показали будь-якого впливу валсартану на фертильність.

Для додаткової корекції літнього віку доза не потрібна.

Гідрохлоротіазид може знизити рівень зв'язаного з білками йоду в плазмі крові.

Гідрохлоротіазид здатний підвищувати концентрацію вільного білірубіну в сироватці крові.

Застосування в цей період або годування дитини.

Вагітність

Валсартан

Лікарський засіб не втрачає вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим прийомом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним для застосування вагітним.

Відомо, що застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ течії ІІ та ІІІ триместрів цієї хвороби у людини фетотоксичність (зниження функції нирок, маловоддя, уповільнення окостеніння черепа) та неонатальна токсичність (ниркова недостатність, гіпотензія, гіперкаліємія).

Якщо антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ застосовуються з ІІ триместру цього терміну, створюється ультразвуковий контроль нирок та черепа.

Немовлята, матері яких приймали антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ, споживають спостереження щодо гіпотензії.

Гідрохлоротіазид

Досвід застосування гідрохлоротіазиду в період обмежень, особливо в течії І триместру. Дослідження на тваринах є недостатніми. Гідрохлоротіазид проникає через плаценту. На підставі фармакологічних механізмів дії гідрохлоротіазиду передбачається, що його застосування в період II та III триместрів може призвести до порушення фетоплацентарного кровообігу і викликати у плода та новонародженого такі ефекти, як жовтяниця, порушення електролітного балансу та тромбоцитопенія.

Лікар, який позначає препарат, що діє на РААС, повинен інформувати жінку про можливості ризиків під час хвороби.

З огляду на механізм дії антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ ризик ембріональних захворювань та захворювань плода не може бути виключений. Згідно з ретроспективними даними, застосування інгібіторів АПФ в І триместрі пов’язане з наявним ризиком вроджених дефектів. Крім того, були зареєстровані пошкодження плоду та смерть у зв'язку із застосуванням у течії ІІ та ІІІ триместру препаратів, які разом впливають на РААС. У людей фетальна ниркова перфузія, яка залежить від розвитку РААС, починається в течії ІІ триместру. Таким чином, ризик, пов'язаний із лікуванням валсартаном, вищий протягом II та III триместру будь-якої хвороби. Були повідомлення про спонтанні аборти, олігогідрамніон та дисфункцію нирок у новонароджених, коли вагітні жінки випадково приймали валсартан.

Новонароджених, які піддавалися впливу препарату внутрішньоутробно, слід остаточно обстежити щодо наявності достатньої кількості сечі, гіперкаліємії та показників артеріального тиску. Якщо необхідно вжити відповідних медичних заходів (наприклад, провести регідратацію), щоб видалити препарат від кровообігу.

Внутрішньоматкова дія тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлоротіазид, може спричинити жовтяницю або тромбоцитопенію у плода та новонародженого або інші побічні реакції, які спостерігалися у дорослих.

Період годування груддю

Якщо застосування препарату вкрай необхідне, годування груддю слід припинити. Немає жодної інформації щодо застосування валсартану протягом періоду годування груддю. Гідрохлоротіазид проникає через плаценту та у грудне молоко людини в невеликих кількостях. Тіазиди у високих дозах викликають діурез, що може призвести до вироблення молока. Протягом періоду годування дитини бажано використовувати альтернативні методи лікування з кращим встановленим профілем безпеки, особливо в період годування новонародженого або недоношеної дитини.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

На початку застосування лікарського захворювання (період окремого індивідуального лікаря) забороняється керувати автомобілем та відмовлятися від роботи, що може призвести до нещасного випадку, з огляду на те, що іноді може виникнути запаморочення або втома. Пізніше заборонені військовим лікарем.

Спосіб застосування та дози.

Рекомендована доза лікарського захворювання АДЕНІЗ-Н – 1 таблетка 80 мг/12, 5 мг на добу.

При недостатньому зниженні артеріального тиску через 3–4 тижні лікування компенсує можливість продовження лікування з дозуванням 1 таблетки 160 мг/12, 5 мг на добу. Таблетки 160 мг/25 мг відзначають пацієнтам, у яких не досягається достатнє зниження артеріального тиску при наповненні таблеток 160 мг/12,5 мг. Якщо і далі при випуску таблеток 160 мг/25 мг артеріальний тиск знижується недостатньо, необхідно відшкодувати можливість продовження лікування з дозуванням 320 мг/12,5 мг. Таблетки 320 мг/25 мг відзначають пацієнтам, у яких не досягається достатнє зниження артеріального тиску при нанесенні таблеток 320 мг/12,5 мг.

Максимальна добова доза становить 320 мг/25 мг.

У разі слабкого ефекту після препарату КОРСАР® Н ДУО протягом 8 тижнів необхідно використовувати застосування додаткового або альтернативного лікарського захворювання.

Максимальний антигіпертензивний ефект досягається протягом 2–4 тижнів. Для деяких може бути необхідно 4–8 тижнів лікування.

Лікарський засіб КОРСАР® НДУО можна приймати незалежно від вживання їжі. Таблетки слід запивати невеликою кількістю води.

Особливі групи груп

Пацієнти з порушеннями функції нірок

Для допомоги з легкими та середніми порушеннями функцій нірок корекції дози не потрібні (швидкість гломерулярної фільтрації (ШГФ) ≥ 30 мл/хв).

При наявності гідрохлоротіазиду лікарський засіб КОРСАР® Н ДУО протипоказаний пацієнтам із важкою нірковою недостатністю (ШГФ < 30 мл/хв) та анурією.

Пацієнти з порушеннями функцій хвороби

Для отримання з легкими та помірними порушеннями функції хвороби без холестазу дозу валсартану не слід перевищувати 80 мг (розділ «Особливості застосування»). Корекція дозихлоротіазиду не потрібна для потреб із легкою та більшою мірою отриманою недостатністю. При наявності валсартану лікарський засіб АДЕНІЗ-Нпротипоказаний пацієнтам із важкою хворобою недостатністю або пацієнтам із біліарним цирозом та холестазом.

Пацієнти літнього віку

Підбір дози лікарського захворювання КОРСАР® Н ДУО не потрібний для користувачів літнього віку.

Діти.

Лікарський засіб КОРСАР® Н ДУО не підходить для застосування дітям віком до 18 років у зв'язку з відсутністю даних щодо безпеки та ефективності.

Передозування.

Симптоми

Передозування валсартаном може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії, що, у час, може призвести до пригнічення свідомості, циркуляторного колапсу (судинної недостатності) та/або шоку (комі). Крім того, через передозування гідрохлоротіазиду можуть виникати такі ознаки та симптоми: нудота, сонливість, гіповолемія та електролітні порушення, пов'язані із серцевими аритміями та м'язовими спазмами.

Найхарактернішими ознаками передозування також є тахікардія, артеріальна гіпотензія, шок, слабкість, сплутаність свідомості, запаморочення, спазми м'язів, парестезія, виснаження, розлади свідомості, блювання, спрага, поліурія, олігурія, анурія, алкалоз, підвищений рівень азоту сечовини в крові (в основному ніркова недостатність).

Лікування

У всіх випадках передозування необхідно врахувати загальні підтримуючі заходи, зокрема провести моніторинг стану пацієнта та заходи для стабілізації серцево-судинної функції. Терапевтичні заходи залежать від того, як давно була прийнята велика доза препарату, а також від тяжкості симптомів, при цьому першочерговому ураженні є нормалізація гемоциркуляції.

Якщо препарат був прийнятий щось давно, слід припинити блювання. Якщо після застосування препарату пройшов тривалий час, необхідно дати пацієнту достатню кількість активованого вугілля.

При артеріальній гіпотензії слід покласти пацієнта в горизонтальне положення та невідповідно забезпечити відновлення водно-сольового балансу шляхом внутрішньовенного введення ізотонічного сольового розчину.

Валсартан не можна виводити з речовини за допомогою гемодіалізу внаслідок його зв’язування з білками плазми крові, але для виведення з кількості гідрохлоротіазиду гемодіаліз є ефективним.

Побічні реакції.

Небажані реакції, про які сталося в процесі клінічних досліджень застосування валсартану з гідрохлоротіазидом звільнення в постмаркетинговий період, наведено нижче для системи органів.

Частоту небажаних побічних реакцій запускають таким чином: дуже часто (1/10), часто (1/100, < 1/10), нечасто (1/1000, < 1/100), важко (1/10000, < 1/1000), дуже важко (< 1/10000), частота невідома (не можна оцінити на основі доступних даних). У всіх групах за частотою небажаних реакцій відбувається в порядку зменшення тяжкості.

Небажані реакції валсартану/гідрохлоротіазиду

Інфекції та інвазії: нечасто – вірусні інфекції, гарячка.

З боку метаболізму та обміну речовин: нечасто – дегідратація; частота неизвестна – гіпокаліємія, гіпонатріємія.

З боку нервової системи: часто – головний біль, втома, запаморочення; нечасто – астенія, запаморочення, безсоння, тривога, парестезія; погано – депресія; частота невідома – синкопе.

З боку органів зору: нечасто – нечіткість зору; поганий – кон'юнктивіт.

З боку органів слуху та лабіринту: нечасто – середній отит, дзвін у вухах.

З боку серця: нечасто – відчуття серцебиття, тахікардія.

З боку судини: нечасто – відразу, артеріальна гіпотензія, гіпергідроз.

З боку респіраторної системи, органів грудної клітини та середини: часто – кашель, риніт, фарингіт, інфекції верхніх дихальних шляхів; нечасто – бронхіт, задишка, синусит, фаринголарингеальний біль, сухість у роті; очень поганий – епістаксис; частота невідома – некардіогенний синдром легенів.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея; нечасто – біль у тварини, порушення травлення, нудота, гастроентерит.

З боку скелетно-мʼязової системи та сполучної тканини: часто – біль у спині, артралгія; нечасто – біль у кінцях, біль у грудях, біль у шиї, артрит, розтягнення і деформації, судоми м’язів, міалгія.

З боку нирок і сечовидільної системи: нечасто – часте сечовипускання, інфекції сечовивідних шляхів; очень слабо – порушення функції нирок.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: часто – еректильна дисфункція.

Загальні порушення: нечасто – підвищена втомлюваність.

Дослідження: частота невідома – підвищення рівня сечової кислоти в плазмі крові, підвищення рівня білірубіну та креатиніну в плазмі крові, гіпокаліємія, гіпонатріємія, підвищення рівня азоту сечовини в крові, нейтропенія.

Зниження рівня калію в сироватці крові більш ніж на 20 % спостерігалося у 3,7 % споживання, які отримували комбінацію валсартан/гідрохлоротіазид, та у 3,1 % споживання, які отримували плацебо. Підвищення вмісту креатиніну та азоту сечовини в крові спостерігалося відповідно у 1,9 % та 14,7 % споживання, які приймали комбінацію валсартан/гідрохлортіазид, і у 0,4 % та 6,3 % відповідно до забезпечення, які отримували плацебо в контрольованих клінічних дослідженнях.

Під час клінічних досліджень у пацієнтів з гіпертензією спостерігалися нижченаведені явища незалежно від причинно-наслідкового зв'язку з досліджуваним лікарським засобом: гіпестезія, грип, безсоння, розтягнення зв'язку, розтягнення м'язів, закладеність носа, назофарингіт, біль у шиї, периферичний тиск, закладеність пазухи.

Нижчеописані реакції були пов’язані з монотерапією валсартаном, але не спостерігалися при комбінації валсартан/гідрохлоротіазид.

У рідкісних випадках терапія валсартаном може бути пов'язана зі зниженням рівня гемоглобіну та гематокриту. У контрольованих клінічних дослідженнях про значне (> 20 %) зниження гематокриту та рівня гемоглобіну спостерігалося відповідно у 0, 8 % та 0, 4 % зменшення. У 0,1 % випадків, які отримували плацебо, спостерігалося зниження гематокриту або рівня гемоглобіну.

Нейтропенія спостерігалася в 1,9 % допомоги, які отримували валсартан, та в 1,6 % допомоги, які отримували інгібітори АПФ.

У контрольних клінічних дослідженнях значне підвищення рівня креатиніну, калію та загального білірубіну в сироватці крові спостерігалося відповідно до 0, 8 %, 4, 4 % та 6 % засобів, які отримували валсартан, та у 1, 6 %, 6, 4 % та 12, 9 % засобів, які були інгібіторами АПФ.

У результатах, які отримували валсартан, нечасто спостерігалося підвищення показників функції захворювання.

Немає необхідності проводити спеціальний моніторинг лабораторних показників у службі з есенціальною гіпертензією, яка підтримує терапію валсартаном.

Нижченаведені реакції спостерігалися під час клінічних випробувань у хворих на гіпертонічну хворобу: абдомінальний біль у верхній половині життя, занепокоєння, артрит, біль у спині, бронхіт, гострий бронхіт, біль у грудях, запаморочення, диспепсія, задишка, біль у роті, носові кровотечі, імпотенція, гастроентерит, головний біль, підвищене потовиділення, гіпестезія, грип, безсоння, розтягнення зв'язку, судоми м'язів, розтягнення м'язів, нудота, закладеність носа, застійні явища в навколоносових пазухах, біль у шиї, інший, периферичний стан, середній отит, біль у кінцях, прискорене серцебиття, фаринголарингеальний біль, полакіурія, підвищення температури, назофарингіт, синусит, сонливість, тахікардія, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів, вертиго, вірусні інфекції, порушення зору. Невідомо, чи мали ці ефекти причинний зв'язок із терапією.

У постмаркетинговому періоді були повідомлення про синкопе та про дуже рідкісні випадки ангіоневротичного захворювання, висипу, внутрішньої свідомості та про інші реакції гіперчутливості, такі як сироваткова недостатність та васкуліт, а також про випадки дисфункції нирок. Повідомлялося про бульозний дерматит, частоту виникнення якогось невідомого.

Додаткова інформація про окремі компоненти

Небажані реакції, які виникли при застосуванні валсартану та гідрохлоротіазиду окремо, можуть мати величезні небажані ефекти також і при застосуванні комбінації валсартан/гідрохлоротіазид, якщо вони навіть не спостерігалися в клінічних випробуваннях або протягом постмаркетингового періоду.

Небажані реакції при застосуванні валсартану

З боку крові та лімфатичної системи : частота невідома – зниження рівня гемоглобіну, зниження гематокриту, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: частота невідомості – інші реакції гіперчутливості/якісні реакції, включаючи сироваткову хворобу.

З боку метаболізму та обміну речовин: частота невідома – підвищення рівня калію в плазмі, гіпонатріємія.

З боку органів слуху та лабіринту: нечасто – вестибулярне запаморочення (вертиго).

З боку судин: частота невідома – васкуліт.

З боку шлунково-кишкового тракту: нечасто – біль у тварини, гастроентерит.

З боку гепатобіліарної системи: частота невідома – підвищення показників функцій хвороб.

З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – явний, ангіоневротичний синдром, висів, явний, бульозний дерматит.

З боку нірок і сечовидільної системи : частота невідома – ніркова недостатність, гостра ніркова недостатність.

З боку скелетно-мʼязової системи та сполучної тканини: часто – артралгія.

З боку нервової системи: нечасто – астенія, безсоння, запаморочення; слабкий – невралгія.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: нечасто – зниження лібідо.

З боку серця: дуже слабо – серцева аритмія.

Є повідомлення про один випадок ангіоневротичного захворювання.

Реакції, які спостерігалися під час клінічних випробувань у хворих на гіпертонічну хворобу, незалежно від їх причинного зв'язку з досліджуваним препаратом: артралгія, астенія, біль у спині, діарея, запаморочення, головний біль, безсоння, зниження лібідо, гострота, захворювання, фарингіт, риніт, синусит, залежно від верхніх дихальних шляхів, вірусні інфекції.

Небажані реакції при виробництві гідрохлоротіазиду

Гідрохлоротіазид широко застосовується протягом багатьох років, часто у вищих дозах, залежних від тими, які містяться в лікарському засобі КОРСАР® Н ДУО. Нижчезазначені небажані реакції були зареєстровані в засобах, які отримували тіазидні діуретики, включаючи гідрохлоротіазид, як монотерапію.

З боку метаболізму та обміну речовин: дуже часто – при застосуванні високих доз – підвищення рівня ліпідів крові, гіпокаліємія; часто – гіпонатріємія, гіпомагніємія, гіперурикемія; погано – гіперкальціємія, гіперглікемія, глюкозурія та зниження метаболізму у хворих на цукровий діабет; очень слабо – гіпохлоремічний алкалоз.

З боку крові та лімфатичної системи: недостатньо – тромбоцитопенія, іноді з пурпуром; дуже погано – агранулоцитоз, лейкопенія, гемолітична анемія, пригнічення функцій кісткового мозку; частата невідома – апластична анемія.

З боку імунної системи: дуже слабка – гіперчутливість.

З боку психіки: недостатньо – депресія, порушення сну.

З боку нервової системи: слабкий – головний біль, запаморочення, парестезія.

З боку органів зору: слабкість – нечіткість зору у перших кількох тижнях після початку лікування; частота невідома – хоріоїдальний випіт, гостра міопія та гостра закритокутова глаукома.

З боку серця: слабкий – аритмія.

З боку судин: часто – постуральна гіпотензія, яка може посилюватись при застосуванні алкоголю, анестетиків, седативних препаратів.

З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже слабка – дихальна недостатність, включаючи пневмонію та вегетацію легенів.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто – втрата апетиту, легка нудота і блювання; слабо – запор, відчуття шлунково-кишкового дискомфорту, діарея; дуже слабкий – панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи: недостатньо – внутрішньопечінковий холестаз або жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – кропив'янка та інші види висипу; слабо – фотосенсибілізація; дуже погано – некротичний васкуліт та токсичний епідермальний некроліз, шкірні реакції, подібні до червоного вовчка, реактивація червоного вовчка шкіри; частота невідома – мультиформна ерітема.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: часто – імпотенція.

З боку нірок і сечовидільної системи: частота невідома – гостра ніркова недостатність, ніркові розлади.

Загальні порушення: частота невідома – підвищення температури, втоми.

З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: частота невідома – м'язові спазми.

Новоутворення: частота невідома – НМРШ (базальноклітинний рак та плоскоклітинний рак).

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Для дозування 80 мг/12, 5 мг, 160 мг/12, 5 мг та 160 мг/25 мг: по 10 таблеток у блістері, по 3 блістери разом за інструкцією для медичного застосування у пачці з картону.

Або по 10 таблеток у блістері, по 9 блістерів разом з інструкцією для медичного застосування у пачці з картону.

Або по 30 таблеток у банці, по 1 банці разом з інструкцією для медичного застосування у пачці з картону.

Для дозування 320 мг/12, 5 мг та 320 мг/25 мг: по 10 таблеток у блістері, по 3 блістери одночасно за інструкцією для медичного застосування в пачці з картону.

Або по 30 таблеток у банці, по 1 банці разом з інструкцією для медичного застосування у пачці з картону.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

АТ «Фармак».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 74..

Заявник.

АТ «Фармак».

Місцезнаходження заявника.

Україна, 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 63

Повідомити про небажане явище при застосуванні лікарської інфекції Ви можете за телефоном +38 (050) 309-83-54 (цілодобово).