ВИРСО таблетки 400 мг

Страйдс Фарма Сайенс Лімітед

Rp

Форма выпуска и дозировка

Таблетки, 400 мг

Таблетки, 400 мг

Упаковка

Флакон №28x1

Флакон №28x1

Аналоги

Классификация

Классификация эквивалентности

N/A

info

Действующее вещество

СОФОСБУВИР

ATX

-

Форма товара

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою

Условия отпуска

за рецептом

Rp

Регистрационное удостоверение

UA/17053/01/01

Дата последнего обновления: 09.12.2020

Общая информация

  • Беременность и кормление грудью: У разі застосуванняВірсо в комбінації зрибавіриномабопегінтерфероном альфа‑2/рибавіриномжінкам репродуктивного віку або їхнім партнерам чоловічої статі необхідно використовувати ефективні засоби контрацепції під час лікування, а також у період після завершення лікування, як рекомендовано в інструкції для медичного застосуваннярибавірину. Додаткову інформацію див. у інструкції для медичного застосуваннярибавірину.
  • Взаимодействие с другими лекарственными средствами: Софосбувір – депо-форма нуклеотиду. Після застосуванняВірсософосбувір швидко всмоктується та підлягає інтенсивному першочерговому метаболізму у печінці і шлунку. Гідролітичний розпад депо-форми у клітині,каталізований у т.ч. ензимами,карбоксилестеразою 1, та послідовнафосфориляція,каталізованануклеотиднимикіназами, спричиняють утворенняфармакологічноактивноготрифосфату, аналоговогоуридиннуклеозиду. Основний неактивний циркулюючий метаболіт GS‑331007, який відповідає за більш ніж 90 % системної дії матеріалів-похідних препарату, формується послідовними та паралельними шляхами до формування активного метаболіту. Вихіднийсофосбувір відповідає за системну дію приблизно 4 % матеріалів-похідних препарату (див. «Фармакокінетика»). У фармакологічних клінічних дослідженнях велося спостереження засофосбувіром і GS‑331007 з метоюфармакокінетичногоаналізу.
  • Дети: Безпека та ефективністьВірсо для дітей (віком <18 років) не встановлені. Дані недоступні.
  • Заявитель: Страйдс Фарма Сайенс Лімітед, Індія
  • Особые предостережения: Жінки репродуктивного віку/засоби контрацепції для чоловіків і жінок
  • Передозировка: Максимальна зафіксована дозасофосбувіру відповідає однійнадтерапевтичній дозі 1200 мг, яку призначали для 59 здорових пацієнтів. У ході дослідження на цьому рівні дозування не було виявлено шкідливого впливу та побічних реакцій, аналогічних за частотою та серйозністю тим, про які було повідомлено у терапевтичних групах, де приймали плацебо або 400 мгсофосбувіру. Наслідки прийому більших доз невідомі.
  • Побочные реакции: Повідомлення про можливі побічні реакції
  • Индикация: Вірсо застосовують в комбінації з іншими лікарськими засобами для лікування хронічного гепатиту C (CHC) дорослим пацієнтам (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливі заходи безпеки»).
  • Противопоказания: Підвищена чутливість до діючих речовин або до інших компонентів лікарського засобу.
  • Регистрационное удостоверение: UA/17053/01/01
  • Срок действия регистрационного удостоверения: 07.11.2023
  • Состав: 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 400 мг софосбувіру
  • Торговое наименование: ВІРСО
  • Условия отпуска: за рецептом
  • Условия хранения: Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °С.
  • Фармакологическая группа: Противірусні засоби для системного застовування. Противірусні засоби прямої дії. Противірусні засоби для лікування вірусу гепатиту С (HCV).

Упаковка

Флакон №28x1

Инструкция

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

ВІРСО

(VIRSO)

 

Склад:

діюча речовина:софосбувір;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 400 мгсофосбувіру;

допоміжні речовини: манітол 60 (Е 421), целюлоза мікрокристалічна, натріюкроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, магніюстеарат; оболонка таблетки:OpadryIIBlue (85F505068).

 

Лікарська форма.Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

блакитні

капсулоподібної двоопуклої форми таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з тисненням «400» з одного боку та гладкі з іншого.

 

Фармакотерапевтична група.

Противірусні засоби для системногозастовування. Противірусні засоби прямої дії. Противірусні засоби для лікування вірусу гепатиту С (HCV).

Код АТХ J05A P08.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Софосбувір –пангенотипний інгібіторРНК‑полімеразиNS5B вірусу гепатиту С, яка є важливою для реплікації вірусу.Софосбувір –нуклеотиднадепо-форма, яка після участі у внутрішньоклітинному обміні речовин формуєфармакологічно активнийуридинаналоговийтрифосфат (GS‑461203), який можна ввести у РНК вірусу гепатиту Сполімеразою NS5B, і діє, як агент, який обриває ланцюг. У біохімічному аналізі GS‑461203 інгібувавполімеразну активністьрекомбінантуNS5B у вірусу гепатиту С генотипів 1b, 2a, 3a та 4a зі значеннями 50 %інгібіторної концентрації (IC50) у межах 0,7-2,6мкМ. GS‑461203 (активний метаболітсофосбувіру) не є інгібітором ДНК- таРНК-полімеразлюдини, а також не є інгібітороммітохондріальноїРНК-полімерази.

Противірусна дія

В аналізах реплікації HCV величини ефективної концентрації (EC50)суфосбувіру протиповнорозмірнихрепліконів генотипів 1a, 1b, 2a, 3a та 4a становили 0,04, 0,11, 0,05, 0,05 та 0,04 мкМ відповідно, а величини EC50софосбувіру проти гібриднихрепліконів 1b, які кодують NS5B з генотипу 2b, 5a чи 6a, становили від 0,014 до 0,015мкМ. Середня ± SD EC50софосбувіру проти гібриднихрепліконів, які кодують послідовності NS5B з клінічних штамів, становила 0,068 ± 0,024мкМ для генотипу 1a (n = 67), 0,11 ± 0,029мкМ для генотипу 1b (n = 29), 0,035 ± 0,018мкМ для генотипу 2 (n = 15) і 0,085 ± 0,034мкМ для генотипу 3a (n = 106). У цих аналізах противірусна діясофосбувіруinvitroпроти менш поширених генотипів 4, 5 і 6 була схожою на ту, яка спостерігалася щодо генотипів 1, 2 та 3.

Наявність 40 % сироватки крові людини не мала впливу на противірусну діюсофосбувіру на HCV.

Стійкість

Клітинна культура.Реплікони HCV зі зниженою чутливістю дософосбувіру було вибраноу культурі клітини для багатьох генотипів, включаючи 1b, 2a, 2b, 3a, 4a, 5a та 6a. Знижена чутливість дософосбувіру була пов’язана з первинною NS5B заміною S282T в усіх генотипахрепліконіваналізу. Направлений мутагенез заміни S282T урепліконах8 генотипів забезпечив 2‑18‑кратне зниження чутливості дософосбувіру та зменшення можливості вірусної реплікації на 89‑99 % порівняно з відповідним диким типом. У біохімічних аналізахрекомбінант NS5Bполімерази з генотипів 1b, 2a, 3a та 4a, який виражає заміну S282T, показав знижену чутливість до GS‑461203 порівняно з відповідними дикими типами.

Клінічні дослідження.В об’єднаному аналізі з 991 пацієнта, які приймалисофосбувіру фазі 3 дослідження, 226 пацієнтів пройшли відбір для аналізу стійкості щодо вірусологічної неефективності та раннього припинення прийому препарату, вони мали РНК HCV >1000 МО/мл. Після початкові послідовності NS5B були доступні для 225 з 226 пацієнтів з даними глибокогосеквенування(відсів аналізу 1 %) від 221 із цих пацієнтів. Заміну S282T, пов’язану зі стійкістю дософосбувіру, не було виявлено в жодного з цих пацієнтів при глибокомусеквенуванні абосеквенуванні популяції. Заміну S282T в NS5B було виявлено в одного пацієнта, який отримувавмонотерапіюВірсо у фазі 2 дослідження. Цей пацієнт мав <1 % HCV S282T на початковій стадії та S282T (>99 %) на четвертому тижні після лікування, що дало 13.5 кратну зміну в EC50софосбувіру та зменшило можливість вірусної реплікації. Заміна S282T повернулася до дикого типу за наступні 8 тижнів і її більше не було виявлено глибокимсеквенуванням на 12 тижні після лікування.

Дві заміни NS5B, – L159F і V321A було виявлено у повторних зразках, взятих після лікування, з багатьох генотипів 3 пацієнтів, інфікованих HCV у фазі 3 клінічних досліджень. Жодної змінифенотипної чутливості дософосбувіру аборибавірину не було виявлено в ізольованих пацієнтів з цими замінами. До того ж заміни S282R та L320 було виявлено під час лікування глибокимсеквенуванняму пацієнта до пересадки з частковим реагуванням на лікування. Клінічна важливість цих відкриттів невідома.

Вплив вихіднихполіморфізмівHCV на результат лікування

Вихідні послідовності NS5B було отримано для 1292 пацієнтів у фазі 3 дослідження за допомогоюсеквенування популяції, і заміну S282T не було виявлено в жодного пацієнта з наявністю вихідної послідовності. Під час оцінювання аналізу впливу вихіднихполіморфізмів на результат оцінювання не було виявлено статистично значного зв’язку між наявністю варіанту NS5B HCV на початку та після лікування.

Перехресна стійкість

Реплікони HCV,які виражають заміну S282T, пов’язану зі стійкістю дософосбувіру, були повністю чутливими до інших класів противірусних агентів HCV.Софосбувір зберігав активність проти замін NS5B, – L159F і L320F, пов’язаних зі стійкістю до інших інгібіторівнуклеозиду.Софосбувір був повністю активним проти замін, пов’язаних зі стійкістю до інших противірусних засобів прямої дії з різними механізмами дії, як-отненуклеозидні інгібітори NS5B, інгібіторипротеази NS3 та інгібітори NS5A.

Фармакокінетика.

Софосбувір –нуклеотидна депо-форма, яка інтенсивно бере участь в обміні речовин. Активний метаболіт формується угепатоцитахта не виявляється у плазмі крові. Головний (>90 %) метаболіт GS‑331007 є неактивним. Він формуєтьсясеквентними та паралельними шляхами, що ведуть до утворення активного метаболіту.

Абсорбція

Фармакокінетичнівластивостісофосбувіру та головного циркулюючого метаболіту GS‑331007 оцінювалися у здорових дорослих пацієнтів та пацієнтів із хронічним гепатитом C. Після перорального прийомусофосбувір швидко всмоктувався, а найбільшу концентрацію у плазмі крові було виявлено через ~0,5‑2 години після прийому дози незалежно від її рівня. Найбільшу концентрацію GS‑331007 у плазмі крові було виявлено через 2‑4 години після прийому дози. На основіфармакокінетичного аналізу популяції у пацієнтів із генотипами 1‑6 інфекція HCV (n = 986), стаціонарна AUC0-24 длясофосбувіру та GS‑331007 була 1010 нг×год/мл і 7200нг×год/мл відповідно. Щодо здорових пацієнтів (n = 284), тософосбувірі GS‑331007 AUC0-24 були на 57 % вищим і на 39 % нижчим відповідно ніж у пацієнтів, інфікованих HCV.

Вплив їжі.Відповідно доумов дієти, прийом однієї дозисофосбувіру зі звичайною, з високим вмістом жирів їжею сповільнив швидкість всмоктуваннясофосбувіру. Об’єм всмоктуваннясофосбувірубув збільшений приблизно в 1,8раза з незначним впливом на максимальну концентрацію. Дія GS‑331007 не змінилася у разі прийому їжі з високим вмістом жирів.

Поширення

Софосбувір не є субстратом для транспортерів всмоктування лікарських засобів, які діють на печінку, поліпептидів, що транспортують органічні аніони (OATP) 1B1 чи 1B3,та транспортерів органічних катіонів (OCT) 1. Щодо активної трубчастої секреції, GS‑331007 не є субстратом для ниркових транспортерів, транспортерів органічних аніонів (OAT) 1 або 3, OCT2, MRP2, P‑gp, BCRP або MATE1 включно.Софосбувір і GS‑331007 не є інгібіторами транспортерів лікарських засобів P-gp, BCRP, MRP2, BSEP, OATP1B1, OATP1B3 та OCT1. GS‑331007 не є інгібітором OAT1, OCT2 та MATE1.

Софосбувір приблизно на 85 % зв’язується з протеїнами плазми людини (даніexvivo) і цей зв’язок не залежить від концентрації препарату поза діапазоном 1‑20мкг/мл. Зв’язок GS‑331007 з протеїнами плазми людини був мінімальним. Після однієї дози 400 мг [14C]‑софосбувіруу здорових пацієнтів відношення радіоактивності14C крові до плазми становило приблизно 0,7.

Біотрансформація

Софосбувірактивнометаболізується у печінці з утвореннямфармакологічно активногонуклеозидногоаналогу,трифосфату GS‑461203. До шляху метаболічної активації належить послідовний гідроліз частини ефіру карбонової кислоти, якакаталізується людськимкатепсином A (CatA) абокарбоксилестеразою 1 (CES1), та відщепленняфосфорамідату протеїном, який зв’язує тривалентнийгістидиннуклеотид 1 (HINT1), що супроводжуєтьсяфосфорилюванням шляхом біосинтезупіримідиновогонуклеотиду.Дефосфорилювання призводить до формування метаболітунуклеозиду GS‑331007, який неможливо ефективнорефосфорилювати та якому бракує активності антитіл до HCVinvitro.Софосбувір та GS‑331007 не є субстратами чи інгібіторами ензиму UGT1A1 або CYP3A4, CYP1A2, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, та CYP2D6.

Після однієї пероральної дози 400 мг [14C]‑софосбувіру,софосбувірута GS‑331007, що відповідають за приблизно 4 та >90 % систематичного впливу матеріалів-похідних препарату (сума AUCсофосбувірута його метаболітів, скоригована на молекулярну масу) відповідно.

Виведення з організму

Після однієї пероральної дози 400 мг [14C]‑софосбувірусереднє виведення дози в середньому становило більше 92 %, що складалися приблизно з 80 %, 14 % і 2,5 %, що виводяться з сечею, калом та повітрям, що видихається. Більшість дозисофосбувіру, яка виводилася з сечею у вигляді GS‑331007 (78 %), тоді як 3,5 % – у виглядісофосбувіру. Ця інформація вказує на те, що очищення нирками – основний шлях виведення GS‑331007 і більша його частина активно виділяється. У середньому період напіврозпадусофосбувірута GS‑331007 тривав 0,4 та 27 години відповідно.

Лінійність/нелінійність

Лінійність дозисофосбувіру та його основного метаболіту, GS‑331007, було оцінено у здорових пацієнтів, які дотримуються дієти. Значення AUCсофосбувіру та GS‑331007 майже пропорційні до доз при прийомі від 200 до 400 мг.

Вік, стать та раса

Ніяких клінічно значущихфармакокінетичних відмінностей відповідно до статі чи раси не було виявлено длясофосбувірута GS‑331007.

Фармакокінетикасофосбувіру та GS-331007 в дітей не досліджувалася.

Популяційнийфармакокінетичний аналіз у пацієнтів, інфікованих HCV, показав, що у межах проаналізованого вікового діапазону (19‑75 років) вік не мав клінічного ефекту на впливсофосбувірута GS‑331007. У клінічних дослідженнях взяло участь 65 пацієнтів віком від 65 років. Швидкість реагування, яку спостерігали у пацієнтів віком понад 65 років, була така ж, як і в молодших пацієнтів.

Порушення функції нирок

Фармакокінетикусофосбувіру було досліджено у пацієнтів, не інфікованих HCV, зі слабким (рШКФ ≥50 і <80 мл/хв/1,73 м2), середнім (рШКФ ≥30 і <50 мл/хв/1,73 м2), важким порушенням функції нирок (рШКФ <30 мл/хв/1,73 м2) та пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю, яка потребує гемодіалізу, після прийому однієї дози 400 мгсофосбувіру. Порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок (рШКФ >80 мл/хв/1,73 м2) AUC0-infсофосбувірубула на 61 %, 107 % та 171 % більша у разі слабкого, середнього та важкого порушення, AUC0-inf GS-331007 була на 55 %, 88 % і 451 % більша відповідно. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю порівняно з пацієнтами з нормальним функціонуванням нирок AUC0-infсофосбувіру була на 28 % більша у разі прийому дозисофосбувіру за 1 годину до гемодіалізу і більша на 60%, коли дозу приймали за 1 годину після нього. AUC0-inf GS‑331007 у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю неможливо достовірно визначити. Хоча дані вказують на вплив GS‑331007 як мінімум у 10 і 20 разів більший у разі хронічної ниркової недостатності порівняно зі здоровими пацієнтами, якщоВірсо приймали за 1 годину до і через 1 годину після гемодіалізу відповідно.

Гемодіаліз може ефективно вивести (53 % коефіцієнт очищення) головний циркулюючий метаболіт GS‑331007. Під час 4‑годинної процедури гемодіалізу було виведено приблизно 18 % прийнятої дози. Для пацієнтів із легким і середнім порушенням нирок не потрібне коригування дози. БезпекуВірсоне було оцінено для пацієнтів із важким порушенням функції нирок або хронічною нирковою недостатністю (див. розділ «Особливі заходи безпеки»).

Печінкова недостатність

Фармакокінетикасофосбувіру вивчалась після семиденного застосування 400 мг дозисофосбувіру пацієнтами, інфікованими HCV, із середньою і важкою печінковою недостатністю (клас B та C за класифікацієюЧайлда-П’ю-Туркота). Порівняно з пацієнтами з нормальним функціонуванням печінки AUC0-24софосбувірубула на 126 % та 143 % більша у разі середньої та важкої печінкової недостатності, а AUC0-24 GS‑331007 була на 18 % та 9 % більша відповідно. Популяційнийфармакокінетичний аналіз з участю пацієнтів, інфікованих HCV, показав, що цироз не мав клінічного ефекту на впливсофосбувіру та GS‑331007. Для пацієнтів із легким, середнім та важким порушенням функції печінки не рекомендовано коригувати дозу (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Фармакокінетичний/фармакодинамічнийзв’язок

Ефективність у плані швидкої вірусної реакції виявилася пов’язаною з впливомсофосбувіру та GS-331007. Проте жоден із цих показників не був обраний як загальний сурогатний маркер ефективності (SVR12) за терапевтичної дози 400 мг.

Данідоклінічних досліджень безпеки.

У ході повторних досліджень токсичності дози на щурах та собаках високі дозидіастереоізомерної (1:1) суміші негативно впливали на печінку (собака) та серце (щур) та спричиняли негативні шлунково-кишкові реакції (собака). Впливсофосбувіру не можна було виявити у ході досліджень на гризунах, імовірно, через високу активність естераз, хоча доза основного метаболіту GS‑331007, яка мала негативний вплив, була в 29 разів (щур) та 123 рази (собака) більшою за 400 мгсофосбувіру. Жодних порушень печінки чи серця не було виявлено під час дослідження хронічної токсичності у разі впливу, в 9 разів (щур) та 27 разів (собака) більшому, ніж клінічний вплив.

Софосбувір не бувгенотоксичним у тестахinvitro чиinvivo, у т.ч. на бактеріальну мутагенність, хромосомну аберацію, із використанням периферійних лімфоцитів крові людини тамікронуклеарних аналізів мишейinvivo.

Дослідженняканцерогенності на мишах та щурах не виявили потенціалуканцерогенностісофосбувіруу разі застосування в дозах до 600 мг/кг/добу для мишей та 750 мг/кг/добу для щурів. Вплив GS‑331007 у цих дослідженнях був до 30 разів (миші) та 15 разів (щурі) більшим, ніж клінічний вплив 400 мгсофосбувіру.

Софосбувір не впливав на життєздатність ембріона‑плода чи фертильність щурів та не бувтератогенним для щурів та кролів згідно з дослідженнями розвитку. Жодних негативних впливів на поведінку, розмноження або розвиток потомства у щурів не було виявлено. У ході дослідження кролів впливсофосбувіру був у 9 разів більшим, ніж очікуваний клінічний вплив. У ході дослідження щурів не вдалося з’ясувати впливсофосбувіру, але вплив на основі головного людського метаболіту коливався у межах від 8 до 28 разів більших, ніж клінічний вплив 400 мгсофосбувіру.

Речовини‑похіднісофосбувіру проникали через плаценту вагітних щурів та у молоко щурів під час лактації.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Вірсо застосовують в комбінації з іншими лікарськими засобами для лікування хронічного гепатиту C (CHC) дорослим пацієнтам (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливі заходи безпеки»).

Конкретну дію на генотип вірусу гепатиту С (HCV) див. у розділах «Спосіб застосування та дози» та «Особливі заходи безпеки».

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до діючих речовин або до інших компонентів лікарського засобу.

 

Застосування з сильними індукторами P-глікопротеїну

Лікарські засоби, що є сильними індукторамиР-глікопротеїну в кишечнику (такі якрифампіцин,рифабутин, звіробій звичайний(Hypericumperforatum),карбамазепін, фенобарбітал іфенітоїн), можуть значно зменшити концентраціюсофосбувіру у плазмі крові, що спричинить зниження терапевтичного ефектуВірсо. Такі лікарські засоби не слід застосовувати зВірсо(див.розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

 

Особливі заходи безпеки.

Особливі застереження

Вірсо не рекомендовано застосовувати якмонотерапію та слід призначатиу комбінації з іншими лікарськими засобами для лікування інфекції вірусом гепатиту C. У разі переривання застосування інших лікарських засобів у комбінації зВірсо прийомВірсослід також припинити (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Перш ніж розпочати лікуванняВірсо, слід ознайомитися з переліком лікарських засобів, які можна призначати разом з цим препаратом.

Важка брадикардія і блокада серця

У разі застосуванняВірсо в комбінації з іншими антивірусними препаратами прямої дії (АППД) (включаючидаклатасвір,сімепревір таледіпасвір) і паралельно заміодароном разом із іншими лікарськими засобами, що знижують частоту серцевих скорочень, чи без них були зафіксовані випадки важкої брадикардії і блокади серця. Механізм дії встановлений не був.

Супутнє застосуванняаміодарону було обмеженим через клінічне випробуваннясофосбувіру та АППД. Можливе виникнення загрози для життя, томуаміодарон рекомендується лише тим пацієнтам, які приймаютьВірсо з іншими АППД, які не переносять інші курси лікування аритмії або яким вони протипоказані.

Пацієнти,які приймають бета-блокатори, пацієнти із супутніми серцевими захворюваннями та/або із прогресуючими захворюваннями печінки можуть мати підвищений ризик брадикардії при одночасному призначенніаміодарону.

Якщо супутнє застосуванняаміодарону вважається необхідним, за пацієнтами, які починають приймати препаратиВірсо та інші АППД, рекомендується постійний нагляд. Якщо у пацієнта виявлено високий ризикбрадіаритмії, за ним необхідний безперервний нагляд протягом 48 годин у відповідних клінічних умовах.

Через те щоаміодарон має тривалий період напіврозпаду, пацієнтам, які припинили прийматиаміодарон за декілька місяців до цього і мають розпочати прийомВірсо у комбінації з іншими АППД, також слід забезпечити належний нагляд.

Усіх пацієнтів, які приймаютьВірсо з іншими АППД в комбінації заміодароном та іншими лікарськими засобами, що знижують частоту серцевих скорочень, або без них слід попередити про симптоми брадикардії і блокади серця. Їм також слід рекомендувати негайно звернутисяза медичною консультацією у разі появи вказаних симптомів.

Пацієнти з 1, 4, 5 і 6 генотипами інфекції HCV, яківже пройшли лікування

ДіюВірсо на пацієнтів з 1, 4, 5 і 6 генотипами інфекції HCV, які пройшли лікування, не вивчали. Тому оптимальну тривалість лікування цієї популяції не встановлено (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Фармакодинаміка»).

Слід уважно ставитися до лікування таких пацієнтів та, якщо можливо, продовжити тривалість лікуваннясофосбувіром,пегінтерфероном альфа-2 тарибавіриномвід 12 до 24 тижнів. Це особливо стосується підгруп пацієнтів, у яких наявний один і більше факторів, історично пов’язаних з меншою швидкістю реагування на лікування на основі інтерферону (вираженийфіброз/цироз, високі початкові концентрації вірусу, негроїдна раса, IL28B, окрім генотипу CC).

Пацієнти з 5 або 6 генотипами інфекції HCV, які пройшли лікування

Дані щодо застосуванняВірсо пацієнтам із 5 і 6 генотипами інфекції HCV, які пройшли лікування, дуже обмежені (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Пацієнти з 1, 4, 5 і 6 генотипами інфекції HCV, які отримували терапію без інтерферону

Режимибезінтерферонної терапії пацієнтів із 1, 4, 5 і6 генотипами інфекції HCV із застосуваннямВірсо у фазі 3 дослідження не було вивчено (див. розділ «Фармакодинаміка»). Оптимальний режим та тривалість лікування не були встановлені. Такі режими слід використовувати лише для пацієнтів, які мають непереносимість або яким не підходить терапія інтерфероном у разі нагальної потреби у лікуванні.

Одночасне застосування з іншими антивірусними препаратами прямої дії проти HCV

Вірсо можна застосовувати одночасно з іншими антивірусними лікарськими засобами прямої дії, лише якщо на основі доступних даних вважається, що їхня ефективність переважає ризики. Даних на підтримку одночасного застосуванняВірсотателапревіру абобоцепревірунемає. Спільне застосування нерекомендоване (також див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Вагітність і застосування паралельно зрибавірином

У разі застосуванняВірсо в комбінації зрибавіриномабопегінтерфероном альфа‑2/рибавіриномжінкам репродуктивного віку або їхнім партнерам чоловічої статі необхідно використовувати ефективні засоби контрацепції під час лікування, а також у період після завершення лікування, як рекомендовано в інструкції для медичного застосуваннярибавірину. Додаткову інформацію див. у інструкції для медичного застосуваннярибавірину.

Застосування з помірними індукторами P-глікопротеїну

Лікарські засоби, що є помірними індукторамиР-глікопротеїну в кишечнику (такі якокскарбазепін імодафініл), можуть зменшити концентраціюсофосбувіру у плазмі крові, що спричинить зниження терапевтичного ефектуВірсо. Не рекомендується застосовувати такі лікарські засоби одночасно зВірсо(див. такожрозділ«Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Порушення функції нирок

БезпекуВірсо для пацієнтів із гострою нирковою недостатністю (рШКД <30 мл/хв/1,73 м2) або хронічною нирковою недостатністю, які потребують гемодіалізу, не було оцінено. Також не було встановлено належної дози. У разі застосуванняВірсо в комбінації зрибавіриномабопегінтерфероном альфа-2/рибавіриномтакож див. інструкцію щодорибавірину для пацієнтів з кліренсом креатиніну (CrCl) <50 мл/хв (також див. розділ «Фармакокінетика»).

Коінфекція HCV/HBV (вірус гепатиту B)

Під час або після лікування АППД були повідомлення про випадкиреактиваціївірусу гепатиту В (HBV), деякі з яких були летальними. Перед початком лікування всім пацієнтам слід провести скринінг на предмет наявності HBV, тому вони мають бути під наглядом та підлягають лікуванню відповідно до поточних клінічних настанов.

 

Дитяча популяція

Вірсо не рекомендовано застосовувати дітям (віком до 18 років), оскільки для цієї популяції безпеку та ефективність не було встановлено.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Софосбувір – депо-форма нуклеотиду. Після застосуванняВірсософосбувір швидко всмоктується та підлягає інтенсивному першочерговому метаболізму у печінці і шлунку. Гідролітичний розпад депо-форми у клітині,каталізований у т.ч. ензимами,карбоксилестеразою 1, та послідовнафосфориляція,каталізованануклеотиднимикіназами, спричиняють утворенняфармакологічноактивноготрифосфату, аналоговогоуридиннуклеозиду. Основний неактивний циркулюючий метаболіт GS‑331007, який відповідає за більш ніж 90 % системної дії матеріалів-похідних препарату, формується послідовними та паралельними шляхами до формування активного метаболіту. Вихіднийсофосбувір відповідає за системну дію приблизно 4 % матеріалів-похідних препарату (див. «Фармакокінетика»). У фармакологічних клінічних дослідженнях велося спостереження засофосбувіром і GS‑331007 з метоюфармакокінетичногоаналізу.

Софосбувір – субстрат для P‑глікопротеїну транспортера препарату та протеїну резистентності раку молочної залози (BCRP), а GS‑331007 не є таким субстратом. Лікарські засоби, що є сильними індукторамиР‑глікопротеїну у шлунку (наприкладрифампіцин,рифабутин, звіробій звичайний,карбамазепін, фенобарбітал іфенітоїн), можуть зменшити концентраціюсофосбувіруу плазмі крові, що спричинить зниження терапевтичного ефектуВірсо. Тому їх прийом ізВірсопротипоказаний (див. розділ «Особливі заходи безпеки»).Лікарські засоби, що є помірними індукторамиР-глікопротеїну у кишечнику (такі якокскарбазепін імодафініл), можуть зменшити концентраціюсофосбувіру у плазмі крові, що спричинить зниження терапевтичного ефектуВірсо. Не рекомендується застосовувати такі лікарські засоби одночасно зВірсо (див.розділ«Особливі заходи безпеки»).Одночасне застосуванняВірсо з препаратами, які є інгібіторамиР‑глікопротеїну та/або BCRP, може спричинити підвищення концентраціїсофосбувіруу плазмі крові без підвищення концентрації GS‑331007 у плазмі, томуВірсо можна застосовувати з інгібіторамиР‑глікопротеїну та/або BCRP.Софосбувір та GS‑331007 не є інгібіторамиР‑глікопротеїну та BCRP, тож посилення ефекту препаратів, що є субстратами для цих транспортерів, не передбачається.

Шлях метаболічної активаціїсофосбувіру у клітині опосередкований загалом низьким утворенням зв’язків та ефективним гідролізом, а також шляхаминуклеотидноїфосфореляції, які навряд чи піддаються впливу супутніх лікарських засобів (див. розділ «Фармакокінетика»).

Пацієнти, що застосовують антагоністи вітаміну К

Оскільки під час лікування препаратомВірсо може змінитися функція печінки, рекомендується здійснювати ретельний моніторинг значень Міжнародногонормалізаційного відношення (МНВ).

Інші види взаємодій

Щодо взаємодіїВірсо з можливими супутніми препаратами інформація коротко викладена у таблиці 1 нижче (де 90 % коефіцієнт інтервалу довіри (CI) середнього геометричного, розрахованого методом найменших квадратів (GLSM) був у межах «↔», підвищився «↑», або зменшився «↓»у заданих межах еквівалентності). Ця таблиця не євсеохопною.

Таблиця

1 Взаємодія міжВірсо та іншими лікарськими засобами

Препарат згідно з терапевтичним призначенням

Вплив на препарат.

Середнє співвідношення (90 % довірчий інтервал) для AUC,Cмакс.,Cмін.a,b

Рекомендації для застосування зВірсо

АНАЛЕПТИКИ

Модафініл

Взаємодіюне було вивчено.

Очікується:

↓Софосбувір

↔ GS‑331007

Очікується, що при одночасному застосуванніВірсо змодафінілом концентраціясофосбувірузменшиться, що спричинить послаблення терапевтичного ефектуВірсо. Таке одночасне застосування не рекомендується.

АНТИАРИТМІЧНІ ЗАСОБИ

Аміодарон

Взаємодіюне було вивчено.

Застосовувати лише у разі відсутності альтернативних видів лікування. У разі застосування зВірсо та іншим АППД (див. «Особливі заходи безпеки» і «Побічні реакції») рекомендується постійний нагляд.

АНТИКОАГУЛЯНТИ

Антагоністи вітаміну К

Взаємодіюне було вивчено.

При застосуванні всіх антагоністів вітаміну К рекомендується ретельномоніторитиМНВ. Це пов’язано зі змінами у функції печінки під час лікування препаратомВірсо.

АНТИКОНВУЛЬСАНТИ

Карбамазепін

Фенобарбітал

Фенітоїн

Взаємодіюне було вивчено.

Очікується:

↓Софосбувір

↔ GS‑331007

Протипоказано застосовуватиВірсо разом ізкарбамазепіном, фенобарбіталом і фенітоїном –сильними індукторамиР‑глікопротеїну у кишечнику (див. розділ «Особливі заходи безпеки»).

Окскарбазепін

Взаємодіюне було вивчено.

Очікується:

↓Софосбувір

↔ GS‑331007

Очікується, що у разі одночасного застосуванняВірсо зокскарбазепіном концентраціясофосбувірузменшиться, що спричинить послаблення терапевтичного ефектуВірсо. Не рекомендується їх одночасне застосування (див. розділ «Особливі заходи безпеки»).

ПРОТИТУБЕРКУЛЬОЗНІ ЗАСОБИ

Рифампіцинf

(одноразова доза 600 мг)

Софосбувір

↓Cмакс. 0,23 (0,19, 0,29)

↓ AUC 0,28 (0,24, 0,32)

Cмін. (NA)

 

GS‑331007

↔Cмакс. 1,23 (1,14, 1,34)

↔ AUC 0,95 (0,88, 1,03)

Cмін. (NA)

Протипоказано застосовуватиВірсо разом ізрифампіцином– сильним індукторомР‑глікопротеїну у кишечнику (див. розділ «Особливі заходи безпеки»).

Рифабутин

Рифапентин

Взаємодіюне було вивчено.

Очікується:

↓Софосбувір

↔ GS‑331007

Протипоказано застосовуватиВірсо разом ізрифабутином– сильним індукторомР‑глікопротеїну у кишечнику (див. розділ «Особливі заходи безпеки»).

Очікується, що у разі одночасного застосуванняВірсо зрифапентиномконцентраціясофосбувіру зменшиться, що спричинить послаблення терапевтичного ефектуВірсо.Таке одночасне застосування не рекомендується.

РОСЛИННІ ДОБАВКИ

Звіробій звичайний

(Hypericumperforatum)

Взаємодіюне було вивчено.

Очікується:

↓Софосбувір

↔ GS‑331007

Вірсо протипоказано приймати зі звіробоєм звичайним, що є сильним індукторомР‑глікопротеїну у кишечнику (див. розділ «Особливі заходи безпеки»).

ПРОТИВІРУСНІ АГЕНТИ HCV: ІНГІБІТОРИ ПРОТЕАЗИ HCV

Боцепревір (BOC)

Телапревір (TPV)

Взаємодіюне було вивчено.

Очікується:

↑Софосбувір (TPV)

↔Софосбувір (BOC)

↔ GS‑331007 (TPV або BOC)

Щодо взаємодіїВірсо збоцепревіром аботелапревіром немає інформації.

НАРКОТИЧНІ АНАЛЬГЕТИКИ

Метадонf

(терапія утримання наметадоні [30‑130 мг/добу])

R-метадон

↔Cмакс. 0,99 (0,85, 1,16)

↔ AUC 1,01 (0,85, 1,21)

↔Cмін. 0,94 (0,77, 1,14)

 

S-метадон

↔Cмакс. 0,95 (0,79, 1,13)

↔ AUC 0,95 (0,77, 1,17)

↔Cмін. 0,95 (0,74, 1,22)

 

Софосбувір

↓Cмакс. 0,95c (0,68, 1,33)

↑ AUC 1,30c(1,00, 1,69)

Cмін. (NA)

 

GS‑331007

↓Cмакс. 0,73c (0,65, 0,83)

↔ AUC 1,04c(0,89, 1,22)

Cмін. (NA)

Якщософосбувір таметадон приймати одночасно, не потрібно коригувати дозу анісофосбувіру, аніметадону.

ІМУНОДЕПРЕСАНТИ

Циклоспоринe

(одноразова доза 600 мг)

Циклоспорин

↔Cмакс. 1,06 (0,94, 1,18)

↔ AUC 0,98 (0,85, 1,14)

Cмін. (NA)

 

Софосбувір

↑Cмакс. 2,54 (1,87, 3,45)

↑ AUC 4,53 (3,26, 6,30)

Cмін. (NA)

 

GS‑331007

↓Cмакс. 0,60 (0,53, 0,69)

↔ AUC 1,04 (0,90, 1,20)

Cмін. (NA)

Якщософосбувір тациклоспоринприймати одночасно, не потрібно коригувати дозу анісофосбувіру, аніциклоспорину.

Такролімусe

(одноразова доза 5 мг)

Такролімус

↓Cмакс. 0,73 (0,59, 0,90)

↔ AUC 1,09 (0,84, 1,40)

Cмін. (NA)

 

Софосбувір

↓Cмакс. 0,97 (0,65, 1,43)

↑ AUC 1,13 (0,81, 1,57)

Cмін. (NA)

 

GS‑331007

↔Cмакс. 0,97 (0,83, 1,14)

↔ AUC 1,00 (0,87, 1,13)

Cмін. (NA)

Якщософосбувір татакролімус приймати одночасно, не потрібно коригувати дозу анісофосбувіру, анітакролімусу.

ПРОТИВІРУСНІ АГЕНТИ HIV: ІНГІБІТОРИ ЗВОРОТНОЇ ТРАНСКРИПТАЗИ

Ефавіренцf

(600 мг раз на добу)d

Ефавіренц

↔Cмакс. 0,95 (0,85, 1,06)

↔ AUC 0,96 (0,91, 1,03)

↔Cмін. 0,96 (0,93, 0,98)

 

Софосбувір

↓Cмакс. 0,81 (0,60, 1,10)

↔ AUC 0,94 (0,76, 1,16)

Cмін. (NA)

 

GS‑331007

↓Cмакс. 0,77 (0,70, 0,84)

↔ AUC 0,84 (0,76, 0,92)

Cмін. (NA)

Якщософосбувір таефавіренцприймати одночасно, не потрібно коригувати дозу анісофосбувіру, аніефавіренцу.

Емтрицитабінf

(200 мг раз на добу)d

Емтрицитабін

↔Cмакс. 0,97 (0,88, 1,07)

↔ AUC 0,99 (0,94, 1,05)

↔Cмін. 1,04 (0,98, 1,11)

 

Софосбувір

↓Cмакс. 0,81 (0,60, 1,10)

↔ AUC 0,94 (0,76, 1,16)

Cмін. (NA)

 

GS‑331007

↓Cмакс. 0,77 (0,70, 0,84)

↔ AUC 0,84 (0,76, 0,92)

Cмін. (NA)

Якщософосбувір таемтрицитабінприймати одночасно, не потрібно коригувати дозу анісофосбувіру, аніемтрицитабіну.

Тенофовірдизопроксилфумаратf

(300 мг раз на добу)d

Тенофовір

↑Cмакс. 1,25 (1,08, 1,45)

↔ AUC 0,98 (0,91, 1,05)

↔Cмін. 0,99 (0,91, 1,07)

 

Софосбувір

↓Cмакс. 0,81 (0,60, 1,10)

↔ AUC 0,94 (0,76, 1,16)

Cмін. (NA)

 

GS‑331007

↓Cмакс. 0,77 (0,70, 0,84)

↔ AUC 0,84 (0,76, 0,92)

Cмін. (NA)

Якщософосбувір татенофовірдизопроксилфумарат приймати одночасно, не потрібно коригувати дозу анісофосбувіру, анітенофовірудизопроксилуфумарату.

Рилпівіринf

(25 мг раз на добу)

Рилпівірин

↔Cмакс. 1,05 (0,97, 1,15)

↔ AUC 1,06 (1,02, 1,09)

↔Cмін. 0,99 (0,94, 1,04)

 

Софосбувір

↑Cмакс. 1,21 (0,90, 1,62)

↔ AUC 1,09 (0,94, 1,27)

Cмін. (NA)

 

GS‑331007

↔Cмакс. 1,06 (0,99, 1,14)

↔ AUC 1,01 (0,97, 1,04)

Cмін. (NA)

Якщософосбувір тарилпівірин приймати одночасно, не потрібно коригувати дозу анісофосбувіру, анірилпівірину.

ПРОТИВІРУСНІ АГЕНТИ HIV: ІНГІБІТОРИ ПРОТЕАЗИ HIV

Дарунавір, підсиленийритонавіромf

(800/100 мг раз на добу)

Дарунавір

↔Cмакс. 0,97 (0,94, 1,01)

↔ AUC 0,97 (0,94, 1,00)

↔Cмін. 0,86 (0,78, 0,96)

 

Софосбувір

↑Cмакс. 1,45 (1,10, 1,92)

↑ AUC 1,34 (1,12, 1,59)

Cмін. (NA)

 

GS‑331007

↔Cмакс. 0,97 (0,90, 1,05)

↔ AUC 1,24 (1,18, 1,30)

Cмін. (NA)

Якщософосбувір тадарунавір(підсиленийритонавіром) приймати одночасно, не потрібно коригувати дозу анісофосбувіру, анідарунавіру.

ПРОТИВІРУСНІ АГЕНТИ HIV: ІНГІБІТОРИ ІНТЕГРАЗИ

Ралтегравірf

(400 мг два рази на добу)

Ралтегравір

↓Cмакс. 0,57 (0,44, 0,75)

↓ AUC 0,73 (0,59, 0,91)

↔Cмін. 0,95 (0,81, 1,12)

 

Софосбувір

↔Cмакс. 0,87 (0,71, 1,08)

↔ AUC 0,95 (0,82, 1,09)

Cмін. (NA)

 

GS‑331007

↔Cмакс. 1,09 (0,99, 1,20)

↔ AUC 1,03 (0,97, 1,08)

Cмін. (NA)

Якщософосбувір таралтегравірприймати одночасно, не потрібно коригувати дозу анісофосбувіру, аніралтегравіру.

ПЕРОРАЛЬНІ КОНТРАЦЕПТИВИ

Норгестимат/етинілестрадіол

Норгестромін

↔Cмакс. 1,06 (0,93, 1,22)

↔ AUC 1,05 (0,92, 1,20)

Cмін. (NA)

 

Норгестрел

↔Cмакс. 1,18 (0,99, 1,41)

↔ AUC 1,19 (0,98, 1,44)

Cмін. (NA)

 

Етинілестрадіол

↔Cмакс. 1,14 (0,96, 1,36)

↔ AUC 1,08 (0,93, 1,25)

Cмін. (NA)

Якщософосбувір таноргестимат/етинілестрадіол приймати одночасно, не потрібно коригувати дозу анісофосбувіру, аніноргестимату/етинілестрадіолу.

NA – не стосується

a Середнє співвідношення (90 % довірчий інтервал) для фармакокінетики лікарського засобу, що застосовується одночасно, з/безсофосбувіру та середнє співвідношеннясофосбувіру та GS‑331007 з/без лікарського засобу, що застосовується одночасно. Жодного впливу = 1,00.

b Усі дослідження лікарської взаємодії було проведено з участю здорових добровольців.

c Порівняння ґрунтується на історичному контролі.

d Застосовується якAtripla.

e Межабіоеквівалентності80‑125 %.

f Межа еквівалентності 70‑143 %.

 

Особливості застосування.

Жінки репродуктивного віку/засоби контрацепції для чоловіків і жінок

У разі застосуванняВірсо в комбінації зрибавірином абопегінтерферономальфа‑2/рибавірином слід звертати особливу увагу на запобігання вагітності у пацієнтів жіночої статі та партнерів жіночої статі у пацієнтів чоловічої статі. Було виявлено значнийтератогеннийта/або ембріональний ефектрибавірину у всіх видів тварин (див. розділ «Особливі заходи безпеки»). Жінкам репродуктивного вікуабо їхнім партнерам чоловічої статі необхідно використовувати ефективні засоби контрацепції під час лікування, а також у період після лікування, як рекомендовано в інструкції для медичного застосуваннярибавірину. Додаткову інформацію див. у інструкції для медичного застосуваннярибавірину.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Даних щодо застосуваннясофосбувіру вагітним жінкам немає або вони обмежені (менше ніж 300 випадків вагітності).

У ході дослідження на тваринах не виявлено прямого або непрямого шкідливого впливу щодо репродуктивної токсичності. У ході дослідження з застосуванням найвищих доз для щурів і кролів жодного впливу на розвиток ембріону не виявлено. Однак неможливо повністю оцінити рівні впливусофосбувіруна щурів відносно впливу на людей у разі рекомендованої клінічної дози.

В якості запобіжного заходу рекомендовано уникати застосуванняВірсо у період вагітності.

Однак якщо разом ізсофосбувіром застосовуватирибавірин, слід дотримуватися протипоказань щодо застосуваннярибавірину у період вагітності (також див. інструкцію щодо застосуваннярибавірину).

Годування груддю

Невідомо про можливістьсофосбувіру та його метаболітів проникати у грудне молоко людини.

Наявніфармакокінетичні дані щодо тварин вказуються на виведення метаболітів із молоком.

Не можна виключати ризик для новонароджених/немовлят. Таким чином,Вірсо не слід застосовувати жінкам, які годують груддю.

Репродуктивна функція

Дані щодо впливуВірсо на репродуктивну функцію людини недостатні. Дослідження на тваринах не вказують на шкідливий вплив на репродуктивну функцію.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортомабо іншими механізмами.

Вірсо має помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати зі складними механізмами. Пацієнтів слід повідомити про те, що під час лікуваннясофосбувіром у комбінації зпегінтерферономальфа-2 ірибавірином було зареєстровано випадки втоми та порушення уваги, запаморочення та нечіткість зору (див. розділ «Побічні реакції»).

 

Спосіб застосування та дози.

ЗастосуванняВірсо слід розпочинати під наглядом лікаря, який має досвід лікування пацієнтів із CHC.

Дорослі

Рекомендована доза – 400 мг у формі таблетки, яку слід прийматиперорально1 раз на добу під час прийому їжі(див. розділ «Фармакокінетика»).

Вірсо слід застосовувати в комбінації з іншими лікарськими засобами. Не рекомендовано проводитимонотерапіюВірсо (див. розділ «Фармакодинаміка»).Також див. інструкцію для медичного застосування лікарських засобів, що застосовуються у комбінації зВірсо. Рекомендовані для сумісного застосування лікарські засоби та тривалість комплексної терапіїВірсо наведено в таблиці 2.

Таблиця2 Рекомендовані для сумісного застосування лікарські засоби та тривалість комплексної терапіїВірсо

Популяція пацієнтів*

Терапія

Тривалість лікування

Пацієнти з 1, 4, 5 або 6 генотипом CHC

Вірсо +рибавірин +пегінтерферональфа-2

12 тижнівa,b

Вірсо +рибавірин

Лише для пацієнтів, для якихпегінтерферон альфа-2 є неприйнятним або які мають до нього непереносимість (див. розділ «Особливі заходи безпеки»)

24 тижні

Пацієнти з 2 генотипом CHC

Вірсо +рибавірин

12 тижнівb

Пацієнти з 3 генотипом CHC

Вірсо +рибавірин +пегінтерферональфа-2

12 тижнівb

Вірсо +рибавірин

24 тижні

Пацієнти з CHC, які очікують на трансплантацію печінки

Вірсо +рибавірин

До трансплантаціїпечінкиc

* У тому числі пацієнти зкоінфекцією вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ).

a Для пацієнтів з 1 генотипом інфекції HCV, які проходили лікування, немає даних щодо комбінаціїВірсо,рибавірину тапегінтерферонуальфа-2 (див. розділ «Особливі заходи безпеки»).

b Слід розглянути доцільність збільшення тривалості лікування з 12 до 24 тижнів. Це особливо стосується підгруп пацієнтів з одним і більше факторів, історично пов’язаних з меншою швидкістю реагування на лікування на основі інтерферону (наприклад, виражений фіброз/цироз, високі вихідні концентрації вірусу, негроїдна раса, IL28B, окрім генотипу CC, попереднєнереагування на терапіюпегінтерфероном альфа-2 ірибавірином).

c Див. розділ «Пацієнти, які очікують на трансплантацію печінки» нижче.

 

Дозурибавірину у комбінації зВірсослід визначати залежно від маси тіла пацієнта (<75 кг = 1000 мг і ≥75 кг = 1200 мг) та застосовуватиперорально двома роздільними дозами під час прийому їжі.

Інформацію щодо сумісного застосування з іншими антивірусними препаратами прямої дії проти HCV див. у розділі «Особливі заходи безпеки».

Коригування дози

Не рекомендовано знижувати дозуВірсо.

Якщософосбувірзастосовувати в комбінації зпегінтерфероном альфа-2 і в пацієнта з’являються серйозні побічні реакції, пов’язані з застосуванням цього засобу, дозупегінтерферону альфа-2 слід зменшити або припинити його застосування. Додаткову інформацію про те, як зменшити дозу та/або припинити застосуванняпегінтерферонуальфа‑2, див. в інструкції для медичного застосуванняпегінтерферонуальфа-2.

Якщо у пацієнта з’являються серйозні побічні реакції, потенційно пов’язані зрибавірином, дозурибавірину потрібно змінити або припинити його застосування (за потреби), поки побічна реакція не мине або її серйозність не зменшиться. У таблиці 3 наведено рекомендації щодо коригування дози та припинення застосування на основі концентрації гемоглобіну та стану серцевої системи пацієнта.

Таблиця 

3 Рекомендації щодо коригування дозирибавіринуу разі сумісного застосування зВірсо

Дані лабораторних аналізів

Зменшити дозурибавірину до 600 мг/добу, якщо:

Припинити застосуваннярибавірину, якщо:

Рівень гемоглобіну у пацієнтів, які не мають хвороб серця

<10 г/дл

<8,5 г/дл

Рівень гемоглобіну у пацієнтів з історією постійних хвороб серця

гемоглобін знижується на ≥2 г/дл під час 4-тижневого періоду лікування

<12 г/дл, незважаючи на зниження дози впродовж 4-тижневого періоду

 

Після припинення застосуваннярибавірину через відхилення лабораторних показників від норми або при клінічних проявах захворювання можна відновити застосуваннярибавірину з дози 600 мг/добу та пізніше збільшити її до 800 мг/добу. Однак не рекомендовано збільшувати попередньо призначену дозурибавірину(з 1000 до 1200 мг/добу).

Припинення прийому дози

У разі припинення застосування інших лікарських засобів у комбінації зВірсо прийомВірсо слід також припинити (див. розділ «Особливі заходи безпеки»).

Пацієнти літнього віку

Коригування дози для пацієнтів літнього віку не потрібне (див. розділ «Фармакокінетика»).

Порушення функції нирок

Для пацієнтів із легким і середнім порушенням функції нирок не потрібне коригування дозиВірсо. Безпека та відповідне дозуванняВірсо не встановлені для пацієнтів із гострою нирковою недостатністю (розрахована швидкістьклубочковоїфільтрації [рШКФ] <30 мл/хв/1,73 м2) або термінальною стадією ниркової недостатності, що потребують гемодіалізу(див. розділ «Фармакокінетика»).

Печінкова недостатність

Коригування дозиВірсо не потрібне для пацієнтів із печінковою недостатністю легкого, середнього та високого ступеня (клас A, B або C за класифікацієюЧайлда-П’ю-Туркота[CPT]) (див. розділ «Фармакокінетика»). Безпека та ефективністьВірсо для пацієнтів іздекомпенсованимцирозом не встановлені.

Пацієнти, які очікують на трансплантацію печінки

Тривалість застосуванняВірсо для пацієнтів, які очікують на трансплантацію печінки, повинна регулюватися оцінкою потенційної ефективності та ризиків для окремого пацієнта (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Особи з трансплантованою печінкою

Особам із трансплантованою печінкою рекомендується прийматиВірсоу комбінації зрибавірином протягом 24 тижнів. Починати прийомрибавірину з дози 400 мг і застосовуватиперорально двома окремими дозами під час прийому їжі.Якщо початкова дозарибавірину переноситься добре, її можна поступово збільшити до максимальної 1000-1200 мг на добу (1000 мг для пацієнтів з масою тіла <75 кг і 1200 мг для пацієнтів з масою тіла ≥75 кг). Якщо початкова дозарибавірину переноситься погано, її слід зменшити відповідно до клінічних показань з урахуванням рівня гемоглобіну.

 

Спосіб застосування

Таблетка, вкрита плівковою оболонкою, призначена для перорального застосування. Пацієнтам слід пояснити, що треба проковтнути цілу таблетку. Таблетку, вкриту плівковою оболонкою, не можна жувати або подрібнювати через гіркий присмак активної речовини. Таблетку слід приймати під час прийому їжі (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Пацієнтів слід повідомити, що якщо впродовж 2 годин після прийому дози виникне блювання, слід прийняти ще одну таблетку. Якщо блювання виникне більше ніж через 2 години після прийому таблетки, приймати додаткову дозу не потрібно. Ці рекомендації ґрунтуються на кінетиці поглинаннясофосбувіру та GS‑331007, що вказує на те, що більша частина дози поглинається впродовж 2 годин після її прийому.

Пацієнтів слід повідомити про те, що якщо вони пропустять дозу і після цього пройде 18 годин, пацієнт повинен негайно прийняти пропущену таблетку, а потім прийняти таблетку у звичний час. Якщо пройшло більше 18 годин, слід прийняти наступну дозу у звичний час, не подвоюючи її.

 

Діти.

Безпека та ефективністьВірсо для дітей (віком <18 років) не встановлені. Дані недоступні.

 

Передозування.

Максимальна зафіксована дозасофосбувіру відповідає однійнадтерапевтичній дозі 1200 мг, яку призначали для 59 здорових пацієнтів. У ході дослідження на цьому рівні дозування не було виявлено шкідливого впливу та побічних реакцій, аналогічних за частотою та серйозністю тим, про які було повідомлено у терапевтичних групах, де приймали плацебо або 400 мгсофосбувіру. Наслідки прийому більших доз невідомі.

У разі передозуванняВірсо антидоту немає. У разі передозування слід оглянути пацієнта на наявність токсичних проявів. Лікування від передозуванняВірсо полягає у загальних підтримуючих заходах, в тому числі контролю життєвих показників, а також контролю клінічного стану пацієнта. Гемодіаліз може ефективно вивести (53 % коефіцієнт очищення) основний циркулюючий метаболіт GS‑331007. 4‑годинна процедура гемодіалізу вивела 18 % прийнятої дози.

 

Побічні реакції.

Короткий огляд профілю безпеки

Під час лікуваннясофосбувіром у комбінації зрибавірином або зпегінтерферономальфа-2 ірибавірином найчастіше фіксувалися побічні реакції на лікарський засіб, що відповідали очікуваним за результатами дослідження безпечності препаратівсофосбувір іпегінтерферон альфа-2, причому частота або серйозність побічних реакцій не підвищувалася.

Оцінювання побічних реакцій здійснюється на основі сукупності даних, отриманих під час фази 3 клінічних досліджень (як контрольовані, так і неконтрольовані).

Частка пацієнтів, які припинили курс лікування через побічні реакції, становила 1,4 % для пацієнтів, які приймали плацебо, 0,5 % для пацієнтів, які приймалисофосбувір +рибавірин протягом 12 тижнів, 0 % для пацієнтів, які приймалисофосбувір+рибавірин протягом 16 тижнів, 11,1 % для пацієнтів, які приймалипегінтерферон альфа-2 +рибавірин протягом 24 тижнів, і 2,4 % для пацієнтів, які приймалисофосбувір +пегінтерферональфа-2 +рибавірин протягом 12 тижнів.

ДіяВірсо досліджувалася головним чином у комбінації зрибавірином разом ізпегінтерферономальфа-2 або без нього. У зв’язку з цим не було встановлено жодних побічних реакцій, спричинених власнесофосбувіром. Серед пацієнтів, які приймалисофосбувір ірибавірин абософосбувір,рибавірин іпегінтерферональфа-2, найпоширенішими були такі побічні реакції як втома, головний біль, нудота і безсоння.

У разі застосуваннясофосбувіру в комбінації зрибавірином або в комбінації зпегінтерферономальфа-2 ірибавірином були виявлені зазначені нижче побічні реакції (таблиця 4). Побічні реакції зазначені нижче за класами систем органів тіла та частотою. Класифікація частоти: дуже часто (≥1/10), часто (від <1/10 до ≥1/100), нечасто (від <1/100 до ≥1/1000), поодинокі (від <1/1000 до ≥1/10000) або рідко (<1/10000).

Таблиця 4 Побічні реакції, пов’язані з прийомомсофосбувіру у комбінації зрибавірином абопегінтерферономальфа-2 тарибавірином

Частота

SOFa +RBVb

SOF +PEGс+ RBV

Інфекції та паразитарні інвазії

часто

ринофарингіт

 

З боку кровоносної та лімфатичної систем

дуже часто

знижений гемоглобін

анемія,нейтропенія, зниження кількості лімфоцитів, зниження кількості тромбоцитів

часто

анемія

 

З боку обміну речовин і харчування

дуже часто

 

зниження апетиту

часто

 

зниження маси тіла

Психічні розлади

дуже часто

безсоння

безсоння

часто

депресія

депресія, хвилювання, збудження

З боку нервової системи

дуже часто

головний біль

запаморочення, головний біль

часто

порушенняуваги

мігрень, погіршення пам’яті, порушення уваги

З боку органів зору

часто

 

нечіткість зору

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння

дуже часто

 

задишка, кашель

часто

задишка, задишка під час фізичних навантажень, кашель

задишка під час фізичних навантажень

З боку шлунково-кишкового тракту

дуже часто

нудота

діарея, нудота, блювання

часто

неприємнівідчуття у животі, запор, диспепсія

запор, сухість у роті,гастроентеральнийрефлюкс

З боку печінки та жовчовивідної системи

дуже часто

підвищений білірубін у крові

підвищений білірубін у крові

З боку шкіри та підшкірних тканин

дуже часто

 

висипання, свербіж

часто

облисіння, сухість шкіри, свербіж

облисіння, сухість шкіри

З боку скелетно-м’язової та сполучної тканин

дуже часто

 

артралгія,міалгія

часто

артралгія, біль у спині, м’язові спазми,міалгія

біль у спині, м’язові спазми

Системні порушення

дуже часто

втома, роздратованість

озноб, втома, грипоподібні захворювання, роздратованість, біль, підвищена температура

часто

підвищена температура, загальна слабкість

біль у грудях, загальна слабкість

aSOF – софосбувір;bRBV – рибавірин;cPEG – пегінтерферон альфа-2.

 

Інші особливі популяції пацієнтів

Коінфекція HIV/HCV

Результати дослідження безпечності препаратівсофосбувір ірибавірин пацієнтів ізкоінфекцієюHCV/HIV аналогічні тим, які було отримано під час фази 3 клінічних досліджень для пацієнтів ізмоноінфекцією HCV, які проходили лікуваннясофосбувіром ірибавірином.

Пацієнти, які очікують на трансплантацію печінки

Результати дослідження безпечності препаратівсофосбувір ірибавірин для пацієнтів із інфекцією HCV, які очікують на трансплантацію печінки, аналогічні тим, які було отримано під час фази 3 клінічних досліджень для пацієнтів, які проходили лікуваннясофосбувіромірибавірином.

Особи з трансплантованою печінкою

Результати дослідження безпечності препаратівсофосбувір ірибавірин для осіб із трансплантованою печінкою з хронічним гепатитом C аналогічні тим, які було отримано під час фази 3 клінічних досліджень для пацієнтів, які проходили лікуваннясофосбувіромірибавірином (див.розділ«Фармакодинаміка»). У дослідженні 0126 дуже поширеним явищем було зниження рівня гемоглобіну: у 32,5 % (13 з 40) пацієнтів рівень гемоглобіну зменшився до <10 г/дл, а в одного– до <8,5 г/дл. Вісім пацієнтів (20 %) приймалиепоетин та/або компонент крові. Через побічну реакціюу 5 пацієнтів (12,5 %) було повністю чи тимчасово припинено або скориговано застосування досліджуваних лікарських засобів.

Опис деяких побічних реакцій

Аритмія серця

У разі застосуваннясофосбувіру у комбінації з іншими АППД (включаючидаклатасвір,симепревір таледіпасвір і паралельно заміодарономта/або іншими лікарськими засобами, що знижують частоту серцевих скорочень, були зафіксовані випадки важкої брадикардії і блокади серця (див. розділ «Особливі заходи безпеки» і «Побічні реакції»).

Повідомлення про можливі побічні реакції

Після видачі реєстраційного свідоцтва на лікарський засіб важливо повідомляти про його можливі побічні реакції з метою постійного контролю за співвідношенням користі і ризику цього лікарського засобу. Працівникам охорони здоров’я слід повідомляти про будь-які можливі побічні реакції в орган національної системифармаконагляду.

 

Термін придатності.

3 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

 

Упаковка.

Білий флакон із поліетилену високої щільності, закритий алюмінієвою фольгою з поліпропіленовою кришкою для захисту від дітей. Кожен флакон містить 28 таблеток, вкритих плівковою оболонкою, з осушувачем із силікагелю і поліефірною котушкою. По 1 флакону у картонній коробці.

 

Категорія відпуску.

За рецептом.

 

Виробник.

СтрайдсФармаСайенсЛімітед.

 

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

№ 36/7,Сурагаджакканахаллі,ІндлавадіКросс,АнекалТалук, Бангалор,Карнатака562106, Індія.

 

Заявник.

СтрайдсФармаСайенсЛімітед.

 

Місцезнаходження заявника.

201,Деваврата Сектор 17, Ваші,НавіМумбай – 400 703, Індія.