ВИМПАТ раствор 10 мг/мл

ЮСБ Фарма С.А.

Rp

Форма выпуска и дозировка

Раствор, 10 мг/мл
Таблетки, 50 мг
Таблетки, 100 мг
Таблетки, 150 мг
Таблетки, 200 мг

Раствор, 10 мг/мл

Упаковка

Флакон 20 мл №1x1

Флакон 20 мл №1x1

Аналоги

Соответствующих аналогов не найдено

Классификация

Классификация эквивалентности

N/A

info

Действующее вещество

ЛАКОСАМИД

Производитель:

ЮСБ Фарма С.А., Бельгия

Форма товара

Раствор для инфузий

Условия отпуска

по рецепту

Rp

Регистрационное удостоверение

UA/10825/02/01

Дата последнего обновления: 09.12.2020

Общая информация

  • Срок действия регистрационного удостоверения: 18.12.2020
  • Состав: 1 мл розчину для інфузій містить лакосаміду 10 мг
  • Торговое наименование: ВІМПАТ®
  • Условия отпуска: за рецептом

Упаковка

Флакон 20 мл №1x1

Инструкция

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ВІМПАТ®

(VIMPAT®)

Склад:

діюча речовина:lacosamide;

1 мл розчину для інфузій містить лакосаміду 10 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид, кислота хлористоводнева розведена 10 %, вода для ін'єкцій.

Лікарська форма. Розчин для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Інші протиепілептичні засоби. Код АТСN03AX18

Клінічні характеристики.

Показання.

Вімпат® застосовують для лікування парціальних судом, що супроводжуються або не супроводжуються вторинною генералізацією, у пацієнтів з епілепсією віком від 16 років і старше у складі комплексної терапії.

Протипоказання.

Гіперчутливість до діючої речовини або допоміжних речовин.

Атріовентрикулярна блокада II або III ступеня.

Спосіб застосування та дози.

Вімпат® у вигляді розчину для інфузій застосовують у якості альтернативного лікування у пацієнтів, яким тимчасово неможливо приймати препарат перорально.

Рекомендовано застосування препарату в/в двічі на добу протягом не більше 5 днів.

Вімпат® застосовують внутрішньовенно двічі на день.

Рекомендована початкова доза становить 50 мг двічі на день. Через 1 тиждень дозу збільшують до 100 мг двічі на день. З урахуванням ефективності і переносимості підтримуючу дозу можна збільшувати кожного тижня по 50 мг двічі на день до максимальної добової дози 400 мг/добу (200 мг двічі на день).

Відміняти Вімпат® рекомендується поступово (знижуючи дозу на 200 мг на тиждень).

Розчин вводять внутрішньовенно протягом від 15 до 60 хвилин двічі на день. Розчин можна вводити без додаткового розведення. При необхідності можна перейти з прийому препарату внутрішньо на внутрішньовенне введення без титрування дози і навпаки. При цьому не слід міняти добову дозу і кратність застосування (двічі на день).

Застосування у хворих з порушенням функції нирок

Хворим з легким і помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну > 30 мл/хв) корекція дози непотрібна. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну ≤ 30 мл/мін) і термінальною хворобою нирок максимальна доза становить 250 мг/добу. Пацієнтам, які знаходяться на гемодіалізі, рекомендується ввести додатково до 50 % розподіленої добової дози безпосередньо в кінці процедури. Лікування хворих з термінальною хворобою нирок слід проводити обережно, оскільки клінічний досвід застосування препарату у таких пацієнтів невеликий і можливе накопичення метаболіту, що не має відому фармакологічну активність. Всім пацієнтам з порушеною функцією нирок рекомендується обережне титрування дози.

Застосування у хворих з порушенням функції печінки

Пацієнтам з легким і помірним порушенням функції печінки корекція дози непотрібна. Титрувати дозу у таких пацієнтів слід обережно, враховуючи можливість супутнього порушення функції нирок. Фармакокінетика лакосаміду не вивчалась у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки.

Застосування у літніх людей (старше 65 років)

Літнім людям зниження дози не потрібне. Досвід застосування лакосаміду у немолодих пацієнтів з епілепсією обмежений. У літніх людей необхідно враховувати можливість вікового зниження ниркового кліренсу і збільшення рівня AUC.

Застосування у дітей

Вімпат® не рекомендується призначати дітям і підліткам віком до 16 років, оскільки безпека і ефективність препарату в цих вікових групах не вивчалися.

Побічні реакції.

Базуючись на аналізі узагальнених результатів плацебо-контрольованих клінічних досліджень, в яких брало участь 1308 пацієнтів з парціальними нападами, було встановлено, що 61,9 % пацієнтів, рандомізованих в групу лакосаміду, та 35,2 % пацієнтів, рандомізованих в групу плацебо, мали щонайменше 1 побічну реакцію. Частішими побічними реакціями були запаморочення, головний біль, нудота та диплопія. Побічні ефекти препарату найчастіше були незначними або помірно вираженими. Поява деяких з них була дозозалежною, і зменшення дози препарату призводило до їх полегшення. Частота та тяжкість побічних реакцій з боку ЦНС та ШКТ загалом зменшувались через деякий час.

Застосування препарату в клінічних дослідженнях при появі побічних ефектів було припинено у 12,2 % випадків порівняно з 1,6 % при застосуванні плацебо. Найчастіше причиною припинення курсу лікування лакосамідом було запаморочення.

Застосування лакосаміду супроводжується дозозалежним подовженням інтервалу PR. Можливі небажані реакції, пов'язані з подовженням цього інтервалу (атріовентрикулярна блокада, непритомність, брадикардія).

У пацієнтів з епілепсією AV-блокада 1 ступеня спостерігається нечасто, у 0,7 %, 0 %, 0,5 % та 0 % при дозі лакосаміду 200 мг, 400 мг, 600 мг та плацебо відповідно. У пацієнтів, які приймали лакосамід, AV-блокада 2 або вищого ступеня не спостерігалась.

Втрата свідомості виникала нечасто. При цьому частота її появи майже однакова у пацієнтів, які отримували лакосамід (0?1 %), та у пацієнтів, які отримували плацебо (0,3 %).

Нижче наведені побічні реакції, що були виявлені під час аналізу узагальнених результатів плацебо-контрольованих клінічних досліджень. Частота побічних реакцій оцінювалась наступним чином: дуже часто (1/10), часто (1/100 до < 1/10), нечасто (1/1 000 до < 1/100). У кожній групі побічні реакції наведені у порядку зменшення їх тяжкості.

З боку центральної нервової системи: дуже часто – запаморочення, головний біль; часто – порушення рівноваги, порушення координації, порушення пам'яті, когнітивний розлад, сонливість, тремор, ністагм.

Психічні порушення: часто – депресія.

З боку органів зору: дуже часто – диплопія; часто – затьмарення зору.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: часто – вертиго.

З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота; часто – блювання, запор, метеоризм.

З боку шкіри і підшкірних тканин: часто – свербіж.

Загальні порушення: часто – порушення ходи, астенія, стомленість.

Травми, отруєння та ускладнення процедур: часто – падіння, тріщини шкіри.

Передозування.

Клінічні дані про передозування лакосаміду обмежені. Після прийому препарату в дозі 1200 мг/добу клінічні симптоми (запаморочення і нудота) були в основному пов'язані з центральною нервовою системою і шлунково-кишковим трактом і проходили після зниження дози. Найвища доза передозування, про яку повідомлялось в ході програми клінічної розробки, – прийом 12 г препарату разом із кількома іншими антиепілептичними препаратами у токсичних дозах (пацієнт перебував у комі; з часом його стан повністю відновився без виникнення стійких ускладнень).

Антидоту лакосаміду не існує. Лікування передозування включає загальні підтримуючі заходи і при необхідності гемодіаліз.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Ризик, пов'язаний з епілепсією і застосуванням протиепілетичних засобів в цілому: у новонароджених дітей жінок з епілепсією частота вроджених вад в 2 - 3 рази вища, ніж в загальній популяції (приблизно 3 %). Комбінована протиепілептична терапія у вагітних жінок супроводжувалася збільшенням частоти вроджених вад у дітей, проте залишається неясним, якою мірою це пов'язано з лікуванням та/або самим захворюванням. Більше того, під час вагітності не слід переривати ефективну протиепілептичну терапію, оскільки погіршення хвороби може мати серйозні наслідки як для матері, так і для плоду.

Ризик, пов'язаний із застосуванням лакосаміду: немає відповідних даних щодо застосування лакосаміду у вагітних жінок. У дослідженнях на тваринах (щурах та кролях) не виявлено тератогенних ефектів препарату, але спостерігалась ембріотоксичність при введенні препарату у материнських токсичних дозах. Можливий ризик для вагітних жінок не відомий. Лакосамід не слід застосовувати у вагітних жінок за винятком тих випадків, коли лікування необхідне (якщо користь для матері явно перевищує можливий ризик для плоду та лише за призначенням лікаря). Якщо жінка планує вагітність, то необхідно ретельно зважити доцільність застосування цього препарату.

Годування груддю

Відомостей про виведення лакосаміду з грудним молоком немає. У дослідженнях на тваринах підтверджено, що лакосамід проникає у молоко. Як застережний захід – слід припинити годування груддю під час лікування лакосамідом.

Діти.

Застосовувати препарат у дітей віком до 16 років не рекомендується.

Особливості застосування.

Лікування лакосамідом іноді супроводжується запамороченням, що може призвести до збільшення частоти випадкових ушкоджень та падіння. Тому пацієнтів слід попередити про можливий вплив препарату та рекомендувати бути обережними.

У ході клінічних досліджень відмічалася пролонгація інтервалу PR під час прийому лакосаміду. Лакосамід слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з відомими порушеннями серцевої провідності або серйозними серцевими захворюваннями, а саме інфарктом міокарда або серцевою недостатністю в анамнезі. З особливою обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів літнього віку, оскільки у них може бути підвищений ризик серцевих захворювань, або тоді, коли лакосамід застосовують одночасно з препаратами, що викликають пролонгацію інтервалу PR.

Суїцидальне мислення та поведінка спостерігались у пацієнтів, які отримували протиепілептичні засоби при різних захворюваннях. Мета-аналіз рандомізованих, плацебо-контрольованих клінічних досліджень антиконвульсантів також продемонстрував незначне збільшення ризику появи суїцидального мислення та поведінки. Механізм цього ризику невідомий, а наявні дані не виключають можливості збільшення ризику при застосуванні лакосаміду.

Таким чином, слід контролювати появу у пацієнтів ознак суїцидального мислення та поведінки і призначати, у разі необхідності, відповідне лікування. Слід рекомендувати пацієнтам та особам, які здійснюють нагляд за ними, у випадку появи ознак суїцидального мислення та поведінки звертатись за порадою до лікаря.

1 флакон препарату містить 2,6 ммоль (або 59,8 мг) натрію. Це необхідно враховувати при застосуванні у пацієнтів, які знаходяться на дієті з обмеженим вживанням солі.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Вімпат® може незначним чином або помірно впливати на здатність керувати автомобілем або користуватися складною технікою. Лікування цим препаратом може супроводжуватися розвитком запаморочення або затьмарення зору. Відповідно, пацієнтам не рекомендується керувати автомобілем або працювати зі складною технікою, доки вони не оцінять свою реакцію на прийом Вімпату®.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодій.

Лакосамід слід застосовувати обережно у поєднанні з препаратами, що викликають подовження інтервалу PR (наприклад, карбамазепіном, ламотриджином, прегабаліном) і антиаритмічними препаратами I класу. Проте в клінічних дослідженнях не було відзначено додаткового подовження інтервалу PR у хворих, які одночасно приймали лакосамід в комбінації з карбамазепіном або ламотриджином.

Результати досліджень свідчать про низьку вірогідність взаємодії лакосаміду з іншими препаратами. Дослідження in vitro показали, що лакосамід не індукує ферменти CYP1A2, 2B6 та 2C9 та не пригнічує CYP1A1, 1A2, 2A6, 2B6, 2C8, 2C9, 2D6 та 2E1 при таких концентраціях у плазмі крові, що застосовувалися в ході клінічних досліджень. Дослідження in vitro показали, що лакосамід не транспортується Р-глікопротеїном у кишечнику. Іn vivo лакосамід не пригнічує та не індукує фермент CYP2C19.

Дані in vitro показали, що лакосамід може бути слабким інгібітором і індуктором CYP3A4. Клінічне значення цього ефекту невідоме. При вивченні взаємодії з карбамазепіном не було виявлено ознак вираженого інгібуючого ефекту лакосаміду в терапевтичних дозах на метаболізм, що каталізується CYP3A4.

Потужні індуктори ферментів, такі як рифампіцин або звіробій (Hypericum perforatum), можуть викликати помірне зниження системної концентрації лакосаміду. У зв'язку з цим при призначенні подібних препаратів або їх відміні слід бути обережними.

Протиепілептичні препарати

Лакосамід не викликав істотних змін концентрацій карбамазепіну та вальпроєвої кислоти в плазмі. У свою чергу, карбамазепін та вальпроєва кислота не впливали на рівень лакосаміду в плазмі. За даними фармакокінетичного аналізу популяції, супутня терапія іншими протиепілептичними засобами, що індукують ферменти (карбамазепіном, фенітоїном, фенобарбіталом в різних дозах), знижувала загальну системну експозицію лакосаміду на 25 %.

Пероральні контрацептиви

Не виявлено ознак значущої взаємодії між лакосамідом і пероральними контрацептивами етинілестрадіолом і левоноргестрелом. Лакосамід не впливав на концентрації прогестерону.

Інші

Лакосамід не впливав на фармакокінетику дигоксину. Клінічно значущої взаємодії лакосаміду і метформіну не виявлено.

Омепразол в дозі 40 мг один раз на день збільшував AUC лакосаміду на 19 %. Цей ефект, ймовірно, не має клінічного значення. При прийомі одноразової дози лакосамід не впливав на фармакокінетику омепразолу. Даних про взаємодію лакосаміду з алкоголем немає.

Ступінь зв’язування лакосаміду з білками становить менше 15 %. У зв'язку з цим клінічно значуща взаємодія з іншими препаратами, що зв'язуються з білками, малоймовірна.

Фармакологічні властивості.

Точний механізм протиепілептичної дії лакосаміду не встановлений. Для пояснення терапевтичного ефекту препарату можуть мати значення наступні спостереження. У електрофізіологічних дослідженнях in vitro було показано, що лакосамід селективно підсилює повільну інактивацію вольтаж-залежних натрієвих каналів, що призводить до стабілізації гіперзбудливих мембран нейронів. Крім того, лакосамід зв'язується з фосфопротеїном CRMP-2, що експресується переважно в нервовій системі і бере участь в регуляції диференціювання нейронів і зростання аксонів.

Фармакодинаміка. Протисудомна ефективність лакосаміду встановлена в різних дослідах на тваринах з парціальними і первинними генералізованими судомами та затримкою розвитку кіндлінгу (епілептогенез експериментальних тварин). У доклінічних дослідженнях лакосамід володів синергетичною або адитивною протисудомною дією в комбінації з леветирацетамом, карбамазепіном, фенітоїном, вальпроатом, ламотриджином, топіраматом або габапентином.

Даних про ефективність монотерапії лакосамідом недостатньо.

Клінічний досвід

Ефективність препарату Вімпат® в якості додаткової терапії в рекомендованих дозах (200 мг на добу та 400 мг на добу) була встановлена в ході 3 багатоцентрових, рандомізованих, плацебо-контрольованих клінічних досліджень тривалістю 12 тижнів. Ефективність 600 мг препарату на добу також була встановлена в ході контрольованих досліджень додаткової терапії, хоча ефективність цієї дози була такою ж, як і 400 мг на добу. При цьому пацієнти краще переносили меншу дозу, бо при застосуванні 600 мг на добу виникали побічні реакції з боку ЦНС та ШКТ. Таким чином, не рекомендовано призначати дозу 600 мг на добу. Максимальна рекомендована доза становить 400 мг на добу. Метою цих досліджень, у яких брало участь 1308 пацієнтів, які мали в анамнезі в середньому 23 роки парціальних нападів, було оцінити ефективність та безпеку лакосаміду при одночасному застосуванні з 1-3 іншими протиепілептичними препаратами у пацієнтів з неконтрольованими парціальними нападами як зі вторинною генералізацією, так і без неї. Загалом відсоток пацієнтів, у яких на 50 % знизилась частота появи нападів, становив 23 %, 34 % та 40 % при застосуванні плацебо, 200 мг та 400 мг лакосаміду на добу, відповідно.

Фармакокінетика. Після внутрішньовенного введення Cmax досягається наприкінці інфузії. Концентрація в плазмі крові зростає пропорційно дозі після перорального прийому (100 - 800 мг) та внутрішньовенного введення (50 - 300мг).

Розподіл

Об'єм розподілу становить приблизно 0,6 л/кг, ступінь зв'язування з білками плазми – менше 15 %.

Метаболізм

95 % дози виводиться нирками в незмінному стані (близько 40 % від дози) і у вигляді метаболітів (О-десметиловий метаболіт – менше 30 %). Частка полярної фракції в сечі (імовірно, похідні серину) становила приблизно 20 %, проте її виявляли в плазмі тільки у невеликих кількостях (0 -2 %) у деяких пацієнтів. Кількість інших метаболітів, виявлених в сечі, становить 0,5 - 2 %.

Утворення О-десметилового метаболіту відбувається в основному під дією CYP2C19. Інші ферменти, що беруть участь в метаболізмі лакосаміду, не встановлені. Проте не було відзначено жодних клінічно значущих відмінностей впливу лакосаміду при порівнянні його фармакокінетики у сильних метаболізаторів (ЕМ, з функціонуючим СYР2С19) та слабких метаболізаторів (РМ, з недостатністю функціонування СYР2С19).

Крім того, дослідження взаємодії з омепразолом (інгібітор СYР2С19) показали відсутність клінічно значущих змін концентрації лакосаміду у плазмі крові, що свідчить про неістотну значущість цього шляху. Не виявлено інших ферментів, що беруть участь у метаболізмі лакосаміду. Концентрація О-десметилового метаболіту в плазмі становить приблизно 15 % від концентрації лакосаміду. Цей метаболіт не володіє фармакологічною активністю.

Виведення

Лакосамід виводиться шляхом ниркової екскреції і біотрансформації. Після перорального та внутрішньовенного введення радіоактивно міченого лакосаміду приблизно 95 % радіоактивності було виявлено у сечі та менше 0,5 % − у калі. Період напіввиведення становить приблизно 13 годин. Фармакокінетика пропорційна дозі, не змінюється з часом і характеризується низькою між- та інтраіндивідуальною варіабельністю. При застосуванні двічі на день рівноважні концентрації в плазмі досягаються протягом 3 днів. Кумуляція супроводжується збільшенням концентрації в плазмі приблизно в 2 рази.

Фармакокінетика в особливих групах пацієнтів

Стать

Клінічні дослідження показали, що стать не має клінічно значущого впливу на концентрацію лакосаміду в плазмі крові.

Порушення функції нирок

Значення AUC для лакосаміду збільшувалось приблизно на 30 % у пацієнтів з порушенням функції нирок слабкого та середнього ступеня та на 60 % у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок та у пацієнтів в термінальній стадії ниркових захворювань, які потребують гемодіалізу. Проте ці захворювання не впливають на Cmax.

Лакосамід ефективно виводиться з плазми крові при проведенні гемодіалізу. Через 4 години гемодіалізу AUC лакосаміду знижується приблизно на 50 %. Тому після проведення гемодіалізу рекомендовано збільшити дозу препарату. Вплив О-десметилового метаболіту зростає у декілька разів у пацієнтів з середнім та тяжким порушенням функції нирок. Якщо гемодіаліз у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності не проводився, ці значення безперервно зростали, що видно з аналізів, які проводились протягом 24 год. Невідомо, чи збільшення впливу метаболіту препарату у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності може викликати появу побічних реакцій, проте не була виявлена жодна фармакологічна активність цього метаболіту.

Порушення функції печінки

У пацієнтів з порушенням функції печінки середнього ступеня (клас В за шкалою Чайлд-П’ю) було виявлено підвищену концентрацію лакосаміду (приблизно на 50 % вище AUCnorm). Підвищений вплив препарату частково спричинений зниженою функцією нирок у пацієнтів, які брали участь у дослідженні. Зниження нениркового кліренсу у пацієнтів, які брали участь у дослідженні, спричинило збільшення значень AUC лакосаміду на 20 %. Фармакокінетика лакосаміду у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки не вивчалась.

Люди літнього віку (старше 65 років)

У ході досліджень, що проводились у жінок та чоловіків літнього віку та включали 4 пацієнтів віком старше 75 років, рівень AUC становив приблизно на 30 та 50 % більше порівняно з людьми молодого віку, відповідно. Такий результат частково спричинений низькою масою тіла. Ця різниця становить 26 та 23 % відповідно при зведеній різниці маси тіла. Також спостерігалось зростання варіабельності впливу препарату на пацієнта. В ході цього дослідження було встановлено, що у пацієнтів літнього віку нирковий кліренс лакосаміду був лише трохи зниженим.

Загальну дозу препарату необхідно зменшувати тільки у разі зниження функції нирок.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний розчин.

Несумісність.

Було встановлено, що препарат Вімпат® у вигляді розчину для інфузій при змішуванні з наступними розчинниками є фізично сумісним та хімічно стабільним не менше 24 годин, якщо він знаходиться у скляних або ПВХ контейнерах при температурі не вище 25 оС. 

Розчинники:

Натрію хлорид 9 мг/мл (0,9 %), розчин для ін’єкцій,

глюкоза 50 мг/мл (5 %), розчин для ін’єкцій,

лактатний розчин Рінгера для ін’єкцій

Термін придатності. 3 роки.

Хімічна та фізична стабільність препарату під час застосування зберігається протягом 24 годин при температурі до 25 оС, якщо продукт змішували з розчинниками, наведеними в розділі «Несумісність».

З мікробіологічної точки зору, препарат слід використати негайно. Якщо не використовується негайно, час зберігання й умови знаходяться на відповідальності користувача й звичайно не можуть бути більше 24 годин при температурі 2-8 °С, за винятком випадків, коли розведення проведені у контрольованих і затверджених асептичних умовах. 

Умови зберігання.

Зберігати у сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 ºС.

Упаковка.

По 20 мл розчину у флаконі з безбарвного скла, закупореному гумовою пробкою сірого кольору та обтиснутим алюмінієвим ковпачком з поліпропіленовим диском сірого кольору. По 1 флакону в картонній коробці

Категорія відпуску. За рецептом.

Заявник.

ЮСБ Фарма С.А.

Місцезнаходження.

Алле де ля Решерш, 60, В-1070 Брюссель, Бельгія.

Виробник.

Ебеве Фарма ГмбХ Нфг.КГ. (виробник балка та первинне пакування).

Шварц Фарма АГ (відповідальний за випуск).

Місцезнаходження.

Мондсіштрасе 11, 4866, Унтерах, Австрія.

Альфред-Нобель-Штрассе 10, 40789 Монхайм-на-Рейні, Німеччина.