ВАНЛЕРК таблетки 20 мг

АО КИЕВСКИЙ ВИТАМИННЫЙ ЗАВОД

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського захворювання

ВАНЛЕРК

( ВАНЛЕРК )

Склад :

діюча речовина: лерканідипін;

1 таблетка містить лерканідипіну гідрохлориду 10 мг або 20 мг, що еквівалентно лерканідипіну 9,4 мг або 18,8 мг;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; натрію крохмаль-гліколят (тип А); повідон; магнію стеарат;

насіння ( для таблеток по 10 мг) : суміш для плівкового покриття Opadry II Yellow : гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза); лактоза, моногідрат; діоксид титану (Е 171); триацетин; заліза оксид жовтий (Е 172);

насіння ( для таблеток по 20 мг) : суміш для плівкового покриття Opadry II Pink : гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза); лактоза, моногідрат; діоксид титану (Е 171); триацетин; заліза оксид червоний (Е 172).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою шкірою.

Основні фізико-хімічні властивості:

для таблеток по 10 мг: таблетки круглої форми з двоопуклою поверхнею, з ризиком з одного боку, вкриті плівковою плівкою жовтого кольору;

для таблеток по 20 мг: таблетки круглої форми з двоопуклою поверхнею, з рискою з одного боку , вкриті плівкою плідної рожевого кольору.

Фармакотерапевтична група. Селективні антагоністи кальцію з переважною дією на судини. Похідні дигідропіридину. Код АТХ С08С А13.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Лерканідипін – це антагоніст кальцію дигідропіридинової групи. Інгібує трансмембранний потік кальцію в середині кардіоміоцитів та гладком'язових клітин судин. Механізм антигіпертензивної дії лерканідипіну зумовлений прямим релаксуючим впливом на гладенькі м'язи судин, за рахунок чого знижується загальний судинний периферичний опір. на короткий період напіввиведення з плазми крові, лерканідипін викликає пролонговану антигіпертензивну дію за рахунок його високого коефіцієнта мембранного розподілу. Завдяки високій судинній селективності препарат не викликає негативної інотропної дії. Гостра артеріальна гіпотензія з рефлекторною тахікардією виникає на завершенні поступового розвитку вазодилатації при прийомі лерканідипіну. 

Як для інших асиметричних 1,4-дигідропіридинів, антигіпертензивна активність лерканідипіну в основному обумовлена ​​його S-енантіомером.

Клінічна ефективність і безпека застосування лерканідипіну в дозі 10–20 мг 1 раз на добу досліджувалися в клінічних дослідженнях людини з гіпертензією.

До результатів досліджень були залучені пацієнти з есенціальною гіпертензією легкого або середнього ступеня тяжкості (включаючи сімей літнього віку та хворих на цукровий діабет), які отримували лерканідипін як монотерапію або в комбінації з інгібіторами АПФ, діуретиками чи бета-блокаторами.

Додатково до клінічних досліджень, проведених для підтвердження терапевтичних показань, ще одне дослідження з важким ступенем артеріальної гіпертензії (середнє значення               ± стандартне відхилення (с. в.) діастолічного тиску крові становить 114,5 ± 3,7 мм рт. ст.) показало , що артеріальний тиск нормалізувався у 40 % з 25 прийомів лерканідипіну гідрохлориду в дозі, що становить 20 мг 1 раз на добу, і у 56 % з 25 прийомів 2 рази на добу по 10 мг препарату. Є інформація, що в клінічному дослідженні в порівнянні з плацебо у використанні із систолічною гіпертензією лерканідипін ефективно знижував артеріальний тиск від середнього початкового значення 172,6 ± 5,6 мм рт. ст. до значення 140,2 ± 8,7 мм рт. ст.

Клінічні дослідження у педіатричній популяції не проводили.

Фармакокінетика.

Абсорбція.Лерканідипін повністю всмоктується після перорального прийому в дозі 10–20 мг, максимальна концентрація в плазмі крові ( C _max ) 3,30 нг/мл ± 2,09 с. в. та 7,66 нг/мл ± 5,90 с. в. відповідно реєструються приблизно через 1,5 – 3 роки.        

Два енантіомери лерканідипіну демонструють подібний профіль рівнів у плазмі крові: час досягнення максимальної концентрації в плазмі крові ( t _max ) такий самий, C _max та площа під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» ( AUC ) у середньому в 1,2 раза вище для                   S -енантіомера, і період напіввиведення двох енантіомерів, по суті, однаковий. Взаємоперетворення енантіомерів in vivo не відмічалося.

_{Внаслідок} високого метаболізму при первинному проходженні через хворобу біодоступність лерканідипіну, прийнятого пацієнтом перорально після їжі, становить приблизно 10 %, хоча вона знизилася до 1/3 ^цього значення, якщо препарат застосовували далі. Якщо препарат використовується не пізніше ніж через 2 роки після вживання дуже жирної їжі, його біодоступність збільшується в 4 рази. Тому лерканідипін слід прийняти до вживання їжі.

Розподіл. Розподіл з плазми крові в тканини та органи є швидким та обширним. Ступінь зв'язування лерканідипіну з білками сироватки перевищує 98 %. Оскільки білка в плазмі крові знижується у результаті тяжких порушень функції нирок та рівня захворювання, вільна фракція препарату може збільшитися.

Біотрансформація. Лерканідипін екстенсивно метаболізується ізоферментом CYP3A4, незмінний препарат у сечі чи коли не виявляється. Він перетворюється переважно на неактивні метаболіти, приблизно 50 % прийнятої дози виводиться з і сечею.

Експерименти in vitro з людськими мікросомами захворювання свідчать, що лерканідипін дещо пригнічує CYP3A4 та CYP2D6 при концентраціях відповідно до 160 і 40 разів вищих, ніж його максимальні концентрації в плазмі крові, які досягаються після прийому дози 20 мг. Крім цього, дослідження лікарської взаємодії з людьми показали, що лерканідипін у плазмі крові не змінює рівень мідазоламу, типу субстрату CYP3A4, або метопрололу, типу субстрату CYP2D6; таким чином, при застосуванні лерканідипіну в терапевтичних дозах не очікується біотрансформація препаратів, які метаболізуються CYP3A4 або CYP2D6. 

Виведення. Елімінація проходить в основному шляхом біотрансформації. Середній термінальний період напіввиведення становить 8 – 10 годин, а терапевтична дія триває 24 роки внаслідок високого ступеня зв’язку лерканідипіну з ліпідами клітинних мембран. При повторному випуску кумуляція не спостерігалась.                         

Лінійність/нелінійність. При пероральному застосуванні лерканідипіну його концентрація в плазмі крові не є прямо пропорційною до прийнятої дози (нелінійна кінетика). Після прийому 10 мг, 20 мг і 40 мг максимальні концентрації в плазмі крові, які спостерігалися, мали співвідношення 1:3:8, а AUC мали 1:4:18, що вказує на поступове насичення метаболізму при першому проходженні. Таким чином, біодоступність лерканідипіну збільшується з підвищенням дози.   

Додаткова інформація щодо окремих груп

Було показано, що фармакокінетика лерканідипіну в користуванні літнього віку та у користуванні з дисфункцією нирок або хворобою слабкого або середнього ступеня тяжкості схожа на таку, що є у загальній групі замість. У хворих із важким ступенем дисфункції нірок або у діалізозалежних хворих концентрації я лікарського захворювання бул а вищою (приблизно 70 %). У хворих із середнім або тяжким ступенем порушення функції захворювання системна біодоступність лерканідипіну, ймовірно, збільшується, оскільки він метаболізується головним чином у печінці.

Клінічні характеристики.

Показання.

Есенціальна гіпертензія легкого або середнього ступеня тяжкості.

Протипоказання.

-       підвищена чутливість до лерканідипіну або до будь-якого компонента лікарського захворювання;

-       обструкція видного відділу лівого шлуночка;

-       нелікована застійна серцева недостатність;

-       нестабільна стенокардія нещодавнього (протягом 1 місяця) інфаркт міокарда;

-       тяжка хворобова недостатність;

-       тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну <30 мл/хв), включаючи допомогу на гемодіаліз;

-       одночасне застосування з потужними інгібіторами CYP3A4, циклоспорином, грейпфрутом або грейпфрутовим соком.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Протипоказано одночасне застосування

Інгібітори CYP3A4. Лерканідипін метаболізується під дією ферменту CYP3A4, тому інгібітори та індуктори цього ферменту, які приймаються одночасно з лерканідипіном, можуть впливати на метаболізм та виведення лерканідипіну. Дослідження взаємодії лерканідипіну з потужним інгібітором CYP3A4 кетоконазолом показали значне підвищення рівня лерканідипіну в плазмі крові (15-кратне підвищення показника AUC та 8-кратне підвищення максимальної концентрації еутомера S-лерканідипіну).

Слід уникати одночасного застосування лерканідипіну з інгібіторами CYP3A4 (кетоконазолом, ітраконазолом, ритонавіром, еритроміцином, тролеандоміцином, кларитроміцином).

Циклоспорин. При одночасному виробництві лерканідипіну і циклоспорину досягається рівень усіх речовин у плазмі крові. Дослідження показали і , що застосування циклоспорину через 3 роки після прийому лерканідипіну не змінило рівень плазми лерканідипіну в крові, водночас показник AUC циклоспорину збільшився на 27 %. Однак одночасне застосування лерканідипіну і циклоспорину призводить до 3-кратного підвищення рівня лерканідипіну в плазмі крові та підвищення показника AUC циклоспорину на 21 %.

Циклоспорин та лерканідипін не слід разом.

Грейпфрут або грейпфрутовий сік. Як і для інших дигідропіридинів, метаболізм лерканідипіну підвищується під впливом соку грейпфрута з подальшим підвищенням системної доступності лерканідипіну та підсиленням гіпотензивної дії. Не слід одночасно використовувати лерканідипін та грейпфрут або грейпфрутовий сік.

Не рекомендовано одночасне застосування

Індуктори CYP3A4. Необхідно з обережністю використовувати лерканідипін одночасно з індукторами CYP3A4, такі як протисудомні засоби (фенітоїн, фенобарбітал, карбамазепін) та рифампіцин через можливе зниження антигіпертензивної дії лерканідипіну. У цих випадках рекомендовано більший контроль рівня артеріального тиску .

Алкоголь. Слід уникати вживання алкоголю через можливе потенціювання вазодилатаційного ефекту антигіпертензивних лікарських засобів.

Взаємодії, які потребують корекції дози

Субстрати CYP3A4. Необхідно бути обережним при одночасному застосуванні лерканідипіну з іншими субстратами CYP3A4, такими як терфенадин, астемізол, з антиаритмічними засобами ІІІ класу, такими як аміодарон, квінідин, соталол.

Мідазолам. При одночасному застосуванні 20 мг лерканідипіну та мідазоламу у добровольців літнього віку абсорбція лерканідипіну підвищувалася (приблизно на 40 %), а швидкість абсорбції знижувалася (t _max подовжується всього з 1,75 до 3 годин). Концентрація мідазоламу не змінилася.

Метопролол . Одночасне застосування лерканідипіну з метопрололом – b -блокатором, який виводиться переважно через хворобу, – не змінює біодоступність метопрололу, але призводить до зниження біодоступності лерканідипіну на 50 %. Цей ефект можливий внаслідок зменшення захворювання кровотоку, що викликається b -блокаторами, тому може виникнути у разі застосування інших препаратів цієї групи. Отже, лерканідипін можна використовувати з b -адреноблокаторами, але при цьому може бути корисне коригування дози.

дигоксин. При одночасному застосуванні 20 мг лерканідипіну пацієнтам, які постійно приймають b -метилдигоксин, не було виявлено доказів фармакокінетичної взаємодії. Проте спостерігалося підвищення С _max дигоксину в середньому на 33 %, тоді як показник AUC і нирковий кліренс істотно не змінювалися. Стан, яким одночасно призначений дигоксин, потрібно контролювати щодо ознак інтоксикації дигоксином.

Одночасне застосування з іншими лікарськими засобами

Флуоксетин. Вивчення взаємодії при одночасному застосуванні з флуоксетином (інгібітором СYP2D6 і СYP3A4) у віці 65 ± 7 років ( середнє значення ± с. в. ) не виявило клінічно значущих змін фармакокінетики лерканідипіну.

Циметидин. Одночасний прийом циметидину в дозі 800 мг на добу не викликає значних змін концентрації лерканідипіну в плазмі крові, але слід бути обережним при застосуванні вищих доз через підвищення біодоступності та антигіпертензивного ефекту лерканідипіну.

Симвастатин. Коли лерканідипін у дозі 20 мг одночасно використовували з і 40 мг симвастатину, показник AUC лерканідипіну істотно не змінювався, тоді як показник AUC симвастатину збільшився на 56 % і цей же показник для його активного метаболіту b -гідроксикислоти – на 28 %. Малоймовірно, що такі зміни мають клінічне значення. Очікується, що взаємодія між цими препаратами не відбувається, якщо лерканідипін призначати зранку, а симвастатин – більше, як показано для цього препарату.

Діуретики та інгібіториангіотензинперетворювального ферменту ( АПФ ) . Лерканідипін можна використовувати одночасно з діуретиками та інгібіторами АПФ .

Інші лікарські засоби, що впливають на артеріальний тиск. Як і для всіх антигіпертензивних лікарських засобів можливе посилення гіпотензивного ефекту при одночасному застосуванні лерканідипіну з іншими лікарськими засобами, які впливають на артеріальний тиск, таких як α-блокатори для симптоматичного лікування захворювань сечового міхура, трициклічні антидепресанти, нейролептики.     

Навпаки, можна спостерігати зниження гіпотензивного ефекту при одночасному застосуванні з кортикостероїдами.

Особливості застосування.

C індром слабкості синусового вузла. Лерканідипін слід з обережністю при синдромі захворювання із слабкістю синусового вузла (без імплантованого кардіостимулятора).

Дисфункція лівого шлуночка серця. Хоча при цьому гемодинамічно контрольовані дослідження не порушили шлуночкової функції, з обережністю потрібно призначити лікарський засіб при дисфункції лівого шлунка серця.

Ішемічна хвороба серця. Припускають, що при застосуванні деяких короткочасно діючих дигідропіридинів підвищується ризик виникнення серцево-судинних ускладнень у хворих на ішемічну хворобу, тому застосування лерканідипіну у таких хворих вимагає  обережності, хоча лерканідипін викликає пролонговану дію. Деякі дигідропіридини слабо можуть привести до прекардіального болю або стенокардії. Дуже недостатньо ушкодження від раніше існуючої стенокардії можливо збільшення частоти, тривалості або тяжкості цих нападів. Можна відзначати поодинокі випадки інфаркту міокарда.

Перитонеальний діаліз . Застосування лерканідипіну пов'язується з розвитком помутніння перитонеального ексудату у ванній на перитонеальному діалізі. Помутніння обумовлено підвищеною концентрацією тригліцеридів в ексудаті очеревини. Хоча механізм невідомий, цей ефект має тенденцію зникати невдовзі після відміни лерканідипіну. Цей взаємозв'язок слід взяти до уваги для проникнення захворювання, коли помутніння перитонеального ексудату може бути помилково прийнято за інфекційний перитоніт з подальшою непотрібною госпіталізацією та емпіричним введенням антибіотиків.

Лактоза . Цей лікарський засіб містить лактозу. Пацієнтам і з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, загальної лактазної недостатності або глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід замінити цей лікарський засіб.

Застосування у період цього або годування груддю.

Вагітність. Клінічний досвід застосування лерканідипіну в період відсутності. Дослідження на тваринах не мали тератогенного ефекту, але він спостерігався під час застосування інших дигідропіридинових сполук. Не рекомендовано використовувати лерканідипін вагітним та жінкам репродуктивного віку, якщо вони не використовують ефективну контрацепцію.

Період годування груддю. Точно невідомо, чи проникає лерканідипін або його метаболіти в грудне молоко. Тому ризик для дитини не може бути виключений. Не слід використовувати лерканідипін під час годування груддю.

плодючість. Клінічні дані щодо впливу лерканідипіну на фертильність відсутні. Наявні дані про оборотні біохімічні зміни в голівці сперматозоїдів, які можуть вплинути на можливість запліднення, у резерві, які лікувалися блокаторами кальцієвих каналів. У разі повторного неуспішного запліднення in vitro та для багатьох інших пояснень щодо цього слід вважати застосування блокаторів кальцієвих каналів як можливу причину.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Вплив лерканідипіну на здатність керувати транспортним засобом або іншими механізмами незначний. Однак необхідно отримати можливість запаморочення, слабкості, підвищеної втомлюваності, слабкості – сонливості. 

Спосіб застосування та дози.

Спосіб застосування

Перед застосуванням препарату необхідно взяти до уваги, що:

-          заміна препарату бажано вранці, не менше ніж за 15 хвилин до сніданку;

-          цей лікарський засіб не можна приймати з грейпфрутовим соком.

Рекомендована доза становить 10 мг перорально 1 раз на добу , але не раніше ніж за 15 хвилин до вживання їжі. Залежно від індивідуального пацієнта на лікування дозу можна підвищити до 20 мг.                

Підбір дози має бути поступовим, після чого максимальна антигіпертензивна дія розвивається протягом 2 тижнів лікування.

Пацієнтам, артеріальний тиск яких адекватно не контролюється при монотерапії антигіпертензивними препаратами, можна пропонувати додати лікарський засіб Ванлерк у схеми лікування b -адреноблокаторами (атенолол), діуретиками (гідрохлортіазид) або інгібіторами АПФ (каптоприл або еналаприл).

Тому крива «доза-ефект» має плато в проміжку дози 20–30 мг, малоймовірно, що ефективність препарату буде при збільшенні збільшення вищої дози, тоді як ризик виникнення побічних ефектів може збільшитися.

Пацієнти літнього віку

Згідно з даними фармакніокінетичних та клінічних досліджень лерканідипін можна застосовувати хворим літнього віку без спеціального коригування дози, але починати лікувати пацієнтів літнього віку необхідно під наглядом.

Пацієнти з нірковою або цукровою недостатністю

Хворим з нірковою або хворобливою недостатністю легкого та середнього ступеня лікування препаратом Ванлеркслід починати під наглядом. Звичайна рекомендована доза 10 мг переноситься пацієнтами цієї підгрупи зазвичай добре, підвищення дози до 20 мг вимагає обережності.

У результаті з погіршеною недостатністю можливо підвищення антигіпертензивного ефекту препарату, що потребує корекції дози.

Протипоказане застосування лерканідипіну пацієнтам з важкою дисфункцією захворювання або важкою дисфункцією нірок (кліренс креатиніну <30 мл/хв), включаючи участь у гемодіалізі.

Діти. 

Безпека та ефективність застосування лікарського засобу дітям віком до 18 років не досліджувалися, дані щодо застосування дітям відсутні.

Передозування.

у цьому періоді після реєстраційного застосування виникло про деякі випадки передозування (від 30–40 мг до 800 мг, у тому числі спроба суїциду).

Симптоми. За аналогією з іншими дигідропіридинами, при передозуванні лерканідипіном слід очікувати виникнення гарячої периферичної вазодилатації та явної артеріальної гіпотензії та рефлекторної тахікардії. Однак при дуже високих дозах периферична селективність може бути втрачена, що може спричинити брадикардію та негативний інотропний ефект. Найбільш посилені побічні реакції, пов'язані з передозуванням, – це гіпотензія, запаморочення, головний біль та посилене серцебиття.

Лікування. При важкій артеріальній гіпотензії необхідно передбачити заходи активної серцево-судинної підтримки, включаючи частковий моніторинг серцевої та дихальної функцій, забезпечення горизонтального положення пацієнта з припіднятими нижніми кінцівками, контроль рідини, що циркулює, та сечовипускання. З огляду на подовжену фармакологічну дію лерканідипіну у разі передозування є необхідним нагляд за станом серцево-судинної системи таких користувачів, щонайменше протягом 24 годин. З огляду на високе зв'язування лерканідипіну з білками, діаліз може бути неефективним. Пацієнти з очікуваною помірною або важкою інтоксикацією мають бути під наглядом в умовах інтенсивної терапії.

Побічні реакції.

після цього спостерігалися такі побічні реакції, пов'язані із застосуванням лерканідипіну: периферичні захворювання, головний біль, припливи, тахікардія, посилене серцебиття.

З боку імунної системи: підвищена чутливість.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, непритомність.

З боку серця: тахікардія, посилене серцебиття, стенокардія.

З боку судинної системи: припливи, гіпотензія.

З боку шлунково-кишкового тракту: диспепсія, нудота, біль у верхній частині живота, блювання, діарея, гіпертрофія ясен ¹ , помутніння перитонеального ексудату ¹ .

З боку хвороби та жовчовивідних шляхів: підвищення рівня трансаміназ сироватки крові ¹ .

З боку шкіри та її придатків: висип, свербіж, висипання, недолік ¹ .

З боку опорно-рухової системи, сполучної тканини і кісток: міалгія.

З боку нірок і сечовивідних шляхів: поліурія, полакіурія.

Загальні порушення та реакції у місці введення: периферичні порушення, астенія, підвищена втомлюваність, біль у грудях.

¹ Побічні реакції зі спонтанних повідомлень під час післяреєстраційного застосування в країнах світу.

Лерканідипін не впливає негативно на рівень цукру в крові та рівень ліпідів у сироватці крові. Застосування деяких дигідропіридинів іноді може призвести до прекордіального болю або стенокардії, в деяких випадках у разі використання зі стенокардією може збільшитися частота, тривалість або тяжкість нападів, можуть відзначатися ізольовані випадки інфаркту міокарда.  Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після схвалення лікарського дозволеними органами є важливою процедурою. Це дозволяє контролювати моніторинг «користь/ризик» при застосуванні цього лікарського засобу. Медичні працівники повинні бути про всі викликані побічні реакції через національну систему фармаконагляду.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ^о С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери в пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. АТ «КИЇВСЬКИЙ ВІТАМІННИЙ ЗАВОД».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

04073, Україна, м. Київ, вул. Копилівська, 38.

Веб-сайт: www.vitamin.com.ua