Данные об эффективности не предоставлены
В данный момент к препарату нет фото, но мы работаем над этим
ВАЛМИСАР НА 160/12.5/10 таблетки 160 мг/12,5 мг/10 мг
Маклеодс Фармасьютикалс Лимитед
Rp
Форма выпуска и дозировка
Таблетки, 160 мг/12,5 мг/10 мг
Упаковка
Блистер №10x3
Классификация
Классификация эквивалентности
N/A
Действующее вещество
Производитель:
Маклеодс Фармасьютикалс Лимитед, ИндияФорма товара
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой
Условия отпуска
по рецепту
Rp
Регистрационное удостоверение
UA/18938/01/02
Дата последнего обновления: 18.03.2024
Общая информация
- Срок действия регистрационного удостоверения: 10.09.2026
- Состав: валсартану 160 мг; гідрохлоротіазиду 12,5 мг; амлодипіну бесилату у перерахуванні на амлодипін 10 мг
- Торговое наименование: ВАЛМІСАР НА 160/12.5/10
- Условия отпуска: за рецептом
- Условия хранения: Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці.Зберігати в недоступному для дітей місці.
- Фармакологическая группа: Антагоністи ангіотензину ІІ, інші комбінації. Валсартан, амлодипін і гідрохлоротіазид.
Упаковка
Инструкция
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського захворювання
Валмісар НА 160/12 , 5/5
Валмісар НА 160/12 , 5/10
Склад :
1 таблетка по 160 мг/12 , 5 мг/5 мг містить :
діючі речовини: валсартан 160 мг ; гідрохлор о тіазиду 12,5 мг; амлодипіну бесилату у перерахуванні на амлодипін 5 мг;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, кремній діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат;
покриття Instacoat Universal ICG - U -10346 White : гіпромелоза, поліетиленгліколь, тальк,
діоксид титану (Е 171);
1 таблетка по 160 мг/12 , 5 мг/10 мг містить :
діючі речовини: валсартан 160 мг ; гідрохлор о тіазиду 12,5 мг; амлодипіну бесилату у перерахуванні на амлодипін 10 мг;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, кремній діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат;
покриття Instacoat Universal A05G10966 Yellow : гіпромелоза, поліетиленгліколь, тальк,
титану діоксид (Е 171), заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172).
Лікарська форма. Таблетки, закриті плівковою шкірою.
Основні фізико-хімічні властивості :
таблетки по 160 мг/12,5 мг/5 мг – двоопуклі таблетки, укриті плівковою плівкою, овальної форми, білого кольору з гравіюванням «Т23» з одного боку і гладкі з іншого боку;
таблетки по 160 мг/12,5 мг/10 мг – двоопуклі таблетки, вкриті плівковою плівкою, овальної форми, блідо-жовтого кольору з гравіюванням « C 96 » з одного боку і гладкі з іншого боку.
Фармакотерапевтична група. А антагоністи ангіотензину ІІ, інші комбінації. Валсартан, амлодипін і гідрохлоротіазид. Код АТ X C09D X01.
Фармакологічні властивості .
Фармакодинаміка.
До складу препарату входять три антигіпертензивних засоби з контролем артеріального механізму в комплекті з есенціальною гіпертензією, які доповнюють один одного: амлодипін належить до класу антагоністів кальцію, валсартан – до класу антагоністів ангіотензину ІІ, а гідрохлоротіазид – до класу тіазидних діуретиків. Комбінація цих трьох компонентів характеризується взаємодоповнювальною антигіпертензивною дією.
амлодипін
Амлодипін, що входить до складу препарату, інгібує трансмембранний вхід іонів кальцію в м'язі серця та гладкі м'язі судин. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну відбувається шляхом прямої релаксуючої дії на гладкі м'язи судини, спричиняючи зниження резистентності периферичних судин та артеріального тиску.
Амлодипін в терапевтичних дозах приймає рішення при артеріальній гіпертензії розвитку вазодилатації, що призводить до зниження артеріального тиску в положенні лежачи та стоячи. Таке зниження артеріального тиску не супроводжується вираженими змінами частоти серцевих скорочень або рівня катехоламінів у плазмі крові при тривалому застосуванні.
Концентрації в плазмі крові співвідносяться з ефектом як у молодих людей, так і в запасі літнього віку.
У випадку з артеріальною гіпертензією і нормальною функцією ніроку амлодипіну в терапевтичних дозах знижується резистентність нервових судин і досягається швидкість клубочкової фільтрації та ефективної ніркової плазми без зміни фільтраційної фракції або протеїнурії.
Валсартан
Валсартан є активним при пероральному препараті, потужним і специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ. Валсартан діє селективно на тип рецепторів АТ1 , що впливає на відомі ефекти ангіотензину ІІ.
Прийом валсартану пацієнтами з артеріальним гіпертензом зниженням артеріального тиску без впливу на швидкість пульсу.
У вас залишається після перорального застосування одноразової дози початок гіпотензивного ефекту триває протягом 2 годин, а максимальне зниження артеріального тиску досягається протягом 4–6 годин. Антигіпертензивний ефект триває протягом 24 годин після застосування препарату. При повторному застосуванні максимальне зниження артеріального тиску (при всіх режимах дозування) досягається, як правило, протягом 2–4 тижнів.
Гідрохлоротіазид
Місцем дії тіазидних діуретиків є переважно дистальні звивисті канальці нирок. Підтверджено, що в кірковій шарі відсутні високоспоринні рецептори, які є основним центром зв’язку для тіазидних діуретиків та інгібіторів транспортування NaCl у дистальні канали зв’язності. Механізм дії тіазидів відбувається в інгібіції переносників Na + Cl – , можливо, шляхом конкуренції за центри Cl – , що, у свою чергу, діє на механізми реабсорбції електролітів: іноді посилює екскрецію натрію і хлору до приблизно еквівалентного ступеня і опосередковано, завдяки сечогінному ефекту, зменшує об'єм плазми крові з подальшим підвищенням активності реніну в плазмі крові, секреції альдостерону та виведенням калію з сечею, а також зменшує калій у сироватці крові.
Немеланомний рак шкіри
Наявні дані епідеміологічних досліджень свідчать про кумулятивний дозозалежний зв'язок між експозицією гідрохлоротіазиду та розвитком НМРШ. Одне дослідження включало 71 533 випадків базальноклітинної карциноми (з них 1 430 833 особи з контрольної групи) і 8 629 випадків плоскоклітинної карциноми (з них 172 462 особи з контрольної групи). Високе дозування гідрохлоротіазиду (≥50000 мг кумулятивно) було пов’язано зі скоригованими ознаками ризиків (OR) 1,29 (95 % DІ: 1,23–1,35) для базальноклітинної карциноми та 3,98 (95 % DІ: 3, 68–4,31) для плоскоклітинної карциноми. Кумулятивна залежність доза–відповідь спостерігалася як при базальноклітинній карциномі, так і при плоскоклітинній карциномі. Інше дослідження показало можливий зв'язок між раком губ і застосуванням гідрохлоротіазиду: 633 випадки раку губ були зіставлені з 63 067 контрольними групами населення з використанням стратегії вибору ризику. Кумулятивна залежність «доза-відповідь» була продемонстрована зі скоригованим OR 2,1 (95 % ДІ: 1,7–2,6) зі збільшенням до OR 3,9 (3,0–4,9) для високої дози (~ 25000). ). ). мг) і OR 7,7 (5,7-10,5) для найвищої дози (~ 100000 мг).
Інше: подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)
Було проведено два великі рандомізовані контрольовані дослідження ONTARGET (дослідження, що триває до досягнення кінцевого результату, з вивчення дії телмісартану окремо і в комбінації з раміприлом) та VA NEPHRON-D (дослідження діабетичної нефропатії, що триває Міністерством у справах ветеранів), в яких змінилося . супутнє застосування інгібітора АПФ з антагоністом рецепторів ангіотензину II.
Дослідження ONTARGET проводили з участю хворих, які мали в анамнезі серцево-судинні або цереброваскулярні захворювання або цукровий діабет ІІ типу з ознаками ушкодження органів-мішеней. Дослідження VA NEPHRON-D проводили з участю захворювання при цукровому діабеті ІІ типу та діабетичній нефропатії.
Ці дослідження не або суттєвої сприятливої дії на функції нирок та/або серцево-судинної системи і рівень летальності; у той же час був відзначений підвищений ризик гіперкаліємії, сильного пошкодження нірок та/або гіпотензії внаслідок монотерапії. З огляду на аналогічні фармакодинамічні властивості ці результати також актуальні для інших інгібіторів АПФ та антагоністів рецепторів ангіотензину II.
У зв'язку з цим не супутнє застосування інгібіторів АПФ і антагоністів рецепторів ангіотензину II пацієнтам з діабетичною нефропатією (див. розділ «Особливості застосування»).
Крім того, було проведено дослідження ALTITUDE (вивчення дії аліскірену при використанні при цукровому діабеті ІІ типу, де які кінцеві точки приймали зміни функціонально-судинної системи і нірок), в яких перевіряли переваги додавання аліскірену до стандартної терапії (інгібітом АПФ або антагоністом рецепторів ангіотензину) . II) у сім'ї з діабетом ІІ типу та хронічними захворюваннями нирок, серцево-судинними захворюваннями або захворюваннями обох видів. Дослідження було передчасно завершено за рахунок підвищеного ризику несприятливих результатів. Летальний внаслідок серцево-судинних захворювань та інсульт частіше відзначалися в групі терапії з додаванням аліскірену, ніж у групі плацебо; Крім того, небажані явища і серйозні небажані явища (гіперкаліємія, гіпотензія і порушення функції нірок) частіше відзначалися в групі аліскірену, ніж у групі плацебо.
Фармакокінетика.
Лінійність
Амлодипін, валсартані гідрохлоротіазид демонструють лінійну фармакокінетику.
Амлодипін/валсартан/гідрохлоротіазид
Після перорального застосування препарату здоровими дорослими добровольцями досягається течія максимальної концентрації амлодипіну, валсартану і гідрохлоротіазиду в плазмі крові.
6–8 годин, 3 години і 2 години відповідно. Швидкість та об'єм абсорбції амлодипіну, валсартану і гідрохлоротіазиду при застосуванні препарату аналогічними показниками, що спостерігалися при застосуванні його компонентів як окремих препаратів.
амлодипін
Абсорбція . Після перорального застосування в терапевтичних дозах максимальна концентрація амлодипіну в плазмі крові досягається через 6–12 годин. Абсолютна біодоступність становила від 64 до 80 %. Прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну.
Розподіл . Об'єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. Дослідження in vitro амлодипіну показало, що приблизно 97,5 % препарату, що знаходиться в циркулюючій крові, зв'язується з білками плазми крові.
Біотрансформація . Амлодипін активно (приблизно 90 %) метаболізується в печінці до неактивних метаболітів.
Виведення . Амлодипін виводиться з плазми крові двома етапами, кінцевий період напіввиведення становить приблизно 30–50 годин. Рівноважливий стан у плазмі досягається після постійного застосування протягом 7–8 днів. 10 % початкового амлодипіну і 60 % метаболітів амлодипіну виводяться із сечею.
Валсартан
Абсорбція . Після перорального застосування окремого валсартану його максимальні концентрації досягаються через 2–4 роки. Середня абсолютна біодоступність становить 23 %. Прийом їжі знижує експозицію (як визначено за AUC) валсартану приблизно на 40 %, а максимальну концентрацію в плазмі крові (С max ) – приблизно на 50 %, хоча приблизно через 8 годин після застосування концентрація валсартану є подібною до групового прийому препарату і далі. . їди. Однак таке зниження показника AUC не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна видалити незалежно від прийому їжі.
Розподіл . Об'єм розподілу валсартану в рівноважному стані після внутрішньовенного введення становить приблизно 17 літрів, що вказує на вихід екстенсивного розподілу валсартану. Валсартан активно зв'язується з білками сироватки крові (94–97 %), головним чином з альбумінами сироватки крові.
Біотрансформація . Валсартан не трансформується в значну кількість, лише приблизно
20 % дози виводиться у вигляді метаболітів. Гідроксиметаболіт, ідентифікований у плазмі крові в низьких концентраціях (менше 10 % від AUC валсартану). Цей метаболіт фармакологічно неактивний.
Виведення . Валсартан виводиться переважно з калом (приблизно 83 % дози) і сечею (приблизно
13 % дози), головним чином у вигляді незмінного препарату. Після внутрішньовенного введення плазмовий кліренс валсартану становить близько 2 л/год, а нирковий кліренс – 0,62 л/год (приблизно 30 % від загального кліренсу). Період напіввиведення валсартану – 6 годин.
Гідрохлоротіазид
Абсорбція . Абсорбція гідрохлоротіазиду після перорального застосування відбувається швидко (Т max приблизно 2 години). Підвищення середнього AUC є лінійним і пропорційним до дози при застосуванні в терапевтичній частині дози. Не була змінена кінетика гідрохлоротіазиду при повторному застосуванні, а кумуляція була мінімальною при прийомі 1 раз на добу. При одночасному прийомі з їжею відзначається як підвищення, так і зниження системної доступності гідрохлоротіазиду з прийомом далі. Вираженість цих ефектів незначна і має невелику клінічну значимість. Абсолютна біодоступність гідрохлоротіазиду становить 60–80% після перорального застосування.
Розподіл . Видимий об'єм розподілу становить 4–8 л/кг. Гідрохлоротіазид у циркулюючій крові зв'язується з білками плазми крові (40–70%), головним чином з альбумінами сироватки крові. Гідрохлоротіазид також накопичується в еритроцитах у рівнях, що в 1,8 раза перевищують рівень у плазмі крові.
Біотрансформація . Гідрохлоротіазид виводиться в незмінному вигляді.
Виведення . Більше 95 % абсорбованої дози виводиться в незмінному вигляді з сечею. Нірковий кліренс складається з пасивної фільтрації та активної секреції в ниркових каналах. Період напіввиведення – 6–15 років.
Окремі групи сім'ї
Діти (віком до 18 років)
Немає даних щодо фармакокінетики у дітей.
Пацієнти літнього віку (віком від 65 років)
Час досягнення максимального амлодипіну подібний до користувачів молодого та літнього віку. У разі втрати літнього віку кліренс амлодипіну має тенденцію до зниження, що зумовлює підвищення показника площі під кривою (AUC) та періоду напіввиведення. Середній системний показник AUC валсартану вищий на 70 % у сім'ї літнього віку, ніж у молодшій сім'ї, тому з обережністю підвищують дозу таким пацієнтам.
Системна експозиція валсартану дещо вище в користуванні літнього віку стала з молодшими пацієнтами, але це не має клінічної значущості.
Обмежені дані вказують на те, що системний кліренс гідрохлоротіазиду знижений як у здорових добровольців літнього віку, так і в цьому літньому віці з артеріальною гіпертензією з молодшими здоровими добровольцями.
Оскільки три компоненти препарату однаково добре переносяться молодими пацієнтами та пацієнтами літнього віку, рекомендовано звичайний режим дозування.
Порушення функції нірок
Порушення функції нірок суттєво не впливає на фармакокінетику амлодипіну. Як і очікується, для виготовлення ніркового кліренсу, яким реалізується лише 30 % загального плазмового кліренсу, не відбувається взаємозв’язок між функцією нірок і системною експозицією валсартану.
Тому пацієнти з порушеннями функцій нірок від легкого до середнього ступеня тяжкості можуть отримати препарат у звичайній початковій дозі.
Порушення функції хвороби
У результаті порушення функції кліренсу знижується амлодипін, що призводить до підвищення показника AUC приблизно на 40–60 %. У середньому стані із захворюваннями легкого та середнього ступеня тяжкості експозиції (визначено за показником AUC) валсартан у 2 рази вище, ніж у дорослих добровольців (згруповано за віком, станом і масою тіла). З обережністю слід призначати препарат пацієнтам із захворюваннями захворювань.
Комбінація амлодипін/валсартан/гідрохлоротіазид не тестувалася на генотоксичність та канцерогенність, після чого не спостерігалася ознака взаємодії між цими препаратами на ринку, які представлені протягом тривалого часу. Проте амлодипін, валсартан і гідрохлоротіаз протестовані індивідуально щодо генотоксичності та канцерогенності; були отримані негативні результати.
Клінічні характеристики.
Показання.
Лікування есенціальної гіпертензії у дорослому віці розвивається з артеріальним тиском, адекватно контрольованим комбінацією амлодипіну, валсартану та гідрохлоротіазиду, які застосовуються три окремі препарати або як два препарати, один з яких є комбінацією.
Протипоказання .
- Гіперчутливість до діючих речовин, інших сульфонамідів, похідних дигідропіридину або до будь-якої допоміжної речовини.
- Вагітні c ть або планування хвороби (див. «Застосування у період хвороби або годування дитини»).
- Порушення функції хвороби, біліарний цироз або холестаз.
- Тяжкі порушення функції нірок (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) <30 мл/хв/
1,73 м 2 ), анурія, а також перебування на діалізі.
- Супутнє застосування препарату із засобами, що містять аліскірен, пацієнтам
із цукровим діабетом або з порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м 2 ). - Рефрактерна гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія, симптоматична гіперурикемія.
- Тяжка гіпотензія.
- Шок (включаючи кардіогенний шок).
- Обструкція видного тракту лівого шлунка (наприклад гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія та стеноз аорти тяжкого ступеня).
- Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Дослідження взаємодії препарату з іншими лікарськими препаратами не проводили. У таблиці 1 наведено відсутність інформації про взаємодію з іншими лікарськими препаратами, яка відома для кожної окремої діючої речовини.
Однак важливо, що препарат може підсилити гіпотензивний ефект інших антигіпертензивних препаратів.
Таблиця 1
Одночасне застосування не рекомендоване | ||
Компоненти препарату | Лікарські засоби та речовини, з якими взаємодіями | Ефект при взаємодії |
Валсартан гідротіазид | Літій | Про оборотне підвищення концентрації літію в сироватці крові та токсичність викликали течію одночасного застосування літію з інгібіторами АПФ, антагоністами рецепторів ангіотензину II , в тому числі валсартаном або тіазидами, такими як гідрохлоротіазид. Оскільки нірковий кліренс літію знижується тіазидами, ризик токсичності літію, ймовірно, може збільшитися із застосуванням препарату. У зв'язку з цим рекомендовано проводити ретельний моніторинг рівня літію у сироватці крові під час сумісного застосування препаратів. |
Валсартан | Калійзберігаючі діуретики, добавки калію, замісники солі, що містять калій, та інші засоби, які можуть підвищити рівень калію | При необхідному застосуванні лікарського препарату, що впливає на рівень калію, у комбінації з валсартаном, використовують часто перевіряти рівень калію в плазмі крові. |
амлодипін | Грейпфрут або грейпфрутовий сік | Застосування амлодипіну з грейпфрутом чи грейпфрутовим соком не рекомендовано, остання біоеквівалентність може збільшитися в деяких випадках, що погіршує ефект зниження артеріального тиску. |
Одночасне застосування потребує обережності | ||
Компоненту препарату | Лікарські засоби та речовини, з якими взаємодіями | Ефект при взаємодії |
амлодипін | Інгібітори CYP3A4 (такі як кетоконазол, ітраконазол, ритонавір) | Дослідження з участю втрати літнього віку показали, що дилтіазем інгібує метаболізм амлодипіну, можливо, з участю CYP3A4 (концентрація в плазмі крові зростає приблизно на 50 % і ефект амлодипіну посилюється). Не можна виключити вірогідність того, що більш потужні інгібітори CYP3A4 (такі як кетоконазол, ітраконазол, ритонавір) можуть підвищити концентрацію амлодипіну в плазмі більш виражено, ніж дилтіазем. Одночасне застосування амлодипіну з сильними або більшими інгібіторами CYP3A4 (інгібітори протеази, азольні протигрибкові засоби, макроліди, такі як еритроміцин або кларитроміцин, верапаміл або дилтіазем) можуть призвести до значного посилення експозиції амлодипіну. Клінічні прояви фармакокінетичних змін можуть бути більш вираженими в сім'ї літнього віку. Таким чином, може бути необхідний клінічний моніторинг та коригування дози. |
| Індуктори CYP3A4 (протисудомні препарати [такі як карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон], рифампіцин, звіробій) | Немає даних про вплив індукторів CYP3A4 на амлодипін. Одночасне застосування індукторів CYP3A4 (наприклад, рифампіцину, звіробою) може призвести до зниження концентрації амлодипіну в плазмі крові. Показано проводити клінічний моніторинг із можливим коригуванням дози амлодипіну в течії лікування індуктором і після його відміни. Амлодипін слід з обережністю разом з індукторами CYP3A4. |
| Симвастатин | Застосування багаторазових доз 10 мг амлодипіну з 80 мг симвастатину посилює експозицію симвастатину на 77 % відповідно до застосування одного симвастатину. Рекомендовано пошкодити добову дозу симвастатину до 20 мг пацієнтам, які застосовують амлодипін. |
| Дантролен (інфузії) | У тварин спостерігалися летальні випадки внаслідок вентрикулярних фібриляцій та серцево-судинних колапсів у зв'язку з гіперкаліємією після застосування верапамілу та дантролену внутрішньовенно. Через ризик гіперемії таких захворювань уникати супутнього застосування блокаторів кальцієвих каналів, як амлодипін, пацієнтам, чутливим до злоякісної гіпертермії, та при лікуванні злоякісних гіпертермій. |
Валсартан гідротіазид | Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилову кислоту (>3 г/добу) і неселективні НПЗП. | НПЗП може послабити антигіпертензивний ефект як антагоністів ангіотензину ІІ, так і гідрохлоротіазиду при одночасному застосуванні. Крім того, одночасне застосування препарату і НПЗП може призвести до зниження ниркової функції та підвищення рівня калію в сироватці крові. Тому рекомендовано проводити моніторинг ниркової функції на початку лікування, а також відповідну гідратацію пацієнта. |
Валсартан | Інгібітори переносника накопичення (рифампіцин, циклоспорин) або ефлюксного переносника (ритонавір) | Результати досліджень in vitro з тканинною хворобою людини показали, що валсартан є субстратом вірусного переносника накопичення OATP 1 B 1 та бактеріального ефлюксного переносника MRP 2. Супутнє застосування інгібіторів переносника накопичення (рифампіцин, циклоспорин) або ефлюксного переносника (ритонавір) може збільшити системну експозицію валсартану.
|
Гідрохлоротіазид | Алкоголь, барбітурати або наркотичні препарати | Одночасне введення тіазидних діуретиків з речовинами, які також мають ефект зниження артеріального тиску (наприклад, з таких, що знижують симпатичну активність центральної нервової системи або пряму вазодиляцію), може посилити ортостатичну гіпотензію. |
| Амантадин | Тіазиди, включаючи гідрохлоротіазид, можуть підвищувати ризик розвитку побічних реакцій, спричинених амантадином. |
| Антихолінергічні препарати та інші лікарські засоби, що впливають на моторику шлунка | Біодоступність діуретиків тіазидного типу може підвищувати антихолінергічні препарати (наприклад, атропін, біпериден), очевидно, внаслідок зниження шлунково-кишкової рухливості та швидкості випорожнення шлунка. І навпаки, вимагайте, що прокінетичні речовини, такі як цизаприд, можуть зменшити біодоступність тіазидних діуретиків. |
| Антидіабетичні препарати (наприклад інсулін і пероральні протидіабетичні засоби)
метформін | Тіазиди можуть змінити толерантність до глюкози. Може виникнути необхідність повторно скоригувати дозу інсуліну та пероральних гіпоглікемічних засобів.
Метформін слід після завершення обережності, оскільки існує ризик розвитку лактоацидозу, індукованого можливою функціональною нервовою недостатністю, що пов'язана із застосуванням гідрохлоротіазиду. |
| Бета-блокатори і діазоксид | Одночасне застосування тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлоротіазид, з бета-блокаторами може посилити ризик гіперглікемії. Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлоротіазид, можуть посилити гіперглікемічну дію діазоксиду. |
| карбамазепін | У крові, яка містить гідрохлоротіазид одночасно з карбамазепіном, може розвинутися гіпонатріємія. Тому слід попередити про можливість гіпонатріємичних реакцій, а також спостерігати за їх станом. |
| Циклоспорин | Одночасне лікування циклоспорином може посилити ризик гіперсурикемії та ускладнення подагричного типу. |
| Цитотоксичні препарати (наприклад, циклофосфамід, метотрексат) | Тіазиди, включаючи гідрохлоротіазид, можуть послабити ниркову екскрецію цитотоксичних препаратів (наприклад, циклофосфаміду, метотрексату) і посилити їх мієлосупресивний ефект. |
| Глікозиди наперстянки | Індукована тіазидом гіпокаліємія або гіпомагніємія можуть виникати як небажані ефекти, що сприяють розвитку серцевої аритмії, індукованої дигіталісом. |
| Йодовмісні контрастні засоби | У випадку індукованої діуретиком дегідратації існує підвищений ризик розвитку гострої ніркової недостатності, особливо при високих дозах препаратів йоду. Перед застосуванням слід провести регідратацію. |
| Іонообмінні смоли | Поглинання тіазидних діуретиків, у тому числі гідрохлоротіазиду, знижується холестираміном або колестиполом. Це може призвести до субтерапевтичних ефектів тіазидних діуретиків. Проте вражаюча доза гідрохлоротіазиду та смоли така, що гідрохлоротіазид виявилася щонайменше за 4 роки до або через 4-6 годин після застосування смолу, що показало про мінімальне вплив взаємодії. |
| Лікарські препарати, що впливають на рівні калію (калійуретичні діуретики, кортикостероїди, послаблюючі засоби, АКТГ, амфотерицин, карбеноксолон, пеніцилін G, похідні саліцилової кислоти) та антиаритмічні засоби. | Гіпокаліємічний ефект гідрохлоротіазиду може посилювати калійуретичні діуретики, кортикостероїди, послаблюючі засоби, адренокортикотропний гормон (АКТГ), амфотерицин, карбеноксолон, пеніцилін G, похідні саліцилової кислоти та антиаритмічні засоби. Якщо такі препарати призначати з комбінацією амлодипін/валсартан гідро/хлоротіазид, рекомендовано проводити моніторинг рівня калію в плазмі крові. |
| Лікарські препарати, що впливають на рівні натрію | Гіпонатріємічний ефект діуретиків при одночасному ефекті може посилювати антидепресанти, антипсихотичні препарати, протиепілептичні препарати тощо. Необхідна обережність при тривалому застосуванні цих лікарських засобів. |
| Лікарські засоби, які можуть викликати torsades de pointes | Зважаючи на ризик гіпокаліємії, гідрохлоротіазид слід додати з обережністю лікарськими засобами, які можуть викликати torsades de pointes , зокрема з антиаритмічними препаратами класу Іа та класу III, а також із деякими антипсихотичними препаратами. |
| Лікарські препарати, що застосовуються для лікування подагри (пробенецид, сульфінпіразон і алопуринол) | Може виникнути потреба при коригуванні дози урикозуричних лікарських препаратів, після чого гідрохлоротіазид може підвищити рівень сечової кислоти в сироватці крові. Може виникнути недолік у підвищених дозах пробенециду або сульфінпіразону. Одночасне призначення тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлоротіазид, може підвищити частоту виникнення реакцій гіперчутливості до алопуринолу. |
| Метилдопа | Були окремі повідомлення про розвиток гемолітичної анемії при одночасному виробництві гідрохлоротіазиду і метилдопи. |
| Недеполяризуючі релаксанти скелетних м'язів (наприклад тубокурарин) | Тіазиди, включаючи гідрохлоротіазид, потенціюють дію похідних кураре. |
| Інші антигіпертензивні препарати | Тіазиди потенціюють антигіпертензивну дію інших антигіпертензивних препаратів (таких як гуанетидин, метилдопа, бета-блокатори, судинорозширювальні засоби, блокатори кальцієвих каналів, інгібітори АПФ, інгібітори блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ та прямих інгібіторів реніну). |
| Пресорні аміни (наприклад, норадреналін, адреналін) | Гідрохлоротіазид може зменшити реакцію на пресорні аміни, такі як норадреналін. Клінічне значення цього ефекту є невизначеним та недостатнім для припинення їх виробництва. |
| Вітамін D і солі кальцію | Застосування тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлоротіазид, з вітаміном D або із солями кальцію може потенціювати підвищення рівня кальцію в сироватці крові. Одночасне застосування тіазидних діуретиків може призвести до гіперкальціємії, народних до гіперкальціємії (наприклад, гіперпаратиреоз, злоякісні новоутворення або вітамін-D-опосередковані стани) у вихідних до цього за рахунок підвищення канальцевої реабсорбції кальцію. |
Підвійна блокада РААС з антагоністами рецепторів ангіотензину II, інгібіторами АПФ або аліскіреном
Клінічні дані показали, що подвійна блокада РААС за допомогою супутнього застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену пов'язана з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій, таких як гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нірок (включаючи гостру ніркову активність), або при монотерапії. . речовиною, що містить РААС.
Особливості застосування .
Безпеку та ефективність амлодипіну при гіпертонічному кризі не досліджували.
Пацієнти з дефіцитом натрію та дегідратацією
Надмірна гіпотензія, включаючи ортостатичну гіпотензію, спостерігалася в 1,7 % допомоги, яка отримувала максимальну дозу препарату (10 мг/320 мг/25 мг), залежно від 1,8 % допомоги, яка отримувала валсартан/гідрохлоротіазид (320 мг/25 мг). ). ), 0,4 % допомоги, які отримували амлодипін/валсартан (10 мг/320 мг), та 0,2 % допомоги, які отримували гідрохлортіазид/амлодипін (25 мг/10 мг), у контрольному дослідженні з участю зайнятості з помірною або важкою неускладненою гіпертензією.
У результаті дефіциту солі та/або дегідратації, які утворюють діуретики у високих дозах, можна виникати симптоматична артеріальна гіпотензія після першого застосування препарату. Рекомендовано коригувати такий стан перед застосуванням препарату або важливо спостерігати за пацієнтом на початку лікування.
Якщо при композиції препарату спостерігається виражена артеріальна гіпотензія, пацієнту слід надати горизонтальне положення з припіднятими нижніми кінцівками і, при необхідності, внутрішньовенно інфузійно ввести фізіологічний розчин. Лікування можна продовжувати після стабілізації артеріального тиску.
Зміни рівнів електролітів сироватки крові
Амлодипін/валсартан/гідрохлоротіазид
У контрольованому дослідженні препарату протидіючий ефект валсартану 320 мг та гідрохлоротіазиду 25 мг на рівень калію в сироватці крові приблизно зрівнює один у багатьох хворих. В інших випадках один або інший ефект може бути домінуючим.
Необхідно періодично перевіряти рівень електролітів сироватки крові, щоб змінити можливий електролітний дисбаланс.
Періодичне визначення рівня електролітів і калію в сироватці крові слід проводити через відповідні проміжки часу для попередження можливого електролітного дисбалансу, особливо у зв'язку з такими факторами ризику як порушення функції нірок, лікування іншими препаратами та електролітний дисбаланс в анамнезі.
Валсартан
Одночасне застосування з каліймісними добавками, калійзберігаючими діуретиками, замінниками солі, що містять калій, або іншими препаратами, які можуть підвищити рівень калію (наприклад, гепарином), не рекомендовано. При необхідності слід контролювати рівні калію.
Гідрохлоротіазид
Повідомляли про розвиток гіпокаліємії при лікуванні тіазидними діуретиками, в тому числі гідрохлоротіазидом.
Лікування препаратом слід починати тільки після корекції гіпокаліємії та будь-якої співіснуючої гіпомагніємії. Тіазидні діуретики можуть призвести до появи гіпокаліємії або загострювати наявну гіпокаліємію. Тіазидні діуретики слід замінити обережним пацієнтам зі станами, що включають втрату калію, наприклад, солевтратна нефропатія та преренальне (кардіогенне) порушення функції нирок. Якщо гіпокаліємія розвивається під час терапії гідрохлоротіазидом, застосування препарату припиняється до стабільної корекції калієвого балансу.
Лікування тіазидними діуретиками, включаючи гідрохлоротіазид, пов'язане з розвитком гіпонатріємії та гіпохлоремічного алкалозу або із загостренням існуючої гіпонатріємії. Спостерігається гіпонатріємія, що супроводжується неврологічними симптомами (нудота, прогресуюча дезорієнтація, апатія). Лікування гідрохлоротіазидом слід почати тільки після корекції існуючої гіпонатріємії. У разі важкої або швидкої гіпонатріємії під час лікування препаратом застосування лікарського захворювання слід припинити нормалізацію натріємії. Тіазиди, в тому числі гідрохлоротіазид, посилюють виведення магнію із сечею, що може привести до гіпомагніємії. При компонентні тіазидних діуретиків знижується екскреція кальцію, що може призвести до гіперкальціємії.
Усім пацієнтам, які отримують тіазидні діуретики, необхідний регулярний моніторинг рівня електролітів, особливо калію, натрію та магнію.
Порушення функції нірок
Тіазидні діуретики можуть прискорити азотемію у разі захворювання із захворюванням нирок .
При компонентному препараті рекомендовано регулярно контролювати рівень калію, креатиніну та січової кислоти в сироватці крові через порушення функції нірок.
протипоказаний пацієнтам із важкою нірковою недостатністю, анурією або пацієнтам, які виявлені на діалізі.
Немає необхідності в коригуванні дози препарату пацієнтам з порушенням функцій організму від легкого до більшого ступеня тяжкості (ШКФ ≥30 мл/хв/1,73 м 2 ).
Стеноз ниркової артерії
необхідно використовувати з обережністю для лікування гіпертензії при лікуванні однобічним або подвійним стенозом ниркової артерії або препаратом стенозом нірки, останній рівень сечовини та креатиніну в сироватці крові може збільшитися.
Трансплантація нірки
На даний час немає інформації про безпеку застосування препарату пацієнтам, яким нещодавно проведено трансплантаційну нірку.
Порушення функції хвороби
Валсартан головним чином виводиться в незмінному вигляді з жовчю. Період напіввиведення амлодипіну збільшується та показник AUC (концентрація в плазмі – час), вищий у результаті порушення функції хвороби; рекомендації щодо дозування відсутні . Для порушення функцій захворювань легкого та середнього ступеня тяжкості, які не супроводжуються холестазом, максимальна рекомендована доза валсартану становить 80 мг. З цієї причини препарат не показаний для такої групи використання.
Ангіоневротичний синдром.
Набряк Квінке, в тому числі інші гортани та голосової щілини, які можуть призвести до обструкції дихальних шляхів, і/або відчуття відчуття, губ, голосу та/або мови спостерігалися у використанні, які застосовували валсартан. Деякі з цих продуктів мали в анамнезі порушення Квінке при прийомі інших препаратів, у тому числі інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ). Застосування препарату слід припинити при виникненні ефекту Квінке; повторне застосування не рекомендоване.
Серцева недостатність та захворювання коронарних артерій/стан після перенесеного інфаркту міокарда
Внаслідок пригнічення ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) у вас із підвищеною чутливістю можна очікувати порушення функцій нирок. Відбувається із важкою серцевою недостатністю, в якій функція нірок може залежати від активності РААС, лікування інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) і антагоністами рецепторів ангіотензину фактично до олігурії та/або прогресує азотемії (рідко) з гострою нірковою недостатністю та/або летальним наслідком. Про подібні результати з'явилося щодо валсартану. Оцінка забезпечення із серцевою недостатністю або після перенесеного інфаркту міокарда повинна завжди включати оцінку функції нирок.
Устроковому плацебо-контрольованому дослідженні амлодипіну (PRAISE-2) в суміші із серцевою недостатністю неішемічного походження класу III і IV для класифікації NYHA (Нью-Йоркської кардіологічної асоціації) при застосуванні амлодипіну частота розвитку на фоні іншої легень була вищою, незважаючи на незначну різницю у появі. чи погіршені серцевої недостатності відрізняються від такої при застосуванні плацебо.
Пацієнтам із застійною серцевою недостатністю блокаторів кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, слідом за обережністю, після чого вони можуть підвищити ризик серцево-судинних подій та летального наслідку.
Рекомендовано з обережністю призначати препарат пацієнтам із серцевою недостатністю та захворюваннями коронарних артерій, особливо в максимальній дозі препарату – 10 мг/320 мг/
25 мг, остання інформація про застосування препарату цієї групи обмежена.
Стеноз аортального і мітрального клапанів
Як і при застосуванні інших вазодилататорів, з особливою обережністю призначають препарат пацієнтам зі стенозом аортального і мітрального клапанів невисокого ступеня.
Вагітність
Лікування антагоністами рецепторів ангіотензину II (AРАІІ) не слід починати в період цієї хвороби. Якщо продовження терапії АРАІІ є необхідним, пацієнтам, які планують вагітність, необхідно перейти на лікування альтернативними антигіпертензивними засобами, які мають встановлений профіль безпеки для застосування вагітним. У разі встановлення лікування AРАII потрібно негайно припинити і, необхідно, почати альтернативну терапію.
Первинний гіперальдостеронізм
Пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом не слід лікувати антагоністом ангіотензину ІІ валсартаном, оскільки у них не активована система ренін-ангіотензин. Тому препарат Валмісар НА не рекомендований для цієї групи допомоги.
Системний червоний вовчак
Є повідомлення, що тіазидні діуретики, включаючи гідрохлоротіазид, загострюють або активують перебіг системного червоного вовчка.
Інші порушення метаболізму
Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлоротіазид, можуть змінити толерантність до глюкози та підвищити рівень холестерину, тригліцеридів і січової кислоти в сироватці крові. Може виникнути потреба при коригуванні дози інсуліну або пероральних гіпоглікемічних засобів пацієнтам із цукровим діабетом.
Як препарат містить гідрохлоротіазид, він протипоказаний при системній гіперурикемії. Гідрохлоротіазид може підвищити рівень сечової кислоти в сироватці крові за рахунок зниження кліренсу сечової кислоти та може спричинити загострення гіперурикемії, а також раптову подагру у чутливих захворюваннях.
Тіазиди можуть послабити екскрецію кальцію з сечею і викликати тривале та незначне підвищення рівня кальцію в сироватці крові при відомих порушеннях метаболізму кальцію. Застосування препарату слід припинити, якщо під час лікування розвивається гіперкальціємія. Під час лікування тіазидами слід було контролювати рівень кальцію в сироватці крові. Виражена гіперкальціємія може свідчити про прихований гіперпаратиреоз. Слід припинити застосування тіазидів перед проведенням аналізів на функції паращитовидної залози.
Фоточутливість
Про випадкові реакції фоточутливості відбулося приєднання тіазидних діуретиків. У разі реакції фоточутливості після течію препарату рекомендовано припинити лікування. У разі відновлення застосування діуретика виявляється необхідним, рекомендовано захистити відкриті ділянки тіла від сонячних променів або штучного УФО.
Хоріоїдальний випіт, гостра короткозорість та вторинна закритокутова глаукома.
препарати, що викликають сульфонамід або похідні сульфонаміди, можуть викликати ідіосинкратичну реакцію, що спричиняє препарат хоріоїдальний випіт з дефектом зорового поля, транзиторною міоп та гоструокутовим глауком. Симптоми включають гострий початок зниження гостроти зору або правило болю в очах і, як, виникає протягом декількох годин або тижнів від початку застосування препарату.
Нелікована гостра закритокутова глаукома може призвести до постійної втрати зору. Основне лікування – це якнайшвидше припинити застосування лікарських засобів. Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, можливо, необхідно використовувати оперативні медикаментозні або хірургічні методи лікування. Факторами ризику розвитку гострої закритокутової глаукоми може бути алергія на сульфонамід або пеніцилін в анамнезі.
Загальні
З обережністю призначити препарат пацієнтам, у яких спостерігається гіперчутливість до інших антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ. Виникнення реакцій гіперчутливості до гідрохлоротіазиду більш імовірне у разі алергії та астми.
Пацієнти літнього віку (від 65 років)
Рекомендовано з обережністю, зокрема часто контролюючи артеріальний тиск, призначати препарат пацієнтам літнього віку, особливо максимальні дози препарату10 мг/320 мг/25 мг, остання інформація щодо застосування препарату пацієнтам цієї групи обмежена.
Підвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)
Існують докази того, що супутнє застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену створює ризик гіпотензії, може призвести до посилення нападів гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нірок (включаючи гостру ніркову недостатність).
У зв'язку з цим подвійна блокада РААС шляхом супутнього застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не розглядається.
Якщо потрібна подвійна блокада, то її слід проводити під ретельним наглядом фахівця і при постійному контролі функції нірок, рівня електролітів і артеріального тиску. Супутнє застосування інгібіторів АПФ і антагоністів рецепторів ангіотензину II не конкурує з хворими на діабетичну нефропатію.
Немеланомний рак шкіри
Підвищений ризик немеланомного раку шкіри (НМРШ) (базально-клітинна карцинома і плоскоклітинна карцинома) зі збільшенням кумулятивної дози гідрохлоротіазиду у двох епідеміологічних дослідженнях, що базуються на даному національному реєстрі раку. Фотосенсибілізуюча дія гідрохлоротіазиду може виступати помітним механізмом розвитку НМРШ.
Пацієнти, які приймають гідрохлоротіазид, повинні бути поінформовані про ризик НМРШ. Таким пацієнтам рекомендовано регулярну перевірку наявності нових уражень і зараз повторити будь-які зміни шкіри. Можливі профілактичні заходи з метою мінімізації ризику розвитку раку шкіри, такі як обмеження впливу сонячних променів і ультрафіолетових променів, а при впливі сонячного світла – використання адекватного захисту. Підозріли пошкодження шкіри слід знову вивчити, включаючи гістологічне дослідження біопсії. Застосування гідрохлоротіазиду також має бути переглянуто для допомоги із НМРШ в анамнезі.
Застосування в цей період або годування дитини.
Вагітність
амлодипін
Дослідження щодо безпеки застосування амлодипіну в цей період не проводили. У дослідженнях на тваринах репродуктивна токсичність при застосуванні високих доз. Застосування в рекомендований період, якщо відсутність більш безпечний альтернативний лікарський засіб та якщо захворювання несе більший ризик для вагітної та плоду.
Валсартан
протипоказано при вагітності вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим лікарським засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно припинити і, за необхідності, – замінити іншим лікарським засобом, дозволеним для застосування вагітним.
Гідрохлоротіазид
Досвід застосування гідрохлоротіазиду в певний період, особливо в І триместрі, обмежений. Даних, отриманих під час досліджень на тваринах, недостатньо.
Гідрохлоротіазид проникає через плаценту. Фармакологічний механізм дії гідрохлоротіазиду дає можливість стверджувати, що застосування цього препарату в періоді ІІ та ІІІ триместрів може порушити фетоплацентарну перфузію та спричинити виникнення фетальних та неонатальних реакцій, таких як жовтяниця, порушення електролітного балансу та тромбоцитопенії, а також може асоціюватися з іншими побічними реакціями, що спостерігаються у дорослих.
Амлодипін/валсартан/гідрохлоротіазид
Немає досвіду застосування препарату вагітним жінкам. Наявні дані щодо компонентів препарату дають можливість стверджувати, що застосування препарату протипоказано.
Період годування груддю
Амлодипін проникає в грудне молоко. Частка материнської дози, отриманої немовлям, оцінювалася з міжквартильною частиною 3–7 %, максимально 15 %. Вплив амлодипіну на немовля невідомий. Інформація про покращення валсартану в період годування груддю відсутня. Гідрохлоротіазид виявляється в грудній молоці в невеликих кількостях. Тіазиди у високих дозах, що викликають сильний діурез, можуть пошкодити вироблене грудне молоко.
Застосування препарату протипоказано протягом періоду годування груддю.
плодючість
Клінічних досліджень, пов'язаних із застосуванням препарату, щодо фертильності немає.
Валсартан
Валсартан не має жодного шкідливого впливу на репродуктивну функцію самців або самок щурів при пероральних дозах до 200 мг/кг/добу. Ця доза в 6 разів перевищує максимально рекомендовану дозу для людини, розраховану в мг/м 2 (розрахунки передбачають пероральну дозу 320 мг/добу для пацієнта з масою тіла 60 кг).
амлодипін
У деяких випадках, які отримували блокатори кальцієвих каналів, зареєстровані оборотні біохімічні зміни головок сперматозоїдів. Клінічні дані є недостатніми щодо такого впливу амлодипіну на фертильність. В одному дослідженні на щурах було виявлено несприятливі впливи на чоловічу фертильність.
Здатність впливу на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами .
У разі застосування препарату може виникнути запаморочення або відчуття слабкості після прийому препарату, тому вони повинні залишитися це під час руху автотранспорту та роботи з наявними небезпечними механізмами.
Амлодипін може слабко або значно впливати на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. Якщо пацієнти під час застосування амлодипіну відчувають запаморочення, головний біль, втому або нудоту, їхня реакція може порушитися.
Спосіб застосування та дози .
Спосіб застосування
Препарат можна видалити незалежно від прийому їжі. Таблетки слід ковтати цілими, запиваючи водою, в один і той же час доби, бажано вранці.
Дозування
Рекомендована доза препарату– 1 таблетка на добу, бажано вранці.
Перед переходом на застосування препарату стан пацієнта повинен бути контрольованими незмінними дозами монопрепаратів, які слід використовувати одночасно. Доза препарату повинна залежати від дози окремих компонентів комбінації змін, які застосовуються на момент препарату.
Максимально рекомендована доза препарату – 10 мг/320 мг/25 мг.
Окремі групи сім'ї
Порушення функції нірок
слідом до препарату ввести гідрохлоротіазид, препарат протипоказаний пацієнтам при анурії та важких порушеннях функцій нірок (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) <30 мл/хв/1,73 м 2 ).
Немає необхідності у коригуванні дози пацієнтам з порушеннями функцій нірок від легкого до більшого ступеня тяжкості.
Порушення функції хвороби
слідом до складу препарату входит валсартан, препарат протипоказаний пацієнтам з важкими порушеннями функції захворювання. Пацієнтам із порушеннями функції захворювання від легкого до середнього ступеня тяжкості, що не групуються холестазом, максимальна рекомендована доза валсартану становить 80 мг, тому препарат не показаний для споживання. Пацієнтам з порушеннями функції захворювання від легкого до середнього ступеня тяжкості рекомендації щодо дозування амлодипіну не встановлені. При переведенні потреби з гіпертонічною хворобою з порушенням функцій хвороби на препарат потрібно використовувати найнижчу дозу амлодипіну.
Серцева недостатність та захворювання коронарних артерій
Досвід застосування препарату, особливо в максимальних дозах, пацієнтам із серцевою недостатністю та обмеженими захворюваннями коронарних артерій. Рекомендовано з обережним застосуванням препарату пацієнтам із серцевою недостатністю та захворюваннями коронарних артерій, особливо максимальну дозу препарату 10 мг/320 мг/25 мг.
Пацієнти літнього віку (віком від 65 років)
Рекомендовано з обережністю, зокрема часто контролюючи групи артеріального тиску, призначати препарат пацієнтам літнього віку, особливо максимальну дозу препарату 10 мг/320 мг/25 мг, остання інформація щодо застосування препарату цього обмежена. При переведенні допомоги літнього віку на препарат потрібно використовувати найнижчу доступну дозу амлодипіну.
Педіатрична популяція
Немає відповідних даних про застосування препарату пацієнтам педіатричної популяції (пацієнтів віком до 18 років) за показанням артеріальної гіпертензії.
Діти.
Безпека та ефективність застосування у дітей не встановлена, тому препарат не слід шкодити пацієнтам цієї вікової групи.
Передозування.
Симптоми
Немає даних про передозування препарату. Основний симптом передозування – можлива виражена артеріальна гіпотензія із запамороченням. Передозування амлодипіну може призвести до вираженої вазодилатації периферичних судин і, можливо, рефлекторної тахікардії. Повідомляли про виражену і виявлену пролонговану системну гіпотензію, включаючи шок із летнім наслідком.
Лікування
Амлодипін/валсартан/гідрохлоротіазид
Клінічно виражена артеріальна гіпотензія при передозуванні препарату потребує активної підтримки серцево-судинної системи, включаючи частковий моніторинг функцій серця і дихальної системи, утримання нижніх кінцівок у припіднятому положенні, контроль обсягу циркуляції крові та діурезу. Судинозвужувальні препарати можуть бути доречними для відновлення тонусу судин і артеріального тиску за умов, що не мають протипоказань для їх застосування. Внутрішнє введення кальцію глюконату може бути ефективним для реверсії ефектів блокади кальцієвих каналів.
амлодипін
Якщо після прийому препарату минуло небагато часу, слід відзначити питання про індукцію блювання або промивання шлунка. При призначенні активованого вугілля здоровим добровольцям відразу або через 2 роки після прийому амлодипіну абсорбція амлодипіну виражено знижувалася.
Малоймовірно, що амлодипін виводиться при гемодіалізі.
Валсартан
Малоймовірно, що валсартан виводиться при гемодіалізі.
Гідрохлоротіазид
Передозування гідрохлоротіазидом супроводжує дефіцит електролітів (гіпокаліємією, гіпохлоремією) і гіповолемією внаслідок сильного діурезу. Найчастішими симптомами передозування є нудота і сонливість. Гіпокаліємія може призвести до спазмів м'язів та/або загострення аритмії, пов'язаної з одночасним застосуванням глікозидів наперстянки або деяких антиаритмічних лікарських препаратів.
Рівень, до якого гідрохлоротіазид виводиться при проведенні гемодіалізу, не встановлений.
Побічні реакції.
Профіль безпеки застосування препарату, представлений нижче, базується на клінічних дослідженнях препарату та відомому профілі безпеки його окремих компонентів: амлодипіну, валсартану та гідрохлоротіазиду.
Резюме профілю безпеки
Безпеку застосування препарату оцінювали за максимальною дозою 10 мг/320 мг/25 мг у контрольованому короткостроковому (8 тижнів) клінічному дослідженні з участю 2271 пацієнта, 582 з яких отримували валсартан у комбінації з амлодипіном та гідрохлоротіазидом. Побічні реакції, як правило, були легкими та мінливими і лише слабо вимагали припинення терапії. У цьому активному контрольованому клінічному дослідженні найпоширенішими причинами припинення терапії із застосуванням препарату були запаморочення та гіпотензія (0,7%).
У 8-тижневому контрольованому клінічному дослідженні не спостерігали жодних суттєвих нових або неочікуваних побічних ефектів при компенсації позитивної терапії з відомими ефектами моноабо терапії додаткових компонентів терапії препарату.
У 8-тижневому контрольованому клінічному дослідженні зміни лабораторних показників, що спостерігалися при застосуванні препарату, були незначними і відповідали фармакологічному механізму дії монотерапевтичних засобів. Наявність валсартану в потрійній комбінації послаблює гіпокаліємічний ефект гідрохлоротіазиду.
Побічні реакції, подані в таблиці 2 за класами системи органів (MedDRA) та частотою, представлені щодо препарату (амлодипін/валсартан/гідрохлоротіазид) та окремо щодо амлодипіну, валсартану та гідрохлоротіазиду.
Дуже часто: ≥1/10; часто: від ≥1/100 до <1/10; нечасто: від ≥1/1000 до <1/100; погано: від ≥1/10000 до <1/1 000; дуже погано: <1/10000; невідомо (неможливо застосування за наявними даними).
Таблиця 2
Класи систем органів (MedDRA) | Побічні реакції | Частота | |||
Валмісар НА | амлодипін | Валсартан | гідрохлоро- тіазид | ||
Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кістки та поліпи) | Немеланомний рак шкіри (базальноклітинна карцинома і плоскоклітинна карцинома) | -- | -- | -- | Невідомо |
З боку системи крові та лімфатичної системи | Агранулоцитоз, недостатність кісткового мозку | -- | -- | -- | Дуже погано |
Зниження рівнів гемоглобіну і гематокриту | -- | -- | Невідомо | -- | |
Гемолітична анемія | -- | -- | -- | Дуже погано | |
Лейкопенія | -- | Дуже погано | -- | Дуже погано | |
Нейтропенія | -- | -- | Невідомо | -- | |
Тромбоцитопенія, іноді з пурпурою | -- | Дуже погано | Невідомо | Рідко | |
Апластична анемія | -- | -- | -- | Невідомо | |
З боку імунної системи | Гіперчутливість | -- | Дуже погано | Невідомо | Дуже погано |
З боку метаболізму та харчування | Анорексія | Нечасто | -- | -- | -- |
Гіперкальціємія | Нечасто | -- | -- | Рідко | |
Гіперглікемія | -- | Дуже погано | -- | Рідко | |
Гіперліпідемія | Нечасто | -- | -- | -- | |
Гіперурикемія | Нечасто | -- | -- | Часто | |
Гіперхлоремічний алкалоз | -- | -- | -- | Дуже погано | |
Гіпокаліємія | Часто | -- | -- | Дуже часто | |
Гіпомагніємія | -- | -- | -- | Часто | |
Гіпонатріємія | Нечасто | -- | -- | Часто | |
Погіршення метаболічних ознак діабету | -- | -- | -- | Рідко | |
З боку психіки | Депресія | -- | Нечасто | -- | Рідко |
Безсоння/порушення сну | Нечасто | Нечасто | -- | Рідко | |
Зміни настрою | -- | Нечасто | -- |
| |
Зніяковілість | -- | Рідко | -- | -- | |
З боку нервової системи | Порушення координації | Нечасто | -- | -- | -- |
Запаморочення | Часто | Часто | -- | Рідко | |
Запаморочення постуральне, запаморочення при напруженні | Нечасто | -- | -- | -- | |
Дисгевзія | Нечасто | Нечасто | -- | -- | |
Екстрапірамідний синдром | -- | Невідомо | -- | -- | |
Головний біль | Часто | Часто | -- | Рідко | |
Гіпертонія | -- | Дуже погано | -- | -- | |
Летаргія | Нечасто | -- | -- | -- | |
Парестезія | Нечасто | Нечасто | -- | Рідко | |
Периферична нейропатія, нейропатія | Нечасто | Дуже погано | -- | -- | |
Сонливість | Нечасто | Часто | -- | -- | |
Синкопе | Нечасто | Нечасто | -- | -- | |
Тремор | -- | Нечасто | -- | -- | |
Гіпоестезія | -- | Нечасто | -- | -- | |
З боку органів зору | Порушення зору | Нечасто | Нечасто | -- | Рідко |
Розлади зору | -- | Нечасто | -- | -- | |
Гостра закритокутова глаукома | -- | -- | -- | Невідомо | |
Х оріоїдний випіт | -- | -- | -- | Невідомо | |
З боку органів слуху та лабіринту | Дзвін у вухах | -- | Нечасто | -- | -- |
запаморочення | Нечасто | -- | Нечасто | -- | |
З боку серця | пальпітація | -- | Часто | -- | -- |
тахікардія | Нечасто | -- | -- | -- | |
Аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію, фібриляцію передсердя) | -- | Дуже погано | -- | Рідко | |
Інфаркт міокарда | -- | Дуже погано | -- | -- | |
З боку судинної системи | Припливи | -- | Часто | -- | -- |
Артеріальна гіпотензія | Часто | Нечасто | -- | -- | |
Ортостатична гіпотензія | Нечасто | -- | -- | Часто | |
Флебіт, тромбофлебіт | Нечасто | -- | -- | -- | |
Васкуліт | -- | Дуже погано | Невідомо | -- | |
З боку респіраторного тракту, органів середини та грудної клітки | Кашель | Нечасто | Дуже погано | Нечасто |
|
Диспное | Нечасто | Нечасто | -- | -- | |
Респіраторний дистрес, пошкодження легень, пневмоніт | -- | -- | -- | Дуже погано | |
Риніт | -- | Нечасто | -- | -- | |
Подразнення горла | Нечасто | -- | -- | -- | |
З боку травного тракту | Абдомінальний дискомфорт, біль у верхній частині живота | Нечасто | Часто | Нечасто | Рідко |
Неприємний запах при диханні | Нечасто | -- | -- | -- | |
Зміна частоти дефекації | -- | Нечасто | -- | -- | |
Запор | -- | -- | -- | Рідко | |
Зниження апетиту | -- | -- | -- | Часто | |
Діарея | Нечасто | Нечасто | -- | Рідко | |
Сухість у роті | Нечасто | Нечасто | -- | -- | |
диспепсія | Часто | Нечасто | -- | -- | |
гастрит | -- | Дуже погано | -- | -- | |
Гіперплазія ясен | -- | Дуже погано | -- | -- | |
Нудота | Нечасто | Часто | -- | Часто | |
Панкреатит | -- | Дуже погано | -- | Дуже погано | |
блювання | Нечасто | Нечасто | -- | Часто | |
З боку печінки та жовчовивід-них шляхів | Підвищення рівня ферментів хвороб, включаючи підвищення рівня білірубіну в сироватці крові | -- | дуже добре* | Невідомо | -- |
Гепатит | -- | Дуже погано | -- | -- | |
Внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця | -- | Дуже погано | -- | Рідко | |
З боку шкіри та підшкірної клітковини | алопеція | -- | Нечасто | -- | -- |
Ангіоневротичний синдром | -- | Дуже погано | Невідомо | -- | |
Бульозний дерматит | -- | -- | Невідомо | -- | |
шкірні реакції, подібні до червоного вовчка, реактивація шкірної форми червоного вовчка | -- | -- | -- | Дуже погано | |
Мультиформна ерітема | -- | Дуже погано | -- | Невідомо | |
Екзантема | -- | Нечасто | -- | -- | |
Гіпергідроз | Нечасто | Нечасто | -- | -- | |
Реакції фоточутливості | -- | Дуже погано | -- | Рідко | |
Свербіж | Нечасто | Нечасто | Невідомо | -- | |
пурпура | -- | Нечасто | -- | Рідко | |
Висипання | -- | Нечасто | Невідомо | Часто | |
Зміна кольору шкіри | -- | Нечасто | -- | -- | |
Кропив'янка | -- | Дуже погано | -- | Часто | |
Некротизуючий васкуліт і токсичний епідермальний некроліз | -- | Невідомо | -- | Дуже погано | |
Ексфоліативний дерматит | -- | Дуже погано | -- | -- | |
Синдром Стівенса–Джонсона | -- | Дуже погано | -- | -- | |
Набряк Квінке | -- | Дуже погано | -- | -- | |
З боку скелетно-м'язової системи і сполучної тканини | Артралгія | -- | Нечасто | -- | -- |
Біль у спині | Нечасто | Нечасто | -- | -- | |
Опухання суглобів | Нечасто | -- | -- | -- | |
Спазми м'язів | Нечасто | Нечасто | -- | Невідомо | |
М'язова слабкість | Нечасто | -- | -- | -- | |
Міалгія | Нечасто | Нечасто | Невідомо | -- | |
Біль у кінцівках | Нечасто | -- | -- | -- | |
Набряк щиколотки | -- | Часто | -- | -- | |
З боку нірок і сечовидільної системи | Підвищення рівня креатиніну у сироватці крові | Нечасто | -- | Невідомо | -- |
Порушення сечовипускання | Нечасто |
|
| ||
Ніктурія | -- | Нечасто | -- | -- | |
Полакіурія | Часто | Нечасто | -- | -- | |
Ниркова дисфункція | -- | -- | -- | Невідомо | |
Гостра ниркова недостатність | Нечасто | -- | -- | Невідомо | |
Ниркова недостатність і порушення функції нирок | -- | -- | Невідомо | Рідко | |
З боку репродуктивної системи і молочних залоз | Імпотенція | Нечасто | Нечасто | -- | Часто |
Гінекомастія | -- | Нечасто | -- | -- | |
Загальні порушення та реакції у місці застосування | Абазія, порушення ходи | Нечасто | -- | -- | -- |
Астенія | Нечасто | Нечасто | -- | Невідомо | |
Дискомфорт, нездужання | Нечасто | Нечасто | -- | -- | |
Слабкість | Часто | Часто | Нечасто | -- | |
Некардіальний біль у грудній клітці | Нечасто | Нечасто | -- | -- | |
Набряки | Часто | Часто | -- | -- | |
Пропасниця | -- | -- | -- | Невідомо | |
Біль | -- | Нечасто | -- | -- | |
Обстеження | Підвищення рівня ліпідів | -- | Дуже часто | ||
Підвищення рівня азоту сечовини | Нечасто | -- | -- | -- | |
Підвищення рівня січової кислоти у крові | Нечасто | -- | -- | -- | |
Глюкозурія |
|
|
| Рідко | |
Зниження рівня калію у крові | Нечасто | -- | -- | -- | |
Підвищення рівня калію у крові | -- | -- | Невідомо | -- | |
Збільшення маси тіла | Нечасто | Нечасто | -- | -- | |
Зменшення маси тіла | -- | Нечасто | -- | -- |
*Більш пов'язано з холестазом.
Немеланомний рак шкіри: на основі наявних даних епідеміологічних досліджень виявлення кумулятивної залежності «доза-відповідь» між застосуванням гідрохлоротіазиду та розвитком НМРШ.
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці. Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері; по 1 або 3 , або 9 блістерів у картонній упаковці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. МАКЛЕОДС ФАРМАСЬЮТИКАЛС ЛІМІТЕД.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Віледж Тхеда, ПО Лодхімайра, Техсіл Бадді, Дістрікт Солан, Хімачал Прадеш, 174101 , Індія
