МИРЗАТЕН таблетки 30 мг

Rp

Форма выпуска и дозировка

Таблетки, 30 мг
Таблетки, 45 мг

Таблетки, 30 мг

Упаковка

Блістер №10x3
Блістер №10x6
Блістер №10x9

Блістер №10x3

Аналоги

Классификация

Классификация эквивалентности

N/A

info

Действующее вещество

МИРТАЗАПИН

Производитель:

КРКА Словения

Форма товара

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою

Условия отпуска

за рецептом

Rp

Регистрационное удостоверение

UA/3009/01/01

Дата последнего обновления: 09.07.2020

Характеристика

  • Взаимодействие с другими лекарственными средствами: Фармакодинамічні взаємодії.
  • Дети: Не рекомендується застосовувати для лікування дітей.
  • Заявитель: КРКА, д.д., Ново место, Словенія
  • Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами: Мірзатен має незначний чи помірний вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механічними засобами. Мірзатен може погіршити концентрацію та увагу (особливо на початковій фазі лікування). Пацієнтам слід уникати виконання потенційно небезпечних завдань, які вимагають зосередженості та гарної концентрації, наприклад, керування автомобілем або механічними засобами, під час прийому препарату.
  • Приказ МЗ: №107 від 15.02.2010
  • Особые предостережения: З боку нервової системи:сонливість, седативний стан, головний біль, летаргічний стан, запаморочення, тремор, парестезія, синдром неспокійних ніг, втрата свідомості, міоклонус   , судоми (інсульти), серотоніновий синдром, пероральна парестезія, дизартрія.
  • Передозировка: Сучасний досвід стосовно передозування тільки міртазапіну вказує на те, що симптоми, як правило, є легкими. Повідомлялося про пригнічення центральної нервової системи з дезорієнтацією та подовженим седативним станом, що супроводжувалося тахікардією та легкою гіпер- чи гіпотензією. Однак є можливість більш серйозного наслідку (включаючи летальний результат) у дозах, набагато вищих за терапевтичну дозу, особливо при змішаному передозуванні.
  • Побочные реакции: Збільшення маси тіла, кропив’янка, гіпертригліцеридемія.
  • Индикация: Лікування епізодів глибокої депресії.
  • Противопоказания: Підвищена чутливість до діючної речовини або до будь-якого компонента препарату.
  • Регистрационное удостоверение: UA/3009/01/01
  • Срок действия регистрационного удостоверения: 27.11.2020
  • Состав: 1 таблетка містить міртазапіну - 30.0 мг
  • Сроки хранения: 5 років
  • Торговое наименование: МІРЗАТЕН
  • Условия отпуска: за рецептом
  • Условия хранения: Зберігати при температурі не вище 30 ºС.
  • Фармакологическая группа: Антидепресанти.

Упаковка

Блістер №10x3

Инструкция

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

Мірзатен

(Mirzaten®)

Склад:

діюча речовина: 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 30 мг або 45 мг міртазапіну;

допоміжні речовини:

таблетки по 30 мг: лактози моногідрат, целюлоза порошкоподібна, натрію крохмальгліколят (тип A), крохмаль прежелатинізований, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, гіпромелоза, титану діоксид (E171), заліза оксид червоний (E172), заліза оксид жовтий (E172), тальк, макрогол 6000;

таблетки по 45 мг: лактози моногідрат, целюлоза порошкоподібна, натрію крохмальгліколят (тип A), крохмаль прежелатинізований, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, гіпромелоза, титану діоксид (E171), тальк, макрогол 6000.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антидепресанти. АТС N06A X11.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування епізодів глибокої депресії.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до діючної речовини або до будь-якого компонента препарату.

Супутній прийом міртазапіну з інгібіторами моноаміноксидази (MAO).

Спосіб застосування та дози.

Дорослі

Ефективна добова доза становить, як правило, 15-45 мг; початкова доза становить 15 мг (½ таблетки по 30 мг) або 30 мг.

Зазвичай міртазапін починає діяти через 1-2 тижні лікування. При застосуванні адекватної дози позитивну відповідну реакцію на лікування можна очікувати через 2-4 тижні. За відсутності у пацієнта відповідної реакції на лікування дозу можна збільшити до максимально допустимої дози. Якщо через 2-4 тижні після цього відповідна реакція не спостерігається, лікування слід припинити.

Пацієнти літнього віку

Для пацієнтів літнього віку рекомендована доза така сама, як і для дорослих. З метою досягнення задовільного та безпечного результату збільшення дози для пацієнтів літнього віку повинно здійснюватися під суворим наглядом лікаря.

Порушення функції нирок

Кліренс міртазапіну може бути зменшений у пацієнтів з помірними та тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну < 40 мл/хв). Це слід врахувати при призначенні Мірзатену цій категорії пацієнтів.

Порушення функції печінки

Кліренс міртазапіну може бути зменшений у пацієнтів з порушеннями функції печінки. Це слід врахувати при призначенні Мірзатену цій категорії пацієнтів, особливо з тяжким порушенням функції печінки, оскільки пацієнти з тяжким порушенням функції печінки не брали участі у дослідженнях.

Препарат призначають, починаючи з найменшої дози та контролюючи кліренс міртазапіну, особливо у разі підаищення дози.

Міртазапін має кінцевий період напіввиведення 20-40 годин, і тому Мірзатен підходить для режиму дозування один раз на добу. Препарат рекомендується приймати один раз на добу перед сном. Добову дозу мірзатену можна також розділити на два прийоми (один раз вранці і один раз ввечері).

Таблетки слід ковтати цілими, не розжовуючи, і запивати невеликою кількістю рідини.

Пацієнтів з депресією необхідно лікувати достатній період часу, щонайменше протягом 6 місяців, до повного зникнення клінічних симптомів у пацієнта.

Рекомендується припиняти лікування міртазапіном поступово, щоб уникнути симптомів відміни.

Побічні реакції.

Пацієнти з депресією демонструють велику кількість симптомів, пов’язаних з самим захворюванням. Тому іноді важко зрозуміти, які симптоми є результатом самого захворювання, а які є результатом лікування Мірзатеном.

Побічними реакціями, про які найчастіше повідомляли і які з’явились у більше, ніж 5 % пацієнтів, що приймали міртазапін в рандомізованих плацебо-контрольованих дослідженнях (див. нижче), є сонливість, седативний стан, сухість у роті, збільшення маси тіла, підвищення апетиту, запаморочення та втома.

Всі рандомізовані плацебо-контрольовані дослідження за участю пацієнтів (включаючи інші показання, ніж глибокий депресивний розлад), оцінювались на наявність побічних реакцій прийому міртазапіну. Мета-аналіз включав 20 досліджень з запланованою тривалістю лікування до 12 тижнів з 1501 пацієнтом (134 пацієнто-років), які приймали дози міртазапіну до 60 мг, та з 850 пацієнтами (79 пацієнто-років), які приймали плацебо.

Розширені фази цих досліджень були виключені, щоб забезпечити порівняння з прийомом плацебо.

В Таблиці 1 показана частота появи побічних явищ за категоріями, які з’явились в клінічних дослідженнях статистично значимо частіше протягом прийому міртазапіну, ніж плацебо, також додані побічні реакції за спонтанними повідомленнями. Частота появи побічних явищ за спонтанними повідомленнями базується кількості повідомлень у відсотках про ці явища в клінічних дослідженнях. Частота появи побічних явищ за спонтанними повідомленнями, відносно яких не спостерігалось жодного випадку в рандомізованих плацебо-контрольованих дослідженнях пацієнтів при прийомі міртазапіну, класифікована як ‘Частота не відома’.

Таблиця 1. Побічні реакції прийому міртазапіну

Системи органів

Дуже часто

(≥1/10)

Часто

(≥1/100 -<1/10)

Нечасто

(≥1/1,000 -

<1/100)

Рідко

(≥1/10,000 -

<1/1,000)

Частота не відома

Загальні

Збільшення маси тіла1

    

З боку кров’яної та лімфатичної систем

    

Пригнічення кісткового мозку (гранулоцитопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, тромбоцитопенія)

Еозинофілія

З боку нервової системи

Сонливість1,4

Седативний стан 4

Головний біль2

Летаргія1

Запаморочення

Тремор

Парестезія2

Синдром «втомлених ніг»

Втрата свідомості

Міоклонус

Судоми (інсульти)

Синдром серотоніну Парестезія слизової оболонки порожнини рота

З боку шлунково-кишкового тракту

Сухість у роті

Нудота3

Діарея2

Блювання2

Пероральна гіпестезія

 

Набряк слизової оболонки порожнини рота

З боку шкіри та підшкірних тканин

 

Екзантема2

   

Скелетно-м'язова система, сполучна та кісткова тканини

 

Артралгія

Міальгія

Біль у спині1

   

З боку метаболізму та травлення

Підвищення апетиту1

   

Гіпонатріємія

З боку судинної системи

 

Ортостатична гіпотензія

Артеріальна гіпотензія2

  

Загальні порушення та порушення умов прийому

 

Периферичні набряки1

Втома

   

З боку печінки та жовчного міхура

   

Підвищення активності трансаміназ в сироватці

 

Психічні прояви

 

Порушення сну

Сплутаність свідомості

Неспокій2, 5

Безсоння3, 5

Нічні кошмари2

Манія

Ажитація2

Галюцинації

Психомотор-на збудже-ність (вкл. акатизію,

гіперкінезію)

 

Суїцидальні думки6

Суїцидальна поведінка6

З боку ендокринної системи

    

Невідповідна секреція антидіуретичного гормону

1 В клінічних дослідженнях ці явища з’являлись статистично значимо частіше протягом лікування міртазапіном, ніж плацебо.

2 В клінічних дослідженнях ці явища з’являлись частіше протягом лікування плацебо, ніж міртазапіном, однак не статистично значимо частіше.

3 В клінічних дослідженнях ці явища з’являлись статистично значимо частіше протягом лікування плацебо, ніж міртазапіном.

4N.B. зниження дози, як правило, не призводить до меншої сонливості/седативного стану, але може поставити під загрозу ефективність антидепресанту.

5 Після лікування антидепресантами, зазвичай, можуть розвинутись чи погіршитись страх та безсоння (що може бути симптомами депресії). Протягом прийому міртазапіну повідомлялось про розвиток чи погіршення страху та безсоння.

6 Під час терапії міртазапіном або одразу після припинення лікування повідомлялось про випадки суїцидальних думок та суїцидальної поведінки.

У лабораторних аналізах в клінічних дослідженнях спостерігалось тимчасове підвищення рівнів трансаміназ та гамма-глутамілтрансферази (однак про пов’язані з цим побічні явища не повідомлялось статистично значимо частіше при прийомі міртазапіну, ніж плацебо).

Передозування.

Сучасний досвід стосовно передозування тільки міртазапіну вказує на те, що симптоми, як правило, є легкими. Повідомлялось про пригнічення центральної нервової системи з дезорієнтацією та подовженим седативним станом, що супроводжувалось з тахікардією та легкою гіпер- чи гіпотензією. Однак є можливість більш серйозного наслідку (включаючи летальний результат) в дозах, що набагато вищі за терапевтичну дозу, особливо при змішаному передозуванні.

У випадках передозування слід провести відповідне симптоматичне та підтримуюче лікування для підтримки функціонування життєво важливих показників.

Також рекомендується прийняти активоване вуглля та провести промивання шлунка.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Обмежені дані про застосування міртазапіну вагітними жінками не вказують на підвищений ризик вроджених аномалій. Дослідження на тваринах не показали будь-яких тератогенних ефектів клінічного значення, однак спостерігався токсичний вплив на внутрішньоутробний розвиток. Слід з обережністю призначати препарат вагітним жінкам. Якщо Мірзатен застосовується до або безпосередньо перед народженням, рекомендується постнатальне спостереження за новонародженим для обліку можливих наслідків припинення прийому препарату.

Дослідження на тваринах та обмежені дані про людину показали, що міртазапін потрапляє у грудне молоко тільки в дуже малій кількості. Рішення про подовження/припинення годування груддю або подовження/припинення терапії Мірзатеном слід приймати, враховуючи користь годування груддю для дитини та користь прийому Мірзатену для матері.

Діти.

Мірзатен не слід застосовувати дітям віком до 18 років.

Суїцидальна поведінка (спроба суїциду та суїцидальні думки) та ворожість (головним чином, агресія, опозиційна поведінка та лють) частіше спостерігались в клінічних дослідженнях серед дітей та підлітків, які лікувались антидепресантами, у порівнянні з тими, хто приймав плацебо. Якщо, не зважаючи на це, спираючись на клінічну необхідність, буде прийнято рішення про лікування, за пацієнтом слід ретельно спостерігати щодо наявності суїцидальних симптомів. Крім того, є недостатньо даних про довгострокову безпеку у дітей та підлітків відносно росту, дозрівання та пізнавального і поведінкового розвитку.

Особливі заходи безпеки.

Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення

Депресія, пов’язана з підвищеним ризиком появи суїцидальних думок, завдання шкоди самому собі та здійснення суїциду (явища, пов’язані з суїцидом). Цей ризик триває до появи значної ремісії. Оскільки покращання може не настати протягом перших декількох тижнів лікування або довше, то за пацієнтами слід встановити ретельне спостереження, доки не настане таке покращання. Загальний клінічний досвід вказує на те, що ризик суїциду може збільшитись на ранніх стадіях одужання.

Відомо, що за пацієнтами з наявністю в анамнезі пов’язаних із суїцидом випадків або зі значною кількістю суїцидальних ідей перед початком лікування, які мають підвищений ризик суїцидальних думок та суїцидальних спроб, необхідно ретельно спостерігати протягом лікування. Мета-аналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень антидепресантів за участю дорослих пацієнтів з психічними розладами показав підвищений ризик появи суїцидальної поведінки при прийомі антидепресантів, ніж при прийомі плацебо, у пацієнтів віком до 25 років.

Ретельний нагляд за пацієнтами та особливо за тими, хто знаходиться в групі підвищеного ризику, слід встановити протягом терапії антидепресантами, особливо на ранніх стадіях лікування та з наступною зміною дозування. Пацієнти (та особи, що наглядають за пацієнтами) повинні бути попереджені про необхідність перевірки будь-якого клінічного погіршення, суїцидальної поведінки або думок та незвичайних змін поведінки, та негайно звернутись по медичну пораду, якщо з’являться такі симптоми.

Враховуючи можливість суїциду, зокрема на початку лікування, пацієнту слід давати мінімально необхідну кулькість Мірзатену, таблеток вкритих плівковою оболонкою.

Особливості застосування.

Пригнічення функції кісткового мозку

При застосуванні міртазапіну, як і всіх інших антидепресантів, може спостерігатися пригнічення функції кісткового мозку у вигляді гранулоцитопенії або агранулоцитозу. У більшості випадків ці явища є транзиторними і здебільшого зникають після припинення лікування. В постмаркетинговий період застосування міртазапіну повідомлялось про поодинокі випадки агранулоцитозу, найчастіше оборотні, але в деяких випадках з летальним наслідком. Летальні випадки більшою мірою стосувались пацієнтів віком старше 65 років. Слід звертати увагу на такі симптоми, як підвищення температури тіла, біль у горлі, стоматит та інші ознаки інфекції. При появі таких симптомів лікування слід припинити і зробити аналіз крові.

Жовтяниця

У разі виникнення жовтяниці лікування слід припинити.

Стани, які потребують лікарського нагляду

Ретельний добір дози та регулярний лікарський контроль необхідні для хворих з:

-епілепсією і органічним ураженням головного мозку: хоча клінічний досвід вказує на те, що епілептичні напади є рідкісними протягом лікування міртазапіном, як і з іншими антидепресантами, прийом Мірзатену слід починати з обережністю пацієнтам, у яких в анамнезі були судоми. Лікування слід припинити у будь-якого пацієнта, якщо з’явились судоми або коли судоми виникають частіше;

-порушенням функції печінки: після одноразового перорального прийому дози міртазапіну 15 мг кліренс міртазапіну знижується приблизно на 35 % у пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки у порівнянні з суб’єктами з нормальною функцією печінки. Середня концентрація міртазапіну в плазмі збільшується приблизно на 55 %;

-порушенням функції нирок: після одноразового перорального прийому дози міртазапіну 15 мг у пацієнтів з помірним (кліренс креатиніну < 40 мл/хв) та тяжким (кліренс креатиніну ≤ 10 мл/хв) порушенням функції нирок кліренс міртазапіну зменшився приблизно на 30 % та 50 % відповідно у порівнянні з здоровими суб’єктами. Середня концентрація міртазапіну в плазмі збільшилась відповідно приблизно на 55 % та 115 %. Жодної значної різниці не було виявлено у пацієнтів з легким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну < 80 мл/хв) у порівнянні з контрольною групою;

-серцевими захворюваннями, що супроводжуються порушенням провідності, для хворих на стенокардію та гострий інфаркт міокарда – в таких випадках слід дотримуватися звичайних застережних заходів і ретельно дотримуватися режиму супутньої терапії;

-низьким артеріальним тиском;

-цукровим діабетом: У пацієнтів, хворих на цукровий діабет, антидепресанти можуть вплинути на рівень глюкози в крові. Може виникнути необхідність у коригуванні дозування інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних препаратів, рекомендується встановити ретельне спостереження.

Як і з іншими антидепресантами, необхідно брати до уваги наступне:

-При застосуванні антидепресантів у пацієнтів з шизофренією або іншими психічними розладами можуть посилюватись психотичні симптоми та параноїдальні думки.

-Під час лікування депресивної фази маніакально-депресивного психозу може відбуватись прогресування депресивної фази до маніакальної. За пацієнтами з манією/гіпоманією в анамнезі слід ретельно спостерігати. Прийом міртазапіну слід припинити у будь-якого пацієнта, який увійшов у маніакальну фазу.

-Хоча Мірзатен не викликає звикання, але постмаркетинговий досвід показує, що різке припинення прийому після довготривалого введення може іноді призвести до симптомів відміни. Більшість реакцій відміни є легкими та саморегулюючими. Серед різноманітних симптомів відміни запаморочення, збудження, страх, головний біль та нудота є найчастішими. Навіть хоча про них і було повідомлено як про симптоми відмови слід розуміти, що ці симптоми можуть відноситись до основного захворювання. Рекомендується припиняти лікування міртазапіном поступово.

-Слід бути обережним пацієнтам з такими розладами сечовипускання, як гіпертрофія передміхурової залози, та пацієнтам з гострою закритокутовою глаукомою та підвищеним внутрішньоочним тиском (хоча існує малий шанс виникнення проблем при прийомі Мірзатену через його дуже слабку антихолінергічну активність).

-Акатизія/психомоторна збудженість: застосування антидепресантів асоціювалось з розвитком акатизії, яка характеризувалась суб’єктивно неприємною або патологічною збудженістю та необхідністю рухатись, що часто супроводжувалось нездатністю сидіти чи стояти. Це ймовірніше виникає протягом перших декількох тижнів лікування. Відносно пацієнтів, у яких розвинуться такі симптоми, збільшення дози може завдати шкоди.

Гіпонатріємія

Про гіпонатріємію, можливо через невідповідну секрецію антидіуретичного гормону (SIADH), повідомлялось дуже рідко при застосуванні міртазапіну. Слід бути обережними пацієнтам з підвищеним ризиком, наприклад, пацієнтам похилого віку або пацієнтам, які супутньо приймають препарати, що спричиняють гіпонатріємію.

Синдром серотоніну

Взаємодія з серотонінергічними активними речовинами: синдром серотоніну може виникати, коли селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (SSRI) застосовуються разом з іншими серотонінергічними активними речовинами. Симптомами синдрому серотоніну можуть бути гіпертермія, ригідність, міоклонус, автономна нестабільність з можливими швидкими коливаннями показників життєдіяльності, зміни ментального статусу, що включають сплутаність свідомості, дратівливість та надмірне збудження, що прогресує до делірію та коми. З постмаркетингового досвіду виявилось, що синдром серотоніну з’являється дуже рідко у пацієнтів, які лікувались тільки міртазапіном.

Пацієнти літнього віку

Пацієнти літнього віку часто чутливіші до препарату, здебільшого це стосується побічних ефектів. Протягом клінічного дослідження міртазапіну побічні ефекти у літніх людей спостерігалися не частіше, ніж у пацієнтів інших вікових категорій.

Особливі застереження щодо деяких неактивних інгредієнтів

Мірзатен містить лактозу. Пацієнти з рідкою спадковою непереносимістью галактози, дефіцитом лактази Лаппа або порушенням мальабсорбції глюкози-галактози не повинні застосовувати цей препарат.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Мірзатен має незначний чи помірний вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механічними засобами. Мірзатен може погіршити концентрацію та увагу (особливо на початковій фазі лікування). Пацієнтам слід уникати виконання потенційно небезпечних завдань, які вимагають зосередженості та гарної концентрації, наприклад, керування автомобілем або механічними засобами, під час прийому препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Фармакодинамічні взаємодії

-Міртазапін не можна застосовувати одночасно з інгібіторами МАО або менше ніж через 2 тижні після припинення введення інгібіторів МАО. Навпаки, приблизно два тижні має пройти перед тим, як пацієнти, які приймали міртазапін, повинні почати приймати інгібітори MAO.

-Крім того, як і з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), супутній прийом з іншими серотонінергічними активними речовинами (L-триптофан, триптани, трамадол, лінезолід, СІЗЗС, венлафаксин, літій та препарати звіробою – Hypericum perforatum) може призвести до збільшення частоти появи пов’язаних з серотоніном ефектів (синдром серотоніну). Пацієнтам слід бути обережними та знаходитись під ретельним клінічним спостереженням при комбінації цих активних речовин з міртазапіном.

-Міртазапін може посилити седативну дію бензодіазепінів та інших седативних препаратів (найбільше - нейролептиків, антагоністів антигістаміну H1, опіоїдів). Слід обережно призначати ці лікарські засоби разом з міртазапіном.

-Міртазапін може посилити гальмувальну дію алкоголю на центральну нервову систему, тому пацієнтам слід уникати зловживанням спиртним під час прийому міртазапіну.

-Міртазапін в дозі 30 мг один раз на добу викликав невелике, але статистично значиме збільшення міжнародного нормалізованого співвідношення (МНС) у суб’єктів, які приймали варфарин. Оскільки при високій дозі міртазапіну не можна виключати більш вираженого ефекту, рекомендується перевіряти МНС під час супутнього прийому варфарину та міртазапіну.

Фармакокінетичні взаємодії

-Карбамазепін та фенітоїн, стимулятори CYP3A4, подовжують кліренс міртазапіну приблизно вдвічі, призводячи до зниження середньої концентрації міртазапіну в плазмі на 60 % та 45 %, відповідно. При призначенні карбамазепіну або будь-якого іншого стимулятора метаболізму в печінці (наприклад, рифампіцину) під час терапії міртазапіном дозу міртазапіну треба буде збільшити. Після відміни супутнього препарату може виникнути необхідність у зменшенні дози міртазапіну.

-Супутній прийом сильного інгібітору CYP3A4 кетоконазолу збільшує пікові рівні в плазмі та AUC міртазапіну приблизно на 40 % та 50 %, відповідно.

-При супутньому прийомі циметидину (слабкого інгібітору CYP1A2, CYP2D6 та CYP3A4) та міртазапіну середня концентрація міртазапіну в плазмі може збільшитись більше ніж на 50 %. Слід бути обережним та знизити дозу при супутньому прийомі міртазапіну з сильними інгібіторами CYP3A4, інгібіторами протеази ВІЛ, азольними протигрибковими препаратами, еритроміцином, циметидином або нефазодоном.

-Дослідження взаємодії не показали будь-які важливі фармакокінетичні ефекти супутнього прийому міртазапіну з пароксетином, амітриптиліном, рисперидоном або літієм.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Міртазапін – це антагоніст α2-рецепторів центральної нервової системи, який збільшує норадренергічну і серотонінергічну передачу. Посилення серотонінергічної передачі здійснюється через 5-НТ1-рецептори,оскільки міртазапін блокує 5-НТ2- і 5-НТ3-рецептори. Антидепресивна активність препарату зумовлена дією обох його енантіомерів: S(+) енантіомер блокує α2- і 5-НТ2-рецептори, а R(-) енантіомер блокує 5-НТ3-рецептори.

Седативна дія міртазапіну – це результат його антагоністичного впливу на гістамінові Н1-рецептори. При застосуванні у терапевтичних дозах міртазапін майже не має антихолінергічної активності і майже не чинить негативного впливу на серцево-судинну систему.

Фармакокінетика.

Після перорального застосування Мірзатену активна речовина міртазапін швидко і добре всмоктується (його біодоступність становить ≈? 50 %), при цьому максимальна концентрація в плазмі крові досягається приблизно через 2 год. З білками плазми зв’язується приблизно 85 % міртазапіну. Період напіввиведення становить приблизно 20-40 годин; у молодих чоловіків відзначали як збільшення періоду напіввиведення (до 65 годин), так і його зменшення.

Такий великий період напіввиведення дає змогу застосовувати препарат один раз на добу. Постійна концентрація у плазмі досягається через 3-4 дні, після чого накопичення не відбувається. При застосуванні міртазапіну в рекомендованих дозах фармакокінетичні параметри змінюються лінійно. Прийом їжі не має жодного впливу на фармакокінетику міртазапіну.

Міртазапін активно метаболізується і виводиться із сечею та калом протягом декількох днів. Основними метаболічними шляхами є деметилювання і окислення з наступною кон’югацією. In vitro дані з аналізу мікросомів печінки людини вказують на те, що ферменти цитохрому P450 CYP2D6 та CYP1A2 беруть участь в утворенні 8-гідрокси метаболіту міртазапіну, в той час як CYP3A4 вважають відповідальним за утворення N-деметил та N-оксид метаболітів. Деметильований метаболіт має фармакологічну активність і такий самий фармакокінетичний профіль, як і первинна сполука.

Виведення міртазапіну може уповільнюватись у пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічнівластивості: таблетки по 30 мг: овальні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, оранжево-коричневого кольору, з рискою на одному боці;

таблетки по 45 мг: овальні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого кольору.

Термін придатності. 5 років.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 °C.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток в блістері; по 3, або по 6, або по 9 блістерів в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

КРКА, д.д., Ново место.

Місцезнаходження.

Шмар’єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія.