ЛЕВОЦЕЛ раствор 5 мг/мл

N/A

info

Rp

Действующее вещество
АТХ-код

Дата последнего обновления: 25.05.2020

Форма выпуска и дозировка

r-in_d_inf

Розчин для інфузій, 5 мг/мл

Упаковка

Пакет 100 мл №1x1

Варианты дозирования

Дозировка

5 мг/мл

Варианты дозирования

5 мг/мл

Форма

Розчин для інфузій

Эквивалентность

N/A

info

Классификация

Аналоги

Характеристика

  • Заявитель: ПРОФАРМА Інтернешнл Трейдинг Лімітед
  • Регистрационное удостоверение: UA/13346/01/01
  • Срок действия регистрационного удостоверения: 30-12-2075
  • Состав: 1 мл розчину містить левофлоксацину гемігідрату еквівалентно левофлоксацину 5 мг
  • Торговое наименование: ЛЕВОЦЕЛ
  • Условия отпуска: за рецептом
  • Фармакологическая группа: Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Фторхінолони.

Упаковка

Пакет 100 мл №1x1

Инструкция

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

ЛЕВОЦел

(LEVOcell)

Склад:

діюча речовина:левофлоксацин;

1 мл розчину містить левофлоксацину гемігідрату еквівалентно левофлоксацину 5 мг;

допоміжні речовини:натрію хлорид, натрію гідроксид, кислота хлористоводнева розведена, вода для ін’єкцій.

 

Лікарська форма. Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості:прозорий розчин.

 

Фармакотерапевтична група.Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Фторхінолони.

Код АТX J01M A12.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Левофлоксацин – це синтетичний  антибактеріальний засіб із групи фторхінолонів,                    S(-) енантіомер рацемічної суміші лікарського засобу офлоксацину.

Механізм дії

Левофлоксацин як антибактеріальний лікарський засіб із групи фторхінолонів діє на комплекс ДНК-ДНК-гірази та топоізомеразу ІV.

Співвідношення фармакокінетика/фармакодинаміка

Ступінь бактеріальної активності левофлоксацину залежить від співвідношення максимальної концентрації у сироватці крові (Сmax) або площі під фармакокінетичною кривою (АUC) та мінімальної інгібуючої (пригнічувальної) концентрації (МІК (МПК)).

Механізм резистентності

Основний механізм резистентності є наслідком мутації у генах gyr-A.In vitroіснує перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими фторхінолонами. Завдяки механізму дії зазвичай не існує перехресної резистентності між левофлоксацином та іншими класами антибактеріальних засобів.

Контрольні точки

Рекомендовані Європейським комітетом із тестування антимікробної чутливості (EUCAST) граничні значення МІК левофлоксацину, що відділяють чутливі мікроорганізми від організмів проміжно чутливих (помірно резистентних) та проміжно чутливі- від резистентних організмів, представлені у таблиці 1 тестування МІК (мг/л).

 

Таблиця 1

Клінічні граничні значення МІК левофлоксацину (версія 2, 01.01.2012)

Патоген

Чутливі

Резистентні

Enterobacteriacae

≤ 1 мг/л

> 2 мг/л

Pseudomonas spp.

≤ 1 мг/л

> 2 мг/л

Acinetobacter spp.

≤ 1 мг/л

> 2 мг/л

Staphylococcus spp.

≤ 1 мг/л

> 2 мг/л

Staphylococcus pneumoniae1

≤ 1 мг/л

> 2 мг/л

Streptococcus A, B, C, G

≤ 1 мг/л

> 2 мг/л

H. influenzae2,3

≤ 1 мг/л

> 1 мг/л

M. catarrhalis3

≤ 1 мг/л

> 1 мг/л

Граничні значення, не пов’язані з видами4

≤ 1 мг/л

> 2 мг/л

1Граничні значення стосуються терапії високих доз.

2Можливийнизький рівень резистентностідо фторхінолонів (МІК ципрофлоксацину- 0,12-0,5 мг/л), але відсутні докази, що ця резистентність має клінічне значення в інфекціях дихальних шляхів, спричиненихH. influenzae.

3Штами з величинами МІК, вищими від граничного значення між чутливими та проміжно чутливими (помірно резистентними) штамами, є дуже рідкісними або про них ще не повідомляли. Тести на ідентифікацію та протимікробну чутливість на будь-якому такому ізоляті слід повторити і, якщо результат буде підтверджено, надіслати ізолят до уповноваженої лабораторії.До тих пір, поки існують дані, що свідчать про клінічні реакції для підтверджених ізолятів ізвеличинами МІК, вищими від граничного значення, вони  повинні вважатися резистентними.

4Граничні значення для доз від 500 мг одноразово до 500 мг 2 рази на добу перорально і для доз від 500 мг одноразово до 500 мг 2 рази на добу внутрішньовенно.

Поширеність резистентності може варіювати географічно та з часом для вибраних видів, бажано отримати локальну інформацію про резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. При необхідності слід звернутися за порадою до спеціаліста, коли місцева поширеність резистентності є такою, що корисність агента щонайменше при деяких типах інфекцій є сумнівною.

Зазвичай чутливі види

Аеробні грампозитивні бактерії

Bacillus anthracis, Staphylococcus aureusметицилінчутливий, Staphylococcus saprophyticus, Streptococci,груп C і G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumonia, Streptococcus pyogenes.

Аеробні грамнегативні бактерії

Eikenella corrodens, Haemophilus influenza, Haemophilus para-influenzae, Klebsiella oxytoca, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri.

Анаеробні бактерії

Peptostreptococcus.

Інші

Chlamydophila pneumoniae, Chlamydophila psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum.

Види, для яких набута (вторинна) резистентність може бути проблематичною

Аеробні грампозитивні бактерії

Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureusметицилінрезистентний*,коагулазо-негативний Staphylococcus spp.

Аеробні грамнегативні бактерії

Acinetobacter baumannii, Citrobacter freundii, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Klebsiella pneumonia, Morganella morganii, Proteus mirabilis, Providencia stuartii, Pseudomonas aeruginosa, Serratia marcescens.

Анаеробні бактерії

Bacteroides fragilis.

Суттєво резистентні штами

Аеробні грампозитивні бактерії

Enterococcus faecium

*Механізм резистентностіStaphylococcus aureus,імовірно, має корезистентність до фторхінолонів, включаючи левофлоксацин.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Левофлоксацин при пероральному прийомі швидко та майже повністю всмоктується, при цьому Сmaxдосягається протягом 1-2 годин. Абсолютна біодоступність становить приблизно 99-100 %.

Їжа майже не впливає на всмоктування левофлоксацину.

Рівноважний стан досягається протягом 48 годин при режимі дозування 500 мг 1-2 рази на добу.

Розподіл

Приблизно 30-40 % левофлоксацину зв’язується з протеїном сироватки крові. Середній об’єм розподілу левофлоксацину становить близько 100 л після одноразового і повторного введення дози 500 мг, що вказує на його широке поширення у тканинах організму.

Проникнення у тканини та рідини організму

Левофлоксацин має здатність проникати до слизової оболонки бронхів, рідини епітеліальної вистилки, альвеолярних макрофагів, тканин легенів, шкіри (вмісту пухирів), тканин передміхурової залози та сечі. Однак левофлоксацин погано проникаєу цереброспінальну рідину.

Біотрансформація

Левофлоксацин метаболізується дуже незначною мірою, метаболітами є дисметил-левофлоксацин та левофлоксацин N-оксид. Ці метаболіти становлять менше 5 % кількості препарату, що виділяється із сечею. Левофлоксацин є стереохімічно стабільним та не підлягає інверсії хіральної структури.

Виведення

Після перорального та внутрішньовенного застосування левофлоксацин виводиться з плазми крові відносно повільно (період напіввиведення становить 6-8 годин). Виведення здійснюється зазвичай нирками (понад 85 % введеної дози).Середній виражений загальний кліренс левофлоксацину після введення однієї дози 500 мг становив 175 ± 29,2 мл/хв.Немає суттєвої різниці щодо фармакокінетики левофлоксацину після перорального та внутрішньовенного застосування, що свідчить про взаємозамінність цих шляхів (перорального та внутрішньовенного).

Лінійність

Левофлоксацин має лінійну фармакокінетику у діапазоні доз від 50 до 1000 мг.

Пацієнти з нирковою недостатністю

На фармакокінетику левофлоксацину впливає ниркова недостатність. При зниженні функції нирок знижується ниркове виведення та кліренс, а період напіввиведення збільшується (див. таблицю 2).

Таблиця 2

Кліренс креатиніну (мл/хв)

< 20

20-49

50-80

Нирковий кліренс (мл/хв)

13

26

57

Період напіввиведення (години)

35

27

9

 

Пацієнти літнього віку

Немає значних відмінностей у фармакокінетиці левофлоксацину у молодих пацієнтів та пацієнтів літнього віку, крім відмінностей, пов’язаних із кліренсом креатиніну.

Статеві відмінності

Окремий аналіз  щодо пацієнтів жіночої та чоловічої статі продемонстрував незначні

відмінності у фармакокінетиці левофлоксацину залежно від статі. Не існує доказів того, що ці статеві відмінності є клінічно значущими.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Інфекції, спричинені чутливими до левофлоксацину мікроорганізмами:

-         негоспітальна пневмонія;

-         ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин 

(для вищезгаданих інфекцій лікарський засіб слід застосовувати лише тоді, коли застосування інших антибактеріальних засобів, які зазвичай рекомендовані для початкового лікування цих інфекцій, є недоцільними або неможливими);

-         гострий пієлонефрит та ускладнені інфекції сечовивідних шляхів;

-         хронічний бактеріальний простатит;

-         легенева форма сибірської виразки: профілактика після контактів та лікування.

Слід врахувати офіційні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних препаратів.

 

Протипоказання.

-         Підвищена чутливість до левофлоксацину, інших фторхінолонів або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу;

-         епілепсія;

-         ушкодження сухожиль, пов’язане із застосуванням фторхінолонів;

-         дитячий вік(до 18 років);

-         вагітність та період годування груддю.

 

Особливі заходи безпеки.

Препарат слід використати негайно (протягом 3 годин) після перфорації гумової пробки, щоб запобігти бактеріальному зараженню. Під час проведення інфузії захист від світла не потрібен. Лікарський засіб призначений тільки для одноразового використання.Залишок лікарського засобу не використовувати.

Перед використанням розчин необхідно оглянути. Використовувати слід тільки прозорий зеленувато-жовтий розчин, вільний від часток.

Як і всі інші лікарські засоби, невикористаний розчин слід утилізувати відповідно до місцевих правил.

Змішування з іншими розчинами для інфузій:

Левофлоксацин сумісний з такими розчинами для інфузій:

-         0,9 % розчином хлориду натрію;

-         5 % розчином глюкози для ін’єкцій;

-         2,5 % розчином глюкози у розчині Рінгера;

-         комбінованими розчинами для парентерального харчування (амінокислоти, глюкоза, електроліти).

Питання щодо несумісності розглянуті в розділі «Несумісність».

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Вплив інших лікарських засобів на левофлоксацин

Теофілін, фенбуфен або подібні нестероїдні протизапальні лікарські засоби

Не виявлено фармакокінетичної взаємодії левофлоксацину з теофіліном. Проте можливе суттєве зниження судомного порога при одночасному застосуванні хінолонів із теофіліном та нестероїдними протизапальними препаратами, та іншими агентами, які зменшують судомний поріг. Концентрація левофлоксацину за наявності фенбуфену була приблизно на 13 % вищою,ніж при прийомі лише левофлоксацину.

Пробенецид і циметидин

Пробенецид та циметидин статистично достовірно впливають на виведення левофлоксацину.Нирковий кліренс левофлоксацину знижується за наявності циметидину на 24 %, пробенециду- на 34 %, оскільки обидва лікарські засоби здатні блокувати канальцеву секрецію левофлоксацину. Однак при дозах, які випробовувалися у ході дослідження, малоймовірно, щоб статистично значущі кінетичні відмінності мали клінічну значимість. Слід з обережністю застосовувати левофлоксацин одночасно з лікарськими засобами, що впливають на канальцеву секрецію, такимияк пробенецид та циметидин, особливо пацієнтам із нирковою недостатністю.

Інша інформація

На фармакокінетику левофлоксацину при одночасному з ним застосуванні не спричиняють ніякого клінічно значущого впливу такі лікарські засоби: карбонат кальцію, дигоксин, глібенкламід, ранітидин.

Вплив левофлоксацину на інші лікарські засоби

Циклоспорин

Період напіввиведення циклоспорину збільшується на 33 % при одночасному прийомі злевофлоксацином.

Антагоністи вітаміну К

При одночасному застосуванні з антагоністами вітаміну К (наприклад, із варфарином) зафіксовано підвищення коагуляційних тестів (протромбіновий час/міжнародне нормалізаційнеспіввідношення) та/або кровотечі, які можуть бути вираженими. Зважаючи на це, у пацієнтів, які отримують паралельно антагоністи вітаміну К, необхідно контролювати показникикоагуляції (див. розділ «Особливості застосування»).

Лікарські засоби, що подовжують інтервал QТ

Левофлоксацин, як і інші фторхінолони, слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують лікарські засоби, відомі своєю здатністю подовжувати інтервал QТ (наприклад, протиаритмічні засоби класу ІА та III, трициклічні антидепресанти, макроліди та антипсихотичні лікарські засоби) (див. розділ«Особливості застосування» (Подовження інтервалу QТ)).

Інша значуща інформація

Не відзначається впливу левофлоксацину на фармакокінетику теофіліну (який є субстратом ферменту CYP1A2), що свідчить про те, що левофлоксацин не є інгібітором CYP1A2.

 

Особливості застосування.

Слід уникати застосування препарату пацієнтам, які мали серйозні побічні реакції в минулому при використанні хінолонів або фторхінолонів. Лікування цих пацієнтів левофлоксацином слід розпочинати тільки у разі відсутності альтернативних варіантів лікування і після ретельної оцінки користі/ризику.

Тривалі, інвалідизуючі і потенційно незворотні серйозні побічні реакції.

У дуже рідкісних випадках у пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від віку та наявних факторів ризику, повідомляли про тривалі (протягом місяців або років), інвалідизуючі та потенційно незворотні серйозні побічні реакції, які впливають на різні, а іноді на декілька одразу, системи організму (зокрема опорно-рухову, нервову, психіку та органи чуття). Застосування препарату слід негайно припинити після появи перших ознак або симптомів будь-якої серйозної побічної реакції та слід звернутися за консультацією до лікаря.

МетицилінрезистентнийS. аureus

Для метицилінрезистентногоS. аureus (MRSA) існує дуже висока імовірність корезистентності до фторхінолонів, у тому числі до левофлоксацину. У зв’язку з цим левофлоксацин не рекомендований для лікування інфекцій, відомим або підозрюваним збудником яких є MRSA, за винятком випадків, коли результати лабораторних тестів підтвердили чутливість збудника до левофлоксацину.

Резистентність до фторхінолонів уE. coli(найчастішого збудника інфекцій сечовивідних шляхів) варіює у різних країнах. При призначенні фторхінолонів слід враховувати місцеву поширеність резистентностіE. сoliдо фторхінолонів.

Легенева форма сибірської виразки: застосування препарату для лікування людини базується на основі данихin vitro про сприйнятливістьBacillus anthracis та експериментальних даних про застосування препарату тваринам разом з обмеженими даними про його застосування для лікування людини. Лікарі повинні звернутися до національних та/або міжнародних узгоджених протоколів щодолікування сибірської виразки.

Тривалість інфузії

Рекомендована тривалість інфузії повинна становити принаймні 30 хвилин для 250 мг або 60 хвилин для 500 мг розчину левофлоксацину для інфузій. Відомо, що під час інфузії офлоксацину може розвинутися тахікардія та тимчасове зниження артеріального тиску. Рідко у результаті значного падіння артеріального тиску може розвинутися серцево-судинна недостатність. Якщо помітне падіння артеріального тиску відбувається під час інфузії левофлоксацину (L-ізомер офлоксацину), введення лікарського засобу потрібно негайно припинити.

Тендиніт і розрив сухожиль

Тендиніт і розрив сухожилля (не обмежуючись ахілловим сухожиллям), іноді двосторонній, можуть виникати вже протягом 48 годин після початку лікування хінолонами та фторхінолонами і, як повідомлялося, навіть упродовж декількох місяців після припинення лікування у пацієнтів, які отримували добові дози 1000 мг левофлоксацину. Ризик розвитку тендиніту та розрив сухожилля збільшується у пацієнтів літнього віку, пацієнтів з порушенням функції нирок, пацієнтів з трансплантаціями цілісних органів та пацієнтів, які лікувалися одночасно кортикостероїдами. Таким чином, слід уникати одночасного застосування кортикостероїдів.

При перших ознаках тендиніту (наприклад болючий набряк, запалення) лікування препаратом слід припинити, а також слід розглянути альтернативне лікування. Пошкоджену кінцівку (и) слід лікувати належним чином (наприклад іммобілізація). Кортикостероїди не слід застосовувати у разі виникнення ознак тендинопатії.

«Протипоказання» та «Побічні реакції»).

Захворювання, спричинені Clostridium difficile

Діарея, особливо тяжкого ступеня, стійка та/або з домішками крові, яка виникає під час або після лікування левофлоксацином (у тому числі протягом кількох тижнів після лікування),може бути симптомом захворювання, зумовленогоClostridium difficile.Найтяжчою формою даного захворювання є псевдомембранозний коліт (див. розділ «Побічні реакції»). У зв’язку з цим лікарю слід враховувати можливість наявності захворювання, зумовленогоClostridium difficile,якщоу пацієнта на тлі лікування левофлоксацином або після нього розвивається діарея тяжкого ступеня.При підозрі назахворювання, зумовленеClostridium difficile,левофлоксацин слід негайно відмінити та у невідкладному порядку розпочати належне лікування. Лікарські засоби, що пригнічують перистальтику кишечнику, у цьому випадку протипоказані.

Пацієнти зі схильністю до судом

Хінолони можуть знижувати судомний поріг і провокувати розвиток судом. Левофлоксацинпротипоказаний пацієнтам з епілепсією в анамнезі (див. розділ «Протипоказання»). Як і інші хінолони, його слід застосовувати знадзвичайноюобережністю пацієнтам, схильним до судом, та при одночасному застосуванні з діючими речовинами, що знижують судомний поріг, наприклад із теофіліном(див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).У разі виникнення судомного нападу (див. розділ «Побічні реакції») левофлоксацин слід відмінити.

Пацієнти з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази

Пацієнти з прихованими або явними порушеннями активності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази можуть мати схильність до гемолітичних реакцій при лікуванні хінолоновими антибіотиками. У зв’язку з цим, у разі необхідності застосування левофлоксацину, за цими пацієнтами слід здійснювати нагляд щодо можливого виникнення гемолізу.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Оскільки левофлоксацин виводиться в основному нирками, потрібна корекція дози для пацієнтів із порушеннями функції нирок (нирковою недостатністю)(див. розділ«Спосіб застосування та дози»).

Реакції підвищеної чутливості

Левофлоксацин може призвести до серйозних, потенційно летальних реакцій підвищеної чутливості(наприклад, від ангіоневротичного набряку до анафілактичного шоку), в окремих випадках- після застосування першої ж дози лікарського засобу. При виникненні реакцій підвищеної чутливості необхідно відмінити прийом левофлоксацину, звернутися до лікаря і розпочати відповідне лікування.

Тяжкі бульозні реакції

Тяжкі шкірні побічні реакції (SCARs), включаючи токсичний епідермальний некроліз (TEN: також відомий як синдром Лайєлла), синдром Стівенса–Джонсона (SJS) та медикаментозний висип з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром), які можуть бути небезпечними для життя або летальними (див. розділ «Побічні реакції»). При призначенні левофлоксацинупацієнтаслід попередити про можливі ознаки та симптоми тяжких шкірних реакцій таретельноконтролювати їх. Якщо з’являються ознаки та симптоми, що свідчать про такі реакції, слід негайно припинити застосовування левофлоксацину і розглянути альтернативне лікування. Якщо у пацієнта виникли тяжкі шкірні побічні реакції такі як токсичний епідермальний некроліз (TEN), синдром Стівенса–Джонсона (SJS) та медикаментозний висип з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром) при застосуванні левофлоксацину, лікування левофлоксацином у цього пацієнта ні в якому разі не повинно повторюватися у будь-який час.

Зміна рівня глюкози в крові

Як і при застосуванні усіх хінолонів, повідомлялося про випадки змін з боку рівня глюкози в крові, серед яких були випадки як гіпоглікемії, так і гіперглікемії, що спостерігалися зазвичай у пацієнтів із цукровим діабетом, які отримували супутню терапію пероральним цукрознижувальним препаратом (наприклад, глібенкламідом) або інсуліном. Повідомлялося про випадки гіпоглікемічної коми.У пацієнтів із цукровим діабетом рекомендується ретельно контролювати рівень цукру в крові (див. розділ «Побічні реакції»).

Профілактика фотосенсибілізації

Повідомлялося про випадки фотосенсибілізації на тлі застосування левофлоксацину(див. розділ «Побічні реакції»). Для запобігання фотосенсибілізації рекомендовано, щоб пацієнти не зазнавали без потребивпливу сильного сонячного випромінювання або опромінення штучними джерелами УФ-променів (наприклад, УФ-лампою «штучне сонце», лампами солярію) під час лікування та протягом 48 годин після припинення прийому левофлоксацину.

Пацієнти, які отримують антагоністи вітаміну K

Через можливе підвищення рівнів показників згортання крові (протромбіновий час/міжнародне нормалізаційнеспіввідношення) та/або збільшення частоти геморагічних ускладнень у пацієнтів, які отримують левофлоксацин у комбінації з антагоністом вітаміну К (наприклад, варфарином), при одночасному застосуванні цих засобів необхідноконтролювати показники зсідання крові(див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Психотичні реакції

Зафіксованопсихотичні реакціїу пацієнтів, які приймали хінолони, включаючи левофлоксацин. Дуже рідко вони прогресували до суїцидальних думок тасамодеструктивної поведінки, іноді лише після прийомуєдиної дозилевофлоксацину(див. розділ «Побічні реакції»). Якщо у пацієнта виникають ці реакції, прийом левофлоксацину слід припинити та вдатися до відповідних заходів. Рекомендується з обережністю застосовувати левофлоксацин пацієнтам із психотичними розладами або пацієнтам із психічними захворюваннями в анамнезі.

Подовження інтервалу QT

Слід з обережністю застосовувати фторхінолони, включаючи левофлоксацин, пацієнтам із відомими факторами ризику подовження інтервалу QT, такими як:

-         вроджений або набутий синдром подовження інтервалу QT;

-         одночасне застосування лікарських засобів, що мають здатність подовжувати інтервал QT (таких як протиаритмічні засоби класу ІА і ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотичні лікарські засоби);

-         порушення балансу електролітів (наприклад, гіпокаліємія, гіпомагніємія);

-         захворювання серця (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія) (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Спосіб застосування та дози (Пацієнти літнього віку)», «Побічні реакції», «Передозування»).

-         Пацієнти літнього віку та жінки можуть бути більш чутливими до лікарських засобів, що подовжують інтервал QT. У зв’язку з цим необхідно з обережністю застосовувати фторхінолони, включаючи левофлоксацин, пацієнтам цих груп.

Периферична нейропатія

У пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, були зареєстровані випадки сенсорної або сенсомоторної полінейропатії, що призводить до парестензії, гіпестезії, дизестезії або слабкості. У разі виникнення симптомів нейропатії, таких як біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість, пацієнтам, які лікуються препаратом, необхідно поінформувати свого лікаря, або запобігти розвитку потенційно необоротного стану.

Гепатобіліарні порушення

При застосуванні левофлоксацину (переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, наприклад сепсисом) зафіксовано випадки некрозу печінки аж до печінкової недостатності з летальним наслідком (див.розділ «Побічні реакції»).Пацієнтам слід рекомендувати припинити лікування та звернутися до лікаря, якщо виникають такі прояви та симптоми хвороби печінки, як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж або біль у ділянці живота.

Загострення myasthenia gravis.

Фторхінолони, включаючи левофлоксацин, мають ефект нервово-м’язової блокади та можуть загострювати м’язову слабкість у пацієнтів зmyasthenia gravis. У післяреєстраційному періоді у пацієнтів зmyasthenia gravis із застосуванням фторхінолонів були асоційовані серйозні побічні реакції, включаючи летальні випадки та стани, що потребували заходів із підтримки дихання. Левофлоксацин не рекомендовано застосовувати пацієнтам ізmyasthenia gravisв анамнезі.

Порушення зору

Якщо при прийомі левофлоксацину виникають будь-які порушення зору або побічні реакції з боку органів зору, слід негайно звернутися до офтальмолога (див. розділи «Побічні реакції» та «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами»).

Суперінфекція

Застосуваннялевофлоксацину, особливо тривале, може призводити до надмірного росту нечутливих (резистентних) до лікарського засобу мікроорганізмів. Якщо на тлі терапії розвивається суперінфекція, необхідно вживати належних заходів.

Вплив на результати лабораторних досліджень

У пацієнтів, які отримували левофлоксацин, визначення опіатів у сечі може дати хибнопозитивний результат. Може виникнути необхідність підтвердження позитивних результатів на опіати, отримані при скринінговому тесті, за допомогою більш специфічних методів.

Левофлоксацин може пригнічувати рістMycobacterium tuberculosisі у зв’язку з цим призводити до хибнонегативних результатів при бактеріологічній діагностиці туберкульозу.

Особливі застереження щодо допоміжних речовин

Лікарський засіб містить 15,5 ммоль (900 мг) натрію в 100 мл розчину, що повинні враховувати пацієнти, які дотримуються дієти з контрольованим споживанням солі.

Аневризма аорти та/або розшарування аорти.

Епідеміологічні дослідження свідчать про підвищений ризик та розшарування аорти після прийому фторхінолонів, особливо у людей літнього віку.

Фторхінолони слід застосовувати тільки після ретельної оцінки співвідношення користь-ризик та після розгляду можливості застосування інших варіантів лікування у пацієнтів з аневризмою в сімейному анамнезі, з діагнозом аневризма аорти та/або розшарування аорти, при наявності інших факторів ризику або станів, що зумовлюють аневризму та розшарування аорти (наприклад, синдром Марфана, судинний синдром Елерса–Данлоса, артеріїт Такаясу, гігантоклітинний артеріїт, хвороба Бехчета, гіпертензія, відомий атеросклероз).

У разі раптового болю в животі, грудях або спині пацієнтам слід негайно звернутися до лікаряувідділення невідкладної допомоги.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Через відсутність досліджень та можливе ушкодження хінолонами суглобового хряща в організмі, який росте, лікарський засіб протипоказаний вагітним та жінкам, які годують груддю. Якщо під час лікування лікарським засобом діагностується вагітність, про це слід повідомити лікаря.

Левофлоксацин не зумовлював порушень фертильності або репродуктивної функції у тварин.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Деякі побічні реакції (наприклад, запаморочення/вертиго, сонливість, порушення зору) можуть порушувати здатність пацієнта до концентрації уваги і швидкість його реакції і, таким чином, зумовлювати підвищений ризик у тих ситуаціях, коли ці якості мають особливо велике значення (наприклад, при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами).

 

Спосіб застосування та дози.

Лікарський засіб вводять внутрішньовенно повільно 1 або 2 рази на добу. Дозування залежить від типу та тяжкості інфекції, а також від чутливості до лікарського засобу можливого збудника. Лікування левофлоксацином після початкового застосування його внутрішньовенної форми може бути завершене застосуванням пероральної форми за умови прийнятності такого лікування для конкретного пацієнта. Враховуючи біоеквівалентність парентеральних і пероральних лікарських форм, можна використовувати однакову їх дозу.

Таблиця 3

Дозування для пацієнтівіз нормальною функцією нирок,

у яких кліренс креатиніну-понад 50 мл/хв

Показання

Доза, мг

Кількість

прийомів на добу

Тривалість лікування1

Негоспітальні пневмонії

500

1-2 рази

7-14 днів

Гострий пієлонефрит

500

1 раз

7-10 днів

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів

500

1 раз

7-14 днів

Хронічний бактеріальний простатит

500

1 раз

28 днів

Ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин

500

1-2 рази

7-14 днів

Легенева форма сибірської виразки

500

1 раз

8 тижнів

1Відповідно до стану пацієнта через декілька днів можливий перехід від початкового внутрішньовенного введення до перорального прийому з тим самим дозуванням.

 

Таблиця 4

Дозування для пацієнтівіз порушеннями функції нирок,

у яких кліренс креатиніну-менше 50 мл/хв

Кліренс креатиніну, мл/хв

Режим дозування

(залежно від тяжкості інфекції та нозологічної форми)

250 мг/24 години

500 мг/24 години

500 мг/12 годин

50-20

перша доза – 250 мг, наступні –

125 мг/24 години

перша доза – 500 мг, наступні –

250 мг/24 години

перша доза – 500 мг, наступні –

250 мг/12 годин

19-10

перша доза – 250 мг, наступні –

125 мг/ 48 годин

перша доза – 500 мг, наступні –

125 мг/24 години

перша доза – 500 мг, наступні –

125 мг/12 годин

<10 (а також при гемодіалізі та ХАПД1)

перша доза – 250 мг, наступні –

125 мг/48 годин

перша доза – 500 мг, наступні –

125 мг/24 години

перша доза – 500 мг, наступні –

125 мг/24 години

1Після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу (ХАПД) додаткові дози не потрібні.

Дозування для пацієнтів із порушеннями функції печінки.

Корекція дози не потрібна, оскільки левофлоксацин незначною мірою метаболізується в печінці та виводиться переважно нирками.

Дозування для пацієнтів літнього віку.

Якщо ниркова функція не порушена, немає потреби в корекції дози.

Спосіб застосування

Лікарський засіб призначений тільки для повільного внутрішньовенного введення; його призначають 1 або 2 рази на добу. Тривалість інфузії повинна становити не менше           30 хвилин для 250 мг або 60 хвилин для 500 мг розчину (див. розділ «Особливості застосування»).

Питання несумісності розглянуті у розділі «Несумісність», сумісність з іншими інфузійними розчинами- у розділі «Особливі заходи безпеки».

 

Діти.

Левофлоксацин протипоказаний дітям (віком до 18 років), оскільки не виключене ушкодження суглобового хряща.

 

Передозування.

Симптоми. Найважливіші  передбачувані  симптоми  передозування  левофлоксацином стосуються центральної нервової системи: сплутаність свідомості, запаморочення, порушення свідомості та судомні напади, галюцинації, тремор, нудота, ерозія слизових оболонок, подовження QT-інтервалу.

Лікування.У разі передозування необхідно проводити ретельне спостереження за пацієнтом, включаючи ЕКГ. Лікування симптоматичне.Гемодіаліз, у тому числі перитонеальний діаліз та хронічний амбулаторний перитонеальний діаліз, не є ефективним для видалення левофлоксацину з організму. Не існує жодних специфічних антидотів.

 

Побічні реакції.

Нижче вказані побічні реакції за системами органів та частотою: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10000, <1/1000), частота невідома (частоту не можна оцінити на підставі наявних даних). У межах кожної групи за частотою проявів небажані явища зазначені у порядку зменшення їхньої тяжкості.

 

Класи та системи

Часто

Нечасто

Рідко

Частота невідома

Інфекції та інвазії

 

грибкові інфекції, включаючи інфекції, спричинені грибками родуCandida,

резистентність патогенних мікроорганізмів

 

 

З боку кровоносної та лімфатич-ної систем

 

лейкопенія,

еозинофілія

тромбоцитопенія,

нейтропенія

панцитопенія,

агранулоцитоз,

гемолітична анемія

З боку імунної системи

 

 

набряк Квінке,

підвищена чутливість

анафілактичний шок1,

анафілактоїдний шок1

Порушення обміну речовин і харчування

 

анорексія

гіпоглікемія, особливо у хворих на цукровий діабет

гіперглікемія,

гіпоглікемічна кома

З боку психіки*

безсоння

тривожність,

сплутаність свідомості,

нервозність

психотичні реакції (наприклад, із галюцинаціями, параноєю),

депресія,

ажитація,

порушення сну,

жахи

психотичні розлади із загрозливою для пацієнта поведінкою, у тому числі суїцидальні думки або спроби самогубства

З боку нервової системи*

головний біль,

запаморо-чення

сонливість,

тремор,

дисгевзія

судоми,

парестезія

периферична сенсорна нейропатія,

периферична сенсорна моторна нейропатія,

паросмія, у тому числі аносмія,

дискінезія,

екстрапірамідальні розлади,

агевзія,

непритомність,

доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія

З боку органів зору*

 

 

порушення зору, такі як затуманений зір

транзиторна втрата зору,

увеїт

З боку органів слуху*

 

вертиго

шум у вухах

втрата слуху,

погіршення слуху

З боку серцево-судинної системи

флебіт

 

артеріальна гіпотензія,

тахікардія,

відчуття серцебиття

шлуночкова тахікардія, що може призвести до зупинки серця,

шлуночкова аритмія та шлуночкова тахікардія типу пірует (спостерігається переважно у хворих із факторами ризику пролонгації інтервалу QT), подовження інтервалу QT, зареєстроване з допомогою ЕКГ

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння

 

задишка

 

бронхоспазм, алергічний пневмоніт

З боку шлунково-кишкового тракту

діарея,

блювання,

нудота

біль у животі,

диспепсія,

метеоризм,

запор

 

геморагічна діарея, яка рідко може бути ознакою ентероколіту, включаючи псевдомембраноз-ний коліт,

панкреатит

З боку печінки та жовчовивідних шляхів

підвищен-ня рівня печінкових ферментів (АЛТ/АСТ, лужна фосфатаза, ГГТ)

підвищення рівня білірубіну в крові

 

жовтяниця і тяжкі ураження печінки, у тому числі випадки розвитку летальної гострої печінкової недостатності, насамперед у хворих із тяжкими основними захворюваннями,

гепатит

З боку шкіри та підшкірних тканин2

 

висипання,

свербіж,

кропив’янка,

гіпергідроз

медикаментозний висипзеозинофілієюта системними проявами (DRESS-синдром), локалізований висип на шкірі, спричинений лікарськими засобами

токсичний епідермальний некроліз,

синдром Стівенса-

Джонсона,

поліморфна еритема,

реакції фотосенсибілізації,

лейкоцитокластич-ний васкуліт,

стоматит

З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини*

 

артралгія,

біль у м’язах

розлади сухожиль, включаючи тендиніт (наприклад, ахіллового сухожилля),

м’язова слабкість, яка може мати значення у пацієнтів із міастенією

гострий некроз скелетних м’язів,

розрив сухожиль (наприклад, ахіллового сухожилля),

розрив зв’язок,

розрив м’язів,

артрит

З боку сечовидільної системи

 

підвищення рівня креатиніну в крові

гостра ниркова недостатність (наприклад, внаслідок інтерстиціального нефриту)

 

Загальні розлади та реакції в місці введення*

реакція у місці інфузії (біль, почервонін-ня)

астенія

гарячка

біль (у тому числі біль у спині, грудній клітці, кінцівках)

Ендокринні порушення

 

 

 

Синдром порушення секреції анидіуретичного гормону (SIADH)

 

 

1Анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть іноді виникати навіть після введення першої дози лікарського засобу.

2Реакції слизових оболонок можуть іноді виникати навіть після введення першої дози лікарського засобу.

До інших побічних ефектів, пов’язаних із застосуванням фторхінолонів, належать напади порфірії у хворих на порфірію.

*У дуже рідкісних випадках у пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від наявних факторів ризику, повідомляли про тривалі (протягом місяців або років), інвалідизуючі та потенційно незворотні серйозні побічні реакції, які впливають на різні, а іноді на декілька одразу, системи організму та органи чуття (у тому числі реакції, такі як тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, невропатії, пов’язані з парестезією, депресія, втома, порушення пам’яті, порушення сну, порушення слуху, зору, смаку та запаху). 

 

Термін придатності. 2 роки.

Термін зберігання після перфорації пробки – 3 години.

 

Умови зберігання.Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °С, у захищеному від світла місці. Зберігати у недоступному для дітей місці.

 

Несумісність.

Лікарський засіб не слід змішувати з гепарином або лужними розчинами (наприклад, з гідрокарбонатом натрію), з іншими лікарськими засобами, крім зазначених у розділі «Особливі заходи безпеки».

 

Упаковка.

По 100 мл у пакеті; по 1 пакету у блістері.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник. 

Лабораторіос Нормон С.А.

 

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Ронда де Вальдекаррісо, 6, Трес Кантос, 28760 Мадрид, Іспанія.